Тематичний контроль оцінювання знань учнів з курсу «Основи економіки»

МІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАДОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра професійної педагогіки та методики професійного навчання Курсова робота з методики професійного навчання за темою Тематичний контроль оцінювання знань учнів з курсу «Основи економіки»

Бердянськ 2010

План

Вступ РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

І.1 Контроль його суть, функції та види

І.2 Тематичний контроль та критерії оцінювання учнів РОЗДІЛ ІІ Методичне забезпечення теми «ЯК СТВОРЮЄТЬСЯ ТА ВИМІРЮЄТЬСЯ БАГАТСТВО ДЕРЖАВИ?» з дисципліни «Основи економіки» у 10 класі

ІІ.1 Рекомендації щодо вибору навчальних програм з курсу «Основи економіки»

ІІ.2 Методичні рекомендації до підготовки та проведення комбінованого уроку з теми «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки»

ІІ.3 Методичні рекомендації до підготовки та проведення практично — семінарського заняття з теми «Основні показники економічного стану країни ВВП (ВНП). ВВП (ВНП) на душу населення. Реальні та номінальні показники ВВП»

ІІ.4 Методичні рекомендації до підготовки та розробки ігрового заняття з теми «Основні показники економічного стану країни ВВП (ВНП). ВВП (ВНП) на душу населення. Реальні та номінальні показники ВВП»

Висновки Список використаних джерел

Вступ

Контроль та оцінка знань, умінь і навичок учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, щоб контроль природньо включався в систему навчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об'єктивність. Використовуючи традиційні форми та методи контролю й оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю. Існує багато підходів та пропозицій щодо пошуків найбільш ефективних шляхів вдосконалення системи перевірки та обліку успішності учнів. Кожен з них має свої як позитивні так і негативні сторони.

Контроль знань учнів є складовою частиною процесу навчання. За означенням контроль — це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційно підходять до організації контролю, використовують його в основному заради показників досягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння.

Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну допомогу і добиватися поставлених цілей навчання.

Основні недоліки при здійсненні контролю знань: неправильне розуміння його функцій, невиправдано переоцінюється його роль у процесі навчання, контроль перетворюється в самоціль на уроці; використання одноманітних методів контролю; суб'єктивізм у виставлянні оцінок, відсутність чітких, обґрунтованих критеріїв.

Учителеві при підготовці до уроку необхідно пам’ятати, що пошуки необхідних форм контролю і його організація — це найважливіше завдання педагога. Кого, коли, скільки учнів, з яких питань, за допомогою яких засобів потрібно запитати й оцінити — все це повинне бути продумане вчителем при підготовці до уроку. Поряд із цим варто продумати, чим повинні займатися учні під час опитування інших учнів. У кожного вчителя повинна бути своя система контролю, вона повинна включати різноманітні засоби й прийоми роботи, щоб учні розуміли, що вчитель постійно контролює їхні успіхи, рівень і якість оволодіння знаннями.

Активне обговорення в суспільстві проблем освіти, й зокрема контролю, безперечно, сприяє вдосконаленню системи оцінювання, передусім об'єктивізації оцінки, поглибленню демократизації та відкритості процесу контролю, пошукові оптимальної моделі контролю, свідченням чого є численні комплекти зошитів, посібників — у цьому і полягає актуальність обраної теми.

Мета роботи — визначити найбільш ефективні шляхи й способи організації тематичного контролю знань учнів.

Об'єкт дослідження: процес навчання економіки в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: роль і значення тематичного контролю, шляхи й способи його організації.

Беручи до уваги мету, об'єкт та предмет роботи були поставлені наступні задачі:

1) вивчення літератури з проблеми контролю знань учнів;

2) розкрити сутність тематичного контролю;

3) розробка методики застосування різних форм контролю на прикладі теми «Як створюється та вимірюється багатство держави?»РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

І.1 Контроль його суть, функції та види

Контроль, оцінка й облік знань учнів — важлива проблема теорії і практики навчання. Без перевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливе якісне вирішення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і буде важливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до нього зазнавало певних змін. Змінюються окремі форми і способи контролю знань, але його головна суть — знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченого матеріалу, — залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесу навчання.

Ще за радянських часів, з перших днів існування радянської школи, вчителі, організовуючи процес навчання і керуючи ним, завжди цікавилися результатами навчальної роботи, вивчали знання учнів. Проте ставлення педагогічної думки, офіційна лінія керівних органів народної освіти щодо контролю знань учнів і визначення функції цієї важливої частини процесу навчання були різними на різних етапах будівництва школи.

Шкільна практика, життя настирливо вимагали систематичного контролю знань учнів, і вже в 1920;1921 навчальному році в школах ряду губерній широко практикувалися такі форми перевірки знань, як співбесіди, репетиції, заліки.

Великого значення для розв’язання проблеми контролю знань учнів набули на той час постанова уряду від 5 вересня 1931 року «Про початкову і середню школу», яка засудила неправильні концепції навчання, що тоді панували, і від 25 серпня 1932року «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі».

