Асиметрія канадсько-американських відносин у гуманітарній сфері

Сучасний глобалізований світ характеризується постійним зростанням загрози національній самобутності багатьох країн внаслідок наступу американської масової культури. Особливо гостро ця проблема стоїть для Канади, що є безпосереднім сусідом Сполучених Штатів, і становить з ними мовно-історичну спільність. Тому вивчення заходів канадського уряду, спрямованих на послаблення асиметрії з південним сусідом у гуманітарній сфері та збереження національно-культурної ідентичності країни має значний дослідницький інтерес. Позитивний канадський досвід може бути корисним для інших держав, що прагнуть мінімізувати американський культурний вплив і асиметрію в гуманітарній сфері з більш потужними партнерами у парах двосторонніх асиметричних відносин.

Проблематиці національно-культурних особливостей Канади та США та їхнього впливу на характер двосторонніх взаємин присвячено ряд північноамериканських, передусім канадських, публікацій. Однією із найвідоміших є праця Майкла Адамса «Вогонь та лід» [ 1], в якій автор, досліджуючи соціокультурну карту Північної Америки, приходить до висновку, що суспільства Канади та США чим далі, тим більше різняться за своїми цінностями. Американець Д. Джоне та канадець Д. Кілґор у своїй спільній праці «Неспокійні сусіди» [2] звертають, зокрема, увагу на особливості культурного, релігійного й освітнього життя Канади та США, виявляючи спільні та відмінні риси. Взаємозв'язок економічної інтеграції та культурно-соціального життя Північної Америки аналізує Дж. МакДуґалл у роботі «Разом за течією: політична економія канадсько-американської інтеграції» [3].

Дослідженню культурної політики Оттави, зокрема, у сфері протидії американському впливові, присвячено ряд публікацій співробітниці Інституту США та Канади Російської Академії Наук Т. А. Щукіної [4;5;6;7]. Серед українських праць варто передусім згадати колективну монографію за редакцією Г. М. Перепелиці та О. М. Субтельного «Асиметрія міжнародних відносин» [8], в якій висвітлено окремі аспекти гуманітарного виміру асиметричності канадсько-американських взаємин.

Загалом у науковій літературі з проблематики канадсько-американських відносин у гуманітарній сфері головна увага приділяється переважно національно-культурним особливостям двох північноамериканських суспільств. Завданням пропонованої статті є провести комплексний аналіз взаємин між Канадою та США в гуманітарній сфері, з точки зору їх асиметричної природи, та з’ясувати засоби, за допомогою яких Канаді вдається зменшувати американський культурний натиск. глобалізація культура америка гуманітарний Асиметрія канадсько-американських відносин у гуманітарному вимірі є яскраво вираженою. Її кількісний аспект можна виміряти, зокрема, об'ємом двосторонньої торгівлі культурною продукцією. Так, на 2008 рік Канада імпортувала із США удвічі більше товарів, ніж експортувала (3,066 млрд. кан. дол. імпорту та 1,524 млрд. кан. дол. експорту). Різниця у сфері послуг є дещо меншою — 2,5 млрд. кан. дол. імпорту та 2 млрд. кан. дол. експорту у 2006 році відповідно. Про привабливість американського способу життя для канадців можуть свідчити деякі дані щодо двосторонньої міграції. За словами Дж. Томпсона та С. Рендалла, «у 1990;х pp. канадська еміграція до Сполучених Штатів знову постала на порядок денний як значна політична проблема в Канаді», адже на кожного американця, що переїхав жити на північ від кордону, припадає дев’ять канадців, що емігрували до США [9,р.334]. Окрім того, природною є асиметрія уваги між двома державами, що проявляється у різному сприйняті країнами одне одного. Так, за результатами дослідження авторитетної канадської компанії із маркетингових досліджень та опитувань «Лежер», проведеного у 2004 році, половина канадців вважають Сполучені Штати своїм найкращим другом (50%), тоді як, на думку більшості американців, найближчою для них є Великобританія (62%), і лише 20% американців вважають, що це Канада. Повчальним є також висновок про те, що близько двох третин (61%) американців вважають, що канадці від них нічим не відрізняються, в той час як 68% мешканців Канади переконані, що вони дуже не схожі на своїх південних сусідів [10,р.2].

