Богданов

Московский державний Авіаційний інститут (технічний університет) «МАІ» [pic] Гуманітарний факультет. Кафедра соціології і психологии.

Олександр Олександрович ще Богданов (1873−1928).

Выполнил: Аксьонов І. М. гр.10−201 Керівник: проф. Култыгин У. П.

Москва 1997 Олександр Олександрович ще Богданов (справжнє прізвище Малиновський, інші найвідоміші псевдоніми — Максимов, Рядовий, Вернер) -відомий російський економіст, соціолог, політичний діяч, ученийнатураліст, народився 10 (22) серпня 1873 р. у місті Соколка Гродненської губернії. Був другим з 6 дітей народного вчителя, А. А. Малиновського, вихідці з корінний вологодської сім'ї. Закінчивши гімназію з золотий медаллю, в 1893 р. влаштувався природне відділення Московського університету, із якого грудні 1894 р. було вилучено за в народовольческом Союзі Північних земляцтв. У 1899 року закінчив медичний факультет Харківського Університету. З 1896 року член социалдемократичної партії. У 1903 року приєднався до більшовиків. Розмовляючи з робітниками на економічні теми, спираючись на «Капітал» Маркса, Богданов становив спеціальні лекції, з яких виросла «Короткий курс економічної науки» (1897), котрий у дореволюційні роки однією з основних посібників з вивченню марксистської економічної теорії у робочих кружках.

Богданов брав активну участь у революції 1905 р., члена виконкому Петербурзького Ради робочих депутатів був заарештований; відійшовши від в’язниці, знову повернувся до партійної роботи. Під час першої Першої світової Богданов був мобілізований у діючу армію і рік пробув на фронті лікарем. Стосовно війні обіймав «послідовну интернационалистическую позицію». У жовтневої революції А. А. Богданов участі я не приймав, але сприйняв її як «величезна соціальна завоювання» і активна працював у радянських організаціях. Був притягнутий до викладацької діяльності, працював професором політичної економії 1-го МДУ. У 20-ті роки багаторазово перевидавалися і користувалися не дуже популярна белетристичні твори Богданова — «Червона зірка» і «Інженер Мэнни».

Головна робота А. А. Богданова — «Тектологія» було видано вже у радянські часи. За вмістом вона значно обігнала свого часу, і, як і часто відбувався за історії, в останній момент публікації вона була незрозумілої науковим філософським суспільством. Разом про те «Тектологія», звісно, невіддільні від її створення: рівень розвитку марксистської філософії, характерні спершу ХХ в. дискусії серед філософівмарксистів — усе це знайшов свій вираження у тектологических ідеях А. А. Богданова. «Загальна організаційна наука» відразу після її публікації виявилася об'єктом інтенсивної й різкої критики. Багато в чому ця критика давала хибне уявлення про цілі цю концепцію, її підставах і специфічних особливостях. На частину цієї критики встиг відповісти сам А. А. Богданов — ці відповіді було опубліковано у ролі додатків до 3-го виданню «Тектологии» (1925;1929гг.). Частина критики на адресу «Тектологии» взагалі залишилася без відповіді, й за умов загалом негативного ставлення до творчості А. А. Богданова, що склався в $ 20 — 60-ті роки, поступово виробився набір зовні незаперечних аргументів проти «Тектологии», котра кочувала з видання видання, від до автору.

Вихідним пунктом тектологии є визнання необхідності підходи до вивченню будь-якого явища з погляду осередку. Прийняти організаційну думку — отже вивчати будь-яку систему з погляду як взаємин усіх її частин, і відносин її в цілому з середовищем, т. е. з усіма зовнішніми системами. Закони організації систем єдині для будь-яких об'єктів, самі різнорідні явища об'єднуються загальними структурними зв’язками і закономірностями, але в такій основі організаційні завдання можуть вирішуватися способами, аналогічними математическим.

Серед сили-силенної організаційних форм А. А. Богданов виділяє два універсальних типу систем — централистический (эгрессия) і скелетний (дегрессия). Для систем першого типу (эгрессия — від латинського «виходження з низки») характерно наявність центрального, більш високоорганізованого комплексу, стосовно якому всі інші комплекси грають роль периферії. Системи другого типу (дегрессия — від латинського «сходження вниз»), навпаки, утворюються з допомогою організаційно нижчих угруповань, виділених сложноорганизованными пластичними комплексами. Спеціального аналізу піддаються основні організаційні механізми — механізми формування та регулювання систем. До формує механізмам ставляться конъюгация (з'єднання комплексів), ингрессия (входження елемента одного комплексу у інший) і дезингрессия (розпад комплексу). Універсальний регулюючий механізм позначається Богдановим терміном «добір» й поширюється до процесів збереження та руйнації всіх видів систем. Прогресивному відбору («добору») приділяється основну увагу в «Тектологии», оскільки, з погляду автора, дійсне збереження форм у природі можливий лише шляхом їх розвитку. Відбір може бути позитивним або негативним — він діє при розвитку комплексів і під час їх відносного занепаду. Спільно позитивний і негативний відбори охоплюють всю динаміку світового розвитку. Позитивний відбір, ускладнюючи форми, збільшує різнорідність буття, доставляє нею матеріал, дедалі більше зростаючий; негативний відбір, спрощуючи цей матеріал, усуваючи з нього всі безсила, нестрункий, суперечливе, вносячи у його зв’язку однорідність і узгодженість, впорядковує останній. Взаимодополняя одне одного, обидва процесу стихійно організують мир.

Відповідно до організаційної думками світ розглядається А. А. Богдановим як що у безупинному зміні, у ньому нічого постійного, все суть зміни, дії і противодействия.

В основі тектологии, відповідно до А. А. Богданову, лежать три основних циклу наукового знання: науки математичні, природні і громадських. До їх даним застосовуються наукові методи дослідження та міркування. Філософські підстави тектологии, випливають із самих її будівельних цеглин. А. А. Богданов висловлює теза про відмирання філософії де можна виділити дві сторони. Перша у цьому, що «тектологія має робити зайвої філософію». Друга стосується затвердження А. А. Богданова у тому, що тектологія непросто знімає філософію, а долає її обмеженість, в тому однині і обмеженість марксистської філософії. А. А. Богданов розробляє, зокрема, «величезний питання ідеологіях, т. е. формах промови, мислення, права, основі моралі й т. буд., питання, охоплюючий велику область соціальних наук, зазвичай розглядався поза уявленням про соціальної організації, як цілому, частини якого пов’язані необхідної життєвої зв’язком. Марксизм вперше точно з’ясував цей зв’язок, але з повністю, а лише частково, її бік — залежність ідеології від відносин виробництва як форм вторинних чи похідних від форм основних… Уся ідеологічна сторона життя представляється у новому освітленні, і низку її загадок роз’ясняються порівняно легко». Ці та аналогічні міркування А. А. Богданова наводять його висновку у тому, що Карла Маркса — «великий попередник організаційної науки».

