Особливості планування оплати праці в галузі тваринництва на підприємстві
Природно-економічна характеристика підприємства, ресурсний потенціал Сільськогосподарська продукція виробляється у різних сільськогосподарських підприємствах, а також на присадибних ділянках окремих громадян і фермерських господарств. Одним з таких підприємств є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода». Воно знаходиться на відстані 16 км від районного центру і на… Читати ще >
Особливості планування оплати праці в галузі тваринництва на підприємстві (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Зміст Вступ Розділ І Організація оплати праці в тваринництві
1.1 Форми організації оплати праці в тваринництві
1.2 Нормування робіт в тваринництві
1.3 Організація оплати праці в тваринництві
Розділ ІІ Особливості планування оплати праці в галузі тваринництва на підприємстві
2.1 Природно — економічна характеристика підприємства, ресурсний потенціал підприємства
2.2 Аналіз стану оплати праці в тваринництві
2.3 Методика визначення акордних розцінок в галузі тваринництва
2.4 Планування оплати праці в тваринництві
2.5 Шляхи вдосконалення організації оплати праці в тваринництві
Розділ ІІІ Охорона праці на підприємстві
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Вступ Курсова робота на тему: «Організація оплати праці в тваринництві» обрана мною не випадково, тому як, є актуальним питанням для економіки будь-якої країни, у тому числі й нашої.
Одним із важливих елементів організації виробництва є оплата праці, яка виражає головний і безпосередній інтерес найманих працівників, роботодавців і держави. Впродовж багатьох років (навіть десятиріч) заробітна плата в Україні підтримувалася на соціально низькому рівні. В роки кризи для більшості найманих працівників вона перетворилася на невелику (та ще й негарантовану) соціальну виплату, що дозволяла пережити, перебути важкі часи, але ніяк не досягла добробуту.
Отже, згідно Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором виплачують працівнику за виконану роботу.
Низький рівень заробітної плати не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Низький рівень заробітної плати є основною причиною небаченого розростання прихованого безробіття і значного падіння платоспроможного попиту населення.
Я вважаю, що підвищення рівня заробітної плати є однією з головних причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані. Тому надзвичайно актуальним завданням є перебудова організації оплати праці, проведення відповідної реформи з метою забезпечення поетапного підвищення заробітної плати.
І Організація оплати праці в тваринництві
1.1 Форми організації оплати праці в тваринництві
праця оплата тваринництво Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально — економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на шляхи й масштаби соціально — економічного розвитку країни.
Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництві, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.
Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.
Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формування частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодування надлишкових затрат праці забезпечувати її підвищення тільки у зв’язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективним використанням ресурсів, зростанням продуктивності праці.
Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу працівників має повністю залежити від наукової обґрунтованості і вибору методів ув’язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами праці й умовами, в яких вона здійснюється.
Відповідно до Закону України розмір заробітної плати залежить від складності умов виконуваної робот, професійно — дійових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
У сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Злагода» розрізняють такі форми оплати праці: відрядна і погодинна.
При відрядній та погодинній формах оплати праці використовують такі її системи, як :
Пряма відрядна система — сутність у тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в господарстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу.
Відрядно — преміальна система — сутність її в тому, що за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірах, встановленої в господарстві.
Непряма відрядна система застосовується переважно при оплаті праці допоміжних робітників.
Пряма погодинна система передбачає, що заробіток робітника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації робітника і відпрацьованого ним часу. За способом нарахування заробітку за цією системою розрізняють погодинну, щоденну і щомісячну оплату праці.
Погодинно — преміальна система — до заробітку працівника — погодинника, крім погодинної тарифної ставки за фактично відпрацьований час, включають премію за виконання нормованого завдання, розробленого на основі прогресивних нормативів, своєчасне і якісне виконання роботи та її якісні показники.
Акордна система — це оплата праці за кінцевими результатами. Акордна оплата визначається, виходячи з діючих норм, тарифів і розцінок, відповідно до переліку виконуваних робіт.
Акордно — преміальна система полягає в тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками: обсяг виконаних робіт та кількість і якість виробленої продукції (виконаних робіт). Перша її частина виступає у формі авансу. Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок на 25 — 50% при визначенні розцінок оплати за продукцію.
За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв'язку взаємозумовленості всіх її частин.
Заробітна плата робітників і службовців на підприємстві складається з основної і додаткової частин, а також заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування).
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та особливі умови праці.
Заохочувальні і компенсаційні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, компенсаційні та інші матеріальні виплати.
1.2 Нормування робіт в тваринництві
Нормування праці - найважливіший показник зіставлення витрат і результатів виробництва, критерій раціональності витрачання трудових і матеріальних факторів виробництва, підстава для розробки преміальних систем на підприємстві, у фірмі. Разом з тим норми повинні бути реально обґрунтовані і відповідати організаційно — технічним умовам виробництва. У трудовому кодексі (ст. 160) розкрито поняття норми праці для визначено умови їх перегляду. Норми праці - норми виробітку часу, обслуговування — встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Нормування праці - це сукупність прийомів, спрямованих на встановлення норм (заходи) праці на виконання певної роботи, обслуговування засобів виробництва, отримання продукції, або кількість виконаної роботи. Під нормуванням праці в сільському господарстві розуміється встановлення міри (норми) праці на основі регламентації співвідношення між витратами робочого часу і обсягом виконуваної роботи (отриманої продукції).
Норма виробітку — це кількість продукції або конкретної роботи, яке повинно бути вироблено при раціональній організації за певних умов виробництва за одиницю часу. Норма виробітку виражається в прийнятих для цієї роботи або продукції одиницях виміру: у тоннах, центнерах, кілограмах, штуках, гектарах, кубометрах, тонно — кілометрах і т. д.
