Молодь України: перспективи розвитку та захищеність

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет Кафедра економіки України Імені М. І. Туган-Барановського Реферат на тему:

«Молодь України:перспективи розвитку та захищеність«

Виконала студентка:

групи ЕклМ-51с Самуляк Ілона Анатоліївна Перевірила:

проф. Стефанишин О.В.

Львів — 2013

План

• Вступ
• Державна молодіжна політика
• Проблеми працевлаштування молоді в Україні1
• Забезпечення молоді житлом
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Сучасна ситуація в державі й суспільстві вимагає негайних заходів, спрямованих на формування стратегії соціально-економічного, політичного й культурного розвитку України, що припускає послідовну реалізацію заходів довгострокового характеру, спрямованих на подальше вдосконалювання держави, підвищення рівня життя його населення. Це вимагає формування базових умов, які дозволять планомірно підготовляти основу для кожного наступного етапу перетворень.

Україна хронічно відстає від більшості країн майже за усіма соціально-економічними критеріями, залишається на узбіччі світових інноваційних систем, що гальмує подальший соціально-економічний і політичний розвиток. В умовах, коли провідні світові держави не справляються з оздоровленням економіки та забезпеченням соціальних гарантій своїх громадян, ті молоді демократії, що мають дефіцит ресурсів, вимушені шукати інші шляхи виходу із кризи та забезпечення подальшого політичного і соціально-економічного розвитку.

Єдина альтернатива — проведення конкурентоспроможної, адаптивної до зовнішніх збурень державної політики України. Така політика може бути ефективною лише за активної участі молоді. Необхідно розкрити і втілити творчий потенціал молоді, а її соціальний ресурс вважати однією з найважливіших основ модернізації суспільства, підвищення конкурентоспроможності нашої держави.

В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, з них понад 1,5 млн. — студенти ВНЗ І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

При визначенні загальнонаціональних пріоритетів мають бути враховані інтереси молоді. Вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством. Необхідно на державному рівні створювати умови для самореалізації молоді і включення молоді в процеси розвитку України.

Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні вимагає розробки шляхів стабілізації соціальних процесів, забезпечення якісної підготовки управлінських рішень щодо сім'ї, дітей, молоді, гендерної рівності, збереження та зміцнення здоров’я молодого покоління й надання соціальної допомоги сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Такі рішення можливі тільки на підставі комплексного, міждисциплінарного, системного аналізу існуючої ситуації та науково обґрунтованого соціального прогнозу можливих наслідків.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентоздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях.

Необхідно нарешті розпочати розглядати молодь як активну суспільну силу і стратегічний ресурс розвитку країни. Це в сучасних умовах вимагає виділення молодіжної політики як одного з основних загальнонаціональних пріоритетів.

Державна молодіжна політика

Державна молодіжна політика — це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. 1]

Головними завданнями державної молодіжної політики є:

ь вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

ь допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;

ь залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;

ь надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;

ь координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю. 13]

Головними принципами державної молодіжної політики є:

1) Повага до поглядів молоді та її переконань;

2) Надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;

3) Правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку;

4) Сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років (з 2011 року до 29 років) незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян. 14]

Головними напрямами державної молодіжної політики Україні є:

ь розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

ь забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

ь створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища;

ь формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

ь охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України. 15]

Державна молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

Державна молодіжна політика формується та реалізується шляхом:

1) Прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;

2) Проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;

3) Діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;

4) Створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;

5) Розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;

6) Виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, заінтересованих у роботі з молоддю;

7) Утворення спеціальних фондів. 12]

Державна молодіжна політика в Україні є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави і здійснюється:

ь в інтересах молодої людини, суспільства, держави;

ь з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді.

Нормативно-правові акти, що регулюють державну молодіжну політику[21]:

1) Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами)

2) Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)

3) Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами)

4) Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)

5) Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004—2008 роки» від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами)

6) Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 4 листопада 2004 року, № 2150-IV (дію Закону зупинено на 2007 рік, на 2006 рік)

7) Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій» від 6 жовтня 1999 року № 1284/99

8) Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді» від 6 жовтня 1999 року № 1285/99

9) Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» від 24 квітня 2000 року № 612/2000

10) Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» від 29 березня 2001 року № 221/2001

11) Розпорядження Президента України «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва» від 6 жовтня 1999 року № 244/99-рп

12) Розпорядження Президента України «Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді» від 29 червня 2001 року № 173/2001;рп

13) Постанова Кабінету Міністрів України «Про стан реалізації державної молодіжної політики» від 18 червня 1999 року № 1059

14) Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» (зі змінами) від 29 травня 2001 року № 584

15) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки» від 29 липня 2002 року № 1089

16) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 — 2017 роки» від 24 жовтня 2012 року № 967

17) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання» (зі змінами) від 10 вересня 2003 року № 1444

18) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін» від 3 липня 2006 року № 899

19) Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підтримки становлення та розвитку студентської сім'ї» (зі змінами) від 14 березня 2001 року № 92-р

20) Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму» від 12 травня 2004 року № 298-р

21) Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006—2010 роки» від 12 квітня 2006 року № 202-р

22) Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні «Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи» «від 3 лютого 2004 року № 1425-IV

23) Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства» «від 22 вересня 2005 року № 2894-IV

24) Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні «Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення» «від 20 грудня 2005 року № 3238-IV

25) Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001;2006 роках)» від 22 березня 2007 року № 816-V

26) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової соціальної програми „Молодь України“ на 2009 — 2015 роки» від 28 січня 2009 року № 41

Проблеми працевлаштування молоді в Україні

Молодь є важливою складовою сучасного українського суспільства, носієм інтелектуального потенціалу, визначальним фактором соціально-економічного прогресу. Від здатності молоді бути активною творчою силою значною мірою залежить процес державотворення.

Соціальне становище молоді як однієї з найбільш уразливих категорій населення, що характеризується наявністю амбіцій, завищених очікувань, пошуком власного шляху і прагненням до самореалізації, є показником успішності суспільства, можливості реалізації його потенціалу. 19]

Молодь перебуває у складній ситуації, коли в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, збільшення кількості життєвих проблем у представників молодого покоління формується так званий комплекс незадоволеності. Освітній потенціал молоді значною мірою не реалізується через невідповідність між попитом та пропонуванням на ринку праці. Отже, держава повинна забезпечити право на перше робоче місце навіть за відсутності практичного досвіду у випускників навчальних закладів. 20]

Служба зайнятості населення покликана вирішувати питання, пов’язані з працевлаштуванням і кадровим забезпеченням всіх сфер діяльності нашої держави. Звичайно ж актуальним завданням для неї є визначення способу підготовки та виду професій учнів фахівців з метою визначення їх попиту на ринку праці.

Права та обов’язки випускників вищих навчальних закладів, порядок їх працевлаштування регламентовано Законом України «Про вищу освіту», Кодексом законів про працю України, Закону України «Про зайнятість населення» і ін.

Причини проблеми безробіття молоді:

1) Брак інформації про потреби сучасного ринку праці, при обранні майбутньої професії.

2) Професія, отримана випускником, часто в нових мінливих умовах не має попиту на ринку праці.

3) Роботодавці часто не в змозі оцінити такі переваги молоді, як мобільність, гнучкість, здатність до швидкого навчання, а з іншого боку, багато випускників не володіють навичками пошуку роботи, ведення переговорів з роботодавцями.

4) Невідповідність підвищених претензій молоді відносно високої заробітної плати і гідних умов праці можливостям роботодавців.

5) Високі критерії оцінки професійної підготовки молодих фахівців з боку роботодавців. 18]

Оцінивши дані Державного комітету статистики України, отримані результати; що в листопаді 2008 року потреба у працівників фінансової сфери склала 4,4 тис. чол., а в працівниках промисловості - 67,4 тис. чол. При цьому кількість випускників-економістів з кожним роком збільшується, Значить, більшість випускників буде не працевлаштованих по своїй спеціальності. Аналіз усного опитування серед студентів і випускників показує, що молодь не поспішає зайняти вакантні робочі місця на підприємствах зі старими верстатами та обладнанням, поганими умовами праці. На облік кожного року в містах стає стали понад 1 тис. молодих людей, з них знаходять роботу близько 70% людей, 60% з них — жіноча стать.

