Види пенсійних фондів, правила їх створення та функціювання

Пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Відкритий пенсійний фонд — це недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками відкритого пенсійного фонду можуть бути одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, встановлених для бюджетних організацій.

Корпоративний пенсійний фонд — це недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний пенсійний фонд — це недержавний пенсійний фонд, засновником (засновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками.

Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду. Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами адміністратора, компанії з управління активами, банка-зберігача та аудитора на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду.

Пенсійний фонд не може брати на себе зобов’язання, не пов’язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов’язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.

Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.

Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержавних пенсійних фондів здійснюється за цим Законом.

Державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводиться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у порядку, визначеному цим Законом.

Рада пенсійного Фонду.

Засновники пенсійного фонду зобов’язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних питань його роботи. Рада фонду утворюється у кількості не менше п’яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради повинні задовольняти вимогам, встановленим у законі, у тому числі - кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України органом та статутом пенсійного фонду. Рада пенсійного фонду здійснює діяльність у відповідності з цим Законом та статутом пенсійного фонду.

Рада фонду повинна розробити та затвердити інвестиційну декларацію пенсійного фонду — правила інвестування коштів, які накопичуються у фонді.

Інвестиційна декларація пенсійного Фонду.

Інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється і затверджується радою фонду відповідно до цього Закону. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених цим Законом.

У разі відсутності у складі ради пенсійного фонду осіб, професійно підготовлених до роботи у сфері інвестиційної діяльності, рада зобов’язана залучити до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань. Оплата їх послуг здійснюється за рахунок засновників пенсійного фонду.

Інвестиційна декларація є обов’язковою для застосування особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та зберігачем.

Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов’язковій реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України протягом 60 календарних днів після формування ради фонду. Примірник зареєстрованої інвестиційної декларації обов’язково подається радою фонду Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 5 робочих днів після її реєстрації.

Рада фонду зобов’язана проводити щорічний аналіз ефективності інвестиційної діяльності та визначати доцільність внесення змін до інвестиційної декларації з урахуванням пропозицій, поданих особами, що здійснюють управління активами такого пенсійного фонду. Правила підготовки, вимоги до інвестиційної декларації, порядок її реєстрації та внесення змін до неї встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Адміністрування недержавного пенсійного Фонду.

Закон передбачає три різні можливості адміністрування недержавного пенсійного фонду. Воно може здійснюватися:

• 1) професійним адміністратором — юридичною особою, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів, отримавши відповідну ліцензію;
• 2) одноосібним засновником корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду та отримав на це відповідну ліцензію;
• 3) компанією з управління активами цього фонду, яка отримала відповідну ліцензію.

Ліцензія професійному адміністратору видається на умові створення статутного капіталу у розмірі 300 тисяч євро та підтримки власного капіталу на рівні 200 тисяч євро протягом здійснення діяльності.

Ліцензія компанії з управління активами, яка також бажає адмініструвати пенсійні фонди, видається на умові створення статутного капіталу у розмірі 500 тисяч євро та підтримки власного капіталу на рівні 300 тисяч євро протягом здійснення діяльності.

Закон не встановлює ніяких вимог до статутного та власного капіталу одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне адміністрування свого фонду.

Всі юридичні особи, які здійснюють адміністрування недержавного пенсійного фонду, повинні мати кадри відповідного кваліфікаційного рівня, належне технічне забезпечення та інформаційні системи для ведення персоніфікованого обліку учасників пенсійного фонду, які відповідають вимогам, установленим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Діяльність з адміністрування пенсійного фонду законом дозволено поєднувати лише з управлінням активами пенсійного фонду.

Оплата послуг адміністрування пенсійного Фонду.

Розмір тарифів на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду визначається договором про адміністрування пенсійного фонду. Граничні тарифи на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Оплата послуг з адміністрування пенсійного фонду здійснюється в грошовій формі за рахунок пенсійних активів, які накопичуються в пенсійному фонді. Тобто, розмір накопичених пенсійних активів кожного учасника пенсійного фонду буде зменшуватися на суму оплати послуг адміністратора. Виключенням є випадки, коли адміністрування корпоративного пенсійного фонду здійснює його одноосібний засновник — у цьому випадку витрати на адміністрування такого корпоративного пенсійного фонду здійснюються за рахунок цього засновника, а не за рахунок пенсійних активів учасників фонду.

Використання та захист пенсійних активів та правила їх інвестування Пенсійні активи, які накопичуються у пенсійному фонді, підлягають інвестуванню з метою отримання прибутку. Цей прибуток розподіляється між учасниками пенсійного фонду пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу. Розподіл здійснюється не рідше ніж один раз на місяць. Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) здійснюється адміністратором на індивідуальних пенсійних рахунках. Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь-якою пенсійною схемою забороняється. Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов’язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної доходності на рівні офіційного індексу інфляції.

Управління активами недержавних пенсійних Фондів.

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися: компанією з управління активами, яка отримала відповідну ліцензію; банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Ліцензія компанії з управління активами надається за умови створення статутного фонду на рівні не менше 300 тисяч євро та підтримці власного капіталу на рівні не менше 200 тисяч євро.

Розмір винагороди особі, що здійснює управління активами пенсійного фонду, визначається радою фонду і зазначається у договорі про управління активами пенсійного фонду. Сума винагороди визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду. Граничні розміри винагороди встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Винагорода виплачується в грошовій формі за рахунок пенсійних активів учасників пенсійного фонду. Тобто, розмір накопичених пенсійних коштів кожного учасника зменшується на відповідну частку суми винагороди за управління активами.

Оплата послуг торговців цінними паперами, витрати на перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду тощо відшкодовуються пенсійним фондом особі, що здійснює управління активами, на підставі документів, які підтверджують фактично здійснені витрати, одночасно з виплатою винагороди за управління активами пенсійного фонду.

Ліміти інвестування пенсійних активів.

До складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи згідно із законодавством. Пенсійні активи пенсійного фонду в цінних паперах не можуть включати: цінні папери пов’язаних осіб та осіб, які надають послуги пенсійному фонду (за виключеннями, встановленими законом); векселі; похідні цінні папери; цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, прямо передбачені Законом. На пенсійні активи не може бути звернене будь-яке стягнення або застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.

Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюється адміністратором та особою, що здійснює управління активами такого пенсійного фонду, за методикою та у порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Законом заборонено: формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів; надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів; укладати угоди купівлі-продажу або міни пенсійних активів з обов’язковою умовою зворотного викупу. Закон також заборонив пенсійним фондам емітувати будь-які боргові цінні папери та похідні цінні папери та придбавати цінні папери, емітентами яких є пов’язані особи.

При цьому, акції та облігацій українських емітентів повинні пройти лістинг та перебувати в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, а акції іноземних емітентів мають перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК. Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої визначається державною комісію з цінних паперів та фондового ринку.

Закон дозволив інвестувати в засновників пенсійного фонду протягом перших п’яти років з початку заснування таких фондів — не більше як 10%, а після цього — не більш як 5% загальної вартості пенсійних активів.

Всі надходження на поточні рахунки фонду мають бути використані за цільовим призначенням відповідно до закону протягом двох тижнів з дати зарахування цих коштів.

Використання пенсійних активів.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

• 1) інвестування у відповідності до вимог цього Закону з метою отримання доходу на користь учасників фонду;
• 2) виконання договорів виплати пенсії на визначений строк та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених цим Законом;
• 3) оплати договорів страхування довічної пенси та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;
• 4) оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов’язаних з функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої цим Законом;
• 5) сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;
• 6) оплати послуг зберігача;
• 7) оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок недержавного пенсійного фонду;
• 8) оплати послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;
• 9) оплати інших послуг, здійснення яких прямо передбачено цим Законом або нормативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення та на оплату яких можуть бути — використані пенсійні активи.

Це означає, що вищезазначені витрати покриваються за рахунок пенсійних коштів, належних учасникам пенсійних фондів, використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Відкритий пенсійний фонд за бажанням учасників фонду може укладати договори страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду за рахунок частини їх пенсійних внесків. Розмір страхового внеску за таким видом страхування не може перевищувати одного відсотка розміру пенсійного внеску, сплачуваного учасниками фонду або за учасників фонду, які виявили бажання брати участь у такому виді страхування.

Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача.

Зберігання пенсійних активів.

Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає вимогам, встановленим законом, зокрема: має відповідні ліцензії та не є пов’язаною особою пенсійного фонду, його адміністратора, засновників і аудитора та їх пов’язаних осіб і не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду. Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватися тільки в одного зберігача.

Зберігач виконує функції, покладені на нього законом та договором, укладеним з радою пенсійного фонду. Зокрема, він контролює діяльність компанії з управління активами, і у разі зменшення протягом року чистої вартості одиниці пенсійних внесків пенсійного фонду більше ніж на 20 відсотків зберігач повинен повідомити про це раду такого пенсійного фонду, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зберігач не може використовувати активи пенсійного фонду, які знаходяться на рахунках цього фонду, як кредитні ресурси.