Аналіз факторів впливу на рівень продуктивності праці

У першому розділі мною було досліджено фактори, які впливають на рівень продуктивності праці. Було виділено з сучасних вчених-економiстiв деяких, які розділяють чинники продуктивностi працi пiдприємств на внутрiшнi та зовнiшнi. У групу перших вони включають «твердi» чинники, що складаються з виробiв, устаткування, технологiй, матерiалiв i енергiї. У другу групу — людей, органiзацiю i систему, методи роботи, стилi управлiння. При цьому найбiльш обґрунтованими i детально описаними є зовнiшнi чинники, де в першу пiдгрупу включенi економiчнi, демографiчнi i соцiальнi чинники; у другу — робоча сила, земля, енергетичнi ресурси, сировина; у третю — iнституцiйнi механiзми, полiтика i стратегiя; iнфраструктура, тощо.

Зовнiшнi чинники впливають на рiвень i динамiку продуктивностi працi за допомогою урядових рiшень i iнституцiйних чинникiв. До останнiх вiдносять чинники, пов’язанi з управлiнням, регулюванням окремих сфер, областей, економiчних, суспiльних вiдносин. Так, до iнституцiйних належать науково-технiчнi, фiнансовi, iнвестицiйнi, соцiальнi чинники i заходи з полiпшення управлiння, перетворення iнститутiв (правил, норм, положень) управлiння цими сферами, установ управлiння.

У даній класифікації цікавлять виробничі внутрішні фактори, оскільки виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Вони поділяються на екстенсивні й інтенсивні. Інтенсивні фактори діють на процес отримання прибутку шляхом кількісного вимірювання: обсягу засобів і предметів праці, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори діють на процес отримання фінансових результатів якісним вимірювачем, тобто підвищенням продуктивності праці, використання прогресивних видів стимулювання підвищення продуктивності праці тощо.

Серед наведених факторів, мною було вибрано 5 чинників для аналізу. Це коефіцієнт використання виробничої потужності, рівень кваліфікації робітників, коефіцієнт плинності кадрів, втрати робочого часу та зарплатомісткість продукції.

Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів.

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей аналізується на основі коефіцієнта використання виробничих потужностей:

(2.6).

де Q — обсяг виробництва продукції, П — середньорічна виробнича потужність підприємства.

Таблиця 2.29. Динаміка використання виробничої потужності

Як бачимо, на підприємстві має місце зниження рівня в простої обладнанні і підвищення екстенсивної нагрузки обладнання, що являється важливим фактором поліпшення використання виробничих потужностей.

Також слід відмітити зв’язок потужності та продуктивності праці. Адже, підвищення коефіцієнту також дає резерв підвищення продуктивності праці. Це досягається за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів.

Збільшення випуску продукції по діючому обладнанні було досягнено за рахунок підвищення якості перероблюваної сировини і матеріалів, запровадження нових технологічних процесів, модернізація обладнання і широкого використання передового досвіду колективу підприємства.

Наступним чинником, який впливає на продуктивність праці є рівень кваліфікації робітників. На підприємстві ЗАТ «Оболонь» працюють робітники шести розрядів. Для того, щоб проаналізувати рівень кваліфікації робітників мною було визначено відношення робітників 5 і 6 розрядів до інших.

Таблиця 2.30. Рівень кваліфікації працівників

З таблиці видно, що за період 2007;2008 років рівень кваліфікації знизився на 13%. Адже, з 547 робітників, які прийшли на підприємство лише 22 мають 5 і 6 розряд.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик). Для оцінки кваліфікаційного рівня та організації оплати праці робітників тих професій, а керівників, спеціалістів та службовців за посадами, що є загальними для всіх бюджетних установ і організацій, використовується «Єдина тарифна сітка». При цьому передбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних організацій встановлюються з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації.

Також слід проаналізувати коефіцієнт плинності кадрів на підприємстві. Він розраховується як відношення кількості звільнених працівників за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності працівників.

Таблиця 2.31. Динаміка плинності кадрів

Оскільки, підприємство, прагнучи до найвищої продуктивності праці, зацікавлене в стабільному колективі і вживає з економічних міркувань заходів щодо обмеження числа небажаних звільнень. Тому, плинність персоналу спричинює чимало економічних втрат, серед яких можна виділити прямі втрати, викликані неукомплектованістю робочих місць виконавцями.

Крім того, як правило, продуктивність праці працівників, що мають намір покинути підприємство, знижується у зв’язку зі зміною їх ціннісних орієнтацій. Продуктивність праці в групі працівників, що недавно прийшли на підприємство, також нижча, ніж у середньому по підприємству, через тимчасову непристосованість до нової робочої ситуації й у зв’язку з проблемами соціальної адаптації.

Тому, плинність кадрів є важливим та немалозначним чинником, що впливає на продуктивність праці. За період 2007;2008рр. плинність кадрів зросла, хоча дане підвищення не є суттєвим. У 2007 році плинність кадрів склала 1,1% і за рік змінилась лише до 1,2%.

Наступним фактором є втрати робочого часу на підприємстві.

Таблиця 2.32. Баланс робочого часу на одного ПВП на ЗАТ «Оболонь» за 2007;2008рр.

Як бачимо, раціональне використання робочого часу, тобто зменшення і ліквідація цілоденних та внутрішньо-змінних простоїв — важлива умова збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.

Аналіз використання робочого часу показує, те що на підприємстві основу невикористаного часу становлять основні та додаткові відпустки, хвороби працівників, неявки з дозволу закону, учбові неявки, відпустки з дозволу адміністрації. Основну ж проблему з втратою робочого часу, я бачу в низькій середній тривалості робочого дня. Дане значення показує серйозну проблему з трудовою дисципліною на підприємстві. Що може призвести до внутрішньо-змінним простоям. За період 2007;2008 років втрати робочого часу склали 0,875% та 1,5%.

Останнім з факторів є фактор зарплатомісткості продукції підприємства.

Таблиця 2.33. Зарплатомісткість продукції підприємства

Зарплатомісткість продукції - обернений показник до зарплатовіддачі. У 2007 році зарплатомісткість продукції становила 13,7%, тобто лише 13% частина собівартості продукції становлять витрати на заробітну плату персоналу. У 2008 році цей показник зменшився на 1,25%, що є досить негативним.

На сьогоднішній день частка фонду оплати праці в структурі собівартості продукції більшості українських підприємств становить близько 12%. В той же час, за стандартами промислово розвинених країн ця частка сягає 35%. Таким чином, в Україні склався надзвичайно низький рівень оплати праці, що свідчить про непропорційний та несправедливий розподіл багатства між різними категоріями громадян та є однією з основних причин низького рівня життя населення.