Технологія вирощування гречки

Вступ

Круп’яні культури мають цінні господарські та інші властивості. Наприклад гречку, використовують для пересіву озимини та ранніх ярих зернових у разі їх загибелі, а також як післяжнивні культур.

Гречка цінна круп’яна культура і добрий медонос. З неї виготовляють крупи та борошно, лікарські препарати, відходи використовують у тваринництві. Цінність гречки визначається складом її білкового комплексу. В обрушених плодах гречки міститься 12−18% білка, близько 70% якого легко засвоюється організмом людини. Білок гречки багатий на такі важливі амінокислоти, як лізин, аргінін, триптофан, а також гістидин, необхідні для дитячого організму. Білки гречки цінніші, ніж білки злакових культур. Гречаний крохмаль, вміст якого в зерні становить 70−85%, також легко засвоюється організмом. У вуглеводному комплексі гречки виявлено значну кількість легкозасвоюваних цукрів фруктози, глюкози та ін. В зерні її міститься 2−4% жирів, стійких проти окислення, тому навіть при тривалому зберіганні поживні властивості гречаних круп не знижуються. Крім вищеназваного, гречана крупа містить значну кількість корисних для організму мінеральних солей (фосфору, кальцію, заліза, міді), велику кількість органічних кислот (лимонну, щавлеву, яблучну) і вітаміни В₁, В₂, а також вітамін Р (рутин), що зміцнює кровоносні судини. Завдяки вмісту добре засвоюваних білків і вуглеводів, мінеральних солей та органічних кислот, вітамінів гречку використовують як дієтичний продукт. Особливо корисна вона при шлунково-кишкових захворюваннях, недокрів'ї, розладах нервової системи.

Гречка один з кращих медоносів. За сприятливих умов вона забезпечує збір меду 60−100 кг/га, а іноді й більше. Гречаний мед цінний продукт харчування і добрий лікувальний засіб при захворюваннях легень, печінки, цукровому діабеті, дизентерії й інших хворобах.

Відходи круп’яного виробництва борошняний пил і висівки чудовий корм для свиней, птиці та інших тварин. Високими кормовими якостями відзначається гречана полова. За вмістом білка вона удвічі перевищує полову хлібних злаків, поступаючись лише люцерновій та соєвій. Гречана солома за поживністю майже не поступається вівсяній, її з успіхом згодовують великій рогатій худобі.

Вирощування гречки сприяє підвищенню культури землеробства, зокрема зменшенню забур’яненості полів. Цінною особливістю її є також здатність засвоювати фосфорну кислоту із важкорозчинних сполук, недоступних для більшості польових культур. Післяжнивні рештки гречки значно багатші на фосфор і калій, ніж рештки злакових культур, тому вона є добрим попередником озимих культур, особливо пшениці.

1. Інтенсивна технологія вирощування гречки

Основною вимогою інтенсивної технології вирощування гречки є доброякісне виконання всього комплексу робіт у визначеній послідовності в оптимальні строки. При цьому всі агротехнічні заходи мають бути науково обґрунтованими і найповніше відповідати біологічним особливостям цієї культури.

Нова технологія забезпечує достатній економічний ефект при виконанні ряду вимог, які є невід'ємними складовими високої культури землеробства, а саме: 1 — розміщення посівів після кращих попередників; 2 — обробіток ґрунту і застосування добрив з врахуванням його властивостей, попередника і потреб гречки в поживних речовинах за фазами органогенезу; 3 — застосування ефективних заходів захисту рослин і регуляторів росту; 4 — сівба в оптимальні строки широкорядним способом, який забезпечує найкращі умови розвитку рослин і догляду за посівами; 5-проведення бджолозапилення.

гречка врожай вирощування удобрення

1.1 Сорти, попередники та місце в сівозміні

В нашій країні районоване 15 сортів гречки, а саме: Аеліта, Аромат, Астра, Більшовик 4, Богатир, Вікторія, Глорія, Київська, Лада, Лілея, Майська, Орлиця, Сумчанка, Чернігівська 17, Шатилівська 5.

З них найбільш поширені Вікторія, Аеліта, Астра, Лада. Нові сорти Лілея та Орлиця, сорт Галлея вважається перспективним для більшості областей.

Низькі врожаї гречки, як правило, одержують там, де її вважають культурою, не вибагливою до ґрунту, попередників. Аби довести хибність такого ставлення, нагадаємо, що коренева система гречки розвинута слабкіше, ніж у багатьох інших культур. Проникнення її в ґрунт значною мірою залежить від його родючості й глибини орного шару. На родючих ґрунтах коріння гречки проникає на глибину 90−120 см, але основна його маса міститься в шарі до 35 см.

На виснажених ґрунтах коріння гречки розвивається дещо слабкіше: проникає па глибину до 40−50 см, а основна маса його розміщується в шарі 14−19 см.

Таким чином, добрий ріст і розвиток кореневої системи гречки може відбуватися тільки на чистих від бур’янів, пухких, родючих ґрунтах.

Після попередників, які залишають ґрунт виснаженим і забур’яненим, урожайність гречки дуже зменшується.

