Пулітцер Джозеф

Пулитцер Джозеф.

Американский журналіст, газетний власник, заснував Премію Пулитцера (Pulitzer) для літератури й журналістики. Методи, якими Пулітцер завойовував читацький інтерес були досить прості та, одночасно, дуже действенны.

29 жовтня 1911 року помер Джозеф Пулітцер, видатний американський газетний редактор, який став однією з основоположників сучасної журналістики. У роки своєї професійного світанку Пулітцер був однією з найвпливовіших акул пера, справді діячем четвертої власти.

Джозеф Пулітцер народився 10 квітня 1847 року у Мако, Угорщина. Всі його дитинство відбулися Будапешті, де зараз його влаштувався військову службу. У 1864 року Пулітцер емігрував в ролі найманця союзної Армії під час громадянської війни Півночі та Півдня 1861−1865 США. Після закінчення війни Пулітцер переїхав до Сан-Луиз, де у 1868 року влаштувався репортером однієї германоязычной газети Westliche Post. Вже за 3 роки Пулітцер став співвласником цієї книжки, проте вирішив перепродати земельну частку, отримавши наперед від цієї угоди значну выгоду.

К тому моменту (1871 рік) Джозеф Пулітцер зацікавився політикою. Ще 1869 року і його було обрано легіслатура штату Міссурі. У 1871−72 роках журналист-политолог приймав найбезпосереднішу особисту участь у створенні представництва Ліберальної Республіканської партії, у своєму штаті. Його політична діяльність прив’язана до президентських виборів 1872 року, на яких ліберали висували свого кандидата Гараса Грилі. Після нищівної провалу Пулітцер різко змінив свої уподобання, перейшовши в клан демократів і залишилися до кінця жизни.

В 1874 року Пулітцер придбав акції іншого американського германоязычного видання Westliche Post, які були успішно перепродані видавничому концерну Globe (пізніше Globe-Democrat). Чотири року, в 1878 року Джозеф Пулітцер встановив контроль над газетами Dispatch і Post. Результат зростання їх накладів і об'єднання видавництв в Post-Dispatch, Пулітцер став власником самого впливового друкованого ЗМІ на Сан-Луизе.

5 жовтня 1882 року головного редактора Post-Dispatch напав на головного політичного опонента видавництва Пулитцера. Цей скандал, в тому числі слабке здоров’я видавця змусили його переїхати до НьюЙорка, де 10 травня 1883 року придбав ранкову газету World, яка раніше належала фінансисту Джею Гаулду. Редакторський талант Пулитцера дозволив перетворити World у Ганно-Леонтовичевому чільний нью-йоркський рупор демократичної партії. Чотири року нью-йоркська громадськість побачила нове видання — Evening World. Що Входила в єдиний концерн Пулитцера.

Методы, якими Пулітцер завойовував зацікавлення читачів. Були досить прості та, одночасно, дуже дієві. Він поєднував зі сторінок газет статті про політичної корупції, журналістські розслідування, сенсації у різних сферах життя, трохи гумору і реклами. Пізніше він став додавати спортивні новини, рубрики, присвячені жінкам, яскраві ілюстрації. Отже, зі сторінок пулитцеровских газет було всього — від пліток до серйозних політичних анализов.

С початком іспансько-американської війни, пулитцеровская World початку гостру конкуренцію з New York Morning Journal, належав Вільяму Гертцу. Саме це двох видань призвело до появи терміна жовта преса (yellow journalism) як характеристики методів, які використовувалися цими газетами.

B Проте напружена праця негативно позначилася для здоров’я Джозефа Пулитцера — він став втрачати зір й надалі переживати часті нервові зриви. Тож у 1887 року Пулітцер залишив посаду головному редакторові, а 1890 року взагалі відійшов від видавничих справ, зберігаючи інтерес до політичних процесів у країни й мире.

29 жовтня 1911 року Джозеф Пулітцер помер. Його заповіт стало повної несподіванкою для журналістського світу: він заповідав підставу Школи журналістики в Колумбійському Університеті, і навіть Джозеф Пулітцер віддавав свої грошей організацію премії (Пулітцерівської премії), яка присуджується із травня 1917 года.

Премия присуджується зараз Колумбійським Університетом за видатні досягнення у області журналістики та духовної музики. Рішення про переможців приймає журі (Pulitzer Prize Board), члени якого призначаються Університетом. Усього присуджується 25 премий.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.