Аналіз результатів дослідження

На основі викладених у першому розділі теоретичних обгрунтувань було проведене констатувальне дослідження, метою якого було вивчення:

сутності різних поглядів педагогів і керівників театральних колективів, можливості і шляхи розвитку творчих здібностей молодших школярів в аматорській театральній діяльності;

цільових установок і предметного змісту такої діяльності, зокрема в умовах систематично діючих дитячих самодіяльних театральних гуртків і колективів;

розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля у практиці таких колективів, а також у процесі залучення молодших школярів до участі в театралізованих формах дозвілля;

мотивації дітей і батьків до участі перших у формах дозвілля і діяльності театральних колективів.

Переважна більшість педагогів відзначало, що мистецтво театру здійснює розвиваючий виховний вплив, стимулюючи художньо-творчу діяльність школярів, формуючи їх ставлення до навколишнього світу і до себе, до людей. «Залучення до процесу створення художнього образу обов’язково фіксує морально-естетичне переживання дитини, розкриває не тільки емоційну, а й інтелектуальну та комунікативну сфери діяльності, розвиває не тільки здібності, а й уяву, фантазію, сприяє самореалізації» [38].

Серед заходів, що подобаються молодшим школярам в позакласній роботі слід назвати передусім відвідування кінотеатру та перегляд телепрограм цікаві «захоплюючі» фільми, мультфільми (91,16%). Найбільша кількість батьків зазначила «привабливість мистецтва театру» для дітей (53,53%), тоді як читання літератури, на їх думку, викликає певні труднощі, особливо у першокласників, оскільки вони відчувають дискомфорт стосовно «легкого й швидкого опанування рідною писемною та усною мовою». Серед мистецьких захоплень дітей, які спостерігають батьки, є й такі, як відвідування театральних вистав для юних глядачів вистав лялькових театрів (77,91%), циркових (81,09%), балетних (42%). Образотворче мистецтво теж має значний рейтинг (73,14%), та відеозаписи, телебачення та кіно все ж таки переважають серед молодших школярів. Можливо певну роль у цьому відіграють більш емоційне, яскраве зображення, динамічність сюжету, ігрова специфіка «чистих» кіножанрів (казок, пригод, фантастики тощо). Тут дитині все зрозуміло, вона має можливість швидко зробити для себе моральні висновки з кожної ситуації, розкрити свої знання, визнаючи естетичні переваги, особливості художньо-виражальних засобів, настрій музичного супроводу та загальний емоційно-пафосний або ліричний характер твору, оптимістичний фінал тощо.

Вчителі початкових класів в галузі театральної педагогіки, керівники театральних гуртків відзначали також, що той матеріал, який пропонується для застосування у практиці дитячої театральної творчості, повинен повсякчасно удосконалюватися й наближатися до сучасного життя, включаючи й надбання національної культури. Має добиратися такий репертуар як за критеріями високої художності так і відповідно й вікових особливостей, потреб, інтересів молодших школярів, до їх можливостей. Крім того, як зазначали керівники театральних гуртків, слід продуктивно використовувати навчальний матеріал з відповідних шкільних програм, особливо з літератури, історії, музики. Такий підхід, на думку опитуваних, надасть змогу посилити та оптимізувати педагогічні можливості дитячого театрального колективу, організувати його роботу у відповідності з цими напрямами.

Провідне місце в організації театрально-сценічної творчості молодших школярів належить різним видам форм художньої діяльності. Результатом здійсненого опитування респондентів зазначеної категорії стала їх спільна позиція, а саме: творча гра, гра-драматизація, театральна імпровізація, сценічне мовлення, сценічний рух, акторська творчість, а також засвоєння елементарних знань з театральної етики.

Таким чином, така позиція респондентів вимагає вивчення зв’язків між різновидами театрально-сценічної творчості для поєднання набутого традиційного досвіду з інноваціями в художній освіті в педагогічній системі позакласної діяльності.

Це висунуло перед нами інше запитання: Як уявляють собі фахівці «ідеальний» театральний дитячий колектив, які види діяльності мають бути в ньому?

Аналіз відповідей переконав, що перенесення запитання від абстрактних роздумів до конкретики є «більш важким» і відкриває неоднозначність підходів фахівців до його розв’язання. Перш за все, було виявлено, що для різних фахівців поняття «театральне мистецтво» має різний зміст. З одного боку, всі вважають театральне мистецтво важливим чинником культурного, творчого, духовного розвитку особи. З іншого, — дві основні позиції в розумінні головної цільової установки діяльності аматорського театрального гуртка чи колективу, по суті, є протилежно спрямованими.

