Історіографія та джерела дослідження працевикористання радянських військовополонених в таборах на території України

Історіографія та джерела дослідження працевикористання радянських військовополонених в таборах на території України

У роки Другої світової війни у полон до нацистської Німеччини потрапило понад 5 млн червоноармійців, половина з них загинула від голоду та хвороб. Ті, що вижили, стали об'єктом експлуатації в інтересах воєнної економіки Третього рейху. Тема працевикористання радянських військовополонених перебуває певною мірою на периферії історичних досліджень про примусову працю в гітлерівській Німеччині. Лише з кінця 1970;хроків з’явилися перші наукові монографії, у яких, в комплексі загальної проблематики радянських військовополонених, висвітлювалися і питання їх примусового працевикористання. Система військового полону Вермахту на окупованій нацистами території України до цього часу взагалі не ставала об'єктом наукового дослідження. У статті представлений огляд сучасної української, німецької, англомовної й російськомовної історіографії про радянських військовополонених та вказано перспективні напрямки наукового пошуку. Описаний у статті комплекс архівних фондів в Україні та Німеччині, дає можливість зорієнтуватися і розробити власний напрямок досліджень. Найбільш перспективним напрямком досліджень примусової праці радянських військовополонених в Україні є вивчення історії окремих таборів і робочих команд, індивідуальних біографій колишніх полонених.

Ключові слова: Друга світова війна, радянські військовополонені, примусова праця, Третій рейх, історія України у Другій світовій війні.

Тема працевикористання радянських військовополонених в економіці Третього рейху перебуває певною мірою на периферії історичних досліджень про примусову працю в гітлерівській Німеччині. Більшість робіт присвячені висвітленню загального контексту долі радянських військовополонених, примусовій праці євреїв, в’язнів концтаборів та цивільних робітників. Певною мірою таку ситуацію пояснює той факт, що, у світлі гуманітарних виплат урядів ФРН та Австрії колишнім жертвам нацизму та виключення з числа претендентів на кошти колишніх радянських військовополонених, це питання набуло політичного звучання і не отримало такої потужної фінансової підтримки, як дослідження інших категорій рабської та примусової праці. Разом з тим, історіографія, присвячена системі німецького військового полону, нині налічує десятки солідних монографій. У історіографії Другої світової війни тема радянських військовополонених продовжує досліджуватися переважно у вигляді мета-оповіді. Увага істориків зосереджена на загальних питаннях політики нацистського режиму стосовно полонених з Червоної армії, умовах їх утримання на території Третього рейху, функціонуванні табірної системи. У німецькій історіографії, яка налічує зараз найбільшу кількість ґрунтовних досліджень цієї тематики, основна увага прикута до двох проблем: а) з’ясування ступеня відповідальності Вермахту в загибелі мільйонів полонених червоноармійців; б) функціонування таборів «для росіян» на території Рейху. Безпосередньо питання використання праці військовополонених у загальному комплексі залучення іноземців у військовій економіці Рейху вперше підняв у своїх дослідженнях Християн Штрайт. Цю тему продовжили у своїх ґрунтовних дослідженнях Ганс Пфальман та Ульріх Герберт, які зосередили увагу на специфіці становища полонених з СРСР порівняно з іншими категоріями військових бранців. До узагальнюючих робіт на цю тематику також належить монографія Марка Шпьорера «Примусова праця під свастикою. Іноземні цивільні, військовополонені, в’язні концтаборів в економіці Третього рейху та окупованих кранах (1939;1945)».

Повсякдення таборів робочих команд, ставлення до військовополонених з боку керівників Вермахту та місцевого німецького населення дуже мало вивчене. Лише незначна кількість авторів ставлять подібні питання у центр власного дослідження. Завдяки віднайденим щоденникам комендантів таборі в радянських військовополонених на окупованих Східних територіях Християну Гартману вдалося з’ясувати, які мотиви переважали у ставленні до полонених з німецького боку і як реагували «низові інстанції» на завдання «згори». Він окреслив можливі рамки дії та манеру поведінки представників Вермахту у межах табору. У рамках історії окремих таборів для військовополонених, або як їх називали (табір для росіян), оповідається і про організацію працевикористання бранців. Це дослідження про шталаг 326 Зенне у землі Північний Рейн-Вестфалія і про шталаг 304 «Цайтхайн» у Саксонії. Питанням організації працевикористання радянських військовополонених присвячена книга Рольфа Келлера «Радянські військовополнені у Третьому рейху 1941;1942 рр.», написана на матеріалах таборів, розташованих у Нижній Саксонії. Автор детально описує суперечність нацистського законодавства щодо працевикористання радянських військовополонених на території Рейху із міжнародними правовими актами, механізми ухвалення рішень у середовищі нацистського керівництва, реконструюює специфіку утримання червоноармійців у різних таборах і табірних командах Нижньої Саксонії. Узагальнюючий характер мають дослідження Дмитра Стратієвського, члена громадської організації КОНТАКТЫ-КОКТЛКТБ, який у власних монографіях, а також тематичній виставці розповідає про становище радянських військовополонених у Німеччині та їх повоєнну долю в СРСР.

