Діяльнісне спрямування уроків географії в моделі емпауементу

У статті обґрунтовано зміну ролі вчителя в моделі емпауементу та визначено діяльність як основний спосіб навчання і виховання особистості, спроможної до забезпечення сталого розвитку суспільства. Запропоновано трансформовану структуру діяльнісно спрямованого уроку географії.

Ключові слова: сталий розвиток суспільства; освіта для сталого розвитку; зміна ролі вчителя за емпауемент-педагогікою; діяльнісне спрямування уроків географії.

Аннотация

В статье обосновано изменение роли учителя в модели эмпауэмента, определено деятельность как основное средство обучения и воспитания личности, готовой к обеспечению устойчивого развития общества. Предложено структуру деятельностно направленного урока географии.

Ключевые слова: устойчивое развитие общества; образование для устойчивого развития; изменение роли учителя в эмпауэмент-педагогике; деятельностно направленные уроки географии.

Annotation

The changing of teacher’s role in empowerment pedagogies is based in the article, activity as the primary means of education of a person, capable for providing sustainable development of society, has been defined. A transformed structure of a Geography lesson has been proposed.

Key words: sustainable development of society; education for sustainable development; the changing of teacher’s role in empowerment pedagogies; activity centered lessons of Geography.

Єдиний шлях, що веде до знань — це діяльність. Б.Шоу

Будь-яка діяльність або бездіяльність призведе до певного результату… тільки якого?.. Т.Мартинюк

17−18 березня 2005 року у м. Вільнюсі на Нараді представників міністерств охорони навколишнього середовища і освіти європейських країн прийнято Стратегію Європейської Економічної Комісії ООН для освіти в інтересах сталого розвитку і оголошено (починаючи з 2005 року) десятиліття освіти для сталого розвитку. У цьому документі освіту визначено як процес, що триває протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства до отримання вищої освіти і освіти для дорослих, і виходить за межі формальної освіти. Оскільки система цінностей особистості, спосіб її життя і життєві налаштування формуються в ранньому віці, особливого значення набуває освіта для дітей. З урахуванням того, що навчання відбувається в міру того, як ми виконуємо різні завдання протягом нашого життя, ОСР (освіта для сталого розвитку) потрібно розглядати як процес, що охоплює всі елементи життєвої сфери. Серед основних завдань Стратегії визначено засвоєння педагогами знань, що забезпечують включення питання сталого розвитку у предмети, які вони викладають [1].

Діяльність у межах Декади зосереджена на об'єднанні зусиль для введення цілей сталого розвитку протягом щоденних рішень, а також можливості зміни стилю поведінки та зразків споживання на більш екологічно свідомі, щоб мати якомога менше негативних наслідків для довкілля. вчитель емпауемент виховання особистість Десятиріччя освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку — це пошук способів поєднання кількісних та якісних індикаторів сталого розвитку в моніторинг та оцінку реалізації програми «Освіта для всіх» (Education for All — EFA), розроблення і розповсюдження рекомендацій для подальшого покращення процесу освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку на основі результатів та уроків Декади.

У зв’язку з оголошенням ООН десятиліття освіти для сталого розвитку і прийняттям Європейської стратегії перед вчителем постають нові завдання, визначають методологічні, концептуальні і стратегічні орієнтири розвитку педагогічної науки і практики.

Виходячи з провідних ідей і положень Стратегії, спробуємо з’ясувати можливості реалізації засад ОСР на уроках географії.

Стратегія орієнтує на розширення і подальший розвиток екологічної освіти, доповнення її освітою з інших галузей на основі комплексного підходу. Передумовою успішного вирішення цього завдання в Україні є визнання ідей гармонійного розвитку як основоположних, що відображено у Концепції екологічної освіти в Україні [2]. Це дасть змогу охопити пов’язані між собою екологічні, економічні і соціальні проблеми.

Варто зазначити, що в нашій державі вже наявні дослідження розглядуваної проблеми. Авторським колективом благодійної організації «Вчителі за демократію та партнерство» у співпраці зі шведською організацією «План глобальної дії» було розроблено навчальний курс «Уроки для стійкого розвитку». Протягом трьох років курс та підручники апробовувалися спочатку в п’яти, а потім в 55 загальноосвітніх навчальних закладах різних регіонів України. Згодом апробований курс було схвалено науково-методичною радою з питань освіти Міністерства освіти та науки України та рекомендовано для навчання учнів 7−8 класів (з вересня 2008 року). Можна без перебільшення сказати, що викладання цього курсу є зовсім новим явищем в освіті України і світу.

