Розвиток національної свідомості учнів

Курсова робота.

Розвиток національної свідомості учнів.

ВСТУП національний виховання дитина Актуальність теми дослідження.

Національне виховання розглядається на державному рівні як головний пріоритет та органічна складова освіти (Закон України «Про освіту»; «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти. За цих умов педагоги усвідомлюють, що проблему стимулювання розвитку національної свідомості учнів слід розв’язувати на ґрунтовній теоретичній базі. Така база створювалась протягом тривалого часу. Зокрема, питання українського національного менталітету розглядали М. Грушевський, М. Максимович, О. Потебня, Г. Сковорода, П. Чубинський, П. Юркевич. На особливостях розвитку національної свідомості та самосвідомості учнів акцентували увагу такі вітчизняні педагоги, як Г. Ващенко, О. Дорошкевич, О. Духнович, П. Куліш, С. Русова, К. Ушинський. Важко переоцінити науковий доробок у сфері розвитку теорії формування національної свідомості громадян України таких вчених, як І. Дзюба, В. Дончик, М. Євтух, М. Стельмахович, Д. Тхоржевський та ін.Значною мірою розв’язанню даної проблеми сприяли також дослідження В. Борисова, О. ишневського, Г. Філіпчука. Різні її аспекти розглядалися такими українськими науковцями, як У. Нетаврована і Л. Ходанич (особливості формування національної свідомості на уроках української літератури), А. Терещук (особливості залучення національного компонента освіти під час організації позакласної роботи в школі), Л. Паламарчук (принципи і способи висвітлення українського етносу в процесі навчання шкільного курсу географії) тощо. Обрана проблема є багатогранною і вимагає розв’язання на філософському, теоретичному й технологічному рівнях з урахуванням вікових особливостей учнів. Провідним її аспектом є висвітлення умов оволодіння учнями початкових класів цінностями національної культури як особистісними, що не було предметом спеціального наукового аналізу.Отже, актуальність дослідження зумовлена спрямованістю його результатів на розв’язання суперечностей між: соціальним замовленням загальноосвітній школі на особистість учня з високим рівнем розвитку національної свідомості та недостатнім рівнем розвитку національної свідомості у більшості учнів; потребою загальноосвітніх навчальних закладів у створенні умов для якісного засвоєння учнями цінностей національної культури і процесом оволодіння ними, який не має особистісно орієнтованого характеру; усвідомленням більшістю вчителів початкових класів необхідності в підвищенні власного рівня готовності до стимулювання розвитку національної свідомості особистості школяра і недостатньою розробленістю в теорії виховання моделі, змісту, форм, методів оволодіння учнем початкових класів національними цінностями, ефективних умов та технологій педагогічного забезпечення повороту його свідомості на власне національне «Я». Утвердження народних традицій, пошуки нових педагогічних умов, найефективніших форм та методів роботи з формування національної свідомості кожного учня — це актуальне завдання нашого часу, яке потребує теоретичної та методичної розробки і, головне, — впровадження в практику роботи сучасної української школи.

Виходячи з актуальності й недостатньої науково-методичної розробленості проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, обрано тему дослідження: «Формування елементів національної свідомості учнів початкових класів у процесі навчання».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане відповідно до тематики дослідницьких робіт ХАНО кафедри методики дошкільної та початкової освіти.

Мета дослідження — обґрунтувати на теоретичному та емпіричному рівнях систему педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості учнів початкових класів на уроках української мови та народознавства.

Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розв’язання таких завдань: проаналізувавши філософську, психолого-педагогічну літературу з теми дослідження, узагальнити основні теоретичні положення щодо розвитку національної свідомості особистості, умов, методів та засобів її формування;

обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння учнем початкових класів національними цінностями на уроках;

з’ясувати відношення молодших школярів до національних цінностей і характер мотивів оволодіння ними;

визначити умови ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів на уроках;

оцінити рівні сформованості в учнів елементів національної свідомості за розробленими критеріями.

Об'єкт дослідження — процес формування національної свідомості учнів початкових класів на уроках.

Предмет дослідження — система педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості особистості молодшого школяра на уроках.

Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети дослідження використано такі методи:

— теоретичні: аналіз наукової літератури з обраної проблеми; навчальних програм для початкових класів;

— емпіричні: педагогічний експеримент; спостереження, бесіди, анкетування, дискусії, опитування, обговорення ;

— статистичні: методи експериментальної статистики для обробки даних дослідження.

1. НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ — ДЖЕРЕЛО ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ.

