Оцінка інвестиційної діяльності в будівельній індустрії України

Зміст Вступ Розділ 1. Науково-теоретичні основи та державна підтримка інвестиційної діяльності в будівельній індустрії Україні

1.1 Особливості інвестиційної діяльності в будівельній індустрії

1.2 Державне управління інвестиційною діяльності

Розділ 2. Особливості інвестиційної діяльності в будівельній індустрії України

2.1 Сучасний стан та перспективи розвитку капітального будівництва в Україні

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності в будівельній індустрії незалежної України

2.3 Чинники формування інвестиційної привабливості карпатського економічного району Розділ 3. Сучасний стан та перспективи інвестиційна діяльність Карпатського економічного району в розрізі областей регіону

3.1 Сучасний стан та перспективи інвестиційної діяльності в Закарпатській області

3.2 Сучасний стан та перспективи інвестиційної діяльності в Івано-Франківській області

3.3 Сучасний стан та перспективи інвестиційна діяльність Чернівецької області

Висновки Список використаної літератури Вступ В умовах розвитку ринкової економіки інвестиційна діяльність у будівництві набуває важливого значення, оскільки інвестиційні процеси можуть забезпечити покращення соціально — економічного стану країни. Протягом останнього десятиліття розвиток економіки держави відбувався на фоні інвестиційних криз, що спостерігається і до сьогодні. У сукупності з машинобудуванням будівництво становить матеріальну основу інвестиційно — виробничої діяльності та забезпечує формування й розвиток виробничого потенціалу матеріальної сфери, його інфраструктури. У наслідок функціонування будівельного комплексу реалізується інвестиційна політика держави, визначаються народногосподарські пропорції, масштаби й темпи розвитку окремих галузей, науково — технічного прогресу й ефективність інвестицій у всіх галузях економіки[1, с — 13].

В умовах радикальних перетворень в економіці України відбулися процеси зміни активності інвестиційної діяльності інвесторів із виробничої у фінансову сферу. Для створення механізмів інвестиційної діяльності в будівництві державі необхідно створити відповідні стимули залучення інвестицій на регіональному рівні[12, с — 53].

Проблеми інвестиційної діяльності досліджувало багато українських та зарубіжних учених. Фундаментальний аналіз інвестиційного процесу в ринкових умовах проводився у працях Дж. М. Кейнса, І. Фішера, Л.Дж. Гітмана, В. Шарпа, М. Портера. Також ця проблема була висвітлена багатьма вітчизняними вченими, про що свідчать праці В.П. Александрової, О. М. Алимова, О.І. Амоші, С.О. Білої, І.А. Бланка, О. Д. Василика, О. С. Галушко, М. С. Герасимчука, О.І. Дація, М. П. Денисенка, О.А. Джуcова, С.І. Дорогунцова, М.І. Іванова, М. Х. Корецького, М.І. Крупки, І.І. Лукінова, А. В. Мерзляк, О. М. Паламарчука, А. А. Пересади, С. Ф. Покропивного та інших.

Метою курсової роботи є проведення економіко — географічного оцінка інвестиційної діяльності в будівельній індустрії України загалом та Карпатському економічному районі зокрема, що включає побудову графіків та діаграм руху коштів та подальшого аналізу змін.

Для написання даної роботи ставились такі завдання:

— визначити сутність інвестицій у будівництві;

— дослідити економічну взаємодію підприємств і держави в інвестиційній діяльності;

— аналіз інвестиційно — будівельного комплексу;

— оцінити стан державного управління інвестиційною діяльністю в будівництві;

— оцінити підходи та заходи для підвищення інвестиційної привабливості будівельного комплексу України;

— розглянути роль регіонального управління інвестиційними процесами у будівництві;

— охарактеризувати становище інвестиційно — будівельного комплексу на прикладі Карпатського економічного району.

Об'єктом дослідження є процес інвестиційної діяльністю в будівництві.

Предметом дослідження є оцінка інвестиційної діяльності у будівельнім комплексі, а також аналіз інвестиційної привабливості.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах. У роботі використано: історичний та логічний методи — для дослідження теоретичних засад удосконалення інвестування; абстрактно — логічний — для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; статистико — економічний — для аналізу сучасного стану інвестування в будівництві; класифікації і порівняльних характеристик та інші.

Для написання роботи використані статистичні щорічники, літературні джерела по даній тематиці.

Курсова робота складається з 3-х розділів:

Перший — науково-теоретичні основи та державна підтримка інвестиційної діяльності в будівельній індустрії Україні. В даному розділі розкривається зміст інвестиційної діяльності в будівництві та дається характеристика державній підтримці в інвестуванні.

Другий — особливості інвестиційної діяльності в будівельній індустрії України. В наведеному розділі охарактеризовані важливі напрямки інвестиційних вливань. Такі як: інвестиції в основний капітал, інвестиції в житлове будівництво та іноземні інвестиції.

Третій — сучасний стан та перспективи інвестиційної діяльність в будівництві Карпатського економічного району. В розділі висвітлене сучасне становище інвестиційної діяльності галузі, економічного району в розрізі адміністративних одиниць. Розглянуто проблеми та перспективи розвитку та нарощування інвестиційної діяльності.

Розділ і. Науково-теоретичні основи та державна підтримка інвестиційної діяльності в будівельній індустрії Україні

1.1 Особливості інвестиційної діяльності в будівельній індустрії

Динаміка обсягів інвестицій значною мірою залежить від стану інвестиційного клімату — сукупності політичних, економічних, соціальних, правових умов, що сприяють інвестиційній діяльності. Важливими чинниками, які формують інвестиційний клімат, є рівень розвитку продуктивних сил і стан ринку інвестицій; правове поле держави; політична воля всіх гілок влади; стан фінансово-кредитної системи; статус іноземного інвестора; інвестиційна активність населення.