Втім, міру канадсько-американської асиметрії у гуманітарній сфері навряд чи можна виміряти кількісно. Передусім треба згадати про американський вплив на національну ідентичність канадців, в тому числі через натиск американської масової культури.

Варто зазначити, що вплив США на канадську ідентичність має два виміри. По-перше, за словами Дж. Томпсона та С. Рендалла, американці протягом двох століть були для канадців тим фоном, на якому вони визначали свою «інакшість» [9,р.297]. Звичайно, важко знайти у світі дві нації, настільки схожі поміж собою. Обидві країни є високорозвиненими демократіями з ринковою економікою, що мають спільного історичного предка — Британську імперію, схожий спосіб життя і спільну домінуючу мову. Як зазначають Д. Джонс та Д. Кілґор, «не існує жодних расових, культурних, етнічних чи релігійних елементів, що представлені в одній країні й відсутні в іншій» [2,р. 10]. Саме через таку схожість певна частина канадського населення замислюється над питанням національної ідентичності. Так, Жермен Уоркентін, почесний професор Торонтонського університету, пояснює цю проблему відсутністю «відображення» Канади в очах інших націй [11].

Таким чином, одним із способів самоідентифікації канадців стало протиставлення себе американцям. Найяскравішим прикладом є знаменита телереклама канадського пива «Молсон Канедієн», в якій головний герой з гордістю заявляє на сцені, що він є канадець, що він розмовляє англійською та французькою мовами, а не американською; що він відстоює міфотворчість, а не поліцейський контроль; багатокультурність, а не асиміляцію. Багато фраз із цієї реклами стали «народними», їх можна побачити на футболках та інших національних сувенірах. Серед інших речей та цінностей, якими пишаються канадці, є, зокрема, повага до решти держав та міжнародного права; підтримка багатокультурності та автохтонного населення; державна турбота про громадян у сфері охорони здоров’я (що, певне, після відповідних реформ Б. Обами 2010 року вже буде не настільки унікальним, як перше) та соціальної допомоги; значна роль профспілок; толерантне ставлення до одностатевих шлюбів; високий рівень безпеки в країні, що не в останню чергу пов’язано із законодавчим обмеженням права на володіння вогнепальною зброєю громадянами; значний рівень культури та освіченості нації.

Водночас присутність американського фактора має деструктивний вплив на оформлення канадської національної ідентичності. Так, за словами канадського науковця Джона Мейзела, існує постійна небезпека того, що канадські погляди, цінності, думки та пріоритети стануть настільки схожими на американські, що індивідуальність та своєрідність Канади як країни зникне [Цит. за:3,р.239]. Мова йде про те, що канадці надають перевагу американському способу життя та масовій культурі, що підсилюється засиллям американської культурної продукції в країні. Цьому сприяють засоби масової інформації та комунікації, оскільки культурний продукт СІЛА є дешевшим (за рахунок економії на масштабах) та привабливішим для канадського споживача. Натомість саме інформаційні засоби мають бути тими медіаторами, що доносять у різні куточки країни ідеї, думки та цінності, на основі яких і формується єдина національна ідентичність. За словами Дж. МакДуґалла, багатьох науковців об'єднує думка про те, що «канадська культура не може існувати без культурної та комунікаційної сфер економіки, які б її транслювали від творців до споживачів» [3,р.248]. Відомий канадський журналіст Майкл Вальпі наголошує, що «первинною метою газет є не публікація новин, а ритуальна комунікація — збереження суспільства шляхом поширення спільних ідеалів» [11]. На сьогодні в Канаді транслюються переважно саме американські ідеали та «месседжі», що загрожує збереженню національної ідентичності країни. Ситуація погіршується фактором виникнення спільної континентальної інфраструктури сучасних інформаційних технологій та підсиленням інтеграції канадських та американських професійних об'єднань, суспільних організацій та культурних сфер економіки [3,р.263].

У таких умовах канадський уряд з метою збереження та зміцнення національної ідентичності країни намагається провадити політику, спрямовану на протидію американському культурному натискові та мінімізацію асиметрії із південним сусідом у гуманітарній сфері. Одним із найефективніших напрямів такої стратегії є прийняття та здійснення ряду нормативно-правових актів та заходів, що підтримують та заохочують національного «культурного виробника». Т.А. Щукіна виділяє п’ять основних урядових напрямів у цій галузі: 1) державне фінансування; 2) регулювання квот «канадського змісту»; 3) проведення податкових заходів; 4) контроль за долею участі іноземного капіталу та введення антимонопольних заходів у культурних сферах економіки; 5) забезпечення захисту прав інтелектуальної власності [4,с.94].

