Особливості передстартової розминки та масажу плавців високої кваліфікації

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МАСАЖУ

2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика методів дослідження

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність. У наш час немає потреби доводити людям, що здоров`я це дуже важлива ланка життя кожного з нас. Проблема збереження і зміцнення здоров’я людини є однією з центральних у теорії та практиці фізичної культури (В.К. Бальсевич, В. А. Запорожанов, 1987; Е.Г. Мільнер, 1991; В.В. Кім, Р.Х. Амінов, Г. С. Хам, 2003; А.А. Ніколаєв, 2005).

Зростаючий рівень досягнень у спортивному плаванні обумовлює пошук різних засобів, які оптимізують підготовку плавця і сприяють найвищим досягненням у змагальних умовах. Ці умови диктують необхідність високого ступеня реалізації рухового потенціалу, підвищують вимоги не тільки до рівня підготовленості спортсмена, але і до процесу передстартової підготовки. На думку фахівців, поєднання фізичних вправ з масажем є оптимальним рішенням передстартової підготовки спортсмена (І.М. Саркізов-Серазіні, 1963; П.Р. Озолін, 1970; С. В. Кученьов, 1975; А.А. Бірюков, 1979, 1984 і ін.).

На думку фахівців, поєднання фізичних вправ з масажем є оптимальним рішенням передстартової підготовки спортсмена (І.М. Саркізов-Серазіні, 1963; П.Р. Озолін, 1970; С. В. Кученьов, 1975; А.А. Бірюков, 1979, 1984 і ін.). Незважаючи на це, в теорії і методиці спортивного тренування відсутні науково обґрунтовані методичні рекомендації щодо застосування масажу як засобу, що оптимізує готовність плавця до старту. Практика потребує додаткових відомостей про методику застосування тренувальних засобів, що сприяють підвищенню швидкості плавця. Велику актуальність набуває питання методики попереднього масажу в розминці плавця як засобу, що сприяє досягненню високого спортивного результату. Масаж є ефективним засобом відновлення здоров`я та профілактики захворювань. Велика кількість різних видів масажу дозволяє широко використовувати цей метод реабілітації. Основна дія масажу — поліпшення кровоі лімфо обігу, внаслідок чого ліквідуються застійні явища в тканинах, нормалізуються обмінні процеси, прискорюється загоєння, зменшується біль. Залежно від вживаних прийомів, їх сили і тривалість дії можна отримати тонізуючий або заспокійливий ефект масажу.

Масаж викликає в організмі фізіологічні зміни. Цей метод підтримки і відновлення працездатності впливає через нервову систему та організм в цілому. При масажі рецепторний апарат сприймає механічні подразнення та в центральну нервову систему йде потік імпульсу який, досягаючи кори великих півкуль головного мозку, стимулює відповідні центри, змінюється шкірно-м`язова чутливість. В результаті механічних подразнень шкірних покривів м`язів і зв`язок руйнуються клітинні елементи і утворюються продукти розпаду білків цих клітин. Всмоктуючись в капіляри, вони надходять у загальний струм крові і діють подібно чужорідних білків, підвищуючи м`язів тонус. Вплив масажу залежить від використовуваних прийомів і характеру подразнення рецепторного поля — це дуже важливо при застосуванні масажу в період змагань (Л.І. Аікінa, 2013).

Гіпотеза дослідження. Застосування попереднього масажу при підготовці плавців різної кваліфікації буде сприяти більш ефективному тренуванню і змагальній діяльності.

Мета дослідження. Дослідити і експериментально перевірити чи дійсне покращення результатів шляхом застосування попереднього масажу.

Об'єкт дослідження. Процес спеціальної рухової підготовки плавців.

Предмет дослідження. Показники спортивно-технічного результату плавців, показаних на тренуваннях і змаганнях.

Завдання дослідження:

1. Узагальнити і систематизувати сучасні знання і результати практичного досвіду в області масажу за даними літературних джерел.

2. Дослідити ефективність застосування спортивного масажу при підготовці спортсменів-плавців за даними соціологічного опитування.

3. Експериментально обґрунтувати вплив попереднього масажу на ефективність підготовки плавця і поліпшення спортивно-технічного результату.

Методи дослідження:

Аналіз науково-методичних джерел.

Бесіди з фахівцями.

Педагогічні спостереження.

Педагогічний експеримент Педагогічне тестування.

Методи математичної статистики.

Методологічною основою дослідження є сучасні уявлення про зміст, структуру, засоби й методи фізичного виховання В. М. Зациорського (1970), Л.П. Матвєєва (1991), В. М. Платонова (1986, 1997), Т. Ю. Круцевич (2003), О.М. Худолія (2008) й ін.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності використання засобів масажу і визначенні впливу його на спортсменів-плавців, які намагаються покращити свої результати.

Практична і теоретична значимість. Представлені в роботі розрахунки можуть бути використані у навчальному процесі. Матеріали дипломної роботи та проведеного дослідження можуть використовуватися у практичній діяльності тренера та методичних рекомендаціях з визначення рівня впливу масажу на плавців.

Структура роботи. Магістерська робота викладена на _ сторінках та складається із вступу чотирьох розділів, висновків, практичних рекомендацій.

1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МАСАЖУ

Історія виникнення масажу є дуже цікавою.

З давніх-давен масаж був невід'ємною частиною лікування. Ще в прадавні часи первісні люди застосовували масаж як лікувальний засіб. Відомі прийоми, поглажування, розтирання, разминання хворого місця спочатку було чисто інстинктивним. Його робили на самих ранніх етапах розвитку народної медицини. Встановлено, що багато століть назад масаж застосовували як лікувальний засіб народи, що живуть на островах Тихого океану.

Цікава історія виникнення слова «масаж». Так, одні автори походження слова ведуть від арабського «mass» або «masch» — «ніжно надавлювати, стосуватися» ,інші - від грецького «masso» — «стискати руками», треті - від латинського «massa» — «прилипаючі до пальців». Із самих древніх часів масаж був частиною лікарського мистецтва. Прийоми масажу першими описали індійці й китайці.

У Китаї застосовувати масаж стали в третьому тисячолітті до нашої ери. Там його використовували для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття утоми, спазм м’язів та ін. При цьому, роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, здавлюючи ніжно м’язи й роблячи особливі посмикування в зчленуваннях. При посмикуванні був чутний тріск. В найдревнішій китайській книзі «Кун-Фу» (3000р до н.е.) разом з гімнастичними вправами знаходимо різні прийоми масажу для лікування ревматичних болей, вивихів, зняття втоми, спазму м’язів. Знаменним є те, що китайці розтирали руками все тіло, ніжно здавлюючи м’язи між пальцями, виконуючи особливі рухи в суглобах, які супроводжувались тріском, який було чути досить далеко.