Відомо, що самі по собі сприятливі макроекономічні показники автоматично не гарантують економічного розвитку. Одним з безлічі чинників, які забезпечують постійне економічне зростання, є інвестування. Перш за все, це ресурсний потенціал України, зосереджений у регіонах у вигляді інвестицій, ноу-хау тощо.

Непрості умови здійснення структурної перебудови економіки зумовлюють підвищений інтерес суб'єктів господарської діяльності до пошуків додаткових джерел отримання коштів, які дали б можливість провести технічне переоснащення, упроваджувати прогресивні технології, використовувати сучасне устаткування, створювати нові робочі місця, налагоджувати випуск конкурентоспроможної продукції.

Визначено, що до інвестиційної сфери входять: виробничі і невиробничі об'єкти, що будуються, побудовані виробничі об'єкти, які знаходяться у стадії експлуатації, об'єкти незавершеного будівництва, інвестиційні проекти на різних стадіях розробки, різні цінні папери, майнові та фінансові інвестиційні ресурси, інвестиційна інфраструктура, майнові й інші права на інвестиційні об'єкти та ресурси. Інвестування як капітальні вкладення здійснюється в різних видах і формах на капітальне нове будівництво, технічне переозброєння і модернізацію, розширення, реконструкцію. Капітальні інвестиції - це витрати на придбання, створення (будівництво) об'єктів, споруд, інших основних засобів (основних фондів і необоротних матеріальних та нематеріальних активів).

З декількох напрямів залучення інвестицій кошти комерційних структур та іноземних інвесторів — займають велику нішу у фінансуванні житлового будівництва. Проте для цього в Україні немає нормативної і законодавчої бази, системи стимулювання для залучення інвестицій.

В умовах обмеженості державних інвестицій і їх очевидного дефіциту для будівництва житла необхідно сконцентрувати зусилля на залученні в економіку приватних інвестицій, зокрема іноземних. При цьому залучення інвестицій необхідно здійснювати шляхом створення рівних сприятливих умов для всіх. При реалізації проектів, які відповідають державним пріоритетам, можливе застосування певних пільг, проте доцільніше концентруватися на поліпшенні загальних умов інвестування.

Сьогодні, пропонуються різні моделі залучення інвестиційних ресурсів для нового будівництва, не враховуючи, що велика кількість об'єктів незавершеного будівництва також потребує додаткових фінансових коштів для їх завершення.

Практично в усіх регіонах України існують проблеми, пов’язані з освоєнням капітальних вкладень. Інвестиційна сфера характеризується низькими темпами освоєння капітальних вкладень і введення виробничих потужностей, збільшенням обсягів незавершеного будівництва, незадовільними параметрами структури капітальних вкладень[12, С. 82 — 84].

1.2 Державне управління інвестиційною діяльності

Управління інвестиційними ресурсами в капітальному будівництві, зокрема, бюджетними коштами, або управління розподілом бюджетних коштів у капітальному будівництві - цілеспрямований вплив державних органів на процес розподілу бюджетних коштів у капітальному будівництві з метою отримання максимальної вигоди, тобто будівництво максимальної кількості господарських і життєво важливих для населення об'єктів в нормативні терміни.

Існуючий механізм розподілу бюджетних коштів у капітальному будівництві не відповідає сучасним вимогам і є малоефективним з таких основних причин: обмежені бюджетні кошти, що спрямовуються на капітальне будівництво, розпилюються на численні будівельні об'єкти; відсутній системний відбір об'єктів для включення в річний план будівництва; капітальні вкладення на будівельні об'єкти, що увійшли до плану, виділяються не за нормативом; заплановані бюджетні кошти в капітальне будівництво надходять украй нерівномірно протягом року; відсутній системний моніторинговий контроль за освоєнням бюджетних коштів у капітальному будівництві[8, с — 15].

Слід зазначити, що проблеми ефективного державного управління інвестиційним процесом при розподілі бюджетних коштів і їх раціонального використання в капітальному будівництві на державному і регіональному рівнях дуже мало досліджені у літературі.

Розробка раціональної системи розподілу обмежених бюджетних інвестицій у капітальне будівництво, а також їх ефективне використання в процесі будівництва об'єктів породжена об'єктивною необхідністю трансформації економіки в розвинену ринкову і закономірностями побудови ринкових форм господарювання, у тому числі й стосовно державної форми власності. Необхідні побудова і реалізація механізму функціонування підприємств капітального будівництва, що фінансуються через бюджетні органи державою.

Державна підтримка інвестиційної діяльності в будівництві і в інших галузях має на сучасному етапі дуже важливе значення, оскільки вона спрямована перш за все на розвиток ініціативи приватних інвесторів і підтримку високоефективних проектів з урахуванням інтересів держави.

Основними формами державної підтримки інвестиційної діяльності в будівництві на сьогодні є: надання державних коштів на зворотній основі або на умовах участі держави в статутних капіталах підприємств, яким надається підтримка; надання державних гарантій для інвестиційних проектів; надання державних коштів підприємствам для реалізації розроблених інвестиційних проектів, тобто державні інвестиції. Це зумовлено тим, що надання державних гарантій поки що не набуло значного розповсюдження в Україні на практиці.

Згідно із законодавчими нормами, державне управління інвестиційною діяльністю здійснюється в таких формах: державні інвестиційні програми (інвестування державою коштів у галузі промисловості, сільського господарства, науки, освіти); пряме управління державними інвестиціями; введення системи податків з диференціюванням податкових ставок і пільг. Для залучення в економіку країни приватних та іноземних інвестицій необхідне введення для них пільгових ставок податків і митних зборів; надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих територій, галузей, виробництв, підприємств; проведення фінансової і кредитної політики, політики ціноутворення, амортизаційної політики; контроль за дотриманням державних норм і стандартів, а також правил обов’язкової сертифікації; антимонопольні заходи, приватизація об'єктів державної власності, зокрема об'єктів незавершеного будівництва.

Державні інвестиції займають важливе місце у фінансуванні підприємств. При цьому виділено основні економічні важелі державного управління інвестиційною діяльністю в будівництві [Додаток А].

Раціональне використання підприємствами отриманих від держави інвестицій підвищує роль суб'єктів господарювання в інвестиційному процесі.

Розділ 2. Особливості інвестиційної діяльності в будівельній індустрії України

2.1 Сучасний стан та перспективи розвитку капітального будівництва в Україні

Сучасний період економічного розвитку України засвідчує різке скорочення державного бюджетного фінансування інвестиційного процесу. Масштаби міжнародного економічного співробітництва та розміри іноземних інвестицій залишаються недостатніми і не відповідають потребам економіки України.

В Україні за січень — лютий 2011 року підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 4,4 млрд. грн., це на 6,1% більше в порівняні із даним періодом минулого року. Станом на кінець 2010 року спад обсягів будівельних робіт відбувся у підприємствах майже у всіх регіонах країни. Одночасно з цим у 3 областях України зафіксовано хоча і незначний ріст обсягів будівельних робіт, порівняно з аналогічним періодом 2009 року, а саме: Житомирської, Одеської та Полтавської областей.

За характером будівництва за 2010 рік обсяги робіт розподілились таким чином: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння склали 82,2% від загального обсягу, решта — з капітального і поточного ремонтів (10,4% та 7,4% відповідно). Хоча в 2010 році і є певні покращення інвестиційної діяльності, проте ситуація залишаються нестабільною із за низького рівня бюджетного фінансування та кредитування як фізичних так і юридичних осіб, іпотечного кредитування для придбання житла.

За даними Державної служби статистики України, протягом останніх років знижуються темпи росту інвестицій в основний капітал, за 2010 рік вкладено (використано) інвестицій в основний капітал близько 84 млрд. грн., при цьому частка освоєних інвестицій в нематеріальні активи в цьому періоді, складає лише 4% загального обсягу капітальних інвестицій; ступінь зносу основних засобів перевищує 60%, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.10.2010 року склав близько 42,5 млрд. дол. США Поліпшення роботи будівельного комплексу насамперед нерозривно пов’язане з активізацією інвестиційної діяльності у країні. У межах здійснюваних урядом кроків щодо створення привабливого інвестиційного клімату в Україні Держбуд послідовно вживає заходів щодо нормативного врегулювання будівельної діяльності, спрощення й забезпечення прозорості ряду процедур на перед проектній стадії, усунення штучних перепон під час проектування та будівництва.

Так, істотним гальмом для інвестора донедавна була процедура затвердження інвестиційних програм і проектів, коли треба було окремо одержати висновки шести обов’язкових державних експертиз. Відсутність чіткої взаємодії експертних органів призводила до того, що процес експертизи тривав іноді півроку, а загальна вартість цих робіт досягала 40% і більше вартості проектно-кошторисної документації.

Для виправлення такого становища Держбуд ініціював прийняття відповідного Указу Президента України, а на його виконання — внесення необхідних змін і доповнень до Закону України «Про інвестиційну діяльність». Це дало змогу встановити норму, згідно з якою інвестор зобов’язаний отримати єдиний позитивний комплексний висновок усіх державних експертиз. При цьому він звертається лише до однієї інстанції — служби Укрінвестекспертизи, яка організовує підготовку й видавання комплексного висновку.

Іншим урядовим рішенням затверджено нове Положення про проведення торгів (тендерів) у будівництві. Застосування тендерних процедур є обов’язковим, якщо очікувана вартість будівництва або капітального ремонту об'єктів і споруд становить щонайменше 200 тис. грн. З метою підтримки вітчизняних підрядних організацій під час проведення тендерів передбачається застосування 15%-ї поправки до ціни виконання замовлення на користь українських претендентів.

Наступним важливим кроком щодо активізації інвестиційної діяльності має стати законодавче запровадження майнової відповідальності за порушення умов договору підряду на будівництво об'єктів і споруд. Відповідальність за недотримання умов контракту рівною мірою мають нести всі учасники інвестиційного процесу, включаючи державу. Проект такого закону було підготовлено і внесено до Верховної Ради України.

Триває робота над вирішенням ще одного гострого питання — узгодженості інтересів інвесторів і місцевих органів влади щодо розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів, зокрема встановлення граничних розмірів пайових внесків інвесторів на зазначені цілі.

У деяких регіонах розмір цих внесків досягає вартості самої будови, що аж ніяк не стимулює потенційних замовників до вкладення коштів.

Підготовлені Держбудом і підтримані всіма облдержадміністраціями пропозиції передбачають, що розміри пайових внесків не повинні перевищувати 25% загальної вартості будівництва. А для інвесторів, які створюватимуть нові робочі місця, будуватимуть житло, вирішуватимуть проблеми незавершеного будівництва, ремонту й реставрації пам’яток архітектури, надаватимуть відповідні пільги.

Серед запроваджених заходів треба згадати про затвердження базових розцінок для визначення вартості розробки архітектурно — планувальних завдань, які надаються забудовникам місцевими органами містобудування й архітектури, а також про вартість надання технічних умов на під'єднання до інженерних систем і мереж.

Нині, коли житло будується здебільшого за рахунок позабюджетних коштів (близько 90%), а приватне житло в новому будівництві перевищує 60%, вимоги до житлових будинків переважно визначаються його користувачами та замовниками. На перший план виходять споживчі якості, функціональні зручності, комфортність проживання і, звичайно, вартість.

Останніми роками Держбуд цілеспрямовано працює над створенням нових індустріальних архітектурно-будівельних систем — економічніших і ефективніших щодо архітектури. Ці перспективні системи пройшли експериментальне випробування і однаковою мірою можуть використовуватись для будівництва комунального, приватного та колективного житла. Зокрема, це системи «Пластбау», «Термодім», «Голдплан», «Рампа», а також система на основі дрібно штучних порожнистих блоків «сухого» пресування з використанням місцевої сировини, технологічне обладнання для якої випускає.

Погоджується питання застосування в Україні відомої системи «Драйвіт», що значно полегшило б вирішення теплотехнічної проблеми як у новому будівництві, так і під час реконструкції й модернізації існуючого житлового фонду.

На сьогоднішній день створюються та вже існують багато інвестиційних проектів та цільових програм які спрямовані на підготовку до Євро — 2012.

Прикладом, може служити Державна цільова програма з підготовки та проведення в Україні ЄВРО-2012, яка, по суті, націлена більше на інвестиційну привабливість країни. В результаті виконання програми планується, що в період до 2012 року буде залучено інвестицій в сумі понад 80 млрд. грн., у тому числі приватних інвестицій (для будівництва і реконструкції спортивних споруд, розбудови транспортної інфраструктури, інфраструктури розміщення) на суму близько 50 млрд. грн.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) готовий інвестувати 9 млрд. євро щорічно протягом шести років у розвиток країн Центральної і Східної Європи. Виходячи з цього Банк, який не кредитує, а інвестує, вже цього року готовий надати Україні для реалізації ряду проектів інвестицій в обсязі понад 1 млрд. дол. У тому числі, на фінансування модернізації Української ГТС 400−450 млн. дол., 200−225 млн. євро на завершення будівництва автотраси Київ-Чоп.

Ще одним інвестиційно-привабливим проектом є будівництво аеропорту у Львові. Уряд затвердив скоригований проект «Будівництво нового аеропорту державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів». Про це йдеться в розпорядженні Кабінету міністрів № 210-р від 17 березня 2011 р. Згідно з постановою загальна кошторисна вартість проекту становить 1 млрд. 419 млн. 785 тис. грн., з яких у 2011 р. планується витратити 908,9 тис. грн. Станом на 1 січня 2011 р. робіт виконано на 294,6 тис. грн., а профінансовано — на 510,8 тис. грн.

2.2 Аналіз інвестиційної діяльності в будівельній індустрії незалежної України

Серед усіх напрямів інвестиційної діяльності провідне місце займають інвестиції і основні капітали. За допомогою даних інвестицій відтворюються на простій і розширеній основі основні засоби виробництва, тобто створюється матеріальна основа для підвищення продуктивності живої праці на базі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва.

В обсяги інвестицій в основний капітал включено витрати на капітальне будівництво (нове будівництво, включаючи розширення діючих підприємств, будівель і споруд; їх технічне переоснащення і реконструкцію; підтримання діючих потужностей); витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва.

До інвестицій в основний капітал належать витрати на будівельні і монтажні роботи усіх видів (включаючи монтаж обладнання); придбання машин, обладнання, виробничого інструменту і господарчого інвентарю; інші капітальні роботи та витрати.

До інвестицій в основний капітал також включено кошти населення на будівництво власних житлових будинків з надвірними господарськими будівлями.

Найкращим унаочненням інвестиційної діяльності є графік який відображає рівень надходження інвестицій в основний капітал на протязі двадцяти років.(Додаток А.) За допомогою графіка можна проаналізувати динаміку змін обсягів фінансування основних капіталів від самого початку розвитку незалежної України.

Таким чином на графіку чітко простежуються певні закономірності зміни та коливання інвестиційних процесів.

По-перше це коливання обсягів фінансування по джерелам надходження інвестицій. Таким чином простежується практично цілковита залежність від державного фінансування основних капіталів станом на 1985 рік. В данім році частка державних інвестицій становила 80,25%, тобто на інші джерела фінансування припадало трохи більше 19%. До 1995 року ситуація дещо змінилась частка державних фінансових вливань знизилась 53,23% у відношенні до загального рівня інвестицій. До 2002 року рівень державного фінансування значно знизився і становив5,01% від загального обсягу інвестицій. В подальші роки по 2010 рік включно державні інвестиції займали тільки 5,95% від загальних інвестицій в основний капітал. Проте значно зросли інвестиції із інших джерел фінансування таких як: власні кошти підприємств та організацій інвестиційні вливання в розмірі 48 106,1 млн. грн. що становить 57,37% від загального обсягу; кредити банків та інші позики в розмірі 11 524,8 млн. грн. 13,74% від загального обсягу; кошти населення на індивідуальне житлове будівництво в розмірі 9441,4 млн. грн. 11,26% від загального обсягу.

Всі ці показники говорять про те, що особливості інвестиційної діяльності в Україні кардинально змінилися за період встановлення незалежності держави.

По-друге чітко простежується коливання рівня інвестиційної діяльності в хронологічному порядку, а саме ми можемо помітити, що із 1990 по 1995 роки відбувалося стрімке зниження інвестування. Цей процес відбувався переважно із за зниження державної частки інвестицій яка в 1995 році становила23,64% в порівнянні із 1990 роком. Інших потужних джерел інвестування в основний капітал у нашої держави на той період не було. Ця негативна динаміка простежується до 1998 року. В період із 1998 — 2002 роки з’явилися позитивні показники динаміки попри подальше зниження державного фінансування, зокрема даний процес пов’язаний із декількома чинниками, а саме за рахунок надходження коштів місцевих бюджетів, власних коштів підприємств та організацій, кредитів банків та інших позик, кошти іноземних інвесторів, коштів населення на індивідуальне житлове будівництво, інших джерел фінансування загальна сума яких становила близько 35 315 млн. грн. це 94,99% від загального фінансування по Україні станом на 2002 рік. Наступні чотири роки спостерігається стабілізація зростання інвестицій тобто надходження коштів до основного капіталу були більш-менш стабільні коливання спостерігалися незначні та по всіх джерелах надходження коштів.

Із 2006 року по 2008 рік простежується стрімке збільшенням інвестицій. Пік припав на 2008 рік та становив 233 081 млн. грн. із них134 655 млн. грн. на капітальне будівництво. На мою думку така стрімка зміна перш за вся пов’язується із змінами у державному складі України. Тобто до діючого уряду був певний запас довіри та здійснено ряд реформувань в господарстві, тому значно зросли інвестиційні вливання власних коштів підприємств та організацій, кредитів банків та інших позик, коштів населення на будівництво власних квартир, кошти іноземних інвесторів, коштів населення на індивідуальне житлове будівництво, інших джерел фінансування. Також одним із факторів формування такої динаміки булла підтримка державного бюджету.

Попри позитивні показники динаміки до 2008 р., за останні три роки ситуація різко змінилась це пов’язується із багатьма несприятливими факторами, а саме із посиленням економічної кризи, послаблення держаного фінансування, непристосованість законодавства, тощо.

Інвестиції в основний капітал 2009 року становили 151 777 млн. грн. З них 80 091 млн. грн. на капітальне будівництво. Станом на січень — вересень 2010 року основний капітал становить 83 852,3 млн. грн. в цій сумі 46 596,1 млн. грн. Додаток Д].

Інвестиції у житлове будівництво.

Житлове будівництво являється одним із найважливіших факторів розвитку соціально — побутової інфраструктури господарського комплексу та являється невід'ємною його складовою. Тому в розвиток житлового будівництва в різних країнах світу вкладаються значні інвестиції і наша держава не є винятком.

З 2005 року по 2008 рік в Україні тривав підйом будівельної галузі після тривалого занепаду галузі. В 2005 році інвестиції в житлове будівництво склали 12 017 млн. грн. (12,91% від інвестицій в основний капітал), а станом на 2008 рік ця сума становила 35 533 млн. грн. (15,24% від інвестицій в основний капітал) простежується зростання рівня освоєння інвестицій майже в тричі за три роки та на 2,3% в порівнянні до інвестицій в основний капітал. Відповідно щорічно зростали площі введеного в експлуатацію житла із 7816 тис. м² в 2005 році до 10 496 тис. м² в 2008 році із них 172тис. м² за рахунок державного бюджету, 5831тис. м² індивідуальним забудовником.

Складнощі в галузі виникали, але не були глобальними. Це були проблемні моменти в питаннях з відведенням земельних ділянок, у взаєминах замовника і підрядчика та інше.

Із 2009 року відбулося стрімке падіння яке характерне було більше для індивідуального житла. За даний рік площа введеного в експлуатацію індивідуального житла становила 2287 тис. м², це тільки 39,2% в порівнянні із минулим 2008 роком у якому частка індивідуального житла становила 5831тис. м² перш за все це пов’язане із зниженням інвестицій населення на індивідуальне житлове будівництво які станом на 2009 рік становили 5502 млн. грн. це тільки 50,5% в порівнянні із попереднім роком.

В 2010 році попри подальше зменшення інвестицій в будівельний комплекс було введено в експлуатацію 9339 тис. м² житлової площі. Це зростання відбулося за рахунок відновлення інвестицій в індивідуальне житлове будівництво та становило 9441,4 млн. грн. дані обставини зумовили зростання введення в експлуатацію 6190 тис. м² житлових площ, що становить 66,28% від загального обсягу введених в експлуатацію житлових площ. Позитивна динаміка продовжилась і в 2011 році.

Інвестиції в житлове будівництво розподіляються більш менш рівномірно по регіонах України і становлять близько 2% від загального рівня по Україні. Проте є області які вирізняються із поміж інших перш за все це Київська область тут відсоток від загального по Україні становить 10%, Одеська область із 7,5%, Харківська область 4,9% та Автономна Республіка Крим 5,2%. Проте найбільше інвестицій у житлове будівництво освоюється в місті Києві і цей показник становить 26,1% від загальних інвестиційних вливань у житлове будівництво по Україні.

Наведені дані щодо стану справ у житловому будівництві свідчать про те, що регіонами не забезпечено виконання в повному обсязі заходів, рекомендованих Мінбудом, щодо нарощування темпів житлового будівництва в поточному році та наступних роках, а саме: не завершена інвентаризація об'єктів незавершеного будівництва та земельних ділянок, що передбачені або повинні бути передані у користування для житлової забудови, перш за все з метою визначення можливостей їх використання під забудову житлом соціального призначення; не розроблені ні проекти розміщення житлового будівництва до 2014 р.; не здійснюється робота з інженерної підготовки території під житлове будівництво як у межах існуючої забудови, так і на вільних земельних ділянках; не розроблені прогнозні показники розвитку житлового будівництва в населених пунктах до 2014 р. та заходи, спрямовані на забезпечення виправлення ситуації відносно до 2009 р., а також не проведено аналіз стану забезпечення регіону потужностями будівельно — монтажних організацій, будівельними матеріалами та виробами, необхідними для розгортання житлового будівництва.

Прямі іноземні інвестиції.

Фінансові вливання іноземних інвесторів являються невід'ємною складовою будь-якої галузі господарювання та зокрема будівельної індустрії.

Під іноземними інвестиціями розуміють всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватись іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українському законодавству. До іноземних інвесторів належать: іноземні держави, юридичні особи, створені та правоздатні здійснювати інвестиції відповідно до законів країни свого місцезнаходження, а також іноземні фізичні особи або особи без громадянства за умови, що останні зареєстровані як підприємці в країні їх громадянства чи постійного місця проживання. Суттєві інвестиційні вливання почали надходити в економіку України із 1998 року. Таким чином якщо проаналізувати графік надходження коштів добре простежується динаміка нарощування інвестиційних потоків. На графіку можна виділити три ризькі стрибки надходження інвестицій в галузь, це періоди з 1998 р. по 2002 р., з 2004 р. по 2005 р., 2006 р. по 2008 р, саме в 2008 р. був зафіксований найвищий показник іноземних вливань 7591 млн. грн. З 2008 р. Розпочався негативний процеси зниження іноземних інвестицій це найбільше пов’язується із тим, що будівельна галузь в Україні знаходиться в зоні інвестиційних ризиків. Це зумовлено: надлишок пропозиції, висока конкуренція на ринку, відсутність прозорості та корупція на етапах відведень земельних ділянок та узгоджувальних процедур. У січні - липні 2010 р. статистика зафіксувала 16,7% падіння галузі, зниження зазнали, практично, всі вид основних будівельних робіт. В 2011 році галуль дещо вирівняла свої показники.

Будівельна галузь стоїть на третьому місці в Україні за сумою необхідних інвестицій це передусім житлово — будівельний комплекс і курортно — туристична інфраструктура. Критична межа потреб в інвестиціях для комунального та житлового будівництва в Україні значно перевищує 10 млрд. доларів.

Попри всі несприятливі чинники є іноземні інвестори які вкладають свої інвестиції в економіку України. Такими інвесторами є представники таких країн як: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки, Віргінські Острови, Британські, Швеція, Італія, Польща, Швейцарія, Угорщина, Греція, Люксембург, Данія, Корея, Республіка Франція [Додаток Г]

2.3 Чинники формування інвестиційної привабливості карпатського економічного району

В сучасних умовах регіонам України все частіше доводиться конкурувати за приплив інвестицій, тому саме інвестиційна сфера значною мірою зазнає впливу ринкових факторів. З одного боку, інвестори зацікавлені у послабленні бюрократичного тиску, а з іншого, вони справедливо очікують від державних органів створення сприятливих умов для самофінансування інвестицій та підтримки інвестиційної діяльності. Аналогічні вимоги висуваються як міжнародним, так і вітчизняним ринком інвестиційних капіталів. Будь-яка область виступає на ньому в ролі покупця і перебуває в стані жорсткої конкуренції з багатьма іншими претендентами на інвестиції, а самі інвестори використовують широкий набір критеріїв для вибору регіону вкладення капіталів. Якщо інвестору, з точки зору процесу інвестування чи кінцевих результатів реалізації інвестиції, будуть запропоновані вигідніші, ніж в області умови інвестування, то він буде прямувати до кращих умов. Спрямувати його в область можливо лише шляхом створення не гірших, ніж у конкурентів, умов надходження і реалізації інвестицій.

Питанню визначення основних проблем та пошуку шляхів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України та її регіонів, на сьогодні приділяється багато уваги. Подолання фінансово-інвестиційної кризи залишається актуальним, незважаючи на велику кількість наукових робіт, присвячених визначеній проблемі. Серед основних слід відзначити вітчизняні дослідження Борщевського П., Величко Є., Герасимчука М., Дем’яненка М., Музиченка А., Дейнеко Л., Дмитрука Б., Кваші С., Кісіля М., Крисанова Д., Лобаса М., Лукінова І., Пересади А., Савчука В., Трегобчука В. та інших вчених. Серед іноземних дослідників проблем іноземного інвестування виділяють Данінга Д., Маланоскі М., Нінга Ю., Хендерсона Д., Хенді Ч [11, с — 45].

Створення концептуального підходу до формування сприятливого інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної привабливості, повинні відповідати довгостроковим інтересам регіону, та областей зокрема, в роботі з потенційними інвесторами. Роль місцевих органів державної влади на інвестиційному ринку обов’язково повинна узгоджуватись з формами їхньої участі в реалізації інвестиційних проектів. Підписання інвестиційних контрактів, створення спільних підприємств, пайова участь разом з інвестором у капіталі приватизованих комунальних підприємств — все це сприяє тісній взаємодії партнерів і зумовлює взаємне пристосування до умов, що висуваються внутрішнім та зовнішнім інвестиційними ринками.

Інвестиційна привабливість території визначається факторами інвестиційної привабливості регіону і регіональною інвестиційною політикою. Під факторами інвестиційної привабливості регіону вчені розуміють процеси, явища, дії, переважно об'єктивного характеру, що впливають на інвестиційну привабливість регіону і визначають його територіальні особливості. Це, наприклад, вигідність економіко-географічного положення, його природно-ресурсний, трудовий, науково-технічний потенціали, рівень розвитку інфраструктури, характеристики споживчого ринку тощо[18, с — 19].

Оцінювання інвестиційної привабливості територій набуло досить значного поширення у світовій практиці. Так, у США регулярно публікуються індекси, що характеризують рейтинг штатів за різними критеріями і мають різну спрямованість: політичну, економічну, екологічну. Ряд відомих наукових центрів та інвестиційних компаній періодично публікують рангований за ступенем інвестиційної привабливості перелік країн з метою орієнтації потенційних інвесторів. Назріла потреба в оцінюванні інвестиційної привабливості й регіонів України.

Відповідно до методики, запропонованої Держкомстатом України «Про затвердження Методики розрахунку інтегральних регіональних індексів економічного розвитку» наказ Держкомстату України № 114 від 15 квітня 2003 р. інвестиційну привабливість регіонів пропонують оцінювати за такими показниками:

1) інвестиції в основний капітал, в розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (грн.);

2) інвестиції у житлове будівництво, в розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (грн.);

3) обсяг прямих іноземних інвестицій, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.);

4) зміна обсягу прямих іноземних інвестицій, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.);

5) густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям (км на 1000 кв. км території);

6) обсяг експорту товарів, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.).

Існування можливостей залучення інвесторів передбачає наявність інвестиційних пропозицій Карпатського регіону. Інвесторам потрібно надати перелік таких пропозицій із обов’язковою короткою характеристикою заходу та визначенням необхідної величини коштів для реалізації проекту. До того ж необхідною умовою сприяння процесу залучення інвесторів є розробка для них відповідних рекомендацій, підкріплених реальними даними та розробкою економіко-математичної моделі, яка б показувала доцільність створення підприємства з іноземними інвестиціями в конкретному місці, враховуючи наявність потенційних споживачів, конкурентів, доступу до ринків збуту, джерел сировини, робочої сили тощо.

На теперішньому етапі розвитку економіки України доцільно вивчати рівень прямих іноземних інвестицій в кожний окремо взятий економічний район (регіон) держави, володіючи методикою економіко-математичного моделювання, методів оптимізації та розуміючи основні важливі принципи регіональної економічної політики та розміщення продуктивних сил, тому дана тема є досить актуальною.

Розділ 3. Сучасний стан та перспективи інвестиційна діяльність Карпатського економічного району в розрізі областей регіону

3.1 Сучасний стан та перспективи інвестиційної діяльності в Закарпатській області

За 2010 року в економіку області за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 2489,1 млн. грн. капітальних інвестицій, з яких 1378,5 млн. грн. складають інвестиції у капітальне будівництво, а за січень — вересень 2011 року цей показник становив 1 986 237 тис. грн. та 879 921 тис. грн. відповідно.

Обсяги інвестицій в капітальне будівництво на 13,5%. більші, ніж за такий же період минулого року. Основним джерелом інвестування залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких освоєно 34,78% від загального обсягу капіталовкладень. Питома вага коштів населення на індивідуальне житлове будівництво у загальному обсязі інвестицій в основний капітал склала 654,4 млн. грн. (або 30,2%), на будівництво власних квартир використано 25,4 млн. грн.

За період іноземного інвестування (з 1995 р. по 1 жовтня 2010 року) в область залучено 359,6 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що у розрахунку на одну особу становить 290,0 дол. США.

За 2010 року в економіку області вкладено 13,6 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Інвестиції вкладені інвесторами з 49 країн світу, при цьому на 10 із них припадає більше 84,0% загального обсягу. Найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій надійшли із: Японії - 49,5 млн. дол. США (13,8% загального обсягу), Сполучених Штатів Америки — 47,8 млн. дол. США (13,3%), Німеччини — 41,5 млн. дол. США (11,5%), Австрії - 34,6 млн. дол. США (9,6%.5), Угорщини — 33,3 млн. дол. США (9,3%), Польщі - 33,1 млн. дол. США (9,2%), Нідерландів — 24,1 млн. дол. США (6,7%), Італії - 17,7 млн. дол. США (5,0%), Словаччини — 10,5 млн. дол. США (2,9%), Швейцарії - 9,9 млн. дол. США (2,8%).

Основні проблемні питання:

· недостатність коштів бюджетів всіх рівнів для завершення (продовження) будівництва об'єктів соціальної сфери, які споруджуються із залученням коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та відсутність кредитного фінансування щодо завершення будівництва житла, яке здійснюється із залученням іпотечних кредитів;

· нестабільність правового поля та відсутність нормативно-правових актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності;

· втрата ринків збуту, і як наслідок, зменшення виробництва продукції, скорочення робочих місць.

Основні завдання на майбутнє:

· здійснення заходів щодо активізації регіонального інвестиційного потенціалу;

· відновлення інвестиційної діяльності;

· створення умов розвитку та інвестиційної привабливості будівельної галузі, консультативна підтримка інвесторів у галузі будівництва;

· забезпечення захисту прав та інтересів інвесторів;

· підвищення інноваційної спрямованості інвестиційної діяльності.

Будівництво об'єктів соціальної інфраструктури

У 2010 році, попри подальший вплив світової фінансової кризи на економіку країни, спостерігається зростання активності у будівництві об'єктів соціально-культурного, житлово-комунального призначення, об'єктів газифікації.

Райдержадміністраціями, органами самоврядування спільно з структурними підрозділами облдержадміністрації було проведено роботу з відбору інвестиційних проектів (об'єктів, фінансування будівництва яких у 2010 році здійснюється за рахунок коштів Стабілізаційного фонду державного бюджету та участі місцевих бюджетів у їх спів фінансуванні).

В результаті переліки об'єктів були сформовані відповідно до вимог порядків та у відповідності до розроблених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та регіональної середньострокової програми на 2007;2011 роки.

Враховуючи пріоритетність розвитку соціальної сфери села, при розподілі державних капітальних вкладень 50,0% коштів (12,4 млн. грн.) спрямовано на будівництво, реконструкцію дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, закладів охорони здоров’я та інші об'єкти соціальної інфраструктури сільської місцевості.

У той же час, обсяги фінансування з державного бюджету на розвиток соціально-культурної сфери та об'єктів житлово-комунального господарства загальним обсягом 24,8 млн. грн. є недостатніми, що пов’язано, насамперед, із невідкладним забезпеченням фінансування будівництва, розширення та реконструкції об'єктів житлово-комунального господарства, переведення всіх енергоспоживачів, у тому числі бюджетні установи, на автономне тепло забезпечення та встановлення приладів обліку енергоносіїв.

У 2010 році з державного бюджету профінансовано заходи з будівництва, реконструкції, капітального ремонту аварійних об'єктів, споруд житлово-комунального господарства, заходів з енергозбереження та впровадження альтернативних джерел енергопостачання, будівництво та придбання житла для окремих категорій громадян в розмірі 141,3 млн. грн.

За станом на 1 грудня 2010 року за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, передбачених для реалізації інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів, профінансовано 10,69 млн. грн., що становить 43,1% запланованого річного обсягу (24,79 млн. грн.), недофінансування становить 9,98 млн. гривень.

Через значне недофінансування повільними темпами ведеться будівництво дитсадка в с. Червеньово Мукачівського району (-1,3 млн. грн.), пологового відділення в м. Іршава (-1,0 млн. грн.), каналізаційно-насосної станції № 1 в м. Ужгород (-0,4 млн. грн.), каналізаційних мереж у м. Свалява (-0,66 млн. грн.) та м. Тячева (-1,9 млн. грн.), загальноосвітньої школи в с. Вишка Великоберезнянського району.

Зовсім не фінансується за рахунок коштів Стабілізаційного фонду будівництво загальноосвітньої школи в с. Верхня Визниця Мукачівського району, районної лікарні в м. Берегово, водовідвідних споруд у мікрорайоні «Доманинці» м. Ужгород, влаштування вузлів регулювання тиску на водопроводах у м. Свалява.

Враховуючи зазначене недофінансування з державного бюджету потреб області для зміцнення матеріальної бази об'єктів соціальної сфери та мінімізації впливу світової фінансової кризи на будівельну галузь області облдержадміністрацією, райдержадміністраціями разом з органами самоврядування, депутатами всіх рівнів було вжито заходів щодо виділення коштів на капітальні вкладення з обласного, районних та міських бюджетів. За результатами проведеної роботи впродовж поточного року для будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів соціальної сфери спрямовано 56,4 млн. грн., в тому числі - 23,2 млн. грн. за рахунок коштів бюджету розвитку обласного бюджету; 27,3 млн. грн. загального фонду субвенції з обласного бюджету низовим бюджетам; 5,9 млн. грн. спеціального фонду субвенції з обласного бюджету низовим бюджетам.

За рахунок коштів бюджетів розвитку обласного та місцевих бюджетів фінансувалось будівництво, реконструкція:

· закладів освіти — ремонт даху школи-садка у с. Велика Балка Берегівського району; будівництво школи в с. Вишка Великоберезнянського району; будівництво школи в с. Дротинці, дитсадків в селах Дюла, Фанчиково, Підвиноградів Виноградівського району; будівництво школи в с. Луково Іршавського району; будівництво школи в с. Негровець Міжгірського району; реконструкція дитячої музичної школи в смт. Міжгір'ї; будівництво шкіл в селах Горонда, Ключарки, Верхня Визниця Мукачівського району; будівництво дитячого дошкільного закладу в с. Дубриничі Перечинського району; продовження будівництва приміщень школи в с. Неліпино Свалявського району; будівництво школи в с. Новоселиця Тячівського району; будівництво школи в с. Мала Добронь Ужгородського району; капітальний ремонт дитячого дошкільного закладу в с. Крайниково та будівництво шкіл в селах Сокирниця, Крайне Хустського району; реконструкція ЗОШ № 1 в м. Хуст; реконструкція будівлі ЗОШ № 4 в м. Ужгород.

· закладів охорони здоров’я — ремонт даху Берегівської ЦРЛ; реконструкція котельні та приміщень Великоберезнянської ЦРЛ; будівництво пологового відділення у м. Іршава; реконструкція амбулаторій сімейної медицини в селах Залуж, Чомонин та дільничної лікарні в с. Великі Лучки Мукачівського району; продовження будівництва АГК в м. Рахів; реконструкція відділень Свалявської ЦРЛ; будівництво лікарні в с. Угля Тячівського району; реконструкція операційного відділення Хустської ЦРЛ, хірургічного корпусу обласної лікарні, обласної тублікарні ОТМО «Фтизіатрія» .

· об'єктів житлово-комунального господарства — будівництво напірного колектора в м. Виноградів; реконструкція комунальних доріг в селах Колочава, Дерцен Мукачівського району; реконструкція центральної частини міста Перечин; реконструкція каналізаційних та ливневих мереж у м. Рахів; реконструкція вуличних мереж у м. Свалява; вуличні, водопровідні та каналізаційні мережі в м. Тячів; водовідведення у житловому районі с. Минай Ужгородського району; каналізаційно-насосна станція № 1 в м. Ужгород.

В майбутньому передбачається залучення коштів державного бюджету, в першу чергу, повинні бути враховані об'єкти, які включені до Регіональної середньострокової програми соціально-економічного розвитку Закарпатської області і забезпечені підготовленою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією.

У проектах програм економічного і соціального розвитку в регіонах прогнозується скорочення надходжень до бюджетів розвитку місцевих бюджетів.

Основні завдання, структурних підрозділів облдержадміністрації, райдержадміністрацій — це забезпечити фінансування підвідних газопроводів з високим ступенем будівельної готовності (70%) до населених пунктів, у яких за рахунок коштів населення побудовано розвідні вуличні мережі. Загальний обсяг капітальних вкладень для цієї мети буде становити 17−19 млн. гривень.

Основні завдання на майбутнє:

На виконання Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» від 17 листопада 2008 р. № 1046/2008 облдержадміністрацією разом з райдержадміністраціями, міськвиконкомами, органами місцевого самоврядування будуть вживатися заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку області:

· недопущення збільшення кількості об'єктів незавершеного будівництва, спрямування коштів всіх бюджетів на завершення будівництва об'єктів соціальної сфери та продовження будівництва соціально важливих (в першу чергу обласного та районного значення) об'єктів;

· здійснення пооб'єктного аналізу ефективності використання капітальних видатків на забезпечення реалізації програм економічного і соціального розвитку районів, міст, що включені до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року № 1195;

· за сприяння центральних органів виконавчої влади здійснювати надання кредитів на завершення будівництва житла, яке споруджується із залучення іпотечних кредитів і обов’язковою умовою якого є співфінансування з боку банків та забудовників, надання громадянам одноразової цільової допомоги для здійснення першого внеску на купівлю (будівництво) житла у недобудованих багатоквартирних житлових будинках, викуп державою недобудованого житла за цінами, визначеними Мінрегіонбудом України, для формування фондів службового та соціального житла і забезпечення житлом окремих категорій громадян;

· спрямування коштів бюджетів всіх рівнів для завершення (продовження) будівництва об'єктів соціальної сфери, які споруджуються із залученням коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;

· концентрація коштів за рахунок всіх джерел фінансування, у тому числі коштів державних програм на таких основних напрямах: