Теоретичні основи управління доходами і витратами комерційного банку

Особливості формування доходів і витрат комерційного банку

Вся господарська діяльність комерційного банку — здійснення банківських угод — має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку. Результатом співставлення доходів та витрат є фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

Одна з основних цілей банків — одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Формування прибутку банку визначається специфікою діяльності даної установи, спектром операцій, а також діючою системою обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є одержання чистого прибутку, який являє собою залишок доходу після покриття всіх загально банківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди [13].

Значення прибутку для банку очевидне. Отримання достатнього розміру прибутку необхідно банкам для залучення нового капіталу, який дозволяє збільшити обсяг та підвищити якість наданих послуг. Прибуток стимулює діяльність керівництва банку по розширенню та покращенню операцій, зниженню витрат та розвитку банківських технологій.

Отже прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банку. Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, є розмір доходів, який отримується в процесі діяльності.

Доходи банку — збільшення економічних вигод по сукупності господарських операцій, крім операцій з реалізації додатково кількості акцій, які призводять до [9]:

• — збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми його зобов’язань;
• — зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми його активів.

Більшість науковців та банківських практиків поділяють усі доходи банківської установи на:

• · банківські;
• · небанківські операційні;
• · непередбачені.

До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи прийнято поділяти на [8]: процентні; комісійні; торгівельні; інші банківські операційні доходи.

За джерелом доходи банку поділяються на процентні та непроцентні. Процентний дохід являє собою плату за використання грошових коштів або їх еквівалентів за певний період часу та складається з: процентів за кредитами, депозитами та іншими фінансовими інструментами, у тому числі за боргові цінні папери з фіксованим доходом, який так чи інакше можна розрахувати; доходів у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами; комісійних доходів, які за своїм характером належать до процентного, тобто доходи, які можуть бути розраховані, виходячи з суми заборгованості за певний проміжок часу.

До непроцентних доходів відносяться всі інші доходи, окрім процентних (комісійні, доходи у вигляді дивідендів. доходи від операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями, інші доходи тощо).

Доход від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюються з ініціативи банка і не є виконанням доручень клієнтів.

До інших банківських операційних доходів відносяться ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать дивідендний доход, доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями [10].

Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів — від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:

~ виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер — прибуток буде визначений тільки за фактом подій;

~ не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку. При оцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління.

Для управління доходами важливе значення має їх класифікація за такими ознаками:

• · за місцем виникнення: доходи групуються за підрозділами, відділеннями, філіями або центрами фінансової відповідальності;
• · за приналежністю: доходи групуються за клієнтами, видами операцій, продуктами, інструментами і портфелями.

Витрати банку — це економічна категорія, яка відображає грошово-матеріальні ресурси, що використовуються в процесі формування, впровадження та реалізації банком своїх продуктів і послуг, а також всі інші додаткові ресурси на їх обслуговування та підтримку [14].

В свою чергу витрати банку поділяються на наступні групи:

• 1) процентні - витрати, сплачені банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що залучені банком, які обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка (за коштами, отриманими в НБУ; за коштами, отриманими в інших банках; за коштами суб'єктів господарської діяльності; за коштами фізичних осіб та інші витрати);
• 2) комісійні - витрати за отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання чи є фіксованою (за розрахунково-касове обслуговування; за операціями з цінними паперами та валютному ринку та інші витрати);
• 3) адміністративні - витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банку (обов'язкові платежі та податки, крім податку на прибуток; господарські та експлуатаційні витрати; витрати на маркетинг та рекламу; спонсорство та доброчинність та інші витрати);
• 4) витрати на персонал (основна і додаткова заробітна плата; нарахування на зарплату; матеріальна допомога та інші витрати);
• 5) відрахування в резерви — витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активу банку та списання безнадійних активів (під заборгованість комерційних банків; за кредитами клієнтам; під дебіторську заборгованість; під знецінення цінних паперів та інші витрати);
• 6) витрати на безнадійні та сумнівні борги; непередбачені витрати [6].

В залежності від специфіки управлінських рішень витрати поділяють на релевантні та не релевантні. Релевантні - це витрати, які залежать від прийнятих управлінських рішень. Нерелевантні, у свою чергу, не залежать від прийнятих управлінських рішень. Наприклад, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки на них уже неможливо вплинути.