А. А. Богданов приділив багато уваги проблемі системної цілісності суспільства і його окремих підсистем різноманітних. Він обгрунтував два становища: Суспільство як організоване ціле є сума людських активностей, развертывающихся в природної середовищі; Кожна галузь народного господарства, підприємство, працівник як частину організаційної системи виконує на з нею й нею свою певну функцію. Ці дві вихідних моменту лежать у основі рівноваги економіки як будь-якої організаційної системи. Розглядаючи такі, А. А. Богданов вказує, з одного боку, на «организмичность» політичних систем, організаційних структур, їх окремих ланок тощо. буд., наявність в них власних (в збереженні й зміцненні своєї стабільності, свого місця у громадському розподілі праці, становища, впливу, влади й т. буд.) і коштів на їх реалізації, у яких виражається консервативне початок структури. З іншого боку, структурі притаманні лабільність, мінливість, спроможність до розвитку, які виражають функціональну бік організації. Такий підхід дозволяє вивчати і це об'єктивно оцінювати вплив організаційних структур до процесів громадської життєдіяльності, яку часто буває дуже великим і вирішальною. Цікаво відзначити й міркування А. А. Богданова у тому, що є стабільнішим і суспільно ефективним, якщо воно має слитную, централізовану структуру при несприятливих обставин («негативному організаційному доборі») чи (при «позитивному доборі») структуру, засновану на федерації, автономії, самоврядуванні. З цією міцно пов’язана і проблему рівноваги (відповідності, пропорційності тощо. п.) між елементами організації. А. А. Богданов розрізняє системи врівноважені й неврівноважені, говорить про можливостях їх переходу із одного стану до іншого. Він розглядає рівноважний стан системи не таки назавжди дане, бо як динамічний рівновагу. Система, яка перебуває у рівновазі, у розвитку помалу здає свої ту якість та переживає цей стан як «криза», а долаючи його, приходить до нового рівноваги на новий рівень свого розвитку. А. А. Богданов вважав, що соціалістичне («колективістська») суспільство — «высокодифференцированная система, між його частинами і різними сторонами повинні виникати дедалі нові розбіжності». Диференціація, багатство внутрішніх зв’язків системи висловлюють рівень його розвитку. Одночасно цілісність системи вимагає гармонізації у взаємодії її елементів, їх взаємодоповнення, що забезпечується розвитком відповідних зв’язків («додаткових співвідношень») між що розходяться частинами. Отже зростання різниці між елементами системи веде до дедалі стійким структурним співвідношенням в ній. «Системне розбіжність укладає у собі тенденцію розвитку, спрямовану до додатковим зв’язкам» Одночасно системне розбіжність укладає у собі іншу тенденцію, розвиваючу певні умови нестійкості - загострення системних протиріч. Суперечності ці здатні переважувати значення додаткових зв’язків. Будь-яка система «шляхом диференціації елементів розвивається прогресивно до певної межі, коли частини цілого стають занадто різні у своїй організації». І на цій стадії дезорганизующий момент — слідство накопичених системних протиріч — переважує силу додаткових перетинів поміж частинами і до розриву цих зв’язків — дезингрессиям, до загальному крахові організаційної форми цілого. «Результатом має стати чи перетворення структури, чи простий распад».

В працях А. А. Богданова окреме місце посідає використання тектологических законів і принципів і розробити проблем організації та управління господарськими структурами. Богданов, як і і ще марксисти, поділяв думка, що соціалізм означає подолання товарного виробництва. Разом із тим він визнавав необхідність використання товарногрошових відносин «за умов будівництва соціалізму». За підсумками «Тектологии» А. А. Богданов висував до центру уваги наукової і планової роботи новаторську тоді завдання розробки моделі господарського плану. У 1920 р., коли не було певного уявлення про єдиному господарському плані, А. А. Богданов сформулював суть і стала основні засади його побудови. Він: «Яке господарство можна назвати планомірним? Таке, де всі частини струнко узгоджені з урахуванням єдиного, методично виробленого господарського плану. Як правильно розпочати розв’язання це завдання, безприкладної по масштабу і з своїм труднощам? Принципи можуть бути лише з науково-організаційній погляду». А. А. Богданов сформулював найважливіші принципи господарства: цілісності економіки та єдності плану, прямих і зворотного зв’язку під управлінням і плануванні, рівноваги плану, пропорційності, збалансованості, задоволення людських потреб як вихідного пункту планування. Стійкість рівноваги всіх організаційних форм, по А. А. Богданову, визначається фортецею найслабшого ланки (закон найменших), що є особливе значення задля забезпечення пропорційності і збалансованості різних сторін, сфер і галузей народного господарства. Найважливішим в теорії та практиці планування необхідно обліку найслабших ланок, їх підтягування до які у її розвитку уперед і досягнення потрібного відповідності між різними частинами і показниками плану. Саме ця ідея США було покладено основою поширеного в 60−70 рр. методу мережного планування та управління. Вона складається у визначенні «критичного шляху» керованого процесу через «слабейшие точки» кожного його етапу. Цей «критичний шлях» найбільш напружений і тривалий по часу; їм вимірюється тривалість всього процесу. Його «слабейшие точки» може бути укріплені з допомогою ресурсів інших, менш напружених «подій та виконання робіт», що скорочує час пройти всього шляху. Цей метод поширився там. У його запровадження у господарство було передбачено постановою Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1966 р. та низку інших нормативних актів. Проте системи мережного планування та управління, мережні графіки тощо. п. досі пір не набули поширення. Зміцнення «слабейших точок» відповідає також іншому тектологическому правилу — пропорційності між елементами єдиної системи. Розвиток такий підхід фактично є практичні міри і теоретичні становища, створені задля випереджувальний розвиток окремих галузей і виробництв, які мають собою вузькі місця, стримуючі «соціальноекономічний прогрес країни загалом. У хвилях ідеологічних засуджень кінця 20-х і 1930;х втопилася відкрита «Тектологией» можливість математичного моделювання економічних процесів взагалі, і господарського планування зокрема. Пояснюючи «конъюгацию як вихідну категорію «Тектологии», яка має з'єднання різних елементів (комплексів) на щось єдине, А. А. Богданов пише: «Научно-организационные поняття як і суворо формальні, як математичні; які, власне, до них належить; «конъюгация» настільки ж формальне поняття, наскільки складання величин, яка є її окреме питання». І хоча ідеї «Тектологии» відкрито не приймалися, що з богдановских тектологических принципів, що відбивали ті чи інші боку громадських процесів, фактично на певної міри здійснювались у ході «будівництва соціалізму». Коли на повен зріст постало завдання планування, його основою стала розробка балансу народного господарства, до котрої я приступили планові і статистичні органи на початку двадцятих років. Заснувавши побудова балансу значною мірою на тектологических ідеях Богданова, автори за обстановкою на той час знаходили більш доцільним посилатися не так на А. А. Богданова, але в М. І. Бухаріна, що досить спрощено сприйняв тектологическое пояснення універсальних явищ природи й суспільства. Проте після обвинувачення Бухаріна в правом ухилі почалася різку критику його теоретичних позицій, що привів його до її огульному заперечення. На конференції аграрников-марксистов І. У. Сталін відкинув ідею економічного рівноваги, трактуючи її як обгрунтування її як статичного (а чи не динамічного) рівноваги секторів господарства, як «антимарксистский пошук неіснуючого шляху між капіталізмом і социализмом.

Многие вчені хто вважає, що «Тектологія» глибоко споріднена з таким сучасним наукових відділеннях, як кібернетика, системний підхід, структуралізм, теорія катастроф тощо. п. «Фактично Богданов був попередником кібернетики Вінера — писав радянський кібернетик Р. М. Кухарів — Філософські й політичні помилки А. А. Богданова відомі, проте навряд чи вони сьогодні визначають його наукове обличчя… Сам Богданов відокремлював тектологию від своїх філософських теорій. Він визначав її як „загальну організаційну науку“, але нерідко твердив її як теорію систем; термін „комплекс“ в нього в тектологии отже просто „система“… Було б справедливо, якби нинішні кібернетики розглянули тектологию знову і вирішили, що гідно уваги, що у ній промахи й абсурд». А. А. Богданов першим оцінив величезні перспективи, що відкриває перед людством оволодіння атомну енергію, й ті небезпеки, які таїть її неконтрольоване використання. Останніми роками життя А. А. Богданов енергійно працював директором започаткованого ним в 1926 р. першої у світі Інституту переливання крові. Метод трансфузії (переливання крові) вона як можливість застосування в медицині положень, развиваемых «загальної організаційної наукою», як спосіб підвищення життєздатності організму, продовження людської життя. З початку своєї діяльності Інститут ставив собі як науково-дослідні, а й практичні завдання. Рішення науковоэксперементальных завдань Інституту було з відомим ризиком. Богданов бачив можливості проводити найризикованіші досліди лише з собі. Дванадцятий експеримент закінчився йому трагічно — важкої хворобою і смертю 7 квітня 1928 р. Постановою Раднаркому РРФСР від 13 квітня 1928 р. Державному науковому інституту переливання крові надали ім'я А. А. Богданова.

А. А. Богданов похований на Новодєвічому цвинтарі в Москве.

Богданов А. А. Тектологія: (Загальна організаційна наука). У 2-х книгах. М.: Економіка, 1989. Моїсєєв М. М. Соціалізм і інформатика. М.: Политиздат, 1988. Історія філософії у СРСР. Т.5. Кн.1. М., 1985. Бєлова А. А., А. А. Богданов //Видатні діячі радянського охорони здоров’я. М., 1974.