Проблема легалізації доходів на ринку капіталу

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ДИСТАНЦIЙНОГО НАВЧАННЯ КУРСОВА РОБОТА Проблема легалізації доходів на ринку капіталу Макроекономiка

Зміст

• Вступ
• Глава 1. Світові тенденції тінізації економіки
• 1.1 Детермінанти тінізації світової економіки
• 1.2 Напрями протидії тінізації світової економіки
• 1.3 Особливості тінізації економіки України
• Глава ІІ. Сучасні тенденції розвитку тіньової економіки в Україні
• 2.1 Чинники тінізації економіки України
• 2.2 Динаміка тінізації економіки України
• 2.3 Динаміка тінізації ринку праці.
• 2.4 Тінізація фінансових потоків
• 2.5 Тінізація земельних відносин
• Глава ІІІ. Детінізація економіки україни у контексті економічних реформ
• 3.1 Пріоритети детінізації економіки
• 3.2 Детінізація фінансових потоків
• 3.3 Детінізація ринку праці
• 3.4 Детінізація земельних відносин
• 4. Висновки
• Література

Вступ

Сучасний розвиток української економіки неможливий без її послідовної інтеграції до міжнародних фінансових відносин. Тому сьогодні здійснюються активні кроки, спрямовані на приведення різних сфер народного господарства у відповідність до вимог міжнародних стандартів. Одним з найактуальніших і проблемних питань, яке стає на шляху успішної інтеграції України до світового господарства, є тінізація економіки, і, як наслідок, легалізація злочинних коштів на ринку капіталу.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної фінансової системи з проблемою легалізації грошей зіткнулася не тільки Україна, а й усе світове співтовариство. І саме ринок капіталу став основною ланкою у схемі легалізації та переведення в готівку коштів підприємницьких структур. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження тіньових схем легалізації злочинних коштів на ринку капіталу як найбільш привабливого сектору фінансової системи з точки зору легалізації доходів отриманих незаконним шляхом.

Дослідження основних схем легалізації грошей надасть можливість виявити основні недоліки в організації платіжних систем, які на сьогодні залишають достатньо варіантів для проведення відповідних операцій. Це, у свою чергу, надасть можливість розробити та вдосконалити методи боротьби з легалізацією злочинних коштів.

Значну увагу проблемі легалізації злочинних коштів приділяють вчені-економісти та фахівці з питань тінізації економіки та легалізації злочинних коштів: О.І. Барановський [1], Д. А. Верлан, В. Ф. Волик, С.Г. Гуржій, О. Л. Копиленко, Я. В. Янушевич та інші. Водночас в умовах динамічного розвитку ринку капіталу у межах світової фінансової системи, появи нових фінансових інструментів та фінансових послуг з’являються нові схеми легалізації злочинних грошей, що потребує проведення нових досліджень.

Негативні очікування суб'єктів господарювання та макроекономічна нестабільність під час кризи спричинили активізацію відпливу капіталів з легального сектору та зростання рівня тінізації економіки України, який у докризовий період мав тенденцію до скорочення. З одного боку, тіньові економічні відносини пом’якшили кризові впливи. Завдяки таким відносинам суб'єкти господарювання адаптували свою поведінку відповідно до виникаючих ризиків. З іншого боку, високий рівень тінізації об'єктивно призводить до руйнування важелів управління економікою, подальшого розшарування населення, підриву довіри до влади та гальмування реформ.

У зв’язку з цим, скорочення масштабів тінізації економіки є невід'ємною складовою стратегії реформ. Зважаючи на ризики для досягнення цілей реформування, пріоритетами детінізації економіки є протидія тінізації фінансових потоків, легалізація ринку праці та детінізація земельних відносин. Створення державою умов, за яких перебування у нелегальному секторі є надто дорогим та ризикованим, формуватиме мотивацію легалізації капіталів, детінізації ринку землі та праці. Детінізація фінансових потоків, трудових відносин і ринку землі уможливить повну реалізацію потенціалу модернізаційних реформ та підвищить стійкість економіки України до кризових явищ.

тіньова економіка легалізація україна

Глава 1. Світові тенденції тінізації економіки

1.1 Детермінанти тінізації світової економіки

Поширення тіньової економіки поряд з макроекономічною розбалансованістю та обмеженістю ресурсів визнані Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) основними глобальними ризиками майбутнього десятиріччя. Ризики тіньової економіки пов’язані з незаконною торгівлею, організованою злочинністю та корупцією.

За оцінками ВЕФ, обсяги нелегальної торгівлі у 2009 р. становили близько 1,3 трлн дол. США, що становить від 7% до 10% світових торговельних потоків. Передумовами збільшення масштабів нелегальної економічної діяльності експерти ВЕФ вважають об'єднаний зв’язками світ, неспроможність глобального управління та економічну нерівність.

Економічна нерівність розглядається одночасно як чинник формування сприятливого середовища для тіньового обігу товарів і, як наслідок, тінізації міжнародних торговельних потоків. Збільшуючи вартість ведення легального бізнесу, тіньові економічні відносини стримують розвиток національних економік та посилюють нерівність як всередині країн, так і між ними.

Нелегальна торгівля об'єктами інтелектуальної власності негативно впливає на дієвість стимулів здійснення інноваційної та інвестиційної активності, що також негативно позначається на економічному розвитку. Хоча обсяги тіньової економіки у країнах, що розвиваються, як правило, більші, ніж у розвинених країнах з класичною ринковою економікою, значна частка попиту на нелегальні товари формується саме у розвинених країнах.