Головна проблема в тому, що молодь не дуже-то поспішають брати на роботу. Причина — відсутність важливого досвіду практичної діяльності. Роботодавці вимагають від претендентів на вакансію наявності як мінімум 3-х років стажу роботи за спеціальністю. Таким чином, виникає протиріччя — підприємства очікують чималого досвіду практичної діяльності, який можна отримати тільки в процесі роботи. У багатьох країнах така проблема вирішується досить просто — фірми беруть на себе відповідальність за навчання молодого спеціаліста всім необхідним навичкам для певної посади.

Варіанти поліпшення ситуації:

1) Посилити діяльність державних органів у напрямках забезпечення зайнятості молоді.

2) Прагнути до формування у молодих фахівців реальних очікувань щодо працевлаштування.

3) Основним завданням органів служби зайнятості має стати застосування ефективних заходів, які підвищують шанси молодих людей інтегрувати в структуру ринку праці, гідно закріпитися на ньому, стати конкурентоспроможними.

4) Підвищити конкурентоспроможність на ринку праці окремих категорій молодих громадян (молоді без практичного досвіду роботи, молодих жінок, які мають малолітніх дітей, інвалідів та ін.).

5) Приділяти особливу увагу розвитку системи перепідготовки, підвищення кваліфікації молодих працівників. 22]

Віднедавна у Львові активно розвивається ІТ — галузь. Нині в місті є 140 ІТ — компаній, на яких працює понад чотири тисячі айтішників, переважно українців. Так щороку в місті Лева ІТ — галузь зростає на 30%. Зрозуміло, що українська молодь прагне потрапити на роботу в цю сферу, адже це інтелектуальна та високооплачувана праця.

Проте, опанувавши відповідну спеціальність, випускники львівських вишів здебільшого не одразу можуть приступити до роботи в ІТ — компаніях, бо не знають англійської мови та не витримують конкуренції.

Не секрет, що фахові львівські айтішники виїжджають на роботу за кордон, проте незабаром, переконують керівники ІТ — компаній, вони зможуть працювати на батьківщині. Вже сьогодні, за словами Володимира Воробея, виконавчого директора львівського кластеру ІТ та бізнес-послуг, у місті Лева є 140 ІТ — компаній, в яких працює понад чотири тисячі працівників. «Щороку ІТ — галузь у Львові зростає на 30%, і тому з’являється велика кількість нових робочих місць «, — каже він.

Поза тим, львівські компанії переважно працюють на закордонні фірми, тобто розробляють високоякісний інтелектуальний продукт для іноземців. Тарас Кицмей, директор львівської асоціації «Інформаційні технології України», каже, що більшість ІТ — компаній працюють на глобальних ринках, бо працювати на локальному ринку безперспективно.

" Зараз в Україні йде тотальне накопичення інтелектуальних ресурсів. Ми вступаємо в нову еру. Щоб українські компанії могли успішно працювати і продавати свою продукцію, нам потрібні люди з досвідом роботи в ІТ — сфері 15 — 20 років «, — каже Тарас Кицмей.

За його словами, українські айтішники кращі за іноземних, бо націлені на результат своєї роботи. З ним погоджується Володимир Воробей, виконавчий директор львівського кластера ІТ та бізнес-послуг. Мовляв, наші фахівці здатні виконувати складніші програми, мають розвинене творче та неординарне мислення. «Дуже важливим є питання високої якості інтелектуальних послуг», — додає він.

Зрозуміло, що робота в ІТ — компаніях є нелегкою і потребує високих розумових здібностей. Зокрема, потрібно досконало знати англійську мову. Керівникам ІТ — компаній важко назвати середню зарплату айтішників у Львові, бо багато залежить від рівня і складності завдань, які виконує працівник. Проте Василь Буртник, в. о. директора Львівського обласного центру зайнятості, розповів, що з тих пропозицій, які надійшли до центру зайнятості за перший квартал цього року, роботодавці пропонували різну зарплату айтішникам. «Від мінімальної до 50 тис. грн. на місяць «, — каже Василь Буртник.

Заходи для успішного працевлаштування молоді в ІТ — сфері:

1) Спільно зі службою зайнятості слід забезпечити навчальні курси, щоб дати змогу людям, які зараз не мають роботи або не можуть її знайти, долучитись до галузі ІТ.

2) Вивчення людського капіталу, адже служба зайнятості має добрі механізми для того, щоб провести принаймні моніторинг випускників вищих навчальних закладів: у якій компетенції вони є, чи задовольняють вони вимоги ІТ — галузі.

3) Професійна орієнтація в школах: математика, англійська мова тощо. Адже наразі рівень школярів, що вступають до університетів, падає, а без цього ВНЗ не здатні надати їм належну компетенцію.

У межах заходу «Тебе шукає робота» Державний центр зайнятості, асоціація «Інформаційні технології України», Львівська міська рада, Львівська ОДА, ЛНУ імені І.Франка та НУ «Львівська політехніка», а також Львівський кластер інформаційних технологій та бізнес-послуг підписали Меморандум про співпрацю в ІТ — галузі. Згідно з документом, сторони зобов’язались сприяти розвитку цієї галузі, створенню нових робочих місць та підготовці висококваліфікованих спеціалістів. 23]

Забезпечення молоді житлом

державний молодіжний політика працевлаштування

Право громадян України на житло закріплено у ст. 47 Конституції України[1]. Для його реалізації держава створює умови, за яких кожен громадянин має вирішити житлову проблему шляхом будівництва або придбання житла у власність, взяття в оренду чи одержання соціального житла.

Завдання забезпечення житлом, як і отримання освіти та працевлаштування, вважається одним із першочергових у суспільстві, оскільки відсутність можливості самостійного господарювання призводить до низки негативних наслідків соціально-економічного характеру та є найпершою причиною демографічної кризи.

Відсутність власної оселі для наших співвітчизників на сьогодні чи не найболючіша і найбільш складна проблема, особливо серед молоді: саме житлові труднощі є причиною багатьох розлучень і зниження народжуваності у молодих сім'ях. Країна, яка не дбає про умови формування молодої сім'ї, залишає себе без майбутнього, адже, як свідчить статистика, до 80% дітей народжується саме у молодих сім'ях. Відсутність перспектив покращення житлових умов впливає також і на проблему «відпливу умів», коли найобдарованіша молодь виїжджає до країн з високим рівнем життя. 16]

Дослідженню проблем молодіжної житлової політики присвячені праці зарубіжних учених, таких як М. Браун, Т. Ганслі та ін. Серед вітчизняних науковців слід відзначити праці М. Головатого, В. Омельчука, С. Приходько. У дослідженнях В. Омельчука вивчаються питання державного забезпечення молоді житлом, виявлення шляхів підвищення ефективності реалізації державної молодіжної житлової політики в контексті сучасних демографічних тенденцій та загальносуспільних стратегічних цілей. Окремі аспекти проблеми соціального забезпечення відображені у працях Б. Сташків, С. Приходько. Відзначаючи суттєве наведених вище праць для нашого дослідження, слід зауважити, що вони торкаються питань соціального забезпечення населення в цілому. 16,17,18]

На вирішення проблем забезпечення молоді житлом Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву покликаний вирішувати такі завдання:

ь розроблення нових фінансово-кредитних програм, спрямованих на розв’язання житлових проблем молоді та інших верств населення;

ь залучення коштів для кредитування громадян з метою фінансування будівництва (реконструкції) і придбання житлових будинків, об'єктів соціального, науково-технічного, виробничого, торговельного, культурно-побутового і спортивно-оздоровчого призначення;

ь кредитування, у тому числі - пільгове та фінансування витрат на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для молоді та інших верств населення;

ь компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків, наданих молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, тощо. 18]

В умовах гострої житлової проблеми в Україні програма молодіжного житлового кредитування, яка реалізується Фондом, є єдиною програмою, що дає можливість молоді отримати нове житло в кредит на пільгових умовах. При цьому під молодіжним житловим кредитуванням ми розуміємо надання пільгових довготермінових (до 30 років) кредитів молоді для будівництва та придбання житла під іпотеку та механізм часткової компенсації відсотків за кредитами комерційних банків, які надаються молоді на будівництво і придбання житла, що вже дало змогу залучити додатково кредитні ресурси комерційних банків (тобто позабюджетних ресурсів) на реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом.

Наразі програми стосовно забезпечення молоді житлом не досконалі й будуть покращуватись.

Пропозиції щодо покращення програми забезпечення молоді житлом:

1) Знизити перший внесок з 3% до 1%;

2) Підвищити віковий бар'єр молодої сім'ї до 35 років, адже часто існує значна вікова різниця в подружжі;

3) При визначенні платоспроможності сім'ї, враховувати забезпеченість їх батьків (дідусів та бабусь дітей, що в сім'ї).

Стосовно програми «Молодь України» багато чого не виконано.

Як засвідчили результати проведеного Рахунковою палатою аудиту використання коштів держбюджету на виконання Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009 — 2015 роки, Кабінет Міністрів фактично усунувся від комплексного вирішення нагальних проблем, що мають місце серед молоді, яка становить на сьогодні третину населення України.

Урядом не забезпечено розроблення і затвердження передбаченої чинним законодавством нової Загальнодержавної програми підтримки молоді, не здійснюється належний контроль за прийняттям Мінсім'ямолодьспортом і його правонаступником МОНмолодьспортом (з 09.12.2010) ефективних управлінських рішень та виконанням ними основних функцій у сфері молодіжної політики, яка є одним із пріоритетних напрямів діяльності держави.

Чинна програма «Молодь України» не стала рушійною силою у боротьбі з безробіттям у молодіжному середовищі, безпритульністю, СНІДом, іншими соціальними вадами. Численні семінари, конкурси, конференції, форуми, фестивалі, концерти, відзначення різних свят тощо (а це майже 73% проведених за програмою заходів) не забезпечують досягнення результативних показників: утвердження патріотизму молоді, її духовності та моральності, формування свідомого ставлення до збереження здоров’я і боротьби зі шкідливими звичками; не впливають на зменшення кількості молоді серед трудових мігрантів.

Більше того, кошти держбюджету в сумі близько 3,46 млн. грн. використовувались на виконання заходів програми з порушеннями законодавчих та нормативних вимог. Зокрема, за відсутності копій первинних документів, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їхнє здійснення і використання бюджетних коштів на виконання 106 заходів, Мінсім'ямолодьспортом сплачено виконавцям 2,85 млн. гривень. А в порушення Положення про порядок реалізації програм та проведення заходів з питань дітей, молоді, жінок та сім'ї і умов договорів, виконавцями не надано підтверджуючих документів щодо кількості учасників, місця і часу проведення ще 13 заходів, за які сплачено 334,1 тис. грн. бюджетних коштів.

Зволікання Урядом та МОНмолодьспортом з реорганізацією центральних органів виконавчої влади, відповідальних за реалізацію державної молодіжної політики, призвело до того, що протягом 6 місяців поточного року так і не вдалося забезпечити функціонування Державної служби молоді та спорту України, а програму — привести до вимог чинного законодавства та розпочати виконання її заходів.

Колегія Рахункової палати наголосила на тому, що програма «Молодь України» до сьогодні носить декларативний характер. А формальне ставлення відповідальних органів виконавчої влади до її реалізації унеможливлює досягнення мети, яку поставила держава: створення системи всебічної підтримки громадської активності молоді, спрямованої на самовизначення і самореалізацію, формування необхідних для цього правових гуманітарних та економічних передумов, надання соціальних гарантій. 24]

Висновки

Для українських органів державної влади у здійсненні молодіжної політики та подолання демографічної кризи найголовнішими напрямками діяльності є:

1) Забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;

2) Надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охорони здоров’я, професійної підготовки й працевлаштування;

3) Забезпечення збалансованого поєднання державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації національної молодіжної політики;

4) Пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;

5) Залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави.

Основні зусилля повинні зосередитись на пошуку нових проектів, технологій, комплексних рішень у сфері державної молодіжної політики, постановці і формуванні стратегій, розподілі завдань і засобів. Нам потрібно активно залучати наявні кадри до вироблення конкретних пропозицій по досягненню цих цілей і реалізації принципів. Основні виконавські, інструментальні функції при цьому повинні бути делеговані регіонам — на основі наявних у їхньому розпорядженні ресурсів тільки й може бути створена базова робоча інфраструктура молодіжної політики.

Реалізація пропозицій дозволить:

1) Поліпшити економічне становище, соціально-побутові й житлові умови молоді й молодих родин;

2) Зміцнити інститут молодої родини;

3) Підвищити духовно-моральний, інтелектуальний і творчий потенціал молодих громадян;

4) Сприяти формуванню у молоді почуття патріотизму, поваги до історії, культури, традицій України;

5) Підвищити суспільно-політичну активність молодих громадян;

6) Удосконалити систему соціальної підтримки й правового захисту молоді;

7) Сформувати у молодих громадян цінності здорового способу життя;

8) Підвищити рівень ділової й підприємницької активності молоді;

9) Підвищити рівень поінформованості молодих громадян про їх права й обов’язки щодо можливостей реалізації своїх прав на охорону здоров’я, збори, соціальне обслуговування, професійну орієнтацію, працевлаштування, відпочинок.

Список використаних джерел

1) Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. — 1996. — № 30

2) Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)

3) Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні

4) Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» від 29 березня 2001 року № 221/2001

5) Сімейний кодекс України

6) Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами)

7) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки» від 29 липня 2002 року № 1089

8) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013 — 2017 роки» від 24 жовтня 2012 року № 967

9) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової соціальної програми „Молодь України“ на 2009 — 2015 роки» від 28 січня 2009 року № 41

10) Звіт Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про виконання Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002;2012 роки та про результати роботи у 2006 році

11) Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. — К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. — 34 с.

12) Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 — 2004 рр.): Монографія. — Д.: Герда, 2006. — 472 с.

13) Можливості для молоді / Упор. А. Коновалов, М. Шишкова, Д. Таран. — Х.: ХМЦДМ, 2007. — 76 с.

14) Молодіжна політика в м. Харкові: Інформаційно-довідкове видання / Упор.: А. Коновалов, М. Шишкова й ін. — Х.: ХМЦДМ, 2007. — 77 с.

15) Молодіжна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні: Тренінговий посібник. — Донецьк, 2006. — 104 с.

16) Омельчук В. Державна молодіжна житлова політика в Україні: пошук стратегії оптимального розвитку // Вісн. УАДУ. — 2002. — № 4. — С. 312−316.

17) Омельчук В. Деякі особливості сучасного стану ринку житла в Україні і роль держави у розв’язанні житлової проблеми молодих сімей // Вісн. УАДУ. — 2003. — № 2. — С. 179−184.

18) Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). — Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. — 242 с.

19) Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення // Право України. — 2000. — № 2. — С. 18−22.

20) Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України. — 2000. — № 5. — С. 24−26.

21) Довідник нормативно-правових актів державної молодіжної політики / Упоряд.: Коновалов А. В., Шишкова М. О. — Х.: Громадський інформаційно-аналітичний Центр для молоді, 2007 — 191 с.

22) Всеукраїнська експертна мережа — http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=41 454

23) Львівський центр професійно — технічної освіти державної служби зайнятостіhttp://profc.lviv.ua/news/for-students/109−2012;05−16−18−11−03

24) Рахункова палата http://www.ac-rada.gov.ua/control/null/uk/publish/article/16 737 773