Ці постанови привернули увагу вчителів до систематичної поточної перевірки знань учнів. Було визнано, що основою оцінки успішності учнів має бути не суб'єктивне спостереження, а об'єктивна перевірка результатів їх навчальної роботи.

У післявоєнні роки в педагогічній літературі друкується багато статей з питань організації перевірки знань учнів, а в 1953 році редакція журналу «Советская педагогика» відкрила спеціальну дискусію цього питання. Було надруковано чимало робіт на цю тему ряду авторів (Б.Г.Анан'єв, Ш. О.Амонашвілі, О. С. Богданова, М.О.Данілов, Б.П.Єсіпов та ін.), які у різних аспектах розглядали питання контролю та оцінки знань учнів.

На початок 60-х років з’явилася певна тенденція перебудувати існуючої системи контролю знань, після того, коли журнал «Народное образование» відкрив на своїх сторінках дискусію з питання про структуру уроку. 17].

За ініціативою С. Ф. Сухорського, в 70-х роках в Україні була проведена значна робота з впровадження у шкільну практику тематичної системи контролю і оцінки успішності учнів. Нагромаджено певний позитивний досвід здійснення тематичного контролю за успішністю учнів, раціоналізації методів перевірки, ширшого застосування усної і письмової перевірки, методів графічної і тестової перевірки.

На кінець 70-х років, з метою знайти більш раціональний варіант облікового документу ніж шкільний класний журнал, студентський та викладацький склад Львівського державного університету під керівництвом к. п. н. С. Ф. Сухорського працювали над створенням «Облікової книжки учня». В ній виділялися сторінки для обліку успішності з кожного предмету, для обліку виконання громадських доручень, суспільно-корисної праці і самообслуговування, записів класного керівника та причин відсутності в школі, а також сторінка для оцінки учня за кожний день.

Так, певної популярності набула рейтингова система оцінювання знань учнів. В основу цього показника закладена оцінка в балах не лише на екзаменах, але й на заліках. При цьому забезпечується більша гнучкість оцінки знань, умінь та навичок.

Педагогам відомо: одна й та ж оцінка має різне значення навіть у 2-х учнів. В одного, наприклад, «четвірка» — ближче до «п'ятірки», а в іншого — це майже «трійка». Тому рейтинговою системою оцінювання знань передбачено, що одна й та ж оцінка супроводжується відповідною кількістю балів. Всі бали, отримані учнем за певний період навчання, сумуються і ця сума порівнюється з максимальним рейтинговим показником. На основі цього робиться висновок про рівень знань учнів.

Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання учителем об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він отримує завдяки контролю за навчально — пізнавальною діяльністю учнів.

Поняття «контроль» (франц. Controle) має декілька значень. У дидактиці - це нагляд, спостереження і перевірка успішності учнів. Контроль — ширше поняття, ніж перевірка. Спостереження за учнями під час занять, перевірка їх знань, навичок і вмінь, зошитів, інших продуктів навчальної і практичної діяльності учнів є засобами контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчально — виховного процесу за певний період, прийняття рішень про необхідність удосконалення уроку, інших форм та методики організації навчання. Навчання є процесом управління навчально — пізнавальною діяльністю учнів, а контроль — обов’язковим засобом одержання зворотної інформації.

Контроль знань учнів дає можливість: дізнатися про наявність прогалин у знаннях учнів (оскільки вони є і прогалинами і в діяльності викладача, то він має можливість дізнатися про свої особисті недоліки); виявити повноту знань, усвідомленість і міцність їх засвоєння, уміння їх застосувати; засвоїти динаміку успішності; привчити учнів до самоконтролю і раціональної організації праці; стимулювати розумову активність учнів; виробити в них навички синтезування і систематизації навчального матеріалу; привчити учнів до наполегливості й відповідальності в навчальній діяльності; забезпечити оперативний зовнішній і внутрішній зворотній зв’язок у навчанні; визначити продуктивність використання викладачем навчального посібника, методу чи прийому навчання; зіставити ефективність праці викладачів, оцінити роботу навчального закладу за якістю навчання і підготовки спеціалістів.

Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів — невід'ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки процесу навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого — своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.

Контрольвизначення об'єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації.

Зауважимо, що складовою частиною контролю виступає перевірка, завдання якої є виявлення знань, умінь та навиків учнів та порівняння їх з вимогами, певними навчальними програмами. В цьому випадку контроль виконується виключно з метою оцінювання знань, умінь та навиків учнів. Заключним актом контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки (балу).

Основні завдання контролю — виявлення рівня правильності, об'єму, глибини та дійсності засвоєних учнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, про рівень самостійності та активності учнів в навчальному процесі, встановлення ефективності методів, форм та способів їх навчання.

Контроль — це підсистема в рамках системи навчання в цілому, яка реалізує притаманні їй функції, яка має свій об'єкт, свої методи.

Процес контролю й оцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на вимоги принципів систематичності, об'єктивності, диференційованості й урахування індивідуальних особливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Використовуючи оцінку, учитель має володіти педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічної культури. Адже «найголовніше заохочення, — зауважував В. О. Сухомлинський, — і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці - оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури».

