До питання про юридичну природу матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації

терористичний злочин відповідальність кримінальний.

До питання про юридичну природу матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації

А.О. Данилевський Правильне визначення юридичної природи злочину має не тільки теоретичне, але і практичне значення, є важливою умовою реалізації принципу законності кримінального права. У вітчизняній науці кримінального права на сьогоднішній день недостатньо вивчений такий склад злочину як матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. З кримінальноправових і кримінологічних позицій вивченню тероризму та терористичних злочинів присвятили свої роботи П. В. Агапов, В. Ф. Антипенко, В. О. Глушков, С. У Дикаєв, А.І. Долгова, С. О. Допилка, В.П. Ємельянов, М.П. Кірєєв, В.С. Комісаров, В.А. Ліпкан, А.В. Лунєєв, В. В. Мальцев, Г. М. Міньковський, С. М. Мохончук, В.Є. Петрищев, М.В. Семикін, В.В. Устінов, В. П. Шишов та інші вітчизняні й зарубіжні автори. Проте у їх дослідженнях відсутній аналіз юридичної природи злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2583 КК України, а саме матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Розгляду даного питання і присвячена дана стаття.

По-перше, необхідно визначитись, з якими інститутами кримінального права даний склад злочину має спільні риси. Аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину, що розглядається, дозволяє зробити висновок, що вони найбільш торкаються наступних інститутів: а) співучасть у злочині;

б) причетність до злочину; в) вторинна злочинність.

На те, що матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації не є самостійним злочином вказує той факт, що даний склад злочину відсутній без наявності предикатного злочину — створення терористичної групи чи терористичної організації. Останній злочин може бути припинений на стадії готування або замаху, але обов’язково повинен розпочатись до сприяння, адже якщо терористичне угруповання не створювалось, то нема і чому сприяти.

Аналіз об'єктивної сторони складу злочину, що розглядається, показує, що вона може бути виражена в двох формах: матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації;матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

(Для спрощення викладення матеріалу далі ці форми будуть сформульовані наступним чином: сприяння створенню терористичного угруповання; сприяння діяльності терористичного угруповання).

По-друге необхідно виділити ознаки співучасті, причетності та вторинної злочинності та порівняти їх з обома формами об'єктивної сторони складу злочину, що розглядається.

Що стосується інститутів співучасті у злочині та причетності, то їх вивченню присвячена значна кількість ґрунтовних досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених-криміналістів Вивченню інституту співучасті у злочині присвятили свої роботи Ф. Г. Бурчак, П.І. Грішаєв, А. П. Козлов, Г. В. Новицький, П. Ф. Тельнов та інші, а інституту причетності до злочину Г.І. Баймурзін, І.О. Бушуєв, П. К., поняття ж вторинної злочинності, яке ґрунтується на теорії причетності до злочину, у вітчизняній науковій літературі зустрічається не часто. Тому вважаємо необхідним у даній статті розкрити його зміст.

Так, М.М. Лапунін пропонує наступне визначення. Вторинний злочин — це передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу самостійне умисне діяння, що не є співучастю, суспільна небезпека та кримінальна караність якого залежать від наявності вчиненого до цього тією ж чи іншою особою основного кримінально караного діяння, в зв’язку з яким воно і вчинюється. До таких злочинів він відносить легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом, приховування злочинів [3, 35].

Згідно зі ст. 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Для відмежування співучасті від причетності та вторинної злочинності вирішальне значення має момент наявності або відсутності причинного та винного зв’язку між діянням особи та злочином. Так, у випадку, коли приховування обіцяне заздалегідь, воно стає пособництвом у злочині, оскільки знаходиться у причинному та винному зв’язку з приховуваним злочином. За наявності заздалегідь не обіцяного приховування дії приховувача об'єктивно не створюють умов для вчинення основного злочину, не знаходяться з ним у безпосередньому зв’язку, не є необхідною умовою настання конкретного злочинного результату. Суб'єктивно умисел приховувача також не спрямований на сприяння вчиненню основного злочину, а лише на приховування злочинця чи слідів злочину [5, 27].

Таким чином, для наявності співучасті необхідно, щоб дії винного знаходились у причинному та винному зв’язку з основним злочином. Співучасть можлива як до, так і після початку вчинення злочину, але, як правило, до його закінчення. Таким умовам відповідає перша форма об'єктивної сторони складу злочину, що розглядається, — сприяння створенню терористичного угруповання. Оскільки таке сприяння можливе лише до вчинення основного злочину і в будь-якому випадку буде знаходитись з ним у причинному та винному зв’язку, існує мета досягнення злочинного результату — створення терористичного угруповання.

З наведеного можна зробити висновок, що сприяння створенню терористичного угруповання є співучастю у створенні терористичної групи чи терористичної організації, тобто має місце подвійна криміналізація, оскільки у Кримінальному кодексі закріплюється злочинність діяння, яке і так є злочином. Викладені положення справедливі також і для статей 2581 «Втягнення у вчинення терористичного акту», 2584 «Сприяння вчиненню терористичного акту» КК. Такий стан порушує принцип економії кримінально-правової репресії. Тому пропонуємо першу форму об'єктивної сторони злочину, що розглядається, виключити з диспозиції статті 2583 КК.

Щодо другої форми об'єктивної сторони складу злочину, що розглядається, то в існуючій редакції її досить складно віднести до того чи іншого інституту. Сприяння діяльності терористичного угруповання може полягати як у формі сприяння учасникам терористичної групи чи терористичної організації у вчиненні конкретного терористичного злочину (перший випадок), так і у формі іншого сприяння, наприклад, заздалегідь не обіцяного укриття терористів або сприяння у іншій, не пов’язаній із вчиненням конкретного злочину, діяльності (другий випадок). При цьому, під терміном «діяльність» у даному складі злочину, на наш погляд, оскільки законодавцем не встановлено ніяких обмежень, необхідно розуміти будь-яку діяльність — як злочинну, так і незлочинну.

У першому випадку дії винної особи є співучастю у злочині, вчиненому терористичним угрупованням, оскільки знаходяться у причинному та винному зв’язку із вчиненням основного злочину і створюють умови для досягнення спільного злочинного результату.

У другому випадку такі дії підпадають під ознаки причетності до злочину чи вторинного злочину, оскільки не знаходяться у причинному та винному зв’язку із вчиненням основного злочину, не створюють умов для його вчинення, але пов’язані, здійснюються з приводу основного злочину. При цьому причетність, як і вторинний злочин, можуть складати не будь-які дії, пов’язані із вчиненням злочину, а лише такі, що носять суспільно небезпечний характер і перешкоджають здійсненню функцій державними органами з боротьби зі злочинністю [1, 27].

Як бачимо, однорідні дії, які складають об'єктивну сторону складу злочину, що розглядається, можуть отримати різну правову оцінку. При цьому у першому випадку також має місце подвійна криміналізація, оскільки діяння підпадає як під ознаки співучасті у злочині, вчиненому терористичним угрупованням, так і під ознаки сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Тому для вирішення наведеної колізії пропонуємо об'єктивну сторону складу злочину, що розглядається, сформулювати наступним чином: матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким об'єднанням. Такі зміни не тільки полегшать розуміння змісту даної норми, але і сприятимуть більш ефективному її застосуванню.

Слід погодитись із зауваженнями авторів, які вказують, що такий спосіб конструювання складів злочинів (шляхом включення до них негативних ознак) хоча і ліквідує можливість конкуренції відповідних кримінальноправових норм та переводить ці склади певних злочинів у суміжні, але не вирішує проблеми розмежування цих суміжних складів злочинів [2, 99]. Звичайно, більш правильно було б закріпити у диспозиції норми критерії відмежування цих складів злочинів, але у даному випадку, враховуючи складність формулювання і великий обсяг таких ознак, це призвело б до зайвого збільшення змісту статті Кримінального кодексу. Замість того, щоб полегшити, ми б тільки ускладнили розуміння норми і її застосування. Тому вважаємо доцільним критерії розмежування даних складів злочинів викласти не в Кримінальному кодексі, а в спеціальній літературі або Постанові Пленуму Верховного Суду України.

Що стосується відмінності вторинного злочину від причетності, то на думку М.М. Лапуніна, вона полягає в тому, що суб'єктом вторинного злочину може бути і особа, яка брала участь у вчиненні основного злочину (як виконавець або співучасник). Крім цього, вторинний злочин має самостійний характер і завжди може бути вчинений вже після основного делікту, чого немає у таких видах причетності як недонесення про злочин, що готується, та потуранні [3, 55]. Як бачимо, основна відмінність між причетністю та вторинним злочином полягає у суб'єкті.

Якщо ретельно проаналізувати сприяння діяльності терористичного угруповання за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким об'єднанням, то можна дійти висновку, що суб'єктом даного злочину може бути як особа, що створила або брала участь як співучасник у створенні терористичної групи чи терористичної організації, так і будь-яка інша особа. Тому, на нашу думку, цей склад злочину, за своєю юридичною природою є вторинним злочином, оскільки являє собою передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу самостійне умисне діяння, що не є співучастю, суспільна небезпека та кримінальна караність якого залежать від наявності вчиненого до цього тією ж чи іншоюособою основного кримінально караного діяння, в зв’язку з яким воно і вчинюється.

Основним злочином в даному випадку є створення терористичної групи чи терористичної організації. Кримінальна відповідальність за цей злочин також закріплена у ч. 1 ст. 2583 КК України.

Так ми підходимо до наступної проблеми в ч. 1 ст. 2583 КК закріплена кримінальна відповідальність за два різних за ступенем суспільної небезпеки та юридичною природою злочини: створення терористичної групи чи організації та сприяння їх діяльності.

Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній є більш небезпечними діяннями, оскільки вони ведуть до створення джерела підвищеної небезпеки —терористичного угруповання, готового для вчинення терористичних злочинів, забезпечують його діяльність, в той же час сприяння діяльності терористичного угруповання лише створює умови, полегшує його існування. При цьому перший злочин є основним, а другий вторинним відносно нього. Таке положення навряд чи можна визнати таким, що відповідає основним принципам конструювання юридичних норм.

Виходячи з викладеного, вважаємо за необхідне виділити склад матеріального, організаційного чи іншого сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким об'єднанням, зі змісту ст. 2583 КК України. На наш погляд, дану норму більш доцільно розташувати в ч. 2 ст. 256 КК як кваліфікований склад злочину. Назву ст. 256 КК змінити з «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності» на «Сприяння злочинним об'єднанням», оскільки Пленум Верховного Суду України визначає, що терористична група та терористична організація є спеціальними видами організованої злочинної групи та злочинної організації [4] і ознаки складу злочину, передбаченого ст. 256 КК, більш близькі до ознак складу злочину, що розглядається, ніж ознаки створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участі у ній.

терористичний злочин відповідальність сприяння.

Список літератури:

Баймурзин ГИ. Ответственность за прикосновенность к преступлению. — Алма-Ата: Наука, 1968. — 188 с.

Брыч Л. П. Проблемы разграничения составов преступлений // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: Мат. 4-й Межд. научно-практ. конф. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007.

Лапунин М. М. Вторичная преступная деятельность: понятие, виды, проблемы квалификации, криминализации и пенализации. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — 240 с.

Постанова Пленуму Верховного Суду України J№ 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — № 1.

Хабибуллин М. Х. Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство по советскому уголовному праву. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1984. — 136 с.