Особливості перекладу юридичної лексики з кримінального права

Тема: «Особливості перекладу юридичної лексики «кримінальне право»

Зміст Вступ Розділ 1. Юридична терміносистема «кримінальне право».

1.1 Витоки юридичної лінгвістики

1.2 Види та класифікація юридичного права

1.3 Класифікація лексики в кримінальному праві

Розділ 2. Шляхи перекладу англійських термінів «кримінальне право» на українську мову.

2.1 Фактори ефективності перекладу юридичної лексики

2.2 Перекладацькі трансформації

Висновки Додаток (глосарій — словник)

Список використаних джерел

Вступ На сьогоднішній день лексичний склад української мови переживає період активного розвитку. Насамперед, пов’язано це явище з історичними та політичними подіями в житті нашої країни. За останнє десятиріччя відбувся термінологічний «вибух» у всіх галузях: і технічних, і гуманітарних, і правових. Абсолютний прогрес мови виявляється насамперед у розвитку словникового складу та його поповненні. Поповнення словникового складу — це один із процесів пристосування мовної системи до нових умов комунікації у зв’язку зі змінами в позамовному середовищі.

Мовознавці не вперше стикаються з проблемою, що пов’язана з особливостями перекладу на українську мову та науковою термінологією. За довготривалу історію української мови це питання піднімалося кілька разів, але кожного разу ті чи інші політичні події, внутрішні чи зовнішні, перешкоджали процесу розробки української концепції термінотворення.

На сьогоднішній день у словотвірному аспекті юридичну термінологію, у тому числі кримінально-правову досліджують вчені-лінгвісти Руколянська Н., Неженець Є., Онуфрієнко Г., Сербенська О. та інші.

Тема дослідження: з’ясування особливостей перекладу юридичної лексики «кримінальне право».

Мета дослідження: визначити особливості перекладу юридичної лексики «кримінальне право», здійснити аналіз витоків юридичної лінгвістики та визначити шляхи перекладу англійських термінів «кримінальне право» на українську мову.

Предмет дослідження: особливості передачі англійських юридичних термінів «кримінальне право» на українську мову.

Об'єкт дослідження юридична термінологія, що використовується у Кримінальному кодексі України.

Новизна: розроблено систему правил, які могли б допомогти при перекладі специфічної юридичної термінології, подано нові ідеї щодо того, які існують фактори ефективності перекладу юридичної лексики.

Актуальність теми: на сьогоднішній день тема курсової роботи, яку я виконую, є недостатньо розробленою, оскільки має міждисциплінарний характер, що у свою чергу ускладнює її дослідження. Інший аспект, що вказує на актуальність теми пов’язаний із формуванням навичок роботи зі словниками, причому не лише загальними, але й спеціальними, довідниками, посібниками, законодавчими документами. Переклад тексту з дотриманням стильових ознак законодавчого характеру є також однією з найважливіших проблем, що витікають у процесі перекладу тексту. Не розроблено систему правил, які могли б допомогти при перекладі юридичної лексики «кримінальне право», не є достатньо висвітлені фактори ефективності перекладу юридичної лексики.

Практична цінність: роботи пов’язана із формуванням навичок роботи зі словниками, що містять юридичну термінологію, кримінально-правову загалом, а також законодавчими документами.

Теоретична значущість: полягає у повному аналізі шляхів перекладу англійських термінів «кримінальне право» на українську мову. А також у визначенні загального поняття юридична лексика та його ролі в науковому (в даному випадку юридичному) тексті.

Розділ 1. Юридична терміносистема «кримінальне право»

1.1 Витоки юридичної лінгвістики Юридична лінгвістика (франц. Linguis-tique — мовознавство, від лат. lingua — мова) — це міждисциплінарна галузь знань про взаємозв'язок мови і права, мовні засоби вираження прав, понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері прав, комунікації. Термін «юридична лінгвістика» вперше ввів у наук, обіг нім. учений А. Подлех у своїй праці «Юридична лінгвістика» (1976). Предметом цієї галузі є мова, яка функціонує у сферах правотворення, правозастосування і судочинства, юридичної науки та освіти. Юридична лінгвістика сприяє правильному вживанню юридичних термінів і понять, оптимальних використанню мовних ресурсів в юриспруденції залежно від ситуації та професійно-комунікативних потреб, а отже, є важливим засобом ефективності права Н. В. Артикуца. Юрид. лінгвістика. Тематичний бібліогр. довідник. Сімферополь, 2003. — С. 342.

