Сервери баз даних

Термін «сервер баз даних» звичайно використовують для позначення всієї СУБД, заснованої на архітектурі «клієнт-сервер», включаючи й серверну, і клієнтську частини. Такі системи призначені для зберігання й забезпечення доступу до баз даних.

Хоча звичайно одна база даних цілком зберігається в одному вузлі мережі й підтримується одним сервером, сервери баз даних являють собою просте й дешеве наближення до розподілених баз даних, оскільки загальна база даних доступна для всіх користувачів локальної мережі.

Принципи взаємодії між клієнтськими й серверними частинами

Доступ до бази даних від прикладної програми або користувача створюється шляхом звертання до клієнтської частини системи. Як основний інтерфейс між клієнтською й серверною частинами виступає мова баз даних SQL.

Це мова по суті справи являє собою поточний стандарт інтерфейсу СУБД у відкритих системах. Назва SQL-сервер ставиться до всіх серверів баз даних, заснованих на SQL.

Сервери баз даних, інтерфейс яких заснований винятково мовою SQL, мають свої переваги й свої недоліки. Очевидна перевага — стандартність інтерфейсу. У ідеалі, хоча це і не зовсім так, клієнтські частини будь-якої SQL-орієнтованої СУБД могли б працювати з будь-яким SQL-сервером незалежно від виробника останнього.

Недолік теж досить очевидний. При такому високому рівні інтерфейсу між клієнтською й серверною частинами системи на стороні клієнта працює занадто мало програм СУБД. Це нормально, якщо на стороні клієнта використається малопотужна робоча станція. Але якщо клієнтський комп’ютер має достатню потужність, то часто виникає бажання покласти на нього більше функцій керування базами даних, розвантаживши сервер, що є вузьким місцем всієї системи.

Одним з перспективних напрямків СУБД є гнучке конфігурування системи, при якому розподіл функцій між клієнтською й користувацькою частинами СУБД визначається при установці системи.