РОЗДІЛ I. Поняття перекладацької та граматичної трансформації

Перекладацька трансформація як складова адекватного перекладу та вплив суб'єктивного чинника при перекладі.

Головна мета перекладу — досягнення адекватності. Основне завдання перекладача при досягненні адекватності - вміло зробити різні перекладацькі трансформації для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передавав всю інформацію, укладену в тексті оригіналу при дотриманні відповідних норм мови.

Перекладацькі трансформації являють собою особливий вид перефразування — міжмовне, яке має суттєві відмінності від трансформацій в рамках однієї мови. «Коли ми говоримо про одномовні трансформації, то ми маємо на увазі фрази, які відрізняються одна від одної за граматичною структурою, мають (практично) один і той же зміст і здатні виконувати в даному контексті одну і ту ж комунікативну функцію. Як відомо, процес перекладу не є простою заміною одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Навпаки, це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Одним із прийомі, які допомагають перекладачеві, є трансформації. Перекладацькі трансформації (заміни) відбуваються з причини неповної спільності або відмінності мови.

Базовим поняттям перекладацької теорії є поняття еквівалентності. Коли говорять, що фраза і її переклад еквівалентні один одному, мається на увазі, перш за все, їх семантична еквівалентність, тобто співвіднесеність з однією і тією ж предметної ситуацією. А. Д. Швейцер розрізняв два види семантичної еквівалентності - компонентний і денотативний [1, с. 118]. Враховуючи, що при перекладі ми маємо справу зі змістом, тобто одним із семантичних компонентів мовної одиниці, можна сказати, що семантична еквівалентність досягається завдяки наявності в тексті одних і тих же семантичних одиниць. У цьому випадку тексти перебувають у відношенні компонентної семантичної еквівалентності. Другий вид семантичної еквівалентності, іменований денотативним, пов’язаний з явищем мовної вибірковості. Суть її полягає в тому, що один і той самий предмет і предметна ситуація можуть бути описані з різних сторін за допомогою різних ознак: наприклад, «Картина висить на стіні» (предикат стану), «Картину повісили на стіну» (предикат дії) і «Я бачу картину на стіні» (предикат сприйняття). Різні семантичні предикати перехрещуються і є взаємозамінними завдяки тому, що описують одну й ту ж ситуацію. На відміну від компонентного рівня семантичної еквівалентності, на рівні денотативної еквівалентності спостерігається семантична розбіжність між вихідним текстом і текстом перекладу. Відношення еквівалентності тут засновано на прирівнюванні різних, але співвіднесених з однією і тією ж предметною ситуацією семантичних компонентів. Наприклад: «Він грає в студентській команді - He is a member of the college team» (предикат дії) — (предикат стану). [2, с. 10].

Таким чином, для досягнення семантичної еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення (трансформації або заміни). На рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру висловлювання. Рівень денотативної еквівалентності вимагає більш складних лексико-граматичних трансформацій, що тягнуть за собою зміни у семантичній структурі висловлювання [1, с. 10].

Необхідно визначити, що ж таке перекладацькі трансформації взагалі і для чого вони потрібні.

Перша і основна якість, якою повинен володіти перекладач, полягає в умінні «бачити» перекладацькі проблеми, здатності не піддаватися спокусі підміни слів першотвору словами оригінальної мови. Неминучим наслідком останнього є перекладацький шлюб, іменований буквалізмом.

У тлумачному словнику перекладацьких термінів вченого-лінгвіста Коміссарова можна знайти визначення цьому явищу: граматичний буквалізм — збереження граматичних структур або форм оригіналу в перекладному тексті.

Звичайно, якщо думку можна висловити таким же чином, як вона виражена в оригіналі, це треба і зробити. Так при перекладі фрази «Вона живе в Лондоні» як «She lives in London» спостерігається відповідність на всіх рівнях — формальному і семантичному. Але подібні випадки скоріше виключення, ніж правило. Кожна мова — глибоке самобутнє і специфічне явище, і очікувати частих збігів не доводиться [1, с. 14].

Порівняльний аналіз перекладів виявляється поряд з мовними одиницями іноземних мов, що мають одиничні або множинні відповідності, і такі лексичні та граматичні одиниці, для яких немає прямих відповідників. Одиниці, які не мають регулярних відповідностей, у мові перекладу називаються безеквівалентними [3, с. 38].

Безеквівалентними граматичними одиницями можуть бути як окремі морфологічні форми (герундій) і частини мови (артикль), так і синтаксичні структури (абсолютні конструкції). При перекладі існування безеквівалентних граматичних одиниць не викликає особливих труднощів. Вибір граматичної форми при перекладі залежить не тільки і не стільки від граматичної форми оригіналу, скільки від її лексичного наповнення, тобто від характеру і значення лексичних одиниць, які отримують у висловленні певне граматичне оформлення [3, с. 39].