Загалом витоки юридичної лінгвістики можна проаналізувати, спираючись на інформацію у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Вербенєц Маї Боґумілівни. У ній розроблено загальну періодизацію розвитку юридичного термінознавства та лінгвістики в Україні, що складається з п’яти етапів. З цією метою розрізнено час виникнення юридичної термінології та початок її свідомого творення як особливої функціональної підсистеми національної мови. З’ясовано, що вперше правничі терміни з’явилися ще в «Руській Правді», а згодом і в Галицько-Волинських грамотах. Початком процесу формування юридичної терміносистеми національної мови є перша спроба систематизації термінології, яка припала в Україні на середину ХІХ століття (з появою «Juridisch-politische Terminologie fьr die slavischen Sprachen Osterreichs. Von der Commission fьr slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe»). Аналогічні процеси відбувалися в інших слов’янських мовах, зокрема польській, де ще у старопольський період відбувається системне формування юридичної термінології (Ян Цервус з Тухолі «Farrago actionum civilium Juris Maydeburgensis», Бартломєй Ґроіцький «Rejestr do Porz№dku i do Artykuіуw prawa majdeburskiego i cesarskiego» та ін.).

У дослідницькому контексті історії становлення української юридичної терміносистеми зосереджено увагу на лексичних впливах у сфері правничої термінології. Так, велика частина староукраїнізмів увійшла до старопольської завдяки перекладу першої редакції Віслицького статуту із «руської» мови (сер. XV ст.) та з Литовськими статутами, писаними цією ж мовою. Зворотний процес спостерігаємо після Люблінської унії 1569 р., коли внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею складено Третій Литовський статут, що в систематизованому і значно оновленому кримінальному й цивільному праві засвоїв багато польських юридичних термінопонять.

Другий етап періодизації охоплює другу половину XIX — початок XX ст. — з моменту створення у Львові Наукового товариства імені Т. Шевченка до утворення Інституту української наукової мови (ІУНМ). Дослідники НТШ виступали за формування власної української термінології на основі німецької термінологічної моделі, оскільки саме німецька правнича термінологія панувала на території Австрії, а пізніше і Австро-Угорщини, до складу якої входила Галичина з центром у Львові. Така модель була притаманна і польському термінотворенню на західногалицьких землях.

Третій етап (1923 — 1933), який називають «золотою добою українського мовознавства», характеризується потужним розвитком галузевої лексикографії, тенденцією до впорядкування української правничої термінології. Діяльність ІУНМ, осередків у Харкові та Києві, НТШ у Львові спрямована на досягнення однорідності в межах термінології національної мови, а також на уніфікацію критеріїв та принципів, що застосовуються в термінотворенні та лексикографії. ІУНМ переважно спирається на літературну мову Центральної та Східної України, а представники НТШ — на регіональний та запропонований термінознавцями Наддніпрянської України матеріали.

Наступний етап (після 1933 р.) позначений впливом російської мови на національну термінологію, уніфікацією моделей термінотворення східнослов'янських мов. У лексикографічній практиці спостерігається глобальна тенденція гармонізації юридичної термінології з російськими термінотворчими моделями, що починає довготривалу добу русифікації української юридичної термінології, як і мови в цілому.

Для сучасного періоду розвитку термінотворення (з 90-х рр.) є характерною інтенсивна наукова робота у сфері національної юридичної лексикографії, пошук оптимальних моделей термінотворення з увагою до українського ресурсу терміносистем. Демократизація суспільства і процесу наукового пошуку спричинила до появи численних праць, що розробляють зіставні аспекти сформованої терміносистеми української мови з терміносистемами інших мов, у тому числі неспоріднених. Модернізація виробництва, суспільно-політичних та економічних відносин сприяє розвитку можливостей національної терміносистеми в добу інтенсивних суспільних змін. Прикладне термінознавство ставить більш суворі вимоги до терміна, аж до необхідності узгодження його зі світовою юридичною суперсистемою. На практиці це означає інтенсивну роботу спеціально визначених установ, які координують термінознавчі дослідження (Держстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ, Інститут держави і права НАНУ ім. В. Корецького та ін.), спрямовані на нормалізацію та гармонізацію юридичної термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами Міжнародної організації стандартів (ISO) Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / М.Б. Вербенєц. Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т філології.- К., 2004. — с. 5.

