Ситуація на західному напрямку на кінець вересня 1941 р

Під час оборонних операцій влітку 1941р. Радянські Збройні Сили завдали німецько-фашистським військам важкі втрати і зупинили їх наступ на найважливіших північнозахідному і західному напрямках. Проте через невдалий результат бойових дій на Лівобережній Україні в вересні 1941р. і великого переправлення німецько-фашистських військ на московський напрямок ситуація на кінець вересня знову стала надзвичайно напруженою. Ворог готувався до захоплення столиці Радянської держави — Москви (операція «Тайфун»).

До цього часу, не зважаючи на величезну організаторську роботу Радянського уряду і героїзм трудівників тилу, перебудова народного господарства на потреби війни не була ще закінчена. Тил країни не забезпечував виробництва бойової техніки і озброєння в необхідних для ведення війни кількостях. Червона Армія відчувала нестачу в танках, артилерії, авіації, в інженерних засобах і особливо не вистачало протитанкової і зенітної артилерії. Все це надзвичайно загострювало воєнні труднощі.

На західному напрямку радянські війська на кінець 1941р. були об'єднані в три фронти — Західний (командувач генерал-полковник І.С.Конєв), Резервний (командувач маршал Радянського Союзу С.М.Будьонний) і Брянський (командувач генерал-полковник А.И.Єременко). Всього на трьох фронтах було п’ятнадцять армій, які мали в своєму складі 95 стрілецьких дивізій, 780 танків, 6800 гармат і мінометів, 545 літаків. Особового складу нараховувалось до 800 тис. чоловік.

Проти радянських військ на цьому напрямку на фронті в 720 км були зосереджені війська армій «Центр»: 77 дивізій (в тому числі тд — 14, мд — 8), особового складу 1млн.200 тис., більше 14 000 гармат і мінометів, 1700 танків, 950 літаків. Потрібно врахувати, що в піхотних дивізіях німецькофашистської армії було приблизно в півтора-два рази більше особового складу, ніж в стрілецьких дивізіях Радянської Армії. Тому радянські війська поступались противнику в півтора рази у живій силі, мали менше танків, артилерії і літаків.

Важливими перевагами противника над радянськими військами були його досвід в проведенні великих операцій і висока маневреність. Це відноситься насамперед до великих танкових з'єднань, які дозволяли масувати величезну кількість танків на вузьких ділянках фронту, швидко проривати оборону і розвивати цей прорив в глибину з високими темпами. Основна задача радянських військ полягали у тому, щоб зупинити ці величезні маси танків.