Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота щодо попередження професійного вигорання у фахівців соціально-педагогічної сфери

Методи дослідження синдрому професійного вигорання

Аналіз проблем вивчення синдрому «професійного вигорання», проведений авторами в різних організаціях, показав, що до основних методик, які можуть бути використані організаційними психологами при Дослідженні цієї проблеми, належать:

• 1. Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В. В. Бойко.
• 2. Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова.
• 3. Методика «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина — людина» .
• 4. Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання» .
• 5. Методика «Дослідження синдрому «вигорання» .

Необхідно зауважити, що кожна із зазначених методик дає можливість насамперед виявити рівень розвитку синдрому та його окремих складових. Незважаючи на різне термінологічне значення понять, які використовуються науковцями, — «професійне вигорання», «емоційне вигорання», «психічне вигорання», «вигорання» та ін., вони є синонімами і розкривають ті чи інші аспекти «вигорання», як у професійній, так і в інших сферах життєдільяності людини. Проаналізуємо кожну методику детальніше.

Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання» В. В. Бойко (див. додаток Б) є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати міру вираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання», враховуючи компоненти, до яких вони відносяться. Зокрема, це такі компоненти та симптоми:

Перший компонент — «Напруження» :

• · Переживання психотравмуючих обставин;
• · Незадоволеність собою;
• · «Загнаність у кут» ;
• · Тривога і депресія.

Другий компонент — «Резистенція» :

• · Неадекватне вибіркове емоційне реагування;
• · Емоційно-моральна дезорієнтація;
• · Розширення сфери економії емоцій;
• · Редукція професійних обов’язків.

Третій компонент — «Виснаження» :

• · Емоційний дефіцит;
• · Емоційне відчуження;
• · Особистісне відчуження (деперсоналізація);
• · Психосоматичні та психовегетативні порушення.

Враховуючи якісні і кількісні показники, які обчислюються за даними методики для різних компонентів синдрому «вигорання», організаційні психологи можуть дати досить змістовну характеристику щодо проявів синдрому в особистості, а також визначити індивідуальні та групові заходи профілактики і психокорекції. Для якісної інтерпретації даних, за словами В. В. Бойко, можна використовувати такі питання:

• · які симптоми домінують;
• · якими сформованими і домінуючими симптомами супроводжується «виснаження» ;
• · чи обумовлене «виснаження» (якщо виявлене) факторами професійної діяльності, що ввійшли в симптоматику «вигорання», або суб'єктивними факторами;
• · який симптом (симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особистості;
• · у яких напрямках треба впливати на виробничу обстановку, щоб знизити нервову напругу;
• · які ознаки й аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб «емоційне вигорання» не завдавало шкоди їй, професійній діяльності і партнерам.

Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова дає можливість дослідити прояви синдрому за такими основними показниками:

• · психоемоційне виснаження;
• · особистісне віддалення;
• · професійна мотивація.

Суттєвим є те, що методика допомагає проаналізувати прояви синдрому «вигорання» на трьох основних рівнях:

• · міжособистісному;
• · особистісному;
• · мотиваційному.

Слід зазначити, що методика є не такою складною в обробці, як попередня, і може бути використана для більш оперативного вирішення професійних завдань організаційними психологами.

Методика дає можливість розробити певну систему психокорекційної роботи та встановити, за якими складовими найбільш «рельєфно» проявляється синдром.

Методика «Синдром «вигорання» у професіях системи «людина — людина» зорієнтована перш за все на дослідження тих категорій фахівців, які працюють в системі «людина — людина», насамперед менеджерів та педагогічних працівників. Тому саме цю методику, на думку авторів, доцільно використовувати організаційним психологам, аналізуючи синдром «вигорання» у менеджерів організацій та працівників освітніх закладів.

Варто нагадати, що методика базується на теорії синдрому «вигорання», розробленій К. Маслач і С. Джексон, і дає можливість визначити такі основні складові синдрому «вигорання» :

• · емоційне виснаження;
• · деперсоналізація;
• · редукція особистих досягнень.

Суттєвим є те, що методика має два варіанти опитувальника, які можуть бути використані окремо при дослідженні як менеджерів, так і викладачів, вчителів.

Методика є досить компактною у використанні порівняно з першими двома методиками — вона включає лише 22 питання (у двох попередніх методиках — 84 та 72 відповідно). Тому її доцільно застосовувати у ситуації, коли потрібно дуже швидко провести опитування, зокрема з менеджерами організацій.

На основі результатів, отриманих за допомогою опитувальника, можна також розробити програми подолання синдрому «вигорання» як для окремої особистості (менеджера або працівника), так і для групи людей, які працюють в одному відділі чи організації.

Методика «Оцінка власного потенціалу «вигорання» дає можливість дослідити такі основні компоненти «вигорання» — деперсоналізацію;

Технологія профілактики та подолання синдрому «професійного вигорання» в організаціях — особисту задоволеність; емоційне виснаження.

Кожний із названих компонентів «вигорання» аналізується за трьома рівнями розвитку: низький, середній, високий.

Методика включає всього 18 питань і може бути використана для оперативного дослідження синдрому «вигорання» та розробки відповідних корекційних програм.

Методика «Дослідження синдрому «вигорання» допомагає виявити рівні вираженості синдрому (високий, середній та низький). На думку авторів, її доцільно використовувати для найпростіших досліджень, які дають можливість зорієнтуватися в наявності проблеми.

Необхідно наголосити, що під час проведення прикладних досліджень в організації варто використовувати 2−3 методики — для взаємоперевірки та взаємодоповнення отриманих даних.