Висновки до 1.1 питання Юридична лінгвістика (франц. Linguis-tique — мовознавство, від лат. lingua — мова) — це міждисциплінарна галузь знань про взаємозв'язок мови і права, мовні засоби вираження прав, понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері прав, комунікації.

Термін «юридична лінгвістика» вперше ввів у наук, обіг нім. учений А. Подлех у своїй праці «Юридична лінгвістика» (1976).

Вперше правничі терміни з’явилися ще в «Руській Правді», а згодом і в Галицько-Волинських грамотах. Початком процесу формування юридичної терміносистеми національної мови є перша спроба систематизації термінології, яка припала в Україні на середину ХІХ століття (з появою «Juridisch-politische Terminologie fьr die slavischen Sprachen Osterreichs. Von der Commission fьr slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe»).

Загалом розрізняють 5 періодів розвитку юридичного термінознавства.

На мою думку, історія становлення юридичної лінгвістики дає змогу зрозуміти її витоки та передумови створення. Можна дійти висновку, що, успадкування традицій живої народної мови відбулося у результаті контактів з близько й дистантноспорідненими мовами. Співвідношення між національним та інтернаціональним елементом у термосистемах встановлюються в доцільних пропорціях тільки за умови, якщо враховане питання національного складника.

1.2 Види та класифікація юридичного права Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати їх охорону і захист. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце. В юридичній літературі його розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право). Як загальносоціальне явище право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій право поділяють на: а) права людини; б) права об'єднань, груп, верств; в) права нації, народу; г) права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Твердження про те, що право відірване від держави, привело до виникнення різноманітних концепцій праворозуміння: природного права, позитивного права, права реалістичного, психологічного тощо.

Позитивне право в свою чергу, це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов’язки, офіційно закріплені державою, начебто протиставляється «природному праву», яке має глибший, обґрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Більше того, позитивне право повинне відповідати вимогам природного, приводитись у відповідність з ним.

Сам термін «позитивне право» означає, по-перше, що це норми (правила), встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і які виконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чи з моральної свідомості конкретної особи. По-друге, позитивізм права полягає у тому, що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобто вони здійснюють певний позитивний вплив.

Природне право як сукупність прав і обов’язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.

Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають «природженими» суб'єктивними правами. Вони й складають сутність загальносоціального, або безпосередньо-соціального права (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави). В свою чергу позитивне право деякі сучасні вчені називають юридичним або спеціально-соціальним правом (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний дарунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в такий спосіб визнає їх «позитивними», «юридичними» Правознавство. В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За ред. В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 80−81.

Юридичне суб'єктивне право — певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:

— право — це система правових норм;

— це правила поведінки загального характеру;

— ці правила мають загальнообов’язковий характер;

— вони тісно зв’язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

— формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

— установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;

— у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

— правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.

Кожне право як елемент правової системи, складається з багатьох правових норм. Аби вірно вибрати ту чи ту норму, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками, — між ними існують конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній обумовленості й характерним ознакам схожості та відмінностей між правовими нормами все право можна подати як визначену систему. Воно є системою правил загального характеру. Це означає, що право має соціальне призначення з регулювання поведінки не якоїсь конкретної особи, а будь-кого, хто вступає у ті відносини, що ним регулюються Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В. В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 207−208.

Висновки 1.2 питання Право поділяють на: а) права людини; б) права об'єднань, груп, верств; в) права нації, народу; г) права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Твердження про те, що право відірване від держави, привело до виникнення різноманітних концепцій праворозуміння: природного права, позитивного права, права реалістичного, психологічного тощо.

Позитивне право в свою чергу, це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади.

Природне право як сукупність прав і обов’язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави.

Юридичне суб'єктивне право — певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави Отже, право як волевиявлення держави — це система загальнообов’язкових, формально визначених, установлених чи санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв’язані та регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціальне неоднорідному суспільстві; право має загальнообов’язковий характер.

1.3 Класифікація лексики в кримінальному праві

Лексика — це сукупність слів мови, її словниковий склад. Відповідно лексика у кримінальному праві складається зі слів, словосполучень та термінів. Терміни, що мають відповідники у загальновживаній лексиці, в сучасній мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань.

Розглянемо класифікації термін відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника юридичні терміни (у тому числі термінів у кримінальному праві) поділяються на три різновиди за ознакою «зрозумілості» тієї або іншої частини населення:

1. загальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в повсякденному змісті і зрозумілі усім, до цієї групи термінів відносяться, наприклад: біженець, свідок, працівник; accomplice, accreditation.

