Наслідки прийняття християнства для держави

Наслідком прийняття християнства було насамперед забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов’ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.

Родовий побут язичництва вів людей до відокремлення. Роди жили замкнуто, цурались одне одного і ворогували між собою. А проте кожному роду було необхідно знаходити наречених з інших родів для шлюбів своїх родичів. Звідси виник звичай добувати їх насильством і хитрістю, за допомогою викрадення або купівлі.

Сім'я, при звичаї багатожонства, викрадені й купівлі наречених, мала грубий язичницький характер. З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї.

До того ж, християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.

Духовенство засуджувало ще одне з нехристиянських явищ — рабство. Церква часто викуповувала рабів на волю і навіть «змушувала» князів відпускати невільних. Рабство було дуже поширене на Русі, й притім у важкій формі.

На основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.

Київська Русь була включена в європейський християнський світ, стала рівноправним елементом європейського цивілізаційного простору.

Прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.

Значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з’явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.

Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х-ХІІст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.

У ІX-XII ст. відбувався складний психологічний злам язичницьких вірувань і становлення християнських «законів». Процес зміни духовних і моральних пріоритетів завжди важкий, на Русі він відбувався не без насильства. На зміну життєлюбному оптимізму язичництва йшла віра, яка вимагала обмежень, суворого виконання моральних норм.

Прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей. Нова релігія запроваджувалася буквально в усі сфери соціального життя. Зміцнюючи феодальний устрій на Русі, християнство тим самим сприяло укріпленню Давноруської держави та її політичної могутності. Рівною поміж рівних виступала Київська Русь у світовому оточенні. Християнська діалектика, активно використовувана давньоруськими письменниками, філософами та публіцистами, стала основою для багатьох (іноді дуже цікавих) ідей. Це у свою чергу стало поштовхом для швидкого прогресу у сфері творчого життя, що забезпечило розвиток давньоруської культури. Затвердження християнства на Русі мало далекосяжні та багатогранні наслідки для всебічного розвитку суспільного і духовного життя українців.