В священних книгах Індії («Аюрведа», 1800р. до н.е.) описані прийоми масажу при різних захворюваннях. До речі, на сьогоднішній день досить популярним є такий вид масажу як аюрведичний. В давні часи цей вид масажу полягав у ніжному розминанні всього тіла — з голови — до ніг. Це відбувалось на розпарене гарячою водою тіло, яке потім розтягували на підлозі і двоє слуг по одному з кожної сторони жмуть з різною силою м’язи, які надзвичайно розслаблені, потім масують живіт і груди. Після чого тіло перевертають і такі маніпуляції проводять на спині.

В одному з медичних трактатів Древньої Індії, відомому за назвою" Аюрведи", докладно описані прийоми масажу, застосовувані індійцями при різних захворюваннях. При цьому відбувалося розминання всього тіла — з верхніх кінцівок до стоп. Індійці першими з'єднали парові лазні з масажем. При масажі в лазні на розпечені залізні плити наливали невелику кількість води, що, випаровуючись, проникала в шкіру кожного, хто знаходився в приміщенні. Коли тіло людини досить зволожилося, того, кого масажували розтягували на підлозі, і двоє слуг, по одному з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені м’язи кінцівок, а потім масажували живіт і груди. Після цього перевертали й робили масаж на задній поверхні тіла.

Цікаво, що в Індії, та в Китаї масаж виконувався священнослужителями. Крім того, у цих країнах були створені школи, у яких навчали прийомам масажу. У Древньому Китаї були закладені джерела профілактичної медицини. Там практично у всіх провінціях були створені лікарсько-гімнастичні школи, у яких займалися підготовкою лікарів, прийомами масажу і лікувальної гімнастики.

Застосовувався масаж і в Древньому Єгипті, Абіссінії, Лівії, Нубії. Він був відомий у цих країнах ще за 12 століть до н.е.

Що стосується давньоєгипетської практики масажу, то слід зауважити, що як і індіанці, єгиптяни, поєднували масаж із дією сауни. Це було настільки поширено, що практично ніхто не виходив з бані, не зробивши масаж.

Розпарену людину розтирали, розтягували, м’яли, давили на всілякі лади руками різні частини тіла. Масажували всі суглоби. Спочатку масажували людини спереду, а потім позаду й з боків. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо, потім переходили на передпліччя, плече, груди, спину, згинаючи їх у різні сторони. Крім згинання, розтягання й масажу суглобів, застосовували разминання та розтирання всіх інших м’язів. Судячи із зображень, що збереглись на древніх барельєфах і на деяких єгипетських папірусах, можна зробити висновок про те, що ассирійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але й застосовували його з лікувальною метою. Так, при розкопках могили єгипетського полководця був виявлений папірус із зображенням основних прийомів масажу: поглажування, розтирання стопи, поколочування м’язів спини й сідничних м’язів.

В поемах Гомера згадується той факт, як жінки змащували оліями, розтирали тіла воїнів перед битвою та після неї.

Різні види масажу описували Геродикос та Гіпократ, коли масаж використовували як з гігієнічною, так і з лікувальною метою (захворювання суглобів та вивихи). Вже тоді чітко було зафіксовано, що одні прийоми масажу можуть призводити до схуднення, інші мають протилежний ефект. Масаж проводили в банях, поєднували його з вправами активного і пасивного характеру, з натираннями мазями та маслами.

Давньогрецькі лікарі (Асклепіад) створили в Давньому Римі свої школи масажу. З цього часу появились різновиди масажу: сухий і з оліями, сильний і помірний, короткочасний і тривалий. Головний лікар школи гладіаторів Гален виокремив 9 видів масажу і описав їх методику. Саме римляни ввели апітерапію (масаж) в систему військового і фізичного виховання.

Масаж вважався одним з основних елементів грецької медицини. В «Одісеї» Гомера розповідається про те, як Цірцея в лазні вмощувала Одиссея маслами й розтирала його мазями, а жінки розминали тіла воїнів перед боями. На стародавньому барельєфі, що зображує Одиссея, показані прийоми масажу, застосовувані стародавніми греками. Такі відомі грецькі лікарі, як Геродикос, Гіппократ і інші, у своїх працях також докладно описували багато прийомів масажу. Масаж у ті часи використовувався з гігієнічною й лікувальною цілями (при захворюваннях суглобів і вивихах). Гіппократ (459−377 гг. до н.е.) досвідченим шляхом перевірив всі теоретичні положення про масаж. У своїх працях він писав: «…зчленування може бути стисливо й розслаблене масажем. Тертя викликає стягування або розслаблення тканин, веде до схуднення або повноти, сухе й часте тертя стягає, а м’яке, ніжне й помірне потовщує тканини». У часи імператора Юліана масаж був також широко розповсюджений. Масаж у Древній Греції проводився в лазнях у сполученні з тілесними вправами активного або пасивного характеру, натиранням маслами й мазями. У Древній Греції надавали масажу велике значення й уважали, що його потрібно застосовувати не тільки в медицині, але й у побуті й спорті, впроваджували його в школі й армії. Там існували спеціальні салони по догляду за шкірою з і рук, у яких проводилися гігієнічний і косметичний масажі.

У Древньому Римі, як у свій час у Китаї й Індії, були відкриті школи масажу. Їх заснували грецькі лікарі - Асклепіад і його учні. Асклепіад ділив масаж на сухий і з маслами, сильний і слабкий, короткочасний і тривалий; Цельс рекомендував розтирання для видалення відкладень і набряків; знаменитий Гален установив дев’ять видів масажу й описав їхню методику. У римських лазнях (термах) широко застосовувався масаж — там були кімнати, спеціально призначені для масажу. У них раби розминали й розтирали тіла що купаються. Перед масажем римляни проробляли ряд гімнастичних вправ. Після цього все тіло масажувалося й натиралося маслами. Завдяки римлянам масаж став частиною системи військового й фізичного виховання. За свідченням Плутарха, великий полководець Рима Гай Юлій Цезар постійно користувався масажем, використовуючи для цього спеціально навчених рабів-масажистів.