1.1 Використання краєзнавчого матеріалу в процесі розвитку національної свідомості учнів Національним вихованням завжди переймалися великі педагоги, письменники, визначні діячі культури та мистецтва — К. Ушинський, С. Русова, Л. Толстой, І. Франко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський та ін. Однак через багатоплановість і різноаспектність ця проблема не підпадає під просте висвітлення її в цій підсумковій роботі. Проте на основі власного практичного досвіду роботи в школі можу стверджувати: за таких умов сучасне нації, в якому сходяться майбутнє і минуле, не досить розглядати лише з погляду народних звичаїв, традицій, свят, обрядів, а в поєднанні з краєзнавчими матеріалами, що стосуються конкретних тем програми для 1 — 4 класів. У нашій школі є краєзнавчий музей, що є джерелом формування національного інтелекту та відродження традиційних чеснот українця. Наприклад, під час вивчення теми «З джерела народної мудрості» розкриваю давнє минуле нашої Мурафи, яка дійсно багата своєю історією. А мені є про що розповісти учням, бо на території нашого села залишилися маєтки П.І. Харитоненка, побудований за проектом Щусєва Свято-Преображенський Храм та багато ін. У процесі бесіди використовую картини музею, в яких відтворено уявний вигляд древнього села Мурафа. Всі зібрані у музеї матеріали дають підставу думати: Мурафа була досить важливим політичним, військовим, промисловим та культурним центром тодішнього часу. Це викликає в учнів почуття гордості за славне історичне минуле рідної землі.Під час проведення уроків математики використовую цікаві історичні факти із історії села. Намагаюся складати задачі, з яких учні дізнаються скільки козаків з Мурафи пішло на Січ до видатного козацького полковника Івана Сірка в 1670 році. Свою розповідь підтверджую прекрасними малюнками, які виконані місцевим художником Романом Моторним .В процесі уроків використовую різні сценки — мініатюри: «Братання козаків», «Обирання гетьмана» та ін.Учні повинні мати уявлення про фольклор рідного краю, його духовне багатство, художню досконалість, красу художньої форми та глибину змісту. Цьому сприяють домашні завдання. Наприклад, запитати старших — батьків, бабусь, дідусів по суті проблеми. Так, вивчаючи тему «Творці прекрасного і величного», згадуємо не тільки видатних діячів науки і культури, а й митців із народу, що створили видатні духовні цінності.

Великі можливості для національного виховання учнів дає тема програми «Видатні письменники України», а також твори, які вивчаються напам’ять. У межах опрацювання цих тем є зручна нагода спинитися на тих відомих митцях, чиє життя і творчість пов’язані з рідним краєм .Їхню творчість використовую в позакласному читанні учнів, принагідно звертаюся до неї на уроках мови та читання, підкреслюю духовне багатство української нації, нахил до творчості .Адже один наш Краснокутський район дав стільки відомих митців, діячів, промисловців .Окремо зупиняюся на творчості нашого земляка М.І. Кисіля та бандуриста І.Й. Кучугури — Кучеренка. Національно-патріотичне звучання їх поезій та пісень створює вдячні можливості для національного виховання учнів. Їх пісні та вірші завжди звучать на святах, використовуються в позакласному читанні .Звичайно, сказаним не вичерпуються всі можливості для національно — патріотичного виховання учнів за допомогою літератури та мистецтва рідного краю. Не згадано тут про зустрічі із земляками — відомими людьми України, про роботу шкільного музею, про проведення багатьох літературних свят. Але навіть цей стислий виклад про використання місцевого краєзнавчого матеріалу показує, як уже в початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любові до рідної землі, своєї «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле й сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість, найвищим бажанням якої є жити й працювати для України, для Батьківщини, краю, з яким пов’язані імена видатних діячів літератури і мистецтва.

1.2 Проблема національно-патріотичного виховання в школі.

Державна національна програма «Освіта. Україна XXІ століття» визначила, що реформування освіти, її докорінна перебудова «мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні».

Помітних змін зазнає викладання тих предметів, що стосуються духовності, внутрішнього світу учнів. Вирішальним фактором має стати «національна спрямованість освіти, що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу». Тут ідеться про національну спрямованість освіти, основним пріоритетним напрямком якої є «формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захистити». Тобто можна зробити висновок, що національне виховання — основний стрижень усього навчально — виховного процесу сучасної школи .Адже школа має найбільші можливості відродити споконвічні якості національного характеру — доброту, милосердя, щедрість. Працьовитість, природне відчуття краси і гармонії, доброзичливість. Реалізація цієї концепції різною мірою, з урахуванням специфіки, має стосуватися всіх шкільних предметів.

Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкового рівня освіти — 1−4 класів .Пояснюється це особливостями психології семи — дев’ятилітніх дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Тому основи національного виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання. Саме тому для реалізації державної національної програми «Освіта України. XXІ століття» я і обрала темою свого дослідження розвиток національної свідомості учнів на уроках та в позаурочний час.

