Облік готової сільськогосподарської продукції

Зміст

Вступ

1. Загальні поняття сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

1.1 Економічний зміст готової продукції та завдання обліку

1.2 Визначення сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

2. Документальне відображення в бухгалтерському обліку готової сільськогосподарської продукції

2.1 Первинний облік готової сільськогосподарської продукції

2.1.1 Первинний облік продукції рослинництва

2.1.2 Первинний облік продукції тваринництва

2.2 Облік продукції промислових виробництв

2.3 Синтетичний та аналітичний облік сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

2.4 Складський облік та його організація

3. Інвентаризація готової сільськогосподарської продукції та відображення її результатів в бухгалтерському обліку Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сільське господарство України за останні роки переживає не найкращі часи. З кожним роком сільськогосподарська продукція зменшується за обсягами. На мою думку тема «Облік готової сільськогосподарської продукції» є дуже актуальною для розгляду. З кожним роком в українському законодавстві з’являються нові закони або зміни та доповнення до вже існуючих, щоб уникати на підприємствах зловживань та крадіжок з боку працівників господарств.

Також у рамках цієї теми будуть розглянуті такі питання:

· сільськогосподарська продукція та впровадження П (С)БО 30 «Біологічні активи»;

· оцінка та документальне оформлення готової с/г продукції та додаткових біологічних активів;

· синтетичний та аналітичний облік с/г продукції та додаткових біологічних активів;

· організація складського обліку;

· інвентаризація готової продукції і відображення її результатів в бухгалтерському обліку.

Отже основною метою дослідження обліку готової сільськогосподарської продукції є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру виробленої продукції у формах бухгалтерського обліку та його удосконалення.

1. Загальні поняття сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

1.1 Економічний зміст готової продукції та завдання обліку

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних засобів у матеріальній формі (предмети праці). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинно мати необхідні запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин, запасних частин, інших виробничих запасів. При їх використанні збільшуються витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції, внаслідок чого предмети праці переходять у форму готової продукції.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідають затвердженим стандартам, пройшли технічний контроль підприємства і здані на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях — утворюють незавершене виробництво.

Завдання бухгалтерського обліку готової продукції:

Ш своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов’язані із надходженням, зберіганням та витраченням сільськогосподарської продукції;

Ш здійснення точного і повного контролю за своєчасним оприбутковуванням, зберіганням та економним витраченням матеріальних цінностей у процесі виробництва, за додержанням встановлених норм витрат матеріалів;

Ш одержання на будь-яку дату точних даних про кількість сільськогосподарської продукції і матеріалів, які є в коморах, на складах та у виробничих підрозділах підприємствах, інших місцях зберігання і використання;

Ш систематичний контроль, своєчасне виявлення виробничих запасів, продукції, що не використана в господарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також готової продукції, котра не користується попитом.

Облік сільськогосподарської продукції і матеріалів повинен бути організований відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 № 996-XIV, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Затверджених наказом міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246 та 31 грудня 1999р. № 318 відповідно.

1.2 Визначення сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

Впровадження ринкових відносин в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складової частини економічної інформації, необхідної для управління в державному і недержавному секторі сільськогосподарського виробництва на всіх рівнях.

В цих умовах збільшується потреба в методичному забезпеченні раціональної організації управлінського обліку і контролю формування доходів і витрат сільськогосподарської діяльності. Будь-якому підприємству необхідно для збереження свого виробничого циклу сформувати джерело фінансування своїх поточних активів. З огляду на те, що головною особливістю сучасної економічної думки є спрямованість її на забезпечення раціонального ведення господарства на рівні підприємства в умовах обмеженості ресурсів необхідності досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами і ефективним управлінням необоротними та оборотними активами, то особливу увагу потрібно приділяти постійному контролю, аналізу, корегуванню і прогнозуванню фінансового стану, а також оцінці фінансових можливостей на майбутній період. Дані заходи можливо здійснити шляхом впровадження на підприємствах бюджетного процесу, тобто за допомогою бюджетування підприємства. Цьому процесу повинні сприяти методологічні засади формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат, що передбачені П (С)БО ЗО «Біологічні активи» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 18.11.05 № 790, і який набув чинності з 1.01.2007 р.

