Иностранные інвестиції у народне господарство України в прикладі СЭЗ

смотреть на реферати схожі на «Іноземні інвестиції у народне господарство України в прикладі ВЕЗ «.

року міністерство освіти Украины.

Донецький державний университет.

Кафедра розвитку та розміщення продуктивних сил.

Наукове исследование На тему: Іноземні інвестиції у народне господарство України в прикладі СЭЗ.

Студента групи 0103 Д економічного факультета.

Халецкого Андрея.

Донецьк 1999.

План:

Інвестиції та би їхнє місце у економічній системе.

. Поняття инвестиций.

. Причини іноземного инвестирования.

. Що дають іноземні инвестиции.

Інвестиційний анализ.

. Принципи інвестиційного анализа.

. Організація інвестиційного бизнеса.

. Об'єкти инвестиций.

Залучення инвестиций.

. Найпривабливіші сфери инвестиций.

. Найбільш що потребують інвестиціях сферы.

. Реалії інвестиційного процесса.

. Гарантії фінансової стабильности.

Вільні економічні зоны.

Іноземні інвестиції у ВЕЗ Донецької области.

Інвестиції та би їхнє місце у економічній системе.

У системі відтворення, безвідносно для її громадської формі, інвестиціям належить найважливіша роль справі поновлення і збільшення виробничих ресурсів, отже, і забезпечення певних темпів економічного зростання. Якщо уявити громадське відтворення в розумінні системи виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, переважно, стосуються першого ланки — виробництва, і, можна сказати, становлять матеріальну його основу развития.

Саме поняття інвестиції (від латів. investio — вдягаю) означає вкладення капіталу галузі усередині країни та по закордонах. Розрізняють фінансові (купівля цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільському господарстві, будівництво, освіту й др.).

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює виготовлені кошти виробництва, тобто. всі види інструмента, машини, устаткування, фабричнозаводські, складські, транспортні засоби та збутову мережу, використовувані в виробництві товарів та послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва та накопичення цих коштів виробництва називається инвестированием.

Отже, під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які йдуть збільшення реального капіталу суспільства, цебто в розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це то, можливо пов’язані з придбанням нових автомобілів, будинків, транспортних засобів, і навіть з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди слід залучити і їхньої витрати освіту, наукові дослідження й підготовку кадрів. Ці витрати є інвестиції в «людський капітал», котрі з сучасному розвитку економіки мають дедалі більше й великої ваги, бо, зрештою, саме результатом людської діяльності виступають будівлі, і споруди, і машини, й устаткування, і найголовніше, основний чинник сучасного економічного розвитку — інтелектуальний продукт, який визначає економічне становище у світовій ієрархії государств.

Іноземне інвестування відбувається за наявності двох головних чинників: спонукальних мотивів й державного регулювання. Слід пильно проаналізувати причини, підштовхувальні іноземного підприємця до инвестированию.

Таке рішення зумовлено: 1. Політикою уряду приймаючої країни з іноземних інвестиціям 2. Естественно-географическими умовами приймаючої країни 3. Прагненням отримати високу норму прибутку завдяки використанню різниці в національних рівнів витрат виробництва 4. Розподілом і перерозподілом виробництва товарів між зарубіжними філіями, залежно від господарської кон’юнктури країн 5. Перекладом з країни країну виробництва та збуту товарів в міру їхнього загального освоєння, щоб якомога довше зберегти «молодість» продукту. 6. Підбиттям фінансової бази під різноманітні схеми міжнародної спеціалізації і кооперування, щоб забезпечити комплексне розв’язання завдань із розміщення і взаємодоповненням галузей 7. Доступом до технічним, технологічним, управлінським нововведень, до торговому маркам, законам тощо. 8. Маневруванням витратами науково-дослідні й наукомісткі роботи шляхом розміщення в найпередовіших центрах і лабораторіях там 9. Економією на транспортних витратах під час обходу митних бар'єрів 10. Доступом до ринків капіталу багатьох держав, що дозволяє при мінімальних власних витратах здійснювати капіталовкладення по закордонах 11. Стабільністю прибутку з допомогою гри в різних в господарської кон’юнктурі окремих деяких галузей і країн, в науково-технічної політиці урядів, торгово-политических режимах, в валютному і податкове законодавство 12. Урахуванням соціального клімату у приймаючих країнах, стабільністю їх економіки та політичних режимов.

Що дають іноземні инвестиции:

1. Прямі інвестиції створюють додаткових можливостей для реструктуризації і можливість модернізації виробничого апарату без збільшення кредитної заборгованості. 2. Іноземні інвестиції означають додаткові кошти інвестицій у країні, отже сприяють економічного зростання. 3. З допомогою іноземних інвестицій передаються сучасні технології, «ноухау» і створюють додаткові робочі місця. 4. Іноземний партнер входить у економічне життя у країні. 5. Іноземні інвестиції сприяють включенню в міжнародний поділ праці. Завдяки цьому вони вирішальним чином впливають на для підвищення конкурентоспроможності та служать среджством розвитку експорту. 6. Іноземні інвестиції власними силами створюють умови розуміння внутрішніх зв’язків і закономірностей функціонування ринкової экономики.

Інвестиційний анализ.

Проблеми розвитку інвестиційного бізнесу у Україні та її особливості у Донецьком регіоні вимагають формування нових підходів теоретично, організації та практиці економічного аналізу. Поступовий перехід України у процесі реформування економіки на Міжнародні Стандарти Бухгалтерського Обліку і Аудиту створив умови потреби ділити економічного аналізу фінансовий, управлінський, податковий і статистичний. Необхідність вирішення завдань, що виникають у з іноземних інвестицій у економіці України, накопичений досвід аналітичних досліджень у сфері інвестиційного бізнесу роблять актуальним виділення із системи економічного аналізу нового види — инвестиционного.

У економічно розвинених країн об'єктивні основи формування інвестиційного аналізу було створено ще наприкінці минулого століття в зв’язку зі зародженням і функціонуванням ринку цінних паперів. Процеси усуспільнення праці аі виробництва призвели до того, що взаємозв'язку у системі громадського праці почали набувати нова якість. Товарна грошова форма поступово замінялися цінними паперами, що створило можливість управляти вже з центру значними об'єктами виробництва, а отже й громадського труда.

Другий найважливішої передумовою виникнення інвестиційної індустрії і аналізу були зміни у механізмі індивідуального відтворення. Концентрація, комбінування і спеціалізація, як відомо, призвели до зростання масштабів капіталів, обслуговуючих індивідуальне відтворення. Через це зросле індивідуальне відтворення початок вимагати відповідних обсягів авансированного капитала.

Отже, почала розвиватися інвестиційна діяльність — нового вигляду діяльність у системі громадського поділу праці. Як це і будь-яка інша підсистема громадського праці, інвестиційна діяльність розвивався і відтворювалася відповідно до загальними для економічної системи законами. Організаційним результатом цього процесу є сучасна інвестиційна індустрія країни з розвиненими ринковими отношениями.

Ще однією аргументом на користь ринкової організації інвестиційної діяльності є приклад кризи командно-адміністративного механізму управління інвестиціями масштабах великої держави. Розуміючи це, вже наприкінці 80х років провідні вчені пропонували окремі варіанти подолання інвестиційного кризиса.

Одне з яких був пов’язаний із розвитком комп’ютерних технологій. Але й самі нові технологіії для свого розвитку вимагали значних інвестицій. Тому вирішення проблем виходу з кризи був найдено.

Інвестиційний бізнес, як і кожен вид бізнесу, вимагає організації. Під організацією інвестиційного бізнесу слід розуміти єдність трьох моментов:

. структури інвестиційного бизнеса,.

. відтворення інвестиційної роботи і загалом всієї структури інвестиційного бизнеса,.

. управління інвестиційним бизнесом,.

