Дослідження психологічних професійно значимих якостей особистості медичного працівника

Вступ

Психологія праці - необхідний компонент професійної культури не тільки фахівця психолога, але й іншого персоналу, що займається підготовкою робітників і фахівців. Життя нашого суспільства — це, насамперед, світ праці людей зайнятих у матеріальному і духовному виробництві, у виробництві корисних дій по обслуговуванню людини, по упорядкуванню складних соціальних процесів, різні види праці нелегко побачити й уявити собі не тільки тому, що вони сховані за закритими дверима, але і тому що, в праці кожного сучасного професіонала дуже велика частка так званих інтелектуальних компонентів, незримих складових.

Дана робота присвячена аналізові професіографічного дослідження того, яким чином якість організації особистісних особливостей і властивостей пов’язана з мотиваційним рівнем учнів у процесі їхньої професіоналізації.

Ціль дослідження полягає в наступному: проаналізувати зміну професійна значимих особистісних особливостей і рис в однорідній професійній групі в зв’язку з ростом рівня професіоналізації її учасників.

Гіпотеза дослідження: імовірно, з ростом рівня професіоналізації учня відбувається поліпшення якості організації професійно значимих психологічних рис і особливостей його особистості.

Задачі дослідження:

— використовуючи адекватні методики, виявити особливості психологічних профілів на підставі базової (ПІДРУЧНИК) професіограмимедичної сестри в групах медсестер, що одержують навчання як медсестри-лаборанти і медсестри-фельдшери;

— провести порівняльний аналіз специфіки отриманих усереднених профілів особистості в досліджуваних вибірках.

Методи дослідження — 16 факторний особистісний опитувальник Кеттелла для жінок 18−35 років. (комп'ютеризований варіант методики «17-ЛФ», див. Додаток 1)

Контингент обстежених являв собою 2 групи учнів жіночої статі Медичного училища № 1 м. Харкова, чисельністю по 10 чоловік кожна, вік обстежуваних — 17−19 років. I група проходить 2-річне навчання по програмі підготовки медсестер-лаборантів, II — 3-річне по програмі підготовки фельдшерів.

Порівняння отриманих усереднених профілів проведено за допомогою використання аналізу показників рангової кореляції для виявлення характеру спрямованості змін (статистично значимих тенденцій). Крім цього проведений комп’ютерізований кластерний аналіз близькості типових профілів програми «17-ЛФ» профілям, отриманим у результаті статистичної обробки первинних даних експериментально обстеженого контингенту.

1. Професійна придатність: поняття, способи формування і діагностики

1.1 Поняття професійної придатності

Для того щоб зрозуміти, у чому полягає справжня робота людини, потрібно підійти до цього питання з погляду психолога. Тобто, задача психолога розглянути які якості індивіда, навички, уміння й інтелектуальні здібності потрібні в тій або іншій професії. І відповідно допомогти зорієнтуватися у світі професій підростаючому поколінню виходячи з їхніх індивідуальних якостей. Власне це і є задачами профорієнтації.

Здібності і професійна придатність.

Якщо вимоги, які пред’являє професія до працюючого, збігаються з його особистими якостями і можливостями, то говорять про професійну придатність. Іншими словами, профпридатність — це гармонія людини і його справи.

Придатність до професії характеризують такі показники, як успішність оволодіння і задоволеність людини своєю працею.

В основі першого показника лежать насамперед здібності індивідуума. Під цим розуміють такі індивідуально — психологічні особливості людини, що допомагають йому набути успіху в якій-небудь діяльності, але не зводяться до знань, звичкам, навичкам. Наявністю здібностей часто пояснюють легкість і швидкість придбання цих знань і умінь. Здібності людини не є уродженими. Дитина народжується не з готовими здібностями, а з задатками, тобто з визначеними фізіологічними особливостями будівлі мозку, органів почуттів і руху.

Про непридатність людини до визначеного виду діяльності можна говорити в тому випадку, якщо в нього маються відхилення в стані здоров’я, що будуть збільшуватися в процесі цієї діяльності або заважати її виконанню.

Професійна придатність — якість що формується і багато в чому знаходиться в руках самої людини. Мінливість профпридатності обумовлюється мінливістю не тільки якостей людини, але і самою діяльністю, науково-технічним прогресом. Наприклад, змінюються знаряддя праці (від рахунок до комп’ютера), відповідно змінюються і вимоги професії до людини.

При аналізі професійної придатності окремо узятої людини до конкретної професії треба пам’ятати, що професійно коштовні якості не поруч покладені, а утворять щось коштовне, систему.

