Розділ 4. Забезпечення охорони праці

Порядок розроблення інструкцій з охорони праці та техніки безпеки на підприємстві, значення і роль.

Cлужба охорони праці на підприємстві повинна забезпечити виконання вимог чинного законодавства України з питань охорони праці, а також забезпечити нормативно-правовими актами з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; організовувати роботу кабінету з охорони праці, наради, семінари та інші заходи з цих питань.

Однією з найважливіших функцій, які покладені на службу охорони праці, є участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Також фахівці з охорони праці беруть участь у складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо профзахворювань; у проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; у складанні списків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні та періодичні медичні огляди; в організації навчання з питань охорони праці та роботи комісії з перевірки знань з цих питань.

Служба охорони праці на підприємстві покликана також контролювати дотримання роботодавцем вимог законодавства з охорони праці, тому має право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків і отримувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці.

Служба охорони праці виконує такі основні функції: розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці; проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; разом зі структурними підрозділами розробляє комплексні заходи щодо забезпечення встановлених нормативів умов праці; проводить вступний інструктаж з особами, що приймаються на роботу; забезпечує всіх працюючих правилами, нормами, інструкціями тощо; організовує проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; веде облік та аналіз нещасних випадків, профзахворювань, аварій, а також збитків від них; готує статистичні звіти з охорони праці; пропагує охорону праці; бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій.

Служба охорони праці контролює: дотримання на підприємстві чинного законодавства; виконання приписів органів державного нагляду; своєчасне проведення навчання та інструктажів; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецхарчуванням; своєчасне проведення медичних оглядів; виконання заходів, наказів та розпоряджень стосовно охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право на свій розсуд відвідувати будь-яке робоче місце, одержувати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони праці, перевіряти стан безпеки, вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж тощо, подавати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки. На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці Комісія з питань охорони праці є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу. Завдання комісії — залучення представників власника та трудового колективу до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:

• 1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.
• 2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.
• 3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу «Охорона праці» колективного договору
• 4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.
• 5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
• 6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.
• 7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.
• 8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.
• 9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.
• 10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.
• 11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.
• 12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.
• 13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.
• 14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.
• 15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.
• 16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних із важкими і шкідливими умовами праці.
• 17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов’язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.
• 18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.
• 19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

Для виконання перелічених вище функцій служба охорони праці повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв’язку, сучасну оргтехніку, комп’ютерне забезпечення і висококваліфікований інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати роботодавцям, керівним органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків (припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці); вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону праці; надсилати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги з охорони праці.

Правила і норми з техніки безпеки мають на меті забезпечити захист організму працюючих від фізичних травм і впливу технічних засобів, які використовуються в процесі праці. У них визначаються правила безпечного ведення робіт, належного оснащення машин, верстатів і т. п.

Порядок розробки інструкцій з охорони праці визначено в Наказі Міністерства праці та соціальної політики України та Комітету з нагляду за охороною праці від 29 січня 1998 р. № 9 «Про затвердження Положення про розробку інструкцій з охорони праці» .

У «Положенні про розробку інструкцій з охорони праці», твердженню наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 р. № 9, передбачено, що інструкції поділяються на:

інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

примірні інструкції;

інструкції, що діють на підприємстві.

Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця.

Роботодавець несе відповідальність за організацію розробки (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкцій.

Роботодавець безкоштовно забезпечує інструкціями працівників та керівників структурних підрозділів (служб).

Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, і примірних інструкцій проводиться в міру необхідності, але не рідше одного разу на 10 років, перегляд інструкцій, що діють на підприємствах — у терміни, передбачені державними актами про охорону праці, на основі яких вони розроблені, але не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на 3 роки.

У випадках аварійної ситуації, змін у законодавстві про працю та охорону праці, при впровадженні нових технологій, зміні технологічного процесу, нових видів обладнання, інструментів, видів енергії і т. д. інструкції переглядаються до закінчення зазначених строків.

У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці требо-ваний, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник зобов’язаний вжити погоджених з органами державного нагляду заходів, що забезпечують безпеку працівників.

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29 січня 1998 р.). Вимоги цього Положення є обов’язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів діяльності.

Інструкції з охорони праці поділяються на типові (для робочих основних професій галузі) і місцеві, діючі в масштабах підприємства, організації або установи.

Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, що розробляються адміністрацією підприємства або безпосереднім керівником робіт разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони праці і затверджуються власником підприємства. Типові інструкції звичайно переглядають один раз у п’ять років, а місцеві - один раз у три роки, а також у разі потреби, наприклад, після аварії, нещасного випадку, при зміні правил, норм, обладнання і т. п.

Місцеві інструкції можуть бути загальними по підприємству (наприклад, на спеціальні види робіт — вогневі, газонебезпечні, земляні, із застосування захисних засобів і т. п.), загальноцеховими й інструкціями з робочих місць.

Особливим видом загальноцехової інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії. В ній описуються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи для їх ліквідації в початковій стадії, дії кожного інженерно-технічного працівника і робітника, шляхи евакуації людей.

Інструкціям, розроблювальним і затверджуваним на підприємствах, привласнюють порядкові номери службами охорони праці цих підприємств. У назві інструкції коротко вказується для якої професії або виду робіт вона призначена.

Включенню в інструкції підлягають загальні положення з охорони праці, а також організаційні й технічні вимоги безпеки.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу ті з урахуванням умов, в яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

• — загальні положення;
• — вимоги безпеки перед початком роботи;
• — вимоги безпеки під час виконання роботи;
• — вимоги безпеки по закінченні роботи;
• — вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

При необхідності в інструкції дозволяється включати й інші розділи.