З погляду на це можна вважати, що в бурякосійній зоні республіки кращим попередником гречки є цукрові буряки, під які вносять великі дози добрив і під час догляду за якими проводять кілька міжрядних розпушувань. Так, господарства Заліщицького району Тернопільської області в 1984;1985 рр. висівали гречку на площі 520−660 га після цукрових буряків, під які вносили по 45−50 т/га органічних та по 450−500 кг/га мінеральних добрив. Після такого попередника сходи гречки з’являлися дружно, посіви були чистими від бур’янів, рослини розвивались інтенсивно і забезпечили урожайність 23−25 ц/га. Дані науково-дослідних установ і передовий досвід свідчать, що достатньо високий врожай гречки може бути і після інших удобрених попередників, які також залишають поле чистим від бур’янів. Такими культурами, крім буряків, є озимі зернові, горох, картопля, кукурудза і баштанні.

1.2 Удобрення

Порівняно короткий вегетаційний період, тривале цвітіння і достигання, слаборозвинута, але активна коренева система гречки свідчать про підвищену чутливість її до умов живлення. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості вегетативної маси гречка використовує 3−3,4 кг азоту, 1,5−2 кг фосфору та 4−5 кг калію. До фази цвітіння (з І по VIII етап органогенезу) вона споживає азоту 60%, калію — 62%, фосфору 40%. Решту поживних речовин рослини використовують в період цвітіння достигання (IX-XII етапи органогенезу).

Біологічною особливістю гречки є її здатність засвоювати поживні речовини навіть з важкорозчинних фосфатів, що свідчить про велику енергію дихання і здатність її коріння виділяти органічні кислоти (лимонну, оцтову, щавлеву, мурашину).

Гречка дуже чутлива до внесення органічних і мінеральних добрив, тому правильним визначенням необхідних елементів живлення, їх форм і співвідношення можна значно впливати на темпи росту і розвитку рослин, а значить, і формувати високий урожай доброї якості.

Чим ближче вологість ґрунту до оптимальної, тим краще використовуються рослинами добрива і, зрозуміло, тим більший буде урожай. Однак це не означає, що добрива слід вносити під гречку лише в тих районах, де вдосталь вологи.

У більшості зон республіки в основне удобрення під гречку вносять азоту 30−60 кг, фосфору 45−60 і калію 30−60 кг поживної речовини на гектар.

Гречка здатна добре використовувати післядію добрив, внесених під попередню культуру. Так, якщо гречку в сівозміні розміщують після цукрових буряків, під які дають по 30−40 т/га органічних і 400−420 кг/га поживної речовини мінеральних добрив. Перед сівбою гречки під культивацію вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 40 кг поживної речовини на гектар. Під час сівби в рядки дають по 30 кг/га аміачної селітри і по 100 кг/га гранульованого суперфосфату та калієво-магнієвого концентрату.

Поверхневе внесення мінеральних добрив, вапна і гіпсу проводять з допомогою розкидачів типу ІРМГ-4, мінеральні добрива можна вносити також сівалками РТТ-4,2А.

Припосівне внесення добрив проводять сівалкою ССТ-12Б, обладнаною туковисівними апаратами АТД-2 або АТ-2А. Підживлюють гречку під час другого міжрядного обробітку за допомогою культиваторів УСМК — 5,4 (Б), обладнаних туковисівними апаратами. Виконують цю роботу при настанні певної фази бутонізації гречки.

1.3 Обробіток ґрунту

Гречка добре вдається на чорноземах різних типів, а також на сірих лісових ґрунтах. Непридатні для неї кислі опідзолені та важкі солонцюваті ґрунти.

Для розвитку гречки велике значення має основний, або зяблевий обробіток ґрунту. Своєчасне і доброякісне його проведення поліпшує агрофізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту, сприяє мікробіологічним процесам, поліпшує структуру орного шару. При виборі знарядь для основного обробітку необхідно враховувати конкретні ґрунтові та інші умови господарства.

Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників починають з лущення, яке провадять вслід за збиранням врожаю. Це сприяє нагромадженню і збереженню вологи літньо-осінніх опадів, знищенню багатьох шкідників сільськогосподарських культур. На злущеному полі швидше проростають бур’яни, сходи яких знищуються наступною зяблевою оранкою.

Площі, засмічені коренепаростковими бур’янами (осоти жовтий і польовий, молочай, березка та ін.), обробляють на глибину 10−12 см з одночасним боронуванням. Раннім лущенням більше знищується коренепаросткових бур’янів. На полях, засмічених переважно однорічними бур’янами, лущення дисковими знаряддями провадять на глибину 6−8 см. Глибина і кількість лущень залежать від засміченості поля. Якщо серед бур’янів переважають однорічні види, застосовують дискові лущильники ЛДГ-15 або ЛДГ-10. Ділянки, засмічені осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, лущать двічі на глибину: перший раз 6−8, другий (після з’явлення розеток осоту) — 10−12 см.

Після збирання пізніх просапних культур (цукрові буряки, картопля) поля, чисті від бур’янів, обробляють дисковими боронами БДТ-7 або БДТ-10 у два сліди на глибину 20 см без попереднього лущення.

При потребі після збирання пізніх просапних культур можна проводити обробіток плоско різами КПГ-2−150 на глибину 25−27 см. Такий спосіб, зокрема, застосовують у посушливих степових районах у поєднанні з серпневим лущенням ґрунту або без нього із збереженням стерні.

Дуже важливо для гречки своєчасно і високоякісно зорати поле на зяб. У Степу і Лісостепу в осінній період ґрунт часто пересихає. Тому його необхідно привести в такий стан, який сприяв би проникненню води в його товщу і водночас перешкоджав непродуктивному витрачанню вологи від випаровування. Це й досягається високоякісним зяблевим обробітком. У степовій зоні під гречку треба орати на глибину 25−27 см, в лісостеповій на 23−25 см.

