Психофізіологічна проблема змістовності

Проблема змістовності. Традиційним є виділення інформаційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов’язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової активності являють собою дві досить незалежні сфери. Хоча на психофізіологічному рівні і можливе відображення психічного продукту (результату психічної діяльності), набагато більше значення має прояв у фізіологічних параметрах тих психічних процесів, що у своїй сукупності призводять до формування даного продукту.

Психофізіологічна проблема

Психофiзiологiчна проблема — це проблема характеру співвідношення психічних і фізіологічних процесів. Психофізіологічна проблема є складовою більш загальної психофізіологічної проблеми поставленої в 17 ст. Декартом. Його концепція взаємодії, за своєю природою є дуалістичною, тому що тіло і психіка розглядаються ним нарізно. Дуалістична концепція в розв’язанні протиставлялася моноїстичним концепціям, за якими вважалося що існує тільки фізичне тіло, а психічні процеси є не суттєвими побічними продуктами, які не впливають ні на поведінку, ні на мозок. У вітчизняній психології розглядається психофізіологічна проблема на основі розуміння психіки, як особливої властивості високоорганізованої матерії що виникла в процесі взаємодії живих організмів з зовнішнім світом. Психіка здатна активно впливати на характер цієї взаємодії. Сутність концепції Сєченова полягає в тому що він ні ототожнював ні розділяв психічні і фізіологічні складові. Психічне і фізіологічне є двома різними за ступенем складності діяльності гол. моз. Психічна діяльність залежить від нервової діяльності. Психічне бере участь у поведінці, як вищий регулятор.