Туберкульоз статевих органів

Реферат на тему:

Туберкульоз статевих органів ПЛАН.

1. Визначення та патогенез.

2. Класифікація.

3. Діагностика.

4. Лікування Використана література.

1. Визначення та патогенез Туберкульоз жіночих статевих органів є завжди вторинним захворюваннямвиникає при переносі інфекції з первинного вогнища (легені) гематогенним шляхом чи по лімфатичних судинах з мезентеріальних лімфатичних вузлів і очеревини. Найбільше часто вражаються маткові труби, рідше ендометрій та яєчники, дуже рідко шийка матки, вульва піхви. Розрізняють ексудативну, продуктивну і казеозську форми.

Характер процесу визначається поширеністю, глибиною і ступенем ураження стінок сечовивідних шляхів: від вогнищевого запалення на слизовій і в підслизовому шарі на початковому етапі до глибокого виразково-некротичного деструктивного ураження, що закінчується фіброзом, рубцьовими деформаціями і структурами.

Туберкульоз жіночих статевих органів проявляється у вигляді туберкульозу маточних труб (сальпінгіт) — прогресуючого туберкульозу придатків матки (сальпінгоофорит) — поширеного туберкульозу внутрішніх статевих органів з переходом процесу з придатків на тіло матки, ураження м’язової стінки може виникати одночасно з ураженням слизової порожнини маткитуберкульоз зовнішніх статевих органів.

У полові органи інфекція поширюється гематогенно чи лімфогенно з вогнищ первинного туберкульозу.

Серед хворих із запальними захворюваннями внутрішніх полових органів туберкульоз діагностується в 10−11%, серед жінок з безплідністю — у 10−22%, серед хворих з порушенням менструального циклу — у 8.4%.

Туберкульоз — інфекційне захворювання, звичайно з хронічним плином, викликуваний туберкульозною мікобактерією. Туберкульоз полових органів найбільше часто зустрічається у віці 20−40 років.

По механізму виникнення туберкульоз полових органів жінки частіше є вторинним: зараження відбувається гематогенним шляхом з первинного вогнища (у легенях), рідше — лімфогенним, наприклад, при туберкульозній поразці кишечнику, з мезентеральних лімфатичних вузлів. Однак вважається можливим і первинним розвитком туберкульозу жіночих полових органів у дитинстві.

З жіночих полових органів найбільше часто туберкульозом уражаються маткові труби (85%), рідше — матка (24%), яєчники (5−8%), шейку матки (0,8%) і рідко — піхва і зовнішні полові органи.

Симптоми туберкульозу жіночих полових Клініка туберкульозу жіночих статевих органів відрізняється розмаїтістю: спостерігаються малосимптомні клінічні форми з хронічним плином, підгостр форми з ураженням очеревини, важкі гострі поразки з тазовим перитонітом тощо.

Туберкульоз маткових труб буває, як правило, двостороннім. Спочатку туберкульозні горбки з’являються в слизуватій оболонці, а при несприятливому плині можуть уражатися м’язовий шар стінки труби й очеревина. При закритті просвіту труби настає казеозний розпад туберкульозних вогнищ, і труба заповнюється казеозними масами. Стінки труб стовщені, труба має форму реторти.

При туберкульозі матки звичайно уражається ендометрий, причому якщо уражений тільки функціональний шар, то при його відторгненні може наступити самолікування. При туберкульозі шийки матки на ній утворяться виразки неправильної форми з різко обкресленими підритими краями.

Гострий процес спостерігається рідко, хворобливі симптоми часто не виражені. Хворі пред’являють скарги на зниження апетиту, загальну слабість, пітливість, субфебрильну температуру тіла. При загостренні туберкульозного процесу температура тіла може підвищуватися до 38−39° С. Крім перерахованих симптомів при туберкульозі полових органів відзначаються болі, безплідність і порушення менструальної функції, що неспецифічно для туберкульозного процесу. Болю носять невизначений характер, локалізуються в низі живота, підсилюються при менструації, дефекації, половому акті.

Безплідність нерідка буває первинним, однак можливо і настання безплідності після перших чи пологів аборту. Звичайно воно зв’язано з непрохідністю маткових труб.

Порушення менструальної функції виражається в аменореї, гіпоолігоменореї чи гіперполіменореї, іноді в метроррагії. Зазначені розлади є наслідком як місцевих змін у жіночих полових органах, так і туберкульозної інтоксикації, тому вони можливі при туберкульозі іншої локалізації. Іноді хворих турбують біли.

Для туберкульозу характерно тривалий хронічний плин з кількаразовими загостреннями, що виникають у результаті впливу несприятливих факторів (фізична перенапруга, ангіна, грип, внутріматкові лікувальні чи діагностичні маніпуляції). Загострення іноді настають у зв’язку з початком полового життя, фізіотерапевтичним лікуванням і ін.

У початкових стадіях туберкульоз полових органів може протікати приховано. Плин туберкульозного процесу залежить від загального стану організму, що оточують умов, форми захворювання і ступеня поширення процесу. При раціональному лікуванні і сприятливих побутових умовах процес поступово купірується і настає видужання.

Симптоми нерідко замасковані. Захворювання приймають за запалення придатків матки, обумовлене гноєродними мікробами. У тій чи іншій ступені виражені загальні симптоми: нездужання, адінамія, легка стомлюваність, гіпотонія, зниження апетиту, пітливість, субфебрильна температура. Менструальна функція порушена: частіше буває гіпоолігоменорея, рідше — ациклічні кровотечі, чи аменорея альгодисменорея. Як правило, розвивається первинна безплідність. Біль невизначена.

2. Класифікація.

1. Туберкульоз придатків матки з наявністю ознак активності (VA, VБ групи диспансерного обліку). Клінічні форми:

а. З незначними анатомо-функціональними змінами.

б. З вираженими анатомо-функціональними змінами.

В. З наявністю туберкулеми.

При кожній формі процес розрізняють по характері плину (гострий, подострий, хронічний) — по поширеності (поразкою матки, шейки, вульви, піхви, залучення в процес очеревини і прилягаючих органів, асцит) — по фазах (інфільтрація, рассасивание, обизвествление, рубцювання) — по бацилловиделению (ВК+ і БК-).

2. Туберкульоз матки з наявністю ознак активності (групи VA VБ) а. Осередковий ендометрит б. Тотальна поразка ендометрия в. Метроендометрит.

3. Туберкульоз шийки матки, вульви, піхви.

3. Діагностика.

• ані анамнезу.

• ентгенологічні методи.

• уберкулінодіагностика.

Діагноз дозволяють поставити ретельно зібраний анамнез (у тому числі відомості про контакт із туберкульозними хворими), внутрішкірна проба з туберкуліном, застосування туберкулінової провокаційної проби Коха з оцінкою осередкової реакції, гістологічне дослідження зіскрібу ендометрія (виявлення туберкульозних горбків) і вилучених при операції придатків, виявлені під час операції туберкульозні горбки на очеревині труб.

Важливою вказівкою на можливість туберкульозної інфекції є загострення хронічного запалення придатків під впливом теплових фізіотерапевтичних процедур.

Знайти туберкульозні мікобактерії у виділеннях з матки, менструальної крові дуже важко. Рентгенологічний метод (гістеросальпінгографія) може дати додаткові відомості, тому що ригідність труб, їхньої структури, непрохідність в ампулярних відділах, внутріматкові синехії часто зустрічаються при генітальному туберкульозі.

До бактеріовиділювачів відносяться хворі, у яких мікобактерії туберкульозу виявлені будь-яким методом дослідження, навіть одноразово, але при наявності клініко-рентгенологічних даних, які свідчать про активність процесу. При відсутності явного джерела бактеріовиділення потрібне двократне виявлення мікобактерій туберкульозу бу-яким методом.

Якщо бактеріовиділення встановлено, те в діагнозі після характеристики туберкульозного процесу записується МБТ+. У тому разі, коли МБТ усіма методами дослідження не виявлені записується МБТ-. Якщо дослідження матеріалу на МБТ не проводилося, те в діагнозі МБТ не записується.

Результати гістологічного дослідження вносяться в діагноз тільки в тихнув випадках, якщо воно проводилося. При позитивному результаті записується ГІСТ+, при від'ємному — ГІСТ-. Якщо гістологічне дослідження матеріалу не проводилося, те в діагнозі ГІСТ не записується.

4. Лікування Використовують протитуберкульозні препарати (ізоніазид, етамбутол, етіонамід, стрептоміцин, ПАСК), біостимулятори (лідазу, склоподібне тіло), фізіопроцедури (електрофорез цинку чи тіосульфату натрію).

Нормалізація праці і відпочинку, повноцінне харчування, вітаміни. Якщо діагноз встановлений вперше, проводять специфічну антибактеріальну терапію безупинним курсом, що триває 1−1,5 року, під час якого чергують ряд препаратів при одночасному призначенні не менше двох.

Лікування проводять під спостереженням лікаря протитуберкульозного диспансеру, потім — санаторне лікування, осінні і весняні курси антибактеріальної терапії.

При спайкових процесах іноді призначають кортикостероїди. Оперативне лікування показане тільки при осумкованих, довгостроково існуючих запальних утвореннях.

Прогноз при своєчасному й адекватному лікуванні для життя сприятливийдля менструальної і генеративної функці-несприятливий.

Використана література:

1. 1.Медична енциклопедія. — Т.3. — М., 1986.

2. 2.Основи гінекології / За ред. Марущенка В. С. — К., 1998.

3. 3.Хвороби жіночих статевих органів. — М., 1988.