Для вивчення робочих процесів у тваринництві і розробці норм часу та норм обслуговування тварин велике значення має правильний облік нормоутворюючих факторів, які суттєво впливають на рівень продуктивності праці.
Нормоутворюючі фактори — це причини та умови, які обумовлюють продуктивність праці. Кількість таких факторів у тваринництві та його галузях дуже велика, але впливають вони на норми праці неоднаково. Тому необхідно враховувати не всі нормоутворюючі фактори, а лише найбільш важливі. У тваринництві нормоутворюючі фактори класифікуються так :
організація виконання робіт;
технологія виконання робіт;
рівень та засоби механізації;
тип тваринницького приміщення;
кваліфікація та досвід виконавців;
вид тварин та напрями їх продуктивності;
статево — віковий склад тварин;
продуктивність тварин;
спосіб та період утримання тварин;
тип годівлі тварин.
Для вивчення затрат робочого часу виконавців та нормування праці, а також обслуговування тварин необхідно керуватись загальноприйнятою класифікацією затрат робочого часу.
Робочий час зміни — це час для виконання роботи без часу на обідню перерву. За характером використання робочий час зміни поділяють на нормований та ненормований.
До нормованого часу належать цілеспрямовані його витрати, які враховують при розробці технічно обґрунтованих норм.
До ненормованих затрат робочого часу належать різні його витрати, а також час на виконання робіт, не передбачених виробничим завданням.
Час роботи — це час цілеспрямованих дій виконавців, спрямованих на досягнення виробничого результату. Він поділяється на підготовчо — заключний, основний та допоміжний.
До підготовчо — заключного належать час на підготовку до роботи та її закінчення (наприклад, у молочному скотарстві збирання, підготовка та піднесення апаратів, миття посуду, підготовка інвентаря, здача продукції).
До основного (чистого) часу належать час, який витрачається на безпосередню роботу виконавців та знарядь праці, спрямовану на зміну форми положення чи стану предметів праці для досягнення кінцевого результату даного трудового процесу. Час основної роботи включає час, витрачений на отримання, піднесення та роздавання кормів, очищення годівниць та стійл, прив’язування та відв'язування тварин, операції, пов’язані з доїнням корів тощо.
До додаткового належить час, що витрачається на забезпечення основної роботи. Сюди включають час на догляд за знаряддями та обладнанням, станом робочого місця.
До часу регламентованих перерв у роботі належить час на особисті потреби виконавців та їх короткочасний відпочинок під час роботи, а також час перерв, обумовлених технологією та організацією процесу.
До процесу належать різного роду витрати робочого часу, пов’язані з організаційними, технічними причинами, які виникають з вини виконавців (порушення трудової дисципліни, безвідповідальне ставлення до роботи). Крім того, до ненормованих затрат робочого часу належать час випадкової роботи, тобто час для виконання робіт, не передбачених виробничим завданням, скорочення ненормованих затрат робочого часу сприяє зростанню продуктивності праці.
Нормовані затрати Затрата часу доярок та операторів машинного доїння (за операціями):
Підготовчо — заключні роботи (Тпз): зміна одягу; миття рук; піднесення та навішування апаратів; піднесення теплої води та молочного посуду; віднесення апаратури; віднесення молочного посуду; миття апаратури; миття рук, взуття та зміна одягу.
Оперативна робота (То): здоювання перших струмків; підмивання вим’я; масаж; доїння вручну; підключення апарату; спостереження; додоювання вручну; перенесення апарату; прання рушника в дизрозчині; віднесення молока; зливання молока; викачування молока; загін корів; вигін корів; зміна теплої води для підмивання вим’я; переходи.
Годівля: отримання кормів; піднесення кормів; роздавання кормів; спостереження за годівлею.
Чистка тварин.
Чистка приміщень: чистка стійл; чистка годівниць; чистка обладнання; чистка проходів.
Прив’язування корів.
Відв'язування корів.
Разові роботи: приймання та здача тварин; зооветзаходи; відгін та переведення корів (пункт штучного осіменіння); інші разові роботи.
Інші роботи: зважування молока; зважування кормів; контрольне доїння.
Ненормовані затрати Випадкова робота.
Простої з організаційних причин (роздавання кормів, розкидання соломи під час доїння);
з технічних причин (відсутність вакууму);
з вини виконавця (розмова з дояркою).
Методика розрахунку норм обслуговування тварин. Заключним етапом нормування праці в тваринництві є встановлення поголів'я окремого виду худоби або птиці, яке повинне обслуговувати виконавець у конкретних умовах виробництва при встановленій тривалості робочого дня. Норми обслуговування у тваринництві визначають за формулою :
(1.1)
Де — норма обслуговування тварин, гол;
— встановлена тривалість робочого дня, хв;
— норматив часу на підготовчо — заключні операції з розрахунку на повний робочий день;
— норматив часу на особисті потреби та відпочинок виконавця з розрахунку на повний робочий день, хв;
— норматив часу на обслуговування однієї голови тварин, хв за зміну.
Також цей показник визначають за формулою :
нормативи часу на доїння, годівлю, очищення приміщень, прив’язування, відв'язування та інші разові роботи.
Норми обслуговування в молочному скотарстві, як правило, встановлюються у фуражних головах. Тому отриманий норматив потрібно помножити на 0,83 з коригуванням періоду доїння 0,83 (10 місяців: 12 місяців).
