Серце, його будова

РЕФЕРАТ

на тему:

" Серце, його будова"

Серце, його будова

Кровообіг — це безупинний рух крові по замкнутій, серцево-судинній системі, що забезпечує життєво важливі функції організму.

Серцево-судинну систему утворюють такі органи, як серце і кровоносні судини.

Серце — центральний орган кровообігу, що забезпечує рух крові по судинах. Це порожній чотирикамерний м’язовий орган, що має форму конуса, розташований у грудній порожнині. Він розділяється на праву і ліву половини суцільною перегородкою. Кожна з половин складається із двох відділів: передсердя і шлу­ночка, що з'єднуються між собою отвором, який закривається клапаном. У лівій половині клапан складається з двох стулок, у правій — із трьох. Клапани відкриваються у напрямку до шлу­ночків. У праве передсердя кров надходить з верхньої і нижньої порожніх вен і вінцевих вен самого серця, у ліве передсердя впадають чотири легеневі вени.

Шлуночки дають початок судинам: правий-легеневому сто­вбуру, що поділяється на дві гілки і несе венозну кров у праву і ліву легеню, тобто в мале коло кровообігулівий шлуночок дає початок лівій дузі аорти, через яку артеріальна кров потрапляє у велике коло кровообігу.

Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього — ендокарда, утвореного клітинами епітелію, середнього — міо­карда, м’язового і зовнішнього — епікарда, що складається зі сполучної тканини. Серце вільно лежить в навколосерцевій сумці зі сполучної тканини, де постійно є рідина, яка зволожує по­верхню серця і забезпечує його вільне скорочення. Основна частина стінки серця — м’язова. Серцевий м’яз здатний авто­матично ритмічно скорочуватися завдяки імпульсам, що вини­кають у самім серці незалежно від зовнішніх умов, — автоматія серця.

Це пов’язано з особливими нервовими клітинами, що заля­гають у серцевому м’язі, у яких ритмічно виникають зрушення. Автоматичне скорочення серця продовжується і при його ізо­ляції від організму.

Нормальний обмін речовин в організмі забезпечується безу­пинним обігом крові. Кров у серцево-судинній системі тече тільки в одному напрямку: від лівого шлуночка через велике коло кро­вообігу вона надходить у праве передсердя, потім у правий шлу­ночок і далі через мале коло кровообігу повертається в ліве пе­редсердя, а з нього-у лівий шлуночок. Цей обіг крові обумов­люється роботою серця завдяки послідовному чергуванню ско­рочень і розслаблень серцевого м’яза.

Серце скорочується ритмічно близько 70−75 разів на хви­лину, коли організм знаходиться в стані спокою, чи 1 раз на 0,8 с. Період від одного скорочення до іншого називають серце­вим циклом. Безупинна діяльність серця складається з циклів, кожний з яких складається зі скорочення (систоли) і розслаблення (діастоли). Серцевий м’яз величиною з кулак і вагою близько 300 г, безупинно працюючи протягом десятиліть, ско­рочується близько 100 тис. разів на добу і перекачує при цьому більше ніж 10 тис. літрів крові. Така висока працездатність сер­ця обумовлена посиленим його кровопостачанням і високим рівнем процесів обміну речовин, які відбуваються в ньому.

Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця узгоджують його роботу з потребами організму в певний момент неза­лежно від нашої волі.· .

Серце як робочий орган регулюється нервовою системою відповідно до впливів зовнішнього і внутрішнього середовища. Іннервація відбувається за участю вегетативної нервової систе­ми. Однак пари нервів (симпатичні волокна) при подразненні підсилюють й учащають серцеві скорочення. При подразненні іншої пари нервів (парасимпатичних, або блукаючих), імпульси, які надходять до серця, послабляють його діяльність.

Діяльність серця залежить також і від гуморальної регуляції. Так, адреналін, який виробляється наднирковими залозами, впливає на серце таким же чином, як і симпатичні нерви, а підви­щення вмісту в крові калію гальмує роботу серця, так само, як і парасимпатичні (блукаючі) нерви.

Кровообіг

Рух крові по судинах називається кровообігом. Тільки знаходячись постійно в русі, кров здійснює свої основні функції: доставку поживних речовин і газів і виведення з тканин і органів кінцевих продуктів розпаду.

Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку і за­кінчується в правому передсерді.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку і за­кінчується в лівому передсерді.

Кров рухається по судинах за рахунок ритмічної роботи сер­ця, а також різниці тиску в судинах при виході крові із серця й у венах — при поверненні її в серце. Ритмічні коливання діаметра артеріальних судин, викликані роботою серця, називаються пульсом.

За пульсом легко визначити кількість скорочень серця на хви­лину. Швидкість поширення пульсової хвилі близько 10 м/с.

Швидкість протікання крові в судинах становить в аорті близь­ко 0,5 м/с, а в капілярах усього лише 0,5 м/с. Завдяки настільки малій швидкості протікання крові в капілярах кров устигає відда­вати кисень і поживні речовини тканинам та забирати продукти їх життєдіяльності. Уповільнення протікання крові в капілярах пояснюється тим, що їхня кількість величезна (близько 40 млрд.) і, незважаючи на мікроскопічні розміри, їх сумарний просвіт у 800 разів більший за просвіт аорти. У венах, з їх укрупненням у міру наближення до серця, сумарний просвіт кров’яного русла зменшується, і швидкість протікання крові збільшується.

Кров’яний тиск. При викиданні чергової порції крові із сер­ця в аорту й у легеневу артерію в них створюється високий кро­в'яний тиск. Кров’яний тиск підвищується, коли серце, скорочу­ючись частіше і сильніше, викидає в аорту більше крові, а також при звуженні артеріол.

Якщо артерії розширюються, кров’яний тиск падає. На рівень кров’яного тиску впливає також кількість циркулюючої крові та її в’язкість. У міру віддалення від серця тиск крові зменшується і стає найменшим у венах.

Різниця між високим тиском крові в аорті та легеневій ар­терії і низьким, навіть негативним тиском у порожніх та легене­вих венах забезпечує безупинне протікання крові по всьому колу кровообігу.

У здорових людей у стані спокою максимальний кров’яний тиск у плечовій артерії становить в нормі близько 120 мм рт. ст., а мінімальний 70−80 мм рт. ст.

Стійке підвищення кров’яного тиску в етані спокою організму називається гіпертонією, а його зниження — гіпотонією. В обох випадках порушується кровопостачання органів, погіршуються умови їхньої роботи.

Перша допомога при крововтратах визначається характером кровотечі, що може бути артеріальною, венозною чи капілярною.

Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча, що виникає при пораненні артерій, при цьому кров — яскраво-червоного кольо­ру і б'є сильним струменем. При венозній кровотечі - кров більш темного кольору. При невеликій рані з’являється капі­лярна кровотеча.

Лімфообігом називається рух лімфи по судинах. Лімфа­тична система сприяє додатковому відтоку рідини з органів. Рух лімфи дуже повільний (0,3 мм/хв). Вона рухається в одно­му напрямку — від органів до серця. Лімфатичні капіляри переходять у більш великі судини, що збираються в правий і лівий грудні протоки, які впадають у великі вени. По ходу лімфатич­них судин розташовуються лімфатичні вузли: у паху, у підколінній і пахвовій впадинах, під нижньою щелепою. У складі лімфатич­них вузлів знаходяться клітини (лімфоцити), що мають фаго­цитарну функцію. Вони знешкоджують мікроби й утилізують чужорідні речовини, що проникли в лімфу, у результаті чого лімфатичні вузли припухають, стаючи хворобливими. Мигда­лини — лімфоїдні скупчення в області зіву. Іноді в них зберіга­ються хвороботворні мікроорганізми, продукти обміну яких негативно впливають на функцію внутрішніх органів. Часто видаляють мигдалини хірургічним шляхом.