Молодший шкільний вік та заходи профілактики травматизму на уроках фізичної культури

Людина в своєму розвитку проходить певні вікові періоди. В основу поділу покладено анатомо-фізіологічні особливості, що об'єднують дітей суміжних віків в один період. Розрізняють такі вікові групи [4, С. 51]:

переддошкільний вік — до 3 років дошкільний вік.

• — 3−6 років шкільний вік — молодший
• — 7−10 років — середній
• — 11−14 років — старший
• — 15−18 років

Такий поділ на вікові групи відповідає наявній в даний час мережі дитячих виховно-оздоровчих закладів та ті, які не суперечать схемі, прийнятій в міжнародній практиці. Вивчення процесів росту і розвитку дітей показує, що темпи індивідуального розвитку неоднакові. Більшості дітей притаманні певні темпи розвитку, але в будь-якій віковій групі існують індивідууми, що випереджають своїх однолітків у розвитку або відстаючі від них. Число таких дітей приблизно однаково, і цей факт необхідно враховувати при визначенні рухових режимів.

Молодший шкільний вік (3−6 років).

Розвиток дітей у молодшому шкільному віці йде досить інтенсивно і відносно рівномірно. В середньому щорічно у хлопчиків і дівчаток довжина тіла збільшується на 4−5 см, маса тіла — на 2−3 кг, окружність грудної клітки — на 1,5 -2 см. Тривають окостеніння і зростання скелета. Відбувається подальше окостеніння хребта (тіл хребців, остистих відростків), але завершується воно в більш пізньому періоді. Хребет все ще гнучкий і податливий. У зв’язку з цим тривале неправильне положення тіла дітей під час занять, носіння важких предметів в одній руці, рання спортивна спеціалізація — можуть призвести до викривлення хребта і деформації грудної клітки, раннім остеохондрозу, внаслідок чого відбувається здавлювання кровоносних судин, що знаходяться між хребцями, що в свою чергу, призводить до погіршення харчування хребців і порушення їх розвитку [23, С. 30]. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток і наростання м’язової маси, збільшується м’язова сила, більш інтенсивно, ніж в дошкільному віці, розвиваються великі м’язи. Цим пояснюється здатність дітей до рухів з великим розмахом і труднощі при виконанні дрібних, точних рухів. У 7 років дрібні м’язи кисті ще недостатньо розвинені [23, С. 31]. Дуже важливо враховувати, що глибокі м’язи спини в цьому віці ще слабкі, їх сухожилля недостатньо розвинені. Тривала статичне навантаження, неправильна поза справляє негативний вплив на розвиток цих м’язів.

Слабкість м’язів поряд з піддатливістю хребта є одним з факторів, що сприяють розвитку сколіозів і травматизму.

У системі заходів профілактики для молодших школярів існують особливі методи:

• 1. Методика навчання та проведення занять у спортивному залі
• 2. Організація і планування уроків в молодших класах
• 3. Спортивний інвентар в повному складі
• 4. Наявність медичної карти кожного учня
• 5. Правильно надати першу медичну допомогу у разі травми
• 6. Правильна організація при нещасному випадку.

Існує 3 групи засобів для відновлення:

Педагогічні: є складовою і невід'ємною частиною навчального процесу. Оптимізація навчальних навантажень і відпочинку, супроводжується перемиканням з одного виду на інший (активний відпочинок).

Медичко — біологічні: до їх числа належить раціональне харчування, фармакологічні препарати і вітаміни, білкові препарати, спортивні напої, кисневі коктейлі, фізіота гідротерапія, різні види масажу, лазні сауни, адаптогенні препарати, що впливають на енергетичні процеси .

Психологічні: до них відноситься психорегулюючий навантаження на уроці фізкультури, вправи для м’язового розслаблення, навіяна сон-відпочинок .

Саморегуляція — вплив людини на самого себе за допомогою самопереконання і самонавіювання.

Між головним мозком м’язами існує двосторонній зв’язок: за допомогою імпульсів, що йдуть з головного мозку до м’язів, здійснюється управління м’язами, а імпульси, що йдуть від м’язів в головний мозок дають мозку інформацію про свій фізичний стан. Знання анатомо-фізіологічних особливостей дітей і підлітків допомагає шкільним медичним працівникам правильно оцінити фізичний розвиток школярів, визначити їх біологічний вік, розподіляти на медичні групи для заняття фізкультурою. А вчителям фізкультури і тренерам шкільних секцій дає можливість більш раціонально і диференційовано підходити до проведення уроків, тренувальних занять та змагань з урахуванням морфофункціональних особливостей і типів нервової діяльності учнів. Отже, у дітей в молодшому шкільному віці починається активний ріст, вони дуже енергійні, тому треба правильно підбирати проведення уроків, добре організовувати і правильно підходити до них, раціонально використовувати форми методів проведення занять.