Масаж з давніх часів був частиною лікарського мистецтва. Індуси і китайці були першими, хто описав прийоми масажу. У найдавнішій китайській книзі «Кун-Фу», написаної 3000 років до н. е., крім гімнастичних і тілесних вправ, наводяться різні прийоми масажу для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття втоми, спазму м’язів та ін. Китайці розтирали руками все тіло, ніжно стискаючи м’язи між пальцями і виробляючи особливі посмикування в суглобах. Ці посмикування супроводжувалися тріском, чутним на значній відстані. У священних книгах Індії «Аюрведи» (1800 років до н.е.) описані прийоми масажу, які використовували при різних захворюваннях. Масаж полягав у ніжному розминанні всього тіла — з верхніх кінцівок до стоп. Індуси з'єднували парові лазні з масажем. В Індії та Китаї масаж виконували священнослужителі. У цих країнах існували спеціальні школи, в яких навчали прийомам масажу. Масаж в примітивному варіанті широко застосовували в Америці, і в Африці. Є відомості про те, що багато століть тому масаж як лікувальний засіб був відомий народам, які живуть на островах Тихого океану.

Східна медицина досягла найбільшого розквіту в X-XІ ст. Цей час відзначено розквітом арабської медицини. Один з відомих її представників Авіцена розробив нову методику лікування і попередження різноманітним захворюванням з детальним описом прийомів масажу багато уваги приділялося розробці нових методів лікування й попередження різних захворювань. У відомих працях Авіцени «Канон лікарської науки» і «Книга зцілення» дані рекомендації, що стосуються гігієни тіла, використання з лікувальною метою мінеральної води, докладне опис прийомів масажу. Дуже широко лазні й масаж застосовувалися в Туреччині й Персії. Школа східного масажу відрізнялася від школи Древньої Греції й Риму. Відмінність полягала в тому, що турки масажували подібно єгиптянам і африканцям: розтирали й давили пальцями, перетирали тканини. Масаж робився в лазнях в окремій сухій і нагрітій кімнаті. Фахівці східного масажу працювали руками й ногами, приділяючи основну увагу розтиранням і рухам у суглобах.

Турція і Персія не менше славились саунами і масажами. Школа східного масажу знано відрізнялась від уже існуючих в Давніх Греції і Римі. Масаж робили в банях в окремих сухих і нагрітих кімнатах. Техніка масажу була схожою на давньоєгипетську: розтирання та надавлювання пальцями.

У Древній Русі застосовувалися процедури, що загартовують, і масаж. До них ставилися поколачування, розтирання віником, активні рухи. У древніх слов’ян ця форма масажу називалася «хвощением», вона була Методика масажу описана у працях Нестора. Слов’яни також поєднували гаряче і холодне обливання із розтиранням та биттям березовим и віниками.

Слов’яни при ревматичних болях і при травмах розтирали суглоби й розминали м’язи й інші частини тіла. Вони при цьому втирали різні мазі, приготовлені на основі різних трав і корінь. Вимившись, вони з у сильно нагріту парову кімнату, і там банщик хльостав їхнім березовим віником, попередньо розпареним у гарячій воді, потім розтирав їх, потім обливав по черзі декількома цебрами теплою й холодною водою все тіло з голови до ніг. Сильне хльостання віником можна представити не чим іншим, як енергійним розтиранням. Крім того, віником проводилося скобління й розтирання всього тіла зверху долілиць. Такий подвійний прийом забезпечує загартовування, збуджує шкіру й охороняє від захворювання при зануренні в сніг або крижану воду після лазні.

У той час, коли на Сході процвітала наука, у Європі практично не застосовувалися масаж і фізичні вправи. У цей час на Заході панувало середньовіччя, панували влада церкви і її догми. Ідеї вмертвіння плоті й аскетизму не могли сприяти поширенню застосування масажу. Масаж проводився різними шарлатанами, у той час як учені займалися алхімією, пошуками філософського каменю, марили еліксиром життя. У часи Середньовіччя масаж, як і фізичні вправи були не особливо популярними. Аж починаючи із 1721р. почали з’являтися праці із детальним описом методик проведення масажу, їх видів та особливостей застосування.

Лише в епоху Відродження виник інтерес до гімнастики й масажу. Це відбулося в XІ-XV ст. після появи робіт з анатомії Монди ДЕ Сіучі. Європейські лікарі почали аналізувати й розвивати праці лікарів Древньої Греції й Древнього Рима. Став виникати деякий інтерес до лікувальної гімнастики й масажу. Були написані книги про лазні й тілесні вправи стародавніх греків і римлян. Розвитку медичної науки в епоху Відродження сприяли бельгійський анатом Андреас Везалий (1514−1564 гг.) і англійський лікар Вільям Гарвей (1578−1657 гг.). Андреас Везалий по праву вважається творцем анатомії як науки, оскільки він одним з перших описав багато органів людини. Гарвей вніс величезний вклад у фізіологію, відкривши й описавши систему кровообігу. Знаменитий Меркуліус зібрав всю літературу того часу по масажу й гімнастиці й написав відомий твір «Мистецтво гімнастики», у якому описані три види розтирання: слабке, сильне й середнє. Це було видання з ілюстраціями й докладними методичними вказівками. Після публікації трактату Джованни Борелли «Рух тварин» масаж став розвиватися швидкими темпами. У ньому Борелли показує фізіологічний шлях вивчення руху. Фуллер у книзі «Медична гімнастика» намагався пояснити процес дії масажу на організм людини фізіологічними процесами. В 1771 р. Андре опублікував двотомник по ортопедії, де докладно розповів про масаж. Німецький учений Гофман написав об'ємну працю, що складається з дев’яти томів: «Радикальна вказівка, що людина повинна робити, щоб уникнути ранньої смерті й усіляких хвороб». У цьому творі Гофман широко пропагує масаж, рекомендує користуватися прийомами розтирання. В 1780 р. з’явився твір знаменитого французького клініциста Клемана Жозефа Тиссо «Медична й хірургічна гімнастика». У цій роботі він наводить численні дані про те, наскільки ефективним виявлявся масаж, застосовуваний у гімнастиці й хірургії. Він писав, що «рух може часто замінити різні ліки, але жодне ліки не замінять рух». Найдійовішим прийомом масажу він уважав розтирання, рекомендуючи два способи: сухе й вологе. При цьому докладно описував методику проведення прийомів: «Якщо щоранку, лежачи в ліжку на спині й піднявши трохи зігнуті в колінах ноги, розтирати собі шлунок і живіт шматком фланелі, те цим збільшується перистальтика у всіх кишках черевної порожнини… Якщо труть все тіло, то сприяють випару й кровообігу. Древні, які знали всю вигоду розтирання, уживали його не тільки як лікарський засіб, але воно було, так сказати, їхнім повсякденним засобом для збереження здоров’я». Методичне обґрунтування лікувального масажу дав засновник «шведської» системи гімнастики ПШ& Генріх Лінг (1776−1839 гг.). Пропагувати масаж він став після того, як сам переконався в його ефективності. Одержавши в бої поранення плечового суглоба, що ускладнилося порушенням рухливості руки, Лінг зайнявся фехтуванням і почав постійно застосовувати масаж. Через якийсь час функції руки практично відновилися. Натхненний цим, Лінг став розробляти методи гімнастики й масажу. Після численних досліджень він опублікував наукову працю «Загальні основи гімнастики», у якому писав, що «масаж є складовою частиною всіляких видів руху, що роблять свій сприятливий вплив на людський організм». Також Лінг надавав великого значення масажу в системі лікарської гімнастики. Він вважав масаж дуже ефективним засобом у боротьбі з втомою, підкреслював його лікувальну дію при рухових розладах, що виникають у результаті травм, а також при хірургічних захворюваннях і хворобах внутрішніх органів. Деякі вчені вважають, що Лінг у своєму трактаті не дав чіткої класифікації й достатнього наукового обґрунтування прийомів масажу. Однак, незважаючи на це, праця Лінга відіграла значну роль у тім, що масаж одержав у Європі широке поширення.

Згодом масаж і лікувальна гімнастика починають використовуватися на всіх континентах. В XІ в. у Франції, Німеччині, Англії й інших країнах з’являються численні праці про масаж і про результати його застосування при лікуванні різних хвороб. Цьому сприяє розвиток таких наук, як біологія, анатомія, фізіологія. До XІ в. не було наукового обґрунтування масажу, і тільки в сімдесятих роках у Європі й у Росії з’явилися перші клінічні й експериментальні роботи з масажу. У них були закладені основні принципи наукового обґрунтування впливу масажу на організм людини, описувалися й приводилися в систему прийоми масажу, були розроблені рекомендації для його проведення, чітко обмовлялися всі показання й протипоказання. Особливо швидко починає розвиватися спортивний масаж, що є успішним засобом для підготовки спортсменів до змагань і швидкого зняття втоми. З’являється безліч робіт, у яких науково обґрунтовується методика й показання до застосування масажу залежно від виду спорту. Великий внесок у розробку методики проведення лікувального масажу внесли росіяни вчені М. Я. Мудров, А. А. Остроумов, В.І. Заблудовский, І.М. СаркизовСеразини й багато інших. Ще в Індії й Китаї, Древній Греції й Римі масаж широко використовувався в системі фізичного виховання воїнів, гладіаторів і кулачних бійців. Римляни й греки виділяли такі види масажу, як попередній (виконуваний перед виходом атлета на арену), тренувальний, відбудовний (для зняття втоми). .

На сучасному етапі масаж завдяки потужному впливу на організм досить поширено та з великим успіхом використовується в різних галузях медицини (травматологія, хірургія, терапія, гінекологія, неврологія і т.д.)

Масування і, так зване, розминання тіла при відвідуванні терм (лазень), а також після них, і у вигляді оздоровлюючого прийому використовували ще в стародавньому світі, в таких країнах як: Греція, Рим, Індія і Китай. Також з незапам’ятних часів у різних племен розминання та розтирання людини були основними способами лікування. Але, всупереч цьому, в Європі протягом кількох століть, ця техніка була практично забутий. Популярність його почала відновлюватися відносно недавно.

«Масаж, або мистецтво видалення незліченних форм хвороби з допомогою систематичного погладжування, розминання, поколачувания, постукування, шмагання, похитування, стискання та ін., зробився не тільки галуззю медичної науки, але, у зв’язку з іншими лікувальними засобами, важливим чинником природного методу лікування» — писав Платон.

Масаж — дуже давнє засіб допомоги і самодопомоги. І це говорить про те, що це — засіб природне, як сама природа, а зовсім не вигадане медиками або вченими. Як тільки людина з’явилася на землі, як тільки він почав полювати, використовувати примітивні знаряддя праці, добувати собі їжу і обладнати житло — він неминуче, інстинктивно почав користуватися могутнім засобом зцілення: розтиранням забитих місць, дотиком до тих частин тіла, де відчувався дискомфорт. Ці інстинктивні дії, звичайно, не можна назвати масажем. Але, безсумнівно, масаж виник і розвинувся саме з них — спочатку він став елементом народної медицини, який застосовувався у багатьох племенах первісних людей, а пізніше став невід'ємною частиною культури практично всіх народів. Не випадково корінь «мас», від якого і походить слово «масаж», є в мові багатьох народів землі, і значення цього кореня приблизно однаково: у французів дієслово, що стався від цього кореня, що означає «розтирати», у арабів — «стосуватися, ніжно надавлювати», у греків — «стискати руками». Ще в IX столітті до нашої ери в старокитайських медичних трактатах говорилося про велику цілющу силу масажу, давньоіндійські манускрипти і давньоєгипетські папіруси теж детально описують прийоми і техніки. У Стародавньому Римі та Стародавній Греції, де надавалося особливе значення фізичної культури, техніка, природно, теж була поширена дуже широко, про її величезної ролі писали і говорили знаменитий грецький лікар Гіппократ і видатний римський лікар Асклепіад. Якби маніпуляція не була воістину великим цілющим засобом, хіба пронесло б людство знання про неї через всю свою історію, хіба дійшли б ці прийоми до наших днів?

Що таке масаж. Що ж дає нам масаж?

Всі різновиди класичного масажу стали необхідною складовою загальної системи охорони здоров’я для основної маси людей. Загальноприйнята система оздоровлення у всіх країнах майже завжди використовує крім основних методів лікування класичний масаж, який робить вирішальний вплив на одужання при різних гострих і хронічних захворюваннях, і забезпечує високий рівень загального благополуччя населення. І з постійно зростаючою часткою досліджень сприятливого впливу класичного масажу, все більше фахівців радить пацієнтам включати масаж в плани їх особистого оздоровлення і лікування. Лікарі, мануальні терапевти, фізіотерапевти і косметологи все більше рекомендують своїм пацієнтам курс класичного масажу для деяких захворювань, їх профілактики і поліпшення загального самопочуття.