Результати, контролю — це основа оцінки навчальних досягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь і навичок згідно з вимогами навчальних програм. Поняття «контроль знань» учнів значно ширше, ніж поняття «перевірка». Це поняття є родовим по відношенню до таких понять, як «перевірка знань», «оцінка знань», «результати навчальних досягнень».

Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зв’язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властиві навчальні функції.

Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.

Оцінка знань учнів означає відношення того, що учень знає, до того, що він повинен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується за допомогою вимірювання (балів).

Результати оцінювання навчальних досягнень (урахування системи оцінювання) — виставлення балів в класних журналах, в щоденниках та інших документах.

Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працях Я. А. Коменського, А. В. Дистервега, Н.І.Пирогова, К. Д. Ушинського та інших. Педагог Я. А. Коменський, основоположник шкільного навчання, у своій книзі «Великая дидактика» сформулював дидактичн вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уроку необхідно відвести для опитування учнів. Ідеї контролю, висунуті Я. А. Коменським, сформульовані у вигляді коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально встановлюють порядок контролю знань учнів для сучасної школи:

1) вчитель на кожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох учнів;

2) директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;

3) у кінці навчального року — перевідні екзамени з класу в клас.

Паралельно з іншими дидактичними принципами Я. А. Коменський на перший план висуває результати оцінювання навчальних досягнень учнів.

Німецький педагог А.В.Дістервег приділяв велику увагу засвоєнню вивченого матеріалу. Одним з показників такого засвоєння є здібність учнів ясно і чітко переказати суть матеріалу. Він висуває правило для вчителя: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» і рекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже, висуваються ідеї систематичного контролю за результатами навчання учнів.

На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх результати навчання, пропонував, щоб переведення з класу в клас здійснювалось за результатами підсумкового контролю, негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи випадковості і формалізму.

Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К. Д. Ушинським. Якщо в знаннях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленим викладанням, нераціональним застосуванням методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилки дітей.

Охарактеризувавши типову для вітчизняної школи систему перевірки, К. Д. Ушинський писав: «Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себе вільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна мета лише в тому, щоб формально перевірити знання, тобто виставляти оцінки, то така перевірка—даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб учитель активізував дітей під час перевірки знань.

Він виступав за своєчасний контроль, за такі методи перевірки знань учнів, які активізували б увесь клас. Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного контролю, однак обґрунтовує основні вимоги до перевірки і оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в наш час.

Перевірка навчальних досягнень учнів має велике виховне значення, оскільки стимулює їхню систематичну роботу, розвиває почуття відповідальності за результати навчання, що особливо важливо в сьогоднішніх умовах. Контроль успішності навчання з урахуванням закономірностей психічного розвитку школярів на всіх його етапах стимулює розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольових якостей. Систематичний контроль успішності навчання є умовою руху вперед; він формує уявлення учня про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі. Добре організований контроль на всіх його етапах допомагає вчителю виявити навчальні здобутки кожного учня, розкрити причини слабкого засвоєння окремих частин матеріалу та вжити раціональних заходів для виправлення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності.

Оцінка вчителем засвоєних знань є важливим фактором для формування особистості школяра й часто виступає регулятором соціальних відносин у житті дитини, адже опосередковано впливає на формування стосунків у класному колективі, з учителем, з батьками тощо. Заохочення з боку вчителя здебільшого стимулює навчально-пізнавальну діяльність учнів і сприяє покращанню її результатів. Для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку школяра. Якщо вчитель ставить надто високі вимоги, то це створює бар'єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмують розвиток учня, тому що вони не активізують його розумової діяльності. Для успішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю необхідно, щоб учень розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав сумнівів у необхідності знань, був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажана оцінка залежить лише від нього самого, від його старанності.

У навчально-виховному процесі контроль виконує ще декілька функцій, серед яких забезпечення необхідного та своєчасного оперативного зворотного зв’язку. Перевірка знань дає вчителю інформацію про пізнавальну діяльність учнів, про те, як іде засвоєння, які є можливості для подальшого вдосконалення навчання. Перевірка одночасно дає змогу виявити ефективність методів і прийомів навчання, які застосовуються самим учителем, вона допомагає зробити висновки для подальшої праці педагога. Аналіз результатів контролю дає вчителю змогу виявити сильні й слабкі сторони в роботі та причини неуспішності. Інформацію про свої успіхи чи невдачі отримує й сам учень. Вислуховуючи відповіді товаришів, доповнення та виправлення вчителя, учень може критично оцінити свої знання, проаналізувати відповіді однокласників. Це сприяє систематизації та закріпленню засвоєного навчального матеріалу. Добре організований контроль привчає школярів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратися в собі, а тому потребує зваженого керівництва, педагогічної майстерності, такту.

Оцінка знань учня не може бути випадковою. Об'єктивність перевірки й оцінки забезпечується науково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання, які допомагають виявити якість знань школяра. Коли йдеться про якість знань, то мається на увазі обсяг знань, передбачений навчальною програмою, його докладність (учень знає весь матеріал, окремі його частини, усі елементи бази знань — поняття, факти, закономірності тощо), глибина й міцність засвоєння, уміння виражати знання усно й письмово та ін. Важливо визначити рівень засвоєння знань, який відображає компетентність учня з предмета й реалізується через планування та організацію вчителем пізнавальної діяльності учнів на різних рівнях складності. Рівні пізнавальної діяльності (понятійний, репродуктивний, алгоритмічно-дійовий і творчий/дослідницький) відповідають суб'єктивному аспекту процесу навчального пізнання, а їхній вибір відбувається на рівні розвитку пізнавальних можливостей як цілого класу, так і окремих учнів.