Спостережний лист хронографії робочого дня доярки при однозмінній роботі доярка Сергієнко Інна Миколаївна
№ п/п | Назва технологічної операції | Поточний час | Тривалість | Шифр | Примітка | ||||
год | хв | сек | хв | сек | |||||
Початок спостереження | |||||||||
Підготовка до роботи | Тпз | ||||||||
Чищення стійлищ | То | ||||||||
Розмова з зам фермою | То | ||||||||
Піднесення кормів | То | ||||||||
Роздача кормів | То | ||||||||
Піднесення кормів | То | ||||||||
Роздача кормів | То | ||||||||
Піднесення кормів | То | ||||||||
Роздача кормів | То | ||||||||
Вікриття крану для напування корів | То | ||||||||
Підключення апарату 1 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 2 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 3 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 4 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 5 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 6 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Зливання молока у відро | Тд | ||||||||
Підключення апарату 7 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 8 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Випоювання телят | То | ||||||||
Закінчення випоюваня телят | То | ||||||||
Зливання молоко у відро | То | ||||||||
Випоювання телят | То | ||||||||
Закінчення випоювання телят | То | ||||||||
Підключення апарату 9 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 10 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 11 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Підключення апарату 12 корови | То | ||||||||
Відключення апарату | То | ||||||||
Зливання молока у відро | То | ||||||||
Віднесення молока у цех | То | ||||||||
Зважування молока | То | ||||||||
Миття доїльного апарату | То | ||||||||
Заключні роботи | Тпз | ||||||||
Кінець спостереження | |||||||||
Затрати робочого дня | Тривалість, хв | Шифр | Відсоток, % | |
Підготовчо — заключні роботи | Тпз | 5,6 | ||
Основна робота | То | 89,6 | ||
Допоміжні роботи | Тд | 4,8 | ||
Всього : | ||||
Визначаю норму обслуговування корів :
1.3 Організація оплати праці в тваринництві
Оплата праці в СТОВ «Злагода» являє собою винагороду за живу (професіонально — технічну, розумову) та уречевлену працю, вкладену в сільськогосподарське виробництво.
Оплата праці працівників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» проводитьсязгідно з принципом розподілу за працею з фонду, що є його власністю, а рівень оплати праці залежить безпосередньо від одержаного обсягу валової продукції та валового доходу підприємства. Оплата праці працівників сільського господарства становить основну форму винагороди і є головним джерелом коштів для відтворення робочої сили.
Застосовувана в СТОВ «Злагода» оплата праці розмежовується на основну й додаткову. Основна оплата праці — це винагорода, що її одержує працівник сільськогосподарського підприємства залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільно корисної праці та її результатів, відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними правовими актами.
Додаткова оплата — це додаткова до основної оплати заохочувальна винагорода, що видається працівникові в заздалегідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості.
Джерелом матеріальних засобів основної та додаткової оплати праці в СТОВ «Злагода» є фонд оплати праці, відповідна частина натуральної продукції, валовий дохід.
З метою матеріального й морального стимулювання більш сумлінного ставлення працівників до виконання своїх трудових обов’язків, застосування прогресивних технологій, збереження та раціонального використання матеріально-технічних засобів, поліпшення якості сільськогосподарської продукції, насіння, кормів, підвищення продуктивності тварин тощо підприємство застосовує преміювання, нагородження та інші види заохочення. На відміну від оплати праці джерелом коштів для цих заохочень є чистий прибуток та інші понадпланові надходження від запроваджуваного виду підприємництва. У колективних сільськогосподарських підприємствах залежно від умов і результатів їхньої виробничо-господарської підприємницької діяльності використовуються такі форми оплати праці працівників: грошова чи натуральна, або обидві одночасно.
В сучасних умовах сільськогосподарські підприємства, як і СТОВ «Злагода», використовують для оплати праці своїх працівників, зайнятих в основних, допоміжних та інших галузях виробництва, такі системи оплати праці: відрядну, акордну, відрядно-преміальну, акордно-преміальну, погодинно-преміальну та інші.
Відрядно — преміальна система передбачає оплата праці за виконання денної норми виробітку або її частини, а також за обслуговування тварин і птиці за встановленою нормою, виходячи з визначеного для цієї роботи тарифного розряду та відповідної денної тарифної сітки оплати праці. За якісне і своєчасне виконання робіт нараховується премія у відсотках від основного заробітку за відрядною розцінкою. Цю систему оплати праці доцільно застосовувати тоді, коли немає можливості використовувати акордно-преміальну систему.
При акордно-преміальній системі оплата праці провадиться за підсумковими результатами роботи, тобто за вироблену продукцію або за певний закінчений цикл робіт. Крім оплати за встановленими розцінками, за одиницю продукції виплачуються премії у відсотках від вартості надпланової продукції або від суми економії прямих затрат (зниження собівартості продукції).
Погодинно-преміальна система оплати праці передбачає оплату за відпрацьовані години, виходячи з розряду виконуваної роботи і погодинної (денної) тарифної ставки, що цьому розрядові відповідає. За якісне виконання робіт нараховується премія у відсотках від одержуваного заробітку. Таку систему оплати праці рекомендується застосовувати на роботах, на яких не можна встановити норми виробітку або норми обслуговування (робота обліковця, касира, сторожа тощо).
Засобом ефективного використання наведених систем оплати праці є тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики, а також відповідним чином визначений фонд заробітної плати. Питання визначення розміру виплати заробітку в СТОВ «Злагода» вирішуються директором приватно-орендного сільськогосподарського підприємства.
У галузях тваринництва, де продукція надходить протягом усього року (молоко, яйця тощо), оплата нараховується за встановленими розцінками на продукцію за результатами роботи за місяць. Авансування при цьому не застосовується.
ІІ Особливості планування оплати праці в галузі тваринництві на підприємстві
2.1 Природно-економічна характеристика підприємства, ресурсний потенціал Сільськогосподарська продукція виробляється у різних сільськогосподарських підприємствах, а також на присадибних ділянках окремих громадян і фермерських господарств. Одним з таких підприємств є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода». Воно знаходиться на відстані 16 км від районного центру і на віддалі 99 км від обласного центру м. Житомир. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» розміщене в поліській зоні з характерними для неї кліматичними умовами. Клімат тут континентальний з прохолодним літом і м’якою зимою. Середньорічна кіль-кість опадів до 550 мм. Найбільша кількість опадів припадає на вегетаційний період. Середньорічна температура становить +6,4° С. Під час вегетаційного періоду бувають невеликі заморозки. Протяжність вегетаційного періоду до 260 днів, сума ефективних температур в регіоні становить до 2380° С. В регіоні буває нестача вологи. Сніговий покрив нестійкий. Висота його в середньому 7 см. Початком вегетаційного періоду вважається квітень місяць. Польові роботи в середньому закінчуються до 1 листопада. Такі природно — кліматичні умови сприяють вирощуванню в цій зоні сільськогосподарських культур та розведенню таких видів худоби, які характерні для цієї зони.