2. спеціальні юридичні терміни володіють особливим правовим змістом, (і, видимо, зрозумілі далеко не всім, а лише фахівцям в області права), наприклад: необхідна оборона, задоволення позову; coerced acquiescence, to retaliate accusation.

3. спеціально-технічні терміни відбивають область спеціальних знань — техніки, економіки, медицини і т.д. (видимо, ці терміни повинні бути зрозумілі юристові, що є ще і фахівцем в іншій області) наприклад: недоброякісна продукція, правила техніки безпеки; non-patentable, nuclear-free Енциклопедичний юридичний словник — Київ 2001 р. — С. 455.

У зв’язку з появою нових галузей права, відкриття нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загальнотехнічні терміни — це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.

Галузеві терміни — це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань. Наприклад: правові норми, прийнятий зако; nugatory.

Вузькоспеціальні терміни — це терміни, які характерні для спеціальності даної галузі. Наприклад: позов, нунціатур; chaplain, charge-sheet Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови — Харків 1993 р. — С. 57.

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Усі терміни у кримінальному праві по своїй будові поділяються на:

1. прості, які складаються із одного слова: punish — покарати;

2. складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: the High Court — Верховний суд;

3. терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: specific performance — реальне виконання.

Найбільш поширеними в юридичній термінології кримінального права є такі синтаксичні типи:

І. Двокомпонентні:

1. «прикметник -± іменник у Н. в. однини» :

Приклади: юридична практика, кримінальне судочинство, умисне вбивство, юридичний факт, повторний злочин, прямий умисел, дитяча злочинність, смертна кара, умовне звільнення, виправні роботи; nonprejudicial character, felonious homicide, law charge.

2. «прикметник + іменник у Н.в. множини» :

Приклади: кримінальні діяння, противоправні дії,. умисні дії, правоохоронні органи, тяжкі злочини, слідчі дії; criminal acts, illegal actions, port charges.

3. «іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника» :

Приклади: місіце подій, вчинення злочину, склад злочину, присікання хуліганства, позбавлення волі.

4. «іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція» :

Приклади: тримання під вартою, передача під нагляд, вбивство на замовлення, недонесення про злочин, кодекс про карі, готування до вбивства, доведення до самогубства; holding under a guard, murder is on an order, to escalate accusation, preparation to murder, taking to suicide.

П. Трикомпонентні синтаксичні типи:

1. «прикметник + прикметник + іменник» :

Приклади: організоване злочинне формування, міжнародна судова процедура, тяжке тілесне ушкодження; organized criminal forming, international judicial procedure, heavy bodily harm

2. «іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.» :

Приклади: притягнення до кримінальної відповідальності, вік кримінальної відповідальності, одержання незаконної винагороди; bringing in is to criminal responsibility, age of criminal responsibility receipt of illegal reward.

3. «прикметник -± іменник у Н.в. + іменник у Р.в.» :

Приклади: фактичний рецидив злочинів, суб'єктивна сторона злочину, зворотня чинність закону; actual relapse of crimes, subjective side of crime, reverse action of law.

4. «іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.» :

Приклади: заподіяння шкоди здоров’ю, закінчення строку давності; damnification to the health, completion of limitation.

5. «прислівник -± прикметник + іменник у Н.в.» :

Приклади: суспільно небезпечні діяння, особливо злісне хуліганство, особливо небезпечний злочин; publicly dangerous acts,

III. Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п’ять, шість і більше одиниць. Приклади: добровільна відмова від вчинення замаху на злочин; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство з хуліганських мотивів; небезпечні для життя тілесні ушкодження, to acknowledge recognizance in false name, acquisition by discovery and occupation Калюжна В. В. Стиль англомовніх документів. К.: Наукова думка, 1982. — С. 79.

Загалом можна виділити дві великі групи причин запозичення юридичних термінів: екстралінгвальні (позамовні) та внутрішньолінгвальні (власне мовні). До екстралінгвальних належать юридичні, культурні та політичні контакти між державами, що значно посилюються в умовах глобалізації.

