Лікарські рослини та їх препарати, що впливають на функцію центральної нервової системи

Лікувальна дія лікарських рослин забезпечується завдяки схожості біологічно активних речовин, котрі використовуються в процесах обміну в клітинах рослин, тварин і людини.

У процесі тривалої еволюції тварини пристосовувалися до засвоєння різних хімічних речовин, синтезованих рослинами. За даними В.І.Вернадського та інших учених, налічується близько мільярда біологічно активних речовин. Вони легко включаються у процеси, які забезпечують життєдіяльність людини. Порівняно рідко спостерігаються випадки їх непереносності. За раціонального поєднання лікарських рослин терапевтичні можливості розширюються.

Лікарські рослини доцільно використовувати для профілактики та лікування більшості захворювань, а також для проведення підтримувальної терапії. Під час їх застосування в організм людини надходить цілий комплекс біологічно активних речовин, які добре засвоюються. Всмоктування, або резорбція, лікарських речовин у лімфу і кров відбувається крізь шар тканин.

У разі введення ліків через рот вже в ротовій порожнині вони зазнають впливу слини та частково всмоктуються. У кислому середовищі вмісту шлунка лікарські речовини загалом всмоктуються повільно. Більшість із них з шлунка переходить у тонку кишку, звідки вони головним чином потрапляють у судини через систему ворітної вени та надходять у печінку. Там вони можуть затримуватися, змінюватися та знешкоджуватися. З печінки лікарські засоби надходять у загальну систему кровообігу та транспортуються до тканин і клітин. Лікарські речовини тим швидше накопичуються в органі (або тканині), що краще кровопостачання його.

Якщо лікарські речовини вводять за допомогою клізми або свічки, вони потрапляють у загальний кровоплин, обминаючи печінку. При цьому їх дія виявляється звичайно раніше, аніж у разі введення через рот.

Нанесені на слизову оболонку дихальних шляхів, ліки швидко всмоктуються слизовою оболонкою та в альвеолах легенів. Альвеолярна тканина легко проникна, добре розгалужені легеневі капіляри забезпечують надходження біологічно активних речовин з легенів безпосередньо у кров. Діють ліки значно швидше, ніж у разі введення їх у шлунок. Дуже зручно через легені вводити лікарські засоби шляхом інгаляції.

Лікарські речовини всмоктуються і через шкіру.

Лікарські речовини або продукти їх перетворення з різною швидкістю видаляються з організму через нирки (найчастіше) та залозами травного каналу, а також через легені, шкіру (потові, сальні залози).

Лікарські речовини не спричинюють ніяких нових фізіологічних процесів, що не властиві організмові, вони лише посилюють або ослаблюють існуючі. Відповідно до цього їх поділяють на такі, що збуджують, стимулюють або пригнічують.

Під стимуляцією розуміють активізацію функціональної діяльності або процесів обміну речовин. Лікарські засоби активізують роботу центральної нервової системи, гемопоез, процеси відновлення тканин, секреторну функцію, ріст тощо. Багато які лікарські речовини пригнічують, тобто ослаблюють, певні функції (або процеси).

Причинами багатьох захворювань можуть бути розлади регуляторної функції нервової системи, ферментативних процесів, порушення обміну речовин.

Під час хвороби обмін речовин у клітинах змінюється, виникають різноманітні порушення їх функцій. Тому під час лікування хворого слід змінити надходження крові до ураженого органу, вплинути на обмін речовин у ньому. Це досягається насамперед уведенням з їжею необхідних для нормального перебігу обмінних реакцій незамінних амінокислот, вуглеводів, рослинних жирів, а також інших біологічно активних сполук рослин, через нестачу яких виникло порушення. По-друге, речовини, що входять до складу лікарських рослин, мобілізують захисні природні сили людського організму на боротьбу з хворобою, пригнічують хвороботворну мікрофлору, що спричинює запалення та порушення діяльності окремих органів і систем. По-третє, завдяки здатності рослин активізувати потогінний, проносний, сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний та інші ефекти організм позбавляється відходів життєдіяльності, токсинів, що утворюються під час недуги.

Деякі рослини впливають на центральну й периферичну нервову систему, від стану якої залежить функціонування внутрішніх органів, а відтак і здоров’я. Цей вплив може бути заспокійливим (седативним) або збуджувальним, тонізуючим.

Седативні засоби (від лат. зесіаіо — заспокоєння) використовують для лікування нервових хвороб. Вони посилюють процеси гальмування або зменшують процеси збудження в нервовій системі, полегшують настання сну та поглиблюють його. Заспокійливі засоби призначають у разі нервового збудження, виснаження нервової системи після перенесених стресів та потрясінь, для зменшення болю. З рослин переважно седативним впливом володіють валеріана лікарська, лаванда вузьколиста, меліса лікарська, м’ята перцева, хміль звичайний, синюха блакитна, собача кропива звичайна та ін.

Ослаблюють процеси збудження або посилюють процеси гальмування в центральній нервовій системі протисудомні засоби. їх використовують для лікування епілепсії, спазмофілії у дітей. При судомних явищах призначають настоянку кореня валеріани лікарської, шоломниці байкальської, півонії незвичайної, трави зайцегуба п’янкого, рути запашної, підмаренника справжнього, чебрецю звичайного, екстракт пасифлори рідкий тощо.

Збуджувальні засоби стимулюють роботу окремих органів чи організму в цілому. Вони активізують центральну нервову систему, сприяють роботі серця, органів травлення і дихання, підвищують гостроту зору, слух тощо. До них належать препарати женьшеню, аралії маньчжурської, елеутерокока колючого, лимонника китайського, родіоли рожевої, заманихи високої, тирличу жовтого, а також чай, кава, какао та ін.

Спазмолітична дія рослин виявляється у зниженні тонусу та знятті спазмів гладеньких м’язів бронхів, травного каналу, жовчних проток та жовчного міхура, сечоводів, сечового міхура й кровоносних судин. Призначають при виразковій, жовчнока-м'яній та сечокам’яній хворобах, спазмах шлунка, спастичному коліті, холециститі, гострому панкреатиті, бронхіальній астмі, при дисменореї, болю, зумовленому спазмом кровоносних судин. Виявляючи антисиазматичну дію, вони тамують біль. Як спазмолітичні засоби використовують плоди ганусу звичайного та аммі зубної, листки беладонни лікарської, траву рути запашної, перстачу гусячого, чебрецю звичайного, чистотілу звичайного, хвилівника звичайного, звіробою звичайного, м’яти перцевої та ін.

Адаптогени підвищують загальну опірність організму щодо дії багатьох травмівних агентів, у тому числі й до іонізуючої радіації. До найефективніших адаптогенів належать препарати елеутерокока колючого, женьшеню, лимонника китайського. Біости-муляторами є сік алое деревовидного та каланхое пірчастого, апілак (суха речовина природного бджолиного маточкового молочка). Вони тонізують організм, нормалізують кровообіг, дихання і травлення, підвищують здатність організму людини пристосовуватися до стресових ситуацій.

Під час лікування більшості захворювань, особливо хронічних, ефективніше діють суміші рослин, які призначають на тривалий строк. У них містяться різноманітні біологічно активні речовини, що вкрай потрібні для нормалізації процесів обміну. Треба пам’ятати, що діючі речовини розподіляються в рослинах не рівномірно, а накопичуються в певних органах і в певну пору року.

Лікарські засоби з аралії. Настойка на 70% етанолі і препарат «Сапарал» (у пігулках по 0,05 г).

Вживання. Препарати відпускаються лише по рецепту лікаря, оскільки сапоніни протипоказані при гіпертонії. Їх не рекомендується приймати вечірньої пори. Ефект препарату аналогічний дії женьшеню. Крім того, надземна маса аралії вивчається на вміст сапонінів.

Настойку аралії маньчжурською застосовують при астенічних станах і неврастенічних реакціях у хворих, що перенесли черепномозкову травму, інфекційні хвороби і постгрипозний арахноїдит; психастенії після тривалих емоційних і фізичних перевантажень; при церебральному атеросклерозі з іпохондричними скаргами; при неважких астенодепрессивних станах у хворих шизофренією; при імпотенції.

Настойку аралії призначають всередину по 30−40 крапель на прийом 2−3 рази в день протягом місяця. У більшості хворих підвищується апетит, працездатність, покращується сон.

У хворих з хронічним постгрипозним арахноїдитом з астенічним синдромом позитивна дія аралії маньчжурською спостерігається до кінця 2-го тижня, тоді як при вживанні інших засобів (електрофорез йоду, хвойні ванни і ін.) поліпшення настає не раніше чим через 1−2 міс.

Великий інтерес представляють спостереження за дією настойки аралії маньчжурською на серцево-судинну систему. Як показало осцилографічне дослідження, у хворих з астенічним і астено-ипохондрическим синдромами різної міри і тенденцією до гіпотонії вживання настойки наводило до нормалізації артеріальний тиск і осцилографічних показників.

Враховуючи позитивний вплив на ендокринну систему і обмін речовин, настойку аралії застосовують при шкірних захворюваннях.

Під назвою «Сапарал» сума амонійних солей тритерпенових глікозидів (аралозидов А, В і З) дозволена до вживання. Сапарал як тонізуючий засіб застосовують для лікування хворих з астеноневротическим і астенодепрессивним синдромом, що виник на тлі травми черепа, шизофренії, атеросклерозу судин головного мозку, порушень мозкового кровообігу; при функціональних порушеннях нервової системи після тривалих емоційних перевантажень; при захворюваннях периферичної нервової системи; при патологічному клімаксі (гіпотонія, астенизация, депресія).

Кращий терапевтичний ефект відмічений у хворих з астенодепрессивними станами, пов’язаними з перевтомою, гіпотонією. У них покращувалося самопочуття і підвищувалася працездатність. Покращувався стан хворих з посттравматичними розладами, початковими стадіями атеросклерозу. Відмічений сприятливий вплив: сапарала при гіпотонії, псоріазі. При ряду постінфекційних синдромів сапарал застосовують як загальнотонізуючий засіб.

Настойка з коріння аралії маньчжурською (Tinctura Araliae) готується (1:5) на 70% спирті. Прозора, янтарного кольору рідина з приємним запахом. Випускають у флаконах по 50 мл, зберігають в прохолодному затемненому місці. Призначають по 30−40 крапель на прийом, після їди.

Сапарал (Saparalum) — пігулки, що містять по 0,05 г суми амонійних солей тритерпенових глікозидів з коріння аралії маньчжурської. Призначають всередину після їди по 0,05 г (1 пігулка) 2−3 рази в день.

Протипоказання до прийому препаратів аралії маньчжурської: підвищена збудливість, безсоння, гіпертонічна хвороба, епілепсія, гіперкінези.

Шишки хмелю і вплив його на організм. Береги річок, вологий листяний ліс — ось, де можна зустріти це кучерява тонке рослина з гарними різьбленими листям і супліддя, які виділяють приємний, своєрідний смолистий аромат і володіють гірким, терпким, пряним смаком. Це хміль. Здавна його використовували для приготування випічки, пива, а також в якості приправи.

Народна медицина теж не залишила його осторонь і знайшла для хмелю широке застосування. У даній публікації йтиметься про шишки хмелю і вплив його на організм.

Опис.

В якості лікарської сировини заготовляють шишки хмелю. Збір проводиться в гарну погоду, до початку повного дозрівання, тобто коли шишки мають зелене з жовтуватим відтінком забарвлення. Зривають супліддя разом з короткою ніжкою. У шишок хмелю приємний специфічний смолистий аромат, вони мають пряним смаком.

Склад шишок хмелю. Жіночі суцвіття — шишки — містять багато різних активних речовин, що надають цілющий вплив на організм:

• · фітонциди — природні бактерицидні речовини;
• · смола — володіє бактерицидними властивостями, сприяє загоєнню;
• · ефірна олія — додає хмелю його особливий специфічний запах, надає заспокійливу дію на нервову систему, має властивість поліпшувати травлення;
• · лупулин — гірка речовина, має заспокійливий ефект;
• · вітаміни групи B, аскорбінова кислота — потрібні для нормалізації обмінних процесів;
• · дубильні речовини — забезпечують бактерицидну і в’яжучу дію;
• · фітоестрогени & ndash; біологічно активні речовини, вплив яких подібна до дії естрогенів — жіночих статевих гормонів;
• · флавоноїди — основний флавоноїд шишок хмелю — ксантогумол, що сприяє зміцненню кісткової тканини, а також володіє здатністю перешкоджати розвитку деяких форм раку, наприклад, раку передміхурової залози;
• · органічні кислоти (гумуленовая, валеріанова, хмеледубільная) — беруть активну участь в обмінних процесах.

Медичне застосування і вплив хмелю на людський організм.

Шишки цієї лікарської рослини застосовують як заспокійливий, спазмолітичний (для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів), болезаспокійливий засіб, вони також мають протизапальну і сечогінний ефект.

Лікарські засоби на основі шишок хмелю застосовують при різних порушеннях і захворюваннях:

• · при підвищеним нервово-психічної навантаженні, безсонні, стресах — в як заспокійливий засіб;
• · при різних захворюваннях, яким супроводжують невралгічні, суглобові або м’язові болі (артрит, міжреберна невралгія, радикуліт, хворобливі менструації та інші) — як засіб для зняття болю ;
• · при захворюваннях органів травлення — в якості спазмолітичний засіб, а також для поліпшення травлення;
• · при вегето-судинної дистонії (зі схильністю до підвищення артеріального тиску) — як засіб з нормалізує тиск і заспокійливим ефектом;
• · при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів — як спазмолітичну, протизапальну та сечогінну;
• · при порушенні менструального циклу шишки використовують поряд з іншими засобами в курсі комплексного лікування.

Народна медицина знає і способи зовнішнього застосування хмелю:

• · як припарки і мазі при ударах, радикулітах, для зняття болю в суглобах;
• · як полоскання при захворюваннях носоглотки і ротової порожнини;
• · а настоєм лікували шкіру голови при себореї, застосовували в лікуванні виразок і шкірних хвороб.

Передозування.

Необхідно пам’ятати, що при великому дозуванні хміль отруйний, тому з препаратами на його основі потрібно бути обережним. При передозуванні може виникнути головний біль, загальне нездужання, відчуття загальної втоми, розбитості, можливі нудота, блювання, а також задишка і болі в області серця.

Рецепти приготування лікарських засобів з шишок хмелю.

Наоснові шишок хмелю можна приготувати настої для прийому всередину і для зовнішнього застосування.

· Ось рецепт настою для прийому всередину:

візьміть Ѕ столової ложки подрібненої сировини, залийте 1 склянкою окропу, дайте настоятися протягом 15 хв, потім слід процідити і приймати за 30 хв до прийому їжі по третині склянки 3 рази на добу. Це хороший заспокійливий, спазмолітичний і знеболюючий засіб.

· Рецепт настою для зовнішнього застосування:

візьміть 2 столові ложки хмелю, залийте півтора склянками окропу, дайте настоятися протягом 15 хв, процідіть і застосовуйте зовнішньо при лікуванні захворювань шкіри.

· А ось, як готують заспокійливий чай з шишками хмелю та валеріаною:

покладіть в заварювальний чайник по 1 чайній ложці сухих шишок хмелю і подрібненого сухого кореня валеріани, залийте 1 склянкою окропу і залиште настоятися протягом 15 хв. Процідіть і пийте на ніч по одній чашці.

Не забувайте, що при передозуванні лікарські засоби на основі рослин можуть становити небезпеку.