Клініка та протезування у разі повної відсутності зубів

Обстеження хворого при повній утраті зубів має специфічний характер. Правильні підходи до обстеження дають змогу успішно провести ортопедичне лікування беззубих щелеп.

Детальне обстеження проводимо слизової, кісткової основи, альвеолярних відростків, тіло щелеп, твердого піднебіння. Особлива увага приділяється питанню, чи користувався хворий і який період знімними протезами раніше, як звикав до них, також оглядаємо протези.

Крім огляду та пальпації, при необхідності проводимо інші види обстежень.

Під час обстеження хворого ми виявляємо фізіологічні та анатомічні зміни, які характеризуються основними симптомами, серед яких виділяємо старечу прогенію, атрофію альвеолярних гребенів, стан слизової, утрату фіксованої висоти прикусу, зміну зовнішнього вигляду, порушення функцій жування та мови.

Враховуючи всі ці дані, ми підходимо до правильного формування діагнозу, що в подальшому допоможе нам з вибором протезування та ефектом лікування. В практиці я використовую класифікацію типів беззубих щелеп за Шредером на верхній щелепі та Келлером на нижній щелепі.

Три типи беззубих верхніх щелеп за Шредером.

Перший тип — добре виражені альвеолярні гребені, добре збережені верхньощелепні горби, високе склепіння піднебіння, високо розміщена перехідна складка та тяжі слизової.

Другий тип — атрофія альвеолярного гребеня середнього ступеня, збережене склепіння піднебіння та горби, перехідна складка та слизова тяжі розміщені ближче до вершини альвеолярного гребеня.

Третій тип — різка атрофія, відсутні горби, склепіння плоске, перехідна складка розміщена в одній площині з твердим піднебінням.

Келлер виділив чотири типи беззубих нижніх щелеп.

Перший тип — незначна рівномірна атрофія альвеолярних гребенів.

Другий тип — різко виражена рівномірна атрофія.

Третій тип — атрофія бічних ділянок, збережений альвеолярний відросток у фронтальній ділянці.

Четвертий тип — атрофія фронтальної ділянки, несприятливий тип для протезування.

При дослідженні слизової оболонки у практиці користуємося класифікацією Супле.

І клас — рухлива слизова при виражених альвеолярних гребенях.

ІІ клас — атрофована слизова тонким натягнутим шаром покриває відростки.

ІІІ клас — альвеолярні гребені та частина твердого піднебіння покриті розрихленою слизовою оболонкою.

ІV клас — слизова у тяжах на всій частині альвеолярних гребенів.

Після проведених досліджень, оцінки стану слизової оболонки протезного ложа, встановлення діагнозу проводимо запис до картки хворого та переходимо до безпосередніх клінічних етапів виготовлення знімних протезів.

Для хорошої фіксації протезів, стабілізації та рівноваги необхідно досягти крайового прилягання та створення клапанної зони. Це досягаємо при функціональних відбитках — відображає стан під час функції. Перший відбиток ми знімаємо для виготовлення індивідуальної ложки, яку потім виготовляємо лабораторним шляхом.

Потім за допомогою пасивних рухів, шляхом функціональних проб та власне функціональних рухів проводимо припасування індивідуальної ложки та формування функціонального краю ложки. Методик знімання функціональних відбитків багато, ми індивідуально підбираємо різні проби, враховуючи особливості ротової порожнини кожного пацієнта.

Користуємося методикою та пробами Гербста на нижній щелепі.

Перша проба — широко відкрити рот і здійснити акт ковтання.

Друга проба — провести язиком по червоній каймі нижньої губи.

Третя проба — доторкнутися кінчиком язика до щік з напівзакритим ротом.

Четверта проба — висунути язик до кінчика носа.

П’ята проба — активні рухи мімічних м’язів, складання губ в трубочку.

Проби Гербста на верхню щелепу.

Перша — широке відкриття рота.

Друга — засмоктувати щоки.

Третя — губи в трубочку.

Проби Гербста ефективні при добре збережених альвеолярних гребенях та малоефективні при атрофії, що унеможливлює створити клапан.

Функціональні відбитки знімаємо підготовленими індивідуальними ложками за допомогою спеціальних відбиткових мас, які дають нам чіткі високоякісні відбитки.

Після отримання відбитків проводимо їх дезінфекцію та направляємо в лабораторію для виготовлення моделей та прикусних валиків.

Наступним клінічним етапом є визначення та фіксація центрального співвідношення беззубих щелеп.

Спочатку підготовляємо прикусні валики, які обробляємо спиртом, формуємо протяжну площину валиків, спочатку на верхній щелепі.

Припасуванням добиваємося щільного прилягання валиків по всій оклюзійній поверхні.

Після припасування визначаємо міжальвеолярну висоту за допомогою антропометричного та анатомо — фізіологічного методів. На даному етапі враховуємо пропорційність обличчя, для функціонального визначення використовуємо проби з точками на носі та підборідді.

Оклюзійна висота валиків має бути менша на 2−3 мм відносно стану фізіологічного спокою.

Після виконаних процедур фіксуємо центральне співвідношення щелеп за допомогою розігрітих воскових валиків у положенні центральної оклюзії з використанням спеціальних проб при змиканні губів. Після чого на валиках позначаємо серединну лінію для правильної постановки зубів, лінію ікол, лінію посмішки.

Також на даному етапі проводимо вибір штучних зубів, враховуємо анатомічні особливості, форму, довжину та колір зубів із спеціальних стандартних гарнітур, яких є багато видів.

Закінчивши цей клінічний етап, віддаємо валики в лабораторію для постановки зубів.

Наступним клінічним етапом є перевірка конструкцій повних знімних протезів безпосередньо у ротовій порожнині.

Даний етап включає низку важливих, відповідальних етапів — перевірка постановок в артикуляторі, огляд моделей, перевірку базису та штучних зубів. Перевірку конструкції протеза закінчуємо уточненням меж протезного ложа на моделях і передаємо моделі до лабораторії для завершального моделювання воскового базису.

Остаточним клінічним етапом є примірка протезів, фіксація повних знімних протезів, корекція протеза у процесі адаптації.

Перед приміркою проводимо огляд протезів, пальпаторно та візуально можемо знайти недоліки, які ж одразу усуваємо пришліфовуванням. Потім уводимо протез, перевіряємо на балансування, стійкість протезу, просимо хворого перевірити самому протези за допомогою спеціальних проб та рухів нижньої щелепи, язиком, під час розмови.

Після проведених маніпуляцій хворому даємо рекомендації щодо користування протезами у перші дні, що робити при можливих ускладненнях, незручностях. Обов’язково говоримо хворому про можливі необхідні корекції протезів у період адаптації. Також хворому розповідаємо про можливі реакції тканин протезного ложа на знімні протези.

Можуть виникнути ускладнення такі як.

побічна дія протеза проявляється при передачі жувального тиску на слизову при порушеному самоочищенні і виражається вакуумом та парниковим ефектом токсична дія до базисів протезів, які виготовлені із пластмаси. Ця дія зумовлена залишковим мономером чи токсинами при поганій гігієні ротової порожнини.

алергічна дія виникає на мономер, барвники та ін. речовини пластмаси травматична дія виявляється по межах протезного ложа, причиною є травма краєм протеза, що характеризується катаральним запаленням, у гіршому випадку утворюються рани з кровоточивим дном або ж виразка.

Усунення причин, призначення полоскань та аплікацій дає хороший ефект.

Всі ці можливі ускладнення говорять про те, що за хворим в період адаптації до протезів повинен бути нагляд лікаря до повного звикання, відсутності будь-яких скарг.