Втім у сучасному світі сфера культури тісно пов’язана з економікою, тому, проводячи державну культурну політику, канадський уряд має дотримуватися балансу між захистом канадської культури та сприянням розвитку національної економіки. На жаль, Оттаві не завжди вдається вдало утримувати рівновагу в таких умовах, адже на порядок денний канадської урядової політики часто впливають економічні інтереси Сполучених Штатів.

Культурна торгівля із Канадою важлива для США з причин економічної вигоди: канадці є найбільшою групою іноземних споживачів американської поп-культури [9,р.287]. Так, об'єм канадсько-американської торгівлі товарами у сфері культури становив на 2006 рік близько 5 млрд. кан. дол., а послугами — близько 4,54 млрд. кан. дол. Для США, що має найбільшу в світі культурну індустрію, торгівля цією продукцією принципово не відрізняється від інших видів торгівлі товарами чи послугами. Втім Канада є дуже чутливою до засилля американської масової культури, саме тому вона наполягла на тому, щоб не включати до договорів про вільну торгівлю у Північній Америці сферу культури. Ще до вступу у силу НАФТА, у 1993 році, між Канадою та США виникла торгівельна війна з приводу поширення в Канаді американських журналів, що мали американський зміст, а реклама була спрямована на місцевого споживача (так звані split-run magazines) [12]. З 1965 по 1993 pp. Оттава застосовувала митний тариф на ввезення фізичних копій таких журналів. Втім на початку 1993 року американська компанія «Тайм Уорнер» почала надсилати до канадських типографій текст журналу «Спорте ілюстрйтед» за допомогою супутникових технологій, що Канада розцінила як ухилення від сплати мита і ввела восьмидесятивідсотковий податок на вартість реклами у виданнях такого типу. У відповідь, у березні 1996 року США подали скаргу до апеляційного комітету СОТ. При розгляді справи Оттава наполягала на тому, що мова йде не про торгівлю товарами (власне журналами), що регулюється Генеральною угодою про торгівлю товарами (ГАТТ), а про торгівлю послугами (рекламою), а це регулюється менш жорсткими правилами Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Втім COT винесла рішення на користь США, зобов’язавши Канаду скасувати мито (80%-ий податок), та зрівняти комерційні поштові тарифи для канадських та іноземних видань, при цьому підтримавши канадську програму поштових субсидій для національних видань. Змушений підкоритися висновкам СОТ, канадський уряд спробував маневрувати у поставлених рамках, прийнявши у червні 1999 року так званий «Білль С-55», який втім наклав жорсткі обмеження на доступ іноземних видавців до канадського ринку рекламних послуг. Цей закон був знову відкинутий Сполученими Штатами з погрозами розпочати у відповідь торгівельну війну у сталеварній, швейній, деревообробній галузях та виробництві пластмас. Насамкінець Канада пішла назустріч американським вимогам, і це було закріплено відповідною домовленістю у формі обміну листами між послом Канади у США та американським торговим представником З червня 1999 року.

За словами російської дослідниці Т.А. Щукіної, згадана домовленість реалізовувала один із найголовніших напрямів канадської державної культурної політики — підтримку квот «канадського змісту» у зразках культурної продукції, що виробляється в Канаді [6,с.76]. Тобто тепер збільшення обсягу канадської реклами понад 18% мало супроводжуватися збільшенням об'єму канадського змісту у виданні або ж інвестиціями у канадський ринок. Водночас Оттава пішла і на ряд поступок американській стороні. Зокрема, відтепер податкові пільги надавалися на прибутки від реклами як для канадських, так і для іноземних видавців за умови 80% канадського змісту видання.

Отже, конфлікт 1993;1999 років продемонстрував, з одного боку, слабкість односторонніх зусиль Оттави у справі протистояння натискові американської масової культури, а з іншого, необхідність вироблення якісно нового механізму регулювання торгівлі культурною продукцією та послугами. Таким чином, Канада інтенсифікувала свою діяльність в обох напрямках.

Подібно до політичної, у гуманітарній сфері ефективною для меншої країни у парі асиметричних відносин є стратегія диверсифікації зв’язків та участі у багатосторонніх інструментах, що сприяє мінімізації асиметрії із більшим партнером.

Одним із перших значних кроків на цьому шляху стало створення за канадської ініціативи у червні 1998 року Міжнародної мережі з культурної політики, метою якої стало формування національними урядами разом із громадянським суспільством міжнародного середовища, яке б сприяло культурній різноманітності, креативності, доступності та свободі культури. Успіхам Канади щодо мобілізації світової спільноти у цій сфері сприяють процеси глобалізації та стрімкого розвитку інформаційних технологій, зокрема телекомунікаційних мереж, внаслідок яких все більше країн світу відчувають потужну експансію американської культури, що ставить під загрозу збереження ідентичності та самобутності багатьох націй. В таких умовах держави намагаються об'єднати зусилля на світовій арені, щоб виробити ефективні механізми захисту національних культур.

Певних досягнень на цьому шляху Оттава добилася в рамках Організації американських держав (ОАД). Так, Канада бере активну участь у виконанні так званого Плану дій, прийнятого на Третьому саміті Північної та Південної Америки у квітні 2001 року, який включає розділ з питань культурної різноманітності. Міністерство культурної спадщини Канади організувало також Перший міжамериканський експертний семінар із культурної різноманітності у 2002 році у Ванкувері, результати якого лягли в основу Першої наради міністрів культури та Вищих уповноважених органів, що проходив у м. Картахена (Колумбія) у липні 2002 року. Проведення таких нарад та робота Міжамериканського комітету з питань культури розглядаються Канадою як важливі механізми культурної політики країни на північнота південноамериканському терені.

Серед інших міжнародних організацій, в рамках яких Оттава активно привертає увагу учасників до проблем культури та сприяє прийняттю відповідних міжнародно-правових документів, є: Велика Вісімка, Організація Франкофонії та Рада Європи.

Ключовим для Канади міжнародним культурним форумом, що також слугує засобом мінімізації асиметрії у згаданій сфері зі Сполученими Штатами, є ЮНЕСКО. Канада є членом цієї організації з 1946 року і репрезентована в ній постійним представництвом. Важливу роль відіграє Канадська комісія при ЮНЕСКО, яка є незалежним форумом, що консультує канадський уряд щодо відносин із ЮНЕСКО та координує діяльність цієї організації в країні.

Певне, одним із найбільших досягнень Канади в Організації OOH з питань освіти, науки та культури стало прийняття на 33-ій сесії Генеральної конференції Організації у жовтні 2005 року Конвенції про охорону та заохочення різноманітності форм культурного самовираження. Як вже згадувалося, під час підписання договорів про вільну торгівлю у Північній Америці Канаді вдалося вивести питання культури зі сфери дії угод. У такий спосіб країна намагалася зберегти за собою право регулювати згадану галузь, виходячи виключно зі своїх інтересів. Втім наслідки конфлікту із США щодо публікації журналів продемонстрували необхідність нового підходу до управління в галузі торгівлі культурною продукцією. З цією метою було створено спеціальну експертну групу, підсумком роботи якої у 1999 році став звіт «Канадська культура в глобальному світі: нові стратегії для культури та торгівлі», що рекомендував створити принципово новий міжнародний механізм регулювання ринку культурних товарів, оскільки підхід, спрямований на виключення культурних галузей зі сфери дії міжнародних торгівельних угод, не відповідав тогочасним умовам [7,с.75].

Таким чином, Канада стала однією з країн, що ініціювали процес підготовки Конвенції про культурну різноманітність в рамках ЮНЕСКО, який офіційно розпочався у 2003 році. Важливість цього документу для країни засвідчує той факт, що формулювання канадських пропозицій до проекту Конвенції відбувалося за тісної співпраці між федеральними міністерствами, владою провінцій та територій країни, а також громадянським суспільством. Як наслідок, текст Конвенції про охорону та заохочення різноманітності форм культурного самовираження відповідав ключовим завданням Канади, оскільки: 1) визнавав подвійну природу товарів та послуг культурної сфери, що мають як економічну, так і соціальну цінність; 2) підтверджував право урядів проводити політику, спрямовану на підтримку культурного самовираження; 3) прирівнював цю угоду до інших міжнародно-правових договорів без порушення вже існуючих зобов’язань.

Прийняття цієї конвенції стало великою дипломатичною перемогою Оттави, що декілька років працювала над просуванням ідеї міжнародного закріплення нового механізму регулювання ринку культурних товарів та послуг. Станом на початок 2010 року Конвенцію підписало 107 країн світу. Втім не варто переоцінювати важливість згаданого інструменту, поки його учасником не стала країна, «заради якої» так важко працювала Канада, а саме Сполучені Штати Америки. Таким чином, асиметрія канадсько-американських відносин у гуманітарній сфері є яскраво вираженою. Сполучені Штати є одним із домінуючих факторів впливу на канадську національну ідентичність, в той час як вплив Канади на гуманітарну сферу південного сусіда є мінімальним, або ж практично відсутнім. З метою зменшення двосторонньої асиметрії та впливу американської культури Оттава вдається до певних кроків як у внутрішній політиці, так і на міжнародній арені. Важливим компонентом такої стратегії є державна підтримка національної культурної галузі. Це, з економічних причин, іноді викликає опір Сполучених Штатів. Усвідомивши неефективність попередньої стратегії, коли питання культури існували поза сферою дії міжнародних торгових договорів, Оттава взяла на себе міжнародне лідерство у розробці якісно нового механізму регулювання торгівлі культурною продукцією. Об'єднавши зусилля з іншими країнами, що зазнають засилля американської масової культури, Канада добилася прийняття Конвенції про культурну різноманітність в рамках ЮНЕСКО. Підписання Конвенції стало лише першим кроком на шляху впровадження згаданого механізму, оскільки досі її учасником не стали Сполучені Штати. Попри це, Оттава продовжує активну діяльність у рамках різних багатосторонніх форумів та організацій у просуванні політики захисту національних культур на міжнародному рівні. Враховуючи важливість проблем збереження та захисту національної самобутності в сучасному світі, актуальним є подальше дослідження міжнародних зусиль у цьому напрямку.

Список використаних джерел

• 1. Adams М. Fire and Ice: United States, Canada and the Myth of Converging Values / M. Adams. — Toronto, Ontario: Penguin Canada, 2004. — 224 p.
• 2. Jones D.T. Uneasy neighbo (u)rs: Canada, the USAandthe Dynamics of State, Industry and Culture / D.T. Jones, D. Kilgour. — Mississauga, Ontario: John Wiley & Sons Canada, Ltd., 2007. — 352 p.
• 3. McDougall J. Drifting Together: the Political Economy of Canada-US Integration / J. McDougall. — Peterborough, Ontario: Broadview Press, 2006. — 363 P-
• 4. Щукина Т. А. Политика Канады в области культуры / Т. А. Щукина // США-Канада: экономика, политика, культура. — 2000. — № 9. — С.90−103.
• 5. Щукина Т. А. Государственное регулирование телеи радиовещания в Канаде /Т.А. Щукина // США-Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 12. — С, 89−104.
• 6. Щукина Т. А. Государство и пресса в Канаде / Т. А. Щукина // США-Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 4. — С.66−82.
• 7. Щукина Т. А. Международные инициативы Канады в области культурной политики / Т. А. Щукина // США-Канада: экономика, политика, культура. — 2002. — № 2. — С, 67−80.
• 8. Асиметрія міжнародних відносин / [під ред. Г. М. Перепелиці,

О.М. Субтельного]. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2005. — 555 с.

9. ThompsonJ.Н. Canadaandthe United States: Ambivalent Allies /J.H. Thompson,.

S. Randall. — Athens, Georgia: University of Georgia Press, 2008. — 448 p.

• 10. Canada-U.S. Relations: Report. — Montreal, QC: Leger Marketing, 2004. -Valpy М. Grasp hold of the gunwales, Canada / M.'Valpy // Globe and Mail. — July 01, 2009.
• 11. Bill C-55: An Act Respecting Advertising Services Supplied By Foreign Periodical Publishers / [Prepared by Terrence J. Thomas] // Economics Division [Електронний ресурс]. — 28 October 1998 (Revised 28 January 1999). — Режим доступу: http://www2.parl.gc.ca