Головним завданням виховання учнів є формування національної свідомості школярів з осмисленою патріотичною позицією, а також розвиток творчості дитини, особистісного потенціалу, турбота про здоров’я кожного з вихованців. Клас є творчою лабораторією, що має на меті розробити модель національно-патріотичного виховання учнів .Я працюю над тим, щоб кожен учень відчував себе причетним до долі України, відзначався національною гідністю. А для цієї мети проводжу дослідну роботу. Справжні патріоти формуються в активній практичній діяльності, яка поліпшує умови життя в рідному селі, підвищує матеріальний і духовний рівень народу. У національно-патріотичному вихованні провідне значення має активність учня, його бажання вдосконалювати себе, вивчати відповідний матеріал, брати участь у суспільно-корисній діяльності.

Зміст національно-патріотичного виховання учнів у сучасній школі включає в себе взаємопов'язану діяльність вчителів і учнів по розвитку сукупності моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любов до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, звичаїв рідної країни, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, прив’язаність і любов до рідного краю, хоробрість, готовність захищати Батьківщину, дружба з іншими народами. В процесі навчальних занять діти ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свободу і незалежність, власну державу, з його багатющою культурою, традиціями, звичаями та обрядами. Під час навчальних занять діти удосконалюють знання рідної мови, природи рідного краю, народних традицій і ремесел та ін.

У позакласній виховній роботі учні мають можливість розширити, поглибити і закріпити отримані на уроках знання, вправлятися у відповідній поведінці і патріотичній діяльності. З метою отримання інформації про рівень сформованості національної свідомості класу визначаю реальний рівень сформованості необхідних якостей, виділяю критичні ризикові аспекти. Отже, цілеспрямована робота з національно-патріотичного виховання починається з вивчення стану сформованості рис учня — громадянина, патріота і гуманіста.

Діагностування забезпечує основу для прогнозування та проектування виховного впливу .Саме на підставі діагнозу вирішую скільки часу і зусиль мені знадобиться для досягнення заданого рівня сформованості необхідних якостей, реально оцінюю власні можливості. Виходячи з того, що патріотизм — це не лише любов до Батьківщини, а й усвідомлення в ній безперечної цінності, я за допомогою тестів вивчала національно-патріотичну вихованість учнів класу. Опитуванням було охоплено 25 школярів третього класу. Аналіз отриманих даних свідчить, що учні високо цінять доброту, чуйність, самостійність, товариськість, справедливість, відповідальність, впевненість у собі. Любов же до Батьківщини згадана лише у 27% учнів .Лише 15% третьокласників висловили усвідомлене ставлення до питань війни і миру, а от виявили бажання захищати незалежність і відстоювати мир майже всі діти.

Отже, щоб знайти шлях до розв’язання проблем національно-патріотичного виховання учнів треба вчити дитину мистецтва співжиття в суспільстві, керуючись законами духовності, культури і моральності, усвідомлюючи свою національну приналежність до українського народу. З цією метою були проведені різні виховні заходи. Серед них запам’яталася виховна година «Мово рідна, живи в ріднім дом «. Саме з колиски, з маминої пісні і починається любов до рідної мови. Бо в ній материнська любов і ласка світ добра і краси. З раннього дитинства і до глибокої старості людина пов’язана з мовою. Нею можна передавати свої почуття, думки. Чим більше знаєш, тим зрозуміліше висловлюєш свою думку. Колись відомий письменник Панас Мирний сказав дуже гарні слова про українську мову: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ вкладає і своє життя, і своє сподівання, розум, досвід, почування».

Цікавим було родинне свято «Рідна хата — наша берегиня » .Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні і легенди. Там люди переймаються буденними клопотами, народжуються і вмирають, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. Хата входить у життя кожної людини як щось найсвятіше, найтепліше, тому, що в цьому рідному куточку в кожного були найперші радощі, хвилини дитячого щастя .Біля хати садили вишню, калину, вербу чи березу, а з квітів — мальви, м’яту, півники, чорнобривці, нагідки, барвінок .Усі ці рослини в українців давно стали символами .Тому вони завжди прикрашають українську оселю.

Виходячи з вищесказаного, мною був проведений ранок «Без верби і калини нема України». Окрім рослинних символів, українці мають національні символи: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн України. Закріпити ці знання я вирішила під час проведення виховного заходу «Національні символи України». Оскільки тема над якою я працюю «Розвиток національної свідомості учнів», то і під час підготовки та проведення уроків намагаюся повертатися до неї. Вдало пройшов урок української мови «Моя Україна — єдина і вільна, я з нею пов’язую долю свою». Під час уроку діти не тільки повторили частини слова, а й ознайомилися з історичним минулим свого народу. На уроках математики теж звертаюся до історії свого села та навколишніх сіл. Разом з теоретичними відомостями наукового змісту діти дізнаються про славні сторінки свого народу. Цікавим, на мою думку, був урок математики, пов’язаний з історією родини Харитоненків. Ще один урок був присвячений виникненню села Мурафа. Саме цей урок надісланий мною до редакції журналу «Розкажіть онуку» і був надрукований. Я намагаюся познайомити дітей з історією села, розповідаю про виникнення козацтва на Краснокутщині. З цією метою включаю до різних етапів уроку історичні довідки. Один з уроків читання був присвячений розвиткові козацтва «Де козак, там і слава». Учні дізналися не тільки про козацтво взагалі, а й про козацтво у Мурафі.

2. ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНИНА.

2.1 Із досвіду роботи У нашій школі працює методичне об'єднання класних керівників.Вже кілька років я являють керівником цього методоб'єднання .Роботу свого методичного об'єднання сплановую, виходячи з «Національної програми виховання дітей та учнівської молоді». Процесс державотворення, національно — культурне відродження. оновлення і переосмислення життя в Україні вимагають нової парадигми громадянського виховання учнівської молоді. Сучасна школа цілеспрямовано виконує соціальне замовлення суспільства — формує громадянина — патріота, здатного розбудовувати суверенну Україну; плекає творчу особистість з високим рівнем інтелектуального і духовного розвитку. Громадянське виховання `підростаючого покоління глибоко національне за змістом, воно носить людино творчий та державостверджуючий характер.

Навчально-виховний процес здійснюється, спираючись на державну політику в галузі освіти і виховання, ідейне багатство українського народу, його моральні, національні цінності, досягнення вітчизняної і світової педагогіки.Він передбачає посилення духовно — практичної діяльності учнів, спрямованої на програмування і творче здійснення ними свого індивідуального життя, посилення особистісно-гуманного підходу, спрямованого на розвиток інтелектуальної, духовно-моральної, емоційно-вольової, сенсорно-моторної, психічної сфери особистості.

Такий підхід вимагає використання нових прогресивних концепцій; упровадження сучасних педагогічних технологій і науково-методичних досягнень у навчально-виховний процес; системно-цільове планування виховного процесу; реалізації цільової творчої програми громадянського виховання особистості, створення умов для розвитку творчої особистості, духовного і висококультурного громадянина України, здатного до активної інноваційної діяльності; залучення учнівської молоді до значущих для неї видів діяльності; стимулювання розвитку її інтересів і талантів, формування інноваційного стилю діяльності педагогів. За таких умов школа стає важливою ланкою виховання свідомих, активних, високоморальних громадян України Увесь процес діяльності педагога у школі спрямований на виховання громадянина — патріота, здатного розбудовувати суверенну Україну, творити себе І СВОЄ життя, відповідати за власні дії і вчинки і цим самим впливати на становище і долю класу, школи, суспільства. Такий громадянин характеризується високим рівнем національної свідомості.

Виходячи з цього, головним завданням виховного процесу є:

— створення виховного середовища на основі демократизації гуманізації шкільного життя, переорієнтація внутрішнього світу дитини на збагачення індивідуального досвіду самопізнання, самооцінки, саморозвитку, самовираження, самореалізації;

— перетворення навчально — виховного процесу в соціальний простір самовдосконалення особистості, створення умов для набуття нею індивідуального досвіду само творчості і посильної участі у творенні світу свого життя ;

— побудова системи виховання, яка відповідає загальнолюдським цінностям та інтересам особистості. суспільства, держави, є само розвиваючою і сприяє підвищенню рівня громадянської вихованості;

— допомога учням і їх соціально-політичному і громадянському змужнінні;

— розвиток інтелектуальної емоційно-почуттєвої та вольової сфери особистості;

— впровадження активних форм і видів її діяльності;

— використання інтелектуально-естетичних засобів дозвіллєвої діяльності учнів;

— гармонізація сімейно-шкільного виховання ;

— науково-методичне забезпечення виховного процесу.

2.2 Організація народознавчої діяльності учнів В умовах розбудови України як суверенної держави перед школою стоїть складне і відповідальне завдання — виховати високоморальне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій .

Організація народознавчої діяльності учнів — це систематичний творчий пошук класних керівників, усіх учителів, спрямований на оновлення змісту виховного процесу, впровадження нових підходів, пробудження пізнавальних інтересів учнів до вивчення і засвоєння національних і загальнолюдських цінностей. Великого значення в організації народознавчої діяльності учнів набувають праці Г. Ващенка, С. Русової, В. Скуратівського, В. Сухомлинського.

З перших днів перебування дитини в школі потрібно вводити її у світ культурно — історичних надбань народу. Формування особистості засобами українського народознавства включає пізнання, розуміння нею своєї Батьківщини, самовіддану активно — творчу патріотичну діяльність. Усе це вимагає змістовної організації народознавчої діяльності учнів. Визначальним тут є реалізація ідеї народності і на цій основі - формування системи знань про культурно — історичний шлях розвитку українського народу і народів, які проживають на території України; демократизація всіх сторін життя учнів .Народознавча діяльність учнів передбачає:

— філософсько-світоглядну їх підготовку, формування народного світогляду, виховання культури розумової діяльності;

— формування загальнолюдської моралі, громадянської і соціальної відповідальності;

— збереження природи, охорона довкілля;

— формування національної, правової свідомості та самосвідомості ;

— розвиток естетичної культури, художніх здібностей, смаків;

— виховання і розвиток потреби у здоровому способі життя.

У системі роботи вчителя початкових класів та класного керівника використовують такі види пізнавальної діяльності народознавчого характеру: заняття в гуртках, участь у роботі клубів ,індивідуальна робота з матеріалами періодичних видань, виготовлення дидактичного матеріалу.

Суспільно-гуманістичну діяльність учнів можна визначити як специфічну форму ставлення їх до суспільного життя, передумову активної участі в ньому. Вона передбачає:

А) інформаційну роботу серед однолітків і за місцем проживання: огляди подій суспільного життя народу на основі аналізу матеріалів преси.

Б)Виконання творчих доручень народознавчого характеру;

В)Пошуково-дослідницьку, краєзнавчу та героїко-патріотичну роботу: участь у пошукових групах, екскурсіях, туристичних походах, зустрічі зі старожилами, створення книг про історію села, збирання фольклорних творів: легенд, пісень, дум переказів, казок, щедрівок, колядок.

Суспільно-гуманістична діяльність учнів покликана розвивати ініціативу, самостійність, творчість; виховувати активних організаторів народознавчої роботи в школі і в своєму колективі.

Ігрова діяльність, що особливо властива молодшим школярам, спрямована на пізнання через відтворення дій та взаємин дорослих. Показовим для гри є те, що вона знижує втомлюваність, сприяє встановленню контактів з довкіллям. Дуже високо поцінювані в народі міцне здоров’я, сила і витривалість, стійкість.

Таким чином, формування громадянина засобами народознавства передбачає не лише засвоєння певної суми знань, умінь, навичок, а й активно — творчу діяльність.

В організації народознавчої діяльності педагоги використовують індивідуальну, групову і фронтальні форми виховання .

Форми, методи і види діяльності дітей та дорослих найрізноманітніші: бесіда, університети народознавства, малі академії, подорожі, читання книг живої природи, уроки історії тощо.

До таких форм роботи готуються вчителі та учні .Учителі заздалегідь розробляють доручення, завдання: підібрати казки, вірші, оповідання, прислів'я, приказки, легенди, підготувати наочність, роздатковий матеріал тощо. Визначається роль кожного виду діяльності учнів у житті колективу, продумуються різні варіанти тієї чи іншої роботи.

Особливістю методики також є те, що будь-яка проведена форма роботи учнів обов’язково аналізується і накреслюються подальші завдання, над вирішенням яких працюватимуть діти. В роботі сучасного вчителя особлива увага приділяється підготовці і проведенню активних форм роботи.

Особливої уваги з боку вчителів потребує підготовка і проведення уроків народознавства. Найголовнішим тут є те, що учні самостійно здійснюють пошуково-дослідницьку роботу. Ефективною і цікавою формою роботи з молодшими школярами є клуби «Джерельце», «Країнознавство», Чомучок, «Вітчизнянознавство». Клубні заняття молодших школярів складаються з двох частин. У першій частині значне місце відводиться просвітництву, розширенню емоційного досвіду дітей, народному мистецтву, музиці. На заняттях панує атмосфера співтворчості і спів діяльності дорослих і дітей, організовується активна їх діяльність. Друга частина клубних занять — гра.

Календарно-обрядові свята є невід'ємною частиною соціальної і духовноі життєдіяльності нашого суспільства, вони виступають як важливий фактор національно-культурної та активно-творчої патріотичної діяльності учнівської молоді.

Аналізуючи педагогічний досвід, визначила, що ефективності підготовки та проведенню свят сприяє спільна колективна діяльність дорослих та учнів, в основі яких лежить співробітництво, співтворчість.

Вирішенню проблеми активізації учасників свята сприяє організації дитячого дійства, де роль кожного служить ефективним стимулом до творчості, ініціативи, самостійності. У центрі уваги — залучення учнів до пошуково-дослідницької роботи, яка посилює мотивацію пізнавальної діяльності народознавчого характеру, почуття обов’язку, відповідальності та саморозвитку.

Важливою є попередня робота вчителя, яка передбачає постановку конкретних завдань; розробку доручень — завдань. Проведення календарно-обрядового свята потребує ґрунтовної підготовки. Календарно-обрядові свята проводяться згідно з планом — сценарієм, не виключаючи відхилення від нього, імпровізацію. Кожен учень бере активну участь у святі.

Після закінчення свята його учасникам пропонується проаналізувати свою роботу, сформулювати зауваження і пропозиції стосовно перспектив розвитку цієї форми роботи. Колективний аналіз спрямований на встановлення рівня ефективності духовного пошуку, дослідницької, творчої діяльності вихованців.