Підприємство зручно розміщене відносно пунктів збуту продукції і пунктів матеріально — технічного забезпечення і обслуговування виробництва …
Обсяг валової продукції, яка виробляється в господарстві залежить від розмірів підприємства.
Розмір підприємства — це сукупність показників, які забезпечують оптимальні умови виробництва. Про розміри сільськогосподарського підприємства можна судити по показниках :
вартість валової продукції;
площа сільськогосподарських угідь;
площа ріллі;
поголів'я тварин;
чисельність працівників;
середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Розглянемо розміри сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Злагода» в таблиці 1.
Таблиця 1
Розміри СТОВ «Злагода»
Показники | Одиниці виміру | 2011 р. | 2012 р. | 2013 р. | 2013 р. в % до 2011 р. | |
А | ||||||
Вартість валової продукції | тис. грн. | |||||
Площа сільськогосподарських угідь | га | 678,53 | ||||
в тому числі рілля | га | 678,53 | ||||
Поголів'я тварин: | гол | |||||
в тому числі ВРХ | гол | |||||
Свиней | гол | |||||
Овець | гол | |||||
Середньорічна чисельність працівників | чол | |||||
Середньорічна вартість основних виробничих фондів | тис. грн. | |||||
Дані таблиці свідчать, що вартість валової продукції в 2013 році, порівняно з 2011 роком зросла, а 38%, площа сільськогосподарських культур зросла на 16%, поголів'я тварин зменшилося на 3%, середньорічна чисельність працівників зменшилась на 17%, а середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилась на 6%.
Вироблена в господарстві продукція використовується для задоволення загальносуспільних потреб членів колективу та внутрішньогосподарських потреб. Частина валової продукції, яка реалізовується по різних каналах називається товарною продукцією. За реалізовану продукцію підприємство одержує виручку (дохід). У структурі грошових надходжень від реалізації визначають спеціалізацію підприємства.
Спеціалізація підприємства — це переважний розвиток однієї або кількох галузей на виробництві товарної продукції в окремих господарських районах, областях, регіонах.
Головна галузь — це галузь, яка має найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції господарства і характеризують його спеціалізацію.
Основним показником, що визначає спеціалізацію підприємства є структура грошових надходжень.
Структура грошових надходжень — це питома вага грошових надходжень від однієї або кількох галузей у загальній сумі грошових надходжень.
Про спеціалізацію сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю свідчать дані таблиці 2.
Таблиця 2
Структура товарної продукції в СТОВ «Злагода»
Вид продукції | 2011 р. | 2012 р. | 2013 р. | В середньому за 3 роки | Порядковий номер галузі в ранжируваному ряду | |||||
тис. грн. | % | тис. грн | % | тис. грн | % | тис. грн | % | |||
А | ||||||||||
Зернові та зернобобові всього | 30,57 | 29,27 | 32,28 | 30,72 | ||||||
Пшениця озима | 11,48 | 10,02 | 6,61 | 9,16 | ||||||
Пшениця яра | 1,15 | 2,67 | 1,28 | |||||||
Жито | 3,8 | 0,16 | 2,57 | 2,09 | ||||||
Ячмінь ярий | 0,54 | 3,62 | 1,39 | |||||||
Ячмінь озимий | 1,56 | 5,23 | 3,73 | 3,65 | ||||||
Соя | 6,39 | 5,62 | 5,62 | 5,8 | ||||||
Овес | 1,95 | 0,6 | ||||||||
Кукурудза на зерно | 3,46 | 13,7 | 6,03 | |||||||
Інші зернові і зернобобові | 2,17 | 0,05 | 0,63 | |||||||
Технічні всього | 3,31 | 1,22 | ||||||||
Соняшник | ||||||||||
Ріпак озимий | 3,2 | 1,16 | ||||||||
Інша продукція рослинництва | 0,34 | 0,17 | 0,1 | 0,17 | ||||||
Разом по рослинництву | 30,91 | 29,44 | 35,59 | 32,11 | Х | |||||
Скотарство : | 61,01 | 51,53 | 54,8 | 55,42 | Х | |||||
в т. ч. молоко | 46,74 | 38,68 | 43,04 | 42,55 | ||||||
М’ясо ВРХ | 14,27 | 12,85 | 11,76 | 12,87 | ||||||
Свинарство | 5,91 | 7,51 | 4,2 | 5,8 | ||||||
Вівчарство | 0,14 | 0,11 | 0,21 | 0,17 | ||||||
Інша продукція тваринництва | 1,56 | 2,23 | 0,73 | 1,51 | ||||||
Разом по тваринництву | 68,62 | 61,38 | 59,95 | 62,9 | Х | |||||
Реалізація іншої продукції, робіт та послуг | 0,47 | 9,18 | 4,46 | 4,99 | Х | |||||
Всього по підприємству | Х | |||||||||
Продукція головних галузей | 61,01 | 51,53 | 54,8 | 55,42 | Х | |||||
Для кількісної оцінки рівня спеціалізації розраховують коефіцієнт спеціалізації за формулою :
Кс = (1.2)
Де,? Пт — сума питомої ваги товарної продукції окремих галузей;
Н — порядковий номер в ранжируваному ряду.
Коефіцієнт сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю дорівнює 0,19, тобто це низький рівень спеціалізації.