Одні фахівці вважають, що головне завдання театрального гуртка — розвиток знань в галузі театрального мистецтва, сценічних (виконавських) навичок, що на це завдання спрямовує сама наявність театрального гуртка: якщо дитина прийшла в театральний гурток, то з нею треба займатися, перш за все, розвитком в галузі театрального мистецтва.

Інші фахівці віддають пріоритет загальнокультурному розвитку. На їх думку, не всі діти будуть займатися театральним мистецтвом, а заняття у позакласній роботі не повинні орієнтуватися на «професійну діяльність». Головне — культурний і творчий розвиток дитини, тому театральне мистецтво є засобом такого культурного розвитку.

Таким чином, дослідження довело, що:

• — існують розбіжності у поглядах на те, які види діяльності (чи предмети) мають складати зміст занять в «ідеальному» театральному гуртку (колективі);
• — в умовах аматорського дитячого колективу ці види діяльності повинні бути поєднанні в єдиний комплекс;
• — у такому комплексі різні види діяльності зберігаються, але вони перетинаються і переплітаються залежно від сценічно — постановчих завдань.

Загалом у театральних гуртках і колективах можна зустріти комплекс різноманітних видів діяльності, що представляють театральне мистецтво. Художньо-творча діяльність дитячих театральних колективів та гуртків спирається, як правило, на міждисциплінарні зв’язки, враховуючи спостереження буденного життя і, певною мірою, дослідницький характер діяльності учнів. Поряд з традиційними напрямами пошукової роботи (вивчення сюжету, окремої ролі, опрацювання діалогічних схем, проведення спостережень за діями своїх партнерів тощо) з’являються й інші: виявлення нових сюжетних ліній у «запропонованих обставинах», опрацювання літературного тексту, відвідування театральних вистав, організація та художнє оформлення виступів свого колективу.

Разом з тим у процесі дослідження стало можливим виділити «ідеальний» предметний комплекс, що складає зміст занять театральним мистецтвом:

Таблиця 2.1.

Даний комплекс, на думку більшості опитаних фахівців, є мінімумом для отримання високого сценічного результату, для наближення до якісно-професійної освітньої роботи з молодшими школярами, повноцінного розвитку індивідуальних знань, умінь і навичок.

Ми згодні з цією думкою, бо справді такий комплекс дозволяє найбільше реалізувати можливості навчання молодших школярів.

Водночас цей комплекс виражає основну цільову установку театральних колективів на навчання, додаткову освіту в межах якої такий підхід цілком виправданий, хоча в реаліях вільного часу школярів його важко здійснити. У нашому ж дослідженні ми акцентуємо на позакласній діяльності молодших школярів, в якій набуття знань, умінь, навичок, досвіду відбувається у процесі рекреаційно-розважальної діяльності. З цієї точки зору, аналіз різних позицій фахівців дозволив виявити кілька проблемних моментів.

• 1. Реалізація такого підходу потребує тижневого навантаження, в середньому, 8,5 годин на тиждень (тобто не менше чотирьох занять по 2−2,5 год. на тиждень), що, на наш погляд, не є виправданим з рекреаційної точки зору: в школі діти виконують певний обсяг навчальних навантажень, після чого потребують відпочинку. Крім того, як уже відзначалося, такий предметний комплекс у практиці позакласної роботи реалізувати вкрай важко, тому зводиться у більшості колективів і гуртків (84%) лише до викладання основ акторської майстерності та сценічної мови, пластику викладають у 14% гуртків, вокал — лише у 2%.
• 2. При такому «предметному підході» у позакласній роботі проектується шкільний принцип розподілу на дисципліни, що цілком може бути виправдано при орієнтації такої роботи на додаткову освіту. Однак якщо ми розглядаємо таку діяльність як позакласну, маємо констатувати, за словами М. Аріарського, проекцію методів шкільної педагогіки на позакласну роботу. Такий підхід до організації позакласної діяльності є недоцільним, оскільки воно здійснюється переважно за власним вибором і має бути якнайменш регламентована. Крім того, за такого підходу позакласна діяльність у дітей асоціюється із шкільними заняттями, знижує інтерес до них і нівелює їх рекреаційно-розважальний потенціал.
• 3. В даному «предметному комплексі» відсутні основи сценарної справи, сценографії й режисури, що значною мірою розвивають творчі здібності, стимулюють фантазію, уяву, передбачають аналіз ситуації, прогнозування різних варіантів її розвитку.
• 4. Видається невиправданим зосередження на окремих предметах для розвитку творчого мислення і уяви, адже творчість, на наш погляд, має бути наскрізною в усьому предметному комплексі. Аналіз діяльності театральних гуртків, колективів, процесу підготовки і проведення позакласних театралізованих заходів показав, що система завдань для репетицій (87,3% від кількості завдань) має переважно репродуктивний характер (найчастіше — це копіювання показів керівника, розігрування сюжетів за готовими сценаріями), практично відсутні такі види діяльності, як розробка і обговорення варіантів розвитку сюжету, розігрування різних можливостей розвитку ситуації, моделювання декорацій, костюмів тощо.