Глобалізація фінансових систем, розвиток міжнародних банківських мереж, електронних торговельних систем та мереж здійснення операцій з нерухомим майном, за недостатньої координації діяльності країн щодо детінізації світових торговельних та фінансових потоків, створюють умови для використання фінансових інструментів і маніпулювання інструментами трансфертного ціноутворення з метою оптимізації оподаткування та відмивання грошей.

Загострення проблеми тінізації глобальних ринків у контексті подолання кризових явищ та забезпечення стійкості світової та національних фінансових систем зумовили актуальність її внесення до порядку денного осінньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у поточному році. Основними проблемами тінізації економічних відносин визначено тіньову зайнятість та тінізацію фінансових потоків.

Проблема тіньової зайнятості у глобальному контексті пов’язана з досягненням цілей розвитку тисячоліття щодо подолання.

За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), за наявності у світовій економіці близько 1,2 млрд офіційних робочих місць понад 1,8 млрд працюючих зайняті у нелегальному секторі, що, відповідно, позбавляє їх соціальних гарантій.

Природа тіньової зайнятості має регіональні та секторальні специфічні особливості. У країнах з класичною ринковою економікою вона значною мірою пов’язана з нелегальною імміграцією та існує у низькооплачуваному сегменті ринку праці. У високооплачуваному сегменті ринку праці з метою зменшення податкових зобов’язань найбільш поширеними є інструменти оптимізації оподаткування, а не ухилення від нього. При цьому галуззю з найвищим рівнем тінізації економіки у розвинених країнах традиційно вважають будівництво. Зокрема, за оцінками Ф. Шнайдера, у країнах ЄС рівень тінізації зазначеної галузі становить близько 33% ВВП за середнього рівня тінізації економіки майже 20%.

Тіньовий сегмент ринку праці у країнах, що розвиваються, значною мірою формується за рахунок низькокваліфікованих та, відповідно, низькооплачуваних робочих місць. У обох випадках працівники наймаються на таку роботу через відсутність альтернативи. Дослідження МОП констатують чималу питому вагу неформального сегменту ринку праці у значної кількості країн, що розвиваються (рис. 1.1).

Особливості ринків праці країн з перехідною економікою, зокрема України, полягають у наступному:

наявності пропозиції нелегальних робочих місць як у низько-, так і у середньо — та високооплачуваних сегментах;

поширенні комбінованих форм оплати праці, зокрема легальних та нелегальних складових.

Проблема тіньових фінансових потоків пов’язана з міжнародним рухом капіталів. Метою таких потоків є виведення фінансів від оподаткування в одній країні та нагромадження у країнах із сприятливими податковими режимами.

Податково-правової мережі, вартість активів, які нагромаджено в офшорних юрисдикціях та не оподатковано, становить близько третини вартості всіх світових активів, а офшорні юрисдикції відіграють роль «буферу» між легальним та тіньовим секторами світової економіки.

Економіка України швидко інтегрувалася у систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти маніпулювання цінами експорту та імпорту, а також фінансові інструменти. Кумулятивний відтік тіньового капіталу з країни за період з 2000;2008 рр. становив 82 млрд дол. США7 (рис. 1.2). Ця сума утричі перевищує офіційні резервні активи України, майже утричі - видатки зведеного бюджету на охорону здоров’я за вказаний період, у 2,3 разу — обсяг прямих інвестицій наприкінці зазначеного періоду. За кумулятивним відтоком тіньового капіталу Україна посідає 17 місце у світі та входить до двадцятки «країн-лідерів» .

Рис. 1.2 Країни з найбільшим обсягом тіньового відтоку капіталу у 2000;2008 рр., млрд дол. США.

Результати досліджень тіньової економіки, які здійснювалися у НІСД, переконують, що однією з складових тіньової економічної діяльності є протизаконна діяльність, зокрема економічна злочинність, характер якої якісно змінився завдяки процесам глобалізації

За даними ВЕФ, ємність ринків окремих нелегальних товарів та послуг оцінюється на рівні: підроблених лікарських засобів — 200 млрд дол. США, проституції - 190 млрд дол. США, марихуани — 140 млрд дол. США, підробленої електроніки — 100 млрд дол. США, кокаїну — 80 млрд дол. США, піратського програмного забезпечення — 50 млрд дол. США, торгівлі людьми — 30 млрд дол. США, злочинів у сфері охорони навколишнього середовища та торгівлі природними ресурсами — 20 млрд дол. США. Ринки деяких наведених товарів перевищують бюджет України.

Таким чином, економічна нерівність, глобалізація ринків, розвиток електронних та комунікаційних технологій створюють умови для поширення тіньових економічних відносин. Тінізація світової економіки негативно впливає на дієвість важелів управління національними економіками, дестабілізує світові економічні відносини.

Поширення тіньової зайнятості та тінізація фінансових потоків, які визнано детермінантами тінізації світових економічних відносин, посилюють нерівність всередині країн та між ними. Масштаби тіньових фінансових потоків з України свідчать про наявність незадіяних інвестиційних ресурсів для національної економіки, які майже вдвічі перевищують обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну.

1.2 Напрями протидії тінізації світової економіки

Недостатня ефективність міжнародних інституцій та національних органів управління у протидії тіньовій економіці спричинюють її подальше поширення. Незважаючи на загрожуючи масштаби зазначеної проблеми, поки що відсутній цілісний та скоординований між країнами план дій щодо подолання тіньової економіки. Існуючі програмні документи або стосуються подолання її окремих проявів, зокрема відмивання «брудних» грошей, боротьби з економічною злочинністю тощо, або спрямовані на протидію тіньовій економічній діяльності у масштабах національних економік.