Е.А. Климов виділяє п’ять основних складових даних систем:

Цивільні якості - моральні погляди людини як члена суспільства

Ставлення до праці, професії, інтереси та здібності

Дієздатність загальна не лише фізична, але і розумова. Включаючи інтелектуальні здібності, гнучкість психіки, самоконтроль, ініціативність. А також фізичні - стан здоров’я, сила, витривалість і т.д.

Поодинокі, часні, спеціальні здібності. Це такі особистісні якості, що важливі для даної роботи, професії.

Зі сказаного ясно, що у людини не може бути цілком готової профпридатності до того як він включився в професійну підготовку і відповідну трудову діяльність.

На думку того ж Е. А. Климова існують різні ступені профпридатності. Він виділяє чотири таких ступені:

Непридатність (до даної професії). Вона може бути тимчасовою або практично нездоланною. Про непридатність варто говорити, коли відхилення в стані здоров’я не сумісні з даною професією. А також протипоказання можуть бути і педагогічними.

Придатність (до тієї чи іншої професії або групи таких). Цей ступінь характеризується тим, що немає протипоказань. Тобто, є реальний шанс, що людина буде гарним фахівцем у цій сфері.

Відповідність (окремої людини даній сфери діяльності). Характеризується не лише відсутністю протипоказань, але і наявністю особистих якостей які придатні для вибору даної професії чи групі професій.

Покликання (окремої (даної) людини даній сфері діяльності). Цей ступінь профпридатності характеризується тим, що у всіх основних елементах її структури є явні ознаки відповідності людини вимогам діяльності. Мова йде про ознаки, якими людина виділяється серед рівних собі по навчанню і розвитку.

Таким чином, очевидно, що абсолютної профпридатності бути не може тому, що всі люди різні, і начебто б ті самі якості мають різні відтінки, будучи властиві різним людям, і професій теж безліч. Завдання профорієнтації допомогти йому хоча б тим, що назвати якості, що людині будуть потрібні для даної професії, визначити, які якості у нього вже є, а які йому доведеться розвити.

З методологічної точки зору професійна придатність (далі - П.п.) є вирогідна характеристика, що відбиває можливості людини в оволодінні якою-небудь професією й успішною роботою в обраному виді професійної діяльності. У профвідборі П.п. може оцінюватися за декількома критеріями: за медичними показниками, у т.ч. показниками фізичної придатності; за даними освітнього цензу (необхідний мінімум загальноосвітньої підготовки) або конкурсним іспитам з використанням психологічного тестування (оцінка рівня інтелектуального розвитку); з урахуванням досягнутого рівня професійної адаптації та ін.

1.2 Способи діагностики і формування професійної придатності

Прийнято розрізняти два основних експериментальних підходи до вивчення професійних здібностей — аналітичний, котрий містить у собі методичні прийоми дослідження окремих психологічних функцій, процесів, властивостей особистості, і синтетичний, до якого відносяться методичні прийоми, засновані на імітації або моделюванні окремих трудових дій, їхніх сукупностей або всієї діяльності в цілому.

При застосуванні першого підходу виходять з того, що будь-який робочий процес можна розглядати як послідовність визначених дій, рівень виконання яких залежить від ряду психологічних якостей людини, що мають для кожної дії, а також для тієї самої дії, але в різних видах діяльності, різну значимість і вагу. Визначивши можливості людини у відношенні цих якостей, можна установити і придатність його не тільки для даної конкретної спеціальності, але і для всіх спеціальностей, діяльність у які вимагає такого ж сполучення цих якостей.

Необхідно також відзначити, що використання синтетичних методик для прогнозування здібностей людини до діяльності у визначеній робочій ситуації навряд чи дає підставу для пророкування рівня його функціонування у випадку, якщо структура системи буде частково або цілком відрізнятися від структури застосовуваних для добору технічних засобів.

До методичних прийомів, що рекомендується для використання в процедурі психологічного добору, пред’являється ряд вимог, головними з яких є наступні:

а) Валідність (англ. valid — дійсний, придатний, що має силу) — комплексна характеристика методики (тесту), що включає зведення про області досліджуваних явищ і репрезентативності діагностичної процедури стосовно них.

У найбільше простому і загальному формулюванні валідність тесту — це «…поняття, що вказує нам, що тест вимірює і наскільки добре він це робить». У стандартних вимогах до педагогічних і психологічних тестів валідність визначається як комплекс зведень про те, щодо яких груп психологічних властивостей особистості можуть бути зроблені висновки, а також про ступінь їх обґрунтованості на підставі конкретних тестових оцінок або інших форм оцінювання.

б) Надійність методики — це міра стабільності (сталості, стійкості) результатів, отриманих за допомогою конкретної методики при повторних дослідженнях того самого випробуваного.

в) Диференційованість методик. Ця вимога означає, що кожна методика повинна бути спрямована на оцінку визначеної функції або сукупності функцій. Необхідно, щоб кореляції між результатами обраної методики й інших методик, спрямованих на оцінку свідомо інших функцій, була найменшою. Для визначення диференційованості методик необхідно зробити обчислення кореляційної матриці (визначити величину интеркореляції методик попарно).

Для забезпечення досить високої прогностичної цінності і надійності методик при їхній розробці і підборі, а також при практичному використанні в процедурі добору, необхідно керуватися поруч принципових положень, головними з яких є наступні.

Принцип наукової обґрунтованості. Методики повинні дозволяти досліджувати й оцінювати саме ті якості особистості, що є професійно важливими для того або іншого виду діяльності і виявлені в результаті її психофізіологічного аналізу. Повинно бути ясно, яка якість піддається вивченню і чому саме її варто оцінювати.

Принцип об'єктивності. Реалізація даного принципу передбачає необхідність створення і підтримки в період обстеження стандартності: обстановки і методик обстеження, інструкції, організаційних форм експерименту, форми реєстрації, аналізу й інтерпретації результатів дослідження. Недостатня стандартизація умов проведення дослідження приводить до зниження надійності методик, а, отже, і їхньої цінності.

Принцип практичності. Методики повинні бути такими, щоб їхнє використання не вимагало якої-небудь спеціальної, тривалої підготовки випробуваних. Бажано, щоб вони були економічними з погляду вартості апаратури, проведення дослідження й обробки його результатів, а також економічними у відношенні часу, відведеного на проведення дослідження. Методики повинні бути простими і, по можливості, повинні забезпечувати масове обстеження при участі обмеженої кількості обслуговуючого персоналу.

Таким чином, щодо поняття професійної придатності можуть бути зроблені наступні висновки:

1) П.п. являє собою сукупність психологічних і психофізичних особливостей людини, необхідного і достатніх для досягнення ним при наявності спеціальних знань, умінь і навичок суспільно прийнятної ефективності праці; у поняття П.п. входить також задоволення, пережите людиною в процесі самої праці і при оцінці його результатів.

2) П.п. не уроджена якість: вона формується в самій трудовій діяльності людини. У ході тривалої професійної праці, що протікає у визначених соціально-економічних умовах, формуються не тільки окремі функціональні системи і психічні процеси людини (професійне сприйняття, пам’ять, мислення й ін.), але і його особистість; складається соціально-професійний тип особистості з визначеними ціннісними орієнтаціями, характером, особливостями між групового і внутрішньо групового спілкування і т.п. Часто професія накладає свій відбиток на зовнішній вигляд людини. Час, необхідний для формування П.п., залежить за інших рівних умов від природних даних людини, його професійної мотивації і відповідної професійної підготовки (знань, умінь, навичок). У різних професіях і при різних рівнях майстерності кожен з цих факторів має різну питому вагу в загальній картині П.п. людини. Це означає, що формування П.п. — завжди індивідуальний процес, при організації якого можна створити умови для досягнення особами, що вступають на трудовий шлях, більш-менш різного рівня професійної підготовки і позитивної професійної мотивації. Цього не можна сказати щодо природних даних людини. Зважаючи на те, що протягом багатьох тисячоріч чоловік як біологічна істота залишається практично незмінним, хоча світ професій постійно міняється, можна думати, що природні передумови його трудової діяльності досить універсальні, професійно нейтральні і пластичні, що дозволяє йому опановувати досить широким колом професій.

3) При вивченні П.п. необхідно виходити з психологічних, психофізіологічних, власне медичних, антропологічних і ін. критеріїв. Для встановлення досягнутого в кожен даний момент рівня сформованості П.п. використовується різноманітний арсенал методичних засобів: тести, що діагностують ступінь оволодіння професійними знаннями і навичками (тести досягнень), тести, що діагностують рівень розвитку професійно важливих психофізіологічних і психічних функцій, методики вивчення мотивації, ціннісних орієнтації й ін.

2. Професія медичного працівника; медична сестра

У даній роботі нами переслідується мета професіографічного аналізу того, яким чином відбувається формування П.п. медичного працівника середньої ланки (медичної сестри).

