Економіка як об"єкт адміністративно-правового регулювання

Реферат

на тему:

Економіка як об'єкт адміністративноправового регулювання.

Термін «економіка» утворився від грецьких слів «oikos», що означає у перекладі будинок, господарство і «nomos» — правило, закон. Сукупність цих слів у буквальному значенні означає «правила ведення домашнього господарства» .

Економікаце системний господарський комплекс, що містить у собі взаємозв'язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва, по-друге, розподілу і, по-третє, обміну зробленого продукту в масштабах усієї держави.

Економіка — складна поліструктурна система, яка функціонує з метою задоволення матеріальних потреб суспільства. Основними складовими цієї системи в галузі, підгалузі та їхні комплекси. Не є в даному розумінні винятком й економічна система України. При цьому необхідно зауважити, що термін «галузь економіки» нормативно закріплюється на законодавчому рівні.

З органів управління економікою найвищим є К.М. У. Його правовий статус у системі органів виконавчої влади У системі визначається Конституцією України.

Для реалізації програмних цілей безпосередньо в апараті К.М.У. функціонує структурний підрозділ, завданням якого є державне управління економікою. Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхідних для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки, відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналітичній та наукково-методичній роботі, а також з консультативноекспертною метою при ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так і при Кабінеті Міністрів. слід мати на увазі, що це досить рухомі структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань, яківиникають перед урядом, змінюються не тільки їх функцій, а й самі вони можуть ліквідовуватись або створюватись. Валютнокредитна рада має право одаржувати від органів виконавчоі влади, підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, інших організацій інформацію, тистичні та інші аналітичні дані й залучити до вирішення питань, що належать до компетенції, фахівців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій, а також провідних учених, аудиторів. Аудиторсьткі фірми.

Валютно-кредитну раду очолює голова, якого призначає Президент України. Голова валютно-кредитної ради має заступників, які призначаються Президентом України з членів ради.

До складу валютно-кредитної ради входять: Міністр економіки України, Міністр фінансів Украіни, Мністр зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, Голова націвонального агенства України з реконструкції та розвитку, Голова Фонду державного майна України, відповідальний секретар Ради.

Персональний склад валютно-кредитної ради затверджує Президент Укркїни за поданням голови валютно-кредитноїо ради.

Функцію робочого апарату валютно-кредитної ради здійснює підрозділ апарату Кабінету Міністрів до компетенції якого входить вирішення питань щодо зовнішніх економічних зв’язків України.

Формою роботи валютно-кредитної ради є засідання, які проводяться, як правило, двічі на місяць. Засідання валютно-кредитної ради є правомочне, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями у сфері економіки здійснюють профілььні міністерства, комітети, відомства. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки. Його основними завданнями є:

• -.Участь у розробці державної економічноі політики;

• -. Розробка за участю зацікавлених міністерств, комітетів та відомств України балансів національної економіки;

• -.Розробка пропозицій та участь у формуванні державних замовлень;

• -.Розробка пропозицій щодо режиму ліцензування і квотування експорту та імпорту;

• -.Складання прогнозів соціально-економічних наслідків впровадження ринкових відносин, підготовка пропозицій щодо регулювання ринку праці та соціального захисту населення.

Мінекономіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання.

Рішення міністерства з питарь реалізації економічної політики, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для центральних і місцевих органів державноі виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій.

Основними завданнями Мінпромполітики України є: підготовка пропозицій щодо формування державної промисловоі політики та механізму її реалізаціїрозробка прогнозних стратегічних напрямів розвитку промисловості України, структурної інвестиційної політики у цій сфері, аналіз фінансового стану розвитку промисловості, підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності продукції підприємств, віднесених до сфери діяльності Мінпромполітики Українирозробка проектів державних програм розвитку промисловості України, координація діяльності органів виконавчої влади щодо їх виконанняучасть у підготовці пропозицій, спрямованих на створення та вдосконалення механізму державного регулювання розвитку промисловості України, участь у розробці пропозицій щодо розвитку мінерально-сировинної бавзи, у створенні економічного механізму пргомислолвого природокористування, охорони довкіллястворення правових та економічних умов, що стимулюють прискорення інноваційних та інвестиційних процесів у промисловості, налагодження інтегрованих міжнародних господарських зв’язків.

Мінагропрому України підпорядковані Комітет харчової промисловості України і Комітет з питань садіваництва, виноградарства та виноробної промисловості України.

Основними завданнями Мінагропрому є розробка пропозицій щодо основних напрямків аграрної політики, а також реалізація державної політики з питань розвитку сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості.

Рішення Мінагропрому України, прийняті в миежах його повноважень, є обов’зковими для виконання центральними та місцевими органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.

До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно віднести:

• -.Затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;

• -.Встановлення місцевих податків і зборів та розмірів іх ставок у межах, визначених законом;

• -.Прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;

• -.Прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, атакож щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

• -.Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

• -.Забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

• -.Залучення до договірних засад підприємств, установ та організацій належно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ та міст, координація цієї роботи на відповідній території.

До повнловажень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоуправління виконавчою владою, належать:

• -.Розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

• -.Погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих, на відповідній території, які перебувають у державній власності;

• -.Здійснення заходів щоджо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговуван;

ня, розвитку транспорту і зв’зку;

— Здійснення у встановленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, звтвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територійзупинення у випадках, передбаченихзаконом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, атакож може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.