Правила еволюції великих філогенетичних груп

• 1. Правило незворотності еволюції - еволюція є незворотною і організми не можуть знову повернутися до минулого предкового стану. Це стосується усіх груп тварин. Аналогічні процеси в рослинному світу.
• 2. Правило прогресуючої спеціалізації: якщо група вже стала на шлях певної спеціалізації, то її подальший розвиток буде продовжуватися у напрямку поглиблення набутих специфічних властивостей. Н-д, якщо в ході еволюції якась група рептилій започаткувала птахів з їх специфічними адаптаціями до польоту, то саме такі прис-ння будуть надалі розвиватися у цьому класі тварин. Характер еволюції залежить від конкретних зв’язків тієї чи іншої групи з різними елементами абіотичного та біотичного середовища.
• 3. Правило походження від неспеціалізованих предків: нові великі

таксони беруть поч-к не від спец-х предст-ів предкових груп, а від порівняно не спец-х. — ссавці виникли, а від примітивних форм рептилій, ще не спец-х. рід Homo sapiens започаткували не високорозвинені та пристосовані до певних конкретних умов середовища антропоморфні примати (шимпанзе, го-рили тощо), а набагато давніші неспеціалізовані предкові форми. При-на пох-ння нових груп від неспеціалізованих предків полягає в тому, що відсутність спеціалізації зумовлює можливість виникнення принципово інших, нових пристосувань.

• 4. Правило адаптивної радіації: філогенез будь-якої групи зумовлює її поділ на окремі філогенетичні стовбури, які розходяться у різн адаптивних нап-х внаслідок прист-ння до відмінних умов серед-ща. Н-д, різні варіанти видоутворення, формування ідіоадаптацій.
• 5. Правило чергування головних шляхів еволюції: арогенна еволюція чергується з періодами алогенної еволюції у всіх гр живих орг.-ів. Деякі з таких пристосувань виявляються дуже специфічними і їх значення не виходить за межі суто конкретних умов існування певної групи особин, а інші створюють можливість для різкого роз-ння зони існування і зумовлюють розвиток групи у новому напрямку.
• 6. Правило посилення інтеграції біосистем: біологічні сис-ми в ході еволюції стають більш інтегрованими, а мех.-ми регуляції такої інтеграції виявляються все доск-ми. Н-д, на рівні популяції така інтеграція досягається за допомогою підтримки певного рівня гетерозиготності й ств єдиного генофонду, який становить собою складну лабільну і стійку сис-му, що здатна до саморегуляції і

підтримки генетико-екологічного гомеостазу. Вищий рівень інтеграції проявляється в еволюції самих механізмів еволюції.