Рівні пізнавальної діяльності задаються вчителем через відповідні запитання та завдання, які у своїй системі сприяють досягненню мети навчання: формуванню в учнів навичок активної пізнавальної діяльності від простого сприйняття інформації до побудови гіпотез, вибору методу вивчення питання та його реалізації на практиці, самостійності у вивченні програмового матеріалу та поповненні знань. Застосування в процесі навчання різних форм пізнавальної діяльності учнів є необхідною умовою їхнього інтелектуального розвитку.

Як елемент орієнтовної діяльності контроль має різні функції, з яких головна — функція зворотного зв’язка. Тільки лише постійно маючи інформацію про те як реагує клас на вплив «навчальної» (учитель, учень-консультант, технічні й електронні засоби інформації), можна надійно йти по шляху оволодіння знаннями, уміннями й навичками. Тільки тоді вчитель може бути впевненим у тому, що він навчає так, як задумано і як треба. Якщо результат навчання низький, то інформацію він сприйматиме як сигнал до перебудови своєї методики.

Всі інші функції контролю можна звести до двох груп: педагогічної й перевірно-оцінної. Педагогічна функція в навчальному процесі розпадається на ряд під функцій: навчальна, розвиваюча, виховна, діагностична, профілактична, орієнтуюча.

Навчальна пов’язана з тим, що, виявляючи в процесі перевірки рівня знань, умінь і навичок учнів, учитель спонукує учня до систематичних занять, виправляє помилки й неточності в його знаннях, дає рекомендації про те, як краще опанувати матеріал конкретної теми, спонукує користуватися додатковою літературою, привчає звертатися до довідників і енциклопедій.

Розвиваюча функція контролю в навчальному процесі полягає в тому, що вчитель через контроль має можливість постійно знати рівень розумового розвитку учня, успіхи або відставання в цьому розвитку: особливості сприйняття, типів і процесів пам’яті, розвитку розумової діяльності, мовлення, уяви. Це необхідно йому знати для того, щоб, по-перше, усвідомлено й грамотно проводити роботу з удосконалювань розумового розвитку й, по-друге, через це знання краще враховувати індивідуальні особливості-розвитку пізнавальної діяльності.

Виховна функція контролю випливає з того, що учень, знаючи про перевірку (на уроці можуть запитати, а не знати — соромно; очікується контрольна робота й т.п.), починає терпляче опановувати знання; коли важко — напружує силу волі, завзято досягти гарних знань. Ця функція виражається також і в тому, що контроль сприяє формуванню у хлопців мотивів навчання, у тому числі таких моральних почуттів, як борг, обов’язок, відповідальність, совість. Школярі позбуваються від таких помилкових мотивів, як оцінка «за всяку ціну», у класі формується негативне відношення до нечесних прийомів одержання високої оцінки — до списування, «шпаргалкам», підказкам, третируванню відмінників. У процесі контролю складаються міжособистісні відносини учнів, формується співробітництво між учнями й учителем.

Сутність діагностичної функції контролю — в одержанні інформації про помилки, недоліки й пробіли в знаннях і вміннях, про число, характер помилок. Результати діагностичних перевірок допомагають вибрати найбільш інтенсивну методику навчання, а також уточнити напрямок подальшого вдосконалювання методів і засобів навчання.

Орієнтовна функція випливає з діагностичної. З’ясувавши сильні й слабкі сторони знань учнів у процесі діагностики, викладач орієнтується в методиці власної роботи, в індивідуальних особливостях кожного учня. Ця інформація виступає для нього орієнтиром для вдосконалювання навчального процесу.

Профілактична функція. Відомо, що вивчений і навіть добре засвоєний матеріал згодом забувається. Це особливо помітно, якщо знання учня не були затребуваними. Більш інтенсивно проходять процеси забування на початку засвоєння нової інформації. Попередити забування можна шляхом епізодичного повторення. А повторення є профілактичне, попереджуюче забування, неминуче пов’язане з контролем знань. У цьому полягає зміст його профілактичної функції.

Перевірно-оцінна функція контролю також включає ряд під функцій. Контроль у функції державної атестації результатів навчально-виховної роботи. Насамперед, відзначимо, що внутрішкільний контроль навчально-виховної роботи є в той же час засобом атестації. Адміністрація школи, а також органи утворення різних рівнів завжди цікавляться станом успішності учнів своєї школи, шкіл району й т.д. Крім того, їх цікавить, якою мірою вдалий навчальний план шкіл різних типів, чи доступні навчальні програми й підручники по різних предметах і для всіх класів і т.д.

Контроль як засіб державної атестації виступає в процесі підсумкового й заключного обліку. Так, на підставі контролю знань, умінь і навичок учні переводяться з молодших класів у старші; за результатами іспитів вони випускаються зі школи й одержують відповідний документ про освіту. Контрольні й часто — конкурсні іспити практикуються при прийманні абітурієнтів у вузи й технікуми: перевіряється готовність учнів для успішного продовження навчання з вибраної спеціальності. На підставі державної атестацій учні й студенти одержують нагороди й особливі дипломи: золоту й срібну медалі, свідчення про успіхи з окремих навчальних предметах, диплом з відмінністю, кваліфікацію більш високої категорії (більше високий розряд), які дають їхнім власникам пільгові права при надходженні на роботу або навчання.

У початковій школі контроль й оцінка виконує наступні функції.

Соціальна функція полягає у вимогах, пропонованих суспільством до рівня підготовки учнів. Освіченість у цьому випадку виступає як широке поняття, що включає в себе віковий рівень розвитку, виховання й поінформованості школяра, формування його пізнавальної, емоційної й вольової сфер особистості.

Освітня функція визначає результат порівняння очікуваного ефекту навчання з дійсним. З боку вчителя здійснюється констатація якості засвоєння учнями навчального матеріалу: повнота й усвідомленість знань, уміння застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях, уміння вибирати найбільш доцільні засоби для виконання навчального завдання; установлюється динаміка успішності, сформованість (несформованість) якостей особистості, необхідних як для шкільного життя, так і поза школою, ступінь розвитку основних розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення); з’являється можливість виявити проблемні області в роботі, зафіксувати удалі методи й прийоми. З боку учня встановлюється, які конкретні результати його навчальної діяльності; що засвоєно міцно, усвідомлено, а що має потребу в повторенні, поглибленні; які сторони навчальної діяльності сформовані, а які необхідно сформувати. 11, с.109]

Виховна функція виражається в розгляді формування позитивних мотивів навчання й готовності до самоконтролю як факторові подолання заниженої самооцінки учнів і тривожності.

Правильно організований контроль і оцінка знімають у школярів страх перед контрольними роботами, знижують рівень тривожності, формують правильні цільові настанови, орієнтують на самостійність, активність і самоконтроль. 2, с.54]

Емоційна функція проявляється в тому, що будь-який вид оцінки (включаючи й оцінки) викликає відповідну емоційну реакцію учня. Дійсно, оцінка може надихнути, направити на подолання труднощів, надати підтримку, але може й засмутити, записати в розряд «відстаючих», збільшити низьку самооцінку, порушити контакт із дорослими й однолітками. 6, с. 87]

Реалізація цієї найважливішої функції при перевірці результатів навчання полягає в тому, що емоційна реакція вчителя повинна відповідати емоційній реакції школяра (радуватися разом із ним, засмучуватися разом з ним) і орієнтувати його на успіх, виражати впевненість у тім, що дані результати будуть змінені на кращі. Це положення співвідноситься з одним з головних законів педагогіки початкового навчання — молодший школяр повинен учитися на успіху. Ситуація успіху й емоційного благополуччя — передумови того, що учень спокійно прийме оцінку вчителя, проаналізує разом з ним помилки й намітить шляхи їхнього усунення.

Інформаційна функція є основами діагнозу планування й прогнозування. Головна її особливість — можливість проаналізувати причини невдалих результатів і намітити конкретні шляхи поліпшення навчального процесу як з боку ведучого цей процес, так і з боку веденого.

Функція керування дуже важлива для розвитку самоконтролю школяра, його вміння аналізувати й правильно оцінювати свою діяльність, адекватно приймати оцінку педагога. Учителеві функція керування допомагає виявити пробіли й недоліки в організації педагогічного процесу, помилки у своїй діяльності («що я роблю не так…», «що потрібно зробити, щоб…») і здійснити коректування навчально-виховного процесу. 6, с.65].

Методика контролю як цілісна система складається з різних (по функціях, формам і т.п.) структурних компонентів. Аналіз радянської й пострадянської педагогічної й методичної літератури, показує, що основні методики контролю в різних джерелах в істотному збігаються, але назви термінів (а іноді й понять), їхню класифікацію й взаємозв'язок різні автори трактують на свій лад. Такий різнобій, природно, створює складності в осмисленні навчальної й методичної літератури й студентами, і стажистами. Види контролю: розрізняються по функціях у навчальному процесі.

Попередній контроль звичайно проводять на початку навчального року, півріччя, чверті, на перших уроках нового розділу навчального предмета або взагалі нового предмета.

Функціональне призначення попереднього контролю полягає в тому, що вчитель має вивчити рівень готовності учнів до сприйняття нового матеріалу, тобто перевірка тут відіграє діагностичну роль: установити, якою мірою сформовані в учнів розумові можливості для повноцінного сприйняття нового навчального предмета. А на початку навчального року — установити, що збереглося й що учні не пам’ятають з того, що вивчалося школярами в попередньому навчальному році. І справді, на основі даних попереднього (діагностичного) контролю вчитель будує (конструює) вивчення нового матеріалу, передбачає повторення, організацію міжпредметних зв’язків, актуалізує знання, незатребувані до того часу.