2.1 Загальні вимоги

Необхідно відзначити, що з погляду психології праці дана професія відноситься до категорії професій гностико-оперативного типу «людина-людина», спрямованої переважно на обслуговування (рідше зустрічається опис даного типу професійної діяльності як «професії, що допомагає,»).

Основні вимоги до даної професії такі:

Медичну сестру з середньою загальною освітою готують для роботи у міських і сільських медичних установах як спеціаліста з догляду за хворими, виконання медичних процедур і керівництва роботою палатних молодших медичних сестер (санітарок).

Після закінчення середнього медичного закладу медсестра повинна знати основні симптоми різних захворювань людини, прийоми і правила загального і диференційованого догляду за хворим, його лікування: показання і протипоказання до застосування і дозування лікарських препаратів; методи диспансерного обслуговування населення, санітарно-освітньої роботи серед хворих і населення та навчання їх правил індивідуальної профілактики; туберкулінодіагностику, методи проведення профілактичних щеплень тощо.

Медсестра широкого профілю повинна вміти робити підшкірні, внутрішньом'язові і внутрішньовенні ін'єкції, зондувати і промивати шлунок, вимірювати артеріальний тиск, накладати кровоспинні джгути, проводити штучне дихання, подавати першу допомогу при травмах, отруєннях, обмороженнях, опіках і т.ін., брати функціональні проби, робити катетеризацію сечового міхура м’яким гумовим катетером, промивати сечовий міхур, накладати бинтові, косиночні, шинні та інші пов’язки, готувати матеріал для накладання гіпсових пов’язок, вести в разі необхідності інгаляційний наркоз (під наглядом лікаря), перевіряти підготовку хворого до наркозу, операції тощо.

Завдяки широкому діапазону знань і вмінь, набутих у процесі навчання в медучилищі, його випускники можуть виконувати широке коло обов’язків та успішно працювати як палатні медичні сестри в стаціонарних лікувальних закладах, медсестри швидкої допомоги, дільничні сестри поліклініки, цехові медичні сестри у медико-санітарних частинах заводів та фабрик, медичні сестри диспансера тощо.

Палатна медична сестра підпорядковується старшій медсестрі та палатному лікарю, їй підпорядковуються санітарки.

Палатна медична сестра виконує призначення лікаря та самостійно деякі процедури (ін'єкції, банки, гірчичники, клізми і т.ін.), для складних процедур готує інструменти та хворого, допомагає лікарю під час їх виконання.

До обов’язків палатної сестри входять догляд за хворими, перевірка якості їжі, спостереження за санітарним станом палати, виконанням режиму хворого, режиму відвідувань хворих тощо. Обов’язком палатної сестри є також спостереження за хворими, їх настроями, за ходом розвитку хвороби, дією ліків, доповіді лікарю про результати цих спостережень. Спостереження за хворими необхідні також для своєчасного подання хворому першої допомоги.

Обов’язки дільничної сестри поліклініки відрізняються рядом особливостей, обумовлених характером поліклінічної роботи. Від лікаря на прийомі вимагається швидкість орієнтації, чіткість і організованість, оскільки він повинен прийняти 4−5 чоловік на годину, визначити характер їх захворювань, призначити лікування чи обстеження, провести бесіду відносно рекомендованого режиму, відповісти на запитання хворих, порадитися з фахівцями, вирішити питання про працездатність хворих і записати всі ці відомості в амбулаторні карти. Дільнична медсестра активно допомагає лікарю на прийомі, вивільняючи його від нескладних обов’язків, щоб він міг зосередити свою увагу на хворому, їй необхідно організовувати і регулювати прийом хворих, забезпечувати роботу лікаря необхідним матеріалом, писати рецепти, направлення на обстеження робити виписки з амбулаторних карт тощо.

Як унаочнює психологічний профіль, у медсестри-початківця професійно важливі якості перебувають у зонах дуже високого, рідшесереднього рівня розвитку

Для ефективного виконання професійних функцій медсестра, крім поглиблених спеціальних знань, повинна володіти рядом спеціальних психологічних якостей. Високі вимоги ставляться насамперед до моральних якостей її особистості. Медсестра несе моральну відповідальність перед хворим та його близькими. Усвідомлення свого великого людського обов’язку перед людиною, яка страждає від хвороби, формує такі якості, як уважність, чуйність, приязність, терплячість та співчуття. Діяльність медсестри вимагає від неї володіння комунікативними якостями, які забезпечують ефективну взаємодію з хворими.

