Радіочутливість організмів. 
Біологічна дія іонізуючих випромінювань

У радіобіології рівноправними є два терміни, що характеризують відношення організму до іонізуючих випромінювань, — радіочутливість і радіостійкість. Вони взаємозв'язані і з різних боків віддзеркалюють одне і те саме явище. Якщо організм має високу радіочутливість, то він характеризується низькою радіостійкістю, і навпаки. Проте ці терміни треба розрізняти. Радіочутливість організму — це його здатність реагувати на мінімальні дози іонізуючої радіації, відчувати за допомогою своїх систем незначні рівні опромінення. Радіостійкість — це здатність організму переносити високі рівні опромінення. Якщо для характеристики радіостійкості можна використовувати рівні доз, при яких після опромінення гине певна частина організмів (наприклад ЛД50 — напівлетальна доза, при якій гине і, відповідно, виживає половина організмів) або гинуть всі (ЛД10о — летальна доза), то оцінка радіочутливості поки що утруднена. Тому, характеризуючи радіочутливість різних організмів чи їх радіостійкість, звичайно застосовують один рівень доз — ЛД50.

Радіочутливість рослин

Іонізуюче випромінювання на рослини діє порізному. Найбільш радіочутливі рослинні організми — лілейні, соснові, найбільш радіостійкі — деякі види синьозелених водоростей.

Є відомості про радіочутливість більш як 3000 рослин, що належать до різних родин, родів, видів. Але вони здебільшого стосуються насіння — стадії розвитку рослин, в якій вони перебувають у стані глибокого спокою, тому виявляють високу стійкість як проти іонізуючих випромінювань, так і проти інших шкідливих факторів. Але варто тільки помістити насіння у вологе середовище при кімнатній температурі (18—22 °С), як одразу в них активізуються процеси обміну речовин і вони починають проростати. Радіочутливість дводенного проростка порівняно з насінням збільшується в десятки разів, дещо варіюючи в окремі фази розвитку, лишається приблизно на тому ж рівні до кінця вегетації. Хоч слід зазначити, що інформації про радіочутливість рослин у стадії вегетації є небагато.

Найвища радіочутливість серед рослин і, мабуть серед усіх живих організмів у лілії. Як бачимо, напівлегальна доза для рослин лілії становить лише 0,5—1 Гр, а летальна— 2 Гр (ЛДюо Для всіх організмів, як правило,?в 1,7—2,3 раза вища за ЛД5о). А стійкість насіння лілії проти радіації в 10—20 разів більша. До рекордсменів за чутливістю до іонізуючих випромінювань належать хвойні рослини, і насамперед сосна та ялина, для яких летальні дози становлять відповідно 4—6 і 5—10 Гр. Через це під час аварії на Чорнобильській АЕС загинув сосновий ліс на площі 500 га. Водночас радіостійкість лісових масивів, що складаються з ялини і листяних порід, вища і вони залишилися живими, хоч і досі зберігають деякі ознаки променевої хвороби і зазнали різних морфологічних змін.

Серед сільськогосподарських культур найбільшу радіочутливість мають деякі представники родини бобових, а максимальну серед них — кінські, або кормові, боби. Для деяких сортів бобів напівлегальні й летальні дози майже такі самі, як і для ялини. Досить чутливі до іонізуючої радіації злаки. А роди більшості овочевих, технічних культур мають порівняно високу радіостійкість, тобто низьку радіочутливість.

Максимальна радіостійкість серед вищих рослин у представників родини хрестоцвітих (редису, редьки, брукви та ін.). Так, напівлетальна доза для вегетуючих рослин редису в 50—100, а для насіння — у 100—200 разів вища для найбільш радіочутливих родів і становить відповідно 50 і 2000 Гр.

Досить широке варіювання напівлегальних доз для окремих родів рослин дає деяке уявлення про різницю між радіочутливістю окремих видів. Але вона може істотно відрізнятися і в різних сортів. В цьому немає нічого дивного, оскільки різні сорти мають різну стійкість проти різних факторів: низьких та високих температур, хімічних речовин, хвороб тощо. Відомо, наприклад, що для сортів пшениці напівлетальні дози відрізняються в З рази, а для гороху — в 5 разів.

Надзвичайно висока радіостійкість у нижчих рослин — грибів, водоростей, лишайників. Чемпіон серед них, як і серед усіх видів рослин — синьозелені водорості, які ще називають ціанобактеріями, або ціанеями. Напівлетальні дози для деяких з видів їх досягають 12— 16 кГр. В цьому відношенні вони поступаються лише вірусам — найелементарнішій і найпростішій неклітинній формі живих організмів.