Відмінності в такому оформленні, як правило, не є перешкодою для встановлення відносин еквівалентності між висловлюваннями в оригіналі і в перекладі. Саме в таких випадках дуже часто вдаються до процесу трансформації перекладу. Трансформаційний переклад полягає в передачі значення безеквівалентної одиниці за допомогою однієї з граматичних трансформацій, яка поряд з лексичними трансформаціями застосовується при здійсненні процесу перекладу.

Різні вчені по-різному визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р. К. Міньяр-Белоручев дав наступне визначення: «Трансформація основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі» [4, с. 201].

Я.І. Рецкер ж визначає трансформації як «прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова в контексті і знаходимо йому відповідність». [5, с. 216].

Швейцер А.Д.: «Перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу» [6, с. 118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів «технічні прийоми перекладу, що складаються в заміні регулярних відповідностей нерегулярними», а також «самі мовні вирази, одержувані в результаті застосування таких прийомів» [7, с. 84].

Латишев Л. К., беручи до уваги два критерії адекватного перекладу — рівноцінність регулятивного впливу вихідного і переказ текстів та їх семантико-структурну подібність, — іменує перекладацькі трансформації як «відступ від структурного і семантичного паралелізму між вихідним і перекладним текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу «[8, с. 27].

У перекладознавстві існує безліч класифікацій видів перекладацьких трансформацій, але всі вони поділяються на три основні групи: лексичні, граматичні та лексико-граматичні трансформації.

У даній роботі розглядаються граматичні трансформації, тому необхідно дати визначення саме цього виду перекладацьких перетворень.

За словами Коммісарова, граматичні трансформації (Граматичні заміни) це спосіб перекладу, при якому граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю з іншим граматичним значенням. Заміні може піддаватися граматична одиниця будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, пропозиція певного типу. Зрозуміло, що при перекладі завжди відбувається заміна форм на інші форми. Граматична заміна як особливий спосіб перекладу передбачає не просто вживання в перекладі форм, а й відмову від використання форм, аналогічних вихідним, заміну таких форм на інші, відмінні від них за виражається змістом (граматичному значенню).

А.Д. Швейцер визначав граматичні трансформації як «трансформації, при яких перетворюється формальна структура висловлювання і залишається незмінним конституюють його сенс набір сем» [5, с. 118].

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови.

Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура пропозиції повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні - часткова. Крім замін членів речення можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно.

Граматичні трансформації - невід'ємна частина перекладу, як письмового так і усного. Але, як відомо, усний переклад значно відрізняється від письмової. П. Палажченко наводить таку таблицю відмінностей письмового перекладу від усного [8, с. 23]:

Письмовий переклад:

• — текст, що є предметом письмового перекладу, створений у більш-менш віддаленому минулому,
• — текст є закінченим твором. Він статичний і незмінний,
• — текст можна переглядати, повертаючись вже до прочитаного, немає необхідності спиратися на пам’ять,
• — текст повністю складається зі словесного матеріалу. Перекладач не бачить як він створюється,
• — автор відділений від перекладача в часі і просторі, що дозволяє перекладачеві об'єктивно, неемоційно підходити до тексту,
• — переказ можна робити начорно, переробляти, редагувати. Є необмежені можливості користування словників, довідників і т. п.,
• — перекладач може бути настільки ж відділений від читача, як і від автора. Часто він не знає хто його читач.

Усний переклад:

• — висловлювання, що переводиться, усно, як правило, створюється (виникає) саме в даний момент. (Виняток — усний переклад з аркуша письмового тексту),
• — висловлення знаходиться у розвитку, у динаміці, його продовження не завжди можна передбачити,
• — усне висловлювання весь час «йде» від перекладача; не зникає тільки те, що вдалося утримати в пам’яті,
• — висловлення складається із слів, жестів та інших форм невербального матеріалу. Перекладач є свідком його виникнення,
• — перекладач безпосередньо взаємодіє з оратором або, у всякому разі, «включений» в емоційну атмосферу, що відбувається, піддається її впливу,
• — усний перекладач повинен дати адекватний (хоча б прийнятний) переклад з першої спроби, при цьому можливість використовувати словники, довідники зведена до мінімуму,
• — хто говорить, хто слухає і перекладач беруть участь в одній і тій же події, знаходяться в один і той же час в одному і тому ж місці - триєдність місця, дії і результату.

безеквівалетний граматичний трансформація переклад.