Національний стандарт не є дослівним перекладом Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 41 «Сільське господарство». Він не тільки адаптований до вітчизняної облікової практики, але й удосконалює окремі положення міжнародного стандарту. Однією з прогресивних новацій національного стандарту с запроваджена класифікація біологічних активів. При цьому виходили з того, що до складу біологічних активів відносяться дуже різні рослини та тварини, як такі, що мають життєвий цикл 1−2 місяці, та ті, що можуть використовуватися десятки років. При цьому усталеною практикою вітчизняної школи бухгалтерського обліку було роздільне відображення тварин та рослин у складі основних та оборотних засобів залежно від їх участі у господарському обороті. Міжнародний стандарт визначає, що біологічним активом є жива тварина або рослина. На наш погляд, це визначення не тільки не розкриває зміст терміну, але й не конкретизує об'єкт обліку і вносить плутанину, бо є всеосяжним, оскільки за таким визначенням біологічними активами є вся флора і фауна Землі. Таке визначення характеризує тільки першу складову терміну — «біологічний» і зовсім ігнорує другу, але не менш важливу складову — «актив». Об'єктом бухгалтерського обліку є актив незалежно від його форми: матеріальної, нематеріальної чи біологічної. Якщо виходити з терміну «актив», то об'єктами бухгалтерського обліку мають бути не всі живі тварини і рослини, а лише ті з них, які контролюються підприємством у результаті минулих подій та використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Враховуючи недосконалість визначення «біологічний актив», наведеного у Міжнародному стандарті, було запропоновано у національному стандарті викласти більш розширене тлумачення цього терміну, виходячи з його економічної сутності - «Біологічний актив — це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди».

Первісне визнання сільськогосподарської продукції активом здійснюється, якщо:

· підприємство набуло права власності на сільськогосподарську продукцію, несе ризики і отримує вигоди від володіння нею;

· підприємство в подальшому буде здійснювати управління та контроль за використанням сільськогосподарської продукції;

· є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням сільськогосподарської продукції;

· вартість її може бути достовірно визначена.

Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається в обліку у тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу.

Сільськогосподарська продукція при її відокремленні від біологічного активу — у рослинництві - зерно, плоди, ягоди, овочі, зелена маса, отримані під час збирання врожаю (заготівлі); у тваринництві - вовна, молоко, яйця, мед, отримані під час настригу, надою, збору тощо) або при припиненні процесів життєдіяльності біологічних активів (деревина, отримана при вирубці насаджень, тощо) перестає бути елементом біологічних активів і визнається як окремий актив.

За цільовим призначенням, господарською цінністю, економічними вигодами від використання сільськогосподарська продукція поділяється на основну, супутню та побічну. Основною є сільськогосподарська продукція, використання якої може приносити найбільші економічні вигоди підприємству і отримання якої є метою утримання біологічних активів, здатних давати таку сільськогосподарську продукцію (у рослинництві - зерно, овочі, фрукти, насіння соняшнику, виноград, коренеплоди тощо; у тваринництві - молоко в молочному скотарстві, приріст живої маси при вирощуванні і відгодівлі тварин, вовна основного стада овець, мед, товарна риба тощо).

Супутньою є сільськогосподарська продукція, яка одержана від біологічного активу або їх групи одночасно з основною продукцією, відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначенням для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві

ь насіння льону і конопель; у тваринництві - молоко від основного стада овець, віск у бджолярстві тощо).

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві - солома, гичка, бадилля; у тваринництві

ь гній, пташиний послід тощо).

Від окремих біологічних активів та їх груп, крім сільськогосподарської продукції, можуть бути отримані додаткові біологічні активи (у рослинництві - чубуки, саджанці; у тваринництві

ь приплід, нові рої бджіл, матеріал для розведення риби тощо).

Первісне визнання додаткових біологічних активів відображається в обліку у тому звітному періоді, у якому вони відокремлені від біологічного активу.

2. Документальне відображення в бухгалтерському обліку готової сільськогосподарської продукції

2.1 Первинний облік готової сільськогосподарської продукції

2.1.1 Первинний облік продукції рослинництва

Сільськогосподарську продукцію оприбутковують із виробництва на підставі відповідних документів. Бухгалтер повинен чітко визначити обов’язки посадових осіб, що до оформлення документів з тим, щоб забезпечити правильний облік виходу продукції по всіх виробничих підрозділах підприємства.

До початку збирання врожаю в господарстві має бути проведено відповідну підготовчу роботу та розподіл обов’язків щодо складання документів.

Первинний облік виходу зерна від урожаю можна здійснювати декількома варіантами.

За першим варіантом обліку одержаної зернової продукції застосовують путівки на вивезення продукції з поля. До початку збирання бухгалтерія видає кожному комбайнеру потрібну кількість бланків путівок, на кожному з яких зазначено назву господарства. Комбайнер на кожне відправлення зерна від комбайна виписує путівку в трьох примірниках, де зазначає своє прізвище, ім'я та по батькові, номер відділу, куди відправлено зерно, назву продукції і сорт, номер поля і автомобіля, прізвище водія і бункерну масу зерна. Усе це комбайнер затверджує своїм підписом. Заповнену путівку комбайнер передає водієві, який розписується про одержання зерна на всіх трьох примірниках.

Зерно, що надійшло від комбайнера на тік або до комори господарства, вагар повинен обов’язково зважувати і передавати 2-й і 3-й примірники путівки завідувачу током (комірникові), який залишає у себе для звіту третій примірник, а другий повертає водієві.

