Советско-Финская війна 1939-1940 гг

ЗАПРОВАДЖЕННЯ. Я вирішив написати реферат саме з означеній темі, оскільки Советско-финская війна 1939;1940гг. Цілком справедливо належить до самих маловивчених сторінок радянської історії. Протягом багатьох років ми вважалося, що Радянський Союз перед вступив під час світової війну лише 22 червня 1941 г., а тому просто ні в искусcтвенно створені офіційної історіографією рамки і цього опинялася більшості досліджень, присвячених участі СРСР у Другій світової війни. А що почалася невдовзі Велика Вітчизняна 1941;1945гг. взагалі хіба що затулила собою цю непопулярну війну, що за своїми масштабам і наслідків, природно, ні з жодному разі не могла зрівнятися з ней.

Основна інформацію про радянсько-фінської війні, яке містилося у роботах 1940; 1980х рр., зводилася до того, що так, така війна справді мала місце, вона почалася 30.11.1939 г., закончилась13.03.1940г. призвела до тому, що західні кордони СРСР відсунулася на 120 км., что. Ось, мабуть, і всі, що дозволялося знайомитися з війні. Чимало аспектів радянсько-фінської війни досі маловідомі, але натомість величезних зусиль російських істориків деякі сюжети цієї війни досить добре изучены.

НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. Стосунки між СРСР і Фінляндією з моменту громадянської війни і на початок носили досить нерівний характер, що пояснювалося як що складається міжнародній політичній обстановкой, но ще й внутрішньополітичної ситуацією у самій Финляндии.14.10.1920г. в Тарту було підписано мирний договір між Радянської Росією і Финляндией.1 За договором Фінляндська Республіка отримувала Карельський перешийок до річки Сестра, острова в восточной.

1 — «ВІД прохолодного світу до Зимової війні». Степаков.

частини Фінської затоки і порт Петсамо. Натомість фінам довелося віддати в Радянській Росії прикордонні Ребольскую і Поро-созерскую волости, захваченные ними в1919г. З іншого боку, Фінляндія мусила все відмовитися від домагань на Східну Карелию, которая залишилася у складі России. Положения, закрепленные в Тартуському договоре, стали підвалинами наступних дипломатичних відносин між двома странами. В водночас у договорі містилися пункты, которые вполедствии почали вносити до виникнення советско-финляндской війни. У 1921 г. У Східній Карелії почалося повстання проти радянської власти. Финское уряд дозволило вербування добровольців на войну. Советская Росія поспішила звинуватити Фінляндію в що виникли безпорядках і запровадила свої військ у Східну Карелию. Вскоре повстання було подавлено. Окончательно небезпечна ситуація улагоджена підписанням 1.06.1922г. між Росією і Фінляндією договору прикордонному мире.1 20.10.1921 г. Германия, Англия, Франция, Италия й інших країн Європи підписали конвенцію про демілітаризації і нейтралізації Аландських островов. По конвенції, Фінляндія зобов’язалася не зміцнювати Аландські острова, і навіть не влаштовувати там військових баз. В разі війни Аландські острова зберігали нейтралитет. Советское уряд відразу ж потрапляє висловило протест щодо підготовки конвенції про статус Аландських островів й без участі РСФСР. В зв’язку з цим 13 листопада уряд в Радянській Росії надіслало ноту государствам, подписавшим Аландскую конвенцию, где було заявлено, что конвенція є неіснуючої для Росії. Це було другим препядствием шляху до встановленню добросусідських советско-финских відносин. Із середини 1920х рр. єдиною зовнішньополітичної альтернативою для Фінляндії стала політика неприсоеди-нения, которую називали .У сфері міжнародних відносин Фінляндська Республіка прагнула ввійти у повноправні члени Ліги Наций, что і відбулося 1927 году. Отношения із колишнім Радянським Союзом у роки складалися непросто. В 1926 року радянський повпред у Фінляндії И. Л. Лоренц запропонував фінському правительству укласти договору про ненападение, который рас;

1-Восточная політика Фінляндії .Дудорова 2.

пространялся на СССР, Финляндию і прибалтійські государства. Руководство Фінляндії дало рішучий отказ, посчитав що це договір неминуче втягне країну на сфери впливу СССР. Но вже у серпні 1931 г. СРСР запропонував Фінляндії новий договору про ненападении, в якому були відсутні спірні становища, і навіть цьому проекті поширювався лише для цієї дві страны. После недовгих переговорів Фінляндія дала принципове згоду на висновок договора, что стало значним кроком уперед, у советско-финских відносинах. До 1939 года відносини між СРСР і Фінляндією носили цілком терпимий характер. В період із січня до июнь1939г основу взаємовідносин цих двох країн лежали 3 найважливіших вопроса: экономические відносини; територіальна проблема (уступка Фінляндією кількох островів на сході частини Фінської залива);проблема озброєння і статусу Аландських островів. Ще 5 березня 1939 року нарком по закордонних справ М. М. Литвинов повідомив фінському посланнику у Москві А.С.Ирие-Коскинену, что Радянський Союз перед хотілося б одержати окрайчик від Фінляндії на оренду на 30 років острова Гогланд, Лавенсаари.

Сейскари і Тютерс на подальше їх використання газу як спостережних пунктов, контролирующих морський шлях до Ленинграду. Попутно Литвиновим було порушене питання про Аландських островах. Однако через 3 дня Ирие-Коскинен передав відповідь уряду Фінляндії, у якому говорилось, что воно .Щодо проблеми Аландських островів посланником було заявлено, что фінська сторона вже взяла він зобов’язання в захисту цих островів і це запевнення є цілком достатнім гарантією. Отримавши таке разочаровывающее заяву від фінського посланника Литвинов з метою чи хоч якось зацікавити фінську бік із цього питання він запропонував і зазначив, що з фінів представляє великий інтерес території у Карелии, богатые лесом. Однако міністр закордонних справ Фінляндії Э. Эркко дав негативну відповідь предложение, основываясь на позиції членів Кабміну Таким образом, по двом найважливішим вопросам-обмену терри-ториями і озброєння Аландських островов-Советский Союз одержав рішучу відмова фінського правительства, что безсумнівно сприяло погіршення советско-финских отношений. Кроме того деякі мероприятия, проведенные у Фінляндії влітку 1939 года були витлумачені радянської стороною як недружні по відношення до СССР. Напризаходів, наприкінці до Фінляндії прибув начальник генерального штабу німецької армії Ф. Гальдер в сопро-вождении п’яти офицеров. Немецкие офіцери відвідали з инспектционными цілями Выборг, Перкиярви, Кемь і Ровани-еми (т.е. прикордонні з СРСР районы.), что дуже схвилювало радянське руководство. Немецкой делегації був зроблений надзвичайно теплий прийом урядових верхах Финляндии, что також наштовхувало визначені размышления. В серпні 1939 г. На Карельському перешийку відбулися найбільші у історії Фінляндії військові маневри з участю 20 тис. человек, на яких отрабаты-валась операція з відображенню радянського наступу на .На маневри запросили все акредитовані у Фінляндії військові атташе, кроме советского, а також міністр оборони Швеції. Ситуація докорінно після підписання СРСР і Німеччиною секретного протоколи договору про вза-имопомощи від 23 серпня 1939 г., согласно якому Фин-ляндия увійшла у сферу інтересів Радянського Союза.1 Тепер перед Радянський Союз зникло основне перешкодаГермания, которая раніше вважалася гарантованим союзни кому Фінляндії на разі войны. поэтому радянське керівництво поспішило негайно скористатися настільки сприятливим моментом підвищення свого стратегічного положения: в кінці сентября-начале жовтня 1939 г. были ршены всі з Эстонией, Латвией і Литвой, которые під тиском СРСР було змушені зак-лючить з нею пакти про взаимопомощи, согласно яким на території цих країн розмістилися радянські армійські гарнизоны, военноморські і військово-повітряні базы. А у жовтні 1939 г. Настала черга Фінляндії з’ясовувати стосунки зі своїми східним сусідом. 12 жовтня, у Москве, в кремле, начались переговори фінської та штампами радянської урядових делегаций. Главной завданням радянських представників було .у ж день.

1-Кабанен «Подвійна гра, советско-финляндские переговоры».

4 переговорів СРСР виклало свої пропозиції щодо обміні территориями (отодвинуть кордон Фінляндії на 70 км. До лінії КойвистоЛиппола, отдать 6 островів в Фінській за-ливе, і навіть про те як у найм на30 років півострів Ханко).Финская делегація виявилася неготовою до такої масштабного розміну без дозволу уряду, тому делегація вирушила у Хельсинки. В Гельсінкі Маршал Маннергейм порадив делегації вдатися до незначний компроміс. 23 жовтня делегація повернулася з Гельсінкі і подала згоду на обмін 4 дрібних островів в Фінській затоці і погодилася відсунути кордон в Карельському перешийку на13 км. Сталін залишився невдоволеним настільки незначними поступками із боку Фінляндії. Наприкінці жовтня переговори зайшли у тупик.31 жовтня нарком закордонних справ Молотов дав, що вимоги СРСР до Фінляндії носят, а також нагадав фінському уряду, щоб він не піддалося .1 У Фінляндії це виступ була як прояв погрози з боку великої країни стосовно малому суверенному державі. Міністр закордонних справ Фінляндії Э. Эркко заявив, що його захищатиме. Останній, третій тур переговорів почався 3 ноября. За-седание почалося з зачтнеия відповіді фінського правительс-тва.Финское уряд був готовий пересунути гра-ницу на Карельському перешийку на лінію Ваммелйоки-Каукиярви, а також СРСР 4 острови у Фінській затоці без компенсаций. А на питання оренді півострова Ханко пішов категоричний отказ, даже після того як Сталін зробив у тому вопросе. Базу, яку СРСР хотів розмістити на півострові Ханко, дол жна була забезпечити перекриття Фінської затоки у разі агресії 3 державы. но фіни считали, что цю базу буде використано надалі а У. Д. Грендаля потрібно було завдати головний «упор лівим флангом дільниці озеро Вуоксиярви—озеро Муоланярви, у бік Кюрюля, Ристсеппяля. Після здійснення успішного прориву головною оборонної лінії противника армії мали розвивати наступ в північному напрямку, про те, щоб відрізати шляхи переходу противника на північний захід захід Фінляндії і знищити його основну угруповання на Карельському перешийку. Наступальна операція Північно-Західного фронту ділилася на 3 етапу. Перший етап — підготовчий був по тривалості визначено у 20 діб. У цей час війська мали зробити перегрупування, поповнити боєзапас та матеріальні кошти, ознайомитися з умовами ведення бойових дій в, провести тренування в боротьбі оволодіння ДОТом і ДЗОТом. З другого краю етапі мав статися прорив укріпленої смуги супротивника і розгром його наснаги в реалізації тактичної глибині оборони після виходу армій на фронт Лохийоки — Мисуа — станцій Каляпахкола — Хейниоки — станції Сяйние — Нуора. Глибина просування військ поки що було визначено: головному напрямі — 20—25 км, на допоміжному — 6—12 км. Тривалість проведення другого етапу була задана в 7—12 дней.1 Нарешті, третьому етапі операції мало наслідувати розвиток прориву і вихід в Кекс-гольм—станция Сайрала—станция Антреа—Выборг. Глибина просування військ СЗФ цьому етапі було визначено приблизно 30—35 км. На відміну від попереднього етапів, темп наступу і тривалість третього періоду операції намічалися суто орієнтовно, тому що ці показники від багатьох невідомих чинників. З огляду на складності майбутню операцію по прорыву.

1-Зимняя война. Петров і Степаков. 11.

долговременной фінської оборони на Карельському перешийку командувач СевероЗахідного фронту командарм 1 рангу З. До. Тимошенко наказав побудувати війська армії на напрямах головного удару на чотири ешелону. У ешелон ударної угруповання ввійшло 11 стрілецьких дивізій з частинами посилення першої лінії. У другій ешелон входили 3 стрілецькі дивізії, які були у других ешелонах стрілецьких корпусів. Третього ешелон було призначено 2 дивізії з армійських резервів, за однією кожну армію, і навіть танкові бригади і стрелково-пулеметная бригада. Учетверте ешелон входили дві дивізії і 1-ї корпус Фінської народної армії у складі двох дивізій, які перебували у резерві командувача фронту. Війська, изготовившиеся до наступові, були спішно поповнені необхідними матеріально-технічними коштами Німеччини та припасами всіх видів, особливо боєприпасами і зимовим обмундируванням. Військовий рада фронту розпорядився не випускати війська на фронт без кожушків і валянок, і навіть забезпечити їх необхідною кількістю лиж, білих маскхалатів, грілок та інші предметів зимового побуту. Дванадцятирічним год 11 лютого, після потужної 2-часовой артилерійської підготовки, війська 7-й і 13-й армій перейшли у загальне наступ. Наступ дивізій 1- і хвилі на головні напрями велося під прикриттям суцільного вогневого валу. За свідченням фінського підполковника І. Про. Ханнулы, міць радянського артилерійського вогню була така, що її «можна порівняти лише найбільшими артилерійськими битвами Першої світової». Стрілецькі окопи головною лінії фінської оборони були під багатьох місцях, кулеметні гнізда і бліндажі зруйновані від точних влучень, а жива сила противника на ділянці прориву зазнала дуже великих втрат. На напрямі головного удару 50-го стрілецького корпусу 7-й армії піхотні підрозділи 245-го стрілецького полку 123-й стрілецької дивізії з допомогою 91-го батальйону 20- і танкової бригади, притискаючись впритул до вогневому валу, майже без втрат ввірвалися на ключову висоту 65,5, що у 1,5 «км на схід озера Суммаярви. У результаті загального наступу 11 лютого повсюдно було прорвано загородження і захоплено кілька найважливіших вогневих точок противника. Наприкінці дня на Карельському перешийку частинами Червоної Армії було захоплене 32 оборонних укріплених пункту, їх 12 ДОТов.1.

Першого дня наступу втрати радянських частин виявилися досить великі. По далеко ще не повним офіційними даними, 24-та стрілецька дивізія втратила убитих і пораненими 570 людина, 80-та дивізія — 312 людина, 90-а — 353 людини, 123-я — 291 людини, 100-я — 291 людини, 138-я — 439 людина, 113-я — 500 людина (із 9 по 11 лютого), 70-та — 109 людина, 42-я — 276 людина, 150-я — 263 людини, 50-та — 180 людина 8ая- 207 людина, 136ая- 155 людина. 16 лютого наступ велося силами 90, 84, 123, 7-й і 100-й стрілецьких дивізій та рухомий групою У. І. Баранова.

1-Мерецков.На службі народу. 12.

Подвижная група мала своїм завданням вести наступ у бік залізничних станцій Кямяря і Пиен-Перо. З метою нарощування сили удару головному напрямі ввечері 15 лютого командувач фронтом розпорядився вивести ринок із фронтового резерву у ешелон 95-ю стрілецьку дивізію, якій слід було надалі «ввійти у прорив і розвивати успіх, досягнутий частинами 7-й армії». Протягом дня 16 лютого ударні частини й рухлива група 7-й армії успішно продовжували наступ. До 3 березня фіни відійшли позиції «Т» усім ділянках фронту. У результаті прориву 28—29 лютого другий смузі укріплень противника захоплювали радянські війська робилося 66 ДОТов і 219 ДЗОТов. Після розгрому 7-й армією фінських військ другого оборонної смуги, і взяття 13-й армією головною смуги противника за озером Яюряпянярви обидві армії продовжували розвивати наступ. У ніч на 2 березня почалося форсування Выборгско-го затоки кригою частинами 10-го стрілецького корпусу, і з 4 год 30 хв 4 березня через затоку стали переправлятися частини 28-го стрілецького корпусу. Б результаті п’ять стрілецьких дивізій (43, 86, 173, 70-та і 113-я) 7-й армії зі складу 10-го і 28-го стрілецьких корпусів перетнули Виборзьку затоку і закріпилися на майже 40-кілометровій прибережній полосе. Советские війська наближалися до Виборгові. 6 березня Фінське керівництво, розуміючи своє безвихідь, відправило делегацію до Москви підписання мирний договір. Тим часом 12 березня почався штурм Виборга, посилена 7 я стрілецька дивізія РСЧА що з танковим батальйоном намагалася опанувати містом, який захищав одинєдиний полк фінів. Через війну радянським військам вдалося захопити лише південну і південно-східну частини міста, однак уся центральна його частину поколишньому залишалася за финнами.1 12 березня, у 22 год у Москві було підписано мирний договір між СРСР і Фінляндією, за яким воєнних дій мали припинитися в 12 год 13 березня 1940 р. За протоколом до мирному договору, «з встановленого години припинення бойових дій між розташуванням передових частин встановлюється кілометрова нейтральна полоса».

Отже, війська Північно-Західного фронту, попри всі прилагавшиеся зусилля і діяти величезну перевагу може і засобах, не змогли завдати рішучого поразки фінської армії «Перешийок» головному оперативному напрямі, обмежившись лише її поступовим фронтальним витісненням з Карельського перешийка. Головне завдання плану — знищення живої сили противника — не було вирішено. Втрати, понесені радянськими військами на Карельському перешийку, виявилися досить високими і значно перевершили такі в фінів. Так, 7-ма армія До. А. Мерецкова за період своєї бойової діяльності втратила 99 919 людина, у тому числі безповоротні втрати склали 18 459 людина, а санітарні втрати — 81 460 людина. Втрати 7-й армії — найбільші серед усіх інших радянських армій, але ці обставина виправдувалося її найбільшої чисельністю, і навіть тим, що став саме в.

1-Коломиец.Бои у Фінляндії 13 смузі дій цієї армії досягнуто самі суттєві успіхи і вирішена найважливіша стратегічним завданням. 13-та армія У. Д. Грендаля, попри коротший період існування (2,5 місяці), зазнала майже таку ж втрати — 89 160 людина. Причому її безповоротні втрати виявилося навіть великими, ніж у сусідній 7-й армії — 20 704 людини. Втрати всіх 3 корпусів фінської армії «Перешийок» під час війни дорівнювали у цілому 38 996 людина, їх безповоротні — 12 237 чоловік і санітарні — 26 759 людина. Найбільші втрати припали на II армійський корпус — 23 745 людина (їх безповоротно — 7479). Це дуже зрозуміло, тому що цей корпус обороняв найважливіше стратегічне напрям — Выборгское, у якому діяли найбільші сили радянської угруповання. ІНШИМИ словами співвідношення по загальним втрат радянської влади і фінської сторін виглядає як 4,5:1 на користь фінів, а, по безповоротним втрат — 3,2:1. Дане співвідношення, ясна річ, можна припустити вкрай невигідним для Червоної Армії і демонструючи невідь що високий рівень її військового мистецтва., Та заодно варто забувати одне важливе обставина. Річ у тім, що Радянська Армія з першого ж дня війни вела виключно наступальні операції, а фінська армія — оборонительные.

На вспомогательных.

Направлениях.

У листопаді 1939 на Петрозаводськом напрямі розгорнули 8 армія під командуванням комдива Хабарова. До її складу входили: 18,56,75,139,155 і 168 стрілецькі дивізії і навіть 315 артилерійський дивізіон і 108 артилерійський артполк. Загальна кількість угруповання становила 70 тис. людина. Фіни протиставили 4 армійський корпус (12 і 13 дивізії і велика група Рясянена в яку входили 26 батальйонів і шість артилерійських батарей) під керівництвом генерал-майора Хейсканена. Бойова завдання, яка стояла перед 8-ї армією, була така. Після набуття наказу перехід советскофінляндською кордону слід було «рішучим настанням головними силами на Сердобольском напрямі розгромити протистоїть противника, маючи найближчій завданням виходити фронт Корписелъкя — Вяртсиля — Сортавала (Сердоболъ), Надалі у взаємодії з 7-й армією наступати в напрямі Миккели, забезпечуючи свій правий фланг у бік Куопио, встановивши живу зв’язку з 9-ї армією». Наступ Радянської армії від початку іракської війни розвивалося мляво надто повільно через поганого КОМАНДУВАННЯ І НЕДОСТАТНЬОЮ ЕКІПІРУВАННЯ, тому 4.12.1939 було звільнено з командування армією комдив Хабаров і призначений комкор Курдюмов.1 Через війну кадрових змін — у двадцятих числах грудня фронт практично стабілізувався. На початку січня финны.

1-Тихонов.На війні незнаменитої. 14.

перешли в контрнаступ. 11 січня була оточена 168 дивізія та був і 18 дивізія потрапила до оточення, цим весь 1 стрілецький корпус 8 армії був майже повністю оточений. Радянське командування був змушений розпочати операцію з деблокации радянських частин, про будь-яке продовженні наступу не було й мови! Ситуація у оточених дивізіях кінець склалася надзвичайна: продовольство і боєприпаси на результаті, а радянські частини було розбиті на дрібні групи. Частини 18 дивизии, а їх залишки, вночі 29 лютого 2 колонами — Південної та Північної пішли шляхом прорив. у кожному колоні налічувалося по 1500 людина. Південна колона до кінцю дня прорвалася до сполукам 15 армии (образованная 11 лютого 1940 року із південної групи військ під керівництвом командарма Ковальова й у неї ввійшли 11,18,37,60,72,168,119,144 стрілецькі дивізії), втрати склали 249 вояків убитими і зниклими безвісти. Прорив Північної колони закінчився трагічновсе солдати загинули. У перші дні березня 8 і 15 армії перейшли у рішуче наступ. Успішне просування радянських військ створило загрозу виходу в фланг фінської угруповання. Фіни, діяли проти 168 дивізії змушені були зняти блокаду дивізії і почав відвід своїх частин захід. 13 березня мирному договору воєнних дій були прекращены. Общие втрати 8 і 15 армій склали 31 136 вояків убитими і 63 538 пораненими. Потер 4 фінського армійського корпусу склали 4297 убитих і 9651 пораненими. Отже, співвідношення по загальним втрат дільниці Питкяранта—Толваярви можна припустити як 5,3:1 на користь фінів, а, по безповоротних втрат — теж 5,3:1 на користь фінів. Настільки великих втрат радянських військ пояснюються, насамперед, неписьменним керівництвом діями із боку командирів вищого рівня, непідготовленістю більшості сполук до ведення бойових дій на умовах лесисто-озерной місцевості, через бездоріжжя і сніжних заносов, а також через поганого постачання армії. У завдання 9 армії ставилося діючи головними силами у бік Каяани, розгромити війська противника, виходити берег озера Кемиярви, до станції Кантиомяки й у найкоротші терміни опанувати Оулу (Улеаборгом) — стратегічно важливим фінським портом в Ботническом затоці, наслідком було б розчленовування Фінляндії на північну і південну частини й повний зрив шведських поставок військово-технічних матеріалів. До складу 9 армії входили 163,122,44 стрілецькі і 54 горнострелковые дивізії і 51 артилерійський полк. На операцію відводилося 60 днів — інакше кажучи Фінляндію передбачалося розгромити до 60-річчя Сталіна. Але це план в життя було практично нереально. Військами у Північній Фінляндії, ворогуючими вторгнення 14-ї і 9-ї радянських армій, командував генерал-майор Є. У. Туомпо.1 122 дивізія наступала на Кемиярвинском напрямі. Командування дивізії з причин обмежилася 3 полками для операції з оволодінню районом. Броненосної дивізії не вдалося опанувати цим районом остаточно войны.163.

1- Зимова война1939;1940г.Петров і Степаков. 15.

дивизия головна мета мала оволодіння районом Суомуссалми. Попри то, что радянські війська увійшли до Суомуссалми на першому тижні, де вони змогли як розвинути свій успіх, а й у цьому ділянці фронту. У результаті бездарного командування російських, 163 дивізія була роздерто на 4−5 окремих частин. Але тим щонайменше особливої небезпеки це ще не викликало. Саме тоді до фінам стало надходити підкріплення і угруповання очолив дуже талановитий полководець Хъялмар Сииласвуо. Він розпочав підготовку до знищення радянської дивизии, начав щоденні атаки на яка розтяглася і має безпосередній зв’язок між собою дивізію. 163 дивізія початку слабшати і взагалі на допомогу була перекинена 44 дивізія, знята з основним напрямом, у якому від цього манерва нічого й зірвалася змінити. Але 44 дивізія прибула в Суомуссалми коли 163 дивізія була вже практично знищена фінами. На жаль, таку ж доля спіткала Каріна-Даниленка та 44 дивізія, та її командування було публічно розстріляно трибуналом. Дивом вдалося уникнути знищення 54 горнострелковой дивізії, завдяки відвазі бійців. Отже, була виконано головну завдання після виходу до Ботническому затоці, а загальні втрати радянських військ склали з дуже заниженим і неповним даним близько 35 тис. вояків убитими і пораненими. Втрати з фінської сторони вп’ятеро меньше.

Найбільш незначним періодом в радянсько-фінської війні є війна в Заполяр’я. Туди була кинуто 14 Радянська Армія під керівництвом комдива Фролова. Було поставлено конкретні бойові завдання перед радянської армійської угрупованням на Крайній Півночі: «14 армія (штаб армії Мурманськ) має завдання що з Північного флоту розгромити супротивника і опанувати півостровами Рибачий, Середній і районом Петсамо (Печенга). Міцно зміцнитися у районі й щодо забезпечення себе з півдня, недопущення підвезення живої сили та озброєння з норвезького порту Киркинес, і навіть недопущення висадки десантів на Мурманськом побережье». 1.

Радянські війська без особливих втрат надходжень у кінці грудня сягнули Салмиярви. Тим самим було виконавши майже всі свої бойові задачи. Лишь наприкінці лютого радянські війська почали активні бойові дії Заполяр’я, але у період до 13 березня радянським військам взяти лише одне населений пункт. У ході бойових дій в частини 14-ї армії понесли незначні втрати: 183 людини вбитими, мертвими від ран і зниклими безвісти, і навіть 402 чоловік пораненими, контуженными і обмороженими. Втрати фінів склали 33 людини убитых, 67 зниклих безвісти й 87 поранених. І, тим щонайменше слід визнати, що співвідношення радянських фінських безповоротних втрат надходжень у районі Петсамо—Наутси (2:1 на користь фінів) є найменшим для советско-финляндского фронту (інших ділянках воно досягало 5:1 і навіть 6:1 на користь финнов).

1-Тайны і уроки Зимової війни. 16 «Мінські фіни». 11 листопада 1939 р. нарком оборони маршал До. Є. Ворошилов підписав наказ № 4985 формування у Ленінградському військовий округ 106-ї стрілецької дивізії «стосовно штатам горнострелковой дивізії війни». Командиром створюваного сполуки призначався комдив А. М. Анттила, військкомом — бригадний комісар Ф. І. Єгоров (Аалто). Дивізія мала формуватися в Карелії й Ленінградської області з фінів, карелів, ингерманландцев, і навіть осіб, володіли фінським чи карельським мовами. Для укомплектування 106-ї стрілецької дивізії в Петрозаводськ відправили весь командний і пересічний склад у складі приписников — фінів і карелів в віці до 40 років. 23 листопада 1939 р. з урахуванням 106-ї стрілецької дивізії почалося формування управління і частин горнострелкового корпусу, який отримав потім назва 1-го горнострелкового корпусу Фінської народної армії. 30 листопада 1939 р. Червона Армія перейшла державний кордон Фінляндії. 1 грудня, у «Правді» з’явилося «Звернення ЦК компартії Фінляндії», яка закликала фінський народ до повалення уряду капіталістів і поміщиків і творення уряду трудового народу. На наступного дня у засобах масової інформації, було оголошено, що 1 грудня, у р. Териоки «за згодою представників ряду лівих партій та повсталих фінських солдатів утворилося новий уряд Фінляндії — Народне уряд Фінляндської Демократичної Республіки» на чолі з головою уряду та міністром закордонних справ Отто Куусиненом.1 Саме там опубліковано «Декларація Народного уряду Фінляндії» з викладом найближчих цілей і завдань. Крім призову народу піднятися «на рішучу боротьбу повалення тиранії катів і провокаторів війни» і висловів побажання укласти договору про взаємодопомоги із колишнім Радянським Союзом, в «Декларації» вказувалося, що «до участі у спільній боротьбі рука разом з героїчної Червоною Армією СРСР Народне уряд Фінляндії вже сформувало перший фінський корпус, який під час майбутніх боїв буде поповнюватися добровольцями з революційних робітників і селян повинен стати міцним ядром майбутньої Народної Армії Фінляндії. Першому фінському корпусу надається честь принести до столиці прапор Фінляндської Демократичної Республіки і посадити його даху президентського палацу на радість трудящим і переляк ворогів народу». До І грудня 1939 р. формування 1-го корпусу ФНА було переважно завершено (щоправда, формування окремих частин тривало остаточно січня 1940 р.) і основні його сили (1-ша і 2-га стрілецькі дивізії) було перекинуто на Карельський перешийок. Бійці ФНА були одягнені у спеціальний форму, зшиту на ленінградської швейної фабриці їм. Володарського з трофейного польського сукна. Попри всіх зусиль влади по мобілізації фінів і карелів, створити 1-ї корпус ФНА повністю з інших національних кадрів не вдалося. «. Щодо гострого браку у бічних частинах командирів фінської національності зазначалося, що питання вирішуватиметься з допомогою інших національностей». Завдяки такому «інтернаціоналу» на фронті народилася влучна жарт: питанням, чи є фінські міни, відповідали: не знаю, чи є фінські міни, але мінські фіни є. Протягом усієї війни отмечался.