Запропонований нами підхід полягає у діяльнісному спрямуванні кожного уроку географії, який реалізовується на основі технологізації навчально-виховного процесу за допомогою впровадження діяльнісно орієнтованого, інтерактивного навчання в системі освіти для сталого розвитку із застосуванням емпауемент-педагогіки.

Наприкінці ХХ століття збереження середовища проживання людини стало однією з найважливіших проблем людства. Різке зростання екологічних, соціальних та економічних проблем нині властиве більшості країн світу. Його обумовили нинішній рівень науково-технічного прогресу та стрімке збільшення населення на земній кулі, особливо у другій половині ХХ ст.

Як жити далі? Хто зможе змінити ситуацію на краще? Всі надії на покоління тих, хто ще навчається у школі. Все залежить від них: чи виростуть вони творчими, енергійними, соціально адаптованими, зрілими, професійно орієнтованими?

Все залежить від нас: чи виховаємо юне покоління моральними, духовними, активними людьми, небайдужими до себе, суспільства й природи…

Сучасна освіта, загальними світовими параметрами якої є якість і доступність, потребує прискореного інноваційного розвитку. Однією з прогресивних тенденцій цього процесу стає ОСР — освіта для сталого розвитку. «Сталий розвиток» — соціально-економічна категорія, яка визначає розвиток, що ґрунтується на збалансованому вирішенні соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого навколишнього середовища з метою задоволення потреб сучасного і наступних поколінь людства [1]. ОСР — це освіта життєзабезпечення та покращення якості життя, яка інтегрує в собі особистісно-дієвий, компетентісний підходи, продуктивні, інтерактивні технології. Тому в змістовно-цільовому та технологічному плані ОСР розглядають як синергетичну систему.

Пріоритетними завданнями для людства повинні стати принципи стратегії сталого розвитку. Виховуючи учня, ми проектуємо майбутнє, отже освітній процес повинен забезпечити гармонійний розвиток людини, яка підростає, діяльність якої свідома і спрямована на реалізацію засад сталого розвитку суспільства.

У власній педагогічній діяльності намагаємося вирішити кілька важливих питань. Перше питання: якою повинна бути людина, спроможна забезпечити сталий розвиток суспільства? На наш погляд, юна людина повинна бути щасливою, жити в гармонії з собою, суспільством, природою (рис. 1).

Рис. 1. Розвиток гармонійної особистості в сучасності

Безперечно, молода людина повинна бути здоровою, а такою вона зможе стати у здоровому суспільстві на здоровій планеті. Тому головне завдання — зорієнтувати учня на здоровий спосіб життя, зміну стилю життя, здорове та природозберігаюче ставлення до навколишнього середовища [7].

Окрім цього, молодь повинна бути соціально активною, дієвою та відповідальною за свої дії, чітко усвідомлювати їх наслідки. Отже, завдання педагога — допомогти їй в цьому. Тому входження в систему ОСР на уроках географії відбувається в двох площинах (рис. 2).

Рис. 2. Реалізація ОСР на уроках географії

Отже, ОСР на уроках географії не зводиться тільки до екологічного виховання.

Друге питання: як потрібно організувати навчальний процес, щоб виховати особистість, спроможну забезпечити сталий розвиток суспільства? В цілому спрямовуємо діяльність на активізацію в учня продуктивного і раціонального оволодіння знаннями, формування необхідних компетенцій, їх застосування на практиці, розширення сфери активного самонавчання; зосереджуємо увагу на розвивальному змісті освіти на основі диференціації, індивідуалізації навчально-виховного процесу [8]. Основним способом навчання і виховання людини, спроможної до забезпечення сталого розвитку суспільства, вважаємо діяльність (рис. 3).

Рис. 3. Структура діяльності, спрямованої на формування особистості, спроможної до забезпечення сталого розвитку суспільства

Сутність такого підходу полягає у зміщенні приорітету з процесу формування системи знань, умінь, навичок кожного учня на розвиток кожним учнем власних моделей поведінки в різних ситуаціях, їх авторську апробацію, адаптацію до особливостей мислення, ціннісних орієнтацій особистості, інтегрування внутрішніх і зовнішніх компонентів поведінки, акцентуючи увагу на предметно-дієвому компоненті, який, на відміну від традиційного, знаннєвого, передбачає не лише засвоєння окремих знань і умінь, а оволодіння комплексною процедурою їх застосування для розв’язання актуальних завдань [9].