За другим варіантом використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля. При цьому комбайнер на кожний автомобіль один раз на день (під час першого завантаження машини) виписує реєстр у трьох примірниках. 1-й примірник реєстру залишається у комбайнера, 2-й і 3-й примірники він передає водієві автомобіля або іншого транспортного засобу. Водій, у свою чергу, 2-й примірник реєстру залишає у себе, а 3—4-й передає завідувачу током або комірнику. За зміну у нього може накопичитися кілька других примірників реєстрів залежно від кількості комбайнів, від яких він відвозив зерно.

У осіб, які приймають зерно від водіїв (трактористів), — також може за зміну зібратися декілька третіх примірників реєстру залежно від кількості комбайнерів, зайнятих на збиранні урожаю, і кількості водіїв, які доставляють зерно від комбайнів.

На підставі третіх примірників путівок або реєстрів завідувач током або комірник щодня наприкінці робочого дня складає Відомість руху зерна та іншої продукції. Ця відомість має дві частини. У першій частині записують залишок зерна на початок дня, загальну кількість зерна, що надійшло і вибуло за день, і залишок його наприкінець дня. Дані про кількість зерна, що надійшло за день, визначають путівками або реєстрами, а про витрати зерна — товарно-транспортними накладними, актами на переробку, сортування і сушіння продукції рослинництва.

У другій частині відомості підзаголовок «Реєстраційний листок на продукцію, що надійшла і вибула», завідувач током записує кожне зважування, зазначене в реєстрах вивезення зерна з поля.

Наприкінці дня Відомість руху зерна та іншої продукції разом з первинними документами про його надходження і відправку передають до бухгалтерії господарства.

Прийняте від комбайнів на тік або зерносховище зерно облічує завідувач току або комірник у Книзі (картці) складського обліку, де для кожної культури і сорту відводять потрібну кількість сторінок, на яких облічують одержане, відправлене або видане зерно в кілограмах. Підставою для записів у Книгу складського обліку є Відомість руху зерна та іншої продукції.

За третім варіантом обліку одержаної зернової продукції застосовуються талони і спеціальні реєстри. Для оформлення відправки зерна від комбайна на тік або інші місця збереження застосовують талон водія і талон комбайнера. Ці талони повинні бути різні за кольором, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Кожний талон призначено для обліку одного бункера зерна, відправленого від комбайна.

Відповідні талони із заповненими в бухгалтерії реквізитами і підписами головного бухгалтера реєструють за їх видами в Журналі обліку виданих талонів. Після цього їх вручають комбайнерам і водіям транспортних засобів, які будуть зайняті на збиранні урожаю.

При кожній відправці від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Водночас водій передає комбайнеру один талон водія. В місцях тимчасового або постійного зберігання зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу током або комірнику талони, отримані від комбайнера і Реєстр приймання зерна від водія, який ведеться в одному примірнику і постійно знаходиться у водія.

Після зважування транспортного засобу із зерном, завідувач току записує номери талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, що доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем, який також ведеться в одному примірнику. Після розвантаження зерна водій повертається, і завідувач току (вагар) зважує транспортний засіб і записує в своєму реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує, від якого комбайна прийнято зерно. Кількість зданого зерна підтверджується в цьому реєстрі підписом водія.

Одночасно завідувач током (вагар) фактичну масу прийнятого зерна записує в Реєстр приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом і передає його водію.

Водій на підставі свого Реєстру приймання зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля і здає наприкінці звітного або на початку наступного дня ці документи диспетчеру або безпосередньо в бухгалтерію господарства.

Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током (вагарю) всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна, зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста і здає його бригадиру або в бухгалтерію.

Талон комбайнера і талон водія, здані наприкінці робочого дня завідувач току (вагар) разом з Відомістю руху зерна та іншої продукції і прикладеними до неї Реєстрами приймання зерна вагарем щоденно передають у бухгалтерію господарства. На підставі цих документів проводять відповідні записи в бухгалтерських реєстрах. Після цього талони можуть бути видані під звіт комбайнерам і водіям для повторного використання.

Зерно, яке надійшло від комбайнів на тік, у більшості випадків вимагає додаткового сортування та сушіння. Роботи, пов’язані з очищенням зерна оформляють Актом на сортування та сушіння продукції рослинництва, який складають в одному примірнику на кожну партію продукції в присутності агронома. Підписує його завідувач току, бригадир, вагар, агроном господарства. Акт є підставою для оприбуткування очищеного зерна за культурами та сортами, а також відходів, придатних для використання, та списання відходів, які не можна використати, і втрат від усихання зерна.

Очищене зерно відправляється з току на хлібоприймальні пункти або до зерносховища. Зерно або насіння олійних культур і трав, що відправляють на приймальні або заготівельні пункти, оформляється товарно-транспортною накладною, яка складається в трьох примірниках. Перший і другий примірники видають водієві, а третій залишається на місці відправлення.