Дуже важлива глибока оранка як засіб боротьби з бур’янами. Під час оранки на вищезгадану глибину на дно борозни переміщуються найбільш засмічені бур’янами верхні шари ґрунту (0−10 см). Приоране насіння бур’янів при цьому потрапляє у несприятливі умови і частково гине. Ті ж проростки, які пробиваються на поверхню, знищуються наступним обробітком. Глибока оранка є також одним з важливих заходів боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

Весняний обробіток ґрунту

Ґрунт на зяб протягом осені й зими дуже ущільнюється, а навесні після відтавання через утворені капіляри з нього інтенсивно випаровується волога. Крім того, слід мати на увазі, що гречка є культурою пізнього строку сівби, тобто від танення снігу до початку засіву минає понад 35−40 днів, а з настанням теплих сонячних днів поля швидко заростають бур’янами. Отже, завдання передпосівного обробітку полягає в тому, щоб запобігати випаровуванню вологи з верхніх шарів ґрунту, утримувати його поверхню у пухкому стані, знищувати бур’яни у фазі проростків. Складається обробіток з ранньовесняного боронування, двох-трьох культивацій, шлейфування і коткування. Боронують зчіпкою БЗСС-1 на глибину 3−4 см під кутом або впоперек напрямку оранки, коли поверхня зябу посіріє і ґрунт не мажеться.

Першу культивацію провадять на глибину 10−12, другу 8−10 см, а наступну (передпосівну на глибину загортання насіння або під кутом до напрямку руху посівного агрегату.

На важких запливаючих ґрунтах зяб доцільно навесні переорати на глибину 15−18 см з одночасним боронуванням і коткуванням.

Важливим агротехнічним заходом є передпосівний, а також післяпосівний обробіток ґрунту котками 3ККШ-6 з метою його ущільнення, підтягування вологи, вирівнювання поверхні поля і подрібнення грудок. Передпосівне коткування сприяє рівномірній глибині загортання насіння під час сівби, а післяпосівне з боронуванням посівними боронами ЗБП-6 — підтягуванню вологи з нижніх шарів ґрунту, а також розпушуванню верхнього шару для зменшення випаровування,

Весною, коли ґрунт поспів, проводять ранньовесняне розпушування з одночасним вирівнюванням його поверхні агрегатами, виготовленими механізаторами колгоспу (з середньої частини зчіпки СП-16, шлейфів ШБ — 2,5, кільчастих котків, важких борін 3ККШ-6 та рай борінок ЗБП-0,6А).

Приблизно за два тижні до сівби провадять культивацію за допомогою КПГ-4 на глибину 7−8 см. Наступну, передпосівну культивацію, провадять, застосовуючи УСМК — 5,4 в агрегаті з прутковими котками і шлейфами на глибину загортання насіння — 4−5 см. Надмірно розпушений ґрунт перед сівбою ущільнюють водоналивними гладенькими котками СКГ-2 з рай борінками ЗБП — 0,6.

1.4 Підготовка насіння до сівби

Щоб виростити високий урожай гречки, необхідно добре підготувати її насіння. Велике, добре виповнене насіння, як правило, дає рівномірні, дружні сходи, а з них розвиваються міцні, високопродуктивні рослини. Сходи з дрібного, невиповненого насіння з’являються слабкими, та й врожаї, звичайно, одержують низькі. Тому для сівби треба використовувати тільки сортове насіння гречки першого класу посівного стандарту.

Позитивна роль ваговитого насіння у формуванні врожаю гречки визначається тим, що в ньому міститься значно більше поживних речовин. Таке насіння забезпечує краще живлення проростків і цим закладає основу для формування добре розвинутих рослин та високого врожаю.

Певне значення в одержанні доброякісного насіння має місце його вирощування. За даними Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва, насіння, вирощене у південних районах і зібране у суху погоду, має вищу схожість, ніж насіння, вирощене у північних і зібране в умовах підвищеної вологості.

Післязбиральна обробка насіння (фаза спокою) перед засипанням на зберігання включає очистку і сортування Ваговите насіння відділяється на очисних машинах ЗАВ-10 30 000, ЗВС-20, СВУ-5А, К-547А, блоках-трієрах типів ЗАВ-1, БТ, ЗВТ-А, столах сортувальних пневматичних СПС-5, ПСС — 2,5, сортувальних колонках ОПС-2 та інших.

Зберігають насіння при вологості 14−16% у сухих, добре провітрюваних приміщеннях насипом, шаром висотою 0,75−1 м або в мішках штабелями до 8 рядів.

Щоб запобігти ураженню хворобами, насіння протруюють препаратами ТМТД або фентіураном з розрахунку 2 кг одного з препаратів на 1 т насіння, для зволоження якого додають також 5−10 л води.

Доброму розвитку рослин і збільшенню врожаю сприяє передпосівна обробка насіння мікродобривами. Завдяки цьому збільшується вміст сухих речовин у рослинах, підвищується стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища і хвороб, зростає урожайність.

Для обробки насіння гречки мікроелементами використовують (г/ц насіння): сірчанокислий марганець (50−100), сірчанокислий цинк (50), молібденовокислий амоній (50), мідний купорос (50−100), буру (200−300) або борну кислоту (100−200), полі мікродобрива (40−50).

Щоб підвищити стійкість рослин проти низьких температур і полягання, насіння за 2−3 дні до сівби обробляють 15%-ним розчином препарату тур (1,5 кг/га за діючою речовиною) з витратою робочої рідини 10 л/т насіння. Цю обробку можна поєднати з протруєнням.