Висока відповідальність за найцінніше — здоров’я людини сприяє формуванню чесності, правдивості, дисциплінованості, ретельності, обумовлює розвиток акуратності, самоконтролю дій (при роздаванні медикаментів, виконанні процедур, виписуванні рецептів тощо).

Професія медсестри передбачає високий рівень розвитку зорових, слухових і тактильних відчуттів. Останні важливі при визначенні температури, знаходженні вени та т.ін. На базі цих відчуттів значною мірою формується спостережливість, необхідна для успішної роботи.

Професія ставить високі вимоги не тільки до психосенсорної, а й до інтелектуальної сфери діяльності медсестри. Особливого значення набуває концентрація уваги, потрібна їй і під час спостереження за хворими, і в процесі здійснення маніпуляцій, і в ході роздавання медикаментів, оформлення рецептів. Важливу роль у діяльності медсестри відіграє також переключення уваги, що допомагає їй успішно діяти в умовах частої зміни об'єктів, операцій з ними. При спостереженні за тяжко хворими медсестрі необхідно мати добре розвинений розподіл уваги.

Різнопланова діяльність медсестри вимагає активного мислення під час розв’язання різноманітних завдань. Часто вона працює в екстремальних умовах, коли потрібно швидко прийняти оптимальне рішення й адекватно діяти відповідно до конкретної ситуації. Тут потрібні кмітливість, винахідливість, самовладання, хороша оперативна пам’ять.

Робота медсестри ставить також високі вимоги до сенсомо-торики. Її рухи повинні бути точними, швидкими, спритними (у процесі здійснення ін'єкцій та інших маніпуляцій).

Психологічними протипоказаннями для оволодіння даною професією є прагнення до збереження власного спокою, байдужість, неуважність, безвідповідальність, а також низький рівень сформованої інших професійно вагомих якостей, названих в описаній вище психограмі медсестри.

Нагадаємо, що вимоги, які ставить професія медсестри до психічних якостей спеціаліста, є професійно важливими и для інших медичних спеціальностей середньої ланки: фельдшера, фармацевта, лаборанта.

2.2 Розвиток професійної придатності медичного працівника: сфери і критерії

Единбурзька Декларація Всесвітньої Федерації по Медичній Освіті (1988) установила, що кожен пацієнт повинний мати можливість зустріти в особі медичного працівника людини, підготовленого як уважного слухача, ретельного спостерігача, ефективного клініциста, а також людини, що володіє високою сприйнятливістю в сфері спілкування.

Реалізація програми формування психологічної компетентності медичного працівника є однієї з найактуальніших психологічних і соціальних проблем сучасності, детермінованої переходом вітчизняної охорони здоров’я до системи, центрованої на людині й етичній доктрині, що припускає реалізацію, «інформованої згоди». Саме тому проблеми продуктивності медичного спілкування, досягнення психологічного ефекту лікування, а звідси і підготовки медпрцівника середнього і вищого рівня до терапевтичного співробітництва з пацієнтом стають першочерговими в медичному утворенні.

Професійна діяльність мед. персоналу має ряд визначених особливостей, що пред’являють високі вимоги до комунікативної компетентності майбутнього фахівця. А саме:

— по-перше, це діяльність у сфері спілкування, у сфері"людина — людина" і важливою стороною успішної діяльності лікаря є не тільки високий рівень його спеціальної медичної підготовки, загальнолюдської культури, але і соціально-психологічні аспекти його особистісного потенціалу [3]; професійний придатність медичний працівник

— по-друге, це висока частота міжособистісних контактів при спілкуванні з хворими і їхніми родичами [17];

— по-третє, будучи необхідною умовою ефективної діяльності, комунікативна компетентність визначає успішність професійної адаптації молодого фахівця на початковому етапі самостійної праці;

У найбільш загальному виді комунікативну компетентність лікаря можна охарактеризувати як визначений рівень сформованості міжособистісного і професійного досвіду взаємодії з оточуючими, котрий потрібно індивідові, щоб у рамках своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в професійній сфері і суспільстві.

Комунікативна компетентність визначається психологами як розвивається і значною мірою усвідомлюваний досвід спілкування між людьми (міжособистісний досвід), що формується й актуалізується в умовах безпосередньої людської взаємодії. Комунікативна компетентність медичного працівника, що корелює з психологічним ефектом лікування, виявляється:

— у позитивній спрямованості інтеракцій і відсутності реакцій ігнорування;

— у високому рівні емпатії і самооцінки;

— у відношенні до іншого людині як цінності, як до активного співучасника взаємодії.