Новою тенденцією стало також те, що багато роботодавців і страхові компанії почали включати в плани обслуговування своїх клієнтів і працівників курси класичного масажу. Існує безліч методів впливу на м’язову структуру і м’які тканини тіла, які передбачають застосування нерухомих або рухомих методів: тиск, утримання, вібрація, погойдування, тертя, розминка, розтирання, вичавлювання і стискання. При масажі фахівцем перш за все використовуються в першу чергу руки, хоча масажисти часто використовують і інші ділянки тіла, наприклад, передпліччя, лікті і ноги. Всі ці методи використовувалися для впливу на опорно-руховий апарат, лімфатичну систему кровообігу, нервову та інші системи організму.

Сьогодні масаж як один з найбільш ефективних методів фізіотерапії отримав дуже широке поширення використання в самих різних сферах клінічної медицини. Його використовують протягом будь-якій стадії реабілітаційного лікування, у комплексі лікування хвороб і травматичних пошкоджень кістково-суглобової системи, підгострих і хронічних захворювань серцево-судинної, дихальної, нервової, травної та інших систем організму. Класичний масаж призначається в якості засобу початкової або кінцевої профілактики, для відновлення працездатності при розумовому і фізичному перевтомі, для боротьби з професійними шкідливими факторами, як гігієнічний і косметичний метод, для фізичного вдосконалення.

Масаж в рамках відновного лікування різних органів і систем дозволяє зменшити обсяг медикаментозної терапії. Як найбільш адекватний і фізіологічний для організму людини оздоровчий метод, масаж добре поєднується з фізичними вправами, бальнео-, фізіо-, рефлексо — і мануальної терапією. Масаж — це сукупність спеціальних прийомів механічного дозованого впливу на тіло людини, які робляться з допомогою рук або спеціальних апаратів з лікувальною або профілактичною метою.

В загальному рахунку класичний масаж позитивно впливає на загальний стан здоров’я і добробут людини, фізичне і психічне благополуччя.

Отже, що ж дає нам масаж?

Розслабляє тіло.

Послаблює м’язову напругу.

Знімає втому і біль у м’язах.

Підвищує гнучкість і діапазон руху.

Зменшує хронічний біль.

Заспокоює нервову систему.

Знижує кров’яний тиск.

Знижується частота серцевих скорочень.

Підвищує тонус шкіри.

Допомагає у відновленні після травм і хвороб.

Зміцнює імунну систему.

Зменшує головні болі напруги.

Знижує психічне напруження.

Покращує концентрацію.

Сприяє спокійному сну.

Допомагає психічної релаксації.

Знімає втому.

Підвищує Ваш життєвий тонус.

Допомагає оговтатися після стресів.

Заряджає енергетично.

І це лише невеликий список того, що може дати Вам масаж.

Системи масажу.

Існують наступні системи масажу:

1) європейська: російська; шведська; фінська;

2) східна.

В даний час російська, шведська і фінська системи є ведучими в світі. У останніх 50−70 років ці системи постійно удосконалювалися, переймаючи один у одного все краще. Синтез найбільш ефективних прийомів кожною з названих систем привів до створення європейського масажу. Європейський класичний масаж — це набір прийомів за допомогою яких можна виконати гігієнічний, лікувальний, спортивний і косметичний масаж без спеціальної дії на рефлекторні зони.

Російська система масажу склалася ще до появи системи шведського лікарського масажу. Російська система масажу, що сформувалася до теперішнього часу, значно відрізняється від інших систем переважанням прийомів розминки, що дає можливість приділяти велику увагу масажу не лише фасцій і суглобів, але і м’язової, судинної і нервової систем. Для російської системи масажу характерна тонша дозована дія на різні тканини і центральну нервову систему, а також більшу різноманітність прийомів, яка дозволяє масажистові раціонально використовувати свої сили, відпочивати, замінюючи один прийом іншим, рівноцінним.

Шведська система масажу була заснована в XIX ст. П.Х. Лінгом (1776−1839). Він вивчив і систематизував прийоми, елементи і форми масажу древніх греків. Римлян і китайців. У шведську систему масажу входять прийоми поглажування (5−7%), розтирання (40−50%), розминки (10−15%) і руху (30−40%). На відміну від класичного масажу, прийоми шведської системи сильніші, при їх виконанні прагнуть проникнути глибоко. Завдання шведського масажу полягає в розтиранні ущільнень, розтяганні судинно-нервових пучків і м’язів, а не в поліпшенні кровоі лімфообігу.

Фінська система масажу має в своєму розпорядженні обмежене число прийомів, серед яких домінує розминка подушечкою великого пальця. З цієї причини вона малоефективна, оскільки немає можливості широко варіювати прийоми залежно від ділянки тіла і будови м’язів. До того ж вживання цих прийомів вимагає дуже сильних і витривалих пальців. Проте треба відмітити, що фінська розминка ефективна на плоских м’язах.

Прийоми фінської системи масажу виконуються в тій же послідовності, що і в шведській системі, тобто стопа — гомілка — стегно або кисть — передпліччя — плече для нижніх і верхніх кінцівок відповідно.

Фінська система масажу отримала дуже широке поширення в скандинавських країнах як в лікувальній практиці, так і в спортивній після олімпійських перемог Пааво Нурмі в 1924 р.

В останні роки фінська система значною мірою поповнилася прийомами розтирання, запозиченими з шведської системи, і прийомами розминання з російської системи. Східна система масажу розвивалася в країнах Малої і середньої Азії, де застосовуються і зараз. Її відмінності від європейського класичного масажу полягають у наступному:

1. Масаж проводиться без застосування змащувальних засобів з метою більш глибокого впливу на покриви тіла.

2. Прийоми виконуються не тільки руками, але й ногами. 3. Напрямок руху при виконанні прийомів не тільки від периферії до центру, але і у зворотний бік. Масаж, що виконується ногами, робиться в основному в лазнях, на попередньо розпарених суглобах, а також застосовується для спортсменів з добре розвиненою мускулатурою. Масаж ногами повинен виконуватися з особливою обережністю і тільки дуже міцним людям, оскільки можливі наслідки у вигляді зміщення міжхребцевих дисків. Руху на окремих частинах тіла здійснюються за напрямами меридіанів (каналів), за яким, згідно східної філософії, тече життєва енергія «ци». Так, при масажі внутрішньої (медіальної) сторони нижньої кінцівки руху виробляються знизу вгору, бо меридіани нирок, селезінки — підшлункової залози і печінки мають напрямок знизу вгору, а при масажі зовнішньої (латеральної) сторони ноги — руху зверху вниз, у напрямку розташованих тут меридіанів сечового міхура, жовчного міхура та шлунка.