Цілий комплекс питань, пов’язаних з перебуванням радянських військовополонених на окупованих землях СРСР у підпорядкуванні структур Верховного головнокомандування сухопутних військ Німеччини (статистика втрат, історія армійських, стаціонарних, пересильних таборів, контакти з місцевим населенням, служба в допоміжних підрозділах Вермахту і поліції тощо), належить до маловивчених. Винятком є невелика за обсягом дипломна робота Християна Мьолера про стаціонарний табір військовополонених 305 у Кіровограді. Особливості табірної системи та працевикористання військовополонених у тилових районах Вермахту на східному фронті дослідив у своїй узагальнюючій роботі Дітер Поль. Безпосередньо проблемі примусової праці полонених у прифронтовій зоні німецької армії присвячена стаття Карстена Лінне. Через брак джерел саме про табори на території України автор зосередився на описі ситуації в таборах, розміщених на території Білорусії та Росії.

Пострадянські російськомовні дослідження продовжують мати загальний характер, описують ситуації, які склалися в таборах на території Рейху, і не зосереджують увагу на питаннях функціонування системи німецького військового полону на окупованих територіях, її кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Більш активно розвиваються студії про політику радянського керівництва стосовно полонених червоноармійців та їх повоєнної долі. працевикористання радянський військовополонений Український аспект у проблематиці радянських військовополонених тривалий час майже не виділявся й відповідно не вивчався ні радянськими, ні західними істориками. Праці українських вчених на цю тему ґрунтуються на досить обмеженому джерельному матеріалі й мають переважно оглядовий характер. Інформація про кількість військовополонених на території України та дислокацію відповідних таборів міститься в «Довіднику про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941;1944)», підготовленому на основі комплексу документів із архівів України, Російської Федерації та Німеччини. Результати вивчення історії окремих шталагів, здійснені вітчизняними істориками та краєзнавцями, вказують на ефективний шлях студіювання цієї теми.

Починаючи з 1990;х років на пострадянському просторі стали публікувати документи із раніше засекречених фондів і архівів спецслужб. Відомості про працевикористання військовополонених на окупованих Вермахтом територіях є у декількох документальних збірниках, які вийшли в Україні, Білорусі та Німеччині і дають можливість суттєво розширити джерельну базу дослідників.

У цей самий час на пострадянському просторі активно стали друкуватися рукописи колишніх бранців, написані для рідних, які десятки років пролежали «в шухлядах», чекаючи «кращих» часів. Частина документів особового походження з’явилася завдяки ініціативі різних громадських організацій, як КОКТЛКТЕ-КОНТАКТИ, Саксонські меморіали в пам’ять жертв політичного терору, та окремих дослідників. У видавництві Російської політичної енциклопедії друкуються рукописи військовополонених в окремій серії «Людина на узбіччі війни». Також спогади колишніх полонених червоноармійців можна знайти на спеціалізованих Інтернет-сайтах та різноманітних форумах.

Відсутність докладних досліджень працевикористання радянських військовополонених на території України можна пояснити станом джерельного матеріалу. Більшість документів знаходяться у архівах Німеччини, до того ж часто це фрагментарні колекції, які не дають можливості реконструювати процеси ухвалення рішень й систему працевикористання повністю за весь період війни. Не збереглися архіви окремих табірних команд шталагів та дулагів, які діяли в Україні. Не збереглися документи служби у справах військовополонених при загальному управлінні Верховного головнокомандування Вермахту. Маємо лише окремі звіти за 1941 і 1942 рр. командуючого Вермахту в Україні, відсутні фонди начальника у справах військовополонених при командуючих тилових районів армій, які діяли в Україні. Документи про використання праці військовополонених окремих армій та дивізій також досить фрагментарні.

В українських архівах представляють інтерес для вивчення означеної теми фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та Управління України: колекція «КМФ-8», «Рейхкомісаріат Україна» та «Айнзацштаб Рейхляйтера А. Розенберга», які містять документи Вермахту. Колекції матеріалів Комісії з історії Великої Вітчизняної війни та Надзвичайної державної комісії, розподілені у різних фондах центральних та обласних архівів, містять, у першу чергу спогади очевидців, колишніх військовополонених, зібрані у перші повоєнні роки. Третю групу документів в українських архівах представляють архівно-кримінальні справи на поліцейських, охоронців таборів для військовополонених і учасників воєнізованих підрозділів Вермахту, які містять інформацію і про організацію примусової праці бранців.

Історики з різних країн світу вже понад півстоліття працюють над дослідженням проблеми радянських військовополонених у роки Другої світової війни. Але залишається ще чимало «білих плям», зокрема система німецького військового полону в Україні. Обираючи для дослідження тему працевикористання радянських військовополонених доведеться реконструювати картину із різних комплексів джерел, як офіційної документації Вермахту, радянських спецслужб, так і документів особового походження. Ця тема вимагає ґрунтовних знань організації та функціонування системи німецького військового полону і працевикористання іноземців у Третьому рейху, специфіки діяльності радянських спецслужб і формування архівних фондів про нацистську окупацію після війни.