1-Энциклопедия Аванта+. 17.

значний приплив у ряди ФНА добровольців з Олонецького, Пряжского, Петрівського та інших ра-йонів Карелії. Тільки 3-ю стрілецьку дивізію ФНА на 1 лютого 1940 р. було завербовано 322 добровольців, а до 1 березня — вже 722 человека334. Загалом до закінчення війни загальна кількість армії досягла близько 20-ти тис. народоармейцев. Проте в январе—марте 1940 р. частини Фінської народної армії стали поступово залучати до тилового забезпечення Червоної Армії, а окремі підрозділи залучити до бойові дії. Приміром, вік деяких частин 3-й стрілецької дивізії ФНА брали участь у боях у північного узбережжя Ладозького озера. Закінчення війни було зустрінуте більшістю бійців Фінської народної армії з радісною наснагою. Проте в більшості них знайшлося чимало тих, хто вважає, що висновок мирний договір між СРСР і Фінляндією «деморалізує фінів в їх до боротьби з білофінами». У травні 1940 р, Фінська народна армія припинила своє існування. Для її основі почалося формування 71-й Особливою карелофінської дивізії 9-тисячного складу з дислокацією в Петрозаводську, яка згодом відзначилася фінансовий боєць і Великої Вітчизняної войны.

Заключение

.

Відповідно до підписаного 12 березня Договору і протоколів щодо нього до Радянського Союзу відходив весь Карельський перешийок, включаючи Виборг, і навіть район північніше Ладозького озера разом із містом Сортавала. З іншого боку, Радянський Союз на 30 років одержав у найм півострів Ханко у тому, щоб зробити на ньому військово-морську базу Балтфлоту. Отже, кордон на 150 км була відсунута від Ленінграда, а Фінляндія втратила всіх своїх оборонних споруд й стала практично беззахисною. І тоді водночас головного підсумку Радянському Союзі досягти зірвалася: Фінляндія не була присоединена.1 Б листопаді 1940;го радянська делегація на берлінських переговорах відповідність до протоколами Пакту Моло-това — Ріббентропа знову зажадала собі карт-бланш приєднатися Фінляндії, але тоді одержала катігорический відмова. І це було цілком природно — соціалістична Фінляндія плани Гітлера неможливо входила. Вона треба було йому як спільниці, й у незабаром її получил.1.

1-Война, которой могла і небыть.Степаков. 18.

1-От прохолодного світу до Зимової войне.Степаков.

2-Восточная політика Финляндии.Дудорова.

3-Горьков.Кремль.Ставка.Генштаб.

4-Кабанен.Двойная игра. Советско-финляндские переговоры.

5-Уроки і Таємниці Зимової войны.

6- Зимова війна. Степаков і Петров.

7-энциклопедия Аванта+.

8-Коломиец.Бои в Финляндии.

9-Мерецков.На службі народу.

10-Война, которой могла і не быть.Степаков.