Масажуючи внутрішню сторону верхньої кінцівки руху слід робити зверху вниз, бо розташовані тут меридіани серця, легені і перикарда мають напрямок зверху вниз, а масажуючи зовнішню сторону — руху знизу вгору, бо меридіани тонкої кишки. Товстої кишки і трьох частин тулуба орієнтовані саме в цьому напрямку. У східному масажі застосовують наступні прийоми погладжування, розтирання, розминання, розтягування і викручування кінцівок. Погладжування, розтирання і розминання виконуються зі значним тиском, яке досягається максимальним використанням маси тіла масажиста. Тому даний масаж здійснюється на підлозі або на низькій канапі. Розтягування і викручування кінцівок або хребетного стовпа в якійсь мірі можна віднести до пасивних рухів європейського класичного масажу. Прийоми виконуються спочатку на задній поверхні тіла в положенні лежачи на животі, на спині, руках, сідницях, стегнах, гомілки і стопи, потім на передній поверхні в положенні лежачи на спині - на стегнах, животі, грудях, плечах.

Окремі елементи східного масажу схожі з прийомами масажу, поширеного у африканських і південноамериканських народів.

Методи масажу Під методом масажу розуміють спеціальні механічні прийоми, що проводяться з допомогою рук, спеціальних апаратів (пристосувань) і іноді (у східному масажі) ніг в певній послідовності. За методом виконання масаж поділяється на ручний, апаратний і комбінований.

А. метод Ручного масажу є основним, так як здійснюється з допомогою багатьох прийомів, дозування яких широко варіюється: при необхідності прийоми можуть виконуватися з різною силою, частотою і швидкістю, що дуже важливо для досягнення результату. Ручний масаж можна виконувати в різних умовах — вдома, на виробництві, в лазні, спортивному залі, на спортивному майданчику і т. д.

Б. Апаратний метод застосовується при всіх видах масажу. Зародження цього методу впливу відноситься до глибокої давнини. Ще наприкінці II — початку Істолетия до н. е. відомий римський лікар Асклепіад був ініціатором створення вібраційного масажу з використанням струсу. Цю ідею лише через 2000 років знову застосовував знаменитий французький невропатолог Ж. М. Шарко з метою заспокоєння нервово-збуджених людей.

До апаратного масажу відносять: вібраційний масаж, гідромасаж, пневмомасаж, ультразвуковий масаж, баромасаж і масаж за допомогою ручних пристроїв та інструментів.

Вібраційний масаж здійснюється апаратами, які можуть впливати на організм загальне і місцеве вплив. До масажерів загального впливу відносяться такі апарати, як вібраційний стілець, велотраб Гоффа, вібраційна кушетка, апарат Цандера та ін. про і всі вони дуже громіздкі, важкі і застосовуються рідко. Тому зараз у великій кількості випускаються вібраційні апарати місцевої дії. Гідромасаж — це вид масажу, сутність якого полягає у впливі на організм масажних маніпуляція через воду (термічним шляхом, механічним або хімічним — мінеральної, хвойної водами тощо).

Існують кілька способів проведення гідромасажу: з руками під водою, водяний струменем в повітрі. Водяним струменем з високим тиском під водою. Пневмомасаж здійснюють за допомогою апаратів, заснованих на принципі створення підвищеного або зниженого тиску повітря. Вони складаються з повітряного компресора і насоса. Механізм дії полягає в тому, що під втягнутою в насадку (банку) шкірі створюється застійна гіперемія і викликаються місцеві крововиливи. Продукти розпаду тканин і крові надають стимулюючу дію на організм масажованого.

При відсутності апарату пневмомасаж можна замінити банковим масажем.

Ультразвуковий масаж проводиться за допомогою звукової фізіотерапевтичної апаратури, яка включає в себе генератор високої частоти і п'єзоелектричної перетворювач. Механізм дії ультразвукових коливань на тканини організму складний; розрізняють механічне, теплове і хімічне впливу. Механічний вплив пов’язано з безпосереднім впливом коливань, що викликають почергове згущення і розрідження частинок тканини, тобто з микромассажем; теплове — прямо пропорційно велич енергії коливань, поглиненої в тій чи іншій тканині; хімічне — пов’язано із зміною (під дією коливань) інтенсивності окислювальних процесів. Баромасаж здійснюють з допомогою апарату Ст. А. Кравченко. Нагнітання повітря в камеру і відсмоктування повітря з неї здійснюється повітряним насосом. Мінімальний тиск, що досягається в камері, — 500 мм рт. ст., максимальне — 850 мм рт. ст., температура — не більше 40°. Декомпресія викликає посилений приплив крові до масажованої області за рахунок розширення артеріол і капілярів, підвищення на 1.5−3° температури шкіри, збільшення кількості надходить до тканин кисню і дихальної активності клітин в зоні декомпресії, поліпшення обмінних процесів. Масаж за допомогою ручних пристроїв та інструментів (масажна доріжка, щітки, гімнастична палиця, спортивний масажер, кульової масажер, килимки для стоп тощо) імітує який-небудь один з прийомів ручного класичного масажу. Такі пристрої доцільно застосовувати для самомасажу в домашній обстановці в поєднанні з водними процедурами, а також в лікувальних цілях, наприклад при м’язових болях в області спини. При використанні цих інструментів здійснюється механічний вплив на шкіру, сполучну тканину, підшкірну клітковину, м’язи і суглоби. Повільне і м’яке їх застосування сприяє зниженню збудливості нервової системи (що використовується для зняття стомлення). Застосування в області рефлекторних зон інструментального масажу має рефлекторний терапевтичний вплив на патологічно змінену діяльність різних тканин і внутрішніх органів.

А. Комбінований метод масажу поєднує в собі ручний та апаратний масаж протягом одного сеансу. Апаратний масаж рекомендується застосовувати в середині сеансу. Механічна вібрація доповнює і поглиблює фізіологічний вплив ручного масажу, який як би готує той чи інший ділянку тіла і організм в цілому до більш сильному впливу апаратного масажу.

А.А. Бірюков окремо виділяє ножний масаж виконується із застосуванням ніг — педиальный), поширений у східній системі. Але цей метод впливу небезпечний, тому його частіше застосовують у лазнях, після глибокого прогрівання м’язів і суглобів, а іноді і в спортивній практиці для масажу дуже великих спортсменів.

Прийоми класичного масажу Найбільш поширеним методом класичного масажу є класичний ручний масаж. Він є основним методом, тому що в ньому є різноманітні прийоми, що дозволяє широко варіювати дозування, з допомогою дотику і під контролем зору, легко контролювати точність виконання прийомів, оцінювати їх результат. Слід також додатково відзначити високу ефективність класичного масажу, оскільки тільки руками масажист може виявити зміни в тканинах області, що масажується, визначити необхідні точки і безпосередньо впливати на них. Не заперечуючи позитивного впливу апаратного масажу, все ж рекомендуємо віддавати перевагу ручного масажу при виборі методики.

Класичний масаж — при цьому виді масажу за А. Ф. Вербову використовуються 4 базових класичних прийоми: погладжування, розтирання, розминання та вібрацію. Крім основних прийомів, існують також різні їх варіанти — допоміжні прийоми. Далеко не завжди на одному сеансі слід використовувати всі прийоми. Їх можна виконувати як однією рукою, так і двома (по черзі або одночасно). Можна також використовувати комбінований масаж: одна рука виконує один, друга — інший прийом. Погладжування — один з найстаріших і найбільш поширених прийомів, який використовується як в класичному масажі, так і в спортивному, косметичному масажі, у вигляді ковзання руки масажиста по шкірі без зміщення. Розподіл прийомів класичного масажу на основні і допоміжні дуже умовно, оскільки в деяких випадках допоміжні прийоми можуть бути основними, а основні - допоміжними. Погладжуванням рекомендується починати і закінчувати будь масажний сеанс, і застосовувати його перед початком наступного прийому класичного масажу.

Розтирання впливає на організм більш енергійно, ніж погладжування. Воно полягає в зсуві або розтягуванні поверхневих тканин у різні сторони. Даний прийом трохи схожий на погладжування, але головна відмінність полягає в тому, що при розтиранні застосовується більш висока сила натискання, але руки не ковзають по поверхні, а якби зрушують під час руху. Описаний прийом застосовується по ходу лімфатичних судин і крові, так і в зворотному напрямку. Розминання — це класична техніка масажу, при якій масажист пальцями рук пружно захоплює, зрушує, розтягує, стискає, здавлює (поперемінно) тканини. Розминання — при даному прийомі рукою виконується два — три етапи: а) фіксація, захоплення області; б) здавлювання; в) розчавлювання, безпосередньо розминання.

Вібрація — це такі прийоми масажу, з допомогою яких в тканинах, які опрацьовуються, утворюються коливальні рухи різної швидкості і амплітуди. Завдяки еластичності тканин механическиеколебания, які утворюються в поверхневих тканинах, йдуть углиб як хвилі. Під час цього, при слабкій силі і потужності вібрації, хвилі можуть проходити тільки по поверхневим тканинам і м’язам, а при сильній — проникають всередину і викликають вібрацію, судинну і вібрацію нервів, які лежать глибше. В даний час Є більш ніж 100 000 фахівців класичного масажу, практикуючих в одній тільки Україні. Потреби у підготовці кадрів варіюються від області до області.

Фізіологічний вплив масажу на людину Масаж надає всіляку фізіологічну дію на організм: лікувальну, седативну, тонізуючу, загальнозміцнюючу, профілактичну і так далі Під впливом масажу виникає ряд місцевих і загальних реакцій, в яких беруть участь різні органи і системи організму людини.

Шкіра забезпечує механічний захист внутрішніх органів від пошкоджень, проникнення мікроорганізмів і інших шкідливих речовин, бере участь у водоі теплообміні із зовнішнім середовищем, формує у відповідь реакції на роздратування.

Завдяки масажу з шкіри віддаляються віджилі клітини зовнішнього шару, що сприяє поліпшенню шкірного дихання, посиленню видільних процесів сальних і потових залоз. Крім того, покращується кровообіг, живлення шкіри і залоз. Таким чином, значно підвищуються всі процеси обміну в організмі. Оскільки дія масажної процедури зі своєї фізіологічної суті опосередкована нервовими структурами, масажна терапія робить значний вплив на нервову систему: змінює відношення процесів збудження і гальмування (може вибірково заспокоювати або збуджувати — тонізувати нервову систему), покращує адаптивні реакції, підвищує здатність протистояти стресовому чиннику, збільшує швидкість регенеративних процесів в периферичній нервовій системі.

Виявлено, що в першу чергу на масаж реагує нервовий компонент. При цьому найбільші зміни в нервових стволах наголошувалося після 15 сеансів масажу і виявлялися прискоренням регенерації сідничного нерва. Цікаво, що при продовженні курсу масажу у відповідь реакції організму зменшувалися. Таким чином було експериментальне обґрунтовано дозування курсу масажу — 10 — 15 процедур.

Соматична м’язова система людини включає близько 550 м’язів, розташованих на тілі в декілька шарів і побудованих з поперечно-полосатої м’язової тканини. Скелетна мускулатура інервується передніми і задніми гілками спинномозкових нервів, що відходять від спинного мозку, і управляється командами з вищих відділів центральної нервової системи — кори головного мозку і підкіркових центрів екстрапірамідної системи. Завдяки цьому скелетні м’язи є довільними, тобто здатними скорочуватися, покоряючись усвідомленій вольовій команді. Ця команда вигляді електричного імпульсу поступає з кори головного мозку до вставних нейронів спинного мозку. Які на основі екстрапірамідної інформації моделюють активність рухових нервових клітин, аксони яких закінчуються безпосередньо на м’язах. Аксони рухових нейронів і дендрит чутливих нервових клітин, що сприймають відчуття від м’язів і шкіри, об'єднані в нервові стволи (нерви). Під впливом точкового масажу нервових стволів або масажу самих м’язів, що обхвачує і лінійного, кількість і діаметр розкритих капілярів в м’язах збільшується.

При масажі, рівно як і при фізичних навантаженнях, підвищується рівень змінних процесів. Чим вище обмін речовин в тканині, тим більше в ній функціонуючих капілярів. Було доведено, що під впливом масажу число розкритих капілярів в м’язі досягає 1400 на 1 мм² поперечного перетину, а кровопостачання її збільшується в 9−140 разів.

Крім того масаж, на відміну від фізичного навантаження, не викликає утворення молочної кислоти в м’язах. Навпаки, він сприяє вимиванню кенокситів і метаболитів, покращує трофіку, прискорює відновні процеси в тканинах.