Використання освіти для сталого розвитку викликає потребу в нових педагогічних моделях, новій педагогічній культурі, новому освітньому змісті. Вагоме значення мають ідеї гуманістичної психології і педагогіки, актуальними є засади педагогіки емпауементу (аналогічного терміна в українській педагогіці нема. У перекладі (за смислом) — це надання людині сили і натхнення до дії). Таку модель освіти орієнтуємо на самореалізацію і особистісний розвиток учня. Основними її принципами є створення на уроці умов для психологічного комфорту учнів у процесі навчання, підвищення в них впевненості та відповідальності за його результати, набуття умінь контролювати ситуацію навчання, виникнення ентузіазму і почуття задоволення від групової та індивідуальної роботи та її результатів [6]. Роль вчителя — підтримувати і скеровувати учнів в їхніх зусиллях (рис.4).

Рис. 4. Ролі педагога у моделі навчання емпауементу

Заохочується співпраця учнів у малих групах, самостійне навчання, здобуття практичного досвіду, виникнення мотивації та самооцінки, дії щодо змін власного стилю життя. Основна ідея — учень — це активна і творча особистість, здатна пізнавати і саморозвиватись. Необхідно наділити його можливістю відкривати і творити власний спосіб життя, впливати на стан ближнього і дальнього середовища [3]. Для кращого розуміння основних положень емпауемент-педагогіки пропонується перелік якостей особистості, виховання яких є першочерговим і необхідним:

• — повага до інших;
• — емпатія у ставленні до людей;
• — терпимість до особливостей інших людей;
• — схильність до самоаналізу;
• — толерантне сприймання критики;
• — готовність поділитися речами й ідеями;
• — наполегливість у виконанні завдань;
• — незалежність мислення і поведінки;
• -терпіння в очікуванні винагороди;
• — почуття гумору;
• — чуйність до аналізу моральних проблем;
• — упевненість у своїх силах і можливостях;
• — внутрішня позитивна мотивація.

На основі розвитку зазначених якостей і властивостей відбуваються особистісні перетворення у світогляді учнів (рис.5).

Рис. 5. Сутність особистісних перетворень у світогляді учнів

Починаючи з початкового етапу, допомагаємо учням переосмислити власне бачення, поступово визначити місце у житті, зрозуміти, що кожна хвилина життя є важливою, а кожна дія чи бездіяльність проектує майбутнє. Таким чином, поступово учні формують ідею необхідності досягнення гармонії між людьми і суспільством, природою [10]. Тобто відбувається формування у майбутньої соціоприродної системи, здатної вирішувати сукупність накопичених протиріч.

Тому впровадження освіти для сталого розвитку передбачає зміщення акцентів з методів, орієнтованих на передавання інформації, до більш широкого впровадження активних методів опрацювання проблем і пошуку рішень, співробітництва вчителів і учнів. Застосовані форми і методи роботи не є специфічними, але з огляду на ОСР — ефективні і бажані. Активно застосовуються дискусії, роз’яснення ціннісних категорій, ситуативне моделювання, екскурсії, рольові та імітаційні ігри. Головне правило — виховання співчуття, співпереживання, на яких ґрунтується сприйняття людини і природи як цінності, відсутність зверхнього ставлення до навколишнього. Віддається перевага експромтним іграм, сюжет яких заздалегідь учасникам не відомий, їхні реакції не підготовлені спеціально, а природно виникають на основі наявного досвіду і укріплюються або коригуються у ході гри. Ігрові, проектні, інтерактивні технології є найбільш ефективними у реалізації принципів сталого розвитку [5]. Поступово учні змінюють власні погляди і поведінку, свідомо обмежують потреби і виховують нові ресурсозберігаючі звички. Звичайно, формування такої особистості - процес складний і довготривалий.

Позитивний мікроклімат уроку створюють і такі форми роботи, як складання діаграми Венна (для порівняння явищ, об'єктів), кейс-метод (для встановлення причинно-наслідкових зв’язків) «гронування» (для усвідомлення понять), створення колективних картосхем, «скринька запитань», інсценізація моделей і схем; прийоми «звуки уроку (теми, розділу)», колір співпраці; географічні пазли, лото; створення рекламних буклетів, мультимтface="Arial" міні-проектів тощо[4] .

Цінності, формування яких є першочерговим завданням — відповідальність і справедливість — застосовувані не лише у сфері людських взаємин, а й у взаємодії людства з природою [1]. Це потребує не лише модифікації змісту навчального предмета, а і внесення аналогічних змін у підготовку до кожного уроку; з огляду на це змінюється і структура уроку (рис.6).

Рис. 6. Структура діяльнісно спрямованого уроку географії

Такий дієвий підхід, практична участь у вирішенні екологічних проблем на повсякденно-побутовому рівні перетворює учня на активіста життя. Практично у всіх міжнародних документах щодо екологічної освіти і освіти для сталого розвитку наголошується на ціннісному аспекті навчання; цілі освіти для гармонійного розвитку мають включати розширення знань, розвиток спеціальних навичок, інтелекту, формування життєвої позиції і цінностей.

