Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Окриленість духу

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Стихи Цвєтаєвої нагадують бурхливі пасажі піаністів, выливающих в звуках своїх емоцій, фантазії і плани. Живучи з розмаху, Марина Іванівна Цвєтаєва і загинула, не змирившись із несправедливістю і жорстокістю навколишнього світу, але, на щастя, залишилися її вірші, що відкривали яскраву, бентежну і безстрашну душу поета. В навколишньому світі Марині Іванівні все цікаво. Вона чує звуки і відчуває… Читати ще >

Окриленість духу (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Окрыленность духа

К вам всім — що це, нічого не знала заходи.

Чужие і свої?. —.

Я звертаюся з вимогою віри.

И з жаданням любові.

М. Цвєтаєва.

Поэзия Марини Іванівни Цвєтаєвої яскрава, самобутня і невгамовна, як і душа автора. Її твори нагадують кораблі, штурмуючі бурхливі води океану. Цвєтаєва увірвалася у літературу шквалом тим, образів та упереджень. Спочатку вона намагалася зрозуміти витоки власної геніальності, народження натхнення, звертаючись зі своєю яскравої та рвійній натурі.

Красною пензлем.

Рябина засвітиться.

Падали листя.

Я народилася.

Спорили сотні Колоколов.

. День був суботній:

Иоанн Богослов.

В навколишньому світі Марині Іванівні все цікаво. Вона чує звуки і відчуває запахи, точно і поетично передає їх у сторінках власних творів. Цвєтаєву цікавлять вічні запитання, хвилюючі людство протягом століть: що є буття й смерть, джерела життя і.

Уж скільки їх впала у безодню,.

Разверстую вдалині!

Настанет день, що й я зникну.

С поверхні землі.

Застынет все, що співало і боролося,.

Сияло і рвалося:

И зелень очей моїх, та ніжний голос,.

И золото волосся.

О своєму прийдешньому догляді автор каже цілком спокійно. Цвєтаєва не кокетує, вона не боїться смерті, до цього не треба! Поки ж — відкритий світ прекрасний і світлим, складний цікавий. Від цього неймовірно хочеться жити, радіти навколишнього багатоликого світу і виливати побачене у вірші, таку ж безмежні, як рідні простори Росії.

К вам всім — що це, нічого не знала заходи,.

Чужие і свої?! —.

Я звертаюся з вимогою віри.

И з жаданням любові.

И вдень і вночі, і письмово і усно:

За правду та й немає,.

За те, що мені нерідко — занадто сумно.

И лише двадцять років. —.

Послушайте! — Ще мене любите.

За те, що помру.

Любовь в поезії Цвєтаєвої завжди величезна, нехай не взаємна, але глибока й сильна, страшнувата своєї невгамовністю і снагою.

Два сонця холонуть — про Боже, пощади! —.

Одно — на небі, інше — у моїй грудях.

Как ці сонця — вибачу собі сама? —.

Как ці сонця зводили мене з розуму!

И обидва холонуть — неболяче від своїх променів!

И то охолоне першим, що гарячої.

Чувства Марини Іванівни позамежні, за межею можливого, від того перехоплює подих від віршів, відкривають серце поета і безмежність можливостей.

Кабы нас тобою — так доля —.

Ох, веселі пішли би за землі справи!

Не один було б вклонився град,.

Ох, мій родный, мій природний, мій безрідний брат!

Стихи Цвєтаєвої нагадують бурхливі пасажі піаністів, выливающих в звуках своїх емоцій, фантазії і плани. Живучи з розмаху, Марина Іванівна Цвєтаєва і загинула, не змирившись із несправедливістю і жорстокістю навколишнього світу, але, на щастя, залишилися її вірші, що відкривали яскраву, бентежну і безстрашну душу поета.

Не візьмеш мого рум’янцю —.

Сильного — як розливи річок!

Ты — мисливець, але не дамся,.

Ты — гонитва, але я єсмь біг.

Не візьмеш мою душу живу!

Так, на повному скаку погонь.

Пригибающийся — і жилу.

Перекусывающий кінь.

Аравийский.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою