У вінок слави кобзареві

У вінок слави кобзареві

2014;ий (як і попередній) щедрий на ювілейні заходи по вшануванню Кобзаря, адже цей рік оголошений Указом Глави держави Роком Тараса Шевченка. У багатьох науково-культурних заходах, що відбувалися не лише в Україні, а й за її межами, пощастило взяти участь: «Тарас Шевченко у творчості Костянтина Паустовського» (Черкаси-Шевченкове, Ризине, 15−16 листопада 2012), VIII Міжнародний конгрес україністів «Тарас Шевченко і світова україністика: історичні інтерпретації та сучасні рецепції: до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка» (Київ, 21−24 жовтня 2013 р.), «Славянскія літаратурьі у кантэксце сусветнай: да 900-годдзя Кірьіла Тураускага і 200-годдзя Тараса Шаучзнкі» (Мінськ, 24−26 жовтня 2013 р.), XIV Міжнародний науковий семінар «Тарас Шевченко и его петербургское окружение» (Санкт-Петербург, 13−17 травня 2014 р.), Шевченківський форум (Черкаси-Чигирин-Звенигородка-Канів, 19−22 травня 2014 р.), X Міжнародний (українсько-польський) літературно-мистецький форум, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, 205-річчю з дня народження Юліуша Словацького та 10-річчю музею Юліуша Словацького, 10-річчю «Діалогу двох культур» (Кременець, 4−7 вересня, 2014), Шевченківська ювілейна конференція в Рівному (3 жовтня 2014).

У цьому ряду помітне місце займає регіональна науково-практична конференція «Тарас Шевченко на тлі епохи (з нагоди 200-річчя від дня народження» (Черкаси, 25−26 вересня 2014), що стала скромним пучечком квітів у вінок слави Кобзареві.

Її організаторами, керівниками проекту, стали проректор із наукової роботи Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Н. А. Тарасенкова (голова оргкомітету), директор ННІ іноземних мов ЧНУ ім. Б. Хмельницького Л. В. Швидка (заступник голови), заступник директора з наукової роботи ННІ іноземних мов ЧНУ ім. Б. Хмельницького Л. В. Корновенко (заступник голови), завідувач Черкаського міського методичного кабінету установ освіти І. А. Косенкова, генеральний директор Шевченківського національного заповідника В. І. Тулін.

Розпочалася конференція в ЧНУ ім. Б. Хмельницького з наукового семінару за участю науковців і вчителів міста і області. А продовжилася її робота в Каневі, в Шевченківському національному заповіднику. І це надавало форуму якоїсь особливої урочистості і знаковості. Адже, здавалося, що невмирущий поет сам був незримо присутнім, тож учасники вивіряли кожну фразу, кожне слово. шевченко кобзар науковий За усталеною традицією, учасники піднялися на Тарасову гору пішки, аби в такий спосіб пошанувати національного генія й мати можливість подумати про тлінне і вічне, безсмертя і славу. І тоді спали на думку слова Нобелівського лауреата І. Буніна, що стосуються канівської могили: як згадувала дружина письменника В. Муромцева-Буніна, він «зізнавався, що ні одна могила великих людей його так не хвилювала, як могила Шевченка».

З вітальним словом до учасників звернулася заступник генерального директора Шевченківського національного заповідника С. А. Брижщька, котра розповіла про тривалі і плідні зв’язки з Інститутом іноземних мов (викладачі інституту допомагали в копіткій перекладацькій справі: працювали над виданням рекламно-популяризаторських матеріалів). Естафету заступника директора підхопила директор ННІ іноземних мов ЧНУ ім. Б. Хмельницького Л.В. Швидка, котра зазначила, що така співпраця стала своєрідним тестом не лише на високий професіоналізм, а й справжній патріотизм: адже вся робота, що зайняла близько двох років, була неоплачуваною, абсолютно безкорисливою (ну, як тут не згадати крилате висловлювання відомого земляка-мецената Є. Чикаленка, що слід любити Україну не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені).

На пленарному засіданні прозвучали доповіді, що викликали жвавий інтерес і дискусію, що продовжувалася навіть у позааудиторному форматі: «Вплив творчості Т. Г. Шевченка на формування патріотизму школярів» ЛЛ. Прокопенко, «Тарас Шевченко і російські письменники» Л.І. Ромащенко, «Концепт ЗЛА в поезії Т. Г. Шевченка» Л. М. Кулєшової, «Звертання Т. Г. Шевченка як вияв мовно-особистісної репрезентації патріотизму» Л. В. Корновенко та ін.

На конференції діяло 5 секцій: «Творчість Т. Г. Шевченка: лінгвістичні аспекти», «Творчість Т. Г. Шевченка: літературознавчі аспекти», «Культурологічні виміри української методичної науки», «Творчість Т. Шевченка: історіософські аспекти», «Творчість Тараса Шевченка в контексті національної культури», — що дало змогу дослідити різні рівні багатогранної творчості Кобзаря.

На конференції мали змогу виступити не лише науковці вищих навчальних закладів, а й учителі (директори) шкіл, серед яких, що вельми приємно, переважна більшість випускників ЧНУ ім. Б. Хмельницького («Тарас Шевченко у спогадах видатних людей світу» О. І. Буркацької, «Вінок Кобзареві» Л. М. Калінчевої, «Маловідомі дослідження малярної спадщини Т. Г. Шевченка» С. В. Дахно, «Шевченко, як і Україна, — вічні» Л.П. Аршиновоі), а також працівники музеїв, зокрема Кам’янського державного історико-культурного заповідника («Роль О. Пушкіна в житті Т. Г. Шевченка» Г. М. Таран, «Тарас Шевченко у творчості Петра Чайковського» Т. П. Чупак).

Конференція вийшла за межі Черкаського регіону, адже в ній узяли участь представники з інших регіонів України, зокрема члени Одеського товариства «Світ Паустовського» (П. Г. Башкарьов, і. А. Остапчук, В. Слісарчук, А. 1. Журавська та ін.), яке впродовж багатьох років успішно співпрацює з Клубом К. Г. Паустовського (ЧНУ ім. Б. Хмельницького), що очолює 1. 3. Тарасинська- багаторічний ініціатор та організатор подібних наукових зібрань. Новий погляд на малярську спадщину геніального поета запропоновано в доповіді «Тарас Шевченко і живопис» Т.В. Бордюжі - викладача Одеської державної академії будівництва та архітектури, голови Одеського товариства «Світ Паустовського», а відомий журналіст із Севастополя О. І. Калько запропонував повідомлення «Святкування ювілею Т. Шевченка в Севастополі». Одеські гості, як годиться, приїхали з оригінальними подарунками і для заповідника, і для університету.

Наукові конференції - це не лише прослуховування доповідей, а й спілкування інтелігентів-інтелектуалів, духовно близьких людей. Тож керівництво Інституту іноземних мов (найперше в особі директора Л. В. Швидкої) подбало, аби це спілкування проходило за щедрим, по-українському гостинним столом (у часи економічної скрути проведення конференції без усіляких оргвнесків — то не проста справа) і запам’яталося надовго. До створенім невимушеної, задушевної атмосфери доклали чимало зусиль викладачі кафедри російської мови і зарубіжної літератури (завідувач проф. А.В. Градовськии). Тож віриться, що кожен учасник повіз до рідної домівки крихту Шевченкового «єдиномислія» і «братолюбія», таких необхідних у нинішній Україні.