1.5 Сівба

Гречка теплолюбна культура, яка не витримує тривалих заморозків, її насіння, висіяне рано навесні у погано прогрітий ґрунт, часто загниває, пліснявіє, втрачає схожість. Внаслідок цього з’являються недружні зріджені сходи, які пригнічуються бур’янами.

На підставі численних наукових даних і багаторічного виробничого досвіду дійшли висновку, що сіяти гречку треба після стійкого прогрівання ґрунту на глибині 8−10 см до +10…+12°, коли мине загроза весняних заморозків. При цьому тривалість сівби має становити не більше 5 днів.

В умовах Одеської області в роки з ранньою весною це припадає приблизно на другу початок третьої декади квітня, а за пізньої весни на першу декаду травня. оптимальними строками сівби гречки є третя декада квітня, а при запізненій весні перша половина травня.

Але встановленими календарними строками можна керуватися не завжди. Тому на Сумській сільськогосподарській станції розроблено новий спосіб визначення оптимальних строків сівби гречки за рівнем температурного режиму ґрунту для кожного року з врахуванням погодних умов весною. Як свідчать дані цієї станції, рівень температурного режиму ґрунту для гречки становить +10° на глибині 40 см.

Гречку сіють звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см та широкорядне з міжряддями 45 см. Широкорядні одно — і двострічкові посіви забезпечують більший урожай, ніж звичайні рядкові посіви.

У широкорядних посівах на рослинах формується більше квіток, оскільки для них створюються кращі умови живлення. Крім того, тут значно менше проявляється вплив посухи. Однак у багатьох районах республіки при пізній сівбі, особливо в червні, цей спосіб не має переваг перед звичайним рядковим.

Норми висіву насіння залежать від ґрунтово-кліматичних умов, строку та способу сівби гречки, чистоти полів, забезпеченості ґрунту поживними речовинами та водою. В середньому вона становить 3−4,5 млн. схожих насінин на 1 га для звичайного рядкового посіву і 2−2,5 — для широкорядного посіву, тобто біля 65−80 кг/га.

Посівний агрегат доцільно укомплектовувати легкими котками для ущільнення ґрунту під час сівби.

1.6 Догляд за посівами

Якщо гречку сіють у сухий ґрунт агрегатом, не укомплектованим котками, зразу ж після сівби треба провести післяпосівне коткування з одночасним боронуванням для підтягування води до насіння та мульчування верхнього шару ґрунту (котками 3ККШ-6 і боронами ЗБП-0,6А). Якщо поява сходів затримується, боронують рай борінками ОР-07.

У степовій зоні коткування має особливо важливе значення, оскільки гречку як культуру пізньої сівби доводиться сіяти в недостатньо зволожений ґрунт. Якщо ґрунт вологий, післяпосівне коткування недоцільне. Коли ж після сівби випадають зливові дощі і утворюється ґрунтова кірка, посіви обов’язково обробляють ротаційними мотиками і боронують легкими боронами упоперек або в діагональному напрямку до рядків. На важких запливаючих ґрунтах посіви боронують важкими боронами БЗТТ-10. Проте більш ефективна обробка культиватором УСМК — 5,4 в агрегаті з ротаційними мотиками та прутковими коточками як у міжряддях, так і в зоні рядка, що забезпечує руйнування кірки на 90% з одночасним знищенням бур’янів.

Для боротьби з бур’янами і розпушення ґрунту застосовують боронування посівів у фазі першого справжнього листка. При цьому агрегат рухається упоперек або по діагоналі до рядків. Боронувати треба вдень, коли рослини втрачають тургор і менше ламаються.

Боротися з бур’янами можна за допомогою гербіцидів. При цьому, однак, слід пам’ятати, що гречка дуже чутлива до них, тому хімічну обробку поля треба закінчувати за 10−12 днів до сівби і обробляти лише дуже засмічені ділянки.

Для боротьби з однорічними широколистими бур’янами застосовують гербіциди 2,4-Д (амінна сіль) по 1,5 кг/га або 2М-4Х — 1−1,5 кг/га за діючою речовиною. Гектарну норму препарату розводять у 200−300 л води. Вносять гербіциди штанговими обприскувачами ПОУ, ОПШ-15, ОН-400, ОП-16 та ін.

Якщо насіння гречки не оброблене препаратом тур, його доцільно внести в ґрунт з розрахунку 5 кг/га або обробити рослини у віці 3−7 днів 0,05%-ним розчином туру. Обприскують за допомогою ОВТ-ІВ, ОП-450, ОП-400−3 так, щоб виключити перекриття і огріхи.

Міжрядний обробіток у період вегетації гречки має на меті створення сприятливого водноповітряного режиму в ґрунті й боротьбу з бур’янами.

Звичайно міжряддя розпушують два-три рази культиваторами УСМК-5,4А (Б) або іншими, ширина захвату яких відповідає захвату сівалок.

Якщо проводилось до сходове боронування, доцільно триразове розпушення міжрядь. Післясходовим боронуванням можна замінити перше розпушення і в цьому разі міжряддя обробляють двічі.

Перше розпущення провадять на глибину 5−7 см у фазі першого справжнього листка гречки, захисна смуга біля рядків рослин має становити 8−10 см. Для ефективної боротьби з бур’янами в міжряддях після лап-бритв доцільно розмістити борінки або ротаційні батареї. Лапи-бритви, рухаючись на глибині 5−7 см, не підрізають бур’яни, коренева система яких у цей час розміщується вище площини руху леза лап. Тому зубові борінки або ротаційні батареї, розпушуючи верхній шар ґрунту, порушують зв’язок коріння бур’янів з ґрунтом, чим і сприяють її знищенню.