Крім комунікативної компетентності успішний медичний працівник повинний володіти поруч мотиваційних устремлінь, що забезпечують його якісну професіоналізацію.

Початком активного професійного розвитку є прийняття особистістю професіоналізації як життєвої задачі, її індивідуально-значеннєве «вбудовування» у загальний життєвий план. Зміст цього процесу досить детально розкрите В. Д. Шадриковым (1985) на прикладі прийняття професії. Він пише: «Первісним етапом освоєння діяльності є її прийняття… Рішення цього питання буде визначатися тим, наскільки уявлення людини про професії будуть відповідати його потребам. Людина, вибираючи професію, немов би „проектує“ свою мотиваційну структуру на структуру факторів, зв’язаних із професійною діяльністю, через які можливе задоволення потреб. Чим багатіші потреби людини, тим більше високі вимоги він пред’являє до діяльності, але одночасно він може отримати і велике задоволення від праці».

Значення обираної професії і професіоналізації в цілому визначається суб'єктивною оцінкою тієї ролі, що вони покликані зіграти в індивідуальному житті особистості, інакше кажучи, професійний вибір є предметна сторона спрямованості особистості, що дає відповідь на питання лаконічно і ємко сформульований С. Л. Рубинштейном (1999), — чого людина хоче.

Професійний розвиток особистості - це формування у людини можливості (насамперед здібностей) і мотивів, що оптимально відповідають вимогам діяльності, її цілям, змістові й умовам реалізації. Розвиток особистості, відзначає Е. А. Климов, відбувається в нормально напруженій діяльності «за рахунок ініціативи, активності, мотивів суб'єкта цієї діяльності». Багато авторів відзначають, що професійний розвиток може починатися тільки в тому випадку, якщо професійні (учбово-професійні) вимоги будуть вище актуальних можливостей суб'єкта, а його мотиваційна сфера буде не збіднюватися, а збагачуватися.

Суб'єктивний підхід, що розглядає працю як функціональну психічну систему, центральною ланкою якої є особистість, дозволяє говорити про професійну мотивацію як елементі професійної самосвідомості суб'єкта праці. Такий підхід дає можливість аналізувати групу психічних регуляторів праці, що Е. А. Климов (1988) визначає як «образ суб'єкт-об'єктних і суб'єкт-суб'єктних відносин». Мотивація до професійної діяльності медичного працівника, лікаря структурується складним, динамічним співвідношенням спонукань різних рівнів, при цьому у свідомості індивіда формується такий «образ суб'єкта» діяльності, що бажана, але якого ще немає в наявності. Прагнення максимальне ідентифікуватися з цим образом, за умови удосконалювання власної індивідуальності, свого професійного стилю, направляє активність особистості професіонала, що розвивається. Системно-професіографічний аналіз діяльності медичного працівника дозволяє виділити на морфологічному і функціональному рівнях психологічної структури суб'єкта праці мотиваційний компонент, що являє собою складну, багаторівневу, систему, що розвивається ієрархічних відносин особистості: від «інтересу до медицини взагалі» до потреб, об'єднаним загальним вектором — «бути професіоналом»; від потреб до мотивів розвитку, від мотивів до складної і багатофакторної мотиваційної сфери, що разом з операціональною сферою є сутнісною характеристикою професіоналізму медичного працівника.

Треба зазначити, що в літературі професіоналізм як психологічна категорія не має однозначного визначення, але найчастіше розглядається як інтегральна характеристика особистості, що включає системне сполучення нормативних психічних якостей, обумовлених вимогами конкретної професії, інтеріоризованих особистістю і що стали невід'ємним компонентом її психологічної цілісності, що розвивається.

Виділяють п’ять рівнів професіоналізму: допрофесіоналізм, професіоналізм, суперпрофесіоналізм, псевдопрофесіоналізм, післяпрофесіоналізм, — і відзначається, що кожен рівень висуває неоднакові вимоги до психологічних якостей людини, зокрема до мотивації професійної діяльності. До психологічних особливостей мотивів медичної діяльності, що формують професійну мотивацію особистості медпрацівника в цілому, повною мірою відноситься методологічна теза А. В. Брушлинського (1985) про процесуальність психічного. Мотиви діяльності, відзначав він, не є споконвічно цілком сформованими, «вони теж формуються по ходу психічного як процесу… Усі компоненти колишньої схеми розчленовування діяльності: дії, операції, мотиви і т.д. — виступають у новому, „більш психологічному“ якості, коли вони починають вивчатися в їхній процесуальності (тобто з позицій теорії психічного як процесу)».