Отже, вже сьогодні завдяки освіті сталий розвиток перетворюється з філософської ідеї на інструмент повсякденного життя, пов’язується з відповідальністю кожного громадянина перед собою і суспільством за наслідки своєї діяльності. Учні реально не тільки констатують проблему, формулюють способи її вирішення, а й стають активними співучасниками глобальної зміни способу життя і мислення [11] .

Таким чином, у процесі використання основних підходів європейського проекту ОСР на діяльнісно спрямованих уроках географії, з використанням емпауемент-педагогіки акцентується увага на такому:

• — реалізації дослідницького методу навчання: разом з учнями моделювання системи «проблем — завдань — ситуацій» відносно конкретного змісту навчального матеріалу та їх розв’язання в параметрах сталого розвитку — «забезпечення якісним життям себе і своїх нащадків» ;
• — впровадженні суб'єкт-суб'єктних відносин «учитель-учень» на основі співпраці та створення позитивно-активного емоційного поля (висока активність учнів у поєднанні з доброзичливістю, справедливістю, високим професіоналізмом учителя-порадника, консультанта, тьютора, адукатора);
• — технологізації навчально-виховного процесу (технологій рівневої диференціації та індивідуалізації, ІКТ, ігрових технологій, технологій критичного мислення. проектних технологій) на основі впровадження продуктивного, інтерактивного навчання;
• — забезпеченні психолого-педагогічної підтримки учня на основі навчально-пізнавальної гри, кооперованої діяльності, спонукання до пошуку альтернативних рішень, створення ситуації успіху та взаємодопомоги;
• — використанні компетентнісного підходу у навчанні учнів.

Необхідно наділити учня впевненістю у можливості змінити майбутнє. Тому роль вчителя не повинна обмежуватися передаванням інформації, а передбачає зміну моделей поведінки, стереотипів, ставлення, позиції, розроблення необхідних форм і прийомів з питань екології, економіки, соціології в моделі сталого розвитку.

Діяльнісне спрямування уроків географії забезпечує реалізацію принципів сталого розвитку — виховання юної людини, спроможної до вирішення екологічних, соціальних та економічних завдань, з метою задоволення потреб сучасного та наступних поколінь. А співпраця вчителя та учнів відбувається у просторі емпауемент-педагогіки. Такий підхід дає можливість виховувати здорову, високоморальну, толерантну, полікультурну, активну особистість, дії якої свідомі.

Список використаних джерел

• 1. Организация Объединенных Наций Экономический и Социальный Совет. Европейская экономическая комиссия. Стратегия ЕЭК ООН для образования в интересах устойчивого развития. Материалы Совещания высокого уровня представителей министерств охраны окружающей среды и образования [Електронний ресурс]. — Вільнюс, 2005. — Режим доступу: www.unece.org/env/documents/2005/cep/ac.13/cep.ac.13.2005.2.r.pdf
• 2. Концепція екологічної освіти України // Екологія і ресурси: зб. наук. праць. — Укр. ін-т дослідж. навколиш. середовища і ресурсів. — К.: Вид-во «Сталь». — № 4. — 2002. — С. 5−25.
• 3. Барановская М. Искусство жить в мире с самим собой, с другими, с природой. Цикл классных часов для старшеклассников / М. Барановская, Е. Луговцева, О.Савчик. — Минск: Новое знание, 2007. — 128 с.
• 4. Букатов В. Режиссура школьного общения / В. Букатов // Бібліотека «Шкільного світу» — К.: 2005. — 128 с.
• 5. Величко А. Клуб устойчивого развития / А. Величко, Г. Веремейчик, С.Гавдис. — Минск, 2006. — 114 с.
• 6. Главник О. Психологічна підтримка творчості учня / упоряд. О. Главник, В.Зоц. — К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. — 128 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»).
• 7. Джигирей В. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. — К.: «Знання», КОО, 2002. — 203 с.
• 8. Мацкевич В. Дослідження діяльністю / В. Мацкевич // Питання методології. — Лієпая, 1993. — 198 с.
• 9. Пустовіт Н.А. Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання підлітків // Наукові записки. Серія: педагогіка і психологія. — Випуск 5. — Вінниця: РВВ ДП «Державна картографічна фабрика», 2001. — С. 59−62.
• 10. Рябова Н. Екологика образования / Н. Рябова // Адукатор. — 2004. — № 3. — С. 19.
• 11. Рябова Н. Обучение демократии. В поисках гармонии образования для устойчивого развития / Н. Рябова, Т.Новикова. — М.: АГА, 2007. — 102 с.