Сутність і поняття фрейму «жіночність»

Зміст

Вступ Розділ 1. Виділення когнітивних компонентів фрейма «жіночність»

1.1 Поняття «жiночнiсть» у лінгвістиці

1.2 Фреймовий підхід в дослідженнях семантики

1.3 Виділення облігаторних і не облігаторних компонентів Розділ 2. Ядро і периферія фрейма «жiночiнсть»

2.1 Природа фрейму, його категоризація і типи фреймів

2.2 Ядерні номінації і компоненти фрейма «жiночнiсть»

2.3 Периферійні номінації і компоненти фрейма «жiночiсть»

2.4 Емоционально-оценочниє і концептуальні номінації

Розділ 3. Семантичні особливості репрезентації фрейма

3.1 Метод фреймової семантики

3.2 Семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають далеку периферію фрейму «жіночність»

3.3 Семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають ближню периферію фрейму «жіночність»

Висновки Список використаних джерел

Вступ

В сучасних дослідженнях по лінгвістиці, як, втім, і в інших галузях знань, спостерігається поступове просування до поєднання в одному фокусі власне наукових, філософських і релігійних уявлень про світ і людину. Показовою віхою зміни парадигми гуманітарного знання є стрімкий розвиток когнітології і її самостійного відгалуження — когнітивної лінгвістики.

Ключові позиції когнітивної лінгвістики пов’язані із спільною теорією інформації і її обробкою людиною. Вона оперує особливими за своєю природою одиницями, які є провідниками найрізноманітнішої інформації і повністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць закріпився термін концепт.

Сучасний напрямок лінгвістичних досліджень розглядає мовну діяльність як один з модусів когниції, що становить вершину айсберга, у основі якого лежать когнітивні здібності, що не є чисто мовними [1, c.306].

Один із центральних постулатів когнитивізму — постулат про примата когнітивного [2.с.21] - визначає розгляд концепту в напрямку від ментальних феноменів до способів їхньої вербалізації, від одиниць концептуальної системи автора — до їхнього мовного втілення.

У більшості робіт, що зачіпають когнітивний аспект, центральною категорією дослідження є індивідуально-авторський концепт. Ось чому актуальними є завдання створення типології концептів авторської свідомості, виявлення форм їхнього ментального уявлення, розгляду їхнього співвідношення з типами ментальних репрезентацій, з одного боку, і з більшими одиницями — когнітивними структурами — з іншого.

В основу нашого дослідження покладена гіпотеза про дворівневу будову індивідуальної концептосфери: на першому рівні нами виділяються індивідуальноавторські концепти як одиниці поетичної свідомості автора, на другому — когнітивні структури, що являють собою процес і результат взаємодій між концептами.

Поняття художнього концепту перебуває в стадії осмислення.

У статті Л.В.Міллер цей феномен визначається як «складне ментальне утворення, що належить не тільки індивідуальній свідомості, але й … психоментальній сфері певного етнокультурного співтовариства», як «універсальний художній досвід, зафіксований у культурній пам’яті й здатний виступати як фермент і будівельний матеріал при формуванні нових художніх змістів» [3, c.41−42].

У роботі О.Е.Беспалової під художнім концептом пропонується розуміти «одиницю свідомості поета або письменника, що отримує свою репрезентацію в художньому творі або сукупності творів і виражає індивідуально-авторське осмислення сутності предметів або явищ» [4, c.6].

Таким чином, при різних підходах художній концепт може займати нежорстке положення на шкалі «універсальне/індивідуально-авторське».

Вважаємо продуктивним розглядати концепт насамперед як одиницю індивідуальної свідомості, авторської концептосфери, вербалізовану в єдиному тексті творчості письменника (що не виключає можливості еволюції концептуального змісту від одного періоду творчості до іншого).

Форми уявлення шарів концепту можуть бути різними. Предметний і понятійний шари репрезентуються через фрейми-структури, що розуміють, слідом за В. В. Червоних [5, c.167], як носії типової, логічно впорядкованої інформації; образний шар адекватно описується за допомогою метафоричних інваріантів, нарешті, асоціативний і символічний шари концепту вимагають для свого розкриття польової моделі.

У даній статті ми зупинимося докладніше на питанні про співвідношення понять концепту, з одного боку, фрейму й поля як когнітивних структур, з іншого боку, а потім проілюструємо отримані нами теоретичні результати на прикладі концепту «жіночність»

Не буде перебільшенням сказати, що концепт і фрейм є центральними категоріями когнітивної лінгвістики.

У низці робіт спостерігається перетинання об'ємів цих понять. Так, на думку А.П.Бабушкіна, серед інших типів ментальних структур варто виділяти концепти-фрейми, що представляють собою сукупність, збережених у пам’яті типових асоціацій [7, c.19].

А.П. Бабушкін розглядає фрейм як тип концепту (поряд зі схемами, інсайтами, сценаріями, концептами, які логічно конструюються й розумовими картинками), що, на наш погляд, не цілком коректно. Справа в тому, що типологія, запропонована автором, зводиться фактично до різних типів ментальних репрезентацій: образних, пропозиціональних, змішаних (гештальтам).

У цьому випадку фрейм, зрозумілий як свого роду «кадр», побачений внутрішнім зором, повинен бути співвіднесений з аналоговими репрезентаціями й виступати в одному ряді з «розумовими картинками» як «мислимий у цілісності його складових частин багатокомпонентний концепт» [8, c.73].

Дане дослідження знаходиться на стику актуальних на сьогоднішній день лінгвістичних підходів: когнітивного і гендерного.

Виникнення гендерної лінгвістики, що вивчає прояв гендерного чинника в одиницях мови, з’явилося результатом усвідомлення того факту, що відмінності між статей, що настільки значно проявляють себе в різних структурах суспільного життя вельми своєрідно реалізуються і в процесі мовної комунікації. Якщо на перших етапах свого існування гендерна лінгвістика зосереджувала на проблемах гендеру переважно в аспекті аналізу живої мови представників різної статі то зараз у сфері її інтересів знаходяться найрізноманітніші питання, що зачіпають зв’язок мови зі всіма видами людської діяльності.

Згідно новим концепціям основна функція мови полягає не стільки в передачі інформації і здійсненні відзиву до незалежної від нього реальності, скільки в орієнтації особи в її власній когнітивній області, тобто мова розглядається як система орієнтуючої поведінки, де прагматична функція грає вирішальну роль.

Названі факти говорять про актуальність теми дослідження, яка багато в чому визначається якісним зсувом парадигми лінгвістики у бік ментальної семантики. Крім того, сучасній науці властивий антропоцентрізм. Значущість індивідуальних параметрів суб'єкта, що говорить, у зв’язку з цим істотно зростає. Стать людини — одна з важливих характеристик особи, що багато в чому визначає її соціальну, культурну і когнітивну орієнтацію в світі, у тому числі за допомогою мови.

Останнім часом особливої значущості набуває вивчення суті і мовної репрезентації концепту «жіночність». В цьому відношенні особливо сприятливим для аналізу стереотипів, що існують в суспільстві, пов’язаних з даними концептами, виявляється художній текст оскільки за його допомогою здійснюється відображення картини світу зі всіма ритуалами, традиціями, тобто всієї структури знань, придбаних людством в процесі свого існування. Крім того, текст може впливати на модель світу в свідомості реципієнта, змінювати її. Текст при цьому знаходить «социальную силу» [94, з. 105−114].

Виходячи з викладеного, метою дослідження є опис концепту «жіночність» за допомогою аналізу мовних одиниць різних рівнів з урахуванням особливостей їх функціонування в художньому тексті.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

1. Виділити когнітивні компоненти фрейма «жіночність», визначити поняття «жіночність» у лінгвістиці.

2. Виділити облігаторні і не облігаторні компоненти.

3. Виділити ядро і периферію фрейма «жіночність».

4. Розглянути ядерні номінації і компоненти фрейма «жіночність» і периферійні номінації і компоненти фрейма «жіночність», а також його емоционально-оціночні і концептуальні номінації.

5. Виділити семантичні особливості репрезентації фрейма методом фреймової семантики.

6. Провести семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають периферію фрейма «жіночність».

Об'єктом дослідження є процес концептуалізації понять «жіночність» у сучасній англійській мові.

Людська мова, будучи гнучким засобом віддзеркалення миру, рясніє засобами для передачі існуючих гендерних стереотипів і вербалізації концептів фемінінності.

Основою дослідження є положення когнітивної лінгвістики про мовну картину світу [34, c.22−28], концепт [21, c.12−34], стереотип [44, c.2−7], а також теорія про соціальну і культурну обумовленість гендеру [3, c.8−23] основні положення теорії соціального статусу [18, c.6], теорія значення слова [8, c.45−50], теорія функціональної семантики оцінки [66, c.192].

Матеріалос для дослідження були тексти художніх творів британських і американських авторів XX століття (Ст Вулф, Д. Г. Лоренса, У. С. Моема, А. Мердок, Д. Стіл, Ф.С. Фіцджеральда і ін.) що містять понад 2000 контекстів, мовну репрезентацію концептів «жіночність» і пов’язаних з ними стереотипів.

Мета і завдання зумовили вживання різних взаємодоповнюючих методів і методик: комплексна методика лінгвістичного дослідження, і, зокрема, методика опису культурного концепту, що включає аналіз словарних дефініцій, метод компонентного аналізу методи контрастівного і контекстуального аналізу, метод інтерпретації художнього тексту.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в наступному:

— вперше такий опис фрейма за допомогою комплексного аналізу мовних одиниць;

— отримані нові дані, що розкривають специфіку фрейма «жіночність» у сучасній англійській мові;

— семантичні особливості репрезентації фрейма «жіночність

Розділ 1. Виділення когнітивних компонентів фрейма «жіночність»

1.1 Поняття «жiночнiсть» у лінгвістиці

Концепт і фрейм є центральними категоріями когнітивної лінгвістики. У ряді робіт спостерігається перетин обсягів цих понять. Так на думку А. П. Бабушкина, серед інших типів ментальних структур слід виділяти концепти-фрейми що є сукупністю типових асоціацій, що зберігаються в пам’яті [7, c.19]. А. П. Бабушкин розглядає фрейм як тип концепту (поряд із схемами, інсайтамі, сценаріями, логічно сконструйованіми концептами і розумовими картинками), що, на наш погляд, не цілком коректно.

Річ у тому, що типологія, запропонована автором, зводиться фактично до різних типів ментальних репрезентацій: образним, змішаним (гештальтам). В цьому випадку фрейм, що сприймається як свого роду «кадр», побачений внутрішнім зором, має бути співвіднесений з аналоговими репрезентаціями і виступати в одному ряду із «розумовими картинками» як «мислимий, у цілості його складних частин багатокомпонентного концепту» [8, c.73].

Поняття фрейму, спочатку пов’язане із проблемою розуміння й розпізнавання ситуації, потім було розширено й стало застосовуватися до вивчення особливостей організації мовної системи в цілому.

У середині 70-х років Ч. Філмором як лінгвістична концепція запропонована фреймова семантика, що розглядається автором як програма досліджень, що дає спосіб охарактеризувати принципи створення нових слів і речень, додавання нових значень слів, а також збірки значень елементів у ціле [19,с.82].

Досліджуючи фрейми як засоби організації досвіду й формування семантики розуміння, Ч. Філмор бачив у них (що досить важливо для нашого дослідження) інструменти опису й пояснення мовного матеріалу, стверджуючи, що між мовними одиницями й фреймами є зв’язок [19,c.88].

Нас найбільше цікавить останнє положення, яке дає теорії фреймів концептуальне обґрунтування, що дозволяє простежити реалізацію певного фрейму на язиковому рівні.

Саме таке уявлення фрейму, на наш погляд, лежить в основі аналізу семантики мовних одиниць, привертає до дослідження когнітивних структур, що забезпечують їхнє розуміння.

Розглядаючи когнітивну сутність мовної одиниці, Н.Ф.Алефіренко виділяє її основну визначальну — «когнітивну структуру», концепт як «універсальний пакувальний формат для знань, об'єктивованих мовних одиниць» [20,с.279].

У цей час ведеться досить багато дискусій із приводу того, чи вважати концепт і фрейм одиницями одного або різних рівнів узагальнення, повними або частковими термінологічними синонімами, чи розглядати фрейм як тип концепту або навпаки.

Відсутність загальноприйнятих визначень пояснюється складністю даних об'єктів когнитивно-лінгвістичного аналізу, їхньою багаторівневою структурою, зміст якої виявляється через мовні засоби репрезентації.

Крім того, як справедливо відзначає О. Н. Прохорова, і даний виявлений зміст буде носити суб'єктивний характер, тому що він прямо залежить від умов формування змістів слів у кожної конкретної людини.

Погоджуючись із тим, що між концептом і фреймом існує досить міцний зв’язок, обумовлений, по-перше, тим, що обидва поняття відносяться до рівня репрезентації бази знань у свідомості людини, по-друге, спільністю їхньої онтології як ментальних утворень, ми, проте, не проводимо аналогії між ними.

На наш погляд, між концептом і фреймом існує певне й досить значиме розходження: концепт може бути й структурною, і гештальтною (цілісною), і мінімальною (неподільною) одиницею репрезентації бази знань у значенні одиниць мовного рівня.

Фрейм — завжди структурований і по суті не може бути неподільним. Так, у семантиці мовних одиниць, репрезентуючих той або інший фрейм, значення окремих компонентів зводяться в єдину, комплексну ситуацію, її об'ємне уявлення.

Знання цієї ситуації дозволяє цілісно сприймати значення конкретної язикової одиниці.

Крім того, нам представляється справедливим розгляд фрейму як моделі повсякденного знання про основні концепти.

Репрезентуючи той або інший концепт, мовна одиниця активує й відповідний когнітивний контекст, що несе інформацію й про зміст, і про структуру досліджуваного концепту.

На наш погляд, тип фрейма як ментальної репрезентації визначається як індивідуальними особливостями мовної особи, так і специфікою кодованого представлення. Наприклад, фрейм «жіночність» носить характер гештальта, оскільки дозволяє систематизувати логічні стосунки .

У когнітивній інтерпретації поняття фрейма, заслуговує на увагу ще одне трактування, згідно якого фрейм розглядується не як тип концепту, а як форма його ментальної вистави, тобто концептуальна структура, одиниця ментального простору [10,c.124].

Таким чином фрейм розуміється як один із способів ментальної репрезентації концепту: через звернення до концептуальної області, в якій цей концепт інтерпретується.

Ми вважаємо, що коректніше трактувати фрейм не як концепт, а як когнітивну структуру більш високого рівня, тип взаємодії між концептами, як спосіб (форму) організації ментального простору.

Питання про співвідношення фрейма і поля (лексичного, семантичного, понятійного) тісно пов’язане з проблемою співвідношення фреймової семантики і теорії поля в лінгвістиці і не раз зустрічалося в зарубіжних дослідженнях.

Так, Ч. Філлмор визначає принципову відмінність між двома цими концепціями в тому, що «теорія поля відрізняється від семантики фреймів своєю прихильністю до дослідження груп лексем заради них самих і інтерпретацією лексико-семантичних областей як власне мовних феноменів.

Семантика фреймів розглядає безліч інтерпретації фреймів як альтернативних «способів бачення речей». Загалом, відмінності визначаються тим, де концентрується пошук структури — у мовній системі або назовні неї" [11, c.61].

Між семантичним полем і фреймом можна визначити, на наш погляд, і інші відмінності:

* фрейм — жорсткіша структура, що відображає типові зв’язки в типових ситуаціях; поле — структура м’якша, ассоциатівно-конкретна, інколи — індивідуальна;

*інтегруючим початком у фреймі служить ситуативна близькість, в полі - ассоциатівно-семантична;

*структурна організація фрейма передбачає наявність вузлів (слотів), поляядра, центру і периферії, кордони між якими вельми нечіткі і рухливі;

*лексична репрезентація фрейма щонайближче відповідає тематичній групі; ментальна модель семантичного поля призводить до необхідності введення терміну «концептуальне поле».

Польові дослідження набули широкого поширення в семантиці художньої мови, де семантичні (у іншій термінології - ассоціатівно-образні, смислові) поля трактуються як засіб віддзеркалення специфіки авторського стілю, як засіб виходу на мовну і концептуальну картину миру письменника.

Поняття фрейма було введене М. Мінським в його роботі «Фрейми для представлення знань» для позначення одного із способів представлення стереотипної ситуації (похід в магазин, вечірка, візит). На думку Мінського, людина сприймає те, що відбувається в термінах раніше вживаних структур-фреймів. З кожним фреймом пов’язана інформація різних видів: що відноситься до використання даного фрейма; застережлива про те, що може статися далі; приписуюча, що слід зробити, якщо ці очікування не підтвердяться. [8. c. 289].

У концепціях різних дослідників поняття, що назване М. Мінським «фрейм», може називатися інакше: «скрипт», «сцена», «сценарій», псевдотекст" «план», «схема», «основа» і так далі. Наприклад, А. Вежбіцка використовує термін «культурно-обумовлений сценарій» (cultural script) підкреслюючи таким чином вплив соціокультурних чинників на сприйняття інформації, що поступає до інтерпретатора. Носії мови, що належать до певної культури, при сприйнятті інформації зазвичай керуються якоюсь підсвідомою нормою. Подібні норми міняються від культури до культури. У своїй роботі А. Вежбіцка порівнює західну і східну культурні традиції і їх вплив на сприйняття подій і об'єктів носіями представлених традицій [1. c. 63].

Отже, у кожної людини є визначена «база знань», якість і об'єм якої залежать від особових характеристик індивіда, а також універсальний (і потенційно не обмежений) набір когнітивних стратегій операції знанням.

Поняття стратегії до цих пір не отримало загальноприйнятого визначення і трактується по-різному різними дослідниками.

Частина лінгвістів (В.Шмідт, Х. Харніш, Й. Ребайн) розуміють під стратегією якийсь план оптимальної реалізації інтенції автора, що визначає внутрішню і зовнішню структуру тексту [11. c. 20−22]. Якнайповніше поняття стратегії розроблене Т.А. ван Дейком і В. Кинчем. У широкому сенсі під стратегією вони розуміють якусь спільну інструкцію для кожної конкретної ситуації-інтерпретації.

Використовувані при розумінні тексту стратегії в більшості випадків не є заздалегідь запрограмованими. Слід зазначити їх гнучкість, залежність від когнітивних структур даного індивіда (знання, установки, плани, наміри). За допомогою стратегій проводиться швидке і ефективне прогнозування найбільш вірогідного значення мовних подій. [3. c. 164].

Розглянемо наступний приклад:

«Here's Sir Pitt, ma’am!» — сried out Rebecca.

«My dear, I can’t see him. I won’t see him. Say I’m too ill to receive anyone.

My womannature really won’t bear my brother at this moment," - said Miss Crawley.

«She's too ill to see you, sir» — Rebecca said, tripping down to Sir Pitt [14. c.182].

У даному дискурсі кожну нову пропозицію містить референт, тотожний тому, що міститься в попередній пропозіції, це представлене в наступних ланцюжках: референт1 (учасник дискурсу, спочатку позначений Sir Pitt);

Sir Pitt — him — him — anyone — my brother — sir — Sir Pitt;

референт 2 (участник, першоначально позначений Ma’am)

ma’am — I — I — I — Miss Crawley — she-womannature.

Витягуючи з нашого «хранилища знань» фрейм жіночності, ми бачимо, що вживання фрейма «womannature» є останнім і ваговим аргументом, робиться акцент саме на слабке положення жінки, її втому, на момент «жіночність».

Таким чином, ми можемо сприймати даний текст як зв’язний.

Отже, ми розглянули поняття «фрейм» і фрейм «жіночності» з точки зору когнітивної лінгвістики.

1.2 Фреймовий підхід в дослідженнях семантики

Провідним напрямком сьогоднішньої когнітивної лінгвістики є когнітивна семантика, для якої характерне прагнення так чи інакше співвіднести мовні форми з їх ментальними репрезентаціями, встановити способи представлення інформації в людській свідомості і описати взаємозалежності, що існують між ними і мовою [2, c. 12].

Тому не дивно, що значна частина робіт з когнітивної лінгвістики присвячена змістовним аспектам мовних форм.

Як і Е. Кибрік, ми вважаємо, що до області семантики (у широкому сенсі) відноситься вся інформація, яку має той хто говорить, при розгорненні вислову і яку необхідно відновити адресатові для правильної інтерпретації цього вислову" [3, c.36].

Для повного і успішнішого дослідження семантики мовних одиниць необхідно надати енциклопедичну інформацію, тому одним з ключових постулатів когнітивної лінгвістики А.Н. Баранів і Д. О. Добровольський називають тезис про нерелєвантність зіставлення лінгвістичного і екстралінгвістічеського знання [4,c.56].

Перспективним методом когнітивного дослідження, що дозволяє описати семантику мовних одиниць, об'єднуючи мовну і немовну інформацію, є метод фреймової семантики. За його допомогою можна спробувати представити когнітивну структуру — фрейм, що лежить в основі значення визначеної групи лексем.

Система асоціативно-семантичного контекстного аналізу текстів розроблена на основі глобальної мультилінгвістичної лексико-семантичної онтологічної бази знань UkrRusWordNet, що підтримує лексикони української, російської й англійської мов.

Функції й процедури семантичного аналізу реалізовані на базисі гіпермережі даної онтології. Процес асоціативно-семантичного аналізу в системі можна умовно позділити на три етапи:

— перехід від слів і словосполучень речень до відповідних семантичних значень — концептів онтології;

— збірка семантичних фреймів речень тексту;

— об'єднання семантичних структур речень тексту в єдину семантичну мережу тексту.

На першому етапі система визначає в семантичній мережі онтологічної бази знань концепт, що відповідає коректному значенню слова або словосполучення в тексті.

Це завдання вирішується пошуком того значення слова з множині можливих альтернатив концептів, що семантично є найбільш близьким до значень слів-сусідів з локального оточення даного слова.

Ступінь близькості знаходиться пошуком найкоротшого шляху між концептами в мережі онтології [12,с.2].

Таким чином, обчислюється відстань в онтології між передбачуваним значенням слова й концептами-значеннями слів найближчого оточення. У системі реалізована алгоритмічна модель контекстного аналізу.

Другий етап — побудова семантичного фрейму поточного речення вхідного тексту. Він полягає в заповненні слотів фреймової структури речення.

Вибір типу слота для заповнення значенням концепту слова залежить від синтаксичної позиції цього слова в граматичній структурі речення. Заповнення слотів виконується шляхом аналізу дерева розбору речення й синтаксичних позицій слів і словосполучень для кожного концепту з використанням семантико-синтаксичних таблиць модально-рольових відмінків, подібних до відмінків Філмора [33,с.123].

Третя фаза значеннєвого аналізу — об'єднання ізольованих семантичних фреймів речень у зв’язну семантичну мережу тексту. Об'єднання двох структур в одну мережу виконується за принципом об'єднання семантично тотожних вершин, тобто якщо в структурах G1 і G2 є вершини, які посилаються на один семантичний концепт, ці вершини поєднуються в одну.

На виході системи генерується семантична мережа вхідного тексту, що містить у вершинах концепти тексту, пов’язані дугами семантичних відносин. Подальша значеннєва обробка отриманої семантичної мережі тексту дозволяє вирішувати широкий клас завдань комп’ютерної лінгвістики.

Був запропонований метод моделювання семантичного контексту й обчислення семантичної контекстної близькості значень слів з використанням онтологічної бази знань.

Онтологія є основою семантичного аналізу, тим семантичним полем, у рамках якого можна обчислювати значеннєву близькість семантичних інтерпретацій лексем тексту щодо найближчого оточення, тобто контексту.

Це і є відправною точкою для моделювання такого ключового явища, як язиковий контекст взагалі, і контекстного аналізу ЕЯ текстів зокрема.

Онтологія є ієрархічною семантичною мережею, вершини якої містять концепти (значеннєві одиниці), а дуги — це семантичні відносини між концептами.

Семантика (зміст) концепту описується його значеннєвими відносинами з іншими концептами мережі. Реляційна позиція концепту в онтологічній мережі описує його семантичне значення, властивості, відносини з іншими концептами й всі інші характеристики, які можливо передати природною мовою. Онтологічні технології використовують лінгвістичні моделі уявлення знань про навколишній світ і предметні галузі для ефективного запису й обробки інформації ЕЯ типу[42.с.18].

Слова й словосполучення мови зберігаються в лексиконі системи. Кожна лексема в системі посилається на безліч значень, які їй відповідають у даній мові.

Слово, ужите поза контекстом, може мати будь-яке значення з безлічі концептів, які прописані йому в онтологічній базі знань. Якщо слово вживається в контексті певного речення, то його значення повинне узгоджуватися зі значеннями слів, які стоять поруч.