Ресурсний потенціал підприємства Кінцеві результати кожного колективу залежать від забезпеченості господарства земельними, матеріально-грошовими, трудовими ресурсами.
Основним засобом виробництва сільському господарстві є земля.
Земля — головна умова існування людського суспільства, найважливіше джерело національного багатства. За висловом Уільяма Петті: «Земля являється матір'ю багатства».
Роль і значення землі неоднакові. Якщо промисловості вона виступає як базис розміщення підприємств, то в сільському господарстві - основна продуктивна сила, головний засіб виробництва, одночасно є і предметом і знаряддям праці.
На відміну від інших засобі виробництва, земля не є предметом людської праці, як дарприроди земля передує праці і є природною і невід'ємною її умовою;
Земля є незамінним засобом виробництва;
Земля просторово обмежена. її не можна заново створити або збільшити розміри;
Вона не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується;
Земля не однорідна за якістю, в наслідок чого, при однакових вкладах одержуємо різні результати валового прибутку, валового доходу та чистого доходу.
Важливим показником землі є її родючість:
Природна Штучна Економічна (змішана) В сільському господарстві найбільшу цінність мають сільськогосподарські угіддя, до яких відносять:
Рілля Пасовища Сінокоси (сіножаті)
Багаторічні насадження Розглянемо склад і структуру земельних угідь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» таблиці 3.
Таблиця 3
Склад і структура земельних угідь в СТОВ «Злагода»
Види угідь | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р в % до 2011 р | ||||
га | % | га | % | га | % | |||
Загальна земельна площа | 678,53 | 115,84 | ||||||
Всього сільськогосподарських угідь, з них : | ||||||||
рілля | 678,53 | 110,53 | ||||||
Інші угіддя | ; | ; | ; | ; | 4,6 | ; | ||
Дані таблиці свідчать, що в 2013 році порівняно з 2011 роком загальна земельна площа зросла на 15, 84%, в тому числі рілля 10,53%.
Структура посівних площ — це питома вага посівних площ окремих культур або їх груп у загальній посівній площі. Залежно від природно — економічних умов, потреб народного господарства різних видах продукції та економічної ефективності її виробництва, у господарстві склалась відповідно структура посівних площ. Про структуру посівних площ в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Злагода» свідчать дані таблиці 4.
Таблиця 4
Структура посівних площ в СТОВ «Злагода»
Культури | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р в % до 2011 р | ||||
га | % | га | % | га | % | |||
Зернові і зернобобові всього | 95,37 | 78,3 | ||||||
в тому числі: | ||||||||
овес | 3,36 | 15,77 | ; | ; | ; | |||
гречка | 8,95 | ; | ; | 4,09 | 37,5 | |||
кукурудза на зерно | 6,04 | ; | ; | 13,62 | 185,2 | |||
ячмінь озимий | 5,37 | 9,46 | 8,72 | 133,3 | ||||
пшениця озима | 19,91 | 44,16 | 42,23 | 174,2 | ||||
ячмінь ярий | 8,28 | 8,53 | 2,17 | 21,6 | ||||
пшениця яра | 6,70 | ; | ; | ; | ; | ; | ||
соя | 8,95 | 12,62 | 13,62 | |||||
жито | 14,54 | 9,46 | 6,81 | 38,5 | ||||
Інші зернові і зернобобові | 17,9 | ; | ; | 4,09 | 18,8 | |||
ріпак озимий | ; | ; | ; | ; | 4,63 | ; | ||
Всього посівів | 82,1 | |||||||
Дані таблиці свідчать, що 2013 році порівняно з 2011 роком структура посівної площі зменшилась на 17,9%, зернових і зернобобових на 21,7%, гречки на 62,5%, ячменю ярого на 78,4%, жита на 61,5%, інших зернових на 81,2%, а площа кукурудзи на зерно збільшилась на 85,2%, ячменю озимого на 33,3%, пшениці озимої на 74,2%, а сої на 25%.
Сутність раціонального використання землі, як основного засобу виробництва характеризується системою показників :
Натуральні показники :
Урожайність сільськогосподарських культур;
Виробництво основних видів продукції тваринництва (молоко, вовна, м’ясо великої рогатої худоби) на 100 гектарів сільськогосподарських угідь;
Виробництво продукції птахівництва (м'ясо птиці, яйця) на 100 гектарах зернових і зернобобових культур.
Вартісні показники :
Валова продукція в розрахунку на 1 або на 100 гектарів сільськогосподарських угідь;
Товарна продукція в розрахунку на 1 або на 100 гектарів сільськогосподарських угідь;
Валовий дохід в розрахунку на 1 або на 100 гектарів сільськогосподарських угідь;
Чистий дохід в розрахунку на 1 або на 100 гектарів сільськогосподарських угідь;
Рівень розораності земель визначається діленням площі ріллі на площу сільськогосподарських угідь.
Ефективність використання земельних ресурсів в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Злагода» розглянемо в таблиці 5.