Вдруге обробляють міжряддя на глибину 8−10 см при сухому ґрунті і 10−12 при вологому на початку бутонізації рослин. Під час другого розпушення рослини доцільно підживити мінеральними добривами з розрахунку 1 ц суперфосфату та 0,5 ц аміачної селітри або 1 ц нітрофоски на гектар. Для другого обробітку міжрядь агрегат обладнують підживлювальними робочими органами із шириною захвату 15 см. Захисна зона біля рядків — 10−12 см.

Третій міжрядний обробіток з підгортанням рядків проводять на початку цвітіння рослин на глибину 6−8 см стрілчастими лапами з шириною захвату 25 або підгортачами з захватом 8,5 см. Захисна зона при цьому має становити 8−10 см.

Під час підгортання проростки бур’янів, що з’являються в рядках захисних смуг, засипаються ґрунтом і гинуть, а рослини гречки утворюють додаткове коріння, в результаті чого поліпшується водно-мінеральна забезпеченість рослин.

Велику увагу приділяють бджолозапиленню гречки, адже цей агрозахід невід'ємний від технології вирощування культури. Для запилення її використовують усі доступні, а також особисті пасіки. На кожен гектар посіву в вивозять в середньому по 3,3 бджоло родини. Для кочівлі бджіл у господарствах слід підготувати пересувні вагончики та спеціальні платформи.

1.7 Збирання врожаю

Особливість достигання гречки утруднює правильність визначення оптимальних строків збирання врожаю. Раннє збирання призводить до недобору зерна, при цьому у ворох надходить багато невиповнених, щуплих зерен. Вихід ядра з таких зерен внаслідок їх підвищеної плівчастості дуже низький. При запізнілому збиранні осипаються верхні крупні зерна, що також знижує врожай. Іноді втрати зерна внаслідок осипання бувають дуже великими і як наслідок колгоспи і радгоспи терплять великі збитки.

При підготовці до збирання, крім біологічних особливостей гречки, треба враховувати грунтово-кліматичні умови місцевості. Вирішальним фактором, що впливає на величину врожаю, є кількість опадів у період формування плодів.

Щоб правильно визначити час збирання, необхідно ретельно спостерігати за рослинами. Цвітіння скоростиглих сортів триває 23−40 днів, середньостиглих — 30−40, а пізньостиглих 40−50 днів. За сприятливих умов цей період значно скорочується. Якщо за посушливої погоди рослини підгортають, то після дощів починається повторне цвітіння і подовжується період вегетації. На таких посівах спостерігається двох’ярусне достигання насіння. В цьому разі строк початку збирання визначають по тому, коли більше утворюється зерен — в період першого чи повторного зав’язування.

Приступати до збирання гречки необхідно при максимальній кількості зерна. В цей час па рослинах ще залишаються квітки, зелені зернини і листки. Але чекати повної стиглості не слід, тому що гречка схильна до осипання при перестоюванні на кореню і можна втратити найціннішу частину врожаю. Ні в якому разі не можна також допускати передчасного збирання, оскільки велика кількість недостиглого, щуплого і несформованого зерна призведе до різкого недобору врожаю.

Гречці властиві висока вологість надземної маси, різноярусність і нерівномірність достигання, схильність до вилягання і осипання. То му скошують її у валки, коли достигне 75−80% плодів.

Збирають врожай переважно роздільним способом, лише в окремих випадках при перестоюванні, коли рослини втрачають листки, вдаються до прямого комбайнування. При роздільному способі пластичні речовини швидше відтікають із стебел і листків у зерно, завдяки чому зелені плоди достигають, а щуплі стають більш виповненими. В посушливих умовах Степу велике осипання гречки спостерігається вже при 92% стиглих зерен.

Спосіб руху агрегату — круговий, всклад і врозгін, висота зрізу 15−20 см. Наполеглу гречку скошують жатками ЖВС-6, ЖВН-6А, ЖНС-6−12, високорослу (понад 80 см) — ЖРС-4,9А, ЖШН-6А, полеглу — ЖРБ — 4,2, ЖСК-4А, ЖНУ — 4,0, низькорослу — ЖВР-10.

Для збирання високорослої гречки (понад 100 см) на жатку встановлюють розподільник. Частота обертання мотовила має бути такою, щоб лопаті активно підводили стебла до різального апарата, але не сповзали по них. По висоті мотовило встановлюють так, щоб лопаті захоплювали стебла на висоту ¾−2/3 їх довжини від лінії зрізування.

При скошуванні полеглої гречки з мотовила знімають лопаті, граблини встановлюють під кутом 15 або 30° назад, мотовило опускають в крайнє нижнє положення і виносять вперед. Різальний апарат має бути добре відрегульований.

Краще скошувати гречку в ранкові години, не рекомендується збирати її в жарку погоду. Перед збиранням роблять прокоси і обкоси, що дає можливість сконцентрувати збиральну техніку на одному масиві. Обмолочувати валки починають через 4−6 днів після скошування, коли маса підсохне, вологість стебел і листків зменшиться до 30−35%, а зерна до 16−18%. Поправки до строків обмолоту вносять погодні умови. Валки підбирають і обмолочують зернозбиральними комбайнами СК-5 «Нива», обладнаними пристроєм ПКК-5 з копнувачем (при підвищеній вологості) або з подрібнювачем.

