Економіка США

СОДЕРЖАНИЕ Введение.

3 1. Характерні риси економічного розвитку США.

1. Географічне становище, коротка історія, політичне й адміністративне устройство.

2. Періоди развития.

3. Особливості развития.

10 2. Мирохозяйственное становище США.

1. Внутрішній ринок США.

2. Науково-технічний потенціал США.

2.2.1. Висококваліфіковані кадры.

3. Інформаційні услуги.

21 3. Чинник світового впливу США.

1. Позиції США у світовому торговле.

2. Рух капіталу США.

1. Долар — світова валюта.

2. Ринок позичкового капитала.

29 4. Американська економіка: результати і перспективы.

30 Заключение.

36 Список використаних источников.

Наступ 21 в. можна видати за звичайне перебіг часу. Однак у життя цивілізації цей період посідає особливе місце. Саме до цього рубежу людство підійшло з цими досягненнями, протиріччями й проблемами, які стільки роз'єднують народи і держави, скільки об'єднують їх в різноманітному, неоднорідному, взаємопов'язаному світі. А якщо ж рішення сучасних глобальних проблем вимагає участі всіх народів землі, те решіння проблем всередині кожної країни виявляється недосяжним без активної ролі государства.

Сповна цей висновок належить США. США — лідер світової економіки, одні із найбільших територією Росії й населенню країн світу. По рівню розвитку продуктивних сил, масштабом свого господарства країна значно випереджає будь-яку з деяких інших розвинутих країн. США — одні із високоефективних господарств у мире.

Хід розвитку економічних процесів лише у США справляють чималий впливом геть економіку усього світу, безпосередньо впливаючи на цикл і господарську обстановку інших країнах, на структуру міжнародного економічного объема.

Під час підготовки роботи було використано література: навчальна, наукова, статті з періодичних видань: МЭМО, США: політика, економіка, ідеологія і др.

1. ХАРАКТЕРНІ ЧЕРТЫ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ США.

1. Географічне становище, коротка історія, політичне й адміністративне устройство.

Сьогоднішній рівень розвитку США — результат тривалого розвитку. Країна має надзвичайно диверсифіковану економіку із високим ступенем самозабезпеченості сировинними матеріалами. Її надра містять великі запаси мінеральних ресурсів: нафти, газу, кам’яного вугілля, кольорових та коштовних металів. Клімат основних сільськогосподарських районів країни знайомилися з їх плодороднейшими ґрунтами сприяють ведення високопродуктивного сільського господарства. Завдяки цьому країні виробляють майже всього спектра сільськогосподарської продукції - від жита до цитрусовых.

вони займають площа — близько 9,3 млн. кв. км. З 1959 року територія країни складається з трьох несуміжних частей:

1) власне США (84% всієї площади);

2) Аляски і Алеутських островов;

3) Гавайських островов.

Основна територія включає чотири часових пояси: Вашингтон і Нью-Йорк — 5 годин після Гринвига, новий Арлеон — 6 годин, Денвер — 7 годин, ЛосАнджелес і Сан-Франциско — 8 годин, Гаваї і більшість Аляски — 10 часов.

Більша частина території США перевищив на Сході й у центральних районах займають рівнина і високі Аппалагские гори. У західній частині (включаючи Аляску) перебувають високі хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр. Гавайські острова є ряд вулканов.

Населення США більш 265 млн. людина (1,7% населення світу). 85,9% населення це білі, 10,7 — чорні, 0,6 — індіанці, ескімоси і алеути, 2,8% особи інші етнічні груп. Офіційний мову — англійський, його вважає рідною з вище 80% американців. За віросповіданням більшість населення США становлять протестанти (около57%) і католики (близько 28%). Жінки у США становлять 51,4% населення, чоловіки — 48,6%.

Заселеного індіанцями територія сучасних Сполучених Штатів була відкрита європейцями наприкінці 15 століття, що поклало початок колонізації Північної Америке.

Історію своєї країни американці відраховують із чотирьох липня 1776 р., коли було прийнято Декларацію незалежності, яка заявила незалежності він Великобританії 13 північноамериканських штатів. У 1787 року Конвентом, скликаному Філадельфії, балу прийнята конституція, законодавчо оформившая США як федеративну державу. Першим президентом США став Джордж Вашингтон. У 1803 р. США придбали в Франції Луїзіану, в 1819 року змусили Іспанію поступитися їм Флориду, в 1840 — 1850 роках домоглися відторгнення частини території від Мексики, в 1867 року купили в Росії Аляску і Алеутські острова.

О 20-й — 50-і роки 19 в. оформилися основні політичні партії США — Демократична і Республіканська. Боротьба між буржуазним Північчю і рабовласницьким Півднем перетворювалася на громадянську війну 1861 — 1865 років. Перемога північан прискорила соціально-економічному розвитку країни, вийшла 1894 року перше місце у світі з обсягу промислової продукції. У першій світової війни США брали участь у 1917 — 1918 роках боці Антанты.

Повоєнний економічне піднесення був перерваний Великої депресією 1929 — 1933 років, найбільшим економічну кризу історія США. «» Новий курс «», проголошений в 1932 р. адміністрацією президента Ф. Рузвельта, істотно посилив регулювання американської экономики.

Напад Японії на американську військово-морську базу Перл-Харбор в Тихому океані 7 грудня 1941р. став приводом вступу США на другу Першу світову війну у складі антигітлерівської коаліції. США брали участь у СанФранцисской колореенции 1945 року, яким схвалено Статут ООН і є постійним членом Ради Безпеки ООН. У 1949 року під час активної участі США створено блок НАТО; 1950 — 1953 роки — війна у Кореї; 60 — початок 70-х — війна в Індокитаї. З 1950 р. у складі США як 49-го штату ввійшла Аляска і 50-го Гавайські острова.

У післявоєнний період посаду Президента США занимали:

Р. Трумен (1945 — 1953 рр.), Д. Ейзенхауер (1953 — 1961 рр.), Дж. Кеннеді (1961 — 1963 рр.), Л. Джонсон (1963 — 1969 рр.), Р. Никон (1969 — 1974 рр.), Дж. Форд (1974 — 1977 рр.), Дж. Картер (1977 — 1981 рр.), Р. Рейган (1981 — 1989 рр.), Дж. Буш (1989 — 1992 рр.), Б. Клінтон (1992 — -).

США — федеральна республіка. У адміністративному відношенні територія країни підрозділяється на 50 штатів і федеральний округ Колумбія. Кожен штат ділиться на округу, традиційно звані графствами (всього 3041); округу діляться на муніципалітети (всього 19 078) і таунтипы (всього 16 734). Перші здійснюють самоврядування у містах, другі - у сільській местности.

Принципи державного будівництва було закладено Основним Законом країни — Конституцією США. Нині чинна Конституція прийнято 1787 року, в 1791 г. набрали чинності перші 10 правок Конституції, проголошуючи основні демократичні свободы.

У основу конституційної системи американського держави покладено принципи поділу влади й федералізму. Поділ влади передбачає рівноправність і організаційну незалежність трьох «» гілок «» державної влади: законодавчої, виконавчої та судової. На федеральному рівні законодавча влада представлена Конгресом, виконавча — президентом, судова — Верховним Судом США.

Конгрес США досить і двох палат — Сенату (100 людина) і Палати представників (425 людина). Кожні дві року переобирається третину сенаторів і всі члени Палати представників. Конституційні повноваження Конгресу включає прийняття законів затвердження бюджету, контролю над уряду, регулювання торгівлі з іншими державами та між штатами, оголошення війни" та т.д. Законодавчі зборів штатів структурою і методам досягнення в що свідчить копіюють Конгресс.

Президент США є найвищим посадовою особою країни, совмещающим повноваження глави держави й глава уряду. Його обирають у вівторок після першого понеділка січня високосного року в чотирьох літній термін. Президент має право відкладеного вето щодо законопроекту Конгресу, спрямовує послання Конгресу, у яких пропонує законодавчу програму, розробляє проект бюджету, є верховним головнокомандувачем, укладає міжнародні договори і т.д. На рівні штатів носіями виконавчої є губернаторы.

Судова владу у країні здійснюється Верховний суд навіть нижчестоящими федеральними судами, учрежденными Конгресом. Дев’ять членів Верховним судом призначаються Президентом і затверджуються сенатом. Верховний суд займається конституційним наглядом. У кожному з штатів США існує власне організаційно відособлені судові системы.

Найважливішою особливістю політичного устрою США є двопартійна система, коли він при владі поперемінно перебувають Демократична і Республіканська партии.

Істотну роль формуванні політичного курсу грають профспілки і різноманітні громадські рухи. Специфікою США є інститут лобізму, являє собою механізм впливу приватних осіб і громадських організацій організацій на процес прийняття державних рішень /16/. 2. Періоди развития.

Сьогоднішній рівень економіки США є результатом тривалого розвитку і досягнуть завдяки дії багатьох факторов.

Країна має багаті природні ресурси, і сприятливі природні умови. Її надра містять великі запаси мінеральних ресурсів: нафти, газу, кам’яного вугілля, кольорових та коштовних металів. Клімат основних сільськогосподарських районів країни знайомилися з їх плодороднейшими ґрунтами сприяє ведення високопродуктивного сільського хозяйства.

У був докапіталістичних відносин (крім рабства на півдні країни), пережитки яких заважали б розвитку продуктивних сил. Вільні землі, щодо високий рівень заробітної плати інших доходів залучили свого часу США мільйони переселенців з деяких інших стран.

Дедалі Ширший споживчий ринок стимулював розвиток масового виробництва, яке досить швидко стала основою економічного зростання, стимулюючи розвиток відповідних базових деяких галузей і впливаючи на формування прогресуючій структури господарства. У багатьох галузей масове виробництво було створено ще на початку століття (виробництво легкових автомобилей).

На розвиток економіки США — не надавали негативного впливу війни. Військові дії з їхньої території відбувалися востаннє 60-х рр. уже минулого століття під час громадянську війну. Навпаки, світові війни, які гальмували розвиток інших брали участь у них країн, сприяли бурхливому зростанню американської экономики.

Досить швидкому економічного розвитку сприяла спочатку встановлена країни свобода економічної діяльності, захист і підтримку принципів конкуренції. Ще наприкінці минулого було належить початок антитрестовскому законодавству, що забороняє змови про розділі та штучному підтримці цін, монополізацію ринку великими компаніями, і навіть злиття компаній, які ведуть надрыву конкуренции.

У другій половині 20 в. можна назвати три періоду, які відрізняються характеру застосовуваних технологій; цілями державного регулювання економіки, становищу США у світовій хозяйстве.

Перший період — цей час після Другої Першої світової остаточно 50-х років. Його завершення позначений кризою 1957 — 1958 рр. Основні риси цього періоду листувалися повоєнної переорієнтації економіки США перевищив на цивільні потреби, відновлення та розширення ролі споживчого попиту як двигуна економічного зростання, розгортання програм антикризового державного регулювання. У міжнародному плані він характерний абсолютним економічним перевагою США (1953г. — 55,3% світового обсягу обробній промисловості). Вони сприяли відновленню країн Західної Європи на рамках плану Маршалла і активна нарощували вивезення позичкового і підприємницького капіталу ці страны.

Другий період починається з кризи 1957 — 1958 рр. і завершується кризою 1973 — 1975 рр. У цей час США розширюється поточное виробництво, орієнтоване на випуск стандартної продукції масової споживача. Стабільні світові ціни на всі сировину й базові матеріали закріпили рух науково-технічного прогресу у цьому напрямі. Державне регулювання економіки цей період різна освіта у США яскраво вираженої відданістю кейнсіанської доктрині. Частка США у виробництві скоротилася з 26% в 1960 р. до 23% ВНП 1970 року., а виробництві продукції обробній промисловості з 30,2% в 1963 р. до 24,5% 1970;го — 1973 рр. /13/ .

Кризові процеси середини 1970;х років підвела рису під періодом екстенсивного економічного розвитку. У ці ж роки відбуваються великі зміни у позиції США у господарстві. Колишні молодші партнери — країни Західної Європи — й Японія — стають активними конкурентами для США — не лише з світові ринки, а й у ринку США. Поруч із доларом статус міжнародних розрахункових і резервних валют набувають німецькій марці, японська єна й інших валют.

Третій період починається з кінця 1970;х років, коли зростання світових ціни сировину змусили країни переходити налаштувалася на нові технології, а економічного розвитку країни стало більшою мірою спиратися на використання світової економічної системи. Істотно підвищилася роль політики у регулюванні економіки. Це спричинило різкого зростання дисконтних ставок, величезному припливу іноземного капіталу та зниження рівня інфляції у першій половині 80-х годов.

У 80-ті роки основний стратегічною метою стало відновлення економічної і стратегічної мощі США. Це охопило всередині - і зовнішньоекономічні сфери країни. Адміністрація віддала пріоритет незалежної політики економічним координацією з союзниками. Регіональні й двосторонні угоди зізнавалися ефективнішою формою забезпечення американських інтересів. Виходили речей, що зниження позиції США у світовому економіки перебільшувалося І що країна має унікальними порівняльними перевагами. Реалізація імперських цілей почалася через сферу грошово-кредитної та політики, що викликало потужне довгострокове вплив на світогосподарські процеси /13/.

1.3. Особливості развития.

Характерною рисою минулих десятиліть — відносне ослаблення позицій США у господарстві, основу якого низку чинників внутрішнього і зовнішнього порядку. У тому числі скорочення технологічного розриву у низці новітніх галузей промисловості між навіть іншими західними країнами, зростання виробництва, у країнах Східній Азії, яких перейшли порівняльні переваги в традиційних галузях, і ряді наукомістких производств.

У внутрішній сфері економічного розвитку отягощалась дефіцитністю державного бюджету. Величезне збільшення військових витрат, скорочення податків сприяли збільшення бюджетних дефіцитів з 74 млрд. дол. в 1980 р. до 290 млрд. дол. 1992;го і 164 млрд. дол. в 1995 р /13/. Разом з дефіцитом ріс та Харківський державний внутрішній борг покриття якого доводилося випускати нові державні облігації, унаслідок чого відволікалися грошові ресурси, необхідних інвестицій. Сумарно він перевищив 4 трлн. дол., збільшившись за 80 — 90-ті роки більш ніж 5 раз.

У 1991 р. уперше з кінця 1950;х років державний борг перевищив половину ВВП країни (1980 — 27,2% ВВП, 1995 р. — 68% ВВП). Витрати на виплати відсотків перевищують все федеральні Витрати освіти, науку, транспорт, до житлового будівництва і спеціальний соціальна виплата. У цих умовах істотно зросла роль кредитної й найкомплекснішою грошовою політики у ролі стабілізуючого елемента у системі державного регулювання экономики.

Дефіцит власних грошових ресурсів сформований з кінця 80-х, викликав гостру конкуренцію за доступу до них держави, якому вони заборгували покриття бюджетного дефіциту, корпораціями — для на інвестиції та населенням — для споживчого кредиту та іншого. У результаті сталося різке зростання відсоткові ставки, завдяки чому США кинувся іноземний грошовий капітал, який заповнив брак ресурсів на ринку. У кінцевому підсумку це призвело до тому, що у впродовж усіх 80-х інфляцію у США вдалося утримувати межах 5% на річному рівні. У 90-ті роки рівень інфляції був у рівні 2,6 — 4% в рік, що відповідало рівню промислово розвинених країн у целом.

У 80−90-ті роки у цілому середньорічні темпи приросту ВВП США трохи вища ніж у сусідніх країнах (див. таблицю 1) /13/.

Таблица 1 — Середньорічні темпи економічного роста.

У відсотках | | | | Подушевой|ВВП | | |ВВП | | | | | |1981;1990 |1991;1995 |1981;1990 |1991;1995 | |США |2,9 |1,9 |2,0 |0,8 | |ЄС (15 країн) |2,3 |1,3 |2,0 |0,9 | |Японія |4,1 |1,3 |3,5 |1,0 | |Усі | | | | | |промислово | | | | | |розвинені |2,9 |1,5 |2,3 |0,9 | |країни | | | | |.

Ця тенденція з’явилася як і раніше, за рівнем капіталовкладень США поступалися всім західних країн на 2 -3 пункту. Валові капіталовкладення США в 1980 р. дорівнювали 20,2%, в 1985 р. — 20,7%, 1990 р. — 17,4%, 1994 р. — 17,7% ВВП.

Через війну абсолютно низького рівня інвестицій у США розрив із іншими країнами обсягом капіталу, що припадає однієї робочого знизився. Низкозатратная стратегія американських компаній поширилася на питання заробітної плати підготовки робочої сили в. Проблеми у сфері професіональною підготовкою разом із високим рівнем осіб, не закінчили середньої школи, і низькому рівні отриманих знань зумовлюють більш низькі темпи продуктивність праці. Темпи зростання кількості продуктивності праці, починаючи з 1960 р., знижувалися швидшими темами, аніж у країнах Західної Європи — й Японии.

Через війну промислові країни значно стоїмо навіть поблизу рівню США у продуктивності праці, але досі США випереджають на 20% японських і західноєвропейських конкурентів, чому сприяє комп’ютеризація робочих місць, мініатюризації виробничого устаткування, скорочення складських запасов.

Порівняльна динаміка капиталоотдачи була протилежна динаміки зростання продуктивність праці. У 1960 — 1973 рр. середньорічні темпи зростання капиталоотдачи в на відміну від інших країнах були позитивними. У 70 — 80-ті років вони стали негативними, але падіння капиталоотдачи було менше виразним, ніж у Західній Європі Японії. Нижчі темпи капиталоотдачи ми змогли компенсувати щодо низькі результати в області продуктивність праці. У результаті зростання сукупної факторной продуктивності США залишався нижчий від середнього рівня країн ОЕСР (див. таблицю 2) /13/.

Таблица 2 — Динаміка сукупної факторной производительности.

У відсотках | |1961 — 1973 |1974 — 1978 |1979 — 1987 |1988 — 1992 | |США |1,4 |мінус 0,1 |0,4 |0,2 | |Японія |3,0 |0,2 |1,9 |1,2 | |ФРН |2,5 |1,5 |0,6 |1,7 | |Франція |3,3 |1,4 |1,3 |1,3 | |Італія |2,5 |1,4 |1,2 |1,3 | |Бразилія |1,9 |0,5 |1,2 |мінус 0,2 |.

Попри зазначені негативні тенденції, протягом останніх 20 років американська економіка стала продуктивнішою і конкурентоспроможної, реальна зарплата фактично не підвищувалася, зросла нерівність доходів, а й зросла і і зайнятість. Протягом 80 — 90-х вдавалося втримувати безробіття нижчому рівні, ніж у сусідніх індустріальних країнах. У 90-ті роки безробіття становив 6,3% /13/.

1. МИРОХОЗЯЙСТВЕННОЕ СТАНОВИЩЕ США.

2.1. Внутрішній ринок З Ш А.

Нині лідерство США у світовій економіці забезпечується переважно їх перевагою з інших країнами який масштабами та багатством ринку, ступеня розвитку ринкових структур, рівню науково-технічного потенціалу, потужної і розгалуженої системі світогосподарських зв’язків із зарубіжними країнами лінією торгівлі, на інвестиції та банківського капитала.

Надзвичайно висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці. Після економічного ослаблення кінця 70-х — початку 80-х американське господарство було у середині 1990;х років ввійшло в смугу зростання. Адміністрація Клінтона зуміла підтримати процеси структурної перебудови національної економіки та сьогодні з обгрунтованим задоволенням заявляє про успіх свого курса.

У 1977 р. реальний валовий внутрішній продукт США збільшився на 3,9%, зайнятість зросла на 3,2 млн. людина. Безробіття за останню століття впала нижчий рівня 5%, а рівень інфляції виявився найбільш низьким за 30 років — 2,2%. Частка зайнятих приватному секторі, об'єднаних в профспілки, скоротилася майже вдвічі більше порівняно початком 80-х (до 11%) і продовжує сокращаться.

Продуктивність праці США збільшилася середньому щорічно у період з 4-го кварталу 1990 р. до 3-го кварталу 1997 р. на 1,1%. У до 2005 р., за прогнозом американської адміністрації він, цей показник скласти 1,3%. Бюджетні дефіцит удалося скоротити з 290 млрд. дол. 1992 р. до 22 млрд. дол. 1997 р., але в 1999 р. заплановано збалансований бюджет /7/.

У таблиці 3 наведено офіційні американські даних про розвитку національного господарства США 1996;го — 1997 рр. і прогноз наступний період до 2004 р. /7/.

Таблица 3 — Середньорічні темпи зростання окремих показників господарського розвитку США 1996;го — 2004 гг.

У відсотках |Показник |1996 |1997 |1998 |1999 2000 | | | | | |2004 | |Номінальний | | | | | |ВВП |5,6 |5,8 |4,0 |4,1 4,3 | | | | | |4,7 | |Реальний ВВП | | | | | | |3,2 |3,9 |2,0 |2,0 2,0 | | | | | |2,4 | |Індекс | | | | | |по-споживацьки| | | | | |x цін |3,2 |1,9 |2,2 |2,2 2,3 | | | | | |2,3 | |Рівень | | | | | |безробіття |5,4 |4,9 |4,9 |5,1 5,3 | | | | | |5,4 | |Зайнятість у | | | | | |несельскохозяй| | | | | |ственном | | | | | |секторі (млн. | | | | | |людина) |119,5 |122,3 |124,0 |125,4 126,8 | | | | | |134,5 |.

Завершення холодної громадянської війни дозволило скоротити військові закони Пентагону на 65%, вивільнило высокотехнические галузі й висококваліфіковані кадри для цивільних послуг і сучасних технологій. Численні наукотехнические новинки вже на громадянську промисловість і підвищили громадянську конкурентоспроможність американської продукции.

Господарські успіхи США пов’язані також тим, що у 90-ті роки їхнього що у світових інтеграційних процесах перетворилася на потужні, динамічний чинник довгострокового позитивного на внутриэкономическое розвиток, що сьогодні вимагає використання глобальних чинників производства.

Важливу роль економічному зростанні США 90-х років зіграло Північноамериканську угоду про вільної торгівлі (НАФТА). Велике значення мало відродження економіки країн Латинська Америка. Позитивним чинником на шляху зростання американської економіки служило бурхливий розвиток країн Східної Азии.

Порівняння основних економічних показників навіть ряду розвинених країн не дає змоги виявити ознак радикального економічного посилення США щодо більшості інших провідних держав світу (див. таблицю 4).

Деякі країни світу, які претендують роль глобальних і регіональних полюсів сили (Німеччина, Канада, Японія), в 90е роки справді почали поступатися США по важливим показниками економічного розвитку: скоротилися відносні темпи зростання національних господарств, дещо знизилася порівняльна продуктивності праці, збільшилися відносні витрати на робочої сили, відстало розвиток національних фінансових ринків /7/.

Таблица 4 — Порівняльні показники господарського розвитку навіть деяких інших стран.

У відсотках |Країна | ВНП (в долл.|1995 р.) |ВНП (в дол. |1995 р.) | | | |США = 100% |на свою душу насе|-ления | | | | | |США = 100% | | |млрд. дол. | % | дол. | % | | |1985 |1985 |1985 |1985 | | |1995 |1995 |1995 |1995 | |США |5758 |100 100|24 140 27 550| 100 100 | | |7247 | | | | |Великобританія| | | | | | |895 |16 15|15 800 19 020|65 69| | |1110 | | | | |Німеччина |1689 |29 30|27 670 26 190| 115 95 | | |2172 | | | |.

Продолжение таблиці 4.

У відсотках |Франція |1226 |21 21|22 330 26 290| 93 68| | |1521 | | | | |Італія |882 |15 15|15 430 18 850| 64 | | |1082 | | |149 | |Японія |3849 |67 71|31 880 |132 69| | |5153 | |41 160 | | |Канада |437 |8 7|17 370 |72 9| | |542 | |19 000 | | |Мексика |215 237 |4 3|2806 2521 |12 9 | |Туреччина |106 167 |2 2|2100 2714 |9 | | | | | |10 | |Індія |195 326 |3 4|252 348 |1 1| |Китай |1095 2759 |19 38|1040 2303 |4 8| |Бразилія |509 657 |9 9|3718 4084 |15 15 | |Аргентина |201 271 |3 4|6627 7908 |27 29 | |ПАР |123 131 |2 2|3394 3185 |124 12 | |Австралія |254 342 |4 5|16 070 18 920 |67 69| |Росія | - | - | - | - | | |664 |9 |4478 |16 |.

Багато держав останніх років зуміли зміцнити свої міжнародні економічні позиції (Китай, Туреччина, Бразилія, Австралія, Індія, Италия).

На користь стриманості в оцінці глобальних наслідків нинішнього економічного просування США кажуть також дані таблиці 5.

Таблица 5 — Долі навіть інших розвинених країн у світовому експорті продукції обробній промисловості, у 1981 — 1995 рр. |Країна |1981;198|1986;199| 1991 | 1993 | | |5 в |0 в | |1995 | | |середньому |середньому | | | |США |12,7 |10,7 |12,0 |12,1 | |зокрема продукція | | | |11,5 | |машинобудування |17,1 |14,2 |15,1 | | |Хімічні товари |15,0 |12,9 |13,3 |15,2 | |інші |8,5 |5,9 |7,6 |13,5 | | | | | |13,6 | | | | | |13,0 | | | | | |7,8 | | | | | |8,2 | |Німеччина |13,4 |14,6 |14,2 |12,0 | | | | | |12,2 | |Японія |13,4 |12,4 |11,9 |12,5 | | | | | |11,4 | |Канада, Франція, Італія,| | | | | |Великобританія |21,7 |21,5 |21,6 |19,9 | | | | | |20,4 | |Гонконг, Південну Корею, | | | | | |Сінгапур, Тайвань |6,4 |7,8 |8,2 |8,9 | | | | | |9,4 | |Інші |32,4 |33,0 |32,1 |34,6 | | | | | |35,1 |.

У тому числі слід що американським корпораціям зірвалася поки повернути собі позиції з світовому експорті продукції обробній промисловості, в т. год. транспортного й іншого машинобудування. Слід визнати, що це пощастило, й іншим розвинених країн. І це частка країн, віднесених до групи «інші «, неухильно возрастает.

Можна стверджувати, що США вдалося зупинити повернути назад негативні процеси (втрата ними міжнародної конкурентоспроможності), развивавшиеся 70-х — початку 80-х, і навіть створити певний запас прочности.

Найвищий рівень ВНП у світі означає, що США витрачають більше будь-який в іншій країні поточний споживання й інвестиції. Важливим чинником, що характеризує споживчий попит у США, є загальний високий рівень доходів щодо інших країн і великий шар середнього класу, орієнтованих високі стандарти потребления.

Промисловість США споживає близько однієї третини всього сировини, видобутого у світі. Країна має найбільш ємним у світі ринком машин і устаткування. На її частку припадає понад 40% реалізованої розвинених країнах продукції машиностроения.

2.2. Науково-технічний потенціал США.

США має найзначнішим світі науково-технічний потенціал, що є у сучасних умовах вирішальний чинник розвитку економіки та конкурентоспроможності у господарстві. Щорічні асигнування на НДДКР США перевищують ці витрати Британії, Німеччини, Франції та Японії разом узяті. У 1992 р. загальні Витрати НДДКР США перевищили 160 млрд. дол. З їхнього обсягу американські корпорації домінують у багатьох галузях (див. таблицю 6) /13/.

Таблица 6 — Частка країн фінансуванні НДДКР основних галузей приватного сектору ОЕСР (100% кожної отрасли).

У відсотках |Галузь |США |Японія |ЄС |Інші країни | |Електротехніка| | | | | | |47,4 |18,1 |26,5 |8,0 | |Машинобудування| | | | | | |61,1 |13,6 |17,5 |7,8 | |Аэрокосмическа| | | | | |я |77,8 |0,0 |19,4 |2,7 | |Транспорт |43,3 |23,8 |27,0 |5,9 | |Металургія |33,7 |29,0 |25,3 |11,9 | |Базова хімія |43,7 |10,5 |29,9 |9,9 | |Хімічні | | | | | |продукти |39,4 |25,8 |25,3 |9,5 | |Послуги |29,7 |20,7 |26,4 |23,3 | |Усього |51,3 |16,0 |26,7 |6,0 |.

Державні асигнування становлять 44% цієї суми, 51% ассигнуют приватні корпорації, інші 5% становлять кошти університетів і коледжів, і навіть надходжень від урядів штатів, місцевих органів влади й неприбуткових институтов.

По — колишньому понад половина державних асигнувань на НДДКР скеровуються в роботи військового напрями, й у відношенні становище США значно більше обтяжена жодним, ніж в таких конкурентів, як Японія та ЄС, расходующих переважну частину коштів у роботи громадянського призначення. Разом про те, США досі істотно випереджають країни Європи — й Японії з загальному потенціалу і розмаху НДДКР, що дозволяє йому вести наукові праці по широкому фронту і домагаються швидкого перетворення результатів фундаментальних досліджень, у прикладні розробки та технічні новшества.

Перед американських дослідників припадає близько 2/3 наукових закладів та технічних статей у крупних журналах, 35% наукових публікацій у найбільш престижних журналах світу. Американські вчені одержали найбільше престижних наград.

Величезну роль забезпеченні високої результативності НДДКР США грає і такий не споживач, піддаючись вартісної оцінці чинник, як накопичений досвід організації та управління НДДКР, тісний контакт цієї сфери з усіма іншими областями економічного життя, позитивне ставлення підприємців до активної використанню передових досягнень науку й техніки як головних конкурентних переваг у країні й за рубежом.

Американські корпорації міцно утримують першість у світі за таким напрямам НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп’ютерів, і їх програмного забезпечення, виробництва напівпровідників і новітніх потужних інтегральних схем, виробництво лазерної техніки, засіб зв’язку, біотехнології. Перед США припадає понад 50% істотних нововведень, генерируемых в розвинених странах.

США усе ще найбільшим виробником продукції високих технологій чи наукомісткої продукції: їх у світовому виробництві цієї продукції становило початку 90-х рр. 36%, Японії - 29%, ФРН — 9,4%, ЄС у складі 12 країн — 29%.

2.2.1. Висококваліфіковані кадры.

Ядро науково-технічного потенціалу США становлять кадри висококваліфікованих учених й інженерів, зайнятих проведенням наукових досліджень, і розробок. На початку 1990;х рр. загальна кількість наукових співробітників у США перевищувала 3 млн. людина. США продовжують також лідирувати по окремому вазі учених й інженерів у складі робочої сили в. За даними за 80-ті рр. США на 10 тис. зайнятих доводилося 280 учених й інженерів, в Японії - 240, ФРН — 210, Великобританії - 190, Франції - 165 людина /13/.

Високим обов’язковим рівнем характеризується весь контингент робочої сили у США. На початку 1990;х рр. 38,7% американців віком від 25 років і старше мали закінчену середню освіту, 21,1% - яке закінчила вище і 17,3 — незакінчена вища освіту. Тільки 11,6% дорослих американців мають освіту нижчий від середнього, що становить 8 і менше років навчання у школе.

Потужний науково-технічний потенціал країни й загальний високий рівень освіченості та фахової підготовки американців служить чинником сили для американський корпорацій у тому конкурентної боротьби з суперниками на вітчизняному й світовому рынках.

2.3. Інформаційні услуги.

Якісно новою рисою зрушень на громадському виробництві США стало розвиток інформаційної інфраструктури, яка виконує функції Центрального інформаційного банку даних для всієї экономики.

У основі інформаційної інфраструктури лежить створена комплексна індустрія обробки інформації з урахуванням новітньої електронної техніки і зв’язку. Крім виробництва ЕОМ та його програмного забезпечення ця галузь охоплює створення пристроїв і систем передачі інформації (устаткування зв’язку, Інтернет, електронна пошта та інших.), її розмноження (светокопировальное устаткування, друкар для ЕОМ і персональних комп’ютерів), випуск периферійного устаткування (дисплеї, термінали, сканери, тощо.). З іншого боку, до її складу охоплюють усі види послуг, підтримують функціонування ЕОМ чи іншого інформаційного оборудования.

Починаючи з 80-х США йде цілеспрямований процес створення інформаційної інфраструктур. Він відбувається з урахуванням інтегрування інформаційної техніки різних видів у інформаційній системи, кожна гілка яких контролює певну групу об'єктів, і наступне об'єднання цих систем в загальнонаціональну і міжнародний сеть.

Однією з найбільш вражаючих прикладів таких мереж є інформаційна система коштує Інтернет, користувачами якої почали десятки мільйонів людей в усьому мире.

Про масштаби інформаційної інфраструктури США свідчать той факт, що в другій половині 90-х країни на 1000 людина припадало близько 350 комп’ютерів, встановлених як і державних установах, і у приватних компаній університетах. Кілька персональних комп’ютерів наприкінці десятиліття 22,6 млн. одиниць. Усього частку США (за станом середину 90-х) припадало понад 41% всіх що працюють у світі комп’ютерів. Тільки середніх школах із 1985 — 1997 р. їх було встановлено 6.2 млн. одиниць. У 1997 р. 78% всіх державні школи країни мало доступом до мережі Интернет.

Великих масштабів досягла діяльність принципово нова галузь американської економіки — комп’ютерних спеціалізованих послуг. Ці послуги надавали середині 1990;х років більш 75 тис. фірм. Обсяг операцій галузі зросла з 3,4 млрд. в 1972 р. до 184,4 млрд. дол. 1996 р. Зрозуміло, що така процеси створюють принципово нові змогу функціонування всього громадського виробництва /12/.

2. ЧИННИКИ СВІТОВОГО ВПЛИВУ США.

3.1. Позиція США у світовому торговле.

На етапі науково-технічного прогресу величину і рівень розвитку вітчизняного ринку лише залишається потужним чинником світового впливу США, а й набирає нового значення. У разі високого рівня забезпеченості власними сировинними ресурсами США отримали «нове перевагу завдяки впровадженню ресурсозберігаючих технологій. Тим самим було істотно зменшилася залежність США від зовнішніх джерел постачання сировиною. Понад те, у сучасних умовах різко зростає залежність постачальників сировини від економіки навіть інших розвинені стран.

Масштаби і багатство американського ринку — потужний чинник економічного зростання світової торгівлі. Це спонукає інших країнах активно виборювати доступ ринку навіть зміцнення своїх позицій цьому ринку. Одне з результатів цієї боротьби — вивільнення ресурсів США їхнього використання більш прогресивних напрямах завдяки задоволенню частини потреби суспільства з допомогою импорта.

Експорт товару становить порівняно іншими країнами невисокий питому вагу у національному виробництві США. Експорт не перевищує близько 1/10 валовий продукт цієї країни, тоді як країн Європи його значення зазвичай, у два — втричі вищу. Головна причина у цьому, що США, будучи великої країною з різними районами, отримують великі вигоди з допомогою внутрішнього територіального поділу праці, тому їхні потреби в міжнародний поділ праці негаразд великі. До нього залучені переважно прибережні та прикордонні штати; 1/3 експорту дають чотири їх — Каліфорнія, Техас, Вашингтон і Нью-Йорк, і якщо до них додати Мічиган, Луїзіану, Огайо і Іллінойс, то, на ці вісім штатів доведеться вже половина експорту США (див. таблицю 7). У середньому становив експорт безпосередньо чи опосередковано йде близько 15% продукції промисловості, в т. год. ¼ металів, 1/5 хімікалій і машини. Набагато великій ролі грає експорт у сільськогосподарському виробництві: заради нього вирощується ½ врожаю пшениці, 1/3 сої - бобів, 1/3 тютюну, 1/5 частина врожаю кукурудзи /11/.

Таблица 7 — Головні штати — експортери 1992 р. |Штат |Млрд. дол. |Відсоток |Наростаюча підсумок | |Експорт США |448,2 |100,0 |… | |зокрема. Каліфорнія |56,4 |12,6 |12,6 | | Техас |43,5 |9,7 |22,3 | | Вашингтон|28,0 |6,3 |28,6 | | Нью-Йорк |22,6 |5,0 |33,6 | | Мічиган |20,4 |4,6 |38,2 | | Луїзіана |16,1 |3,6 |41,8 | | Огайо |16,3 |3,6 |45,4 | | Іллінойс |15,3 |3,4 |48,8 | | Флорида |14,4 |3,2 |52,1 | | |10,4 |2,3 |54,3 | |Массачусетс | | | | |Разом 10 провідних |243,6 |54,3 |54,3 |.

Експортна квота коливається навколо показників 8 — 9% ВНП. США експортує приблизно ¼ частина сільськогосподарської продукції. У промисловості США склався тісно пов’язані з зовнішнім ринком сектор. Це галузі обробній промисловості, ними випадає, майже ¾ всього вивезення промислової продукції. Експортні ринки забезпечують збут близько ¼ продукції загального машинобудування, більш 1/5 — з двигунів і турбін, понад 2/5 — щодо літаків /13/.

Імпорт грає дедалі більше дедалі більшу роль США — не лише як джерело постачання країни товарами, а й як головний чинник світової конкуренції, впливу якої охоплює нині всю економіку США. за рахунок імпорту задовольняється близько 20-ти % потреб США в текстилі, сталі та ряді інших напрямів важливих для господарства продукции.

Географія зовнішньої торгівлі США своєрідна. Найбільшими торговельними партнерами і водночас головними конкурентами США перевищив на світовому і на внутрішньому ринках залишаються ФРН та Японія. ФРН направляє у США — 8−9%, а Японія — 29- 31% свого експорту. Стійкий дефіцит торгівлі з ними став характерною рисою США. Доступ ринку США став тих країн однією з головних умов його економічного развития.

Останніми роками економіка США стала однією з основних споживачів експортної продукції як країнах Західної Європи, Японії, а й нових індустріальних країн — Південної Кареи, Сінгапуру, Тайваню. Торгові відносини у США з НІС — одне з найбільш динамічних ланок світогосподарських зв’язків. Обсяг торгівлі з-поміж них у період 1970 — 1990 рр. збільшився більш ніж 13 разів, і досяг 22,5% зовнішньоторговельного обороту США /13/.

США залишаються найбільшим експортером наукомісткої продукції - їм належало 1990 р. 9% всього ринку наукомісткої продукції поза США. Водночас США виступають головним ринком до експортерів продукції високих технологій. Частка наукомісткої продукції вартості всього імпорту США становить у роки близько 14%. Великим потенціал експортної діяльності містять новітні напрями науковотехнічного прогресу. США належить 70% світового фінансового ринку програмного забезпечення для ЭАМ. Реалізація інтелектуальної продукції, різних видів науково-технічної інформації стає дедалі перспективним виглядом міжнародного бізнесу, служить важливим провідником світового впливу американських корпораций.

3.2 Рух капіталу США.

За останнє десятиліття сталися радикальні зміни у світової позиції США, що з рухом прямих закордонних інвестицій. На базі прямих інвестицій, здійснюваних переважно ТНК, в прогресуючих масштабах відбувається формування міжнародного виробництва, що об'єднує економіку США з господарствами інших країнах тіснішими зв’язками, чому це робила торгівля. Джерелом фінансування інвестицій у 80 — 90-ті роки є чистий приплив іноземного капитала.

Мережа міжнародного виробництва, створену у вигляді прямих закордонних інвестицій, прийнято називати у економічній літературі другий економікою. З власного виробничому, науково-технічному і фінансовому потенціалу вона істотно перевершує аналогічні сфери хозяйствований найближчих конкурентів США у цій галузі: Західної Європи — й Японії. Вже середині 1980;х років 20 тис. контрольованих американським капіталом зарубіжних підприємствах працювали більш 6,5 млн. робітників і службовців, що становила чверть всієї робочої сили в, зайнятою на підприємствах, що належать американським ТНК. Обсяг внутрішнього продажу товарів хороших і нефінансових послуг закордонними філіями і підконтрольними фірмами відповідав однієї третини товарообігу материнських компаній, і приносив порядку однієї третини прибыли.

Інтенсивне взаємодія зарубіжних підприємств американських ТНК з господарськими структурами США виявляється у найбільш рельєфною формі в зростання виробничу кооперацію зарубіжних філій з материнськими. Серед машинобудівних компаній отримали розвиток «глобальні конвеєри «з випуску уніфікованої своєї продукції світовий ринок, і навіть виробництво по «замкнутим циклом «(випуск товарів для американського ринку закордонних складальних підприємствах, що належать ТНК, з вузлів і деталей, поставлених з підприємств материнських компаній). Створення «замкнутого циклу «виробництва були тільки о 12-й країнах забезпечує американським ТНК отримання додаткових прибутків у вигляді 2−3 млрд. дол. ежегодно.

Становлення та розвитку міжнародного виробництва призводить до трансформації змісту зовнішньої торгівлі. Завдяки розвитку міжнародної кооперації дедалі більше значної частини зовнішньої торгівлі є внутрифирменную торгівлю — рух товарів та послуг через кордони між підрозділами одному й тому ж компанії, розташованими за кордоном. Так, створення територій країн закордонний складальних цехів призвела до того, що як 10% товарообігу США з ними викликають внутрішньофірмові постачання за схемою «США — що розвиваються — США » .

Процес прямого закордонного інвестування придбав глобальні масштаби з погляду розширення учасників цього процесу посилення їх позицій. У цьому вся знаходить своє вираження інтернаціоналізація господарської життя. Позиції США у цьому продовжує расти.

Одночасно США як окрема країна стала найбільшим рецитентом прямих іноземних капіталовкладень. Інтенсивне іноземне інвестування в американську економіку служить важливим ознакою її сили /13/.

Головним чинником тривалого економічного підйому 90-х, безсумнівно стало зростання приватних інвестицій. На його рахунок припадає понад 30% приросту ВВП після 1991 р. — найвищий на повоєнні періоди циклічних фаз зростання. Одночасно що раніше був настільки незначне вплив державних витрат на економічного зростання — лише 1,7% приросту ВВП (див. таблицю 8) /7/.

Таблица 8 — Порівняльна роль вкладу приватних інвестицій і запровадження державних витрат у зростання ВВП.

У відсотках |Періоди |1954;1|1958;1|1961;1|1975; 1982; 1991; | |підйомів |957 |960 |969 |1973 1980 1990 | | | | | |1998 | |Приватні | | | | | |инвестици| | | | | |і |17,3 |19,7 |15,2 |25,2 26,2 14,8 | | | | | |31,6 | |Государст| | | | | |венні | | | | | |витрати |0,0 |8,1 |14,7 |мінус 1,0 12,8 15,7 | | | | | |1,7 |.

Розмір прямих іноземних інвестицій перевищує 0,5 трлн. дол. США видано залучали іноземних інвесторів сталістю і обсягом внутрішніх ринків, але суперничати було легко, і ввезення капіталу виявився з початку 80-х втричі менший за нього вивезення США. Але потім почався бурхливий ріст ввезення капіталу країну, головним чином із Японії Європи, і тепер іноземні капіталовкладення США небагатьом менше від американських інвестицій там. Нині США не є лише найбільшим кредитором світу, а й найбільшим должником.

3.2.1. Долар — світова валюта.

У основі антирационализации Грошової Політики США лежить міжнародна роль долара, який залишається головним резервним і розрахунковим засобом в світової валютно-фінансової системе.

Інвалютні резерви центральних банків інших країнах на 61% складаються з доларів, майже 2/3 розрахунків у торгівлі ввозяться доларах; а долар служить мірою цінності багатьох важливих товарів на світовому ринку; в доларах виробляється ¾ міжнародного банківського кредитования.

До нашого часу долар служив єдиним еталоном, який рівняються все валюти різних країн. Хоча офіційно мірилом цінності валют служить СДР (спеціальні права взаимствования), її роль залишається формальної, на практиці всі учасники міжнародних розрахунків продовжують поступово переорієнтовуватися під долар. Причиною цього є потреба міжнародного обміну на єдиній універсальному розрахунковому засобі, продиктована зростаючим єдністю товарного виробництва, у світовому господарстві. Ефективно задовольнити цю потребу в за існуючих умов може лише національної валюти країни, котра має лідируюча роль світовому господарстві, та відповідають цим требованиям.

Зміни курсу долара тягнуть у себе глибокі наслідки і на для США, та інших країн. Підвищення його курсу щодо зменшує обсяг експортної виручки у доларах, нерідко тягне у себе значне, ніж зміна валютного курсу падіння світових цін, особливо у сировину. Навпаки, зниження курсу долара служить потужним засобом, що його зростанню американського експорту і оттеснению конкурентів США перевищив на зовнішніх ринках. Одночасно стримується імпорт в слідстві ефекту рота цен.

Отже, для США зміна долара однак приносять вигоди і переваги, оскільки це їхнє національної валюти, з допомогою інших партнерах /8/.

3.2.2. Ринок позичкового капитала.

Американське господарство спирається на потужний внутрішній ринок позичкового капіталу. Кампанії і держави як виступають найбільшими світовими кредиторами, а й у широких масштабах використовують позичковий капітал інших країн. Цей капітал вступає у США перевищив на ринкових інтересів, залучений вищою дохідністю, надійністю приміщення перспективами майбутнього зростання. У світовій конкуренції за фінансові ресурси США перемагають завдяки своєму потужному потенціалу, генеруючи економічного зростання на нової технологічної основі, а організаційному плані питань цей перелив забезпечується ємністю і високим рівнем досконалості внутрішнього ринку, здатні ухвалювати й розміщувати 100 — 150 млрд. дол. в рік з-за кордону. Масштаби внутрішнього кредитного ринку є потужним чинником впливу США перевищив на світове рух грошових ресурсів. На початку 1990;х років обсяг ресурсів, розподілених цим ринком, перевищив 1000 млрд. дол. щорічно, що перевищує величину кредитного ринку кожній із інших розвинених стран.

У разі тісної взаємодії грошових ринків, фактичної їх інтеграції світовий ринок ресурсів події на грошовому ринку США, повороти кредитно-грошової політики країни істотно впливають на загальне стан справ у світовій економіці і його валютно-фінансової сфері /9/.

3. АМЕРИКАНСЬКА ЕКОНОМІКА: ПІДСУМКИ І ПЕРСПЕКТИВЫ.

На межі нової доби, відкриває собою третє тисячоліття, особливе увагу приковується до чиннику часу — одного з вирішальних чинників соціального та розвитку як країни, і всього країн світу. Якщо людини вік говорить, а часом — про все, то випадку з державою важливий не сам собою тимчасової період, яке зміст, його поповнення. Особливо, якщо це стосується таким державам, як США.

Справді, порівняно з багатьма європейськими країнами вік США щодо невеликий. Дві з зайвим століття американської державності - це не так багато для країн, своїм корінням зникаючими у давні века.

Проте виняткові історичні і географічні умови дозволили США багатьма суттєвими параметрами випередити інші держави, сформувавши свою ринкову модель развития.

У «ринковому поїзді «світового господарства за початку 20 в. США ще стали надійним «паровозом », хоча без них навряд у «паровозних казанах «було б досить пару. А в кінці нашого століття годі було доводити очевидний факт — Америка є беззастережною «локомотивом світової економіці «.

Не означає, що американська шлях, американська ринкова модель ідеальні, власними силами які вимагають всесвітнього поширення. Але факт залишається фактом — по загальних показників економічну ефективність і відносної економічної стійкості. США — не знають собі подібних у світі. Невипадково сьогодні, коли фактично увесь світ став на ринкові рейки економічного просування, американський досвід перебуває під вниманием.

Наголос на традиційні атрибути вільного підприємництва — конкуренцію, ринок, приватну власність, стійкі «правил гри «бізнесу і держави — стане самоціллю американського суспільства. Поступово країни складалася так звана змішана економіка, стала надійною основою економічного зростання, і навіть сприяє в значною мірою підтримці соціальної стабільності у суспільстві. Змішана економіка — це передусім розмаїття форм власності і деяких видів підприємництва. Це сполучення частин і взаємодія ринкових принципів з економічними функціями держави й внутрифирменным управлінням у великих компаниях.

Так склалося, що поступово економічно государствующей стала акціонерна власність — основа господарської мощі акціонерних підприємств — корпорацій. Протягом 20 в. ув американській економіці сформувалися стійкі базові тенденції. Насамперед, основою національного господарства стало розмаїття форм власності і відповідних видів підприємництва: індивідуальної приватної власності, партнерства, корпорации.

Однією з чинників динамізму і загальну стабільність американської ринкової моделі є особлива роль бізнесу, оскільки малий бізнес швидко і легко пристосовується нових обставин, адаптується до різноманітних форм конкурентної борьбы.

Структура національної економіки належить до важливих чорт ринкової моделі кожної країни, оскільки слугує надійною основою національної безпеки, дозволяє розвивати економічне зростання і забезпечувати конкурентоспроможність товарів на світовому рынке.

Останнє десятиліття 20 в. для економіки США виглядає вдало. У що свідчить зумовлено економічної структурою, що склалася до цього періоду (див. таблицю 9) /9/.

Таблица 9 — Галузева структура ВВП США.

У процентах.

| |1947 р. |1970 р. |1990 р. |1994 р. | |Сільське господарство, | | | | | |лісівництво, рибальство |8,9 |3,2 |1,8 |1,7 | |Видобувна промисловість, |2,9 |1,7 |1,9 |1,3 | |будівництво |8,3 |4,7 |4,2 |3,8 | |Обробна промисловість | | | | | | |28,9 |25,9 |17,9 |17,2 | |Транспорт |5,8 |3,9 |3,0 |3,2 | |Зв'язок |1,3 |2,3 |2,5 |2,7 | |Електроі газоэнергетика |1,6 |2,3 |2,7 |2,8 | |Торгівля |18,7 |17,0 |15,2 |15,4 | |Фінанси, страхування, | | | | | |нерухомість |9,8 |14,1 |17,8 |18,3 | |Послуги |8,8 |11,6 |18,4 |19,3 | |Федеральне і штатні | | | | | |уряд |8,3 |13,2 |13,8 |13,4 |.

На межі третього тисячоліття видно, що і у США знайшли згоду. Держава цілком сприйняло ринкові принципи економічного розвитку та почало їх своєрідним гарантом, а ринок висуну американське держава на лідируючу позицію у світі з економічної ефективності й загальним валовим показниками /9/.

На початку 21 в. економіка США настало з початком дуже вражаючими результатами. Понад вісім років триває стійкий економічного зростання, що у реальному обчисленні 1998 р. становив 3,6%. ВВП досяг астрономічного розміру в 8,5 трлн. дол. Вперше за останню чверть століття безробіття опустилася нижче 5%-го рівня (4,6% 1998 р.). Зайнятість лише 1998 р. зросла на 3,2 млн. людина. Інфляція 1998 р. опустилася до 1.6% у річному обчисленні, т. е. до мінімального за більш ніж 30-річний період рівня. 1998 рік став поворотним і фронті боротьби з бюджетним дефіцитом: після рекордного підйому в 290,4 млрд. дол. 1992 р. (4,7% ВВП — одне з найбільш високих показників після 1982 р., що він перевищив 6% ВВП) 1998 р., закончившимся 30 вересня, позитивна сальдо федерального бюджету становить близько 70 млрд. дол., приблизно 0,9% ВВП США. Дедалі більше чітко виявляється тенденція до зростання продуктивність праці; це у приватному несельскохозяйственном секторі економіки зростання продуктивність праці становив 1998 р. 2,6%, а у період 1990 — 1998 рр. щорічні темпи її приросту США були рівні 1,1%.

Поліпшилися й чимало соціальних показники. По повз зниження безробіття скоротилася частка населення із низьким достатком нижче прожиткового мінімуму, з 15,1% в 1993 р. до 13,7% 1997 р. Після 1992 р. зросли реальні доходи всіх тих категорій населення, а насамперед — його найбідніших верств. Зокрема, в період 1993 — 1996 рр. середньорічні темпи зростання доходів самих малозабезпечених прошарків американського суспільства (20%) склали 2,2%, у те час як доходи найзаможніших верств (20%) через те ж період збільшувалися середньорічним темпом 1,7%; темпи приросту доходів інших угруповань з «середнім статком «зросли відповідно 1,4; 1,5; 1,3%. У 1998 р. наявні власні доходи населення на 3,7%. У 1997 р. підвищили мінімальна вести — рівня 5,15 дол. за годину /12/.