Таблиця 5
Ефективність використання земельних ресурсів в СТОВ «Злагода»
Показники | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р в % до 2011 р | |
1. Натуральні: | |||||
Урожайність з 1 га | |||||
Зернових всього: | 16,9 | 19,5 | 19,8 | 117,2 | |
жито | 22,4 | 18,7 | |||
соя | 10,8 | 14,1 | 9,16 | 84,8 | |
ячмінь озимий | 24,4 | 29,8 | 18,1 | 74,2 | |
овес | ; | 10,1 | ; | ||
пшениця озима | 23,2 | 19,9 | 14,4 | 62,1 | |
пшениця яра | 14,6 | ; | ; | ; | |
гречка | 4,3 | ; | 1,9 | 44,2 | |
кукурудза на зерно | 37,0 | ; | 45,6 | 123,2 | |
Вироблено на 100 га ріллі, ц | |||||
зерна | 1011,3 | 831,4 | 791,9 | 78,3 | |
сої | 63,8 | 86,8 | 61,1 | 95,7 | |
м’яса свиней | 12,8 | 7,3 | |||
Вироблено на 100 га сільсько господарських угідь, ц | |||||
молока | 421,1 | 324,6 | |||
м’яса ВРХ | 20,9 | 19,2 | 21,9 | 104,8 | |
Рівень розораності землі, % | |||||
2. Вартісні | |||||
Одержано на 100 га с/г угідь, тис. грн | |||||
валової продукції | 292,4 | 349,7 | 349,2 | 119,4 | |
товарної продукції | 216,9 | 242,4 | 111,8 | ||
Чистого прибутку: прибуток (+) збиток (-) | 12,6 | 0,25 | 0,7 | ||
Дані таблиці свідчать, що в 2013 році порівняно з 2011 роком урожайність зернових загалом зросла на 17,2%, жита на 87%, кукурудзи на зерно на 23,2%, а урожайність сої зменшила на 15,2%, ячменю озимого на 25,8%, пшениці озимої на 37,9%, гречки на 55,8%. Виробництво зера за 100 гектарів ріллі зменшилось на 21,7%, сої на 4,3%, м’яса свиней на 43%. Виробництво молока на 100 гектарів сільськогосподарських угідь зменшило на 11%, а м’яса великої рогатої худоби збільшилось на 4,8%. Валової продукції в 2013 році отримали більше, ніж у 2011 році на 19,4%, товарної продукції більше на 11,8%, а прибуток зменшився на 99,3%.
Умови господарства залежать від забезпеченості його робочою силою.
Робоча сила — це сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, жива особистість людини і які вона випускає в хід кожного разу, коли виробляє які-небудь споживчі вартості. Забезпеченість робочою силою визначається як відсоткове співвідношення між наявною робочою силою і потребою в ній.
Трудові ресурси — це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку, мають практичний досвід і навички роботи і вкладають їх в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Найважливішою властивістю праці є її продуктивність.
Продуктивність праці - це здатність конкретної особи за одиницю робочого часу виробити певну кількість продукції або надавати певний вид послуг.
За рахунок підвищення продуктивності праці збільшується її виробництво і знижується її собівартість. На рівень продуктивності праці пливає два фактори — вартість валової продукції та сільськогосподарську чисельність працівників.
Ефективність використання трудових ресурсів розглянемо в таблиці 6.
Таблиця 6
Ефективність використання трудових ресурсів та продуктивності праці в СТОВ «Злагода»
Показники | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р % до 2011 р | |
Відпрацьовано за рік 1 працівником, годин | |||||
Відпрацьовано за рік 1 працівником, днів | |||||
Навантаження на одного середньорічного працівника, га | |||||
сільськогосподарських угідь | 28,3 | 32,5 | 39,3 | 138,7 | |
рілля | 28,3 | 32,5 | 37,5 | 132,5 | |
Вартість валової продукції на одного середньорічного працівника по підприємству, грн. | 82 670 | 113 650 | 137 250 | ||
в рослинництві | 276,5 | 364,33 | |||
в тваринництві | 73,17 | 64,29 | |||
Розвиток сільського господарства, рівень і темпи виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості сільськогосподарських підприємств виробничими фондами.
Виробничі фонди поділяються:
Основні;
Оборотні.
Основні фонди — це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва, багато разів (циклів, років), вони поступово зношуються і переносять свою вартість на продукцію, що виробляється частинами в міру зношення.
Оборотні фонди — це та частина засобів виробництва, які беруть участь у виробництві протягом одного циклу і свою вартість переносять на вироблену продукцію.
Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами характеризується за показниками:
Фондозабезпеченість підприємства — це вартість основних виробничих фондів, яка припадає на 100 гектарів сільськогосподарських угідь.
Фондозабезпеченість підприємства визначається за формулою:
Фз = (1.3)
Оф — середньорічний обсяг основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення;
S — площа сільськогосподарських угідь, гектари.
Фондоозброєність праці - це обсяг основних фондів, що припадає на одного сільськогосподарського працівника.
Фондоозброєність праці визначається за формулою:
Фоз = (1.4)
Оф — середньорічний обсяг основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення;
к — кількістьсередньорічних працівників.
Економічна ефективність підприємства характеризується за показниками:
Фондовіддача — це відношення вартості валової продукції до обсягу основних виробничих фондів.
Фондовіддача визначається за формулою:
Фвід = (1.5)
Вп — вартість валової продукції;
Оф — середньорічний обсяг основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення.
Фондомісткість — це відношення обсягу основних виробничих фондів до вартості валової продукції.
Фондомісткість визначається за формулою:
Фміст =(1.6)
Оф — середньорічний обсяг основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення;
Вп — вартість валової продукції.
Розглянемо забезпеченість і економічну ефективність основними виробничими фондами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» в таблиці 7.
Таблиця 7
Забезпеченість і економічна ефективність використання основними фондами в СТОВ «Злагода»
Показники | Одиниці виміру | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р в % до 2011 р | |
А | ||||||
Площа сільськогосподарських угідь | га | 678,53 | 115,84 | |||
Вартість валової продукції | тис. грн | 138,36 | ||||
Середньорічна вартість основних виробничих фондів | тис. грн | 94,1 | ||||
Середньорічна чисельність працівників | чол | 83,33 | ||||
Фондозабезпеченість виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь | тис. грн | 217,23 | 207,69 | 176,46 | 81,23 | |
Фондозабезпеченість праці | тис. грн | 2,17 | 2,08 | 1,76 | 81,11 | |
Фондовіддача праці | тис. грн | 1,35 | 1,68 | 1,98 | 146,67 | |
Фондомісткість праці | тис. грн | 0,74 | 0,59 | 0,51 | 68,92 | |
Дані таблиці свідчать, що в 2013 році порівняно з 2011 роком фондозабезпеченість праці зменшилась на 18,89%, фондомісткість праці на 31,08%, а фондовіддача праці збільшилась на 46,67%.
Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя народу. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського підприємства. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.
Ефект — це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському підприємстві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби та птиці.
Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.
Ефективність виробництва — це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої і уречевленої, в засобах виробництва, праці.
Види ефективності виробництва:
Економічну ефективність відображається через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі;
Соціальна ефективність полягає в скороченні тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту;
Економічна ефективність полягає у вивченні стану довкілля, безпеки життя і тощо.
Економічна ефективність, так само як і інші економічні категорії, має кількісний вираз. Для всебічної характеристики застосовується система показників: валова, товарна, чиста продукція, чистий дохід і прибуток.
У валову продукцію включають всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності і визначають за формулою:
ВП = ТП — (НЗВп — НЗВк) — (Іп — Ік)(1.7)
ВП — валова продукція;
ТП — товарна продукція;
НЗВп, НЗВк — вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і на кінець планового періоду;
Іп, Ік — вартість інструменту для власних потреб відповідно на початок і на кінець планового періоду.
Реалізована продукція — це продукція, яка відвантажена споживачем і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства постачальника або мають надійти у визначений термін.
Обсяг реалізованої продукції обчислюють за формулою:
РП = ТП + (Гп — Гк) + (Внп — Вик)(1.8)
Гп, Гк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду;
Внп, Внк — залишки відвантаженої продукції, за яку термін оплати не настав і продукції на відповідальному зберіганні у покупців на початок і на кінець року.
Обсяг чисто продукції обчислюється за формулою:
ЧП = ТП-(М + А)(1.9)
М — матеріальні витрати на виробництво продукції;
А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.
Прибуток — частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.
Розрізняють такі види прибутку:
Балансовий (валовий) — це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.
Операційний — визначається шляхом корегування балансового прибутку на організаційні витрати, до складу якого входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні і комерційні витрати.
Чистий прибуток — це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток.
Основні показники господарської діяльності показано у таблиці 8.
Таблиця 8
Основні показники господарської діяльності СТОВ «Злагода»
Показники | Одиниці виміру | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р % до 2011 р | |
Вартість валової продукції | тис. грн | 138,4 | ||||
Валовий прибуток (+) збиток (-) | тис. грн | |||||
Чистий прибуток (+) збиток (-) | тис. грн | 21,9 | ||||
Площа сільськогосподарських угідь | га | 678,53 | 115,8 | |||
Середньорічна чисельність працівників | чол | 83,3 | ||||
Собівартість реалізованої продукції | тис. грн | 146,5 | ||||
Одержано на 100 га сільськогосподарських угідь: | ||||||
валової продукції | тис. грн | 292,40 | 349,69 | 349,24 | 119,4 | |
валового прибутку (+) збитку (-) | тис. грн. | 793,6 | 1789,8 | 3921,43 | 484,1 | |
Чистого прибутку (+) збитку (-) | тис. грн | 790,44 | 4990,91 | 631,4 | ||
Одержано валової продукції на одного середньорічного працівника | грн | 82 666,67 | ||||
Собівартість 1 ц: | ||||||
зерна | грн | 119,21 | ||||
молока | грн | 123,23 | ||||
сої | грн | 242,49 | ||||
Приросту живої маси ВРХ | грн | 1942,36 | ||||
свиней | грн | 2212,75 | ||||
овець | грн | 2702,70 | ||||
Рентабельність понесених витрат | % | 17,35 | 6,22 | |||
2.3 Аналіз стану оплати праці в тваринництві
Таблиця 9
Динаміка оплати праці в СТОВ «Злагода»
Показники | 2011 р | 2012 р | 2013 р | 2013 р в % до 2011 р | |
Фонд оплати праці - всього тис грн. | |||||
в т. ч. в тваринництві | |||||
Середньорічна чисельність працівників | 83,33 | ||||
в т. ч. в тваринництві | |||||
Середньорічна оплата праці одного працівника в господарстві, грн. | |||||
в т. ч. в тваринництві | |||||
Фонд оплати праці - грошові кошти підприємства, витрачені протягом конкретного періоду часу на заробітну плату, преміальні виплати, різні доплати працівникам: нараховані підприємством суми оплати праці незалежно від джерела їхнього фінансування, що стимулюють і компенсують виплати у тому числі компенсації по оплаті праці в зв’язку з підвищенням цін і індексацією доходів у межах норм, передбачених законодавством, а також грошові суми, нараховані працівникам за невідпрацьований час, протягом якого за ними зберігається заробітна плата відповідно до порядку, установленим законодавством. Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.
Плановий фонд заробітної плати — це вся сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.
Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.
За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно із Законом «Про оплату праці» в Україні в галузевих угодах мали визначатися умови зростання фондів оплати праці. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:
зростання обсягів виробництва;
зростання продуктивності праці;
зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.
Норматив приросту цього фонду не може бути більшим одного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 гривню продукції тощо.
На рівні підприємства під час укладання колективного договору визначається механізм формування і регулювання фонду оплати.
Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися шляхом установлення:
нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;
нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати Праці і обсягів продукції, робіт, послуг.
Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі.
Приріст фонду оплати праці доцільно ув’язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з основними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.
Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою:
(2.0)
де, — фонд оплати праці у попередньому періоді;
— нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції;
— відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на одну гривню продукції.
Аналіз виконання плану використання фонду заробітної плати здійснюється за такими напрямами:
вивчення використання фондів заробітної плати й установлення причин відхилення фактично витрачених Фондів заробітної плати від планової величини;
зіставлення темпів зростання заробітної плати працівника з темпами підвищення його продуктивності праці, виявлення причин відхилення середньої заробітної плати від планових показників;
розроблення заходів щодо поліпшення використання фонду заробітної плати окремих категорій працівників.