3. Порівняльне дослідження психологічних професійне значимих якостей особистості медсестри-фельдшера і медсестрилаборанта

3.1 Експериментальне дослідження

Методи дослідження

У зв’язку з гіпотезою і задачами дослідження нами для проведення експериментального вивчення професійно значимих особистісних особливостей і чорт випробуваних був обраний комп’ютерізований варіант методики 16-факторний опитувальник Кеттелла (стимульный матеріал форми А. див. у Додатку №???) «17-ЛФ» (див. Додаток 2) як найбільше що повно відповідає вимогам експериментального дослідження в психології праці, викладеним на стор.5−7 даної роботи.

Крім цього на підставі аналізу психологічного профілю медичної сестри і досліджень, проведених у Науково-дослідній Лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВДУ (1999) була установлена відповідність ряду психологічних якостей, зазначених як необхідні для здійснення даної успішної професійної діяльності [19], описуваним такими показниками шкал факторного опитувальника Кеттелла.:

1) Комунікативність, дружелюбність — у відповідності факторові А (аффектотимія-шизотимія);

2) Оперативне мислення, оперативна пам’ять — у відповідності факторові В (інтелект);

3) Емоційна стійкість — у відповідності факторові С (емоційна стійкість);

4) Дисциплінованість, старанність, обережність і акуратність у відповідності факторові G (обов'язковість);

5) Чутливість, сприйнятливість — у відповідності факторові I (сентиментальність, чутливість);

6) Стійкість у складній ситуації - у відповідності факторові О (впевненість у собі);

7) Чесність, правдивість — у відповідності факторові N (прямолінійність-дипломатичність);

8) Самоконтроль діяльності - у відповідності факторові Q3 (самоконтроль), — були встановлені мінімальні діагностичні величини, що характеризують професійну придатність з погляду зазначених показників (за аналогією з МДЧ — мінімального діагностичного числа, — показника, використовуваного при аналізі Патохарактерологічного діагностичного опитувальника А.Е. Лічко). Величина отриманих значень така:

А=7; В=7; С=8; G=8; I=3; N=8; O=2; Q3=8

Хід і результати дослідження:

Контингент обстежених являв собою 2 групи учнів жіночої статі Медичного училища № 1 м. Харкова, чисельністю по 10 чоловік кожна, вік обстежуваних — 17−19 років. I група проходить 2-річне навчання по програмі підготовки медсестер-лаборантів, II — 3-річне по програмі підготовки фельдшерів. Обидві групи проходять 2 рік свого навчання на момент обстеження (квітень 2005р.)

Обраний нами для обстеження контингент задовольняє його цілям (і завданням) по наступних причинах:

— актуально учні медучилища знаходяться в процесі професійного становлення й оволодіння загальними і спеціальними професійними навичками;

— у молоді 16−19 років продовжується активне становлення цінностно-орієнтаційної і мотиваційної сфер особистості, а відповідно становлення професіоналізації проходить стадію активного розвитку (досліджувані професійно значущі риси характеризуються динамічністю);

— обрані групи мають споконвічне розходження у відношенні тенденції до формування професіонально-значущих рис, оскільки рівень, якість і вимоги до підготовки медсестер фельдшерів заздалегідь вище, тому що одне з можливих місць роботи випускників з даною спеціальністю — служба МШД нарівні з лікарями-фельдшерами.

Обстеження проводилося однократно шляхом заповнення випробуваними бланкового варіанта методики «17-ЛФ» (див. Додаток 2)

3.2 Аналіз отриманих результатів

Обробка отриманих результатів проводилася з використанням компьютерізованої форми «17-ЛФ», а також — аналізу коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (для порівняння статистично близьких профілів з метою виявлення тенденцій до розходження останніх по визначених шкалах).

У ході комп’ютерної обробки були отримані наступні дані:

1) індивідуальний профіль по кожному випробуваному;

2) 2 типових профілі - кожної групи обстежених (усереднені величини) (Додаток 4);

3) кластерний аналіз загальних профілів і отриманих типових профілів;

4) порівняльний аналіз кластерів «медсестри-лаборантимедсестри-фельдшери» (дані обстеженого контингенту) і кластерів типового профілю «лікарімедсестри.».(Додаток 6).

Очевидне розходження стеновых оцінок по диагностически значимих шкалах між I і II групами (Додаток 5).