Семантичні значення слів речення повинні створювати значеннєву єдність у структурі семантичного фрейму речення. Тому значення концептів слів, які стоять поруч у реченні, повинні бути семантично якнайближче один до одного.

На вхід блоку контекстного аналізу подається послідовність слів w1 w2 … wn… Кожному слову послідовності відповідає безліч значень-концептів з онтологічної мережі - {s1i}{s2i} … {sni}…

З кожної безлічі в процесі контекстного аналізу необхідно вибрати по одному значенню таким чином, щоб вони перебували на максимально близькій відстані один від одного. Тобто, щоб сума відстаней від кожного концепту до всіх інших була мінімальною [56,с. 70].

Семантична відстань між двома концептами може бути проінтерпретована як довжина найкоротшого шляху між відповідними вершинами в графі онтологічної мережі.

Окремого розгляду заслуговує алгоритм пошуку найкоротшого шляху в онтологічному графі між вузлами концептів слів. Чи можна будувати шляхи, не з огляду на типи зв’язків-відносин між вузлами й уважаючи їх однотипними?

Якщо ні, то які послідовності типів зв’язків-відносин у шляху можна вважати коректними, а які ні? Залежно від відповіді на ці питання можна запропонувати два підходи до визначення семантичної відстані:

Простий пошук шляху. Тоді вирішується класичне завдання пошуку найкоротшого шляху в графі. Типи зв’язків-відносин не враховуються. Вважається що всі дуги одного типу. Ще одним варіантом цього підходу є числове ранжирування зв’язків-відносин, де дугам різного типу привласнюються різні вагові коефіцієнти, але сам алгоритм пошуку найкоротшого шляху залишається без змін.

Евристичний пошук. При побудові найкоротшого шляху дозволяються тільки деякі послідовності типів зв’язків-відносин (Наприклад, у ланцюжку шляху дозволена послідовність типів зв’язків гіпернімія-голонімія-гіпонімія, і не дозволена послідовність гіпернімія-антонімія-гіпонімія). Такі послідовності пропонується називати евристиками шляхів. Процедура пошуку найкоротших шляхів управляється автоматом евристик, що як фільтр відбирає тільки ті зв’язки-відносини, які відповідають закладеним евристикам.

Коли найкоротший шлях знайдений, його довжина приймається як семантичну відстань між даною парою концептів.

Коли на вхід блоку контекстного семантичного аналізу надходить пари слів W1 і W2, потрібно з безлічей їхніх семантичних значень S1 і S2 вибрати відповідно парі значень концептів, який буде відповідати мінімальна семантична відстань, тобто мінімальна довжина найкоротшого шляху в мережі онтології.

Якщо побудувати найкоротший шлях в онтології між лексемами W1 і W2, він пройде через дану пару концептів, розташованих ближче всього один до одного. Якщо на вхід надходить послідовність із n лексем, то для кожної з них потрібно виконати (n-1) операцію пошуку найкоротшого шляху до лексем-сусідів за даним контекстом.

Тобто при рішенні завдання контекстного аналізу вхідної послідовності довжиною в n лексем необхідно виконати n (n-1)/2 операцій пошуку.

Пошук найкоротшого шляху між вершинами в графі є алгоритмічно дуже складною операцією, тому дана оцінка є, мабуть, украй неприйнятною.

Немає необхідності будувати найкоротші шляхи в онтологічній мережі між всіма лексемами вхідного речення. Здійснювати контекстну прив’язку в онтології з визначенням значень концептів лексем потрібно, якщо ці лексеми пов’язані синтаксичними відносинами в структурах дерева розбору речення.

У випадку існування правила, що пов’язує деяку пару слів вхідної послідовності в єдину синтаксичну групу, дані лексеми пов’язуються побудовою найкоротшого шляху між ними в онтологічній мережі.

Серед безлічей значень даних лексем вибираються ті вершини-концепти, через які знайдене найкоротший шлях в онтології.

Таким чином, відпадає необхідність побудови надлишкових ланцюжків найкоротших шляхів між всіма словами речення. Перевіряються тільки ті пари лексем, які мають зв’язок у синтаксичній структурі речення.

Результати роботи синтаксичного аналізу враховуються асоціативно-семантичним контекстним аналізом для оптимізації процесу побудови асоціативних зв’язків контексту між словами й словосполученнями речення в ієрархічній мережі онтологічної бази знань. Синтаксична структура вхідного речення є фундаментом і каркасом для етапу семантичного аналізу.

Але синтаксичний аналіз, як правило, не в змозі визначити на рівні граматики однозначну синтаксичну структуру вхідного речення. Завжди існує кілька варіантів дерев виводу вхідної послідовності речення, але тільки один є найбільш адекватним з погляду семантичної інтерпретації синтаксичного дерева [69,с.7].

Використовуючи описану техніку контекстного семантичного пов’язування концептів-значень в онтологічній мережі, можна ефективно вирішувати проблеми синтаксичної структурної неоднозначності ЕЯ речень.

Для цього в алгоритмах побудови дерев виводу речення в місцях утворення альтернативних зв’язок потрібно з набору варіантів вибирати зв’язок, що поєднує в одну синтаксичну групу найбільш близькі за змістом концепту-значення.

Для цього потрібно для кожного синтаксичного зв’язку обчислювати найкоротшу відстань в онтології між концептами-значеннями слів, поєднуваних даним зв’язком. Значення довжини знайденого шляху приймається за вагу побудованого зв’язку. Найбільш легкі зв’язки є більше пріоритетними на наступному етапі побудови дерева.

Таким чином, контекстний семантичний аналіз керує процесом синтаксичного аналізу, а синтаксичний аналіз генерує вхідну структуру для семантичного аналізу.

Ми одержуємо модель лінгвістичного процесора, у якому процеси різного рівня аналізу є не стільки послідовними, скільки взаємодіючими в паралельно-послідовному режимі, причому управління належить більше високорівневому процесу — семантичному аналізу.

Лексичні одиниці, що репрезентують концепт, відображають зміни, які відбуваються у певній лінгвокультурі та є віддзеркаленням відмінностей, які відрізняють одну лінгвокультуру від іншої. С. Г. Воркачов у семантичній структурі концепту виділяє два ряди семантичних ознак: по-перше, семантичні ознаки, спільні для усіх його мовних організацій, які утворюють його понятійну або прототипічну основу, та, по-друге, семантичні ознаки, спільні принаймні для частини його реалізацій, які відзначені лінгвокультурною, етносемантичною специфікою та пов’язані з ментальністю носіїв мови або з менталітетом національної мовної особистості [13,c.53].

Аналіз лексичної структури концепту полягає у виділенні його ядра (словникового значення тої чи іншої лексеми) та периферії, яку за В. А. Масловою, визначаємо як суб'єктивний досвід, різні прагматичні складові лексеми, конотації й асоціації [51, с. 45]. Лексична структура концепту розглядається у когнітивних дослідженнях як польова структура. При цьому сучасні дослідники вдаються до таких термінів як лексико-семантична група [13,c.9], абстрактне семантичне поле [14,c.4], концептуальне поле [23,c.2], семантико-тематичне поле [8,c.5] тощо. Польовий підхід до дослідження лексики широко використовується структурною лінгвістикою. Основною відмінністю когнітивного підходу до вивчення лексичних полів є зв’язок значення слова зі структурою знання, що лежить в його основі, в той час як структурна лінгвістика займається дослідженням груп лексем заради них самих [30, с. 30].

Вивчення лексичної структури концепту як польової структури передбачає виділення ядерних та периферійних елементів. Ядро концепту визначається як його базовий шар та сукупність когнітивних шарів та когнітивних сегментів у сукупності когнітивних ознак, що їх утворюють. Периферію концепту складає його інтерпретаційне поле — сукупність слабко сконструйованих предикацій, які відображають інтерпретацію окремих концептуальних ознак та їх сполучень у вигляді тверджень, установок свідомості, що випливають у даній культурі із змісту концепту.

М. В. Нікітін називає ядро концепту його інтенсіоналом, який вписує концепт у глобальну когнітивну структуру знання. Периферійне поле концепту утворюється його імплікаціоналом — сукупністю ознак, з різним ступенем ймовірності пов’язаних з ядром. Імплікаціонал вписує концепт у глобальну структуру знання у її горизонтальному (лінійному) вимірі - як ланку загальної системи зв’язків та взаємодії сутностей [68, с. 54].

Однією з методик концептуального аналізу є вивчення концепту через лексико-граматичне поле лексеми, що його репрезентує [5,c.10]. При цьому під лексико-граматичним полем розуміють «об'єднання лексем, їх словоформ і дериватів, певним чином упорядкованих» [5,c.11]. Абстрактний характер концепту зумовлює необхідність включення до числа його мовних репрезентантів лексем різного ступеню абстракції. Як зазначає І. А. Стернін, жоден концепт не може бути представлений як жорстка структура, тотожна значенню слова [75, с. 58].

Базові номінанти, або, за визначенням І. Стерніна, ключові слова-репрезентанти [75, с. 61] концепту «жіночність» є спільними для вікторіанської культури і для сучасного дискурсу. Проте, як зазначає И. Манкевич, відтінки значень, що несуть прагматичну інформацію, формуються у діахронічній вертикалі дискурсу. тобто в історичному контексті [52,c.180]. Лексичні одиниці матеріально фіксують чисельні культурні трансформації, що відбувається на тому чи іншому етапі розвитку етносу.

Встановлення семантичного обсягу лексем, що вербалізує концепт, полягає у виявленні диференційних та контекстуальних семантичних ознак, які створюють у тексті різні конотативні смислові відтінки значення. Крім того, як зазначає И. Манкевич, номінації жіночого роду реалізують цілу низку асоціативних смислів, які не можуть бути кваліфіковані як конотації, оскільки вони не залучені до структури значення номінації, а набуваються в дискурсі [52, с. 182]. Для аналізу даних, отриманих під час компонентного аналізу, С. А. Жаботинська пропонує концепцію базових фреймів. Дослідниця виділяє предметний, акціональний, посесивний, таксономічний та компаративний типи фреймів. В результаті інтеграції базових фреймів виникає міжфреймова сітка, яка відображає структуру лексичного значення [34, с. 84 ]. Дослідниця розглядає базові фрейми як свого роду «будівельні блоки» для ментальної репрезентації тої чи іншої області людського досвіду [34, с. 88].

С. А. Жаботинська вважає, що базові фрейми можуть бути використані в якості універсального інструментарію для структуризації інформації, що стоїть як за окремою лексичною одиницею, так і за лексичним полем [34, с. 91 ].

Визначення семантичного обсягу концептуального поля відбувається на основі словникових дефініцій, проте подібний підхід виявляється недостатнім для вивчення концептів, що мають складну семантичну структуру, характеризуються універсальною та водночас культурно обумовленою природою, розмаїттям авторських інтерпретацій тощо. До числа таких концептів належить концепт «Жіночність», який розглядається у даній роботі як такий, що є ширшим та більш абстрактним за концепт «Жінка». Виявлення корпусу номінантів концепту «Жіночність» ускладнюється тим, що його не можна обмежити лише фемінізмами (що визначаються як «лексичні та фразеологічні найменування, які поєднані значенням «особа жіночої статі» [5,с.416]. В якості номінацій концепту «Жіночність» у нашій роботі розглядаються як лексичні одиниці, що є номінантами жінок, так і лексеми, які здійснюють референцію до станів, якостей та дій, тою чи іншою мірою пов’язаних з поняттям «жіночність».

Враховуючи сказане вище, концепт «Жіночність» подаємо у вигляді фреймової структури, ядерними елементами якої є абстрактні іменники зі значенням «жіночність» або «жіноцтво». Периферійними елементами концепту вважаємо іменники-номінації особи жіночої статі, а також прикметники зі значенням «жіночий», жіночний", «притаманний жінці».

Лексичні одиниці, що репрезентують концепт, відображають зміни, які відбуваються у певній лінгвокультурі та є віддзеркаленням відмінностей, які відрізняють одну лінгвокультуру від іншої. С. Г. Воркачов у семантичній структурі концепту виділяє два ряди семантичних ознак: по-перше, семантичні ознаки, спільні для усіх його мовних організацій, які утворюють його понятійну або прототипічну основу, та, по-друге, семантичні ознаки, спільні принаймні для частини його реалізацій, які відзначені лінгвокультурною, етносемантичною специфікою та пов’язані з ментальністю носіїв мови або з менталітетом національної мовної особистості [22,c.83].

Аналіз лексичної структури концепту полягає у виділенні його ядра (словникового значення тої чи іншої лексеми) та периферії, яку за В. А. Масловою, визначаємо як суб'єктивний досвід, різні прагматичні складові лексеми, конотації й асоціації [53, с. 245]. Лексична структура концепту розглядається у когнітивних дослідженнях як польова структура. При цьому сучасні дослідники вдаються до таких термінів як лексико-семантична група [13,c.9], абстрактне семантичне поле [14,c.4], концептуальне поле [23,c.2], семантико-тематичне поле [8,c.5] тощо. Польовий підхід до дослідження лексики широко використовується структурною лінгвістикою. Основною відмінністю когнітивного підходу до вивчення лексичних полів є зв’язок значення слова зі структурою знання, що лежить в його основі, в той час як структурна лінгвістика займається дослідженням груп лексем заради них самих [30, с. 30].

Вивчення лексичної структури концепту як польової структури передбачає виділення ядерних та периферійних елементів. Ядро концепту визначається як його базовий шар та сукупність когнітивних шарів та когнітивних сегментів у сукупності когнітивних ознак, що їх утворюють. Периферію концепту складає його інтерпретаційне поле — сукупність слабко сконструйованих предикацій, які відображають інтерпретацію окремих концептуальних ознак та їх сполучень у вигляді тверджень, установок свідомості, що випливають у даній культурі із змісту концепту [75, с. 61]. Н. Н. Нечаев називає ядро концепту його інтенсіоналом, який вписує концепт у глобальну когнітивну структуру знання. Периферійне поле концепту утворюється його імплікаціоналом — сукупністю ознак, з різним ступенем ймовірності пов’язаних з ядром. Імплікаціонал вписує концепт у глобальну структуру знання у її горизонтальному (лінійному) вимірі - як ланку загальної системи зв’язків та взаємодії сутностей [56, с. 5].

Однією з методик концептуального аналізу є вивчення концепту через лексико-граматичне поле лексеми, що його репрезентує [5,c.10]. При цьому під лексико-граматичним полем розуміють «об'єднання лексем, їх словоформ і дериватів, певним чином упорядкованих» [5,c.11]. Абстрактний характер концепту зумовлює необхідність включення до числа його мовних репрезентантів лексем різного ступеню абстракції. Як зазначає І. А. Стернін, жоден концепт не може бути представлений як жорстка структура, тотожна значенню слова [75, с. 58].

Базові номінанти, або, за визначенням І. Стерніна, ключові слова-репрезентанти [75, с. 61] концепту «жіночність» є спільними для вікторіанської культури і для сучасного дискурсу. Проте, як зазначає И. Манкевич, відтінки значень, що несуть прагматичну інформацію, формуються у діахронічній вертикалі дискурсу. тобто в історичному контексті [52,c18.7]. Лексичні одиниці матеріально фіксують чисельні культурні трансформації, що відбувається на тому чи іншому етапі розвитку етносу.

Встановлення семантичного обсягу лексем, що вербалізує концепт, полягає у виявленні диференційних та контекстуальних семантичних ознак, які створюють у тексті різні конотативні смислові відтінки значення. Крім того, як зазначає И. Манкевич, номінації жіночого роду реалізують цілу низку асоціативних смислів, які не можуть бути кваліфіковані як конотації, оскільки вони не залучені до структури значення номінації, а набуваються в дискурсі [52, с. 182]. Для аналізу даних, отриманих під час компонентного аналізу, С. А. Жаботинська пропонує концепцію базових фреймів. Дослідниця виділяє предметний, акціональний, посесивний, таксономічний та компаративний типи фреймів. В результаті інтеграції базових фреймів виникає міжфреймова сітка, яка відображає структуру лексичного значення [34, с. 84 ]. Дослідниця розглядає базові фрейми як свого роду «будівельні блоки» для ментальної репрезентації тої чи іншої області людського досвіду [34, с. 88].

С. А. Жаботинська вважає, що базові фрейми можуть бути використані в якості універсального інструментарію для структуризації інформації, що стоїть як за окремою лексичною одиницею, так і за лексичним полем [34, с. 91 ].

Визначення семантичного обсягу концептуального поля відбувається на основі словникових дефініцій, проте подібний підхід виявляється недостатнім для вивчення концептів, що мають складну семантичну структуру, характеризуються універсальною та водночас культурно обумовленою природою, розмаїттям авторських інтерпретацій тощо. До числа таких концептів належить концепт «Жіночність», який розглядається у даній роботі як такий, що є ширшим та більш абстрактним за концепт «Жінка». Виявлення корпусу номінантів концепту «Жіночність» ускладнюється тим, що його не можна обмежити лише фемінізмами (що визначаються як «лексичні та фразеологічні найменування, які поєднані значенням «особа жіночої статі» [5,с.416]. В якості номінацій концепту «Жіночність» у нашій роботі розглядаються як лексичні одиниці, що є номінантами жінок, так і лексеми, які здійснюють референцію до станів, якостей та дій, тою чи іншою мірою пов’язаних з поняттям «жіночність».

Враховуючи сказане вище, концепт «Жіночність» подаємо у вигляді фреймової структури, ядерними елементами якої є абстрактні іменники зі значенням «жіночність» або «жіноцтво». Периферійними елементами концепту вважаємо іменники-номінації особи жіночої статі, а також прикметники зі значенням «жіночий», жіночний", «притаманний жінці».

1.3 Виділення облігаторних і не облігаторних компонентів

Фрейм є структурою знання, організованого «навколо» деякого концепту [1,c.16], і включає облігаторні (достеменні для всіх ситуацій) і факультативні (заповнювані залежно від ситуації) компоненти і ознаки. Окрім вищезгаданих позитивних рис основною перевагою фреймової теорії для справжнього дослідження є відмічена Н. А. Бердяевим можливість фокусувати увагу людини на будь-якій частині фрейма, а саме можливість «наближати до себе» або «віддаляють від себе» ті або інші ділянки фрейма залежно від ситуації [9,c.349].

У нашому випадку облігаторними компонентами, тобто достовірними для всіх ситуацій є всі компоненти, пов’язані з фреймом «жіночність».

1. Особа жіночої статі, лексема, антонімічна до man:

Of course, I know that, as a rule, sensible men fall in love with the most sensible women of their acquaintance [81,c.338].

Tom was almost ready to rush away, with that impatience of painful emotion which makes one of the differences between youth and maiden, man and woman. [82,c.406].

Pardon the wrong which a desperate man is forced to commit, and pity a miserable, miserable woman [88,c.265]

Як зазначалося вище, woman також вживається у значенні «жіноцтво», що синтаксично передається шляхом вживання цієї номінації без артиклю у виразах sort of, kind of:

'Maggie is not the sort of woman Stephen admires [84, c.425].

[…] she is a very decent kind of woman, I believe" [84, c.245].

У порівнянні з woman номінація lady є більш інформативною, оскільки включає як соціальні, так і особистісні характеристики жінки. До того ж lady втілює одне із ключових понять британської культури та може розглядатися як етнокультурний компонент концепту «Жіночність». Номінація lady включає також оцінний компонент, оскільки є еталоном, з яким порівнюють жінку.

Лексема lady виступає у таких значеннях:

1. Особа жіночої статі, яка має аристократичне походження:

Nevertheless it was hard to account for this behaviour of a lady greatly his friend and admirer, a lady of birth [82, c.436].

2. Жінка, що має належне виховання, відрізняється гарними манерами:

I have the honour and happiness of presenting Miss Amelia Sedley to her parents, as a young lady not unworthy to occupy a fitting position in their polished and refined circle [88, c.2].

3. Особа жіночої статі незалежно від походження, евфемізм woman:

Becky!" said Miss Jemima to a young lady of whom nobody took any notice and who was coming down stairs with her own bandbox [88, c.5].

" And where did you leave Miss Middleton when you went to buy the bun? You should never leave a lady; and the street of a country town is lonely at that early hour. Crossjay, you surprise me." [86, c.303].

Також, не облігаторних компонентiв. Номінації lass, maid, female, gentlewoman розглядаються в якості регулярних периферійних елементів ЛСП «Woman», оскільки вони регулярно вживаються для позначення особи жіночої статі. Ці номінації (крім female) не є характерними для сучасного дискурсу, отже, на відміну від ядерних номінацій, їх потрібно розглядати в якості культурно детермінованих компонентів концепту «Жіночність». Загальна частота регулярних периферійних номінацій у вікторіанських романах становить 163, при цьому найбільш частотною є lass, найменш частотною — gentlewoman.

Номінація lass вживається для номінації дівчини переважно у мовленні простих людей та передає позитивне ставлення мовця до референта. В авторських висловлюваннях номінація lass також передає позитивне ставлення автора до дівчини, що підкреслюється вживанням lass з оцінними прикметниками, які передають привабливу зовнішність, юність, свіжість, здоров’я та приємний характер референта (hearty-looking, bonny-cheeked, rosy-cheeked, buxom-looking, fresh-cheeked, cheery):

'Well, Bessy Cranage is a hearty-looking lass, I dare say she’ll come round again, Joshua [81, c.66].

A buxom-looking lass of sixteen, with bright eyes and purple cheeks, came to answer the knock [88, c.562].

I remember thinking what a pretty lass she was, as she sat on a low stool by Mary [84, c.8].

[…] he spied his only daughter, a bonny lass of thirteen or so (Mary Barton, c.).

But that bonny-cheeked lass was blest with an elasticity of spirits that secured her from any rankling grief [87, c.268].

Once more she was a fresh-cheeked lass of eighteen; she was at evening church, and the hectic writing-master and she were quavering out of the same psalm-book [88, c. 137].

This might have been, but for you, a cheery lass [88, c.73].

[…] a rosy-cheeked lass coming singing into the room [88, c.418].

Лексема maid (en), подібно до lass вживається для номінації молодої жінки:

[…] though you might conjure up the image of a lovely woman, she would not in the least resemble that distracting kitten-like maiden [82, c.90].

[…] she was not quite a common village maiden [85, c.107].

Номінація female вживається для позначення особи жіночого статі, щоб уникнути вікових та інших конотацій. Цій номінації надається превага, коли вік жінки неможливо визначити з її зовнішнього вигляду:

Mesrour conducts the slave-merchant into my lord’s presence: he brings a veiled female with him [89, c.470]

Female вживається, коли йдеться про будь-яку жінку взагалі, зокрема про представницю певної національності:

[…]and a polite public will no more bear to read an authentic description of vice than a truly-refined English or American female will permit the word breeches to be pronounced in her chaste hearing [88, c.209].

The house was filled with familiar British faces, and those toilettes for which the British female has long been celebrated [88,c.264].

This is a species of dignity in which the high-bred British female reigns supreme [45,c.290].

Pitt Crawley declared her behaviour was monstrously indecorous, reprobated in strong terms the habit of play-acting and fancy dressing, as highly unbecoming a British female [49,c.509].

The continental 'female' is quite a different being to the insular 'female' of the same age and class: I never saw such eyes and brows in England [35, c.100].

Урахування історичного чинника дозволяє визначити зміни, які відбувалися у лексичній структурі концепту «Жіночість» протягом Вікторіанської епохи. Як зазначає О. С. Бондаренко, лексичні одиниці, що входять до структури концепту, володіють властивістю бути одночасно як стійкими, незмінними, так і рухливими, тобто здатними еволюціонувати відповідно до вимог певної ситуації [13, с. 19]. Ключовими подіями, які вплинули на лексичну структуру концепту «Жіночість» є передусім є виникнення суфражистського руху у 1850−60рр, відкриття вищих освітніх закладів для жінок (Queen's College у 1848 р., Bedford College у 1849 р., перший жіночий коледж у Кембриджі у 1869 р.), поява періодичних видань для жінок («The Englishwoman’s Journal» у 1857, «The Alexandra Magazine» у 1869) та праць з соціальної та правової проблематики («The Education and Employment of Women» Джозефін Батлер (1868), «On the Subjection of Women» Джона Стюарта Міла (1869) тощо).

З метою дослідження діахронічних змін у структурі концепту було здійснено порівняльний аналіз частотності та конотативних значень лексем-репрезентантів концепту «Жіночість» у творах 1840 р. (початок Вікторіанської епохи), 1850−60 рр. (так зване «високе» Вікторіанство) та 1890−1900рр. (період пізнього Вікторіанства).