Під час аналізу витрачання фонду заробітної плати необхідно вивчити вплив асортиментних зрушень у виробничій програмі. Зміни планового асортименту впливають на витрати заробітної плати. Якщо підприємство виконає план, випускаючи менш трудомістку продукцію, то в цьому разі зменшуються витрати на заробітну плату, якщо ж підприємство виконує план, збільшивши випуск трудомісткої продукції - вони збільшуються. Так самовпливають на зміну (зменшення або збільшення) витрачання фонду заробітної плати зміни обсягу кооперованих поставок. Зменшення обсягу кооперованих поставок збільшує витрати праці, а отже, і витрати на заробітну плату, інавпаки. Перевитрата фонду заробітної плати свідчить про певні вади в існуючій організації виробництва і праці, маркетинговій діяльності. Тому необхідно з’ясувати причини і накреслити конкретні заходи щодо їх усунення.
Важливою частиною аналізу витрачання фонду заробітної плати підприємства є аналіз співвідношення темпів зростання середньої заробітної плати і продуктивності праці. Однією з умов зниження витрат заробітної плати на виробництво продукції, зниження її собівартості і збільшення внутрішніх нагромаджень є випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно з Підвищенням середньої заробітної плати. Недотримання цієї умови неминуче викликає зростання собівартості продукції через перевитрати фондів заробітної плати.
Однією з основних цілей систем матеріальних стимулів праці є забезпечення співвідношення заробітної плати працівників з кількістю і якістю праці. Другим напрямом визначення цілей систем матеріальних стимулів праці є вибір структури заробітної плати, який доцільно здійснювати на основі класифікації факторів, що зумовлюють трудовий внесок працівників. Усі фактори розділено на дві групи. До першої увійшли фактори, які визначають трудовий внесок у досягнення поточних результатів, а до другої — кінцевих.
Поточні результати виробничо-господарської діяльності визначаються постійними і змінними факторами. До постійних факторів належать ті, які формуються у процесі навчання, підвищення кваліфікації, виробничо-господарської діяльності то що.
Змінними факторами є ті, які діють обмежений час (акуратність, ініціативність, фізичні й розумові зусилля, відповідальність за обладнання, безпека підлеглих або колег, трудова сумлінність, умови праці, взаємодопомога у виконанні трудового процесу, освоєння суміжних професій і функцій, трудовий ентузіазм).
Щодо заробітної плати підприємства СТОВ «Злагода», то потрібно зауважити, що вона не може обмежуватись урахуванням вартості робочої сили. Вона має охоплювати і якість праці, зокрема такі особливості, як здатність до виконання більш складної праці, здібності працівника. Важливим постійним чинником якості праці є врахування її умов. Вони являють собою сукупність чинників, що характеризують, з одного боку, саме цей вид праці, а з іншого — зовнішнє середовище, виробничу обстановку, в якій відбувається праця. Є легкі й важкі роботи. Слід ураховувати шкідливі умови виробництва.
Умови праці впливають на вартість робочої сили. По-перше, вони вимагають додаткової підготовки робочої сили до праці (вивчення безпеки праці), по-друге, виникає необхідність скороченого робочого дня, що зумовлює підвищення погодинної «ціни праці». І нарешті, працівник змушений раніше виходити на пенсію, що також збільшує «ціну праці». Водночас діють такі чинники, які не мають безпосереднього відношення до вартості робочої сили. До них можна віднести додаткові витрати на поліпшення умов праці (захисні споруди, посилена вентиляція тощо).
2.4 Методика визначення акордних розцінок в галузі тваринництва Акордна оплата по суті є подальшим вдосконаленням відрядної. Вона характеризується тим, що остаточний розрахунок проводять за кінцеву продукцію. До одержання готової продукції працю оплачують за тарифними ставками за фактично виконані роботи, години. Після одержання продукції роблять перерахунок. Для матеріального заохочення Vзбільшенні виробництва продукції тарифний фонд оплати визначений за відповідний обсяг робіт, його встановлюють на 25−50%, що становить акордний фонд (величина відсотка залежить від досягнутого рівня виробництва, тобто чим він вищий, тим більший і відсоток збільшення тарифу).
Акордно-преміальна система оплати праці передбачає, крім основної акордної оплати праці, матеріальне стимулювання за підвищення кількісних та якісних показників виробництва продукції, її здешевлення. Суть її в тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками:
— обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);
— кількість і якість виробленої продукції.
Перша її частина виступає у формі авансу, заданого за обсяг виконаних робіт за відрядною формою або відпрацьований час за погодинною формою.
Друга частина оплати праці здійснюється за кінцевий результат виробництва (валову продукцію, валовий дохід).
Найбільш доцільною є система оплати праці за кінцевими результатами.
Оплата праці працівникам тваринництва здійснюється залежно від кінцевого результату за акордно-преміальною системою.
Протягом року до одержання кінцевого результату здійснюють оплату у вигляді авансу за відрядними, погодинними та акордними формами.
Оплата праці тваринників у вигляді авансу здійснюється за акордними розцінками за центнер (одиницю) виробленої та кількість одержаної продукції.
Розцінки за продукцію виробничим підрозділам визначаються на підставі норми виробництва та акордного фонду оплати праці. При цьому норма виробництва продукції бригаді ланці або окремому працівникові встановлюється виходячи з реальної планової продуктивності худоби чи птиці на рік і кількості поголів'я. Тобто, планову продуктивність множать на кількість поголів'я і одержують річний план виробництва продукції.
Акордний фонд одержують на підставі тарифного фонду, збільшеного на коефіцієнт збільшення тарифу за продукцію (1,25 — 1,50).
Для цього спочатку визначають тарифний фонд оплати для розрахунку розцінок за продукцію за такою методикою: