Вступ. 
Ноосфера – новий етап еволюції біосфери, за вченням В.І. Вернадського

Об'єкт. Об'єктом даного дослідження є особливості переходу від біосфери до ноосфери, шляхом перетворення світу людиною.

Предмет. Предметом дослідження цієї теми є аналіз передумов появи і самої появи вчення про ноосферу. В.І Вернадський, як розробник цього вчення.

Мета. Метою даної роботи є висвітлення понять «біосфера», «людський розум» і «людська культура». Визначення того, як завдяки їхній взаємодії утворюється нове поняття — «ноосфера» — новий особливий вимір людського існування.

Аналіз процесу переходу від біосфери до ноосфери, роль людини в цьому процесі, розроблений В.І Вернадським.

Методологія.

Для виконання поставленої мети, мною були використані такі методи :

• · Системний метод, він полягає у тому, що питання мною було розглянуто з системі точок зору, притаманним різним наукам, а саме філософії, релігії, мистецтву, біології, психології.
• · Метод історизму, дозволив мені проаналізувати розвиток вчення про біосферу і її перехід в ноосферу у різний історичний час.
• · Завдяки науковому методу була можливість розглянути поняття і категорії притаманні даному питанню в сфері об'єктивної реальності.
• · Метод синтезу і аналізу, спрямований на дослідження складових частин предмету, — в даному випадку окремо біосферу і сферу людського розуму, а також ці поняття в сукупності, — як новоутворений елемент — ноосфера.

Актуальність теми. Враховуючи кризу ціннісних та нормативних систем, яка проявилась в наш час, процес преходу в ноосферу, як новий етап біосфери загалом і людини зокрема є особливо актуальною. Минулий досвід, акумульований в нормах та цінностях традиційних етосів, вже не достатній для розв’язання, виникаючих, проблем. З огляду на це ведеться активний пошук в морально-етичній сфері, який покликаний ліквідувати дефіцит моральної легітимації, обґрунтувати життєві орієнтири, критерії життєдіяльності індивіда, за нових умов. Розвиток ноосфери вимагає дотримання цілого ряду морально-етичних приписів, які є його неодмінною передумовою та актуальність яких з часом тільки зростає. Частину цих приписів у своїх працях виділяє сам В.І. Вернадський, а щодо інших то вони були або ще будуть виявлені іншими дослідниками ноосфери.

Отож основною проблемою висвітленою в цій роботі є відповідь на запитання — Чи є ноосфера міфом чи об'єктивною реальністю в стратегії людського виживання?!

Над цим питанням в свій час працював Володимир Іванович Вернадський — всесвітньо відомий вчений і геніальний мислитель, який належить до натуралістів-енциклопедистів, що намагались зрозуміти суть світу в цілому, саме він зробив особливий внесок у вивчення біосфери, розробки поняття «ноосфери» [1].

Володимир Іванович сприяв формуванню нового погляду на природу, нового типу людини. Він був провісником нового синтезуючого мислення, яке охоплювало не тільки природознавство, але й науки про людину — філософію. Тут вчений інстинктивно приходив до висновків, що з часом науки про природу і людину зіллються в одну науку.

Вернадський розробив учення про біосферу як організовану, динамічну і врівноважену систему. Основною рисою організованості біосфери, як довів вчений, одним з її найбільших грандіозних і характерних процесів є біогенна міграція елементів, вироблена силами життя, джерелом енергії якої є промениста енергія Сонця. Збагнувши закономірності формування біосфери як цілісного феномена у Всесвіті, Вернадський вперше в науці розглядав еволюцію біосфери як єдиний космічний, біогенний та антропогенний процес.

Він стверджував, що людина своєю працею, розумом, наукою впливає на біосферу, на перебіг геологічних процесів, особливо в XX ст., різко змінюючи весь хімічний образ планети. «Вперше людина, — писав учений, — охопила своїм життям, своєю культурою всю верхню оболонку планети — в загальному біосферу, всю пов’язану з життям область планети». Вернадський засвідчив, що ця планетна діяльність людини має також і космічний характер.

Володимир Іванович повільно йшов до розуміння появи людини розумної і абсолютно чітко уявляв неминучість її появи. Раз поява мислячої істоти була неминучою в цьому процесі, значить розумна істота, ставши творінням біосфери, повинна була стати керівником цієї біосфери. В цьому і полягає суть «переходу» біосфери в ноосферу. Роль людини в цьому процесі - це і є в наші дні велика спадщина славетного вченого.

Сміливі та несподівані узагальнення Вернадського лише зараз входять в науку і філософію, у формування загального погляду на світ, який необхідний кожній освіченій людині.