Структура інвестиційного бізнесу утворює сукупність його об'єктів, інструментів, і суб'єктів. На цей час в Україні сформувалися також структурні елементи, як фінансові інвестори, працюючі безпосередньо з підприємствами, насамперед банки, і крізь фінансових посередників. Сюди слід вважати і громадян інвесторів, які зацікавлені стати співвласниками чи власниками предприятий.

Як об'єктів інвестицій, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, виступають групи підприємств й різні види їх активів, і навіть інструменти ринкового регулювання економіки. Слід також сказати розмежовувати специфічні групи об'єктів виходили з інтересів вітчизняних чи іноземних інвесторів. Для іноземних інвесторів, як правило, мають інвестиційної привабливості такі групи объектов:

. інформаційні технології, телекоммуникации,.

. виробничо-технологічні структуры,.

. цінних паперів, недвижимость,.

. торгівля, харчова промисловість і виробництво якого, організація бухгалтерського обліку, кредитно-фінансовій системи та страхового дела.

Для вітчизняних інвесторів інвестиційної привабливості имеют:

. машинобудівний комплекс, включаючи металлургию.

. хімічна промышленность.

. нафтогазова промышленность.

. харчова промышленность.

Наскільки ж збігаються інтереси вітчизняних і іноземних інвесторів? Так, 12,4% іноземних інвестицій у останнім часом вкладаються у харчову промисловість, близько 12-ї% в машинобудування металообробку. Для розвитку ринку товарів близько 29%. Як бачимо, очевидна низку протиріч. Розв’язати їхнє співчуття також прагнуть й іноземні інвестори. До кола інтересів починають входити інструменти регулювання національного рынка.

Наприклад: найбільшими компаніями Швеції, США, Великобританії, можна сказати, із великою наполегливістю вкладають кошти на процес перекладу українського бухгалтерського обліку та аудиту на міжнародні стандарти. Мета цих інвестицій — забезпечення необхідних умов організації механізму залучення іноземних інвестицій у економіці України. Проте зусиль іноземних інвесторів явно недостаточно.

Інтереси іноземних інвесторів знаходять своє прояв по-перше в видах інвестицій у економіці України. Майже половину іноземних інвестицій (45%) представлена устаткуванням, що підприємство вочевидь на користь національних інтересів України. По-друге, щодо можливості проведення інноваційної ефективної інноваційної діяльності на основе:

. безпеки инвестиций,.

. ліквідності инвестиций,.

. прибутковості инвестиций,.

. прогнозування інвестиційній привабливості економічних субъектов.

Оцінка ефективності інвестиційної діяльності економічних суб'єктів то, можливо побудована за такою схеме:

Рис. 1 Формування показників оцінки якості інвестиційної деятельности.

Залучення инвестиций.

Переважна більшість провідних економістів вважає, що з спаді виробництва може бути мови про активізацію інвестиційної діяльності. Адже світовий досвід доводить, що пожвавлення інвестиційного процесу настає лише після досягнення економічної стабільності і впровадження ефективної политики.

Відомо, що на Україну, гостро потребує західних інвестиціях, не балували великими фінансовими вливаннями. За даними держкомстату, загальний обсяг іноземних інвестицій у нашій країні до початку квітня 1998 року становив лише 2178,1 млн. У перерахунку на одного мешканця України сума становить $ 40, тоді як і Угорщини цей показник становить $ 700, Чехії - $ 300, Польщі - $ 75.

За оцінками спеціалістів, близько двох тисяч підприємств сьогодні потребують інвестицій, з сумою цих інвестицій — близько 50 мільярдів доларів. Проте, за даними Минстата України, обсяг прямих залучених інвестицій за 1 квартал 1997 — близько 1.5 млрд. доларів, тобто розрив між попитом на на інвестиції та їх пропозицією різна освіта у 33 разу чи, інакше кажучи, попит задоволений всього на 3%. А, щоб краще уявити собі цю цифру, зауважу що у один проект зміни рекламного іміджу компанія «ПЕПСІ КОЛА» затратила на 1 млн. доларів більше, аніж всіх прямих інвестицій до України за минулий год.