Оскільки проблема тінізації вийшла за межі однієї країни, масштаби тінізації глобальної економіки та загрози, пов’язані з її існуванням і поширенням, потребують розробки скоординованої стратегії протидії такому явищу. Останнім часом дослідники зазначають певні позитивні риси у сфері детінізації економіки, які виявляються у наступному:

· вирівнянні перепадів у економічній кон’юнктурі (особливо за умов економічної кризи, коли за рахунок перерозподілу ресурсів забезпечується виробництво у тіньовій сфері);

· пом’якшенні певних соціальних суперечностей за рахунок нелегальної зайнятості;

· легалізації тіньового капіталу, який у подальшому обкладається податками.

Водночас зазначені риси є тимчасовими і не можуть бути основою для сталого економічного розвитку.

Основні напрями протидії тінізації глобальної економіки передбачають:

проведення національних аудитів економік країн з метою оцінки масштабів видів тіньової економічної діяльності та їх впливу на формальну економіку;

оцінку національних регуляторних систем щодо оподаткування, ліцензування праці, навколишнього середовища, охорони здоров’я та безпеки, захисту прав споживачів, прав інтелектуальної та промислової власності з метою визначення можливостей їх спрощення та зменшення вартості їх дотримання;

дослідження впливу праці мігрантів, зокрема дешевої праці, на національний добробут та дотримання корпоративних стандартів праці;

запровадження спеціальної допомоги інтеграції для вразливих груп населення (зокрема, меншин, біженців, вимушених переселенців тощо);

посилення електронного моніторингу й нагляду за грошовими потоками банків та інших фінансових інститутів;

запровадження жорсткіших правил щодо готівкових транзакцій та збільшення штрафів за незадекларовані й необліковані готівкові рахунки;

поліпшення взаємодії, інформаційного обміну, обміну кращою практикою щодо моніторингу, дізнання та кримінального переслідування між регіональними, національними та міжнародними правоохоронними органами;

посилення контролю за транзакціями за участі офшорних юрисдикцій;

вдосконалення правил та норм, які регулюють діяльність фінансових ринків, забезпечення прозорості фінансових інструментів;

запровадження та/або вдосконалення нормативних актів щодо лобіювання та діяльності професійних асоціацій, управління державним майном, посилення контролю за підробленими товарами тощо;

забезпечення діяльності з інформування та адекватного захисту свідків.

Однією з складових подолання тіньової економіки є система протидії відмиванню «брудних» грошей, координація якої здійснюється міжурядовою організацією FATF — («Financial Action Task Force on Money Laundering» — Міжнародна група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів).

Вперше на офіційному рівні за боротьбу з відмиванням злочинних доходів йшлося у Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, яку прийнято на Міжнародній конференції з питань боротьби із зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом у грудні 1988 р. у Відні (Австрія) як частина заходів щодо припинення незаконної торгівлі наркотиками. Зазначена Конвенція ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.12 Хоча у Віденській конвенції ще не використовувався сам термін «відмивання доходів», проте був визначений кримінальним зміст дій, пов’язаних з відмиванням доходів, отриманих від незаконного обігу наркотиків, зокрема:

переказ власності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті будь-якого правопорушення, або у результаті участі у ньому, з метою приховування незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення, з тим, аби вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії;

приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх прав щодо власності, або її приналежності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення, або участі у такому правопорушенні;

придбання, володіння або використання власності, якщо на момент її отримання було відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення, або у результаті участі у такому правопорушенні;.

володіння обладнанням, матеріалами або речовинами, якщо відомо, що вони використовуються, або призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення будь-яких наркотичних засобів чи психотропних речовин;

участь, причетність або залучення до злочинної змови з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, визнаних, згідно Конвенції, спроби вчинити таке правопорушення, а також співучасть, підбурювання, сприяння при їх здійсненні.

Першим кроком у встановленні єдиних міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів та формуванні правової бази відповідної міжнародної системи заходів стало прийняття FATF у 1990 р. Сорока рекомендацій, які згодом доповнили ще Дев’ять спеціальних рекомендацій. Зазначені рекомендації охоплюють правове забезпечення протидії відмиванню доходів, заходи, які необхідно вживати фінансовим організаціям з метою запобігання відмиванню доходів, інституційні принципи організації та принципи міжнародного співробітництва у цій сфері.

Приєднавшись до системи FATF у 2002 р., Україна створила підрозділ фінансової розвідки так званого «адміністративного типу» — Державний департамент фінансового моніторингу, який згодом перетворено на Державну службу фінансового моніторингу. У жовтні поточного року Україна підтвердила дотримання стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

1.3 Особливості тінізації економіки України

Кризові явища 2008;2009 рр. негативно вплинули на дієвість важелів управління як на рівні національних економік, так і у глобальному вимірі, що спричинило послаблення важелів протидії тінізації економічних відносин. Як наслідок, стійка тенденція щодо зменшення масштабів тіньового сектору у країнах ОЕСР, яка спостерігалася, починаючи з 1999 р., змінилася, і у 2009;2010 рр. обсяги тіньової економіки збільшилися

Відмінності у структурі та функціях тіньової економіки України та країн ОЕСР зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня тінізації на початку кризи: за певного скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР обсяг тіньової економіки в Україні у 2008 р. почав різко зростати (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Обсяг тіньової економіки в Україні, % ВВП (ОЕСР — оцінки Ф. Шнайдера).

Скорочення масштабів тінізації економік країн ОЕСР на початку кризи у 2008 р. свідчить, що у цих країнах тіньова економіка виявилася механізмом адаптації до нових умов господарювання та дещо пом’якшила перепади економічної кон’юнктури. Кризові умови спонукали роботодавців до скорочення витрат, зокрема на оплату праці найманих працівників. Скороченню масштабів бізнесу, зменшенню кількості легально найманих працівників або зміні умов оплати їх праці, мають передувати відповідні процедури, що потребують певного часу. А звільнити нелегально найманого працівника можна досить швидко. Крім того, у разі, якщо офіційно найманий працівник отримує певну частку заробітної плати нелегально («у конверті»), то позбавлення його цієї частки також не потребує додаткових процедур та витрат часу, на відміну від легальної зарплати.

Використання такого механізму суб'єктами господарювання зумовило зміну співвідношення кількості легально та нелегально найманих працівників.

Оскільки майже в усіх країнах ОЕСР основною складовою тіньової економіки є тіньова зайнятість, зменшення кількості нелегально найманих працівників щодо легально працюючих спричинило зменшення рівня тінізації економік зазначених країн.

Крім того, оскільки у країнах з класичною ринковою економікою у тіньовому секторі існує певна частка суб'єктів господарювання, діяльність яких у межах правого поля є нерентабельною, зміна економічних умов сприяла припиненню діяльності таких суб'єктів.

Як наслідок, згортання діяльності нелегально працюючих суб'єктів господарювання було швидшим, аніж у легальних підприємств.

Зазначене спричинило зміну співвідношення легально та нелегально працюючих суб'єктів господарювання, що також вплинуло на скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР Тенденції тінізації економіки України на початку економічної кризи є протилежними — рівень тінізації економіки України у 2008 р. збільшився на 6 в. п. Внаслідок негативних очікувань, в Україні на цьому етапі домінували процеси масового та швидкого виведення коштів у тінь з метою запобігання ймовірній втраті капіталів. Частки процесів скорочення нелегально найманих працівників та заробітної плати, яку офіційно працюючі отримували «у конвертах», були значно меншими.

Таким чином, для процесів тінізації економіки України у 2008 р. характерними були тенденції «страхування ризиків» через вилучення капіталів із легального обігу, що створило умови для поглиблення кризових явищ.

Під час розгортання кризи у 2009 р. збільшення рівня тінізації економік спостерігалося як у країнах ОЕСР, так і в Україні.

Тривалий вплив кризових явищ на діяльність суб'єктів господарювання негативно позначився на рівні їх рентабельності. Суб'єкти господарювання, діяльність яких виявилася чутливою до кризових явищ та стала майже неможливою у межах правового поля, частково або повністю почали працювати поза межами легального сектору.

Відмінності у масштабах тінізації економічної діяльності в Україні та розвинених ринкових економіках упродовж розгортання.

кризових явищ пов’язані з різною природою та функціями процесів тінізації. Відповідно до класичних уявлень падіння рівня рентабельності певних суб'єктів господарювання під впливом кризових явищ спонукає підприємства до переходу в тінь, щоб запобігти його знищенню. У цьому випадку тіньова економіка пом’якшує вплив кризових явищ на економіку, сприяє збереженню певних видів бізнесу. Саме такі процеси тінізації домінували у країнах ОЕСР.

Масштабне вилучення капіталу з офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні під час розгортання кризи, певною мірою відігравало для бізнесу запобіжну роль. Через негативні очікування та недовіру до влади бізнес використовував механізми тінізації для збереження капіталів. Проте через неможливість повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором, за наявності ознак відновлення та покращення очікувань у 2010 р., суб'єкти господарювання поступово почали повертати капітал до легального сектору економіки.

Між тим, досвід посткризового відновлення підтверджує, що процеси тінізації є досить інертними. Відновлення економічного зростання у 2010 р., як в Україні, так і в країнах ОЕСР, не супроводжувалося масштабним поверненням капіталів до легального сектору.

Таким чином, тінізація економічних відносин, яку експерти ВЕФ називають одним з основних ризиків світового розвитку та глобальної стабільності, впливає на економіку України досить специфічно. Зовнішні кризові явища спричинюють швидке масштабне вилучення капіталів з офіційної економіки, поглиблюють її кризовий стан. У контексті ризиків розбалансованості світової економіки та загроз чергової економічної кризи руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

Глава ІІ. Сучасні тенденції розвитку тіньової економіки в Україні

2.1 Чинники тінізації економіки України

Традиційно причиною тінізації економіки вважають надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоча вона і переважає, не повною мірою відтворює причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5%. Це досить високий показник. Разом з тим у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8%, в Австрії податкове навантаження дорівнює 55,5%, у Швеції - 54,6%. Водночас масштаби тіньової економіки у країнах ОЕСР сягають лише 10−25%16.

Отже, оподаткування не є першопричиною тінізації економіки.

Зниження податкового навантаження також не обов’язково зменшить тінь. У Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства дорівнює майже 47%, разом з тим рівень тінізації в цій країні більший, аніж у середньому по Європі, і дорівнює близько 25%

Основними передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності.

За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 р. посіла 89-е місце серед 139 країн світу17. Експерти ВЕФ ситуацію з інституційним розвитком України визнали основною проблемою.

За компонентою «Інститути» Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 133 країн) ще на 14 позицій. Це пов’язано з надзвичайно низькими оцінками експертів ситуації у сфері захисту прав міноритарних власників (138 місце), ефективності законодавчих органів у регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114) тощо.

За показником легкості здійснення підприємницької діяльності 18 у 2011 р. Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо.

Рис. 2.1 Структура показника економічної свободи України в 2011 р.

Аналітичні оцінки, отримані на основі модельних розрахунків свідчать, що до найістотніших чинників тінізації національної економіки належать наступні.

1. Суперечливість та дублювання законодавчої та нормативно-розпорядчої бази в окремих секторах, що відтворює низький рівень структурних компонентів індексу економічної свободи (рис. 2.1) та зростання тінізації.

2. Недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства. За даними міжнародної неурядової організації «Transparency International», Індекс сприйняття корупції в Україні у 2010 р. становив 2,4 пункту, що відповідає 134 місцю у рейтингу серед 178 країн світу.

Поліпшення значення цього показника (у 2009 р. — 2,2 пункту), зумовлене розробкою Національної антикорупційної стратегії на 2011;2014 рр., Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», що підтверджує наміри уряду України протидіяти цьому явищу.

За даними Глобального барометра корупції, кожний третій житель України у 2010 р. давав хабара, у цьому у 2010 р. зізналися 34% опитаних, що свідчить про негативні тенденції. У 2010 році свідками корупції стало у 1,5 разу більше громадян, аніж раніше.

При цьому спостерігається позитивна тенденція серед населення: 7 з 10 осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 з 10 — у 2009 р.), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду у боротьбі з корупцією.

Проте, 60% населення країни заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції, вважає неефективними.

3. Недосконалість судової та правоохоронної системи, що позначається на низьких оцінках експертів Світового економічного.

4. Неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки щодо ефективності оподаткування. За оцінками експертів Світового банку, після запровадження Податкового кодексу система адміністрування податків залишається складною через існування низки податкових пільг.

5. Високий рівень злочинності. Налагоджені кримінальні зв’язки формують умови для поширення економічної злочинності та іншої протиправної діяльності. За експертними оцінками організована злочинність та торгівля незаконними товарами формують близько третини світових тіньових фінансових потоків.

Загальна кількість зареєстрованих в Україні злочинів у 2010 р. збільшилася на 14,9%, засуджених — на 15,2%, кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, — на 6,9%.

6. Відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки під час провадження господарської діяльності та сплати податків у суб'єктів господарювання та громадян.

Таким чином, високий рівень тінізації економіки України зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу.

2.2 Динаміка тінізації економіки України

Аналіз тенденцій тінізації економіки України має засновуватися на кількісних оцінках рівня тінізації економіки та співвідношенні темпів зростання у тіньовій та офіційній економіці. Разом з тим існує кілька підходів до оцінки рівня тінізації економіки нашої держави, результати яких радикально відрізняються.

Обсяг економіки, яка безпосередньо не спостерігається (схема 1), за розрахунками Державної служби статистики України, останніми роками становить у середньому від 15% до 18% ВВП.

Хоча методологія цього показника погоджена з міжнародними стандартами, його значення сприймається експертами дещо заниженим. Крім того, зазначений показник не використовується у міжнародних порівняннях. Пояснюється це тим, що далеко не всі країни оцінюють економіку, яка безпосередньо не спостерігається, за всіма її складовими, а тому їхні порівняння можуть мати необґрунтовані висновки. Так, якщо порівнювати цей показник для України з аналогічними показниками інших країн, то обсяг економіки, яка безпосередньо не спостерігається, в Україні перебуває на рівні Польщі (16%) та є меншим, аніж у Литві (19%) та Російській Федерації (24%).

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні за останні 5 років становить від 28% до 39% ВВП. Зазначений показник розраховується різними методами, які враховують розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки у обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва. Разом з тим цей показник не пристосований для міжнародних порівнянь, оскільки його розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки та статистичної звітності за методом, який запропонував Ю. Харазішвілі. Зазначений метод заснований на використанні функцій сукупного попиту й пропозиції та реалізований у моделі «Альфа». За цим методом рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30% до 40% ВВП

Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП30. Цей показник широко використовується у міжнародних порівняннях. Разом з тим його динаміка не завжди точно аналізує вплив усіх чинників на рівень тіньової економіки.

Тенденції тінізації економіки в Україні за останні 4 роки характеризуються реакцією суб'єктів господарювання на кризові явища в економіці (див. рис. 2.2). При цьому дані, отримані різними методами розрахунку рівня тіньової економіки, яскраво відтворюють поведінку різних агентів на різних етапах економічного циклу.

Збільшення рівня тінізації економіки на початку періоду кризового спаду у 2008 р. (з 28% до 34%) супроводжувалося зміною структури тіньового сектору. Розширення обсягів виробництва поза легальною економікою відбувалося переважно виходом у тінь легально працюючих підприємств, аніж розширенням діяльності у межах існуючого тіньового сектору економіки. За збереження пропорцій виробництва між легальним і нелегальним секторами економіки (про це свідчить майже стабільний рівень тінізації, розрахований за електричним методом, — 26−27% ВВП), частина доданої вартості, утвореної у легальному секторі економіки, масово виводилася у тінь.

Рис. 2.2 Рівень тіньової економіки України, обчислений за різними методами 31, % ВВП.

Щодо останнього свідчить різке зростання показника тінізації економіки, розрахованого за методом збитковості підприємств (з 24% до 30%). При цьому зазначені кошти не спрямовувалися на вітчизняний споживчий ринок, про що свідчить незначне збільшення рівня тінізації економіки за методом «витрати населення — роздрібний товарообіг» (з 38% до 40%).

Динаміка рівня тінізації економіки за монетарним методом розрахунку у період спаду не є показовою, оскільки на неї суттєво впливав чинник масового вилучення коштів населенням з банківської системи через недовіру та негативні очікування. Проте, збільшення готівкових коштів у обігу потенційно є передумовою для підвищення рівня тінізації економіки у наступні роки.

У 2009 році депресія тривала і супроводжувалася подальшим збільшенням рівня тінізації економіки (до 39%). Різке збільшення рівня тінізації економіки за електричним методом (з 26% до 35%) зумовлене такими чинниками:

збільшення частки тіньового виробництва через нерентабельність певних виробництв за умов легального сектору;

зростання обсягів виробництва підприємств нелегального сектору;

структурні зміни електроспоживання.

Останній чинник пояснюється тим, що еластичність електроспоживання за різкого падіння ВВП значно зменшується. Певна частка споживання електроенергії суб'єктами господарювання є умовно-постійними витратами, які у короткостроковій перспективі не залежать від обсягів виробництва підприємств. Крім того, обсяги споживання електроенергії населенням у короткостроковій перспективі не залежать також і від обсягів виробництва у реальному секторі. Так, за даними електробалансу України32, споживання електроенергії населенням у 2008 р. становило близько 30% від загальних обсягів спожитої електроенергії, у 2009 р. — 39%, у 2010 р. — 38%. При цьому обсяги спожитої населенням електроенергії збільшилися незначно — з 31 млрд кВт год. у 2008 р. до 34 млрд кВт год. у 2009 р. У 2010 році спожито 37 млрд кВт год.

Існування такого «незнижуваного залишку» електроспоживання, котрий формується з електроенергії, є умовно-постійними витратами підприємств та споживається населенням, за різкого падіння ВВП не спричинює пропорційне зниження електроспоживання.

Розрив між легально отриманими доходами та витратами населення, про що свідчить збільшення рівня тінізації економіки за методом «витрати населення — роздрібний товарообіг» (з 40% до 45%), пояснюється зростанням обсягів тіньових доходів фізичних осіб.

Період посткризового відновлення характеризується формуванням умов для зменшення тінізації економіки, проте радикального покращення ситуації поки що не відбувається. Зменшення рівня тіньової економіки зумовлене переважно неможливістю повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором.

2.3 Динаміка тінізації ринку праці.

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9%. Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «у конвертах» .

Розрахунок тіньової оплати праці можна здійснювати за методом, Ю. Харазішвілі, результати застосування якого зображено на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Співвідношення тіньової та офіційної оплати праці.

З розрахунків, тренд співвідношення офіційної та тіньової оплати праці є спадним, що свідчить за позитивну тенденцію. Зменшення обсягів тіньової оплати праці у 2009 р. пояснюється тим, що у короткостроковій перспективі за різкого падіння обсягів виробництва роботодавцю простіше знизити тіньову заробітну плату, а не офіційну, або частково скоротити кількість нелегально працюючих, що практично й відбулося. Скорочення офіційних заробітних плат та кількості офіційно працюючих має відбуватися згідно з процедурами, які визначені законодавством про працю, що зумовлює певний часовий лаг між зниженням обсягів виробництва та зменшенням офіційних обсягів оплати праці. Часовий лаг між падінням обсягів виробництва та зниженням обсягів нелегальної оплати праці є значно меншим.

Високий рівень тінізації оплати праці пояснюється:

1) значним розривом між вартістю трудових ресурсів для роботодавця та фактичною сумою, яку працюючий отримує за свою працю;

2) толерантним ставленням працюючих до практики виплати неофіційних заробітних плат та, відповідно, позбавлення їх гарантій щодо пенсійного та соціального забезпечення;

3) невідповідністю сплачених податків та внесків якості державних послуг, що спричинює значні додаткові витрати з боку населення з метою отримання цих послуг на належному рівні;

4) несправедливістю системи розподілу пенсій, пов’язаної з наявністю великої кількості спеціальних, професійних, особливих та пільгових професійних режимів;

5) наявністю механізмів, які забезпечують легке та дешеве вилучення коштів підприємств у позалегальний сектор економіки з метою виплати тіньових заробітних плат;

6) фактичною безкарністю порушень у сфері оплати праці.

До основних спонукальних мотивів тіньової економічної діяльності належать:

· потужний податковий прес, антагоністичний з інтересами та можливостями переважної більшості фізичних і юридичних осіб, які діють у межах законодавчого поля України;

· правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях; від сутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність;

· поширення правового нігілізму; втрата історичних традицій, моральних і етичних норм, які є основою поваги до приватної власності, кодексу підприємницької та робітничої честі тощо.

Практика зменшення податкового навантаження свідчить про неоднозначні ефекти від реалізації цього заходу в різних країнах. Так, дослідження Ф. Шнайдера та Д. Інста підтверджують позитивні ефекти від зменшення податкового навантаження на суб'єкти економіки у Данії, Норвегії, Швеції, Австрії та Німеччині.

Інші дослідники констатують відсутність зв’язку між податковим навантаженням та масштабами тіньової економіки.

Зважаючи на специфіку тіньових відносин на ринку праці, оскільки суб'єктами цих відносин, поряд з бізнесом та державою, є працівники, загальні залежності між податковим навантаженням та масштабами тіньової економічної діяльності не можуть безпосередньо поширюватися на процеси тінізації оплати праці.

Зменшення податкового навантаження на оплату праці, що супроводжується переходом від прогресивної до фіксованої ставки оподаткування в Україні, виявило позитивні ефекти. Хоча у роботі О. Канцурова стверджується, що зниження шкали оподаткування фізичних осіб в Україні не вирішило проблеми виплати заробітної плати «у конвертах». У дослідженні К. Сабіріанової доведено, що реалізація такого заходу у країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, Естонії, Литві, Латвії, Росії, Сербії, Словаччині, Румунії та Грузії, зменшила обсяги тіньової економіки. Зрозуміло, що зазначений захід не ліквідував остаточно практику виплати заробітної прати «у конвертах». Разом з тим, його дієвість підтверджується не лише зменшенням масштабів тінізації оплати праці, а й ефектом трансформації механізмів конкуренції серед роботодавців на ринку праці. Дослідження О. Германової підтверджують, що нині під час співбесіди з потенційним роботодавцем, не лише сума, а й прозорість заробітної плати є одним з основних питань, що цікавить претендента на ту чи іншу посаду.

Зменшення масштабів тінізації ринку праці пов’язане з посиленням мотивації з боку працюючих та роботодавців щодо здійснення діяльності у легальному секторі економіки. Оскільки інтереси працівника та роботодавця щодо виплати неофіційної заробітної плати є дещо конфліктними, специфіка процесів детінізації оплати праці полягає у збалансуванні інтересів цих суб'єктів.

Міжнародний центр перспективних досліджень визначив втрати, пов’язані з перебуванням у офіційному та неофіційному секторах економіки. За існуючих умов ці втрати є меншими у неофіційному секторі. Такими втратами вважають:

позбавлення участі у соціальній системі (пенсійній, соціального захисту тощо), якщо громадянин не знаходить способу користуватися її благами, не сплачуючи внесків до неї;

ризик бути покараним;

докори сумління.

Проте, втрати від перебування у легальному секторі зазвичай є вагомішими. До таких втрат належать:

сума страхових внесків до відповідних фондів;

час, витрачений на з’ясування того, як саме декларувати свої доходи;

ризик, що навіть сумлінний платник податків буде покарний через певний свій «недогляд» ;

втрата деяких пільг, на які особа могла б претендувати, якби вона приховувала бодай частину свого доходу.

Враховуючи зазначену специфіку, однією із засад детінізації ринку праці має бути збільшення втрат роботодавця та працівника від перебування в нелегальному секторі економіки, спрощення процесів отримання та декларування реального доходу.

2.4 Тінізація фінансових потоків

Традиційні особливості фінансового сектору, зокрема швидкість здійснення транзакцій, міжнародні масштаби угод і висока адаптивність, створюють передумови для використання його інструментів у схемах мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України та легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Такими інструментами є операції з «технічними» («сміттєвими») цінними паперами. Поряд з втратами бюджету, використання зазначених схем негативно впливає на надійність фінансових інститутів, прозорість та ефективність фондового ринку, інвестиційну привабливість економіки країни.

У зв’язку з цим, під час формування умов для розвитку фінансових ринків та інструментів, необхідно передбачати запобіжні заходи, які перешкоджатимуть їх використанню у тіньових схемах.

Вартість «технічних» цінних паперів не забезпечена реальними активами. Номінальна вартість таких цінних паперів може значно (у десятки або сотні разів) перевищувати їхню ринкову вартість. Крім того, вони можуть перепродаватися на ринку за значно вищими за ринкову вартість цінами. Окремою проблемою є емісія та обіг фіктивних векселів. За даними Державної податкової служби України, у 2010 р. виявлено 430 суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності та суб'єктів, векселі яких підроблено. Ці підприємства випустили майже 4,6 тис. векселів номінальною вартістю понад 16 млрд грн. У першому півріччі поточного року було виявлено 1083 фіктивних векселів номінальною вартістю близько 2,5 млрд грн.

Операції з «технічними» цінними паперами здійснюються для формального збільшення витрат вітчизняних підприємств з метою мінімізації їхніх зобов’язань з податку на прибуток. За інформацією Державної податкової служби України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, частка операцій з «технічними» акціями у загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів оцінюється на рівні близько 12%. У схемах мінімізації податку на прибуток учасники фондового ринку не декларують реально отримані доходи від операцій із зазначеними цінними паперами, а лише штучно формують свої витрати.

Крім того, «технічні» цінні папери використовуються для формального збільшення розміру статутного капіталу підприємств та у схемах виведення ліквідних активів з компаній. У певних випадках підприємства можуть формувати статутний капітал цінними паперами, балансова вартість яких значно перевищує їх ринкову вартість. Також підприємства можуть формувати статутний капітал за рахунок грошових коштів, але після їх сплати вони одразу виводяться з підприємства у спосіб купівлі «технічних» цінних паперів.

Наприклад, така ситуація спостерігається під час формування статутного капіталу торговців цінними паперами. Відповідно до чинного законодавства існують вимоги щодо мінімального обсягу статутного капіталу торговця цінними паперами, сплаченого грошовими коштами: для провадження дилерської діяльності - 500 тис. грн; брокерської діяльності - 1 млн грн; андерайтингу та діяльності з управління цінними паперами — 7 млн грн. На практиці статутний капітал торговців цінними паперами дійсно формується за рахунок грошових коштів, проте певні компанії після сплати статутного капіталу грошовими коштами одразу використовують їх для купівлі «технічних» цінних паперів.

Отже, за формального виконання вимог щодо формування статутного капіталу, на балансі такого підприємства вже будуть неліквідні активи — цінні папери, балансова вартість яких є значно більшою за їх реальну ринкову вартість, а грошові кошти будуть виведені з підприємства. Так само формується статутний капітал страховиків.

Використання «технічних» цінних паперів за таких схем знижує надійність та рівень економічної безпеки суб'єктів господарювання та інвестиційної привабливості фондового ринку України «Технічні» цінні папери також використовуються для виведення грошових коштів за межі країни. Українське підприємство може продати нерезиденту «технічні» цінні папери за низькою ціною, а потім такі цінні папери купуються у нерезидента за високою ціною. Це дозволяє виводити грошові кошти за межі країни у вигляді оплати за зазначені цінні папери, які були придбані у нерезидента.

Така схема використовується для виведення коштів у офшорні юрисдикції (наприклад, Кіпр) і поряд з ухилянням від оподаткування є формою непродуктивного відпливу капіталу за межі країни.

" Технічні" цінні папери використовуються у «схемному» страхуванні. Операції з цінними паперами, зокрема з векселями, є ланкою у фіктивних схемах страхових компаній, завдяки яким кошти виводяться за межі країни або переводяться у готівку.

Показники діяльності страхових компаній у 2008;2010 рр. свідчать про наявність у страховиків значних обсягів операцій з векселями. За даними Державної податкової служби України (ДПСУ), за зазначений період сума валових внесків страхових компаній становила 44,6 млрд грн. Разом з тим їхні доходи, отримані від продажу векселів, за цей період становили майже 27,9 млрд грн, а витрати на купівлю векселів — 28,4 млрд грн. За даними контрольно-перевірочної роботи ДПСУ, певна частка «схемного» страхування є навіть у компаній, які мають репутацію класичних страховиків.

При цьому у чинному страховому законодавстві чітко не встановлено, до якого з видів діяльності, здійснюваних страховиком, належить купівля-продаж векселів. Так, відповідно до Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

За економічною сутністю операції з купівлі-продажу векселів не належать до страхування або перестрахування. Купівлю-продаж векселів не вважають страхуванням або допоміжною діяльністю у сфері страхування згідно з національною та європейськими класифікаціями видів економічної діяльності.

Відповідно до національних класифікацій купівлю-продаж векселів відносять до фінансового посередництва та до допоміжної діяльності у сфері фінансового посередництва.

Операції з векселями також не належать до фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, оскільки у зазначеному Законі у переліку активів, у яких можуть розміщуватися кошти страховика, векселі відсутні.

Разом з тим певні страхові компанії взагалі не здійснюють діяльність щодо страхування, і при цьому мають значні обсяги операцій з купівлі-продажу векселів (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Дані щодо страховиків, показники яких свідчать про фактичну відсутність у них страхової діяльності, млрд грн.

Так, за даними ДПСУ, показники діяльності 8−10% страхових компаній (29 з 354 компаній — у 2010 р., 36 з 352 — у 2009 р. та 38 з 380 — у 2008 р.) свідчать про фактичну відсутність у них страхової діяльності. Сума внесків, залучених цими компаніями у 2008;2010 рр., становить 0,03−0,05% від загального обсягу валових внесків, одержаних страховими компаніями. Разом з тим операції зазначених компаній з векселями у 2009;2010 рр. становили майже 50% від загально обсягу операцій страховиків з векселями.

Значні обсяги операцій з векселями у діяльності страховиків не лише формують умови для існування «схемного» страхування, але й негативно впливають на надійність ринку страхових послуг, стримують його розвиток.

Показники діяльності акціонерних товариств, створених у 2008;2010 рр. (рис. 2.5) свідчать, що їх статутний капітал переважно сформований за рахунок фінансових інвестицій. При цьому у період кризи частка фінансових інвестицій збільшилася. Тільки незначна частка коштів, за рахунок яких був сформований статутний капітал, спрямовувалася на придбання основних засобів.

При цьому, якщо у 2008 р. фінансові інвестиції перевищували вартість основних засобів майже у 3,5 разу, у 2009 р. та 2010 р. фінансові інвестиції були більшими за вартість основних засобів у 8 та 25 разів відповідно. Зазначимо, що у 2009;2010 рр. ринкові ціни фінансових активів, зокрема ліквідних акцій, були значно нижчими, аніж у 2008 р., тому така тенденція не може були наслідком реалізації певної інвестиційної стратегії акціонерних товариств.

Така пропорція частково сформувалася через використання «технічних» цінних паперів та векселів під час формування статутного капіталу з метою штучного збільшення його розміру. Розглянемо загрози такої ситуації.

1. Оскільки значна частка активів таких суб'єктів господарювання характеризується низькою ліквідністю, рівень їх економічної безпеки є низьким.

2. Насиченість фондового ринку акціями таких компаній знижує його надійність та інвестиційну привабливість.

3. Наявність акцій таких компаній на ринку створює умови для їх використання у схемах непродуктивного відпливу капіталу, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Рис. 2.5 Окремі фінансові показники акціонерних товариств, створених у 2008;2010 рр., млрд грн.

Зазначені тенденції щодо складу активів акціонерних товариств, які створювалися у 2008;2010 рр., свідчать про високу ймовірність масових емісій «технічних» цінних паперів протягом зазначеного періоду. Тому з метою попередження їх використання у схемах непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ДПС та регулятори фінансових ринків мають вжити заходів щодо обмеження їх обігу.

2.5 Тінізація земельних відносин

Незавершеність нормативно-правової бази земельних відносин, неналежне інституційне забезпечення ринкового обігу земельних ділянок, недосконала система обліку земель та відсутність кадастрово-реєстраційної системи, непрозорість процесів приватизації та відведення земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду і постійне користування, недосконала методологія оцінки земель і заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення спричинили формування тіньових земельних відносин та тіньового ринку землі. За експертними оцінками, обіг тіньового ринку землі в Україні становить понад 800 млрд грн, що більше, як у 60 разів перевищує надходження до бюджету від продажу земельних ділянок і прав оренди.