Поточний контроль — найбільш оперативна, динамічна й гнучка перевірка результатів навчання. Проводиться на перших етапах навчання, коли ще важко говорити про сформованість умінь і навичок учнів. Його основна мета — аналіз ходу формування знань і вмінь учнів. Це дає вчителеві й учневі можливість вчасно відреагувати на недоліки, виявити їхні причини й вжити необхідних заходів до усунення; вернутися до ще не засвоєних правил, операціям і діям. Поточний контроль особливо важливий для вчителя як засіб своєчасного коректування своєї діяльності, внесення змін у планування наступного навчання й попередження неуспішності.

Тематичний контроль проводиться по завершенні вивчення

великої теми. Це чітко видно на повторювально-узагальнюючих уроках. Призначення (функція) тематичного контролю: систематизувати й узагальнити матеріал всієї теми; шляхом повторення й перевірки знань попередити забування, закріпити його як базу, необхідну для вивчення наступних розділів навчального предмета.

Особливість перевірочних питань і завдань у цьому випадку полягає в тому, що вони розраховані на виявлення знань всієї теми, на встановлення зв’язків зі знанням попередніх тим, міжпредметних зв’язків, на вміння переносу знань на інший матеріал, на пошук висновків узагальнюючого характеру.

Підсумковий контроль проводиться як оцінка результатів навчання за певний, досить великий проміжок навчального часу — чверть, півріччя, рік.

В залежності від специфіки організаційних форм розрізняють контроль, здійснюваний учителем: фронтальний, груповий, індивідуальний і комбінований і самоконтроль учнів.

При фронтальній формі організації контролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязі матеріалу короткі відповіді, звичайно з місця, дають багато учнів класу. Ця форма контролю дозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями повторення і закріплення пройденого матеріалу, викликаючи підвищену активність класу. Учитель ставить питання, як правило, перед усім класом, щоб в обговоренні цих питань брали участь всі учні. Кожен учень може доповнити, виправити, уточнити відповіді своїх товаришів, підтвердити ці доповнення прикладами і т.д. Дуже часто фронтальне опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вмілому застосуванні фронтального опитування за порівняно невеликий час удається здійснити перевірку знань у значної частини учнів класу.

Однак при фронтальному контролі буває важко забезпечити докладність всебічність перевірки кожного учня окремості.

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли виникає необхідність перевірити підсумки навчальної роботи чи хід її виконання частиною учнів класу, що одержала певне колективне завдання на уроці в процесі позаурочних занять. При цьому питання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні беруть участь учні, що працювали в складі даної групи, але із обов’язковим залученням до обговорення інших учнів класу.

Індивідуальний контроль широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями, уміннями і навичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чи графічні зображення, за якихми повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різне навчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичних питань, виконання різних вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролі вчитель звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді учня, логічність його суджень, доведення висунутих їм положень, уміння застосовувати засвоєні знання. З цією метою учню задають додаткові і навідні запитання.

При продуманій організації індивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елемент навчального процесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджувати увагу всіх учнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участь школярів у тій частині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягається це такими прийомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань перед усім класом з наступним викликом для відповіді того чи іншого учня (як при фронтальному опитуванні), коментування учнями окремих положень відповідей своїх товаришів, доповнення повідомленнями і прикладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ і вирішення завдань і ін.

Одним із прийомів активізації індивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під час його відповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користуватися цим прийомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, не завжди вдається правильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-за питання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщо питання школярів будуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані .

Індивідуальний контроль розрахований на перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, він залежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.

У комбінованій формі контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдале сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, з яких один відповідає усно, 1−2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв’язання завдань, а інші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.

Достоїнства ущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити трохи учнів за невеликий проміжок часу. Серйозні заперечення проти цієї форми контролю ґрунтуються на тому, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, тому що учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участі у фронтальній роботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряються вчителем за межами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніх навичок розподілу уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем, стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної участі інших учнів.

Тому рекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість учнів (3−4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального значення (наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тільки деяких учнів).

Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв’язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих умінь і навичок, що виникли труднощях і недоліках. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою учень реально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.

Існують методи, прийоми й форми організації контролю знань учнів Поряд із традиційними методами контролю, перевірки знань і вмінь, застосовуються тестування навченості й вихованості школярів, дослідження потенційних можливостей учнів (цю властивість називають навченістю), проектування індивідуального й особистісного орієнтованого навчально-виховного процесу, інші способи. Сучасна шкільна діагностика — це сукупність методів і методик, що дозволяють всебічно досліджувати учня (клас) у системі педагогічних відносин. 7, с.54]

Усне опитування вимагає усного викладу учнем вивченого матеріалу, зв’язного оповідання про конкретний об'єкт навколишнього світу. Таке опитування може будуватися як бесіда, оповідання учня, пояснення, читання тексту, повідомлення про спостереження або досвід.