У результаті масаж надає загальнозміцнюючу і лікувальну (у випадках міозитів, гіпертонусу, атрофія м’язів і так далі) дію на м’язову систему. Під впливом масажу підвищується еластичність і тонус м’язів, покращується і скоротлива функція, зростає сила, підвищується працездатність, зміцнюються фасції.

Особливо великий вплив прийомів розминки на м’язову систему. Розминка є активним подразником і сприяє максимальному підвищенню працездатності утомлених м’язів, оскільки масаж є свого роду пасивною гімнастикою для м’язових волокон. Підвищення працездатності спостерігається і при масажі м’язів, що не брали участь у фізичній роботі. Це пояснюється генерацією під впливом масажу чутливих нервових імпульсів, які, потрапляючи в центральну нервову систему, підвищують збудливість центрів управління масажованих і сусідніх м’язів. Тому при стомленні окремих м’язових груп доцільно масажувати не лише стомлені м’язи, але і їх анатомічні і функціональні антагоністи.

Основне завдання масажу — відновлення нормального перебігу змінних процесів (обміну речовин, енергії, біоенергії) в тканинах, органах, системі органів. Безумовно, формуванням серцево-судинної системи належить тут первинне значення як структурній базі, свого роду, «транспортній мережі» для обміну речовин. Такої точки зору дотримується як традиційна, так і нетрадиційна медицина.

Масаж, надаючи великий вплив на циркуляцію лімфи, прискорюючи її відтік. З одного боку це збільшує приплив живильних речовин до тканин масажованої ділянки шляхом збільшення гідростатичного тиску, а з іншою звільняє клітини від продуктів обміну і розпаду. При цьому стимулюється струм лімфи через лімфатичні вузли, де вона інтенсивно очищається і збагачується лімфоцитами. Це наводить до загального підвищення імунітету, посилення фільтраційних і бар'єрних функцій організму.

Масажні лінійні рухи необхідно проводити, в основному, по напряму струму лімфи — тобто від периферії тіла до місць впадання лімфатичних проток у венозну систему (приблизно на рівні верхнього краю лопаток). Поблизу крупних лімфатичних вузлів (привушних, піднижньочелюсних, надключичних, пахових) масаж має бути направлений до цих вузлів. Самі лімфатичні вузли не масажують.

З'єднання кісток зв’язують кістки скелета в єдине ціле. Вони утримують їх один біля одного і забезпечують ним велику або меншу рухливість. З'єднання кісток мають різну будову і володіють такими фізичними властивостями, як міцність, пружність, рухливість, що пов’язане з виконуваною ними функцією.

При травмах кісток масаж сприяє швидшій освіті кістковою мозолі, стимулює життєдіяльність опорно-рухового апарату, покращує еластичність зв’язкового апарату, попереджає або сприяє зменшенню наявних контрактур.

Під впливом масажу зв’язковий апарат, суглоби набувають великої рухливості. Масаж усуває те, що утворюється при травмах або захворюваннях зморщування суглобових сумок, сприяє зменшенню навколосуглобових набряків, прискорює видалення продуктів розпаду, попереджає розвиток наслідків мікротравми суглоба.

Позитивна дія масажу на в’язки, суглоби пояснюється зігріванням масажованої ділянки, посиленням кровоі лімфообіги, активізації синовіальної рідини.

Дотриманням правил правильного харчування і регулярним вживанням масажу можна не допустити захворювань, а в разі вже наявних патології значно поліпшити стан органів шлунково-кишкового тракту.

Завдання масажу на першому етапі полягає в посиленні перистальтики кишечника, поліпшенні зберігальних властивостей кишки. Механічне роздратування стінки живота, а також інтеррецепторів внутрішніх органів наводить до скорочення гладком’язових волокон травної трубки. Чергування фаз збудливого і седативного масажу (скорочення і розслаблення мускулатури кишечника) викликає «відлипання» калових відкладень від стінок кишки і очищення слизистої оболонки. Такий масаж особливо показаний хворим в стані гіпокінезії: у післяопераційний період, при спинальній патології і так далі.

Масаж покращує функцію зовнішнього дихання, підвищує прохідність бронхів і резервні можливості дихання, збільшує насичення артеріальної крові киснем і виділення вуглекислого газу.

Обмін речовин — це сукупність реакцій асиміляції (анаболізму — утворення і побудови нових структур, клітин і тканин) і дисиміляції (катаболізму — розпаду речовин з виділенням енергії). Обоє сторони обміну речовин тісно зв’язано один з одним. Анаболізм йде з витратою енергії, утвореної в результаті катаболічних процесів. У свою чергу розщеплювання енергосубстратів можливе лише після їх попереднього синтезу організмом. Динамічна рівновага в обміні речовин — це основна умова здоров’я людини. Порушення обміну речовин обов’язкове у результаті веде до патології органу, системи органів і організму в цілому. Першим кроком до порушення змінних процесів є зниження рівня обміну речовин (що спостерігається, наприклад, при старінні організму, гіпокінезії і т. д.). Підвищення рівня змінних реакцій веде до посилення виділення розщеплювання метаболітів, що є в більшості випадків біологічними отрутами, а також підвищує швидкість окислювальних реакцій в організмі. Доведено, що при масажі швидкість вжитку кисню підвищується на 30−35% в порівнянні із спокоєм, на 15−20% посилюється виділення молочної кислоти нирками і шкірою.

Сутність масажу полягає в нанесенні на тіло подразнень різної інтенсивності і сили. В механізмі фізіологічної дії масажу на організм головна роль належить нервовій системі. Механічне подразнення, яке виробляється руками масажиста, в першу чергу сприймають нервові рецептори, пов’язані нервовими волокнами з соматичної і вегетативної нервової системою. Відбувається перетворення механічної енергії в енергію нервового імпульсу. Від рецепторів по аферентні (чутливі) нервових волокнах імпульси надходять у центральну нервову систему, а звідти ефферентним (руховим) волокнам на периферію до м’язів, судин, внутрішніх органів. На периферії в м’язах, судинах і внутрішніх органах, під впливом еферентних нервових імпульсів виникає рефлекторна реакція, яка проявляється у вигляді певних змін функціонального стану різних внутрішніх органів і систем. Механічний фактор фізіологічної дії масажу. Цей фактор в організмі має місце, але не відіграє суттєвої ролі. Під впливом механічної дії очищається шкіра хворого, зміщуються і розтягуються інші тканини, поліпшується рухливість суглобів і еластичність тканин, а також їх стійкість до механічного впливу.