Специфіка підготовки, організації, проведення бенкету для іноземних туристів

ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ 1. Види туризму

1.1 Види і форми туризму

1.2 Поділ туризму за характером РОЗДІЛ 2. Особливості обслуговування іноземних туристів

2.1 Види національних кухонь для обслуговування іноземних туристів

2.2 Особливості організації харчування іноземних туристів РОЗДІЛ 3. Організація харчування туристів з Бельгії у ресторані «Старгород» на 100 місць

3.1 Особливості організації харчування іноземних туристів з Бельгії

3.2 Організація харчування туристів з Бельгії у ресторані «Старгород» на 100 місць ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Із кожним роком розвиток туризму в Україні набуває все більших обертів. Щороку нашу державу відвідує в середньому 17 млн. іноземців, більшість яких є громадянами країн СНД, а третина приїжджає з ЄС. Україна є одним зі світових лідерів з міжнародного туризму — за даними Всесвітньої організації туризму, Україна посідає сьоме місце за кількістю відвідувань щороку. Таким чином, туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави, а розвиток цієї сфери суспільного життя повинен стати одним із ріоритетних завдань на найближче майбутнє.

Розвитку туризму сприяло вдале геополітичне положення України, що розташувалася на перехресті багатьох важливих торгівельних шляхів. Завдяки цьому нашу країну щороку відвідувала значна кількість іноземних купців, які, приїжджаючи додому, розносили славу про Україну, про її багаті природні ресурси, гостинний народ та цікаві традиції, тим самим приваблюючи все більше охочих побувати в Україні.

В останні роки в Україні швидкими темпами розвивається сільський зелений туризм, основне завдання якого полягає у відпочинку туристів від міського шуму та метушні, ознайомленні з історико-культурними пам’ятками та місцевими звичаями і традиціями.

Таким чином, Україна має всі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця відпочинку замість тих, що розміщені на території Батьківщини.

Тема представленої курсової є актуальною адже: Подібне свято дуже важко організувати вдома. Послуги сучасного ресторану зможуть задовольнити навіть самого примхливого замовника. Це і обслуговування, приготування страв, прикраса залу та організація дозвілля.

Мета роботи — вивчити специфіку підготовки, організації, проведення бенкету для іноземних туристів, узагальнити сучасний досвід роботи провідних фахівців у галузі ресторанної справи.

Завданням роботи є розглянути даний вид бенкету, показати особливості обслуговування туристів з інших країн.

РОЗДІЛ 1

ВИДИ ТУРИЗМУ

1.1 Види і форми туризму Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе значення має класифікація туризму, зміст якої полягає у виокремленні його класів, форм і видів за найрізноманітнішими напрямами.

Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виділити чисті форми і види сучасного туризму. Класифікація його за видами і формами дає можливість розв’язати низку проблем щодо розвитку і територіальної організації туристського господарства, визначати попит на окремі види туристичних послуг і на цій підставі розробляти плани розвитку матеріально-технічної бази туризму.

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає.

Форми і види туризму залежать від низки чинників:

— наявності й тривалості вільного часу;

— віку, статі, стану здоров’я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;

— розмаїтості природних умов і сезонності;

— наявності певних засобів пересування.

З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

Залежно від виду туризм поділяють на:

— внутрішній або національний — подорожі у межах своєї країни;

— іноземний або міжнародний — подорожі поза межами країни. Розглянемо їх докладніше.

Внутрішній туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний — туристів із-за кордону. Для кожної країни здійснення туристичних подорожей її громадян за кордон є пасивним туризмом, а приїзд іноземців — активним.

Плануючи розвиток туристського господарства, зокрема, його матеріально-технічної бази, не можна враховувати потреби тільки якогось одного виду туризму — іноземного або внутрішнього, попиту тільки іноземних туристів чи громадян своєї країни. Іноземний туризм перебуває під впливом політичних обставин. Наприклад, загострення відносин між державами може призвести до скорочення або навіть згортання туристичних зв’язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є «амортизатором» для туристського господарства загалом.

Розвитку внутрішнього туризму не всі країни приділяють достатню увагу, проте його економічне значення зростає. Хоча внутрішній туризм і не забезпечує притоку іноземної валюти, але він пожвавлює економічну кон’юнктуру, сприяючи розвитку туристського господарства.

У Законі України «Про туризм» подається інший поділ. Зокрема, там зазначено, що туризм поділяється на іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другого — особи, які подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з державної точки зору, адже пріоритетним для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

1.2 Поділ туризму за характером За характером організації туризм поділяють на:

* плановий (організований);

* самодіяльний (неорганізований).

Плановий туризм — це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцем проживання, харчування тощо). В Україні плановий туризм набув поширення в 60-х роках XX ст. Через її територію проходить майже 500 планованих туристичних маршрутів.

Подорожі груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, лещетарських, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природного середовища, вивчення пам’яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну працю за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристичних зборів і змагань, самодіяльну і технічну творчість, навчання туристичних кадрів. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристичних спортивних походів.

За кількістю учасників виокремлюють:

* індивідуальний туризм;

* груповий туризм.

Подорож окремої сім'ї або однієї людини за власним планом — це індивідуальний туризм, подорож групи людей — груповий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім'ї як сімейний туризм.

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:

* короткочасний (туризм «вихідного дня»);

* тривалий.

Короткочасний туризм передбачає перебування людей у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуто широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед молоді. Короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня конкуруватиме з тривалим одноразовим. При п’ятиденному робочому тижні із загального річного бюджету часу на відпочинок майже половина припадає на вихідні дні і тільки 15−20 відсотків — на відпустки або канікули. Решта вільного часу відводиться на щоденний відпочинок після робочого дня. Потрібно також враховувати постійний чинник — транспортну доступність, виражену в часі.

Міське населення все більше прагне до відпочинку на лоні природи. З огляду на важливе значення організації короткочасного відпочинку, а також тенденцію до подальшого збільшення вільного часу у населення, особливу увагу слід звернути на створення зон позаміського короткочасного відпочинку.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

* місцевий;

* дальній.

Місцевий туризм передбачає організацію туристичних подорожей у межах рідного краю, а дальній — поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

* постійний;

* сезонний:

— односезонний;

— двосезонний.

Під постійним туризмом розуміють рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року, а під сезонним — у певний час року. Сезонний туризм поділяють на односезонний і двосезонний. Односезонний поширений у районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

* пізнавальний (екскурсійний) — відвідування та ознайомлення з пам’ятними місцями та пам’ятками культури, історії, природи;

* оздоровлювально-пізнавальний — поєднання цілей оздоровлення і пізнання;

* курортно-лікувальний — пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров’я;

* спортивний — участь у спортивних заходах;

* вихідного дня — перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;

* діловий — відвідування об'єктів за професійним інтересом;

*релігійний;

* зелений;

* аматорський — мисливство, рибальство тощо.

Розглянемо докладніше деякі з цих видів. Курортно-лікувальний туризм вважають одним із найстаріших видів туризму, поширений у країнах з вигідним географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, які мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих комплексів.

Відомими міжнародними курортами і місцями масового відпочинку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), «Золоті піски» (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.

Перебування на курортах, окрім оздоровлення, передбачає ознайомлення з визначними пам’ятками історії й архітектури цього району національними традиціями місцевого населення тощо. Тому таких курортників слушно вважати туристами.

Спортивний туризм — це пересування людей у вільний час, щоб займатися спортом.

Сортивний туризм має такі різновиди:

* пішохідний;

* гірський;

* водний (на плотах, байдарках);

* велосипедний;

* автомобільний та ін.

В Україні цей вид туризму є досить поширеним. Спортсмени-туристи для підвищення своєї спортивної кваліфікації виконують встановлені нормативи. Туристичні походи мають різні категорії складності, визначаються характером і кількістю природних перепон, які має перебороти спортсмен-турист під час проходження маршруту, розробленого і затвердженого маршрутно-кваліфікаційними комісіями (МКК). Крім того, категорія складності визначається тривалістю подорожі, протяжністю і складністю маршруту, а також іншими специфічними чинниками.

Проходження туристичних маршрутів від простих до найскладніших і накопичення досвіду організації та проведення туристичних подорожей передбачають виконання певних спортивних нормативів, що дають право одержати розряди і звання.

Активно розвиваються цільові туристичні поїздки на фестивалі мистецтв, виставки, свята, спортивні змагання, а також спільна робота та відпочинок молоді різних країн у спортивних та оздоровчих таборах тощо. Такі заходи також сприяють розвитку туризму. Для залучення іноземних туристів у багатьох країнах приділяють увагу організації різноманітних видовищних заходів.

Діловий туризм виник порівняно недавно. Першими організованими туристичними подорожами пізнавально-ділового характеру були поїздки на міжнародні ярмарки і виставки. Кількість поїздок ділових людей збільшилася з розширенням комерційних ринків і поступовим ослабленням митних обмежень, а також завдяки збільшенню швидкості руху транспорту та зниженню транспортних витрат. Міжнародні виставки, ярмарки, аукціони, які відвідують мільйони туристів, досить прогресивна форма спілкування.

Діловий туризм охоплює групи людей, об'єднаних єдиною метою або фаховими інтересами. Це можуть бути бізнесмени, інженери, лікарі, педагоги, спеціалісти сільського господарства, які здійснюють туристичні подорожі за спеціальними програмами і маршрутами. Поняття «діловий туризм», за сформованою у міжнародному туризмі практикою, охоплює широке коло поїздок:

* ділові поїздки співробітників підприємств для переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутова діяльність тощо;

* поїздки на конгреси, конференції, виставки, ярмарки, біржі;

* поїздки на спортивні змагання команд, гастролі;

* поїздки офіційних делегацій.

Діловий туризм відіграє значну роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, перспективи його розвитку — найсприятливіші. Частка ділового туризму в світі, за оцінками експертів ВТО, становить майже 20 відсотків.

Це один із економічно найефективніших видів туризму в світі. Майже 50 відсотків доходів авіакомпаній, 60 відсотків доходів готелів складає обслуговування саме цієї категорії туристів.

Релігійний туризм — це подорожі, які мають на меті будь-які релігійні процедури, місії. Він є найстарішим видом туризму. Сьогодні особливо помітне прагнення туризму і релігії до тісного співробітництва. У туризмі з релігійною метою можна виокремити такі види поїздок:

*паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

* пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам’ятками, історією релігії та релігійною культурою;

* наукові поїздки — поїздки науковців, які вивчають різні релігії. Основними центрами релігійного туризму є Ватикан, Єрусалим та Мекка.

Останніми роками в Україні активно розвивається сільський зелений туризм. Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях, де вони знайомляться з народною культурою — піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Характерно, що серед охочих відпочити у селі є не тільки городяни з невеликими статками, а й заможні люди. Це пояснюється не лише тим, що такий відпочинок дешевший, а й бажанням побути подалі від міського гамору, позбутися стресів, спричинених бурхливою урбанізацією. Завдяки зеленому туризмові у мешканці міст мають здоровий відпочинок за доступними цінами, селяни можливість вигідно реалізувати безпосередньо на місці частину виробленої продукції та розвивати власний бізнес.

Отже, класифікаційні системи туризму досить чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, при порівнянні українських та закордонних класифікаційних систем виникають певні труднощі. Здебільшого це зумовлено диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн. Тому до уваги брали специфіку виокремлення видів туризму стосовно України. Окрім того, більшість українських класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ТУРИСТІВ

2.1 Види національних кухонь для обслуговування іноземних туристів

Іноземні туристи, подорожуючи по нашій країні, охоче знайомляться зі стравами російської кухні і кухнями інших народів Росії, різноманітний асортимент яких може задовольнити будь-які смаки. У зв’язку з цим немає необхідності для туристів готувати страви іноземних кухонь. Слід лише знати особливості харчування іноземних туристів з тим, щоб скласти для них меню з урахуванням національних традицій і звичок.

Особливості харчування залежать від історичного та економічного розвитку народу, географічних умов країни, національних звичаїв, віросповідання.

При організації харчування іноземних туристів слід мати на увазі, що більшість людей у всіх країнах світу харчується три рази на день. У багатьох країнах сніданок складається з фруктового соку, олії, джему або варення, хліба-тосту, булочок, сосисок або омлету, шинки з гарніром, кави або чаю. Такий сніданок прийнято називати європейським.

У ряді країн: Англії, США, Франції, Канаді прийнято сніданок, так званий ленч. За часом він відповідає нашому обіду і відрізняється від нього відсутністю перших страв. Він складається з закусок, других гарячих (м'ясних, рибних, овочевих) страв, десерту і чорної кави, який завершує прийом їжі. Третій прийом їжі (обід) відповідає нашому вечері і складається з закусок, супу, гарячих других страв, десерту і чорної кави.

Слід враховувати, що для туристів з Угорщини, Чехії, Словаччини, Англії, Італії, Франції, Китаю, Латинської Америки сніданок повинен бути легким, а з Польщі - щільним. Люблять легкий обід угорці. Легка вечеря воліють поляки, італійці та ін, а щільний — угорці, чехи, англійці, французи та ін Туристи з Франції, Австрії, Китаю, Індії їдять невеликими порціями.

При обслуговуванні туристів на столи слід ставити мінеральну або фруктову воду або пиво. У літній період на всі столи обов’язково подається кип’ячена вода в глечиках з льодом.

При складанні меню слід враховувати:

Англійці люблять м’ясні натуральні страви, птицю, рибу, рибні гастрономічні товари. Риба та овочі частіше вживаються у вареному вигляді, м’ясо — в закіптюженому або обсмаженому (на вугіллі, на сковороді). Охоче їдять різні овочеві салати, картопля смажена, картопляне пюре, вівсяну кашу. Одне з улюблених страв — фарш, його смажать і запікають з цибулею і перцем; традиційними є страви з яєць, велике місце в харчуванні англійців займають різні пудинги, сандвічі, канапе. З перших блюд найбільш поширені бульйони і супи-пюре. Фрукти і ягоди в свіжому і консервованому видах англійці вживають у великій кількості. Їх використовують на десерт і для приготування страв і гарнірів. З напоїв — чай, його п’ють солодким з молоком.

Туристи з США, Канади — віддають перевагу страви, приготовані з напівфабрикатів, готових консервованих виробів. В якості закуски широко застосовуються сандвічі і сосиски. В американській кухні представлені всі види м’яса і рибопродуктів. Широко використовуються овочі, фрукти, молочні продукти, яйця, з круп — рис, вівсяна крупа, кукурудзяні пластівці. Національним напоєм є кава. При обслуговуванні американців слід врахувати, що вони не люблять гарячої їжі. Сметана до страв повинна подаватися окремо, напої рекомендується подавати окремо, напої рекомендується подавати сильно охолодженими.

Кухні народів Арабських країн (Єгипту, Алжиру, Сирії, Іраку, Саудівської Аравії, Лівану, Лівії) характеризується широким використанням баранини, козлятини, телятини, птиці, бобових, рису, овочів, свіжих і консервованих фруктів. Значне місце займають блюда з риби, яєць, молочнокислі продукти, особливо сири, що нагадують бринзу. У великих кількостях застосовується цибуля, часник, оливки, пере чорний і червоний, кориця, ароматичні трави. Для приготування їжі використовується оливкова олія. З напоїв — чай, кава, кип’ячену воду з льодом, різні соки.

Болгарська кухня близька до кавказької. Відрізняється використанням великої кількості свіжих і маринованих овочів і фруктів, баранини, спецій і приправ (оцет, томатні гострі соуси, червоний і чорний перець), використовується яловичина, птиця, у меншій мірі свинина. Риба готується смаженої або запеченою. У великій кількості для приготування страв застосовується часник, цибулю, кріп, петрушка, а також сметана, сир, молоко. У широкому асортименті приготовляются вироби з тіста. Болгари їдять тільки білий хліб, п’ють чорну каву або каву по-східному.

Угорці люблять гостру їжу, широко використовують сметану, гострі сири, цибуля, перець. Другі страви готують тільки на свинячому салі; з другими стравами їдять салати з маринованих овочів, які подаються окремо. Їдять страви з яловичини, нежирної свинини, з субпродуктів, прісноводної риби. Люблять солодкі страви з макаронних виробів, пироги з ягодами і сиром, посипані цукровою пудрою. Угорці вживають багато рідини, їдять тільки білий хліб. Перед сніданком п’ють чай з молоком, після десерту міцну чорну каву, до якого подається содова вода. П’ють мінеральну і фруктову воду.

Італійська кухня характеризується широким асортиментом макаронних виробів. До них подається масло, тертий сир, а також різні соуси. При приготуванні страв та салатів використовується оливкова олія. Як гарнір подаються різні овочі, у тому числі пряні. Італійці охоче їдять страви з натурального м’яса, м’ясні страви з соусами, страви з різних нерибних морепродуктів (краби, омари, лангусти, восьминоги, каракатиці та ін), люблять сир, маслини свіжі фрукти, горіхи, фініки, бісквітні торти і тістечка, морозиво, чорну каву. Після десерту їдять сир і п’ють чорну каву.

Індійська кухня носить переважно вегетаріанський характер. Страви в основному гострі й пряні у зв’язку з вживанням великої кількості спецій, прянощів, приправ, соусів. Споживання м’яса в Індії пов’язане з розподілом населення за віросповіданням на індусів і мусульман. Мусульмани не їдять свинину, але дуже люблять баранину, козлятину. Індуси не їдять яловичину. У більшості індусів їжа складається з овочів, рису, бобових, молока, молочних продуктів, яєць. Індійці люблять солодощі, морозиво, фрукти, варення, фруктові соки і воду. Улюблений напій — міцний гарячий чай.

Чеська кухня характеризується великою кількістю страв зі свинини і продуктів її переробки (шинка, сосиски). Широко поширені страви з натурального м’яса — яловичини, телятини, птиці, дичини. Чехи люблять омлети, яєчні, яєчні страви, молочнокислі продукти, солодкі страви та кондитерські вироби, приготовані зі збитими вершками в поєднанні з шоколадом і ваніліном, п’ють каву чорний і з молоком, пиво. Відмінною рисою чеської кухні є широкий асортимент холодних страв і закусок бутербродів з різними масами (помазанкамі).

Кухні Боснії, Герцеговини, Сербії, Хорватії відрізняються гострими м’ясними стравами з усіх видів м’яса, а також субпродуктів, використанням свинячого жиру для приготування страв. Широко представлені рибні страви і страви з продуктів моря, овочі, салати, зелень. Рибу готують смажену, тушковану і запечену. В якості гарніру: рис, макаронні вироби. Перші страви — пюреобразні супи, заправні супи, бульйони. Основний гарячий напій — кава.

Румунська кухня характеризується стравами з овочів, кукурудзи, натурального м’яса — головним чином яловичини, свинини, птиці, запечених на рашпілі або рожні, а також використанням у великих кількостях солодкого і гострого стручкового перцю. Румуни люблять рибу, вироби з борошна. На гарнір крім відварних і смажених овочів подаються мариновані та солоні овочі. Салати їдять заправлені оцтом і соняшниковою олією. Готують овочеві супи, бульйони з рисом, манною крупою, галушками. Типовим румунським стравою є кукурудзяна каша (мамалига). Румуни п’ють багато кави.

Кухні Скандинавських країн (Данії, Норвегії, Швеції) відрізняються великою кількістю страв з риби, різними бутербродами, широким застосуванням молока і молочних продуктів, круп для приготування каш, приготування страв з борошна (млинці, пироги, пампушки). Значне місце займають блюда з яловичини, телятини, свинини, варені або тушковані. Улюблений напій скандинавських народів кави.

Французька кухня відрізняється різноманітністю страв, що готуються різними способами з різноманітних продуктів і споживаних невеликими порціями. При приготуванні страв використовуються сухі та напівсухі вина, коньяк, лікер, різноманітні соуси. Французи люблять страви з м’яса (підсмажені злегка), риби, продуктів моря, страви і гарніри з овочів, омлети. Особливе місце відведено салатів зі свіжих і консервованих овочів, з м’ясним салатом, з птиці і дичини. Салат з капусти, помідорів і огірків, зелений салат подають окремо до других страв. З перших блюд широко поширені прозорі супи. Національним блюдом є сир, гарячим напоєм — кавою. Дуже популярні страви з морської і прісноводної риби, а також з таких продуктів моря, як устриці, креветки, лангусти, морські гребінці. З м’ясних страв воліють біфштекс зі злегка підсмаженої скориночкою і майже сирої всередині; з інших м’ясних страв дуже популярно рагу під білим соусом. З перших блюд дуже улюблені суп-пюре з цибулі-порею з картоплею і цибульний суп, заправлений сиром.

Монгольська кухня характеризується значним асортиментом страв з баранини, молочних продуктів, борошна. Монголи охоче їдять страви з птиці, сосиски, сардельки, шинку, салати з овочів, омлети. П’ють компоти. Основний спосіб обробки продуктів — варіння. Національний напій — чай. Монголи воліють плитковий чай, міцно заварений і заправлений молоком, маслом (або салом) і сіллю.

Німецька кухня (Німеччина, Австрія) містить різноманітні страви з свинини, птиці, яловичини, телятини, риби. У великій кількості вживаються овочі, особливо картопля і капуста, переважно у відвареному вигляді. У німецькій кухні широко представлені страви з рубленого м’яса та молочнокислих продуктів, бульйони, супи-пюре, бутерброди, салати, морозиво, компоти, киселі, желе, муси. Широко використовуються при приготуванні страв ковбаси, сосиски, сардельки, яйця. Риба переважно у відвареному і тушкованому вигляді. Національний напій — пиво, чорна кава, чай з лимоном. Особливістю німецької кухні є подача перших страв невеликими порціями, гарнірів — окремо від основних страв, їжа не повинна бути гострою.

Польська кухня багато в чому схожа з російською і українською. У великих кількостях використовуються молоко та молочні продукти, особливо сметана, а також каші - гречана, перлова, кукурудзяна. Поляки люблять прозорі супи з різними гарнірами, що подаються окремо, густі овочеві супи, фруктові супи; страви з риби, яєць, телятини, яловичини, птиці, грибів, субпродуктів. Як гарнір — картопля, капуста, галушки. Поляки люблять виробів з борошна (пироги, кулеб’яки, млинчики, оладки), солодкі страви (киселі, желе, морозиво, фруктові салати). П’ють каву чорний і з молоком, а іноді перед сніданком - чай з молоком або варенням.

Кухні народів В'єтнаму, Бірми, Таїланду, Індонезії, Філіппін відрізняється тим, що основою її є рис і риба. Рис подають з рибою, м’ясом, овочами, фруктами, різними соусами. Широко використовуються раки, краби, лангусти, креветки. Національним напоєм є чай, а з холодних напоїв — фруктова вода і фруктові соки.

У Китайській кухні поряд зі свіжими використовується велика кількість велика кількість сушених, маринованих і в’ялених продуктів. Страви готуються на рослинному маслі, свинячому і курячому жирі, із застосуванням ферментативних соусів і спецій. Китайці їдять страви з яловичини, свинини, баранини, курей, качок, риби, грибів, овочів, вироби з тіста: пельмені, локшину, солодке печиво. Улюблений напій — зелений чай. Китайці завершують обід бульйоном. Дуже швидка подача страв є обов’язковою умовою при організації харчування китайців.

Корейська кухня схожа на китайську. Корейці люблять азу, гуляш, чахохбілі, бефстроганов, шашлики, овочеві страви, заправлені рослинною олією, перцем і цибулею, мариновані овочі, соління, п’ють пиво і кип’ячену воду, їдять багато білого хліба. Перші страви вживають на сніданок, обід, вечеря. На гарнір — рис, локшина, макарони. Як десерт — фрукти, кавуни, виноград.

Кубинська кухня — гостра і ароматних. У приготуванні страв використовуються у великій кількості червоний і чорний перець, лавровий лист, кориця, гострі соуси, томатна паста, оцет, майонез. Сіль вживається в дуже обмеженій кількості. У кубинській кухні широко використовується свинина, яловичина, птиця, риба, морепродукти (краби, лангусти). М’ясо готується в тушкованому вигляді з гострими соусами. Кубинці люблять яйця, страви з рису і гарнір з нього, солодкі блюда і фрукти. Фрукти їдять на сніданок, обід і вечерю. З напоїв — кава, мінеральна фруктова вода, соки, хліб — лише білий.

Японська кухня відрізняється великою кількістю страв з риби і морепродуктів, овочів, морської капусти, сої, бобів. Багато національні страви готують змолюсків, трепангів, кальмарів, восьминогів, крабів, морських водоростей. Улюблений продукт — мал. Більшість страв подається з різними гострими приправами, готуються на рослинному (соєвому) маслі або риб’ячому жирі. Національним блюдом є суші. Японці охоче їдять страви з натурального м’яса — яловичини, свинини, баранини і птиці, люблять фрукти, печиво, чай — зелений без цукру, кави.

Південноамериканська кухня (Аргентина, Бразилія, Перу, Уругвай, Парагвай) характеризується великою кількістю страв з натурального м’яса, підсмаженого на спеціальних решітках. Ці страви готують великими порціями великими порціями (350 — 500 г) До обіду і вечері. М’ясні продукти для других страв, а також рибу не панірують. В якості гарнірів — овочі, рис, локшина. Вершкове масло для заправки подають окремо. Перші страви вживають обмежено. Національний напій — кава. З солодких страв перевага віддається пудингам, кремів, мусів, желе, компотів зі свіжих фруктів і меду.

Виходячи з особливостей харчування, не слід пропонувати:

- Туристам з Англії - ковбаси, ковбасні вироби, рибні супи, рибу заливну, ікру лососеву, круп’яні гарніри, борошняні страви, страви з соусом на борошні.

- Туристам з арабських країн: мусульманам — страви зі свинини, житній хліб, розварені картоплю і овочі.

- Туристам з Болгарії - Молочні супи, окрошки, борщі, круп’яні страви (крім рису), страви з котлетної маси, житній хліб, стару картоплю (з червня до нового врожаю).

- Туристам з Угорщини — страви з баранини, котлетної маси, морської риби і рибопродуктів, лососеву ікру, оселедець, кільку, балик, гречану кашу, киселі.

- Туристам з Німеччини, Австрії - гостру їжу.

- Туристам з Італії - вершкове масло, страви із смаженої свинини і рубленого м’яса, житній хліб.

- Туристам з В'єтнаму, Таїланду, Індонезії - мінеральну воду і житній хліб.

- Туристам з Китаю — молочні продукти і страви з них, житній хліб, ікру, оселедець, сьомгу, мінеральну воду, додавати лавровий лист.

- Туристам з Кореї - молочні продукти і страви з них, рибні делікатеси, сирокопчені продукти, шинку, страви і гарніри з картоплі, житній хліб, каву, какао, мінеральну воду.

- Туристам з Монголії - рибу, рибну гастрономію, ікру, каву, мінеральну і фруктову воду, пиво.

- Туристам з Польщі - страви з баранини і рубленого м’яса, блюда з соусами, житній хліб, стару картоплю (з червня до нового врожаю).

- Туристам з Румунії - страви з баранини, житній хліб, киселі.

- Туристам з Франції можна пропонувати всі страви.

- Туристам з Чехії, Словаччини — страви з баранини, рубленого м’яса, гарячі рибні страви.

- Туристам з Південної Америки (Бразилія, Аргентина та ін) — страви з майонезом і сметаною з паніровані м’яса і риби.

- Туристам з Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та ін (країн колишньої Югославії) — м’ясо і рибу варені.

- Туристам з Японії - мінеральну воду. Всі страви повинні бути слабосолона.

2.2 Особливості організації харчування іноземних туристів

Туристичні фірми укладають договори з ресторанами та іншими підприємствами громадського харчування на організацію харчування іноземних туристів. Удоговорах визначають період обслуговування відповідно до кількості виділених місць, умови забезпечення харчуванням, вартість денного раціону, умови та порядок розрахунку.

Для обслуговування інтуристів виділяють окремі зали або необхідну кількість столів у загальному залі, на столи ставлять національні прапорці. Якщо в залі харчуються туристи різних класів, то їх розміщують за окремими столами. Групам туристів харчування надається за домовленістю в певний час. Для індивідуальних туристів необхідно мати резерв столів у залі, так як вони можуть приходити в будь-який час протягом роботи ресторану. Їм надається харчування за меню ресторану.

Для груп туристів меню сніданку, обіду, вечері складаємо і напередодні, і узгоджується з керівником групи.

Обслуговування туристів повинно бути чітким, швидким і не перевищувати під час сніданку та вечері - 30 хв, під час обіду — 40 хв. У цих цілях при обслуговуванні груп туристів на одного офіціанта передбачають 10−15 туристів, а індивідуальних — не більше 8 чоловік.

Метрдотель та офіціанти, обслуговуючі іноземних туристів, повинні володіти іноземними мовами (англійською німецьким, французьким) в обсязі, необхідному для виконання своїх обов’язків. Вони повинні вміти вітати туристів іноземною мовою, надавати індивідуальним туристам допомогу у виборі страв і напоїв, давати характеристику страв і напоїв, зазначених у меню, відповідати на питання, що стосуються порядку обслуговування, пояснювати порядок розрахунку, називати вартість страв і напоїв.

Харчування туристам, які подорожують індивідуально, надається за готівковий розрахунок і за кредитними картками деяких іноземних фірм, перелік яких повинен бути в ресторані.

З метою прискорення обслуговування іноземних туристів організовується «шведський стіл» .

У тих випадках, коли складається меню для туристів, дуже часто пропонують вранці туристам стандартний європейський сніданок. Нижче наводиться кілька варіантів європейських сніданків (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1-Види європейський сніданок

При складанні меню враховують національні смаки та звички в харчуванні іноземних туристів.

Для прискорення обслуговування груп туристів попередньо (за 10−15 хв) на столи ставлять воду фруктову, мінеральну або кип’ячену з льодом, а також хліб, булочки, джем, холодні закуски, кисломолочні продукти, солодкі страви. Перші страви доставляють до залу на візках у фарфорових супниця, які ставлять на столи, туристи самі розливають суп в тарілки, другі страви приносять у зал порціонірованние в тарілках.

Особливості харчування залежать від історичного та економічного розвитку народу, географічних умов країни, національних звичаїв і віросповідання. Тому при складанні меню для іноземних туристів необхідно вивчити їхні звичаї, особливості і режим харчування. Так, в меню країн, що межують з океанами і морями, значне місце посідають риба та продукти моря, а в стравах національних кухонь країн, віддалених від моря, — продукти тваринництва і лісового промислу.

При організації харчування іноземних туристів слід мати на увазі, що більшість людей у всіх країнах світу харчуються тричі на день. У багатьох країнах сніданок легкий (Англія, Італія, Франція та ін.) У ряді країн (Англія, США, Франція, Канада та ін) прийнятий другий сніданок (ленч). За часом він збігається з нашим обідом, відрізняється відсутністю перших страв, складається з закусок, других страв, десерту. Обід відповідає нашому вечері і включає закуски, суп, гаряче друга страва, десерт і чорну каву. А ось туристи з Польщі люблять пісний сніданок, з Угорщини — легкий обід. Легкий вечеря повинна бути у поляків, італійців, а щільний — в угорців, чехів, англійців, французів. Треба також враховувати, що європейці під час їжі п’ють мінеральну або фруктову воду, а японці і корейці найчастіше мінеральну воду не вживають.

Потрібно врахувати також, що багато іноземців із задоволенням замовляють український борщ, російські щі, млинці зі сметаною або ікрою, шашлик та інші страви.

Складаючи меню і пропонуючи іноземним туристам страви національної кухні народів нашої країни, потрібно враховувати не тільки особливість кухонь зарубіжних країн, а й застосовувані способи обробки продуктів, заправки страв спеціями і приправами, поєднання продуктів з соусами та гарнірами і т. д.

іноземний турист харчування

Таблиця 2.2 - Види національних сніданків

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ТУРИСТІВ З БЕЛЬГІЇ У РЕСТОРАНІ «СТАРГОРОД» НА 100 МІСЦЬ

3.1 Особливості організації харчування іноземних туристів з Бельгії

Бельгійська кухня дуже різноманітна. Вона подібна до французької, але менш вишукана і ситніша.

Бельгійці віддають перевагу сезонним і регіональним продуктам, тому навіть у такому невеликому королівстві помітні відмінності в регіональних кухнях. У прибережних регіонах переважають страви з риби і морепродуктів, в Арденнах частіше використовують дичину. Регіональні кухні обох конфліктуючих між собою регіонів — Фламандського і Валлонського — мають свої особливості і різноманітність страв. У кожного регіону — своя фірмова страва. В Остенде — це морський суп із молюсків; в Антверпені — варений вугор із зелениною; у Льєжі — смажений заєць із вишневим сиропом; а країна загалом славиться безліччю сортів картоплі-фрі.

Бельгійська кухня знаменита в першу чергу шоколадом, вафлями, картоплею фрі та пивом. У Бельгії знаходиться найбільша кількість зоряних ресторанів на квадратний кілометр. Адже є ще і трюфельні цукерки. І відома мінеральна вода з курортного містечка Спа, і ялівцева самогонка «Женевр». Нічого й говорити про славнозвісне бельгійське пиво — тут налічується більш ніж 1000 його офіційно зареєстрованих сортів, причому чи не на кожен сорт існує окремий різновид бокала.

Типові страви :

Lapin, а la Geuze — заєць в пиві

Moules Frites — молюски зі смаженою картоплею

Waterzooi — рагу з риби або курки Типова бельгійська сім'я приймає їжу три рази на день: сніданок між 6.30 і 9.00, обід в 12.00−12.30 і вечеря в 18.00−20.00, при цьому на сніданок і вечерю сім'я зазвичай збирається разом, а обід їдять в школі або на роботі. Як і в інших європейських країнах, в Бельгії прийнято використовувати європейські столові прилади.

Сніданок являє собою звичайний континентальний сніданок, що складається з бутербродів з сиром і ковбасою або джемом і медом, яєчні або варених яєць і чашки кави / чаю.

У Бельгії немає чіткого поділу на обідні страви та страви на вечерю, хоча вечеря зазвичай більш ситний. До цих прийомів їжі додається келих пива або вина і хліб. В якості основного блюда зазвичай подають м’ясо, рибу або морепродукти, на гарнір — картопля і овочі, причому перевага віддається сезонним овочам, вирощеним в Бельгії. Популярні і супи-пюре або ситні густі юшки, як ватерзой. На десерт подають солодкі страви або ж сири. Типовим фастфудом є картопля фрі, який бельгійці зазвичай їдять з майонезом. Також у кіосках продають бельгійські вафлі, морепродукти і приготовані равлики.

3.2 Організація харчування туристів з Бельгії у ресторані «Старгород» на 100 місць Ресторан «Старгород», який знаходиться у місті Миколаїв за адресою Спортивна вулиця 9, має 2 зали та літню площадку, всього в ресторанні 100 посадочних місць.

Наших туристів з Бельгії ми пропонуємо розмістити у маленькому залі, на 20 місць, по тій причині, що на вулиці спека, а в залі є кондиціонер.

На вечерю запрошенно 8 осіб, тому пропонуемо розмістити гостей за стлом з диванчиками.

Розраховуемо меню гостей з Бельгії (табл. 3.1)

Таблиця 3.1- Розрахунок страв

Розраховуемо посуд для подачі страв та напоїв (табл. 3.2)

Таблиця 3.2 — Розрахунок посуду

Також для приймання їжі нам знадобиться 10 підставних тарірок, 20 ножів, 20 веделок з розрахунком накривання столу в два прибори і з кожного приладдя по 2 запасних.

Розраховуемо кількість офіціантів з розрахунком 1 офіціант на 10 чоловік. Отже, вечерю обслуговує 1 офіціант.

Складаємо розрахунок за вечерю (табл. 3.3)

Таблиця 3.3 — Розрахунок

За данний банкет — вечерю туристи заплатили 2092 грн., так як це туристи, то заклад завдяки своїй репутації зробили гостям знижку в 2%, отже сума до сплати склала 2050 грн.

ВИСНОВКИ В закладах ресторанного господарства для задоволення вимог клієнта можут надаватися різні послуг. Це забезпечує якісне приготування страв, висококваліфіковане обслуговування. Тому що кафе, бари, ресторани беруть на себе всі клопоти, пов’язані з організацією свята. Це і обслуговування, і прикраса залу, організація дозвілля.

Організація будь-якого банкета включає прийом і оформлення замовлення, підготовку до проведення банкета, обслуговування. Організована, чітка робота по підготовці до обслуговування банкета залежить від того, наскільки докладно і вчасно обговорені всі деталі проведення банкета між замовником і метрдотелем.

Метою роботи було вивчити специфіку підготовки, організації, проведення обслуговування іноземних туристів з Бельгії, узагальнити сучасний досвід роботи провідних фахівців у галузі ресторанної справи.

Національна кухня Бельгії дуже незвичайна, а страви дивують розмаїттям та чудовим смаком. Крім того, вони ще й оригінально прикрашені. Бельгійська кухня справедливо вважається однією з найсмачніших у світі! Кухарі в Бельгії відмінно готують, а для туристів вони намагаються по-особливому, адже їм хочеться, щоб «смак їх Батьківщини» запам’ятали .

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Захарченко М. Н. Обслуговування в підприємствах громадського харчування — М.: Економіка, 1986.

2. П’ятницка Н.А. Організація обслуговування в підприємствах громадського харчування — К.: Вища школа, 1989.

3. Радченко Л. А. Обслуживание на предприятиях общественного питания — Ростов-на-Дону: Феникс, 2001 г.

4. Богушева В. И. Бары и рестораны. Искусство обслуживания — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

5. П’ятницка Н.О. Організація обслуговування у підприємствах ресторанного господарства — К.: КНТЕУ, 2005.

6. Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування — Львів: Афіша, 2005.

7. Агафонова Л. Г. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. -К.: Знання України, 2002. -351 с.

8. Байлик С. И. Гостиничное хозяйство: проблемы, перспективы, сертификация: Учебное пособие/ Станислав Байлик,. -К.: Альтерпрес: ВИРА-Р, 2001. -207 с

9. Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах: Збірник наукових праць/ Ред. М.І. Пересічний, Ред. М. М. Калакура, Ред. М. К. Булгакова; Київський нац. торговельно-економічний ун-т. -К., 2002. -168 с.

10. Зубков, Аркадий Абрамович Справочник работника гостиничного хозяйства/ А. А. Зубков, С. И. Чибисов. -М.: Высш. шк., 1988. -271с.