Усне опитування як діалог учителя з одним учнем або з усім класом (відповіді з місця) проводиться в основному на перших етапах навчання, коли потрібні систематизація й уточнення знань школярів, перевірка того, що засвоєно на цьому етапі навчання, що вимагає додаткового навчального часу або інших способів навчальної роботи. Для навчального діалогу дуже важлива продумана система питань, які перевіряють не тільки (і не стільки) здатність учнів запам’ятати й відтворити інформацію, але й усвідомленість засвоєння, здібність міркувати, висловлювати свою думку, аргументування будувати відповідь, брати активну участь у бесіді, уміння конкретизувати загальні поняття. [8,с.45]

Монологічна форма усної відповіді не є для початкової школи розповсюдженої. Це пов’язане з тим, що пропонований для відтворення учнями матеріал, як правило, невеликий по обсягу й легко запам’ятовуємо, тому доцільно для монологічних відповідей учнів у дошки обирати доступні проблемні питання, що вимагають від школяра творчості, самостійності, кмітливості, а не повторення виученого тексту статті підручника.

Письмове опитування полягає в проведенні різних самостійних і контрольних робіт. Самостійна робота — невелика за часом (15−20 хв.) письмова перевірка знань і вмінь школярів з ще не пройденої до кінця темі курсу. Одною з головних цілей цієї роботи є перевірка засвоєння школярами способів розв’язання навчальних завдань; усвідомлення понять; орієнтування в конкретних правилах і закономірностях. Якщо самостійна робота проводиться на початковому етапі становлення вміння та навичок, то вона не оцінюється оцінкою. Замість її вчитель дає аргументований аналіз роботи учнів, що він проводить разом з учнями. Якщо вміння перебуває в стадії закріплення, автоматизації, то самостійна робота може оцінюватися оцінкою.

Самостійна робота може проводитися фронтально, невеликими групами й індивідуально. Ціль такого контролю визначається індивідуальними особливостями, темпом просування учнів у засвоєнні знань. Так, наприклад, індивідуальну самостійну роботу може одержати учень, що пропустив багато навчальних днів, не засвоїв якийсь розділ програми, що працює в уповільненому або прискореному темпі. Доцільно використовувати індивідуальні самостійні роботи й для соромливих, боязких учнів, що почувають дискомфорт при відповіді у дошки. У цьому випадку добре виконана робота стає підставою для відкритої підтримки школяра, виховання впевненості у власних силах.

Пропонується проводити й динамічні самостійні роботи, розраховані на нетривалий час (5−10 хв.). Це спосіб перевірки знань і вмінь з окремих істотних питань курсу, що дозволяє перманентно контролювати й коректувати хід засвоєння навчального матеріалу й правильність вибору методики навчання школярів. Для таких робіт учитель використовує індивідуальні картки, тексти, тестові завдання, таблиці.

Контрольна робота використовується при фронтальному поточному й підсумковому контролі з метою перевірки знань і вмінь школярів по досить великій і повністю вивченій темі програми. Проводяться протягом усього року й переважно по тим предметам, для яких важливе значення мають уміння й навички, пов’язані з письмовим оформленням роботи й графічні навички, а також потребують вміння викладати думки. Контрольна робота оцінюється оцінкою.

До стандартизованих методик перевірки успішності відносяться тестові завдання. Вони привертають увагу насамперед тим, що дають точну кількісну характеристику не тільки рівня досягнень школяра по конкретному предмету, але можуть виявити рівень загального розвитку: уміння застосовувати знання в нестандартній ситуації, знаходити спосіб побудови навчального завдання, порівнювати правильний і неправильний відповіді й т.п.

Стандартизовані методики дозволяють досить точно й об'єктивно при мінімальній витраті часу одержати загальну картину розвитку класу, школи; зібрати дані про стан системи утворення в цілому.

Особливою формою письмового контролю є графічні роботи. До них відносяться малюнки, діаграми, схеми, креслення й ін. Їх мета — перевірка вміння учнів використовувати знання в нестандартній ситуації, користуватися методом моделювання, працювати в просторовій перспективі, коротко резюмувати й узагальнювати знання. 9, с. 137]

Звідси випливають наступні правила, якими варто неухильно керуватися при проведенні контролю :

1) Контроль повинен носити регулярний характер.

2) Контроль повинен охоплювати максимальну кількість учнів за одиницю часу. Тому в кожному окремому випадку він не повинен займати багато часу.

3) Обсяг контрольованого матеріалу повинен бути невеликим, але досить репрезентативним, щоб по ступені його засвоєння/незасвоєння, володіння / неволодіння ним учнями можна було судити, чи придбали вони необхідні навички й уміння.

4) Оскільки навчання й контроль органічно зв’язані, при проведенні контролю варто відштовхуватися від конкретних завдань уроку.

1.2 Тематичний контроль та критерії оцінювання учнів

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився у памяті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причиннонаслідкові зв’язки, використовувати у життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання.

Оцінювання навчальних досягнень учнів відіграє важливу роль в освітньому процесі. Воно дозволяє отримати необхідну інформацію про рівень знань та ступінь прогресу учнів, дає змогу провести моніторинг якості освіти на шкільному, регіональному та національному рівнях.