Найбільш ємні вкладення потрібні в металургію — близько 8,5 млрд. доларів, машинобудування — 6 мільярдів, хімію і нафтохімію — 4 мільярдів. Саме два останніх галузі (разом із харчової промисловістю, торгівлею і фінансами) приваблюють найбільша увага іноземних инвесторов.

Проте 40% прямих іноземних інвестицій спрямовані над сферу матеріального виробництва та науки, а сферу звернення (торгівля, банки і т.п.), що найбільш прибуткова. Хоча цей прибутковість який завжди можна знайти: офіційна рентабельність, наприклад, торгівля на 2.3% нижче, ніж рентабельність промисловості, але інвестиції туди не идут.

Звісно, розглядати процес інвестицій у динаміці, можна говорити про невеликих успіхи: проти 1994 роком сума прямих інвестицій збільшилася 3 разу, з 1995 роки ще вдвічі. Слабкою розрадою може бути й те що абсолютним цифр Україна випереджає багато країн СНГ.

За кількістю інвестиційних проектів найширше представленими виявилися Донецька, Харківська, Київська та Полтавська області. Що стосується галузевого розподілу, то лідерами стали будівництво і виробництво будматеріалів — 21 проект, харчова та хімічна промисловість — по 16 проектів, гірничо-металургійний комплекс — 14, транспортне машинобудування — 12. В одній проекту довелося ЗМІ і туризм.

З бізнес-планів, найбільші потреби у грошових вливаннях мають енергетичні підприємства (майже 1,3 млрд. дол.), жилищнокомунальне господарство (700 млн. дол.), будівельна галузь (близько 670 млн. дол.) і гірничо-металургійний комплекс (близько 620 млн. дол.). Найбільш дорогим у плані інвестицій підприємством стала акціонерна енергогенеруюча компанія «Днестроэнерго», якої завершення будівництва Дністровською ГАЕС потрібні інвестиції у вигляді 850 млн долл.

Найбільш прийнятними видами інвестування українським виробників є кредити, створення СП, лізинг, і навіть продаж інвесторам частини своїх акций.

Але зовнішні інвестиції який завжди вигідні для страны-получателя. У загальноекономічному плані можуть розглядатися як корисні у разі, якщо нові підприємства перевершують середній рівень що діють за продуктивності, розширюють можливості збуту, створюють умови для досліджень, і розробок. Значну роль грає готовність інвесторів до взаємодії з підприємствами цієї країни при поставці сировини, матеріалів, комплектуючих і устаткування, і навіть кооперації, у області наукових исследований.

Важливе значення має ступінь самостійності підприємства з участю іноземного капіталу, його незалежність від материнської компанії та орієнтованість співпрацю з місцевими підприємствами. Насправді домінуючий для інвестором мотив — ні додаткову конкуренцію материнської компании.

Реалії, проте, такі, що міжнародні концерни, вкладають капітали у підприємства міста і території інших країнах, не прагнуть привносити туди свої досягнення, працювати з іншими національним фірмами, у яких важить на взаємодію Космосу з материнської компанією, розширюючи для неї ринок, перекачуючи прибуток зарубіжних країн, застосовуючи їх у своїх інтересах «ноу-хау». Користь від інвестицій зводиться до створення нових робочих місць і високої оплаті персоналу середньої та низької квалификации.

Роль державного інвестиційного процесу далеко ще не остання. По-перше, вона також виступати свого роду посередником, наприклад, в ході інвестиційних конкурсів під час продажу пакетів акцій деяких приватизованих підприємств. По-друге, коли йдеться про прямі контакти і безпосередньому співробітництві партнерів без особистої участі держави, встановлення правилами гри однаково залишається поза ним.