Американська економіка у другій половині 20 в. зазнала принципові зміни у механізмі свого функціонування, які у сукупності сформували тип економічної моделі, що дозволяє США впевнено переступити поріг прийдешнього тисячоліття. Однією з найважливіших чорт економічного розвитку США, що з поширенням нового етапу НТР, є орієнтація на гнучке, диверсифицированное і малосерійне виробництво, його спроможність адаптуватися до швидко мінливим потребам американського населення. Це досягається з допомогою поширення як у матеріальному виробництві, і у сфері послуг техніки і технології нових поколінь, заснованих на виключно використанні мікроелектроніки і особливо мікропроцесорів. Нині провідну роль грають шість основних типів нової виробничої техніки і технології: промислові роботи, верстати з ЧПУ, гнучкі автоматизовані системи, системи автоматизованого проектування, комплекси обробних центрів з САПР, і навіть ЕОМ всіх типов.

Техніка й технологія на мікроелектронної основі надали величезне впливом геть банківську і страхову галузі, повністю революционизировав фінансова сфера. Активно відбуваються перетворення матеріально-технічної бази таких сфер американської економіки, як охорону здоров’я, освіту, оптова і роздрібна торгівля. Отже, широко масштабна автоматизація стала вже реальним чинником громадського виробництва США /12/.

Основний економічний прогноз США зводиться до того що, що у такі 10- 15 років середньорічний приріст ВВП буде рівні 2,4 — 2,8% з можливими коливаннями від невеликих мінусових значень до 5 — 6%. Як глибокий економічну кризу, і річна інфляція порядку 10 — 12% надаються малоймовірними. При таких темпах економічного розвитку і розвитку вже окреслених структурних зрушеннях безробіття нічого очікувати особливо гострою соціальною проблемою, хоча й зменшиться проти останніми роками (5 — 6% робочої силы).

Частка США у світовій ВВП, небагатьом що перевищує 20%, може знизиться до 15 — 16% внаслідок зростання низки країн та Китаю, можливо також Росії та інших колишніх соціалістичних країн. За темпами зростання США, певне, будучи кілька перевершувати Японію і Західної Європи. За відсутності серйозних військово-політичних криз військових витрат збережуться лише на рівні 3 — 4% ВВП. США збереже безумовне військову перевагу в мире.

навіть американський ТНК збережуть і, можливо, зміцнять лідируючі світові позиції з галузях промисловості з передових технології, як-от інформатика і радіоелектроніка, авіаційна і аерокосмічна промисловість, енергетична і точна машинобудування. Ці галузі, разом з високопродуктивним сільське господарство, залишаться стрижнем американського експорту. Втім, частки їх у світовому експорті може скоротиться внаслідок потужної економічної експансії нових індустріальних держав, включаючи Китай.

Зниження енерго — і материалоемкостей народного господарства стане однією з магістральних ліній розвитку. Імовірні технологічні прориви у сфері виробництва та використання. Залежність США від імпорту, нафти і газу збережеться. Збільшиться частка Канади та Мексики у постачаннях енергетичного сырья.

Втягнутість США в глобализованную в світову економіку може стати ще більш посилиться, а роль США на світових економічних організаціях принципово не зміниться. Незалежно від доль Європейської валютної системи долар залишиться провідною валютою міжнародних резервів і расчетов.

Значна частина коштів іноземних капіталовкладень у США звучатимуть портфельними інвестиціями, насамперед у вигляді державних цінних паперів, тоді як капітал по закордонах концентруватиметься в сфері прямих інвестицій, особливо у вигляді підрозділів, і філій ТНК.

Ступінь стабільності кредитної системи та ринку взаємозалежна зі стабільністю економіки загалом: дефіцит перестає бути гострої проблемою, активна монетарна політика із єдиною метою згладжування циклу буде тривати, поведінка ринку найменш передбачувана і бум останніх неспроможна закінчиться інакше, ніж раптовим і різким падінням курсів акцій. Але малоймовірно, що повториться сценарій 1929 р. і наступних років /2/.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Коли століття 20 називають американським, це має підстави. Вже початку століття США виділилося як найпотужніший би в економічному і плані держава. У результаті Другої світової війни до цього додалося і забезпечити військове домінування. З розпадом СРСР США залишилися єдиною наддержавою. Нині у умовах гострого фінансової кризи у багатьох країнах при не високі темпи розвитку і великий безробіттю в Європі знову висвітилася роль США як стабілізатора світової экономики.

США багато важать у господарстві, випереджаючи інші держави за темпам економічного зростання. США належить ініціатива у багатьох областях сучасних міжнародних економічних отношений.

Хід розвитку економічних процесів лише у США надаючи значне впливом геть економіку усього світу, безпосередньо впливаючи на цикл і господарську обстановку інших країнах, на структуру міжнародного економічного объема.

Провідне становище США у світовій економіці забезпечується головним способом перевагою з інших країнами який масштабами та багатством ринку, рівню науково-технічного потенціалу, потужної і розгалуженої системі світогосподарських зв’язків із зарубіжними країнами лінією торгівлі, інвестицій та банківського капитала.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Американське держава напередодні 21 століття: Стратегія і тактика економіки /А.А. Дынкин та інших. — М.: Наука, 1990. — 272 с.

2. Анікін А. Економіка США перевищив на результаті століття: Результати проблеми //МЭМО -.

1998. № 11 — З. 27 — 46.

3. Богачева Про. США: рік стабільного економічного подъема.

//МЭМО 1998. — № 8 — З. 62−68.

4. Волков Н. В. Структурні зрушення в США в 70 — 80-ті роки -.

М.: Наука, 1989. — 128 с.

5. Клинців В. Г. Економічне зростання США: ретроспектива і перспектива.

//США: економіка, політика, ідеологія — 1998 — № 7 — З. 3 — 18.

6. Парканский Г. Б. США на світових інтеграційних процесах — М.: Наука.

1991. — 144 с.

7. Парканский Г. Б. Економічні позиції США в багатополярний світ одразу на порозі 21 в. //США економіка, політика, ідеологія — 1998. — № 9 -.

З. 3 — 13.

8. Пороховский А. Економічно ефективне держава: американський досвід //Питання економіки — 1998. — № 3 — З. 81 — 89.

9. Пороховский А. Американське лідерство межі третього тисячоліття: ринковий аспект //Вісник МДУ сірий. Економіка — 1998. ;

№ 5 — З. 3 — 18.

10. Смирнова Є.В. Економіка США в 21 столітті //БИКИ — 1998. — № 115 — С. 1,.

4 — 5.

11. Стігліц Дж.Ю. Економіка державного сектора — М.: Инфра — М,.

1997. — 720 с.

12. Супян В. Б. Американська економіка: особливості сучасної модели.

//США: Канада: економіка, політика. Культура — 1999. — № 3 — 4 — С.

56 — 67.

13. США у світовій економіці //Ломакин В.М. Світова економіка — 1999. -.

З. 433 — 457.

14. США: держава й ринок — М.: Наука, 1991. — 200 с.

15. США у системі світогосподарських зв’язків — М.: Інститут інформації з суспільних наук, 1990. — 55 с.

16. США. Наші ділові партнери. — М.: Міжнародні відносини, 1991. -.

168 с.

17. Економіка США //Економіка розвинених країн /Під ред. В. П. Колесова.

— М.: 1990. — З. 227 — 247.