Сучасний стан розвитку логістики в Україні

Постановка проблеми. Логістика-це та галузь, яка набуваэ розвитку в Україні. В економіці України зростає увага до логістики, так як вона може використовуватися, як засіб оптимізації торгових підприємств. В подальшому це може призвести до пріоритетного розвитку контрактних перевезень та спеціалізованої транспортно — логістичної діяльності.

Мета роботи. Розглянути проблеми та сучасне бачення логістики, яке виникають на практиці при впровадженні їх в Україні.

Аналіз публікацій. Вивченням цієї теми займалися В. П. Городнов, професор кафедри менеджменту та військового господарства академії ВВ МВС України; Р. Р. Ларіна, д-р екон. наук, професор, завідувачка кафедри логістики Донецького державного університету управління; Смирнов І.Г, доктор геогр. наук, професор Київський національний університет імені Тараса Шевченка [6,7].

Виклад основного матеріалу. Швидкий розвиток ринкових відносин є найбільш вираженою тенденцією сучасної економіки України. У сучасній єкономіці виділяють наступні єтапи розвитку логістики, які відображені на рис. 1.:

Рис. 1. Етапи розвитку логістики

Розвиток ринку призвело до підвищення інтенсивності конкуренції та посилення боротьби за споживача. Розглядаючи різні підходи до ведення господарської діяльності в розвинених економіках, більшість учасників ринку переконуються в ефективності використання логістики в якості ідеології оптимізації управління та скорочення витрат. Великий інтерес до логістики пояснюється хорошими результатами, які вдалося досягти зарубіжним компаніям за рахунок її використання.

Окремі елементи логістики використовувалися і в Україні під час планової економіки. При розробці народногосподарських, галузевих і міжгалузевих п’ятирічних і довгострокових планів використовувалися оптимізаційні моделі управління запасами, а також методи вирішення транспортних завдань. Однак відсутня характерна для логістики інтеграція всіх етапів переміщення матеріального потоку в єдину логістичну ланцюг, елементи розглядалися окремо і незалежно один від одного. А відомо, що логістика в першу чергу це системність всіх елементів системи [5].

У 2005 році була зареєстрована Українська логістична асоціація (УЛА), метою створення якої було об'єднання зусиль та координація дій підприємств, організацій, державних, наукових та освітніх установ для популяризації і розвитку теорії та практики логістики в Україні [1,2].

У 2000 році з’явилися національні логістичні компанії, які відповідали світовому рівню оснащення і розвитку в своїй галузі. Логістична компанія УВК, заснована в 2001 р, стала першим в Україні 3PL-оператором. У свою чергу, на ринок України виходять європейські логістичні компанії. З 2006;2008 р був вельми вдалим для всіх гравців ринку логістичних послуг. Обороти логістичних операторів активно росли пропорційно зростанню попиту на їхні послуги. Фінансова криза стала справжнім випробуванням для всіх операторів ринку. Слідом за скороченням обсягів поставок і закупівель практично у всіх сферах в першому кварталі 2009 року стала зменшуватися і кількість операторів логістичного ринку [3].

Дослідження Світового банку показали, що за індексом логістичної ефективності Україна зайняла 102-е місце серед 155 країн. Оцінювали за такими критеріями: ефективність процедур митного оформлення, інфраструктура транспортної логістики, доступність і легкість організації міжнародних постачань. Частка аутсорсингу в українській логістиці залишається низькою — в рази менше, ніж у країнах Європи та США. На поточний момент більшість представлених в Україні компаній продовжують забезпечувати логістику самотужки. Структурно на вітчизняному логістичному ринку переважають операції, які подані у табл.1[4].

Табл.1.

Президент УЛА-Григорак Марія виходячи з 102 — го місця України у логістичної ефективності країн, виділила наступні етапи, які заважають розвитку логістики в Україні:

• 1) якість митних процедур (неоднозначність трактувань Митного кодексу, завищення митної вартості, складність митних процедур, велика кількість документів і непередбаченість формальностей, обов’язковість акредитації імпортера / експортера та ін);
• 2) невідповідність якості інфраструктури (стану доріг, транспортних терміналів, рухомого складу) сучасним вимогам обслуговування вантажопотоків (низька швидкість переміщення, низька швидкість вантажоперевалки, нерозвиненість логістичної інфраструктури портів і т.п.);
• 3) диспропорція в розвитку видів транспорту, відсутність мультимодальних логістичних центрів;
• 4) відсутність нормативно-правової бази для розвитку і впровадження логістичних технологій доставки вантажів в мультимодальному повідомленні. До речі, саме слово «логістика» відсутня в більшості законодавчих актів, пов’язаних не тільки з транспортом, але й сферою підприємництва;
• 5) недостатня розвиненість інформаційних технологій, що не забезпечує необхідного рівня відстеження вантажів в режимі реального часу при транспортуванні;
• 6) часте недотримання договірних зобов’язань і порушення своєчасності доставки вантажів;
• 7) низький рівень якості послуг логістичних послуг. На моє глибоке переконання, значна частина компаній, які позиціонують себе як логістичні, взагалі не розуміє сутності і концепцій логістики;
• 8) непрозорість вітчизняної бізнес-середовища, високий рівень корумпованості, нерівні умови для різних суб'єктів господарювання, низький рівень довіри між ланками ланцюжків постачань, що, в свою чергу, стримує розвиток логістичного аутсорсингу, а значить, і всього ринку логістичних послуг України.

Сьогодні ринок логістики України знаходиться на етапі стабілізації. Він стає більш цивілізованим, відкритим і професійним. Компаніїучасники зацікавлені у розвитку свого бізнесу і бізнесу клієнта, сміливо йдуть на впровадження інноваційних рішень та ІТ продуктів, шукають нові методи оптимізації витрат на логістику.

Також можна зазначити, що Україна має добре розвинену інфраструктуру всіх видів транспорту, з року в рік учасники логістичного процесу відзначають одні й ті ж проблемні ситуації, з якими їм доводиться справлятися при вантажоперевезеннях, зокрема, при транспортуванні сільгосппродукції.

Базовою галуззю економіки України та основою її транспортної системи є залізниці. Залізнична інфраструктура України оновлюється дуже повільними темпами. Викликана вона була цілим комплексом проблем. В першу чергу, зносом рухомого складу парку Укрзалізниці, а також неефективним управлінням парку (порожній пробіг, простої) і впливом сусідніх країн.

Головна особливість автоперевезень — це найбільш універсальний засіб переміщення вантажів на незначні відстані. Сьогоднішній ринок автоперевезень в Україні характеризується поступовим зниженням рентабельності даної діяльності в силу збільшення конкуренції.

Оператори транспортного ринку зазначають, що Україна сьогодні опинилася між двох великих економічних союзів — ЄС і МС (Митний союз), кожен з яких намагається захистити свої ринки транспортної логістики. У такій ситуації нашим перевізникам з кожним роком все складніше отримувати необхідну кількість дозволів для роботи на дорогах сусідніх країн.

На сьогодні серед традиційних проблем, з якими стикається перевізник при автотранспортіровке, можна назвати існуючі обмеження на транспортування вантажів у певних напрямках, нестабільність цін на паливному ринку (в певні періоди), а також має місце невідповідність заявленого і фактичного ваги вантажу. Що стосується питання документації, то останнім часом в Україні розпочато експеримент по введенню попереднього електронного декларування вантажів. Поки дана система тільки починає працювати, але перевізники вважають, що це правильний вектор, який може істотно спростити роботу автоперевізникам [8].

Безальтернативним способом доставки вантажу є морські перевезення. В Україні на ефективність морських перевезень суттєво впливає робота портів. Даний вид транспортування традиційно є найбільш залежним від особливостей погодних умов. Зливи, урагани, сильні морози взимку — всі ці погодні явища є ключовими чинниками, створюють серйозні проблеми при перевезеннях вантажу морським транспортом. Самим небезпечним періодом для транспортувань вантажів морем є зимовий. Основна проблема, з якою довелося зіткнутися представникам портової інфраструктури України в зимовий період, стала непідготовленість деяких портів до сформованим в той період погодним умовам [8].

Всі вищевказані фактори ще раз доводять, що міністерству інфраструктури України є над чим працювати, так як від рівня розвитку транспортної системи країни напряму залежить розвиток її експортно-економічного потенціалу.

В Україні розпочалася реалізація нового проекту Twinning Україна-Франція — «Розвиток і координація мультимодального транспорту та логістичних процесів в Україні», який спрямований на розвиток мультимодальних перевезень в Україні, і буде базуватися на кращому європейському досвіду. Фахівці в рамках проекту проведуть аналіз Міністерства інфраструктури України і оцінять потреби в підготовці кадрів для підвищення ефективності їх роботи в області мультимодальних перевезень та логістики. Крім того, будуть визначені напрямки законодавчих змін, необхідних для стимулювання внутрішніх та міжнародних мультимодальних перевезень, з урахуванням досвіду інших країн. Проектом також передбачена розробка спеціальної програми з урахуванням особливостей ситуації в Україні, і короткострокового плану дій. Основна з переваг проекту — це підвищення кваліфікації персоналу. Так, в рамках проекту співробітники як Міністерства інфраструктури України, так і інших українських установ, що працюють в області мультимодальних перевезень і логістики, будуть навчатися, зокрема, будуть за кордоном переймати досвід іноземних експертів. Проект розрахований на 1,5 роки і буде завершений у лютому 2014 року [4].

Висновки. Український бізнес оцінив роль логістики. Прагнучи оптимізувати відповідні витрати бізнесу, підвищити рівень лояльності клієнтів, отримати стратегічний перевага над конкурентами, управлінці все частіше вдаються до підвищення ефективності логістики по всьому ланцюгу поставок. Очевидно, учасників ринку логістики очікує новий виток розвитку. Можливий план дій для покращення розвитку логістики для початку створити єдиний державний орган, здатний координувати, направляти і розвивати логістичну галузь. Створити законодавчу базу, яка, перш за все, регулювала б комплекс питань логістичної галузі, відкрила доступ транзитних вантажів, стимулювала інвестиції і це поєднувалося б з міжнародним правом. Держава повинна взяти на себе будівництво доріг, ліній електропередач, водогонів і т.д. Направити молодих перспективних студентів в кращі європейські вузи. Налагодити програми обміну. Запровадити систему стандартів у галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

торговий логістика управління запас.

• 1. Гурч Л. Современное состояние логистики в Украине и кадровые проблемы // Персонал. — 2003. — № 4−5. — с. 94 -100.
• 2. http://ubc.org.ua/ubk2000/site/Main.htm — офіційний сайт організації Укрбізнес консалтинг
• 3. http://uvk.ua/rus/index.php — офіційний сайт логістичної компанії УВК
• 4. http://www.trans-port.com.ua/ - Trans Port транспортний портал
• 5. Луценко І. Логістика та її роль в умовах реформування економіки України // Економіст. -2000. — № 12. — с.62−63.
• 6. http://uvk.ua/upload/Log2−2010.pdf
• 7. http://logisticstime.com/news/razvitie-logistiki-v-stranax-nafta/
• 8. http://www.apk-inform.com — АПК — Информ