Внутрішньолінгвальними причинами запозичень є такі:

1) відсутність у мові еквівалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;

2) тенденція до використання одного запозиченого слова замість звороту в українській мові: clearing — кліринг — система безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін;

3) прагнення до підвищення чіткості терміна, яке виражається у вилученні полісемії або омонімії в запозиченій мові: factoring — факторинг — різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням оборотного капіталу клієнта Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема // Вісник. — Львів, 2003. — N490: Проблеми української термінології. — С. 315.

Висновки до 1.3 питання юридичний кримінальний право перекладання Лексика — це сукупність слів мови, її словниковий склад. Відповідно лексика у кримінальному праві складається зі слів, словосполучень та термінів.

Класифікація термінів відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника юридичних термінів (у тому числі термінів у кримінальному праві) поділяється на три різновиди за ознакою «зрозумілості» тієї або іншої частини населення:

1. загальнозначущі терміни;

2. спеціальні юридичні терміни;

3. спеціально-технічні терміни.

У зв’язку з появою нових галузей права, відкриття нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загальнотехнічні терміни — це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.

Отже, на основі вищенаведеної класифікації можна стверджувати, що основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.

Розділ 2. Шляхи перекладу англійських термінів «кримінальне право» на українську мову

2.1 Фактори ефективності перекладу юридичної лексики На сьогоднішній день термінологія у кримінальному праві дуже багата й розгалужена відповідно до існуючих. Роблячи висновок із попередніх розділів курсової роботи, можна стверджувати, що багато перекладів термінів «кримінальне право» відбувається саме з англійської мови.

Загалом у процесі перекладу терміну визначають 2 етапи:

1) З’ясування значення терміну у контексті;

2) Переклад значення рідною мовою Арнольд І. В. Лексикология современного английского языка — Москва 1993 р. — С. 32.

На сьогоднішній день науковці вважають, що переклад складних термінів складається з двох основних процедур — аналітичної та синтетичної. Велику роль для ефективності перекладу словосполучень відіграє саме аналітичний етап — переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин й визначає порядок та сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає вибудування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну Коптілов В. Теорія і практика перекладу — Київ 2003 р. — С. 88. Він слугує ефективним фактором перекладу юридичної лексики, у тому числі й кримінальної. У ньому виділяють наступні прийоми (методи):

1. Прийом опису — передача слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значення слова в рідній мові, так і при поясненні слова у словнику. Приклад: Accrual right — право на витягнення доходу; account — несплачена боргова вимога; official accusation — офіційне звинувачення (у скоєнні злочину); acknowledgment of will — неофіційне признання заповідачем перед свідком, що може це підтвердити, що підпис під заповітом належить заповідачеві.

2. Прийом калькування — переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин. Такий переклад відтворює англійське слово дослівно. Приклад: accomplice of attempt — співучасник у замаху; according to law — у відповідності до закону.

3. Прийом транскрибування — передача літерами рідної мови звучання англійського слова.

4. Переклад за допомогою використання різних прийменників. Наприклад: acquisition by conquest — заволодіння майном шляхом захоплення Голікова Ж. А. Перевод с английского на русский — Москва 2003 р. — С. 45.

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі. Наприклад: Notice — а) попередження, повідомлення, заява, сповіщення, попереджати, сповіщати; б) сповіщення про готовність судна до завантаження; нотіс; в) знання, обізнаність.

Charge — а) обтяження річчі, заставне право, обтягувати заставою; б) забов’язання, відповідальність; покладати відповідальність; в) розпорядження, вимога, доручення; доручати, вимагати; г) обвинувачення, пункт обвинувачення; звинувачувати; звертання стягнення; д) завідування, керівництво, ведення, піклування; тощо (всього є 11 значень цього слова).

Отож, факторами ефективності перекладу юридичної лексики, крім зазначених вище, на мою думку, можуть бути:

· Правильне розуміння, з’ясування та тлумачення англійських термів «кримінальне право». Тільки за цієї умови переклад може бути результативним, правильним та ефективним; крім цього, знання мови допоможе ретельніше знайти слово, що найбільше відповідає перекладу;

· Знання рідної мови на високому рівні, правильне розуміння її термінів, можливість грамотно тлумачити поняття, великий словниковий запас. Тільки освічена особа за допомогою вищеназваних умінь може здійснити ефективний переклад юридичної лексики;

· Доступний переклад для середньо статистичної людини. Переклад передбачає вибір певних слів, які можуть мати багато синонімів, тому важливо підібрати найбільш зрозумілий термін із усіх наявних.

При перекладі, у багатьох випадках, слід застосовувати лексичний еквівалент. Еквівалент — постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з’ясувати характер тексту. Тому слід вміти находити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів. (Наприклад: conclusive notice — кінцеве попередження; arrival on departure — свідчення під присягою).

Існує ряд таких термінів-словосполучень, які не допускають дослівного перекладу, хоч мають еквіваленти в рідній мові. Окремі елементи таких термінів відрізняються від компонентів еквівалента рідною мовою. Такі терміни рідко зустрічаються в юридичній термінології Карабан В. Переклад англійської наукової і технічної літератури — 2002 р. — С. 76. Приклад: Private nuisance — джерело небезпеки.

Висновки до 2.1 питання Основними прийомами перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень, що забезпечують його ефективність, є наступні:

Прийом опису — передача слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значення слова в рідній мові, так і при поясненні слова у словнику.

Прийом калькування — переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин. Такий переклад відтворює англійське слово дослівно (наприклад: accomplice of attempt — співучасник у замаху).

Прийом транскрибування — передача літерами рідної мови звучання англійського слова.

Переклад за допомогою використання різних прийменників (наприклад: acquisition by conquest — заволодіння майном шляхом захоплення) Загалом юридичні терміни мають такі самі шляхи передачі з англійської мови на українську як і всі інші терміни. Проте, проблемою, яка залишається актуальною при перекладі юридичних термінів та термінів-словосполучень — їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту.

Отож, неможливо не застосовувати іншомовні терміни у юридичному праві, зокрема й у кримінальному. Більше того, вони сприяють вирішенню суперечності між вимогами точності терміна, з одного боку, й практичної лаконічності, — з другого.

За допомогою факторів ефективності перекладу юридичної лексики, що були названі вище, можна без вагань, у разі необхідності, застосовувати переклад юридичних термінів «кримінальне право» у вітчизняній юриспруденції.

2.2 Перекладацькі трансформації

Перекладацькі лексичні трансформації - це різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані у перекладі з причин невідповідності значення і контексту Карабан В. И. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина І: Граматичні труднощі. — К. «Tempus», 1997. — С. 24.

Усі види перекладацьких трансформацій можна умовно узагальнити у чотирьох основних елементарних типах:

· Лексичні (транскрипція, транслітерація, калькування);

· Граматичні (синтаксичне уподібнення, розбивка речень, поєднання речень, граматична заміна форми слова, частини мови, члена речення, тощо);

· Лексико-граматичні (антонімічний переклад, експлікація (шляхом опису), дескриптивна перифраза;компенсація);

· Лексико-семантичні (переставлення, заміна, додавання, вилучення, конкретизація, генералізація).

Умовність такої узагальненої класифікації спричинюється можливістю трактування певної зміни як того чи іншого елементарного виду трансформації. Розглянемо детальніше деякі з цих типів, а саме лексико-семантичні.

Перестановка полягає у зміні розташування мовних елементів у тексті перекладу у порівнянні з текстом оригіналу. Найчастіше це реалізується у зміні порядку слів та словосполучень у структурі речення. Наприклад: 1. Особа нанесла тяжкі тілесні ушкодження, коли Іван не очікував — When Ivan did not expect a person inflicted heavy bodily harms.

При коректуванні зроблених перекладачем перестановок слід звертати увагу на співвідношення тема-рематичних зв’язків в оригіналі та тексті перекладу.

При виявленні заміни форми слова редактору слід враховувати відмінності у граматичній системі мов (наприклад, це стосується роду іменника). Приклад: 1. Особа надала усю необхідну інформацію — A person gave all necessary information.

У деяких випадках відбувається заміна часу (стану, виду) дієслова, і особливо це стосується дієслова-присудка у підрядному реченні.

Під час перекладу іноді підлягають заміні прості речення на складні (частіше складнопідрядні) або навпаки, але при цьому іноді відбувається невірне відтворення змісту речення-оригіналу, яке потребує коректування. Наприклад: 1. … в яких будь-які з персоналу зангажовані, оскільки бійці проти організованого озброїли сили і до якого закон міжнародного озброєного конфлікту звертається… — … in which any of the personnel are engaged as combatants against organized armed forces and to which the law of international armed conflict applies…

Під час лексичних субституцій відбувається заміна окремих лексичних одиниць мови-оригіналу лексичними одиницями мови-перекладу, які не є їх словниковими еквівалентами, це може викликатися як стилістичними вимогами, так і відсутністю еквівалента у мові-перекладу. Такі перекладацькі трансформації повинні привертати найбільшу увагу під час редагування.