Розділ «Загальні положення» повинен містити:

• — дані про застосування інструкції;
• — загальні дані про об'єкт розробки;
• — умови і порядок допуску працівників до самостійній роботі з професії або до виконання відповідного виду робіт;
• — вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що відносяться до питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також дані про специфічні особливості організації праці й технологічних процесів і про коло трудових обов’язків працівників даної професії;
• — характеристику основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів для даної професії чи виду робіт, особливості їхнього впливу на працівника;
• — перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що підлягають видачі працівникам даної професії або виду робіт відповідно до діючих норм, з посиланням на стандарти або технічні умови на них;
• — вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, що повинні дотримуватись працівники при виконанні робіт.
• — Розділ «Вимоги безпеки перед початком роботи» повинен містити:
• — порядок прийому зміни у разі безперервної роботи виробничого устаткування або технічного процесу;
• — порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;
• — порядок перевірки справності устаткування, інструмента, захисних засобів;
• — порядок перевірки наявності й стану вихідних матеріалів;
• — порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності устаткування, інструмента, засобів захисту і т. п.

Розділ «Вимоги безпеки під час роботи» повинен містити:

• — дані про безпечну організацію праці, прийоми й методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного устаткування, пристроїв і інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи й прийоми праці, які заборонено застосовувати;
• — правила безпечного поводження з вихідними матеріалами, готовою продукцією, допоміжними матеріалами й відходами виробництва, що становлять небезпеку для працівників;
• — правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідйомних засобів, механізмів, тари;
• — вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах і транспортуванні вантажів;
• — вказівки про порядок додержання робочого місця в безпечному стані;
• — можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи устаткування і технологічного регламенту, способи їхнього усунення;
• — вимоги щодо використання засобів індивідуального й колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
• — умови, при яких робота повинна бути припинена;
• — вимоги із забезпечення пожежоі вибухобезпечності;
• — порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки або раптові захворювання; факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності устаткування, засобів захисту та про інші небезпечні й шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.

Розділ «Вимоги безпеки по закінченні роботи» повинен містити:

• — порядок безпечного відключення, зупинки, розбирання, очищення і змащення устаткування, пристроїв, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;
• — порядок здачі робочого місця;
• — порядок збирання відходів виробництва;
• — вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;
• — порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, виявлені в процесі роботи.

Розділ «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» повинен містити:

• — дані про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерних причинах аварій;
• — дані про засоби й дії, спрямовані на запобігання можливих аварій;
• — порядок дій, особисті обов’язки власника і працюючого, правила проведення робіт при виникненні аварії відповідно до плану її ліквідації, у тому числі у разі її виникнення під час здачі-прийому зміни при безперервній роботі;
• — порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;
• — дані про порядок застосування засобів протиаварійного захисту і сигналізації;
• — порядок дій з надання долікарської допомоги потерпілим під час аварії.

При викладенні тексту інструкції потрібно керуватися такими правилами:

• — текст інструкції має бути коротким, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;
• — інструкція не повинна містити посилань на нормативні акти, вимоги яких враховуються при її розробці. При необхідності ці вимоги наводяться дослівно.

Розробка, узгодження й затвердження інструкцій, що діють на підприємстві, їх перегляд, тимчасове припинення дії чи скасування здійснюються відповідно до ДНАОП 0.00−8.03−93 «Порядок розробки й затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві» і з урахуванням вимог цього Положення.

Загальне керівництво розробкою або переглядом інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця. Розробка чи перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюються безпосередніми керівниками робіт, які відповідають за своєчасне виконання цієї роботи.

Здійснення контролю за своєчасною розробкою нових і відповідністю діючих на підприємстві інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, вводиться в дію з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця.

Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, проводиться в терміни, передбачені державними нормативними актами з охорони праці, на підставі яких вони розроблені, але не рідше одного разу в 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу в 3 роки.

Порядок розробки та затвердження інструкцій з охорони праці на підприємстві.

Правильний шлях, тобто в теорії, створення інструкції на підприємстві такий:

• 1. Служба охорони праці разом з керівниками підрозділів складає перелік інструкцій з охорони праці, які мають бути на підприємстві. Для цього вивчається штатний розпис, обладнання, яке використовується. Цей перелік затверджується роботодавцем.
• 2. Керівники робіт (начальники підрозділів), які знають хто в них працює і чим займається, розробляють інструкції з охорони праці. Вони ж пройшли навчання і перевірку знань, як посадові особи (раз в 3 роки), як мінімум комісією підприємства, тому знають як це робиться.
• 3. Погоджують розроблені інструкції з службою охорони праці та юристом підприємства.
• 4. Роботодавець (директор) затверджує наказом ці інструкції.

Як відбувається частіше (на практиці):

• 1. Працівник служби охорони праці або на малому підприємстві особа, якій доручив це директор, розробляє інструкцію з охорони праці. Для цього бере приклад з Інтернету (краще якщо є Типова інструкція для таких робіт) чи з іншого підприємства.
• 2. Роздруковує створену інструкцію та несе її на підпис керівнику робіт. Той може перечитати і підправити, але частіше просто підписатися у графі розробника.
• 3. Працівник служби охорони праці погоджує інструкції в юриста підприємства і подає роботодавцю на підпис наказ на їх затвердження.

Це не є великим мінусом, адже грамотний інженер з охорони праці може зробити не гіршу інструкцію, ніж керівник підрозділу, який ймовірніше всього знає менше по охороні праці. Хоча й інженеру з охорони праці іноді важче орієнтуватися в конкретних роботах та можливих ризиках, ніж керівнику підрозділу, який вже багато з чим стикався. Отже дуже добре, якби інструкція з охорони праці розробляся б спільно.

Якщо на підприємстві немає юриста, то, в ідеалі, інструкція має бути погоджена людиною, що має юридичну освіту, чи просто нотаріусом за договором. Хоча на практиці можна обійтися і без цього, головне щоб інструкція була якісною.