Сучасний стан проблеми

Новий якісний етап у розвитку освіти можливий лише за умови інтенсивного запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в професійній діяльності педагога для якісної підготовки учнів до життя за умов інформатизації суспільства.

У даний час спостерігається збільшення впливу медіа-технологій на людину. Особливо це сильно діє на дитину, яка з великим задоволенням подивиться телевізор, ніж прочитає книгу.

Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і комп’ютерів надають велику увагу на виховання дитини і його сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється і характер його улюбленої практичної діяльності - гри, змінюються і його улюблені герої і захоплення. Раніше інформацію з будь-якої теми дитина могла отримати за різними каналами: підручник, довідкова література, лекція вчителя, конспект уроку.

Але, сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в навчальний процес нові методи подачі інформації. Виникає питання, навіщо це потрібно. Мозок дитини, налаштований на отримання знань у формі розважальних програм по телебаченню, набагато легше сприйме запропоновану на уроці інформацію за допомогою медіа засобів [55, с. 112].

Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше викладачам важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Тепер же, з використанням комп’ютерних мереж і онлайнових засобів, школи отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити індивідуальних запитів кожного учня.

Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, з цікавістю і захопленням працював на уроці, бачив плоди своєї праці і міг їх оцінити.

Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у тому числі і комп’ютерних. Адже використання комп’ютера на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та індивідуальним.

Важливим аспектом, що визначає характер змін у системі освіти, є науково-технічний прогрес та його вплив на соціальні та суспільні відносини. Комп’ютерні технології постійно вдосконалюються, стають більш насиченими, ємними, гнучкими, продуктивними, націленими на різноманітні потреби користувачів. Промисловість та мас-медіа стали першими «сферами-користувачами» мультимедійних розробок. Американські дослідники дійшли висновку, що використання засобів мультимедійних технологій у процесі навчання учнів дозволяє істотно підвищити показники змістового розуміння та запам’ятовування запропонованого матеріалу. Серед причин, частіше за інші, називали можливість синкретичного навчання (одночасно зорового та слухового сприйняття матеріалу), активну участь в управлінні поданням матеріалу, легке повернення до тих розділів, які потребують додаткового аналізу. Тут варто відзначити, що проведення об'єктивного порівняння навчання з мультимедіа і без неї виявляється складною задачею. Отже, вірогідність деяких висновків залишається сумнівною.

Будь-яка педагогічна технологія — це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.

Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують комп’ютер, є комп’ютерна технологія. Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання — це процес підготовки і передачі інформації, кого навчають, засобом здійснення яких є комп’ютер.

На заняттях за допомогою мультимедійного проектора і комп’ютера можна ефективно ілюструвати різні фізичні явища і процеси, які важко або неможливо змоделювати іншими технічними засобами, подати графічні та схематичні зображення технічних об'єктів тощо.

Графічна та відеоінформація у вигляді малюнків, графіків, схем та інших засобів сприяє поліпшенню якості засвоєння знань завдяки наочності й моделюванню складних технічних понять.

Отже, можна вказати на головні перешкоди ефективному використанню освітніх інновацій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи:

• а) слабкий потенціал існуючого парку комп’ютерів у школах;
• б) труднощі створення працездатної взаємодіючої групи техніків і педагогів для створення нових освітніх комп’ютерних продуктів;
• в) низький рівень компетентності вчителів у використанні засобів комп’ютерного навчання.

Ефективне використання комп’ютера в навчально-виховному процесі залежить від наявності якісного програмного забезпечення.

Ще один шлях застосування комп’ютера це можливість моделювання та проектування виробів що учні виготовляють в майстерні на ПК. Так наприклад учні можуть за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення розробити ескізи та креслення майбутніх деталей із яких буде складатися виріб, крім того учні можуть змоделювати об'ємну модель де можливо передбачити недоліки або складнощі її виготовлення та оснащення. До того ж це надає можливість оволодіти креслярськими вміннями та навичками на персональному комп’ютері [42, с. 306 — 308].

Застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні - одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. У вітчизняній загальноосвітній школі в останні роки комп’ютерна техніка й інші засоби інформаційних технологій стали все частіше використовуватися при вивченні більшості навчальних предметів.

Висновки до І розділу.

• 1. Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.
• 2. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності є передумовою формування нових.
• 3. Інноваційність, тобто поява чогось нового, для сучасного суспільства являється необхідною умовою для будь якої суспільної діяльності. Для сучасності інформація стає найважливішим стратегічним ресурсом новацій.