Після прийняття зерна на заготівельному пункті перший примірник цієї накладної залишається у приймальника як підстава для оприбуткування зерна, а другий примірник з розпискою приймальника повертається водієві, який передає його разом з Дорожнім листом вантажного автомобіля до бухгалтерії господарства. Якщо зерно відправляється на хлібоприймальний пункт залученим транспортом, то товарно-транспортну накладну виписують у чотирьох примірниках. При цьому третій і четвертий примірники залишаються у водія, один з них повертається в господарство разом з документами на оплату транспортних послуг.

Сортове зерно, зібране із сортових насінних ділянок, оформляється вищезазначеними первинними документами з використанням однієї з трьох методик обліку зерна. Проте під час збирання сортового зерна на всіх первинних документах потрібно робити помітки про те, що зерно дійсно є сортовим. Перед засипанням до комори його очищають і зважують і обов’язково записують у Шнурову книгу обліку насіння.

Якщо сортове насіння відправляється на хлібоприймальний пункт, то крім Товарно-транспортних накладних агрономом обов’язково виписується Сортове свідоцтво, яке крім нього підписує керівник підприємства та комірник. їхні підписи скріпляються печаткою підприємства.

Облік продукції овочівництва, садівництва, картоплі та баштанних культур ведеться в Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції, який щоденно складає бригадир в одному примірнику на всю бригаду. Перед початком збирання урожаю кожному бригадиру видається потрібна кількість бланків.

У міру надходження продукції від працівників приймальники або комірники зважують зібрану продукцію і кожне зважування записують у щоденнику, зазначаючи в ньому дату, назву продукції, прізвище осіб, від яких прийнято продукцію, а також табельний номер працівника.

Наприкінці робочого дня всі щоденники підписує керівник структурного підрозділу. Якщо неможливо одразу зважити зібрану продукцію, для визначення її ваги застосовують раніше зважену тару. Аналогічно для визначення ваги коренеплодів, які зберігаються у буртах, допускається оприбуткування врожаю замірюванням буртів. При цьому їх масою визнається фактична, а не нормативна маса. Масу коренеплодів в 1 м³ визначають вибірковим зважуванням залежно від розміру і сорту коренеплодів. Це оформляється відповідним актом, який є підставою для уточнення валового збору врожаю коренеплодів та капусти.

Якщо деякі види продукції овочівництва в окремі періоди збирання виміряють у штуках чи пучках, то й їхню масу обов’язково слід виразити в кілограмах або центнерах. У цьому разі в щоденниках надходження овочів у чисельнику зазначають кількість штук або пучків, а в знаменнику їхню масу.

2.1.2 Первинний облік продукції тваринництва

Основним первинним документом з обліку надходження молока г відомість обліку надою молока, яка ведеться завідувачем ферми, бригадиром, майстром машинного доїння або старшою дояркою. У ній «а кожною дояркою щоденно записується кількість корів, що дояться, кількість надоєного молока вранці, вдень, увечері. Завідувач ферми або інша посадова особа, яка має доручення від керівника господарства або структурного підрозділу щоденно визначають відсоток жиру в молоці за кожною групою корів і перераховує прийняте молоко в одновідсоткове і стандартне.

Відомість обліку надою молока ведеться в одному примірнику протягом 15 днів і зберігається на фермі. Кількість надоєного молока і його жирність підтверджують своїми підписами доярка або майстер машинного доїння.

Для обліку щоденного надходження і витрачення молока протягом місяця на кожній фермі ведеться Відомість руху молока.

По завершенні звітного періоду один примірник Відомості руху молока разом з Відомістю обліку надою молока з надходження, Лімітно-забірними картками, Товарно-транспортними накладними та іншими документами з витрачення молока надається в бухгалтерію.

Другий примірник Відомості руху молока служить підставою для оприбуткування і списання витраченого молока в Книзі складського обліку.

Основним первинним документом з обліку надходження вовни служить Акт настригу та приймання вовни. Акт складається зоотехніком з участю старшого чабана і завідувача пункту стрижки овець на підставі Щоденника надходження та відправки вовни на заготівельні пункти. Акт настригу та приймання вовни складають у трьох примірниках, з яких перший є підставою для оприбуткування вовни на складі, другий примірник залишається у бригадира і третій передають зоотехніку для складання заключного звіту про стриження овець.

Прийняту від стригалів вовну після визначення її класності пакують у тюки і записують в Покіпний опис на вовну, відправлену за товарно-транспортною накладною.

Оприбуткування зібраних яєць на птахофермах проводять на підставі Щоденника надходження сільськогосподарської продукції, де щоденно записується кількість несучок на фермі, кількість зібраних яєць (цілих і битих), а також кількість яєць від молодняку курей.

У спеціалізованих птахівничих господарствах (птахофабриках) облік надходження яєць ведеться в Картці обліку руху дорослої птиці, в якій щоденно відображається і фактичний збір яєць.

Щоденно зібрання яйця здають за Накладними (внутрігосподарського призначення) на яйцесклад, де їх сортують відповідно до затверджених стандартів за якістю і категоріями.

Результати сортування яєць оформляються Актом на сортування яєць в цеху інкубації (для спеціалізованих господарств).

Відсортовані яйця, які непридатні для інкубації, здають на склад за Накладною з поміткою «Брак від інкубації». Партії яєць, що закладена в інкубатор, присвоюється порядковий номер, який зберігається за цією партією до кінця інкубації і після виведення курчат до 150-денного віку.

Щоденно під час інкубації або періодично у встановлені терміни начальник цеху на підставі документів (накладних, актів про рух і сортування яєць і інших) складає і надає в бухгалтерію звіт про процес інкубації.

На складі (в конторі) облік руху яєць ведуть в Книзі складського обліку за видами і категоріями.

Облік меду і воску та іншої продукції бджільництва веде завідувач пасіки у Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції. Мед викачують із сот у присутності комісії, призначеної керівником господарства.

Для обліку виловленої у ставку риби, одержаної шерсті-линьки на фермах та іншої продукції тваринництва також використовують Щоденник надходження сільськогосподарською продукції. Якщо окремі види продукції потрібно додатково очищати або переробляти, то ці операції оформляють окремим актом, але до щоденника слід включати всю продукцію, одержану до її очищення і переробки.

2.2 Облік продукції промислових виробництв

Продукція, одержана від переробки сільськогосподарської продукції рослинництва (мука, консерви, фруктові та овочеві соки дерть висівки), оприбутковуються на підставі Звіту про переробку продукції, який складається в двох примірниках завідувачем виробництва або майстром. Записи в звіті про витрачені матеріали і тару, а також про вихід готової продукції проводять щоденно. Звіт затверджується керівником господарства.

Готова продукція, що відправляється з пунктів переробки на склад, оформляється Накладною (внутрігосподарського призначення) або Товарно-транспортною накладною форми 1 с.-г., якщо продукція відправляється на сторону.

Забій тварин і птиці оформляється Актом на вибуття тварин і птиці. Продукти забою тварин після охолодження передаються щоденно на склад підприємства на підставі Накладної (внутрігосподарського призначення), копія якої з розпискою комірника про прийняття продукції прикладається до Акта вибуття тварин і птиці. При цьому м`ясопродукти повинні прийматись за фактичною масою. Скидка на майбутні природні втрати не допускається. При цьому фактичний вихід продукції (м`яса) за категоріями і субпродукти необхідно співставляти з діючими нормативами виходу продукції з врахуванням вгодованості тварин.

Продукція і вироби інших підсобних і допоміжних виробництв оприбутковуються на підставі щомісячних Виробничих звітів і Накладних (внутрігосподарського призначення). Вихід продукції їдалень і буфетів (готових блюд, кулінарних виробів і т. п.) відображаються у Калькуляційній картці і Акті про реалізацію та відпуск виробів кухні.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

бухгалтерський облік сільськогосподарський продукція Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів. Рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. За дебетом рахунка 27 відображається надходження сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів, і кредитом — вибуття сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів внаслідок продажу, переробки, внутрішнього споживання, внесків до статутного капіталу, безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують продукцію одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію для годівлі худоби, наприклад, зелену масу, корми, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій, насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Всю вироблену в господарстві й закуплену у населення продукцію обліковують на синтетичних рахунках, в господарствах відкриваються за видами продукції. Аналітичний облік ведуть за кожною назвою продукції, кількістю, ціною і вартістю. Зерно обліковують за назвою кожної культури та її ботанічним сортом. З метою скорочення аналітичного обліку допускається ведення його за групами однорідних видів сільськогосподарської продукції.

Синтетичний облік готової продукції цінностей ведуть в Журналі-ордері № 10−1 с.-г., який складають за місяць. У цьому Журналі-ордері показують рух готової продукції у господарстві, а також передачу їх для переробки. Підстави для здійснення записів у ньому є Звіти про рух матеріальних цінностей. Для кожного синтетичного рахунку, субрахунку або окремих облікових груп продукція в Журналі-ордері № 10−1 с.-г. відкривають окрему позицію для відображення операцій про рух матеріальних цінностей за відповідними особами. При його складанні працівники бухгалтерії господарства керуються такими міркуваннями, що у поданих матеріально-відповідальними особами в бухгалтерію господарства (установлені планом-графіком документообігу терміни) звітах про рух матеріальних цінностей назви продукції та матеріалів, що надійшли та вибули мають бути обов’язково розміщені в межах синтетичних рахунків, субрахунків та окремих груп цінностей.

Працівники бухгалтерії, відповідальні за облік матеріальних цінностей, перевіряють і встановлюють загальні витрати продукції та матеріалів по відповідальних особах, синтетичних рахунках, субрахунках і окремих групах цінностей. Аналітичний облік ведуть: при кількісно-сумовому методі - у книгах, при сальдовому (який ведеться в ТОВ Артема-9) у сальдових відомостях, при без книжному, у зведеному звіті про рух матеріальних цінностей, при сумовому — у книгах або відомостях .

Узагальнені у зведених по господарству в цілому звітах про рух матеріальних цінностей дані звіряють з показниками відповідних рахунків, відображених в інших журналах-ордерах.

Послідовність записів в регістрах по обліку готової продукції можемо бачити на схемі № 2.3.1. що зазначена нижче.

Господарські операції з обліку сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів

2.4 Складський облік та його організація

Для зберігання матеріальних цінностей, готової продукції в сільськогосподарських підприємствах створюють складське господарство, до якого включають центральний склад, де знаходяться основні запаси добрив насіння тощо, та склади у виробничих підрозділах, які забезпечують їх поточні потреби. В окремих господарствах можуть бути і експедиційні склади при залізничних станціях, пристанях тощо.

Переважна більшість продукції надходить на центральні склади, звідки проводиться відпуск їх на виробничі потреби або в склади бригад, ферм та відділків. Крім того, готова продукція може постачатись зі сторони безпосередньо на склади виробничих підрозділів. В цьому разі доцільно оформляти одержання цінностей через центральний склад для полегшення контролю за повнотою їх оприбуткування. Складське господарство має бути організоване так, щоб забезпечувалось збереження від псування і крадіжок готової продукції, своєчасне їх приймання, відпуск і перевірка фактичної наявності.

Складські приміщення пристосовуються для зберігання цінностей певного виду.

Склади для зберігання зерна обладнують відсіками. Сортове зерно, насіння соняшника тощо зберігають окремо відповідно до Положення про облік насіннєвого матеріалу. До кожного відсіка, в якому зберігають насіння, прикріплюють матеріальний ярлик, в якому вказують назву культури і сорту, його кількість та показники сортової і кондиційної якості. Записи здійснюють на підставі сортових документів. Облік сортового зерна комірник веде також у Шнуровій книзі обліку насіння (форма № 176).

Склади мають бути обладнано протипожежними засобами, вимірювальними приладами (ваги, метри та інші), необхідним інвентарем. З вагарями потрібно провести інструктаж про порядок визначення ваги вантажу, а біля автомобільних ваг завести Книгу зважувань, в якій за кожною машиною, причепом чи підводою реєструвати вагу транспортних засобів до завантаження, брутто та нетто.

Приймання, відпуск і зберігання готової продукції, а також облік їх на складах здійснюють комірники та інші матеріально відповідальні особи. З ними потрібно скласти Договір про повну матеріальну відповідальність.

Договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати з особами, які досягли 18-річного віку. Договір укладається в двох примірниках, один з яких знаходиться в адміністрації підприємства, а інший — у працівника.

Облік матеріальних цінностей на складах ведуть у кількісному виразі за назвами, марками, сортами і розмірами. Обліковують матеріали завідуючі складами у книзі складського обліку матеріалів (форма-№ 40). Контроль за видачею і використанням книг веде бухгалтерія господарства.

Рахунки в книзі відкриваються на кожну назву продуктів і матеріалів, виділяючи для цього кілька сторінок для записів протягом року. Якщо відведеної кількості сторінок виявилось недостатньо, записи здійснюють на інших сторінках. Облік ведуть в розрізі груп цінностей: добрива, сировина тощо. Послідовність відкриття рахунків у книзі має бути узгодженою з регістрами, які ведуть в бухгалтерії господарства. Сторінки в книзі нумерують, а їх кількість засвідчується підписом головного бухгалтера, який робиться в книзі в кінці. На першій сторінці наводиться перелік всіх рахунків, які відкрито в книзі. В ній записують решту цінностей на початок року на підставі книги за попередній рік, звірених з даними інвентаризаційних описів.

На підставі оформлених в установленому порядку первинних прибуткових і видаткових документів завідуючий складом повинен в той же день зробити записи в книгу складського обліку про надходження та видачу матеріалів, вивести залишки на кінець дня.

Працівники бухгалтерії підприємства повинні систематично, але не рідше одного разу на десять днів здійснювати безпосередньо на складах перевірку своєчасності і правильності оформлення первинних документів за складськими операціями, а також запису у книгу складського обліку. Перевірку записів операцій і виведення залишків завідуючим складом працівник бухгалтерії підтверджує своїм підписом у відповідному рядку картки. Одночасно з такою перевіркою працівник бухгалтерії приймає від завідуючого складом первинні документи. Підставою для приймання-здаччі документів є підпис працівника бухгалтерії в картках складського обліку.

Контроль за правильністю ведення документації і складського обліку з боку облікових працівників можна здійснювати не безпосередньо на складі, а в бухгалтерії. В такому разі первинні документи в установлені строки, але не рідше одного разу на місяць повинні здаватись в бухгалтерію з реєстром приймання-здачі документів (форма № М-13). В ньому по кожній групі або номенклатурному номеру вказують кількість і номери документів, що здають.

При ручному способі обробки первинних документів завідуючий складом у кінці кожного місяця складає і подає в бухгалтерію Звіт про рух матеріальних цінностей (форма № 121). Підставою для його складання є первинні документи та записи в Книзі складського обліку.

Звіт готують у двох примірниках, один з яких разом з первинними документами передають в бухгалтерію підприємства, а другий (без документів) з підписом бухгалтера про прийняття повертають завідуючому складом як підтвердження здачі звіту.

На кожну групу матеріальних цінностей, які обліковують на синтетичних рахунках, складають окремий звіт. В ньому вказують залишок цінностей на початок місяця, їх надходження, вибуття і залишок на кінець місяця. Надходження і вибуття групують за джерелами надходження і вибуття так, щоб можна було прямо на звіті проставити кореспонденцію рахунків при контируванні документу. Це спрощує перевірку даних звіту і подальшу роботу з обліку матеріальних цінностей.

В більшості випадків матеріально відповідальні особи складають звіт лише в натуральних вимірниках. Їх оцінку (таксування) проводять у бухгалтерії підприємства.

При великій номенклатурі матеріалів обсяг звітів буває досить громіздким тому, щоб його зменшити, окремі господарства в звіті включають не всі матеріальні цінності, а лише ті, за якими за звітний період був рух (надходження, вибуття, надходження і вибуття одночасно). Цим вдається зменшити обсяг звіту більш як на половину. Облік при цьому не погіршується, бо якщо руху не було, то залишки матеріалів будуть такими ж, як і в попередньому звітному періоді.

Організовуючи облік продукції, слід пам`ятати, що обсяг облікової інформації завжди повинен бути в межах розумної потреби. Зайва інформація приводить до збільшення витрат на її отримання, але не може бути ефективно використано в системі управління підприємством. Недостатня інформація може призвести до погіршення контролю, це потрібно враховувати при організації обліку готової продукції та матеріальних цінностей.

Працівники бухгалтерії зобов`язані періодично проводити на складах контрольні вибіркові перевірки залишків цінностей, особливо дефіцитних і дорогих, для порівняння їх із даними обліку, здійснювати інструктаж матеріально відповідальних осіб про порядок ведення кількісного обліку, складання матеріальних звітів, оформлення документів на право одержання та видачу матеріалів.

Вище зазначені перевірки не проводяться на господарстві що є недоліком у організації складського обліку на господарстві.

3. Інвентаризація готової сільськогосподарської продукції та відображення її результатів в бухгалтерському обліку

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форми власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов`язань.

Інвентаризація — це перевірка і документальне підтвердження наявності та стану матеріальних та інших цінностей, основних засобів та вкладень підприємства, розрахунків і зобов`язань, звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку, врегулювання виявлених різниць та відображення результатів інвентаризації в обліку. Інвентаризації підлягає все майно підприємства, яке реформується, включаючи об`єкти невиробничого призначення, діючі об`єкти, та предмети, що передані в оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану.

Нормативними актами, що регулюють проведення інвентаризації є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні «від 16.07.1999 року ;

2. «Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків «№ 69 від 11.08.1994 року зі змінами та доповненнями ;

3. «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування), матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 року;

4. «Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизується, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду «№ 158 від 02.03.1993 року ;

Інвентаризації класифікують за певними ознаками. За обсягом інвентаризації є повні і часткові. Повна інвентаризація охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, проводиться одночасно у всіх матеріально відповідальних осіб. Часткова інвентаризація охоплює один вид засобів або проводиться в окремої відповідальної особи. Повна інвентаризація є громіздким заходом, а тому вона проводиться тільки за форс-мажорних обставин та перед складанням річної фінансової звітності.

За способом проведення перевірки можуть бути суцільні (перевіряється фактична наявність всіх без винятку цінностей) та вибіркові або не суцільні (перевіряється фактична наявність окремих видів цінностей, здебільшого дефіцитних або надто коштовних) Залежно від організації контролю інвентаризації є плановими та позаплановими. Планові інвентаризації передбачені планом контрольно-ревізійної роботи і проводиться у запланований термін. Позапланові інвентаризації проводяться у неплановому порядку, що пов`язано, як правило, із непередбаченими обставинами (стихійне лихо, крадіжка, вимоги судово-слідчих органів тощо). З метою перевірки об'єктивності дій членів комісії попередньої інвентаризації можуть проводитися контрольні інвентаризації. За часом проведення розрізняють періодичні: місячні, квартальні, піврічні та річні інвентаризації.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення в стислі строки, визначити об'єкти. кількість і строки проведення інвентаризації, крім. випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

ь при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

ь перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше першого жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів один раз у п’ять років;

ь при зміні матеріально-відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

ь при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);

ь за приписом судово-слідчих органів;

ь у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

ь при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

ь у разі ліквідації підприємства;

ь при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації є обов’язкове у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальне цінності, що не належать підприємству та облік яких ведеться на позабалансових рахунках. На деяких підприємствах інвентаризації проводять не як разові заходи, а як постійний процес.

Об'єктами інвентаризації є майно та зобов’язання. Майно включає необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість) та оборотні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, короткострокова дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти). Зобов’язання поділяються на поточні і довгострокові (кредити банку, заборгованість перед постачальниками, підрядниками, перед працівниками, бюджетом, позабюджетними фондами тощо).

Для проведення інвентаризації створюють комісію з працівників (відповідної компетенції) підприємства за обов’язковою участю головного бухгалтера.

Інвентаризаційну комісію очолює керівник сільськогосподарського підприємства або його заступник. Склад комісії оголошується наказом директора — в сільськогосподарських державних підприємствах, а в колективних — рішенням правління. Наказом встановлюються також порядок і терміни початку і закінчення роботи, пов’язаною з інвентаризацією.

Коли через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, безпосередня інвентаризація цінностей у виробничих підрозділах покладається на місцеві комісії, роботу яких організовує і контролює центральна комісія.

Періодичність проведення інвентаризації матеріальних цінностей встановлює керівник підприємства, відповідно до вимог положення про бухгалтерський звіт і баланси. Обов’язкова інвентаризація проводиться у випадках описаних вище. З ініціативи головного бухгалтера може бути проведена непланова вибіркова або суцільна інвентаризація. У разі проведення раптових інвентаризацій всі товарно-матеріальні цінності підготовлюються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії, в інших випадках завчасно. Вони повинні бути згруповані, розсортовані.

В осіб відповідальних за збереження довірених їм цінностей, до початку інвентаризації беруть розписки про те, що всі документи, які стосуються надходження або витрати цінностей, здані до бухгалтерії та ніяких не оприбуткованих або не списаних на видаток цінностей у них немає.

До початку інвентаризації треба опрацювати всі документи про надходження і видачу цінностей і зробити відповідні записи в картках (книгах) аналітичного обліку і вивести залишки на день інвентаризації.

Залишки у натурі перевіряють за обов’язковою участю матеріально-відповідальних осіб. При перевірці фактичної наявності цінностей у разі зміни матеріально-відповідальних осіб в інвентаризаційних описах особа, яка приймає цінності, розписується про їх одержання, а яка здає - про їх здачу. Наявність цінностей при інвентаризації визначають підрахунком, зважуванням, обміром тощо. Дані інвентаризації по кожному виду цінностей фіксують в інвентаризаційних описах, які складають окремо за місцем знаходження або зберігання цінностей і по відповідальним за їх зберігання. Назви цінностей, які інвентаризуються, та їх кількість показують в описах за номенклатурою і в одиницях, прийнятих в обліку.

Якщо інвентаризацію в коморах або в інших закритих приміщеннях не закінчено за один день, приміщення опечатують. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. При зберіганні цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується і комісія переходить в наступне приміщення.

Після закінчення складання опису його підписують усі члени інвентаризаційної комісії, а матеріально-відповідальні особи дають на кожному описі розписку такого змісту: «Всі цінності, зазначені у цьому інвентаризаційному описі, комісією перевірені в натурі у моїй присутності й занесені до опису. У зв’язку з цим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перелічені в описі, перебувають на моєму відповідальному зберіганні».

Усі виправлення в інвентаризаційних описах повинні бути зумовлені й підписані тими самими особами.

Для виявлення результатів інвентаризації бухгалтерія складає відповідні порівняльні відомості. Дані по кожній такій відомості розміщують за групами цінностей відповідно до класифікації, прийнятої в обліку. До початку робіт зі складання порівняльних відомостей і визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства ретельно перевіряє правильність усіх підрахунків, наведених в інвентаризаційних описах. Виявлені помилки в цінах, таксуванні й підрахунках виправляють і обумовлюють за підписами всіх членів комісії.

Для правильного порівняння залишків продуктів треба перед складанням порівняльних відомостей особливо ретельно перевірити залишки цінностей (кількість і вартість) за даними бухгалтерського обліку.

Для оформлення інвентаризації можуть бути використані єдині реєстри, в яких об'єднано показники інвентаризаційних описів і порівняльних відомостей. Після внесення до цих реєстрів даних про фактичну наявність цінностей у них проставляють також дані бухгалтерського обліку і виявляють результати порівняння фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку.