Социология молоді

Социология молодежи Одна з актуальних галузей сучасної соціології - соціологія молоді. Цю тему дуже складна і включає у собі ряд аспектів: те й вікові психологічні особливості, і соціологічні проблеми виховання і гуманітарної освіти, вплив сім'ї і колективу та чимало інших. Особливо гостро проблема молоді та роллю у житті стоїть у постперебудовної Росії. Системний криза, затронувший соціальну структуру суспільства з початком перебудови і усугубившийся у зв’язку з розпадом СРСР і переходом до ринкової економіки, закономірно призвів до зміні соціальних орієнтирів, переоцінці традиційних цінностей. Конкуренція лише на рівні масового свідомості радянських, національних інтересів та про «західних» цінностей не могла збурити населення у стан розгубленості, безпосередньо вплинуло на ціннісний світ молоді, вкрай суперечливого і хаотичний.

Социология молоді як із галузей соціологічного знання відродилася у роки хрущовської відлиги. На початковому етапі свого становлення вона спиралася аж на комплекс серйозних досліджень, проведених у 1920;ті годы.

Саме на цей період жорстокої полеміці з догматичним сприйняттям світу було закладено основи соціології молоді як більше більш-менш самостійного напрями досліджень. Молодь досліджувалася з погляду життєвих планів, ціннісних орієнтації, мотивації поведінки у найрізноманітніших галузях життєдіяльності, від шкільних років до виробництва, у вільний від навчання і роботи час, у повсякденній побутового життя і життя колективів. Поступово складався відповідний поняттєвий апарат таких досліджень (власне підстави наукового знання) та її методологія— інструменти збирання й аналізу фактичної информации.

В 80-ті роки значно розширюються напрями досліджень, у яких включаються нові автори й колективи. Виникає можливість проведення порівняльного аналізу проблем у різних регионах.

Социология молоді - галузь соціологічною науки, вивчає молодь як соціальну спільність, особливості соціалізації та виховання уже йдуть на життя поколінь, процес соціальної спадкоємності і стабільності успадкування молоддю знань і нового досвіду від старших поколінь, особливості образу життя молоді, формування життєвих планів і ціннісними орієнтаціями, у цьому числі професійних, соціальну мобільність, виконання соціальних ролей різноманітними групами молодежи.

Академик Російської академії освіти І. З. Кон пише: «У соціології молоді основну увагу приділяється дослідженню проблем молоді як громадської групи, її місця та роль соціальній структурі (З. М. Иконникова, У. Т. Лисовский), процесу становлення особистості серед молоді (І. З. Кон), впливу соціальних відмінностей вплинув на вибір професії та на соціальне просування молоді та його впливу систему ціннісними орієнтаціями (М. X. Титма), особливостей ставлення молоді до праці, проблем молодіжної сім'ї та др.». 1].

Попытки реалізації цілісної програми гуманітарної соціалізації чи державній масштабі не увінчалися. Сьогодні єдина система гуманітарного виховання практично немає, а приватні ініціативи у цій сфері, здійснювані в експериментальних чи недержавних навчальних закладах, охоплюють лише нечисленні групи молоді великих російських міст. Здебільшого шкіл гуманітарна соціалізація обмежується стандартним набором гуманітарних дисциплін й дуже званої «позанавчальної роботою», яка стільки прилучає молоді до культурних цінностей, скільки відштовхує від них користь розважальної самореалізації. Нерідко гуманітарна соціалізація носить комерційний характер (зване «елітне освіту»), і характеру гуманітарної соціалізації дедалі помітнішою обумовлені рівнем доходів батьків школяра чи наймолодшого человека.

С одного боку, владні структури не усвідомлюють те, що без достатньої уваги до культурного розвитку населення неможливо здійснення соціальних проектів, а, цим, і вихід з кризи. З іншого боку, комерція дедалі глибше проникає в різні ділянки культурному житті. Норми і цінності високої культури підмінюються усередненими зразками масової культуры.

Основные проблеми соціології молоді, мають теоретичне і практичного значення, такі: вивчення ролі й місця у соціальному розвитку суспільства, аналіз «соціального портрета» різних груп молоді, вивчення запитів, інтересів, потреб, ціннісними орієнтаціями, соціальних очікувань молоді в всі сфери життєдіяльності; формування активної життєвої позиції, стилю життя та правильної поведінки; розгляд особливостей адаптації у різних соціальних сферах; вивчення життєвих планів молоді та визначення оптимальних умов його реалізації; дослідження резервів соціальної активності і причин пасивності, включеності у соціальне управління економіки й самоврядування різних рівнях; визначення морально-психологічною готовності до праці і до безробіттю тощо. Як А. У. Шаронів в передмові до кн.: «Соціологія молоді»: «Соціологія молоді як наука вибудовується на трьох взаємозалежних рівнях: 1) общеметодологическом, заснованому до пізнання молоді як суспільного феномену; 2) специально-теоретическом, раскрывающем специфіку, структуру молоді як соціально-демографічної групи, особливості її свідомості людини та поведінки, вікову і соціально-психологічну специфіку життя, динаміку ціннісних орієнтації; 3) емпіричному, анализирующем з урахуванням соціологічних досліджень конкретні факти у різноманітних галузях жизни."[2].

Исследование будь-який категорії молоді, будь-якого аспекти її життя й агентської діяльності із необхідністю передбачає передусім конкретизацію самого поняття «молодь», окремих, досліджуваних груп (міська, сільська, робоча, учнівська, інші спільності молоді), прийняття концепцій її самовизначення, ситуації, у якому живе працює молодежь.

Нетрудно помітити, наскільки розсовуються кордону конкретного бачення молоді соціологом у процесі дослідження, що він визначає її просто вікову групу, бо як специфічну соціально-демографічну групу, що характеризується, з одного боку, властивими їй психолого-физиологическими особливостями, здійсненням переважно діяльності, що з підготовкою і включенням до громадське життя, в соціальний механізм; з іншого— зі своїми субкультурою, внутрішньої диференціацією, відповідної соціальному діленню общества.

Научный, соціологічний підхід до молоді як специфічної групі суспільства передбачає, отже, облік всього комплексу обставин і особливості життя молодежи.

Социология молоді дуже міцно пов’язана з галузевими социологиями: те й військова соціологія, соціологія виховання, міста, мистецтва, колективу, культури, літератури, особистості, масових комунікацій, медицини й охорони здоров’я, моралі, народонаселення, освіти, громадського думки, організацій, політики, права, релігії, вільного часу села, сім'ї, праці, управління, фізичної культури та спорта.

Поэтому проблеми молоді досліджуються як у контексті всього суспільства, його основних характеристик, структурних зрушень і соціальних змін, і диференційовано — як особливої соціальної групи, з властивою їй ознаками і властивостями. Слід зазначити, що проблеми молоді Росії пов’язані і з тими об'єктивними процесами, які у світі: урбанізацією, підвищенням частки у суспільстві пенсіонерів, осіб похилого віку, скороченням народжуваності тощо. буд. Але з тим молодіжні проблеми, у Росії мають значення і свою специфіку, опосредованы російської дійсністю у всієї повноті, тієї політикою, проведеному стосовно молодежи.

Современная молодь проходить своє становлення дуже складних умовах ломки старих цінностей та формування нових відносин. Звідси розгубленість, песимізм невіру респондентів у будущее.

Наша сьогоднішня життя відбувається під знаком глобальних змін у суспільстві, суспільній думці, і зажадав від нашого сьогоднішнього вибору шляхів розвитку залежить нашу майбутню. Безсумнівно, вибір сучасних випускників шкіл закладає основи їхньої майбутнього становища, і це вибір, життєві цінності молоді формуються не без допомоги старшого покоління — батьків, вчителів. Але тут виникає протиріччя: нинішня молодь житиме на абсолютно нових умовах, що про неї знає старше покоління? Наші батьки навіть може собі це представити, і тому немає не може бути готових схем життя жінок у 21 столітті. Вочевидь, потрібно надати молодим повну самостійність, без якому вони не зможуть виробити з себе справжніх людей. Протиріччя між зарождающимся самосвідомістю особи і ступенем готовності суспільства прийняти його й сприяти його подальшому саморозвитку — одне з фундаментальних протиріч громадської життєдіяльності, сопряжённое з прагненням до збереженню стабільності й те водночас до постійному самооновлення. Здатність до такого оновленню залежить від цього, наскільки та чи інша громадська організація враховує реальні потреби й інтереси молоді. Від того, які цінності сьогоднішньої молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства взагалі, тому важливо прищеплювати такі суспільно-корисні цінності, що є вічними, що існували у попередні часи. А недовіру до юності, її цінностям — недовіра до свого будущему.

Найчастіше доводиться чути від «старшого покоління, що життя сьогодні та, як колись, що нашого суспільства має змінитися. Але слід зробити цього? У перший чергу, тільки з глибокої переконаності усіх і кожного у цьому, що російське суспільство потребує корінне відновленні, виростає енергія масового творення, без якої немислимий крутий перелом в усіх галузях життя. Процес відновлення також передбачає небувале зростання питомої ваги творчого потенціалу, яким так іронічно багата юність. У молоді завжди найближчі і безпосередні відносини із майбутнім суспільства, тож треба взяти курс — на підвищення відповідальності держави і самостійності, розширення прав молоді. І, нарешті, заставу успішного дозволу проблем — в нерасторжимом єдності слова справи.

Отже, життєві цінності сьогоднішньої молоді визначають образ нашого «завтра», тому актуальність теми не сумнівається. З’ясувати, які ці цінності й під впливом що вони формуються, — ось є завданням цієї работы.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.

[1] Цит. по: Микільський Д. Соціологія молоді (Молодёжный екстремізм і молодёжная субкультура)/ internet стр. 5.

[2] Там ж, стр. 6.