Конкретизація полягає у зміні слова або словосполучення мови-оригіналу з більш широким референційним значенням словом або словосполученням мови перекладу з більш вузьким значенням.

Важливим способом вибору контекстуального відповідника слова є перекладацька лексична трансформація конкретизації значення, що зумовлена розбіжностями у функціональних характеристиках словникових відповідників лексичних елементів оригіналу та традиціях мовлення. Так, одне слово може мати кілька значень. Наприклад:

Notice — 1. попередження, повідомлення, заява, сповіщення, попереджати, сповіщати; 2. сповіщення про готовність судна до завантаження; нотіс; 3. знання, обізнаність.

Charge — 1. обтяження річчі, заставне право, обтягувати заставою; 2. забов’язання, відповідальність; покладати відповідальність; 3. розпорядження, вимога, доручення; доручати, вимагати; 4. обвинувачення, пункт обвинувачення; звинувачувати; 5. аргументування в позовній заяві у спростуванні передбачуваних доводів відповідача; 6. письмова деталізація вимог сторони стосовно заведеного діла; 7. завершальне звернення судді до присяжних (перед вимовою вердикту); 8. звертання стягнення; 9. завідування, керівництво, ведення, піклування; 10. особа, що знаходиться на піклуванні; 11. ціна; витрата; нарахування; збори; пільги; назначати ціну; покладати витрати на когось.

Account — 1. рахунок; розрахунок; 2. належний платіж; несплачена боргова вимога; 3. звіт; робити звіт; пояснювати; 4. позов з вимогою до звіту; 5. відповідати; нести відповідальність.

На відміну до конкретизації, процес генералізації зводиться до заміни одиниці мови-оригіналу, яка має більш вузьке значення, лексичною одиницею мови-перекладу з ширшим значенням Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. / Владлен Наумович Комиссаров. — М.: Высш. шк., 1990. — С. 176.

Трансформація генералізації звичайно використовується при перекладі загальнонародного та загальнонаукового (загальнотехнічного) шарів лексичного складу наукових i технічних текстів. Оскільки її застосування може призвести до певної втрати точності інформації, використовувати її слід обачно у тих випадках, коли вживания у перекладі словникового відповідника слова, що перекладається, може призвести до порушення граматичних або стилістичних норм мови перекладу.

Наприклад: повторни злочин — recediv

Широким застосуванням у перекладацькій та редакторській діяльності відзначається комплексна лексико-граматична заміна, сутність якої, як відомо, полягає у трансформації стверджувальної конструкції у заперечну та навпаки (антонімічний переклад) Степанов В. Г. Редакционная подготовка изданий переводной литературы / В. Г. Степанов [Електронний ресурс]. -М.:МГУП, 1997. — С. 122. Така трансформація сприятиме ліквідуванню надлишкових як лексичних, так і смислових елементів у перекладі.

З об'єктивних причин перекладачу або редактору іноді доводиться застосувати лексичні додавання у тексті, а саме, найчастіше через неможливість формально виразити семантичні компоненти у мові-оригіналу.

Неможливість формально виразити певні семантичні компоненти постає часто у перекладі німецьких композитів, особливо термінологічних Але іноді у процесі перекладу або редагування постає необхідність, навпаки, вилучити певну лексичну одиницю. Найчастіше це — семантично надлишкові слова, тобто, ті, що виражають значення, зрозумілі із контексту, Розглянуті перекладацькі трансформації, як зазначає В. Г. Степанов, у «чистому» вигляді зустрічаються дуже рідко. Як правило, трансформації різних видів здійснюються одночасно, тобто поєднуються одна з одною. Саме такий складний комплексний характер перекладацьких трансформацій і робить переклад, а також його редакційне корегування складною та відповідальною справою Подвойська О. Перекладацькі трансформації у процесі редагування тексту. Лінгвістика. Випуск Х. — С. 377−378.

Висновки до 2.2 питання Перекладацькі трансформації - це різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу.

Загалом усі види перекладацьких трансформацій можна умовно узагальнити у чотирьох основних елементарних типах:

1.Лексичні :

— транскрипція;

— транслітерація;

— калькування.

2. Граматичні :

— синтаксичне уподібнення;

— розбивка речень;

— поєднання речень;

— граматична заміна форми слова, частини мови, члена речення, тощо.

3. Лексико-граматичні :

— антонімічний переклад;

— експлікація (шляхом опису);

— дескриптивна перифраза;

— компенсація.

4. Лексико-семантичні :

— конкретизація;

— генералізація;

— модуляція ;

— додавання слова;

— вилучення слова ;

— заміна однієї частини мови на слово іншої частини мови;

— перестановка слів.

Висновок Отже, з першого розділу моєї курсової роботи можна зробити наступні висновки:

· юридична лінгвістика — це міждисциплінарна галузь знань про взаємозв'язок мови і права, мовні засоби вираження прав, понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері прав, комунікації;

· розвиток юридичного термінознавства та лінгвістики в Україні складається з п’яти етапів;

· юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права;

· лексика — це сукупність слів мови, її словниковий склад.

У другому розділі здійснювалося дослідження питання про шляхи перекладу англійських термінів «кримінальне право» на українську мову. З нього можна зробити певні висновки:

· факторами ефективності перекладу юридичної лексики, на мою думку, можуть бути: правильне розуміння, з’ясування та тлумачення англійських термів «кримінальне право»; знання рідної мови; доступний переклад для середньо статистичної людини; при перекладі, у багатьох випадках, слід застосовувати лексичний еквівалент;

· розглянуто основні прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень;

· усі види перекладацьких трансформацій можна умовно узагальнити у чотирьох основних елементарних типах: переставлення; заміна; додавання; вилучення.

Додаток

(глосарій — словник) Засуджений — особа, щодо якої суд виніс вирок про визнання її винною у вчиненні злочину.

Злочин — суспільно небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад держави, її політичну і економічну систему, власність, особу, політичні, трудові, майнові, — інші права і свободи громадян, а також інше суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Латентна злочинність — частина злочинності, яку з тих або інших причин не встановлено, не виявлено, і тому її не було відображено в офіційному обліку відповідних державних органів, спеціально покладених боротися з злочинністю.

Образа, ображання — злочин, що полягає в умисному приниженні честі й гідності особи, вираженому в непристойній формі.

Погроза — виявлене на словах, письмово або іншим способом нахваляння завдати шкоди громадських інтересам.

Умисел — одна з форм вини, яка полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає або свідомо допускає настання їх.

Чинність закону — дія нормативного акту — обов’язковість виконання закону, обмежена певним часом, простором і колом осіб.

Шантаж — погроза розголошення компрометуючих або начебто компрометуючих відомостей з метою одержання будь-яких політичних, майнових чи інших вигод.

Шкода — в цивільному праві знищення або зменшення особистого або майнового блага.

Щире розкаяння — в кримінальному праві обставина, що пом’якшує відповідальність.

Список використаних джерел

1. Н. В. Артикуца. Юрид. лінгвістика. Тематичний бібліогр. довідник. Сімферополь, 2003. — 564 с.

2. Арнольд І. В. Лексикология современного английского языка — Москва 1993 р. — 243 с.

3. Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / М.Б. Вербенєц. Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування.: Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т філології.- К., 2004. — 20 с.

4. Голікова Ж. А. Перевод с английского на русский — Москва 2003 р. — 315 с.

5. Головін В.М. Термінологія. — М.: Наука, 1981. — 437 с.

6. Енциклопедичний юридичний словник — Київ 2001 р. — 766 с.

7. Калюжна В. В. Стиль англомовніх документів. К.: Наукова думка, 1982. — 239 с.

8. Карабан В. И. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина І: Граматичні труднощі. — К. «Tempus», 1997. — 317 с.

9. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. / Владлен Наумович Комиссаров. — М.: Высш. шк., 1990. — 312 с.

10. Коптілов В. Теорія і практика перекладу — Київ 2003 р. — С. 88.

11. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови — Харків 1993 р. — 155 с.

12. Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема // Вісник. — Львів, 2003. — N490: Проблеми української термінології. — С. 315.

13. Степанов В. Г. Редакционная подготовка изданий переводной литературы / В. Г. Степанов [Електронний ресурс]. -М.:МГУП, 1997.

14. Правознавство. В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За ред. В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко. — К.: КНЕУ, 2003. — 423 с.

15. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В. В. Копейчикова, А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 752 с.

16. Подвойська О. Перекладацькі трансформації у процесі редагування тексту. Лінгвістика. Випуск Х. — С. 377−381.