За результатами статистичного аналізу подоби профілів (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, [16]) виявлена позитивна кореляція профілів даних груп з тенденцією до розходжень на рівні р<0,05 за критерієм Манна-Уітні для вибірок малого розміру. Розрахунки проведені за допомогою програмного статистичного комплексу «Stadia». Отримані дані говорять на користь поставленої нами гіпотези про те, що з ростом рівня професіоналізації відзначається поліпшення якості організації індивідуально-особистісних, а в даному випадку — і діагностично значимих для даної професії, — психологічних особливостей і якостей особистості.

За результатами статистичного аналізу величина коефіцієнта кореляції між повними типовими профілями обстежених груп (перевірено за допомогою програмного статистичного коплексу «Stadia») вірогідно вказує на їхню однорідність (р< 0,05), що підтверджується і даними аналізу загального порівняння типових профілів обстежених і «базових» груп — «лікарі» і «медсестри» компьютерізованого опитувальника «17-ЛФ». Величини кореляційних зв’язків свідчать на користь того, що обстежені випробувані складають однорідну вибірку, що вказує на статистично значиму професійну придатність студенток медучилища, що приймали участь в експерименті.

Усереднені величини типових профілів кластерів «медсестри-лаборантимедсестри-фельдшери» (дані обстеженого контингенту) і кластерів типового профілю «лікарімедсестри.» (Додаток 6)

Вважаємо за необхідне відзначити одне з якісних розходжень, виявлене на підставі статистичного аналізу розходжень експериментальних і «базових» груп: що критерій шкали С (емоційна стійкість), значимо вище в учнів, при тім що значення критерію шкали О (впевненість у собі) у них нижче, ніж у практикуючих фахівців. У цьому випадку, на наш погляд, отримані результати мають потребу в аналізі з погляду вікових критеріїв формування і зміни особистісних способів реагування, ситуативної й особистісної тривожності, що може бути продовженням початого нами дослідження, але переважно з погляду впливу і зміни індивідуально-особистісного компонента в процесі формуванні професійної придатності людини.

У цілому поставлені нами гіпотези за результатами експериментального обстеження підтверджені: з ростом рівня професіоналізації учня відбувається поліпшення якості організації професійно значимих психологічних рис і особливостей його особистості.

Висновки

У ході виконання роботи нами були проаналізовані поняття професійної придатності і характер її розвитку у виді професіоналізації особистості; розглянуті критерії і підходи до психологічної діагностики професійної придатності і сформоване представлення про професіографічне дослідження професії медичної сестри.

У ході аналізу даного матеріалу нами була поставлена гіпотеза про те, що з ростом рівня професіоналізації учня відбувається поліпшення якості організації професійно значимих психологічних рис і особливостей його особистості, і виділені завдання дослідження.

Експериментальна частина роботи підтвердила гіпотетичні припущення і дозволила зробити наступні висновки:

1) У досліджуваних однорідних групах учнів медичного училища, що одержують різну спеціальність (медсестри-лаборанти і медсестри-фельдшери), статистично вірогідно підтверджена тенденція до поліпшення якості організації професійно значимих психологічних рис і особливостей особистості.

2) Виявлено статистичну однорідність експериментальної (обстежених медсестер) і емпіричної вибірок («базові» типові профілі «17-ЛФ» «лікарі» і «медсестри»), що говорить про загальний професійний континуум даної вибірки.

3) Виявлене на підставі статистичного аналізу розходження в експериментальній і «базових» групах про те: що критерій шкали С (емоційна стійкість), значимо вище в учнів, при тім що значення критерію шкали О (впевненість у собі) у даному випадку нижче, ніж у практикуючих фахівців дозволяє сформувати припущення про зв’язок вікових критеріїв формування і зміни особистісних способів реагування, ситуативної й особистісної тривожності, з особливостями професіоналізації, що може послужити, у свою чергу, продовженням початого нами дослідження, але переважно з погляду впливу і зміни індивідуально-особистісного компонента в процесі формуванні професійної придатності людини.

До дійсного моменту залишаються актуальними питання, зв’язані з успішним оволодінням визначеною професією, питання професійної придатності і як можна більш раннього й адекватного визначення можливостей даної людини до виконання обов’язків і задач, зв’язаних з даною професією. У даній роботі проаналізований матеріал, зв’язаний з аналізом особливостей професійної придатності і процесу професіоналізації медичного працівника. Поставлено мету розглянути зміну професійно значимих особистісних особливостей і чорт в однорідній професійній групі в зв’язку з ростом рівня професіоналізації її учасників, висунуті гіпотеза і визначені експериментальні задачі.