Моделювання імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом

Моделювання імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом

У Доповіді ПРООН про людський розвиток за 2011 р. зазначено, що «людський розвиток становить собою процес розширення можливостей людей жити довгим, здоровим і творчим життям, а також вирішувати інші завдання, які, на їхню думку, мають для них значення, активно брати участь у забезпеченні справедливості та сталого розвитку на нашій спільній планеті. Люди — як індивідуально, так і в групах — одночасно є і бенефіціаріями, і рушійною силою розвитку» [7]. Отже особи, які працюють як окремо, так і в складі організації, теж одночасно сприяють розвитку як своєї особистості, так і підприємства, у той же час отримуючи певні вигоди.

Людський розвиток, за словами Л.І. Безтелесної, — це «економіко-управлінська концепція, що на сучасному етапі найповніше відображає мету суспільного поступу, роль і місце розвитку людини в економічній системі держави і має дістати належну підтримку не лише в економічній літературі, а й у процесі державотворення України» [1, с. 25]. Дане визначення підкреслює науковий характер концепції людського розвитку та її вплив на процеси державотворення в Україні. Науковий інтерес, зокрема, мають характеристики оцінки якості галузево-функціональних механізмів управління людським розвитком в освіті, охороні здоров’я та доходах населення [2].

На наш погляд, важливо звернути увагу на системотвірні компоненти концепції людського розвитку, яка в трактуванні сучасних науковців охоплює два ключові аспекти: формування людського потенціалу (здоров'я, знання, навички, соціальний статус та ін.); використання людського потенціалу (у виробничій, культурній, соціальній, політичній діяльності, у процесі відпочинку) [11, с. 16−17].

На думку фундатора концепції Махбуба-уль-Хака, «парадигма людського розвитку включає чотири основні компоненти: справедливість, сталість, продуктивність та розширення прав і можливостей. Кожна з них повинна бути зрозумілою в перспективі, оскільки вони відрізняють парадигму людського розвитку від більш традиційних моделей економічного зростання… Тобто економічне зростання стає лише частиною парадигми людського розвитку» [21, с. 20].

Детально розкриває зміст зазначених чотирьох базових компонент концепції С. В. Кадомцева [9]: 1) продуктивність — можливість людей продуктивно працювати та формувати свій дохід; 2) рівність — забезпечення рівних можливостей для всіх шляхом усунення будь-яких бар'єрів в економічному та політичному житті; 3) сталість — забезпечення доступу до можливостей не тільки нинішнім, а й майбутнім поколінням; 4) розширення можливостей — розвиток має здійснюватись зусиллями самих людей.

За той час, що минув з моменту виходу першої доповіді про людський розвиток, концепція людського розвитку доповнилася новими принципами та була суттєво вдосконалена (див. табл.). У результаті базовий підхід був розширений. Сьогодні концепція людського розвитку доповнена ще й такими аспектами:

• • співробітництво (досягнення успіхів у людському розвитку можливо лише на засадах співпраці всіх учасників соціально-економічного процесу);
• • справедливість (спрямованість проти різних форм дискримінації);
• • безпека (спонукання сучасного покоління людей до пошуків шляхів досягнення безпеки, життєвого благополуччя і процвітання).

Погодимося з тим, що саме на основі теорії людського розвитку відбувається зміщення акцентів з темпів економічного зростання, з розвитку матеріального виробництва на «соціальне виробництво», гуманізацію суспільства, впровадження людських вимірів у визначенні результативності економічних процесів [11]. Процес людського розвитку сприяє розвитку людського потенціалу і забезпечує нагромадження людського капіталу. В основі стратегічного імперативу людського розвитку лежить теорія людського розвитку. Імператив людського розвитку, вказує І.В. Тимків, належить до ключових сучасних імперативів глобального розвитку [17, с. 134].

Згідно з основами парадигмального моделювання ядром кожної парадигми є певний імператив. У попередніх публікаціях [19] нами обґрунтовано категорію «стратегічне управління людським капіталом» та доведено необхідність обґрунтування саме людського розвитку як імперативу в структурі сучасної парадигми стратегічного управління людським капіталом.

Для того щоб змоделювати імператив людського Аспекти людського розвитку.

Джерело: складено автором за даними [10].

розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом, спочатку потрібно обґрунтувати такі поняття, як «імператив» та «моделювання імперативу» .

За своєю суттю термін «імператив» означає вимогу, наказ, закон. В економічні науки він прийшов з філософії, де використовувався для характеристики морального наказу загального значення. Так, поняття «категоричний імператив» свого часу вперше вжив І. Кант. У його розумінні «категоричний імператив» — це безумовне загальнообов’язкове правило поведінки всіх людей.

Для економічних наук більш характерним є загальновизнане логічне трактування, яке наводить у своїй науковій праці А.С. Філіпенко, вказуючи, що імператив означає безумовний принцип поводження [18, с. 372]. Подібної думки дотримується і провідний дослідник концепції парадигмального моделювання А. В. Семенова, яка вважає імператив вимогою, безумовним взірцем, частиною парадигми [14].

Таким чином, моделювання імперативу — це метод його дослідження як об'єкта пізнання на певній моделі, коли імператив описують як гіпотетичну систему, яка складається з якісно різних, але пов’язаних воєдино елементів.

Моделювання імперативу людського розвитку складається з двох взаємопов'язаних етапів: формулювання моделі імперативу людського розвитку та вивчення цієї моделі.

В українській науці найбільше уваги дослідженню проблематики імперативу, зокрема технологічного, приділила Л.І. Федулова [16, с. 22], яка розробила стратегію формування нового технологічного укладу. На основі цих досліджень з використанням методу аналогій нами була розроблена модель імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом (див. рис.).

Виходячи з визначення поняття «модель», яке дає у своїй роботі «Моделювання та філософія» В. А. Штофф [20, с. 22], та наведеного нами поняття «моделювання імперативу» пропонуємо розуміти модель імперативу людського розвитку як систему, що відтворює його як об'єкт дослідження та дає нову інформацію про цей об'єкт шляхом вивчення цієї системи. Ця модель належить до змістовних, оскільки дозволяє нам отримати нову інформацію про поведінку імперативу людського розвитку, виявити нові зв’язки та закономірності лише шляхом певного аналізу. За функціональною ознакою модель імперативу людського розвитку є описовою та деякою мірою пояснювальною моделлю, оскільки вказує на причини, за яких.

Рис. Модель імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом

імператив людського розвитку має вплив на стратегічне управління людським капіталом.

Як бачимо, ключовим елементом моделі імперативу людського розвитку є теоретико-методологічні засади його формування. Складові цього імперативу — моделі людського розвитку, наукове вчення про людський розвиток та етапи розвитку суспільства — відображають саме теоретичну функцію моделі імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом. Особливістю запропонованої моделі є наявність таких елементів, як рефлексивний механізм ринку праці та інституційне середовище, тобто в основі методології, планування, практики та політики людського розвитку лежать не лише концепція людського розвитку та теорія людського капіталу, а також теорія рефлексивного управління та теорія інституціалізму.

Крім того, рефлексивний механізм ринку праці та інституційне середовище відображають практичну функцію моделі імперативу людського розвитку в контексті стратегічного управління людським капіталом, оскільки є знаряддям та засобом наукового експерименту.

Знання про людський розвиток реалізуються через відповідні технології людського розвитку, які, в свою чергу, сприяють підвищенню кваліфікації робочої сили й посилюють безпеку людського розвитку.

Поняття «безпека людського розвитку» є досить цікавим у тому розумінні, що водночас є елементом як концепції людського розвитку, так і концепції людської безпеки. Відзначається, що людський розвиток має більш довгостроковий характер та цілі, у той час як людська безпека часом спрямована на більш надзвичайні, невідкладні ситуації [5, с. 5].

Такий елемент моделі як ефективність людського розвитку (див. рис.), найчастіше аналізують за допомогою індексу людського розвитку. Автор поділяє думку багатьох дослідників індексу розвитку людського потенціалу як показника, що характеризує рівень розвитку людського капіталу певного об'єкта дослідження [3; 6; 10; 13, с. 56].

Проблеми людського розвитку спонукають до розробки його пріоритетів та напрямів, на основі яких формуються завдання й здійснюються відповідні прогнози. Стратегія управління людським капіталом є тим елементом моделі імперативу людського розвитку, що відображає саме контекст стратегічного управління людським капіталом. Відтак будемо виходити з того, що ця стратегія — це напрям руху підприємства, галузі, держави у сфері управління людським капіталом, спрямований на досягнення визначених цілей при раціональній комерціалізації їх людського потенціалу, необхідному рівні арт-ефекту та еластичності стратегічного управлінського рішення.

Наведене вище визначення показує точку переходу людського розвитку в людський капітал внаслідок комерціалізації такої важливої складової людського розвитку, як людський потенціал.

Висновки

Проведене дослідження дозволило змоделювати ядро парадигми стратегічного управління людським капіталом, а саме — побудувати модель імперативу людського розвитку. Ключове значення мають два взаємопов'язані етапи моделювання цього імперативу: формулювання моделі імперативу людського розвитку та вивчення даної моделі.

Найбільш дослідженими елементами запропонованої моделі є моделі людського розвитку, наукове вчення про людський розвиток та етапи розвитку суспільства. Проблеми людського розвитку, індикатором яких є індекс людського розвитку, є важливою складовою моделі імперативу людського розвитку, який відображає взаємозв'язок між людським розвитком та стратегічним управлінням людським капіталом.

Подальших досліджень потребують такі складові імперативу людського розвитку: рефлексивний механізм ринку праці, інституційне середовище людського розвитку, безпека людського розвитку, соціальні технології людського розвитку тощо.

Список

• 1. Безтелесна Л.І. Ринкові механізми управління людським розвитком: монографія / Л.І. Безтелесна. Рівне: Ред.-вид. центр НУВГП, 2006. 310 с.
• 2. Безтелесна Л.І. Управління людським розвитком та його фінансове забезпечення в умовах постіндустріального суспільства: автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.00.07 / Л.І. Безтелесна; НАН України, Ін-т регіон. дослідж. Л., 2011. 37 с.
• 3. Валентей С. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориентиры / С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы экономики. № 2. 1999. С. 90−102.
• 4. ВерьовінаІ.М. Теоретико-практичні підходи щодо формування та використання людського потенціалу / І.М. Верьовіна // Актуальні проблеми державного управління. 2012. № 1(41). С. 106−113.
• 5. Воротнюк М. Парадигма людської безпеки: теорія та практика [Електронний ресурс] / М. Воротнюк // Людська безпека як імператив сучасної епохи: переніс фокусу з держави на людину. К.: Фонд ім. Фрідріха Еберта, Представництво в Україні. 18 с. Режим доступу: http://Library.fes.de/pdf-fiLes/bueros/ukraine/7 749.pdf.
• 6. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. 254 с.
• 7. Доклад о человеческом развитии 2011. Устойчивое развитие и равенство возможностей: лучшее будущее для всех; ПРоОн. М.: Изд-во «Весь Мир», 2011. 188 с.
• 8. ЄмельяненкоЛ.М. Соціально-економічні домінанти людського і технологічного розвитку України / Л.М. Ємельяненко; за ред. В.В. Онікієнка. К.: РВПС України НАНУ, 2009. 464 с.
• 9. Кадомцева С.В. Развитие человеческого потенциала и социальная политика государства / С. В. Кадомцева // Вестник Московского университета. Сер. Экономика. 2004. № 3. С. 116−121.
• 10. Капелюшников Р.И. Концепция человеческого капитала / Р. И. Капелюшников // Критика современной буржуазной политэкономии. М.: Наука, 1977. 287 с.
• 11. Людський потенціал: механізми збереження та розвитку: монографія / О.Ф. Новікова, О.І. Амоша, В. П. Антонюк та ін.; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Донецьк, 2008. 468 с.
• 12. Людський розвиток в Україні: трансформація рівня життя та регіональні диспропорції: кол. монографія / відпов. за вип. Л. М. Черенько, О. В. Макарова; за ред. Е.М. Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2012. 436 с.
• 13. Михайлова Л.І. Формування та розвиток трудових ресурсів як складової капіталу АПК: дис. д-ра екон. наук: 08.07.02 / Л.І. Михайлова; Сумський нац. аграрний ун-т. Суми, 2004. 442 с.
• 14. Семенова А.В. Теоретичні і методичні засади застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів: автореф. Дис д-ра пед. наук: 13.00.04 / А. В. Семенова; Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2009. 42 с.
• 15. Стрижак О.О. Тенденції і суперечності людського розвитку в умовах глобалізації / О. О. Стрижак // Вісник ОНУ ім. І.І. Мечникова. Т.17, вип. 2. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2012. С. 203−210.
• 16. Технологічний імператив стратегії соціально-економічного розвитку України: монографія / [Л.І. Федулова, Ю. М. Бажал, В. Л. Осецький та ін.]; за ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової; НАН України; Ін-т екон. та прогноз. К., 2011. 656 с.
• 17. Тимків І.В. Система сучасних соціально-економічних імперативів глобального розвитку / І.В. Тимків // Наук. вісн. Херсонського держ. ун-ту. Сер. Економічні науки. 2014. Вип. 6. Ч. 1. 260 с. С. 133−136.
• 18. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А.С. Філіпенко. К.: Знання, 2007. 670 с.
• 19. Шкода Т.Н. Людський капітал підприємства: теорія і практика стратегічного управління: монографія / Т. Н. Шкода — К.: Світ Успіху, 2015. 424 с.
• 20. Штофф В.А. Моделирование и философия / В. А. Штофф. М.: Наука, 1966. 308 с.
• 21. Haq, Mahbub ul. (1995), Reflections on Human Development. New York: Oxford University Press.