Тематичне оцінювання є одним з видів оцінювання навчальних досягнень учнів. Відповідно до чинних інструктивно-методичних рекомендацій про вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової у 2008/2009 навчальному році (лист Міністерства освіти і науки України від 07.07.2008 року № 1/9−433) та програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, для кожної навчальної дисципліни передбачені уроки тематичного оцінювання. Їх запис на сторінках класного журналу здійснюється відповідно до Інструкції з ведення класного журналу 5−11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 року № 496, та Науково-методичних рекомендацій про застосування положень чинної Інструкції з ведення класного журналу 5−11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів (Харків, 2008 рік).

Одночасно з окремих базових навчальних дисциплін тематичне оцінювання, як окремий вид контролю за навчальними досягненнями учнів у рамках проведення такого виду уроку не передбачено. У зв’язку з цим, враховуючи особистісно зорієнтований підхід у навчанні, учителю, відповідно до календарного планування, затвердженого в установленому порядку, пропонується самостійно обрати форму контролю за навчальними досягненнями учнів.

Тематичній атестації підлягають основні результати навчальних досягнень учнів під час вивчення теми (частини теми, сукупності тем). Тематична атестація навчальних досягнень учнів проводиться вчителем відповідно до календарного планування на кожний навчальний рік згідно з графіком проведення такого виду оцінювання з предметів у кожному загальноосвітньому навчальному закладі, складеному та затвердженому в нормативно встановленому порядку. Такий вид оцінювання з кожного предмета здійснюється на підставі Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.

З економіки тематичний бал показує: знання основ економічної теорії; уміння використовувати теоретичні знання у повсякденні, а саме:

— під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і здійснення оптимального вибору;

— при розв’язанні практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави;

— при проведенні порівняльного аналізу економічних явищ тощо.

Одночасно чинною Інструкцією передбачено, що до графи ТЕМАТИЧНА може виставлятися напроти прізвища учня н/а (не атестований (-а)) у разі, якщо він (вона) не відвідував (-ла) жодного уроку протягом вивчення теми.

У разі, якщо учень (учениця) належить до категорії, визначеної в пункті 1 «Загальні положення», підпункт 1.7 «Право на індивідуальне навчання мають учні», абз. 2, 3, 4 Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 року № 732 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 року за № 9/7330, то напроти його (її) прізвища у графі ТЕМАТИЧНА н/а (не атестований (а)) не виставляється, а бал за результатами вивчення теми виставляється після фактичного проходження оцінювання або подання довідки за формою, визначеною в додатку до чинного Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Тематичний контроль — це вид контролю, що проводиться по завершенні вивчення великої теми.

Функції тематичного контролю наступні:

Ш систематизувати й узагальнити матеріал всієї теми;

Ш шляхом повторення й перевірки знань попередити забування, закріпити його як базу, необхідну для вивчення наступних розділів навчального предмета.

Особливість перевірочних питань і завдань у цьому випадку полягає в тому, що вони розраховані на виявлення знань всієї теми, на встановлення зв’язківіз попередніми темами, міжпредметних зв’язків, пошук висновків узагальнюючого характеру. 10, с. 69]

Специфіка цього виду контролю:

1) учневі надається додатковий час для підготовки й забезпечується можливість перездати, виправити отриману раніше оцінку;

2) виставляючи остаточну оцінку вчитель не орієнтується на середній бал, а враховує лише підсумкові оцінки по здаваній темі, які «скасовують» попередні, більш низькі, що робить контроль більш об'єктивним;

3) можливість одержання більш високої оцінки своїх знань. Уточнення й поглиблення знань стає мотивованою дією учня, відбиває його бажання й інтерес до навчання. 5.с.16]

У старших класах для проведення тематичного контролю можуть використовуватися колоквіуми (від лат. colloquium — розмова, бесіда). Його методика така: учням заздалегідь оголошується тема й мінімум питань, література, організуються консультації.

У початковій школі для проведення тематичного контролю можуть застосовуватися контрольні роботи, тестування. Крім цього доречно проводити тематичний контроль у формі змагань, вікторин.

Цілі тематичного оцінювання:

— перетворити відповідність знань, умінь та навичок учнів вимогам навчальних програм;

— виявити рівень навчальних досягнень учнів.

Тематичне оцінювання з економіки є одним із способів виявлення рівня знань і умінь учнів:

— давати визначення і характеристики основних економічних законів і понять;

— встановлювати причинно — наслідкові та функціональні зв’язки між економічними явищами і процесами;

— приймати раціональні економічні рішення;

— виконувати економічні розрахунки із використанням математичного апарату (дії з відсотками; розрахунки індексів; розв’язання рівнянь, нерівностей та їх систем; виконання перетворень виразів; побудова та аналіз графіків функціональних залежностей);

— застосовувати набуті знання під час аналізу економічних подій, економічної та статистичної інформації, представленої у різних формах (мікро-, макро-, мега), виявляти взаємозв'язки між ними;

— аргументовано відстоювати власну думку щодо вирішення економічних проблем.

Оцінюванню з економіки підлягають теоретичні значення і вміння використовувати їх у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийнятті оптимального рішення у розв’язанні практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю учня, сім'ї, громади, держави, у проведенні порівняльного аналізу економічних явищ. Тематичний бал включає результати досягнень учнів зі знань теорії та вмінь розв’язувати завдання теоретичного чи прикладного характеру.