ВИСНОВКИ На основі власного досвіду з впровадження елементів національного виховання в школі, хочу відмітити, що матеріали, які лягли в основу дослідження потребують глибшого пізнання. Тема, над якою я працюю в школі, а саме «Розвиток національної свідомості учнів на уроках та позаурочний час», має невичерпне джерело. Я прийшла до висновку, що школа має великі можливості у цьому процесі. Вона може відродити споконвічні якості національного характеру українців. Саме тому я намагаюся впроваджувати в своїй роботі елементи національного виховання, які допоможуть підростаючому поколінню бути гідними носити звання громадянина України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Багатотомні видання.

1. Грабовський П. А. Невідомі твори // Вибр. тв.: В 2 т. — К., 1985. -71 с.

2. Вишневський Омелян. Сучасне українське виховання. — Львів, 1996.;

3. Вишневський О. Основні засади концепції українського виховання / Матер. наук. — практ. конф. «Національне виховання молоді в навчальних закладах. — Львів, 1994. — С. 9−13.

4. Ігнатенко П.Р. Національна система виховання // Рад. школа. -1991. № 7. С 47−52.

5. Куєвда В.Т. Традиційність як спосіб буття людини. — К.: Знання, 1998.— 23 с.

6. Стельмахович М. Т. Українська родинна педагогіка. — К.: ІСДО, 1996.-223 с.

Збірники наукових праць.

7. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний збірник. — К.: Оберіг, 1991. -Т.І. — 456 с.

8. Стаття в журналі Ступарик Б. М. Про мету національного виховання в Україні // Педагогіка і психологія. — 1996. — № 2. — С 87−95.

Складові частини книги.

9. Лебідь Н. П. Народознавча основа вивчення рідної мови // Слово в аспекті функціонування: Збірник наук. Праць ПДШ ім. В Г. Короленка. -Полтава, 1996. — с34−41.

10.Любар Н. Народна педагогіка про виховання дітей у сім'ї /У Початкова школа. — 1988.-№ 10. — С.68−70.

ДОДАТОК Люби та знай свій рідний край Тема: Вправи і задачі на засвоєння таблиці множення числа 8. Розвязування задач на зведення до одиниці, складання задач на множення та ділення.

Мета: Закріплювати знання табличних випадків множення та ділення; ознайомити учнів із задачами на зведення до одиниці; вдосконалювати вміння складати задачі на додавання та множення, віднімання та ділення, розвивати просторову уяву, виконуючи геометричні завдання, розвивати інтерес до історії рідного краю, виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: Портрети родини Харитоненків, малюнки, кольорова мозаїка, портрет Кучугури — Кучеренка, цегла з маєтку, тестові завдання, фотографії.

І. Організація класу.

Любі діти, подивіться мені в очі, погляньте один на одного, на наших гостей. Усміхніться. Із цих промінчиків добра, що заіскрилися на ваших обличчях, ми і розпочнемо урок.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Сьогодні, діти, ми знову вирушаємо у заочну подорож рідним краєм.

— Що для вас означає рідний край ?

— А чи знаєте ви про видатних людей нашої країни, нашого села?

— Дійсно, Україна багата своєю історією, прославлена багатьма поколіннями. І сьогодні мені б хотілося познайомити вас із родиною Харитоненків, яка вкоренилася на Мурафській землі столітніми дубами, заводами, маєтками і красою духовного життя.

— Ми повторимо табличне множення та ділення. Будемо розв’язувати приклади і задачі, використовуючи ці знання .

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

У ті далекі часи Слобідська Україна, де ми живемо, славилася чумацтвом.

— Хто такі чумаки, пам’ятаєте?

Запряжені волами мажари щовесни рухалися на Південь. Чумаки їхали по сіль та сушену рибу.

Якщо один такий віл за добу з'їдає 8 кг сіна, то 2, 5, 7, 9 волів скільки з'їдять ?(Повторення таблиці множення).

Зараз ви почуєте розповідь про наших з вами земляків, які займалися чумацтвом. І не просто послухайте, а й запишіть всі числа, які почуєте.

Математичний диктант.

Траплялося, Мурафські чумаки привозили додому 50 — 60 тонн солі, 40 кг сушеної риби. Окремі багатії, такі як Каліберда, наймали 80 возів для поїздки в Крим. Звичайно, їхати самому було важко і господар брав до 20 наймитів. Такий наймит за півроку заробляв до 10 карбованців сріблом. Це була значна сума. За ці гроші можна було купити 3 пари волів.

— Давайте перевіримо ваші записи. Які числа ви записали?

(50, 60, 40, 80, 20, 10, 3).

— Чи всі числа відповідають певній закономірності?

— Що треба зробити, щоб і число 3 стало таким же?

— Яке число отримали?

— Саме 30 років було Герасиму Харитоненку, коли він найнявся чумакувати. Його повернення з Криму, як Бога, чекали напівголодні батько, мати і сестра. Пропоную вам відкрити математичну мозаїку і подивитися в яких же умовах жили Харитоненки та більшість українських селян того часу.

Починаємо усний рахунок..

(На дошці малюнок оселі Харитоненків закритий кольоровою мозаїкою. На кожному пазлі написаний приклад).

— Підійдіть до дошки і зніміть приклад, який хочете розв’язати. Розв’яжіть його.

-(Таким чином, повністю звільнивши малюнок від пазлів, побачимо оселю Харитоненків).

— Похила оселя, невеликий хлівець та порожня клуня — ось і все їх господарство Заробивши трохи грошенят, Герасим Харитоненко оженився на шинкарці Оксані, що з Коломака. Згодом у них народився син Іван. І малому відразу купили 5 десятин орної землі .

— Погляньте, як пишеться це слово.(На картці слово «десятина»).

Це давньоруська міра площі. Означає вона трохи більше 1 га.

— Поралися на землі від зорі до зорі. Сусіди не заздрили Харитоненкам, а тільки говорили: «І де в них та сила береться цілоденно горбитися ?».

— То скільки ж десятин землі купили спочатку ?

— Запишемо цю цифру собі в зошит каліграфічно, бо у нас.

хвилинка каліграфії..

-1 рядзапише 4 цифри,.

-2 рядзапише у 3 рази більше,.

— 3 ряду 2 рази менше, ніж 2 ряд.

Робота над задачею..

Коли хлопчик підріс, мати стала привчати його до торгівлі в крамниці. А згодом і сам Іван взявся до комерції. Його поважали купці і з задоволенням мали з ним справу .

Комерційний хист підказав молодому купцю, що крім торгівлі цукром, не менш вигідно займатися і його виробництвом .

— А що є сировиною для виробництва цукру ?

— Давайте розв’яжемо задачу, в якій дізнаємося скільки треба цукрових буряків для виготовлення цукру.

Задача Для виготовлення 8 кг цукру потрібно 48 кг буряків. Скільки потрібно буряків для виготовлення 9 кг. цукру?

— Чи можемо відразу відповісти на запитання задачі?

— Якого типу ця задача?

— Про що ми дізнаємося спочатку?

— Чи зможемо тепер відповісти на основне запитання задачі?

Коментоване письмо цієї задачі..

У 1884 році в селі Мурафа, де ми живемо, теж з’являється цукровий завод. Харитоненко купує тут землі, відкриває економію і називає її Оленівською, на честь старшої онуки. Тваринницькі приміщення і донині служать мурахівцям, бо тут не використали жодної цеглини, яка не пройшла тест на міцність .

Подивіться на одну із цеглин, взяту з маєтку Харитоненків, потримайте її. Як ви думаєте, чи важча вона за сучасну цеглу?

А якість цеглини перевіряли так: з двометрової висоти цеглу кидали на гранітну плиту. Якщо з тисячі цеглин одна розбивалася, то всю партію бракували.

Ми також проведемо тест на міцність знань з математики.

Тестові завдання на картках.

1. Яка геометрична фігура не має кутів?

А)ромб Б) квадрат В) овал Г) трикутник.

2.Що не є геометричною фігурою?

А) коло Б) лінія В) ламана Г) кулька.

3.Якого кута не буває?

А) гострого Б) квадратного В) прямого Г) тупого.

4. Якої відповіді немає в таблиці множення на 8 ?

А) 18 Б) 24 В) 32 Г) 36.

5. Яку арифметичну дію виконуємо при знаходженні частки?

А): Б)* В) + Г) ;

6.Який знак треба поставити між числами при збільшенні у кілька разів?

А)+ Б) — В) * Г) :

Перевірка тестових завдань.

В той час на будівництві маєтку Харитоненка працював батько нашого відомого земляка — бандуриста Івана Іовича Кучугури — Кучеренка. А сам хлопчик тоді був за підпасича, допомагав старшому братові Миколі пасти худобу.

Коли Іванкові було три роки, він, граючись з однолітками у піжмурки, наштрикнувся на кущ шипшини і виколов собі праве око та пошкодив ліве. Так на все життя він залишився майже сліпим .

Тому, граючись з однолітками, думайте про своє здоров’я. Будьте обережними .

Така серйозна вада здоров’я не зашкодила Івану Іовичу в майбутньому отримати звання Народного Артиста України.

Оскільки він був майже незрячим, то мав собі поводиря з яким ходив від села до села, виконуючи і сумні і веселі чумацькі пісні.

(Показую малюнок).

ІV.Фізкультхвилинка.

Інсценізація чумацької пісні «Іде чумак Слободою».

V.Закріплення та осмислення знань.

У нашому шкільному краєзнавчому музеї є портрет Івана Іовича Кучугури — Кучеренка, виконаний нашим земляком М.Поповим. Погляньте на цю людину, що прославила наше село на всю Україну.

Тоді ж на піщаних берегах річки Мерчик було закладено парк, виросли маєтки. Садибу ту назвали на честь молодшої онуки Наталки — Наталівка .

Послухайте вірш із збірки нашого земляка М. Кисіля.

«Наталівський парк».

Стоять у парку три смереки Сам Харитоненко колись їх посадив.

Пережили мороз і спеки ,.

І товщі років, тижні злив.

Ось ці з Америки й Кавказу .

А третя — зблизька, із Карпат.

Звичайно, прижились не зразу ,.

В природі свій порядок, лад.

Та проминуть ще сотні років ,.

Прийде незвідане, далеке …

Що скажуть ці зеленоокі.

Про нас, теперішніх, смереки.

— А ось так виглядав маєток Харитоненків, що був у Наталівці.

(Показ малюнка).

— Порівняйте той будинок, в якому жив колись батько Івана Герасимовича і його власний.

— Що допомогло сім'ї Харитоненків стати найзаможнішою родиною Слобожанщини?

— Саме з такою наполегливістю ми і виконаємо приклади № 360.

Робота з підручником.

— Спішить Іван Герасимович, бо відчуває, що небагато часу відміряно йому долею. І дійсно, 5 грудня 1891 року він помер. Все своє майно він заповів синові Павлу. В народі говорять «Яблуко від яблуні недалеко падає», і у випадку із Харитоненками це справдилося.

— Новий господар дуже любив природу і зробив дуже багато, щоб Мурафські піски стали квітучими оазисами. Займався він і будівництвом на території маєтку.

— Що ж там побудовано?

(Учні розповідають і показують малюнки)..

— Вежа, котра виконана, як фрагмент західноєвропейського замку, не що інше, як водонапірна вежа, яка працює і донині.

— Центром садиби був двоповерховий, обвитий зеленню, просторий будинок. Навколо нього розташовані численні служби. На жаль, будинок згорів під час війни.

— Серед вікових дубів виріс, немов зпід землі, Свято — Преображенський храм, який був спроектований архітектором Щусєвим.

— У садибі було дві конюшні. В кожній з яких було по 48 коней, а в центрі - манеж.

— Будівля з трьома великими вікнами — колишній зимовий сад. Тут росли різні екзотичні рослини.

— А трохи вище розміщений Наталчин дім, на головному вході якого дві пари мармурових левів охороняли її спокій і вдень і вночі.

— У маєтку були побудовані фазанячий розплідник та вольєри для кабанів, лосів, козуль, ведмедів. Деякий час тут жила левиця.

(З цих малюнків автоматично складається карта — схема Харитонівського маєтку)..

— Погляньте на карту .Це схематично зображений план маєтку Харитоненків.

— Які будівлі лежать на одній прямій ?

— Які поза прямою?

— Як і кожна карта того часу мала обов’язково зображений родинний герб, так і наша карта доповнюється гербом родини Харитоненків. На цьому гербі написаний девіз «Трудом возвышаюсь». Давайте перекладемо цей напис українською мовою. Що вийшло ?

— Погляньте, який вигляд має цей герб.

Герб розміщується в центрі карти.

Одна із найстаріших жительок села Мурафи, Олександра Петрівна Яременко особисто знала Петра Івановича та його дружину Віру Андріївну. Погляньте на її портрет, що розміщений у газеті «Слобідський край», де вона ділиться своїми спогадами з авторами статті.

Жінка згадує, що це були добрі, щирі, прості люди. Кожного року на Різдво вони влаштовували для дітей робітників ялинку, обдаровували подарунками та солодощами, влаштовували ігри та забави.

Пропоную і вам трішки розважитися ..

1. Якщо трійка запряжених коней пробігла 24 км, то скільки пробіг кожен кінь?

2. Якщо троє дівчаток йшли до школи, а назустріч їм двоє хлопчиків, то скільки дітей йшло до школи?

3. У сім'ї 5 синів. Кожен має 1 сестру, Скільки дітей у сім'ї?

4. Розгадайте ребуси:

100лиця, 100вп, 3буна, 40а.

— Увага ! А зараз червона скринька. Те, що в ній знаходиться, було символом богатирської сили. У нього просили мудрості, здоров’я, довголіття.

— Що в червоній скриньці?

(Правильна відповідь — дуб).

До речі, у маєтку Харитоненків була ціла дубова алея .

Пропоную вам роботу в групах. Кожен представник групи вибере собі картку із зазначенням дії, якою буде розв’язуватися задача, яку складе група. Кожна задача повинна містити відомості про дуб.

Робота у групах.

ІV. Підсумок уроку.

Здоров’я Павла Івановича стало погіршуватися і 13 червня 1914 року він помер. Жителі навколишніх сіл прийшли провести в останню дорогу свого доброго пана.

Наталівку називають перлиною Слобідської України. Це пам’ять про сумлінну працю багатьох відомих і невідомих трудівників, і перш за все, її хазяїнів — Харитоненків.

Погляньте на цих людей .

Демонстрація портретів.

Це вони збагатили наш край розквітом цукрового виробництва, культурою, благодійництвом. Як згадують старі люди, що кожного разу, коли Харитоненки їхали до церкви, добра пані сипала обабіч дороги простим людям цукерки, горіхи, гроші.