Вербалізація константи німецької культури kunst/мистецтво в індивідуально-авторській концептосфері Т. Манна

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНСТАНТИ НІМЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ KUNST/МИСТЕЦТВО В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІЙ КОНЦЕПТОСФЕРІ Т. МАННА

У статті описуються три рівні вербалізації константи німецької культури Ки№Т/МИСТЕЦТВО в одному з ключових художніх текстів Т Манна «Смерть у Венеції» із застосуванням методу семантичної ротації, який є доцільним для аналізу вербалізації індивідуально-авторської концептосфери письменника через додавання смислу за допомогою певних мовних засобів.

У статті ставиться проблема виявлення й описання засобів вербалізації індивідуально-авторської концептосфери Т. Манна, який належить до когорти письменників, відомих своїми прецедентними художніми текстами. На схожість характерних рис вербалізації в письменників ХХ ст. вказує В.Г. Адмоні, називаючи серед них такі, як амбівалентність смислів, перевантаженість смислового наповнення слова, підтекст тощо [1, с. 108]. Виявлення колективної й індивідуальної природи індивідуально-авторської концептосфери й механізмів її вербалізації є насущною проблемою сучасної лінгвістичної теорії художнього тексту, оскільки дає змогу розкрити сутність системи художнього тексту як живого, динамічного організму.

Актуальність поставленої проблеми обумовлена тим, що аналіз вербалізації констант німецької культури в індивідуальноавторській концептосфері видатного німецького письменника Т. Манна надає великі можливості для дослідження потенціалу вербалізованих смислів, що збагачують національну німецькомовну картину світу.

Мета статті описати три рівні вербалізації константи національної німецької культури КГШТ/МИСТЕЦТВО в тексті Т Манна «Смерть у Венеції» в асоціативно-концептуальному полі за допомогою методу семантичної ротації.

Метод семантичної ротації є синтезом методик Н.С. Болотнової, І.А. Тарасової і О. Г. Фоменко, який дає змогу представити індивідуально-авторську концептосферу як трирівневу структуру: 1) за одиницю першого рівня береться константа німецької культури, що фіксується словниками [10; 11] та тезаурусом [9], і водночас є вербалізованим складником індивідуально-авторської концептосфери Т. Манна; 2) на другому рівні описані Т. Манном константи німецької культури з визначеною вербалізацією через лейтмотивний повтор і розширену синонімічність вводяться до асоціативно-концептуального поля; 3) на третьому рівні розглядаються конфігурації асоціативно-концептуальних полів, виявлених на другому рівні, у їх перехрещеннях.

Використовуючи методику асоціативно-концептуального поля Н.С. Болотнової [3], за тезаурусними зв’язками здійснюється пошук вербалізації константи культури через вербалізацію концепту за ключовими словами. Далі, спираючись на когнітивно-польовий метод І.А. Тарасової [6], індивідуально-авторські концепти представлені нами у вигляді поля, оскільки польова модель вважається нею доцільною для репрезентації концептів-гештальтів, що вербалізуються абстрактною лексикою. Слідом за О. Г Фоменко [7] ми розглядаємо індивідуально-авторські концепти як трирівневі утворення, що розгортаються на основі констант культури. Такий синтез методик є доцільним, оскільки семантична ротація являє собою нарощення смислів [5, с. 71].

Перший рівень. За допомогою вказаних раніше словників синонімів і тезаурусу встановлюється одна з констант німецької культури KUNST/МИСТЕЦТВО, яка вводиться Т. Манном у тексті «Смерть у Венеції».

Ю.С. Степанов у своєму фундаментальному труді щодо констант російської культури вказує, що ще Арістотель визначав МИСТЕЦТВО як пізнання загального в межах одного виду [5, с. 156]. Ф. Шилер розглядав МИСТЕЦТВО як гру або вільну пізнавальну діяльність [5, с. 157]. У сучасній німецькій мові константа культури МИСТЕЦТВО має 59 синонімів та входить до п’яти синонімічних груп [12].

Така константа культури має в «Смерті у Венеції» дев’ятнадцять прямих текстових включень: indem sie seine Kunst fьrder zu tragen undzu beflьgeln sich weigerte [12, с. 77]; Geist und Kunst [12, с. 77]; wenn nicht der Kunst ьberhaupt, so doch gewiЯ der in der redestehenden Kunst [12, с. 15]; die raschentnervende Sehnsucht und Kunst des gebornen Betrьgers [12, с. 15]; die Kunst verraten [12, с. 16]; das fragwьrdige Wesen der Kunst [12, с. 16]; und doch war die Kunst es gewesen [12, с. 19]; ist ja die Kunst ein erhцhtes Leben [12, с. 19]; in Natur noch bildender Kunst [12, с. 36]; in deren fauliger Luft die Kunst einst schwelgerisch aufwucherte [12, с. 77]; zu diesem Leben im Banne der Kunst [12, с. 78]; denn die Kunst war ein Krieg [12, с. 78]; noch Kunst und Tugend [12, с. 92]; gegenьber der kosmetischen Kunst logischerweise [12, с. 96]; Jugenderziehung durch die Kunst ein gewagtes, zu verbietendes Unternehmen [12, с. 100].

Для прикладу розглянемо декілька прямих входжень константи культури МИСТЕЦТВО в тексті «Смерть у Венеції». Перше її включення виявлено нами в передостанньому абзаці першої глави. Константа культури МИСТЕЦТВО визначається в наведеному нижче питальному реченні через іменник Kunst у словосполученні seine Kunst як персоніфікація через присвійний займенник sein ЙОГО МИСТЕЦТВО, що вказує на МИСТЕЦТВО як творчість конкретної людини:

Rдchte sich nun also die geknechtete Empfindung, indem sie ihn verlieЯ, indem sie seine Kunst fьrder zu tragen und zu beflьgeln sich weigerte und alle Lust, alles Entzьcken an der Form und am.

Ausdruck mit sich hinwegnahm. [12, с. 9]. Ставиться питання про здатність поневоленого почуття окриляти МИСТЕЦТВО письменника з тим, щоб у подальшому знайти відповідь на запитання про сутність МИСТЕЦТВА.

Найбільша кількість включень (десять) міститься в другій главі. Наприклад: er, der jugendliche Kьnstler, die Zwanzigjдhrigen durch seine Zynismen ьber das fragwьrdige Wesen der Kunst [12, с. 16]. Продовжуючи питальну риторику щодо сутності МИСТЕЦТВА, Т. Манн знову наголошує на його суперечливості через прикметник fragwьrdig, у семантиці якого закладено питання (Наприклад: und doch war die Kunst es gewesen, die hierjene physiognomische Durchbildung ьbernommen hatte, welche sonst das Werk eines schweren, bewegten Lebens ist) [12, с. 19]. У двох атрибутивних підрядних реченнях із відносними займенниками die та welche відбувається контамінація смислу МИСТЕЦСТВА як творіння тяжкого й рухливого ЖИТТЯ.

Останнє включення іменника Kunst з’являється майже наприкінці п’ятої глави тексту в абзаці, після якого йде порожній рядок, що ніби підбиває підсумок значення та впливу МИСТЕЦТВА:

Die Meisterhaltung unseres Styls ist Lьge und Narrentum, unser Ruhm und Ehrenstand eine Posse, das Vertrauen der Menge zu uns hцchst lдcherlich, Volksund Jugenderziehung durch die Kunst eingewagtes, zu verbietendes Unternehmen [12, с. 100]. МИСТЕЦТВО через прийменник durch вербалізується як засіб впливу на виховання народу, у тому числі й молоді: Volksund Jugenderziehung.

Ще одна константа культури ТАЛАНТ [5, с. 648] входить разом із константою культури МИСТЕЦТВО до двох синонімічних рядів із домінантами ПРИГОДШСТЬ (ТАЛАНТ сьома вербалізація ряду, а МИСТЕЦТВО чотирнадцята) і ЗДІБНІСТЬ (ТАЛАНТ перша вербалізація ряду, а МИСТЕЦТВО четверта) [12].

Наприклад: Einzeln, ohne Kameradschaft war er aufgewachsen und hatte doch zeitig erkennen mьssen, daЯ er einem Geschlecht angehцrte, in dem nicht das Talent, wohl aber die physische Basis eine Seltenheit war, deren das Talent zu seiner Erfьllung bedarf, einem Geschlechte, das frьh sein Bestes zu geben pflegt und in dem das Kцnnen es selten zu Jahren bringt [12, с. 12−13].

У наведеному складному реченні з низкою підрядних атрибутивних у дворазовому прямому повторі вербалізується проблема ТАЛАНТУ того покоління, поєднуючись із синонімом УМІННЯ через Kцnnen, що через фізичну недосконалість ослабляє ТАЛАНТ.

Другий рівень. На цьому рівні описуються вербалізовані асоціативно-концептуальні поля. Другий рівень передбачає такі етапи аналізу асоціативно-концептуального поля:

спочатку виділяються вербалізовані іменники, виявлені за тезаурусними зв’язками, які безпосередньо входять до синонімічного ряду константи культури. Наприклад, із константою культури МИСТЕЦТВО пов’язані такі синоніми: Kunstwerk (Bildwerk) («витвір мистецтва»), Werk («твір), Meisterchaft («майстерність»), Talent («талант»), Ruhm («слава»), Stil («стиль»), Gabe, Begabung («одаренность»), Vollendung («досконалість»), Schцpfung (висок.) («творчість») [10].

Наприклад: das Talent verdдchtigt, die Kunst verraten, ja, wдhrend seine Bildwerke die glдubig GenieЯenden unterhielten, erhoben, belebten, hatte er, der jugendliche Kьnstler, die Zwanzigjдhrigen durch seine Zynismen ьber das fragwьrdige Wesen der Kunst, des Kьnstlertums selbst in Atem gehalten [12, с. 16].

У цьому реченні константа культури МИСТЕЦТВО вербалізується як така, що акцентує увагу на своїй суперечливій сутності (ьber das fragwьrdige Wesen der Kunst) та дорощує смисл через два синоніми Talent і Bildwerk.

далі визначаються асоціативні лексеми, що входять до складу константи культури у вигляді словосполучень Й однорідних членів речення, які асоціюються з МИСТЕЦТВОМ. Наприклад: через іменники Meisterhaltung («майстерність») та Ruhm («слава»): Die Meisterhaltung unseres Styls ist Lьge und Narrentum, unser Ruhm und Ehrenstand eine Posse, das Vertrauen der Menge zu uns hцchst lдcherlich, Volksund Jugenderziehung durch die Kunst eingewagtes, zu verbietendes Unternehmen [12, с. 100].

У наведеному прикладі константа культури МИСТЕЦТВО примножує смисл через синоніми Meisterhaltung, Styl та Ruhm, асоціативні лексеми як однорідні члени речення Lьge und Narrentum Ehrenstand, Vertrauen. МИСТЕЦТВО постає як «майстерний стиль» у «неправді і блюзнірстві»; «слава і пошана» як «дурниця», «довіра натовпу» тощо, утворюючи в такий спосіб асоціативно-концептуальне поле.

Третій рівень. На третьому рівні вербалізації індивідуально-авторської концептосфери визначаються схожі асоціативно-концептуальні поля, які можуть відноситись до одного індивідуально-авторського концептуконструкту, під яким ми, слідом за О. В. Олександровою та В.З. Дем’янковим, розуміємо як таку одиницю, що люди реконструюють із тим чи іншим ступенем (не)впевненості, звідки виникає дифузність, гіпотетичність і розмитість таких конструкцій [4, с. 26; 2, с. 170]. На цьому рівні виявляється специфіка формування маннівського індивідуально-авторського концепту-конструкту, під яким у цій роботі розуміється наскрізна для письменника вербалізація, що реконструюється дослідником під час концептуального аналізу; взаємодія виявлених концептів-конструктів та їх узагальнення в більш великі конфігурації, які поєднують асоціативно-концептуальні поля, сформовані на другому рівні.

Наприклад, вербалізація МИСТЕЦТВО у словосполученні ist ja die Kunst ein erhцhtes Leben [12, с. 19], у якому дві константи культури, зокрема МИСТЕЦТВО і ЖИТТЯ, вербалізують ЖИТТЯ МИСТЕЦТВОМ: Leben im Banne der Kunst [12, с. 19]; із ВІЙНОЮ: die Kunst war ein Krieg [12, с. 19]. Саме в такий спосіб одна константа культури (МИСТЕЦТВО) утворює конфігурацію з іншою константою культури (ЖИТТЯ) через перехрещення з нею.

Висновки

Індивідуально-авторська концептосфера формується в художньому тексті й може бути виявлена як трирівнева структура, компонентами якої є загальнолюдські, національно-культурні, соціальні й індивідуальні складники. Індивідуально-авторської концептосфера вербалізується в асоціативно-концептуальному полі, що спирається на константи німецької культури. У ньому трансформуються та взаємодіють різні константи культури для вербалізації єдиного, цілісного в людській художній свідомості. Асоціативно-концептуальне поле Т. Манна ущільнюється в розвитку вербалізації його індивідуально-авторської концептосфери.

Індивідуально-авторська концептосфера має пошарову структуру, яка включає три рівні:

константи культури як домінанти синонімічних рядів;

асоціативно-концептуальне поле, у якому трансформуються визначені константи культури через синоніми та асоціативні лексеми;

конфігурації асоціативно-концептуальних полів, де відбувається інтеграція виявлених на попередніх двох рівнях індивідуально-авторських концептів-конструктів до індивідуально-авторської концептосфери.

Подальше дослідження текстів пізнього Т. Манна дасть змогу більш детально зупинитися на третьому рівні конструювання індивідуально-авторської концептосфери Т. Манна.

Література

• 1. Адмони В. Г. Поэтика и действительность / В. Г Адмони. Л.: Советский писатель, 1975. 310 с.
• 2. Александрова О. В. К вопросу о концепте и концептуальном анализе / О. В. Александрова // Горизонты современной лингвистики: традиции и новаторство. М.: Языки славянских культур, 2009. С. 169−178.
• 3. Болотнова Н. С. О методике изучения ассоциативного слоя художественного концепта в тексте / Н. С. Болотнова // Вестник ТГПУ 2007. Вып. 2 (65). Серия «Гуманитарные науки (филология)». С. 74−79.
• 4. Демьянков З. Д. «Концепт» в философии языка и в когнитивной лингвистике / З. Д. Демьянков // Концептуальный анализ языка: современные направления исследований: сб. науч. трудов РАН. Ин-т языкознания; Мин-во образ. и науки РФ. ТГУ им. Г Р Державина. М.; Калуга: Эйдос, 2007. С. 26−33.
• 5. Степанов Ю. С. Константы: словарь русской культуры / Ю. С. Степанов. М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. 824 с.
• 6. Тарасова И. А. Когнитивная поэтика / И. А. Тарасова // Грані сучасної лінгвістики: [колективна монографія] / И. А. Тарасова. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2014. С. 122−161.
• 7. Фоменко Е. Г Индивидуально-авторское НЕЧТО в концептуализациях думанья душой / Е. Г. Фоменко // Мова. Свідомість. Концепт: зб. наукових праць / відп. ред. О. Г Хомчак. Мелітополь: Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 2012. Вип. 3. С. 180−190.
• 8. Харченко В. К. Метод семантической ротации в аспекте поддержки языковой личности / В. К. Харченко [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://dspace.bsu.edu.rU/bitstream/123 456 789/6484/1/ Kharchenko°/o20V.K._Metod.pdf.
• 9. Duden Das Bedeutungswцrterbuch / W. Mьller. Bd. 10. Mannheim; Wien; Zьrich: Dudenverlag, 1985. 797 s.
• 10. Duden Die sinnund sachvervandten Wцrter und Wendungen / W. Mьller. Bd. 8. Mannheim; Wien; Zьrich: Dudenverlag, 1972. 797 s.
• 11. Gцrner H. Synonymwцrterbuch / H. Gцrner, G. Kempcke. Leipzig: VEB Bibliographiches Instutut, 1973. 643 s.
• 12. Джерела ілюстративного матеріалу:
• 13. Mann T. Der Tod in Venedig / T. Mann. Frankfurt am Main: С. Fischerverlag GmbH, 2002. 144 s.