Гарантією повернення кредитів, зазвичай, виступало майно позичальників, і їх акції. Рідше заявлялися урядові гарантії чи гарантії майбутніх експортних контрактів. Окремі «споживачі» інвестицій взагалі згадують про гарантії, хоча раніше їх потреба у кредитах обчислюється сотнями мільйонів долларов.

Проте все привабливість українського ринку інвестицій знижують навіть випадкові розмови інвесторів із місцевими капітанами виробництва. Керівник української державної посередницької фірми по обслуговування іноземних інвесторів, більшу частину часу проводить у розмовах із директорами, якої припадає переконувати, що інвестиції - це фінансові вкладення під гарантію права власності й у управлінні підприємством, а чи не фінансову допомогу чи дотации.

Право на тимчасове управління тим чи іншим підприємством Україна надає іноземцям лише обмін гарантії вивезення частини продукції до інших держав — ж Західної Європи. На такі умови підписано, наприклад, угоду АвтоЗАЗ — Дэу.

Навіть якщо після травневого засідання Ради директорів ЄБРР Україна залишається міцним горішком для іноземного інвестора. Попри те що, що угода про партнерство Євросоюзу прийняло силу закону, ніяких справжніх гарантій інвестори однаково немає. З одного боку, влада України демонстративно порушує все мислимі правила стабільного інвестиційного клімату. Ще директора ЄБРР не злетілися у Києві, а Президент України вже підписав Указ у тому, що власність бюджетних боржників стає надбанням податкової інспекції. Виконується цей указ чи ні - неважливо, оскільки «хід думок» президента жодному інвестору не сподобається. Тому, аби почуватися Україні спокійно, інвестори би мало бути впевнений, що є важелі ефективного на вище керівництво страны.

Спеціальні економічні зоны.

Серед організаційних інновацій останніх десятиліть, отримали повсюдне поширення світовій економіці, найважливіше місце займають економічні зони (СЭЗ).

. По різних джерел таких зон налічується близько 800. Насправді ділі їхні значно більше. Близько 400 територій різних видів зі спеціальним режимом господарську діяльність чи діє у Китаї, більш 200 ВЕЗ функціонує США, близько — в Південно-Східної Азії. Активно йде процес СЕЗ в українських найближчих сусідів. Передусім це Туреччина, Румунія, Болгария.

Головний критерій ВЕЗ — пільгове законодавство щодо інвестицій, податків, фінансів України й організаційної діяльності суб'єктів зони. Цілі їх створення можуть бути різними: залучення інвестицій, організація нових робочих місць, впровадження високих технологій, розвиток експортного потенціалу, прискорення соціально-економічного розвитку та ін. За оцінками спеціалістів, до 2000 року через ВЕЗ проходитиме до 30 відсотків світового товарооборота.

У основі ВЕЗ лежить доктрина «відкритості», коли регіональним і іноземних інвестицій створюється режим сприяння і створено економічний мікроклімат нарощування потенціалу. Необхідно згадати, що ВЕЗ створені у Закарпатті, Одесі, Криму, Севастополі (Сиваш). У зараз у світі функціонують понад 34 типів ВЕЗ. Найбільш вдалими для ВЕЗ є місця, де є на зовнішні зв’язку. Найкраще їх організовувати у прикордонних, приморських районах, де перевезення більш дешеві. Україна повинен мати схему ВЕС і розробити конкретну програму. Адже займає одне з вигідних економічних положень в світі: між перенасиченим західним і дефіцитним східним ринком. Якщо рамках такий програми об'єднати всі ВЕЗ, лише з допомогою консигнаційних можна одержувати прибуток у валюті, і навіть може бути утворені офшорні зони, які залучали зарубіжний капітал до роботи в інтересах всієї України. Також у створенні ВЕЗ мають бути регіональні влади. Їм під силу створити сприятливу інвестиційну обстановку в регионе.

ВЕЗ — це полігон підприємницької діяльності, місце відпрацювання методів вирішення завдань економічного розвитку, потім досвід ВЕЗ можна поширювати в іншу територію. ВЕЗ приваблює найпередовіші технології, сировину, методи щодо організації та управління і, природно, дає можливість змогли ефективно використати той капітал, який отримано у результат їхньої діяльності, він входить у розширення зони. Треба йти назустріч серйозним інвесторам, обрати гарантію на 3−5 років, наприклад, звільнити з податків, надати можливість випускати із лідерів місцевого сировини конкурентоспроможну продукцію, щоб потім постачати її лише з внутрішній, а й у зовнішній рынок.

У країн СНД створення носить млявий характер. Україна має, наприклад, проектів з цього питання, записаних у програмі Кабінету міністрів чи що є тут не розгляді, є кілька десятков.

А практично стабільно функціонуючих ВЕЗ, за невеликим винятком, немає. Частка підприємств із участю іноземного капіталу валовому внутрішньому продукті України менш 0,1 процента.

Іноземні інвестиції у ВЕЗ Донецької области.

На території Донецької області у протягом 60 років діятимуть дві економічні зони: «Азов» і «Донецьк». З іншого боку, терміном 30 років вводиться пільговий режиму інвестиційної діяльності територій, яких віднесено міста Угледар, Горлівка, Дзержинськ, Дімітров, Добропіллі, Донецьк, Єнакієве, Ждановка, Кіровське, Красноармійськ, Макіївка., Маріуполь, Новогродовка, Селідове, Сніжне, Торез, Харцизьк, і навіть Волновахский і Марьинский районы.

16 вересня процес СЕЗ Донецькій області перейшов у стадію своєю практичною реалізації. Цього дня створений обласним Радою в відповідно до Указу президента Раду з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності розглянув і затвердив перші 12 інвестиційних проектов.

Однією з найбільших інвестиційних проектів, дозволених до реалізації Радою, є проект модернізації обладнання електросталеплавильного цеху ВАТ «Донецький металургійний завод». Реалізація цього проекту дозволить збільшити виробництво зерна стали до 1 млн. т дизпалива на рік, знизити витрати в 1,6 разу поліпшити екологічну ситуацію тощо. Собівартість тонни заготівлі сьогодні знизиться на 40 доларів, а до кінця проекту становитиме 135 долларов.

Перші прибутки планується отримати вже наступного року, а після реалізації проекту вона зросте 6,3 разу. Загальний обсяг інвестицій становитиме 74 млн. доларів. Як кажуть, за всіма показниками привабливість проекту ДМЗ бесспорна.

Ще одна найбільший проект було запропоновано в руки Ради горлівським хімічним концерном «Стірол». Точніше, «Стірол» представляє відразу 5 проектів на загальну вартість 98,1 млн. доларів. 4 з них стосуються модернізацій вже наявних виробництв, а один — створення спільного виробництва. Якщо аналізувати спрямованість представлених 16 вересня проектів, усі вони стосуються металургії, хімії і переробки відходів углеобогащения.

Ще однією завданням місцевим керівників став план створення робочих місць у ході освоєння інвестицій. Усього за області кінця року планується забезпечити роботою, завдяки інвестиційними проектами, 1560 людина. До кінця 2000 роки стоїть завдання створення 60 тис. робочих мест.

Досить давно ведуться проробки документів про ВЕЗ, у місті Маріуполі. Крім законодавчих документів зі створення ведуться також розробки бізнес-плану кожного потенційного предприятия-инвестора. Концептуальний маріупольський проект відрізняється, наприклад, від одеського, бо тут ВЕЗ замислюється як комплексна зона, що матиме у собі елементи зовнішньоторговельної, банковско-страховой та виробничої ВЕЗ. Включення до проекту елементів виробничої ВЕЗ має зорієнтувати маріупольську зону на експортні операції, і на імпортну діяльність. ———————————- Активи підприємства:. Структура. Динамика.

Ликвидность Инвестиционный капітал:. Власний. Заемный Прибыль.

Рентабельность Рыночная устойчивость.