Залежно від погодних і господарських умов застосовують такі технологічні схеми збирання гречки.

Перша. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання та обмолот валків комбайнами СК-5 із збиранням соломи і полови копнувачем, стягування її тросоворамковою волокушею ВТУ-10, скиртування скиртокладами СНУ — 0,5 або ПФ-05.

Друга. Відрізняється від першої тим, що солому і полову скиртокладами СНУ — 0,5 або ПФ — 0,5 навантажують у коповози КУН-10 і транспортують до місця скиртування.

Третя. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання і обмолочування комбайном СК-5 з пристроєм ПУН-5; збирання подрібненої соломи в змінні візки 2ПТС-4−887А, які відвозять тракторами класу тяги 0,9 або 1,4, скиртування скиртокладами СНУ — 0,5 або ПФ — 0,5.

Четверта. Відрізняється від попередньої тим, що комбайн СК-5 постійно працює з причіпним візком великої місткості, який розвантажують від соломи край поля, де провадять скиртування.

П’ята. Скошування гречки у валки жаткою ЖРС-4,9А, підбирання і обмолочування валків комбайном СК-5 із збиранням полови у змінні причіпні візки, підвезення до місця скиртування тракторами класу тяги 0,9 або 1,4 і укладання соломи у валки за допомогою переобладнаного пристрою ПУН-5 та розкидача-валкоутворювача.

Валки соломи підбирають фуражиром ФН — 1,2 з пристроєм ПВФ — 1,4 і перевозять візками 2ПТС-4,887А з тракторами класу тяги 0,9 або 1,4 з наступним скиртуванням скиртокладами СНУ — 0,5.

Оптимальними схемами збирання не зернової частини врожаю слід вважати третю і четверту.

2. Розробка технологічної карти на вирощування гречки

Весь комплекс робіт по вирощуванню гречки в конкретних умовах подається в технологічній карті, в якій з врахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних, організаційно-господарських та інших умов передбачають послідовність, якісні й технологічні показники всіх агрозаходів вирощування культури.

Складають карту з урахуванням етапів і фаз розвитку рослин гречки за двома великими періодами: перший — допосівний, під час якого провадять осінній і весняний обробітки ґрунту, внесення добрив, підготовку насіння, боротьбу з бур’янами тощо, і другий — післяпосівний, який поділяється на два під періоди: вегетативний (сівба — початок цвітіння) та генеративний (цвітіння — достигання).

В другий період проводиться догляд за посівами: коткування, боронування, розпушення міжрядь та підгортання рослин, боротьба з бур’янами, підживлення, збирання урожаю тощо.

Протягом життя в рослині відбувається 12 якісних змін — етапів органогенезу. Перші сім характеризуються інтенсивним розвитком і відносно повільним ростом рослин. А з моменту утворення бутонів і з’явлення перших квіток настає інтенсивний ріст стебла і гілок. В цей період гречка дуже вибаглива до живлення, особливо азотного, та освітлення.

Наступний етап — цвітіння, запліднення і початок плодоутворення. Це найбільш критичний період у формуванні врожаю, коли на продуктивність рослин впливають головним чином вологість ґрунту та умови, створені на всіх попередніх етапах.

Наведемо порядок розрахунку технологічної карти на прикладі операції сі.

В графу 1 технологічної карти вписують в календарній послідовності механізовані роботи. Агротехнічні вимоги та показники якості проставляємо в графі 2, де зазначають глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість виконання робіт.

В графі 3 вказуємо об'єм робіт, який для сівби дорівнюватиме площі поля 56 га.

В графі 4 вказуємо оптимальні календарні терміни початку та закінчення робіт для даного господарства. Кількість робочих днів (графа 5) призначаємо відповідно до агротехнічних вимог на проведення певної операції.

Тривалість робочого дня (графа 7) вибираємо в залежності від прийнятої в господарстві тривалості зміни та з врахуванням операції, що виконується. Приймаємо тривалість робочого дня рівною 7 год.

Для сівби вибираємо агрегат в складі трактора ЮМЗ-6АЛ та сівалки ССТ-12Б.

Агрегат обслуговує один механізатор і один допоміжний працівник (графа 11).

Норму виробітку за зміну (графа 13) встановлюємо за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані роботи. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 год, тому продуктивність агрегату за годину змінного часу (графа 12) визначаємо за формулою:

(2.1)

де W — продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год;

W_зм — виробіток агрегату за зміну, га/зм;

Т_зм — тривалість зміни, Т_зм = 7 год.

га/год.

Виробіток агрегату за добу (графа 14) визначаємо за формулою:

(2.2)

де W_д — виробіток агрегату за добу, га/доб;

Т_д — тривалість робочого дня, Т_д = 10 год.

га/добу.

Кількість днів роботи Д_р визначаємо виходячи з допустимої кількості календарних днів на виконання роботи Д_к (графа 5) та коефіцієнта використання календарного часу:

(2.3)

де — коефіцієнт використання календарного часу.

.

Виробіток агрегату за агротехнічний термін (графа 15) визначаємо за формулою:

(2.4)

де W_а — виробіток агрегату за агротехнічний термін, га;

Д_р — кількість робочих днів (графа 6).

га.

Витрату палива на одиницю виконаної роботи g_га (графа 16) приймаємо за нормами витрати палива. Для сівби обраним агрегатом g_га = 5,8 кг/га.

Витрату палива на весь обсяг роботи g_с (графа 17) визначаємо множенням витрати палива на одиницю виконаної роботи (графа 16) на обсяг роботи (графа 3):

. (2.5)

324,8 кг.

Число необхідних тракторів n_а (графа 18) для виконання даного обсягу робіт підраховуєтмо в залежності від числа робочих днів Д_р (графа 6), тривалості робочого дня Т_д (графа 7) і годинної продуктивності агрегату (графа 12) за формулою (з округленням до цілого більшого числа):

(2.6)

де — об'єм робіт, га (графа 3).

приймаємо n_а = 1.

Після визначення числа необхідних агрегатів уточнюємо кількість днів роботи і записують в графу 6:

. (2.7)

.

Число необхідних сільськогосподарських машин n_м (графа 19) визначається за формулою:

(2.8)

де п_ма — кількість машин в агрегаті (графа 10); п_ма = 1;

.

Кількість трактористів-машиністів m_т визначають множенням кількості агрегатів на кількість змін роботи, тобто

(2.9)

де К_з — кількість змін роботи К_з = 1.

.

Кількість допоміжних працівників m_д визначають за формулою:

. (2.10)

Кількість нормогодин Н_г роботи агрегату (графа 22) визначаємо за формулою:

. (2.11)

.

Еталонний виробіток трактора (графа 23) приймаємо з довідника. Для трактора ЮМЗ-6АЛ = 0,6.

Обсяг робіт в у. е. га _у.е.га (графа 24) визначаємо перемножуванням числа нормо годин на еталонний виробіток трактора:

. (2.12)

у. е.га.

Затрати праці на одиницю роботи З_п (графа 25) та на весь обсяг робіт З_с (графа 26) визначаємо за формулами:

. (2.13)

.

. (2.14)

.

3. Планування роботи МТП

3.1 Побудова графіка машинно-використання

Для з’ясування повної картини завантаження комплексу машин протягом періоду виробництва заданої культури на підставі розробленої технологічної карти будують графік машино використання.

Графіком машинно-використання називається діаграма, яка показує скільки тракторів певного типу повинно працювати в різний час польових робіт.

Графік будують у прямокутних декартових координатах. З технологічної карти використовуємо гр. 4 і 18. У прийнятому масштабі на вісь абсцис відкладають (1…2 мм на один день) календарні строки по місяцях, а по вісі ординат відкладають кількість тракторів (наприклад, 10 мм — 1 трактор). При цьому на графіку одержують прямокутник площа якого відображає необхідну кількість тракторів (машино-днів) необхідних для виконання виробничої операції.

Для зручності користування прямокутнику проставляємо номер (код) операції і марку трактора.

Їх загальна висота (верхня межа на графіку) визначає кількість енергетичних засобів необхідно для виконання запланованого обсягу механізованих робіт при виробництві даної культури.

Якщо на графіку максимальна потреба в енергетичних засобах виявляється більшою, ніж розрахункова і тільки на короткому проміжку календарного строку — пікове навантаження то потрібно внести корегування в технологічну карту і провести корегування графіка машино використання з таким розрахунком, щоб не було негативного впливу на кінцевий виробничий результат.

Для вирощування даної культури на площі 56 га необхідно таку кількість тракторів два Т-150К і три ЮМЗ-6АЛ.

3.2 Побудова лінійного графіка використання с-г. машин

Загальну кількість сільськогосподарських машин за марками найбільш доцільно визначати на основі побудованого лінійного графіка.

Графік будується по прямокутних координатах, де по вісі абсцис відкладають календарні строки виконання операцій, а по вісі ординат до перетину з вертикальними рисками (календарних строків) проводиться лінія, на якій відмічається кількість машин, задіяних на використані даної операції, назва і марка машини заносяться в таблицю поряд з віссю ординат.

Після цього підраховується загальна потреба машин кожної марки і проставляється у графіку «розрахункова потреба машин».

Загальну потребу машин визначають за періодом, в який найбільша кількість машин використовується. Як що строки використання машин однієї марки і тієї ж марки, які агрегатують з різними тракторами, збігаються, то потрібну кількість на цей строк визначають як одну.

3.3 Побудова лінійного графіка завантаження працівників

Графік завантаження людей будується в прямокутних координатах, де по вісі абсцис відкладається в календарні строки виконання операції, і по вісі ординат до перетину з вертикальними рисками (календарних строків) проводиться лінія, на якій відмічається кількість працівників, задіяних на виконання даної операції.

Прямокутники штрихують залежно від того, які працівники виконують операцію. Операції, що виконуються одночасно на графіку зображення прямокутниками, побудованими послідовно один над другим.

Їхня загальна висота (верхня межа на графіку) визначає кількість працівників необхідних для виконання запланованого обсягу механізованих робіт при виробництві даної культури.

Після цього підраховують загальну потребу працівників.

З графіка видно що необхідно 8 трактористів і 4 допоміжних працівників.

4. Економічна частина

4.1 Затрати на паливно-мастильні матеріали

Погектарну витрату палива (кг/га) визначають за формулою де G_р — годинна витрата палива двигуном під час роботи з навантаженням, кг/год.;

G_х — годинна витрата палива двигуном під час руху на поворотах, заїздах i переїздах, кг/год.;

G_з — годинна витрата палива двигуном на зупинках з працюючим двигуном, кг/год.;

T_х — час холостого руху агрегату протягом зміни, год.; T_х=T_пер + T_пов;

T_з — тривалість зупинок агрегату на загінці протягом зміни з працюючим двигуном, год.; T_з = T_техн + T_пз + T_ф.

Величину годинних витрат палива G_р i G_х найзручніше брати з тягової характеристики трактора, знятої в умовах, подібних до відповідної роботи.

Величину витрати палива G_з на холосту роботу двигуна не можна визначити безпосередньо із звичайної тягової характеристики, бо в цьому разі двигун переводиться на мінімальне число обертів.

Питомі затрати на основне паливо визначаються за формулою грн./га де Цп — ціна основного палива, грн./кг;

— витрата основного палива при виконанні даної технологічної операції, кг/га. Затрати на мастильні матеріали складають 12… 15% від вартості основного пального, тобто:

грн./га

4.2 Відрахування на реновацію та ремонт засобів механізації

Відрахування на реновацію тракторів, машин і зчіпок, капітальний ремонт тракторів, поточний ремонт машин розраховуються за формулами:

на реновацію:

грн./га де Бт, Бм, Б3Ч — балансова вартість відповідно трактора,

— норма відрахувань на реновацію відповідно длятрактора, машини, зчіпки, %;

— нормативне річне завантаження відповідно трактора, машини та зчіпки, год;

W_arp — продуктивність агрегату за 1 год змінного часу, га/год.

на ремонт:

грн./га а_кр-норма відрахувань на капітальний ремонт трактора, %;

а_пр-норма відрахувань на поточний ремонт і ТО трактора, %;

— норма відрахувань на поточний ремонт і ТО відповідно машини та зчіпки.

Дані про вартість основних тракторів, машин, зчіпок, їх річне завантаження, норми відрахувань на реновацію і ремонт наведені в додатках.

4.3 Витрати на оплату праці

Оплата праці працівників при виконанні технологічної операції залежить від складності роботи, кваліфікації робітника, яка оцінюється розрядом роботи. Кожному розряду відповідає тарифна ставка (оплата за годину роботи відповідної складності):

грн./га де С_зп — питомі затрати на оплату праці при виконанні технологічної операції, грн./га;

— кількість робітників г-го розряду, що обслуговують агрегат, чо л;

— тарифна ставка і-го розряду, грн./люд.-год. Складність роботи (кваліфікація працівника) в сільському господарстві оцінюється за шістьма розрядами (шостий — найвищий). Шостому розряду відповідають роботи, пов’язані з внесенням пестицидів, а також праця основних робітників на збиральних агрегатах. П’ятий розряд — найбільш складні технологічні операції (оранка, сівба). Основна частина технологічних операцій відповідає четвертому розряду, транспортні роботи — третьому. Перший та другий розряд — ручна праця допоміжних працівників.

4.4 Витрати коштів на виконання операції

Експлуатаційні затрати розраховують за формулою:

грн./га

5. Розробка операційної технологічної карти на виконання сільськогосподарської операції

1. Умови роботи

Наводимо площу та розміри поля, нахил місцевості, питомий опір ґрунту, швидкість руху агрегату

2. Агротехнічні вимоги

Наводимо агротехнічні вимоги до виконання операції і допустимі їх відхилення від номіналу.

3. Підготовка агрегату до роботи

Наводимо порядок підготовки агрегату до роботи, технологічні регулювання, вимоги до робочих органів та ін.

4. Схема агрегату

Наводимо схему агрегату в плані з позначенням його кінематичних характеристик.

5. Підготовка поля

Наводимо основні операції та послідовність підготовки поля.

6. Схема руху агрегату

Наводимо схему поля із вказуванням ширини загінки, ширини поворотної смуги та схеми руху агрегату.

7. Експлуатаційній показники

Наводимо значення змінної норми виробітку та витрати палива, кількість обслуговуючого персоналу, питомі затрати часу на виконання операції.

8. Графік робочої зміни

Наводимо числові значення та відсотковий розподіл часу зміни, а також графік робочої зміни.

9. Контроль якості

Наводимо параметри контролю якості, методику їх вимірювання, а також необхідний інструмент.

Висновки

Під час виконання курсового проекту була вивчена технологія вирощування гречки, детально розглянуті сорти, попередники та місце в сівозміні цієї культури. Також обґрунтовано технологію проведення всіх технологічних операцій по вирощуванню гречки, а також склад агрегату.

На основі вивчення технології вирощування гречки розроблено технологічну детальну карту. З метою оптимізації завантаження тракторів та сільськогосподарських машин побудовано графік їх завантаження. Розраховано економічну частину операції на посів гречки.

Розроблено операційно технологічну карту на посів гречки.

Список використаних джерел

1. Довідник з експлуатації машинно-тракторного парку / В.Ю. Ільченко, П.І. Карасьов, А.С. Лімонт та ін. — К.: Урожай, 1987. -368 с.

2. Довідник сільського інженера / В.Д. Гречкосій, О.М. Погорілець, І.І. Ревенко та ін.; За ред. В.Д. Гречкосія. — К.: Урожай, 1988. — 360 с.

3. Експлуатація машинно-тракторного парку в аграрному виробництві / В.Ю. Ільченко, П.І. Карасьов, А.С. Лімонт та ін. — К.: Урожай, 1993. — 288 с.

4. Інтенсифікація виробництва круп’яних культур / О.С. Алєксєєва, О. П. Якименко, М. Ф. Трифонова та ін.; За ред. О.С. Алєксєєвої. — К.: Урожай, 1988. — 160 с.

5. Типові норми виробітку і витрачання палива на механізовані польові роботи / Держагропром УРСР. — К.: Урожай, 1991. — 472 с.