На основі сказаного актуалізується друге питання: як інтегрувати ці дисципліни в єдиний комплекс, щоб скоротити час для занять і досягти рекреаційного ефекту. Це вимагало звернення при розробці педагогічної методики до технології створення багатоцільових програм (В.В. Кірсанов).

Таким чином, правомірний висновок про необхідність розробки педагогічної методики розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в позакласній роботі з урахуванням зазначених проблемних моментів.

На основі проведеного теоретичного аналізу і констатувального дослідження обґрунтовуються такі педагогічні умови розвитку творчих здібностей молодших школярів в позакласній роботі засобами театрального мистецтва.

• 1. Спрямованість діяльності колективу на розвиток творчих здібностей молодших школярів.
• 2. Врахування вікових психологічних і фізичних особливостей молодших школярів.
• 3. Відповідність занять театральним мистецтвом особливостям позакласної роботи.
• 4. Об'єднання названих дисциплін у предметний комплекс. (розділ 2.1).

Для експериментальної перевірки ефективності запропонованої педагогічної технології було створено дві експериментальні групи, що зумовлено двома підходами до організації занять в контексті цільових установок керівників: «професіонально» і «загальнокультурно-спрямованими».

Перша експериментальна група — учасники дитячого театрального гуртка, які працюють у звичайному режимі сценічної репетиції. В даному випадку метою є розгляд самої можливості застосувати дану методику в колективі, орієнтованому на сценічне виконання.

Друга експериментальна група спеціально створена для творчого розвитку засобами сформованого «театрально-сценічного комплексу».

Порівняння результатів на початку і в кінці експериментальної роботи показало, що домінуючим, і в експериментальних і в контрольних класах залишився середній рівень. Але у експериментальних класах рівень творчих здібностей знизився на 11%, які ми зазначили як низькі. У контрольних класах він залишився без змін. У експериментальних класах загальна кількість учнів перейшла від низького до середнього. У контрольних — залишилась такою ж. Слід відзначити і те, що в певної частини учнів (10%) відбулося значне зростання як творчих особистостей і перехід від середнього рівня до високого.

Отже, у звичайних умовах організації навчально-виховного процесу розвиток творчих здібностей відбувається на низькому рівні. Фактично ніяких змін на початку експерименту і вкінці не відбулося.

У ході дослідної експериментальної роботи діагностика розвитку творчих здібностей молодших школярів здійснювалася з урахуванням якості виконання кожного завдання, що було окреслено програмою методики, оцінки участі в тому, чи іншому театральному дійстві, успішності в опануванні матеріалу з акторської майстерності, сценічної мови, сценічного руху, хореографії, вокалу, «Абетки» мистецтва театру. Визначення такого широкого кола суміжних сценічних дисциплін спрямовувало на вияв сформованості знань молодших школярів про духовні цінності, що містить мистецтво театру, його вплив на особистісну емоційно-почуттєву сферу, на вироблення умінь осмислювати їх і керуватися у подальшому житті.

Також враховувалось і динамічне зростання досвіду комунікативної діяльності молодших школярів в процесі художньо-творчої роботи дитячого театрального гуртка.

Спостереження за процесом участі дітей велося в репетиційному процесі, при підготовці кожної міні-п'єси, театрального дійства, вистав, включення їх до виступу перед глядацькою аудиторією, а також оцінної діяльності та посткомунікативному етапі дитячої театральної творчості.

Критеріями їхньої оцінки виступали показники відображення процесу емоційного стану школярів у розкритті кожного образу, прояву смислових структур у вербальній інтерпретації ролі, гнучкості та оригінальності діалогічного сценічного спілкування. Всі ці зазначені критерії пов’язані з творчістю в сфері мистецтва театрально-сценічної дії. Тому даний метод діагностики дозволив опосередковано діагностувати динаміку розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку — учасників експерименту.

Наведемо приклади завдань на кожному етапі, за допомогою яких здійснювалась оцінка сформованості творчих здібностей молодших школярів (за когнітивним, емоційним і комунікативним компонентами).

На першому етапі молодші школярі виконували експериментальні завдання, що надавало уявлення про рівень сформованості їх творчих здібностей з урахуванням емоційного, інтелектуального, комунікативного компонентів.

Перший блок завдань.

Розглянути ілюстрації (картки), на яких зображено різні види діяльності молодших школярів на театральній сцені та виявити своє ставлення до змісту зображеного.

Виконати ігрове завдання (за сюжетом картки).

Скласти текст поздоровної телеграми (мамі, татові, бабусі) з днем народження та виразно його оприлюднити.

Доповнити словами незакінчену думку:

«На землі багато мов, але наша різна мова — (яка?) …. Вона звучить лагідно і дзвінко, як спів (кого?) …. Вона рідна, яскрава і тепла, як (що?) …. Вона весела, чиста, прозора, як (що?) …. Любіть і шануйте нашу рідну українську мову!».

Здійснити інсценізацію сюжетної гри-діалогу на тему «Магазин іграшок».

Діалог: продавець — покупець; полілог — іграшки.

Виконати гру-імпровізацію «Я збираюсь до театру».

Другий блок завдань.

Виконати дію за малюнком і розповісти, як розвивалися б події, якби герої малюнку ожили.

Виконати вправу з уявним предметом.

Передати настрій у міміці, жестах.

Прослухати музичний уривок. Відтворити у пластичних діях музичний образ.

Назвати дитячу виставу, яка сподобалась найбільше.

Визначити риси дійових осіб, які хотілось би виробити у себе.

Вибрати партнера і зіграти сценку на тему української народної казки «Лисиця і журавель».

Третій блок завдань.

Дібрати найцікавіші слова, інтонаційно виразно їх вимовити з елементами пластичних дій.

а) ласкаві слова:

Приклад: Пташечка …

Зайчик …

Квіточка …

Дитинка …

б) слова співчуття:

Приклад: Другові …

Дівчинці …

Котику …

Дереву …

в) слова застереження:

Приклад: Не треба …

Слід подумати, щоб …

Якщо б …

Будьмо уважні …

Інші. Які? …

Вигадати найпростішу життєву ситуацію і відтворити її у рухово-пластичних діях (музичний супровід).

Виконати вправу на управління своєю увагою до предмету (за вибором).

Побудувати сюжетну розповідь (на вільну тему), донести її зміст до слухача, виразно промовляти кожне слово, фрази, весь усний імпровізований текст.

Виконати пластичний етюд-замальовку різних явищ природи.

Здійснити імітацію української народної пісні (за вибором).

Виконати вправи на діалогічне спілкування (І.Січовик «Тут підійшов Іван» (за вибором).

Надати визначення трьох основних понять з «Абетки» мистецтва театру «театр», «актор», «сцена».

Четвертий блок завдань Виконати вправу «Стань поетом»:

• а) підібрати риму до слів: сонечко — донечка; край — гай; дички — невеличкі та інші;
• б) скласти з підібраних рим вірш, пісеньку;
• в) здійснити пластичну імітацію свого вірша або пісні.

Виконати етюд-імпровізацію на музику Л. Бетховена «Весело-сумно», Є. Голубєва «Гра у м’яч», П. Чайковського «Нова лялька», української народної пісні «Ой, ходила дівчина бережком».

Виконати праний етюд на спілкування в умовах органічного мовчання (на вільну тему).

Виконати парний етюд на дію з уявними предметами (тема за вибором).

Скласти колективну казку (на вільну тему) і розіграти ролі.

Вибрати партнерів, визначити тему вправи «Кінострічка бачень» і накреслити умовний план дій та розіграти в ролях.

Назвати основні композиційні структури вистави.

Надати визначення основних понять з «Абетки» мистецтва театру (за вибором).

Під час проведення експериментальної роботи нас цікавило і те, чи стимулює творчу активність школярів робота в гуртках, взагалі участь у позакласній діяльності.

Контрольні показники під час формуючого експерименту представлені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.2.

Як видно в експериментальних класах значно зросла кількість учнів з високим рівнем творчих здібностей (з 16% на початку експерименті до 28,7% після його завершення). В контрольних класах показники складали відповідно 15% і 16,5%.

Разом з тим, у експериментальних класах помітно зменшилась група учнів з низьким рівнем творчих здібностей (з 32,7% на початку експерименту до 10,8% після його завершення). В контрольних класах таке зменшення не спостерігається — маємо показники 34,6% до початку експерименту і 32,1% після його завершення.

Таким чином, на сценарному театралізованому конкурсно-розважальному матеріалі молодші школярі набували нових художніх знань і практичних вмінь, і вникаючи в текст, розглядаючи ідею і тему та композиційну побудову сюжетної вистави, визначаючи її персонажів з їхніми вчинками і діями. У школярів формувалися вміння висловлювати свої думки, особисте ставлення до різних ситуацій, які запрограмовані у змісті, володіти складником порівнянь, аналогій, протиставлень тощо. Важливим було й те, що вони починали усвідомлювати категорії змісту і форми, що допомагало їм у розумінні як тексту сценарію, так і всього театрально-сценічного дійства вистави.

Дослідження показало, що підвищенню рівня творчих здібностей молодших школярів сприяли не тільки їх індивідуальні потенційні можливості, але й інтелектуально збагачена діяльність середовища, в якому вони виховуються, що дозволяло їм продуктивно оволодівати знаннями, вміннями і навичками слухання, бачення, думання і висловлювання своїх думок.

Педагогічне спостереження дозволило констатувати, що при вивченні ролі у кожного школяра поступово виникала та внутрішня необхідність грати саме цього персонажа, але не іншого. Це торкалося і тих ролей, які були для дітей не зовсім привабливими. Але така вихідна ситуація сприяла більш напруженій і відповідальній роз’яснювальній роботі з кожним маленьким актором, про те, що кожна роль надає широкий простір для розкриття своїх індивідуальних творчих можливостей, а звідси й набуває успіху у глядачів, оскільки вони оцінюють якість результату дійства.

У ході дослідження ми звертали увагу на те, що з кожним разом учасники вистави все більше виявляли вміння перевтілюватися в образ, ставали «уявленими» персонажами, вірили в запропоновані обставини й достаменість своєї участі в них. К. Станіславський підкреслював, що діти вміють із захопленням фантазувати й легко та невимушено грати цілком довіряючи уявленим обставинам, як реальним [К.Станіславський, с.49]. Звідси й своєрідність сценічних дитячих переживань, що виявляються вже з самого початку їх встановлення в умовах участі у театральній виставі. Доведено, що молодші школярі дійсно вірять та переживають те, що створено в їх уявленнях, тобто осінь, природа, оточуючий світ, персонажі, що сповнені живими думками, почуттями, бажаннями, які діють у фантастичних ситуаціях, створених показовістю сюжету вистави. Саме взаємодія реального і нереального, віри і сумніву, фантазії і дійсності створює своєрідність емоційно-естетичної сфери особистості молодшого школяра — учасника вистави.

Дослідженнями доведено, що молодші школярі прагнуть і вміють створювати той художній образ, який відповідає їхньому внутрішньому світу й має адекватне втілення в сценічних переживаннях, тобто на публіці. Виступи на сцені актуалізують виразні можливості експресії маленького актора, чому сприяє художність, узагальненість та образність театрального дійства. Саме тут детальна робота з керівником гуртка, шліфовка та закріплення виразної пластики і усного мовлення, діалогічного спілкування з партнером, зовнішні атрибути, тобто театральний реквізит, костюми, декорації, музичний супровід, освітлення та інше, створює ефект максимального позитивного впливу як на глядачів, так і на самих виконавців.

Отже, експеримент показав, що позакласна робота здатна суттєво вплинути на розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва.

Варто зазначити, що вкінці експерименту було засвідчено істотні та якісні зміни в експериментальних групах за цілою низкою показників. Аналіз експериментального матеріалу, порівняння результатів дослідження за підсумками формуючого експерименту у контрольних та експериментальних класах виявив очікувані нами результати росту показників розвитку творчих здібностей в результаті цілеспрямованої роботи з учнями, їхніми батьками, педагогами, що свідчить про ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи.

Експериментальна перевірка ефективності запропонованої методики виявила загальну ефективність останньої як багатоцільової програми розвитку творчих здібностей засобами театрального в позакласній роботі.