Управління затратами

Міністерство освіти України.

Український державний хіміко-технологічний університет.

Кафедра: Менеджменту.

Дисципліна: Управління затратами.

Контрольна робота.

Виконала: студентка заочного ф-ту грн. 6-ЕК-2.

Мигуля О.Д.

№ залікової книжки 960 649 варіант № 24.

Перевірила: Некрасова Т.І.

Дніпропетровськ.

2002р.

План:

1. Нормативний метод обліку витрат.

1.1. Нормативна калькуляція.

1.2. Облік зміни норм.

2. Об'єкти й методи калькулювання.

2.1. Поняття про «єкту обліку витрат.

3. Задачі управлінського обліку.

4. Завдання № 24.

1. Нормативний метод обліку витрат.

Своєчасний вплив на рівень витрат на виробництво й формування собівартості продукції можливий при такій організації й методології обліку, при якій заподій змін собівартості, допущення перевитрат й отримання економії засобів розкривається не лише шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й і щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації й поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод який застосовується в різних галузях промисловості.

Важливими завданням нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні й в практичній роботі резерви, визначат и результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть доля в виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Нормативний метод обліку ґрунтується на:

— нормуванні витрат й обов «язковому складанні нормативних калькуляцій по кожному виробу;

— щомісячному чи щоквартальному обліку внесених змін у встановлені норми;

— систематичному виявленні відхилень фактичних витрат від поточних юрм витрат матеріалів й заробітної плати;

— калькулюванні фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи із їхні нормативної собівартості й відхилень від норм;

— аналізі відхилень за причинами й винуватцями.

При цьому до однорідних груп продукції відносять вироби із однаковими технологіями виготовлення, трудомісткістю й складом матеріалів. У умовах застосування у виробах типізованих деталей розширюються можливості про «єднання на підприємствах машинобудування машин й приладів в однорідні групи.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти й встановлювати заподій відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат й кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління.

Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами й обліковуватись. Облік відхилень ведеться із метою забезпечення своєчасної інформації про розміри й заподій додаткових, не передбачених нормами витрат, й прийняття необходимых організаційних й технічних заходів.

При нормативному методі винен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм й використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

На підприємствах винен бути встановлений порядок оформлення змін норм, а також повідомлення зацікавлених відділів й цехів про ці зміни. За повідомленням про зміни норм вносяться зміни в технічну й планову документацію, котрі є основою для оформлення первинних документів (вимог, лімітних карток, робочих нарядів, маршрутних листків тощо), де зазначаються діючі витратні норми для видачі сировини, матеріалів й напівфабрикатів, а також для нарахування оплати праці.

1.1. Нормативна калькуляція.

при нормативному методі обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція.

Чинні норми — це обумовлені технологічним процесом норми, за якими виконуються відпуск сировини і матеріалів та оплата виконаних робіт. Відхиленням від норм вважаються як економія, то й додаткові витрати сировини, матеріалів, заробітної плати та інші додаткові витрати (до того числі викликані заміною сировини і матеріалів, оплатою робіт, не передбачених технологічним процесом, доплатам за відхилення від нормальних умів роботи тощо).

Нормативні калькуляції складаються на усі види виробів, котрі випускає підприємство. При виготовленні ж окремих видів виробів в різних виконаннях нормативна собівартість визначається для шкірного варіанту виконання окремо. Нормативні калькуляції можуть складатись послідовно на деталі, вузли, складальні із «єднання й вироби вцілому чи, лише на вироби вцілому. Калькуляція на деталі та вузли складається лише за статтями основних витрат. При цьому в калькуляціях на виріб вцілому додаються витрати на обслуговування виробництва й управління, а витрати на матеріали розшифровуються по окремих групах матеріалів. При безцеховій структурі управління нормативні калькуляції розраховують по підприємству в цілому.

Приклад 1. Нормативна калькуляція розточувального верстату.

|Статті витрат |За нормою, грн. | |Сировина і основні матеріали (за мінусом відходів) |620 | |Напівфабрикати купрвані й комплектуючі вироби |5570 | |Всього матеріалів |6190 | |Транспортно — заготівельні витрати |720 | |Основна заробітна плата виробничих робітників |860 | |Додаткова заробітна плата виробничих робітників |300 | |Відрахування на соціальне страхування |435 | |Витрати на освоєння виробництва нових видів |215 | |продукції | | |Відшкодування зносу спеціальних інструментів та |450 | |пристроїв | | |Витрати на утримання й експлуатацію обладнання |1080 | |Загальновиробничі витрати |890 | |Всього виробнича собівартість |17 330 |.

1.2. Облік зміни норм.

Впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, более досконалого обладнання, раціоналізаторських пропозицій призводить до зниження витрат матеріалів й заробітної плати на одиницю продукції, а отже, й до змін встановлених по них нормативів. Ці зміни фіксує відділ підготовки виробництва в спеціальних повідомленнях, котрі складають окремо на зміни норм витрат матеріалів, нормативного години й розцінок, цехових та інших витрат. У повідомленнях наводяться назва деталі (виробу), якої стосується зміну норм, стара й нова норми, різниця від зміни норми, дата й обґрунтування заподій введення нової норми.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Основна частка змін норм відноситься до трудових витрат.

Зміни норм обов «язково групують по причинах, найменуваннях виробів, їхні однорідних групах, цехах. На підставі повідомлень зміни норм вносять в нормативні калькуляції. Нові змінені норми, як правило, вводяться із 1-го числа наступного місяця (кварталу).

Облік змін норм дає можливість уточнювати фактори формування фактичної собівартості й виявляти економічну ефективність впроваджених раціоналізаторських пропозицій й проведених організаційно-технічних заходів. У всіх виробництвах у разі змін норм виникає необхідність переоцінки незавершеного виробництва на цю ж дату. Це викликане тім, що витрати залишку незавершеного виробництва, котрі переходять на 1-ше число звітного місяця, розраховані за старими нормами, а звітна калькуляція, котра складена, виходячи з витрат, за новими нормами. Переоцінку незавершеного виробництва проводять із використанням коефіцієнтів (індексів змін норм) (приклад 2).

Приклад 2. Уточнення оцінки незавершеного виробництва в результаті змін норм витрат.

|Показники |Матеріали, грн.|Заробітна |Всього | | | |плата, грн. | | |За нормативами, котрі діють |500 |200 |700 | |до 1-го числа звітного місяця | | | | |За нормативами, котрі діють |475 |194 |669 | |із 1-го числа звітною місяця |(500×0,95) |(200 X 0,97) | | |Зміна норм витрат, котрі |-25 |-6 |-31 | |уточнюють оцінку | | | | |незавершеного виробництва | | | | |(знижка) | | | | |Примітка. У прикладі припускається, що витрати в незавершеному | |виробництві складаються із витрат матеріалів та заробітної плати, індекс | |змін норм за якими, відповідно, 0,95 та 0,97 |.

2. Об'єкти й методи калькулювання.

2.1. Поняття про «єкту обліку витрат.

Про «єктом обліку витрат П (С)БО 16 «Витрати «називає продукцію, роботи, послуги чи вид діяльності підприємства, котрі потребують визначення заговорили українською у «язаних із їхнього виробництвом (виконанням) витрат.

Більшість підприємств складним комплексом виробництв із різними про «єктами обліку виробничих витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат по основній продукції може бути організований за технологічними процесами чи стадіями. При виробництві бромистого заліза виділяються наступні стадії: отримання та підготовка рани (бурових вод); вибір розчину бром-заліза; виготовлення твердого бромзаліза. Облік замовлених хімічних реактивів може бути організований за окремими замовленнями. Разом із тім, витрати по фасуванню, упаковці хімреактивів й препаратів узагальнюються до однієї групу й розподіляються пропорційно до планової собівартості. Таким чином, в цих умовах явно виражені щонайменше три типи про «єктів обліку витрат, котрі відповідно визначають відмінності методів обліку.

Аналогічна ситуація має місце й на підприємствах інших галузей. У масовому й багатосерійному машинобудуванні найчастіше витрати заготівельних цехів обліковуються по виробництвах, витрати на виготовлення основної продукції - по групах виробів, дослідного виробництва, разових робіт — за замовленнями.

Про «єктом обліку виробничих витрат ми будемо вважати початкову одиницю, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва.

Відмінності в умовах виробництва підприємств різних галузей визначають наявність варіантів в організації аналітичного обліку, котрі можна умовно назвати постатейними, постатейно — напівфабрикат ними й напівфабрикатними. Постатейний варіант передбачає облік витрат за відповідними калькуляційними статтями, затвердженими для даної галузі галузевими інструкціям". При постатейно — папівфабрикатному варіанті витрати частини заготівельних цехів ряду машинобудівних підприємств можуть включатися до собівартості виготовленої продукції комплексною статтею «Напівфабрикати власного виробництва ». Напівфабрикатний варіант передбачає ведення обліку за статтями із послідовним включенням витрат попередніх стадій обробки до наступних за статтею «Напівфабрикати власного виробництва ». У літературі перший варіант частіше всього називається безнапівфабрикатним, а третій — напівфабрикатним.

З поняттям про «єкту обліку витрат тісно заговорили українською у «язане поняття методу обліку витрат. Методи обліку виробничих витрат умовно можна поділити на дві групи:

а) тих, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині чи групах виробів; б) тих, що базуються на обліку витрат за технологічними процесами.

До першої групи відносяться методи обліку витрат по деталях, вузлах, виробах, групах виробів чи замовленнях. У іншому випадку облік витрат ведеться по операціях, стадіях, технологічних процесів чи по виробництву в цілому.

Поняття методу обліку витрат в економічній літературі найчастіше розглядається у нерозривному взаємозв «язку з способами обчислення собівартості продукції, оскільки кінцевою метою виробничого обліку є калькулювання собівартості продукції, що випускається.

Таким чином, под методом обліку витрат та калькулювання, розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними про «єктами й прийомами розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Виробництво будь-якого виробу — це сукупність технологічних процесів та енергетичних, ремонтно-відновлювальних, транспортних й складських операцій. На підприємствах може бути декілька виробництв. Так, наприклад, текстильний комбінат складається із прядильного, ткацького крутильно-ниткового, фарбувально-обробного виробництва; шовковий комбінат — із кокономоткового, шовкопрядильного, шовкокрутильного, шовкоткацького, фарбувально-обробного. Існують доменне, прокатне, коксохімічне, ковальне, штапельне виробництво тощо.

Кожне виробництво включає один чи декілька технологічних процесів, котрі зводяться до послідовної обробки вихідної сировини чи матеріалу. Технологічний процес складається із окремих технологічних операцій — послідовних етапів обробки, що виконуються робітниками чи групою робітників на одному робочому місці, машині, автоматі й т.д. Ряд таких операцій, заговорили українською у «язаних між собою безперервним виготовленням продукції, послідовним розміщенням устаткування, про «єднується в стадії. Таким чином, виготовлення шкірного продукту вкладається в схему:

операція стадія технологічний процес виробництво.

Існують такі методи калькулювання:

— по детальний облік;

— облік витрат по виробах;

— облік витрат за групами виробів;

— облік витрат по замовленнях;

— облік витрат по процесах;

— облік витрат по виробництвах.

3. Задачі управлінського обліку.

Головною метою управлінського обліку є калькулювання собівартості, виконання альтернативних розрахунків щодо рішення однієї задачі. Управлінський облік сформувався на основі виробничого обліку.

Управлінський облік містить в собі виробничий облік, частину фінансового обліку (по складанню звітів про витрати на виробництво продукції), частину податкового обліку (по складанню форми № 2 «Звіт про прибутки та збитки»).

Таким чином, можна сформулювати головні задачі управлінського обліку:

— створення інтегрованої системи обліку витрат й доходів;

— нормування витрат;

— планування, контроль й аналіз витрат;

— бюджетування;

— забезпечення бази для ціноутворення;

— надання інформаційної допомоги фінансовим менеджерам для прийняття оперативних управлінських рішень;

— контроль, планування й прогнозування економічної ефективності діяльності підприємства й центрів відповідальності;

— вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємств.

4. Завдання № 24.

Ціна одиниці виробленої продукції - 60 грн., а витрати підприємства, пов’язані з її виробництвом і які реалізацією, становлять, грн.;

|№ |Стаття витрат |Змінні |Постійні | |п/п| |видатки |витрати за | | | |одиницю |місяць | |1. |Основні матеріали |8 |- | |2. |Основна вести |18 |- | |3. |Загальновиробничі витрати |8 |6120 | |4. |Загальногосподарські витрати |6 |2784 | |5. |Витрати збут |4 |696 | | |Усього: |44 |9600 |.

Необходимо:

1. Визначити точку беззбитковості і можуть побудувати графік безубыточности;

2. Визначити, який прибуток отримає підприємство у разі реалізації 1000 одиниць продукции;

3. Визначити, який реалізацію необхідний одержання прибутку 70 400 грн.

Рішення задачі № 24. 1.

|(1)|Точка беззбитковості в |= |Постійні |/ |маржинальний | | |натуральних одиницях | |витрати | |дохід на одиницю |.

Постійні витрати = 6120 + 2784 + 696 = 9600 (гріш. од.).

|(2)|маржинальний дохід на одиницю |= |Ціна за |- |Змінні витрати |= | | | | |одиницю | |на одиницю | |.

= 60 — 44 = 16 (гріш. од.).

З формули (1) маємо:

|Точка беззбитковості |= |9600 / 16 = 600 (нат. од.) | |в натуральних одиницях | | |.

|(3)|Точка беззбитковості |= |Крапка беззбитковості в |* |Ціна |=| | |в грошових одиницях | |натуральних одиницях | |одиниці | | | | | | | |продукції | |.

= 600 * 60 = 36 000.

Побудуємо графік беззбитковості.

де, а -лінія загальних витрат в — лінія доходу.

2. Прибуток, що одержить підприємство в разі реалізації 1000 од. продукції розрахуємо за формулою:

|Прибуток |= |Дохід від |-|(Змінні витрати|+ |Постійні витрати)|= | | | |реалізації | | | | | |.

= 1000 * 60 — (1000 * 44 + 9600) = 6400 (грош.од.).

3. Обсяг реалізації, що потрібен для одержання прибутку 70 400 гріш. одиниць розрахуємо з формули:

|Обсяг |= |(Прибуток |+|Постійні витрати) |/|Маржинальний |= | |реалізаці| | | | | |дохід на одиницю | | |ї | | | | | | | |.

= (70 400 + 9600) / 16 = 5000 (нат. од.).

Література:

1. Друрі До. Введення у управлінський і виробничий облік: Пер. з анг. / Під ред. С. А. Табалиной — М: аудит, ЮНИТИ, 1997.

2. Кондратова І.Г. Основи управлінського обліку — М: Фінанси і статистика, 1998.

3. Бутинець Ф. Ф. та ін.

Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів / Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Чижевські, Н. В. Герасимчук — Житомир — ЖІТІ, 2000.

———————————- 36 000.

Х.

Обсяг реалізації, одиниць У Витрати, грн.

Крапка беззбитковості.

Лінія постійних витрат.

Змінні витрати Постійні витрати.

В А.

Прибуток.

Зона збитку Зона прибутку.